Гоцуляк О. О.

Аборт – вбивство чи рядова операція? Дискусія щодо права жінки на

власне рішення про переривання вагітності не вщухає й у наш, здавалося б,
максимально фемінстичний та прогресивний час. Навіть зараз у деяких штатах
США та доволі розвинутих країнах заборонені аборти без наявних на те
медичних показань. Головною причиною заборони можна вважати політику
сприяння демографічного росту, адже проблема низької народжуваності є
актуальною та доволі лякаючою у довгостроковій перспективі, за прогнозами
експертів. Проте, така стратегія веде до появи більш глибоких та
багаторівневих проблем суспільного життя. По-перше, це повне ігнорування
прав жінки на розпорядження власним життям та тілом. Будь-яка контрацепція
(окрім утримання від сексуальних контактів) не має 100% ефективності, тому
навіть ті жінки, що відповідально ставляться до захисту під час статевого акту,
все одно мають невелику можливість завагітніти. Думаю, важко уявити ту
глибину відчаю та страху таких жінок у країнах, де заборонені аборти.

По-друге, будьмо щирими, демографічний ріст забезпечуватиметься

радше за рахунок нижчих верств населення із безвідповідальним ставленням до
сексуальних контактів. Чи є така тенденція бажаною – невідомо. Чи є
доцільним радше стимулювати до розширення сім’ї із вищим соціальним
статусом – питання відкрите та перспективне.

По-третє, заборона абортів не означає відсутність подібних операцій як

таких. Це означає заборону безпечних абортів у стінах лікарні, коли операцію
виконують професіонали. «Чорний» сектор медичних операцій буде процвітати
доволі плідно за таких умов: аборти будуть все частіше виконуватись
непрофесійними лікарями у «підпіллі», що значно підвищує ризик смертності
та важких наслідків для жінки.

Здається, із соціально-політичної точки зору питання абортів залишається

у відкритому полі для дискусій, навіть країни із різко негативним приростом
населення наразі не прагнуть вводити такі обмеження. Беручи до уваги усі
наслідки, як у правовій зоні, так і у секторі «підпільної» загрозливої для життя
медицини – я вважаю, дане нововведення радше створює нові гострі
внутрішньодержавні суперечки та підвищує негативне ставлення до авторів та
впровадників такого рішення.

Проте, аборт як явище, процес та рішення, має не лише сторону суто

правового регулювання та етичного кодексу, а й включає у свою сутність
глибоку моральну дилему, що вкрай важко осмислюється з урахуванням
емоційної, ціннісної складової. «Жертвою» у феноменологічному сенсі є не
лише плід, а й сама жінка, що переживає гормональний, фізіологічний та
психічний процес припинення вагітності. Навіть якщо дитина не є бажаною, на
гормональному рівні тіло жінки реагує на аборт значним стресом та
порушенням балансу. На фізіологічному ж рівні відбуваються зміни, які
можуть повпливати на усе подальше життя жінки. За низкою лонгітюдних
досліджень ми можемо зробити висновок, що навіть один аборт у анамнезі
жінки підвищує ризик невиношування вагітності у майбутньому більш ніж на
50%.

На психологічному рівні сприйняття аборту може різнитись залежно від

глибини усвідомлення процесу, ціннісного базису жінки, її способу життя та
причини (мотивації) переривання вагітності. Буває, навіть для жінок, що ведуть
відверто безвідповідальний спосіб життя аборт стає травматичною главою у
біографії. Часом, аборти можуть бути вчинені навіть за умови перебування
жінки у стосунках, або навіть у шлюбі. Найчастіше це пов’язано із ненадійними
методами контрацепції, що і виводить нас до складової розгадки даної
моральної дилеми.

Морально-етичні норми повної свободи, що часто транслюються із

відтінком безвідповідальності, вільних відносин та «сексу без зобов’язань»,
створюють усі умови для остаточного розриву семантики сексуального
контакту із зародженням нового життя. Це як мінімум неприродньо, як
максимум – деструктивно. Якщо додати до цього низький рівень
усвідомленості щодо засобів контрацепції та їх нерегулярне використання – ми
отримуємо складну морально-етичну та соціально-політичну проблему.
Прошарок населення із подібними правилами життя навряд чи буде причиною
демографічного росту населення, але вони у перспективі можуть стати
причиною занепаду інституту сім’ї та шлюбу.

Головним акцентом хочу зазначити, що обмеження прав жінки щодо

можливості переривання вагітності – це неприпустимо у наш час під жодними
аргументами. Варто вирішувати проблему абортів у зачатку, а саме:
сформувати здорові моральні принципи, у основі яких лежить усвідомлений,
відповідальний спосіб життя, наповнений прагненням до створення, замість
знищення. Якщо думки, дії та почуття людини наповнені істинним сенсом та
любов’ю – деструктивна поведінка не є для неї характерною, а отже, і питання
вбивства чи творіння звучить риторично. Під поняттям «любов» я маю на увазі
не конкретне відчуття щодо визначеного суб’єкту, а радше закладаю у це
вміння торкатись світу, вивчаючи його та себе через вашу тендітну взаємодію.
Це про бажання прояву любові через ніжне розуміння, а не норовливі потяги до
радикальних змін установленого природного порядку із рівня дріб’язкової
людської ролі на фоні величності та вічності всесвіту.

Тому, істина проста – усе починається із внутрішнього наповнення

людини. Самознищуюча, низькорівнева поведінка провокує та притягує ще
більше критичних, руйнівних ситуацій у житті людини. Натомість, високий
рівень психологічного розвитку та робота над собою надає змогу людині жити
якісно. На фоні усіх роздумів про високоморальні цінності як основу
суспільства можна задатись питанням – а де тут держава та політика, куди
поділось правове регулювання? Тут хочу відповісти словами Аристотеля «…
держава створюється не лише для того щоб жити, а передусім для того, що
жити щасливо», а також правильна держава має безумовно сприяти
особистісному та моральному розвитку особистості, на думку філософа.
Абсолютно погоджуюсь із даним тезисом, адже коли жити правильно у державі
– це просто, тоді багато подібних дилем, що лежать на площині життя та
смерті, вбивства та творіння, перестають бути актуальними. Тому, вирішення
проблеми – у введені якісної статевої освіти у школах та забезпечення високого
рівня економічної підтримки молодих сімей зі сторони держави.