Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва

Життя осяяне красою барв

(творчий портрет Леоніда Бессараби)

Хмельницький
2015 рік
 Бесараба Леонід Павлович - один із яскравих і талановитих
представників хмельницьких живописців, який своїми творами заявив про
себе як художник вдумливий, серйозний, який з успіхом вирішує завдання
творення живописних полотен, передає свої вміння і навички молодому
поколінню, займаючись педагогічною діяльністю.
Народився Леонід Павлович Бессараба 1935 року у с. Нова Гребля
Липовецького району Вінницької області. Батьки його, хоч і були
робітниками цукрового заводу, мали неабиякі художні здібності: тато
малював аквареллю, мати зналася на вишиванні. Їх захоплення творчістю
передалося й сину. Після закінчення сільської семирічки, Леонід Бесараба
вступив до Київської республіканської художньої школи ім. Т.Г.Шевченка.
Опісля була служба у лавах Радянської Армії та навчання у Київському
художньому інституті. Фах живописця опановував у таких знаних в
Україні й за її межами художників-педагогів, як К.Д. Трохименко,
Т.Н.Яблонська, А.О. Пломеницький. Здобувши освіту, 1965 року Леонід
Павлович приїхав до міста Хмельницького, де викладав малюнок та
живопис у педагогічному училищі (1965-1968 р.р.), а згодом - у
Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування (1968-
1969 р.р.). З 1969 року працював у Хмельницьких художньо-виробничих
майстернях, обіймав посаду головного художника цих майстерень (1977-1985
p.p.), а пізніше - заступника директора з наукової роботи Хмельницького
обласного художнього музею (1986 р.). [1]
Перші живописні картини «В життя» (1967 р.) і «Перший урок»
(1968 р.) отримали досить високу оцінку художників та шанувальників
живопису. На першій картині зображена схвильована і трішечки розгублена
вчителька, яка стоїть біля вікна в класі і проводжає поглядом своїх
вчорашніх вихованців. Друга картина також про вчительку, яка вперше
прийшла до своїх учнів, маючи за плечима лише знання, добре серце і
приязну посмішку. Підкуплює її тендітність, неприховане хвилювання. Ці
перші роботи художника були кроком до самоутвердження, до вибору свого
жанру в живописі – від картини до психологічного портрету, від портрету –
до портрету-картини.
Як прихильнику реалістичної школи живопису, йому легко працюється і
в жанрі пейзажу, і натюрморту, і сюжетної картини. Творам Л.Бесараби
властиві ліричні інтонації, філософські роздуми, передача героїки часу, краса
буденної праці. З-під пензля художника вийшло також багато портретів,
позначених особливою людяністю, психологізмом. Як сину фронтовика,
Леоніду Павловичу близька і тема війни. У його доробку є полотна,
присвячені подіям та героям Другої світової війни, а також діорами,
виготовлені разом з колегами для історичних музеїв міст Хмельницького,
Кам’янця-Подільського, Шепетівки та Нової Ушиці.
Герої полотен Л.Бессараби сильні і ніжні, вольові і лагідні, мужні і
тендітні люди, які живуть, працюють, діють. Художник знаходить такі
зображувальні засоби, які допомагають якнайкраще розкрити особистість.
Про це свідчать написані ним портрети А.Г.Гайдашевського, В.Лозинського,
О.Скорупської та інших. Художник створив цілу портретну галерею людей
праці, представників мистецтва, молоді і людей старшого покоління. І для
кожного з них у художника знаходяться нові фарби, нові композиційні
рішення, своя специфічна атмосфера, притаманна тій чи іншій особі.
Живописні роботи Л. Бессарабии - учасника численних вітчизняних та
міжнародних виставок, зберігаються в музеях Хмельницького, Кам’янця-
Подільського, у Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж»,
а також у приватних колекціях в Україні, Болгарії, США, Польщі, Англії,
Тунісі, Ізраїлю. [3]
Діапазон творчих уподобань художника не обмежується лише жанром
портрету. Свою увагу він приділяє як минулому, так і сучасному нашого
краю. Досить відомі його твори: «Материнство» (1979 р.), «На кордоні», «На
заставі» (1978 р.), «Підпільники Проскурова» (1975 р.), «Без права на
помилку» (1982 р.), «Т.Шевченко в Кам’янці-Подільському» (1989 р.),
«Звільнення Проскурова» (1995 р.), «Подільська фортеця» (2000 р.),
«Південний Буг» (2001 р.), діорами «Звільнення Нової Ушиці», «Звільнення
м. Кам’янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників»,
«Пилявська битва» та інші.
Надзвичайно красивими, свіжими, оригінальними є ліричні пейзажі,
краєвиди Леоніда Павловича.
П’ятдесятилітню творчу працю Л. Бесараби - члена Національної
спілки художників України (1983 p.), гідно поціновано. Він - лауреат
обласної премії ім. В. Розвадовського (2001 p.), заслужений художник
України (2008 p.).
Серед його творів тематично вирізняються картини «Проголошення
радянської влади в Проскурові» (1987 р.), «Підпільники Проскурова» (1975
р.), «Проскурів визволений» (1984 р.), «Без права на помилку» (1982 р.).
Остання - про хмельницьких охоронців правопорядку. Всі вони сповнені
життєдайним світовідчуттям, динамізмом живописання, напруженою
композиційною вибудовою сюжету, колоритним співставленням образів:
яскраво-червона пляма прапору на фоні руїн розбомбленого міста, біла
пляма листівки у темному підвальному приміщенні підпільників і т.д. [5]
Працюючи викладачем малювання у Хмельницькому педучилищі
(1965-1969 р.р.), Леонід Бессараба тонко відчув і реалістично відтворив
проблеми освітянської ниви Хмельниччини в картині «Перший урок» (1968
р.). Для цього вибрав цікаві ракурси своїх героїнь – контражур, чим
підкреслив узагальнений, типізований образ вчительки. Картина сповнена
почуття тихої гордості за свою професію, ностальгійним сумом за своїми
вихованцями, яких бачить вчитель на майдані перед школою крізь вікно
свого класу.
Такими ж образами-символами користується автор у портретованих
роботах: інспектора ДАІ В. Лозинського (1977 р.), токаря П.В. Іванова (1980
р.), Героя Соціалістичної Праці А.Г.Гайдашевського (1979 р.), полковника
М.А. Лихобабенка (1978 р.), який у 1944 році звільняв окупований Проскурів
і став почесним громадянином нашого міста. У такому ж ракурсі
«прочитується» портрет ветерана війни і праці, колишнього Кремлівського
курсанта та охоронця кабінету вождя революції, а згодом мешканця нашого
міста П.М.Семенова(1980 р.). [7]
Варто зауважити, що більшість з вищезгаданих полотен на історичну
тематику зберігаються у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого
музею. В тому числі і картина «Т.Г.Шевченко у Кам’янець-Подільському в
1846 році».
Одним з найпотужніших пагонів творчої палітри митця є галерея
портретів відомих хмельничан. Приваблюють яскравістю барв і новітністю
живописного письма портрети В. Барбалюка (1980 р.), «Автопортрет» (1960
р.) та портрет архієпископа Хмельницького і Шепетівського Антонія (2003
р.). У творчому доробку художника портрети Хмельницьких письменників
Аполлінарія Мацевича (1986 р.), Петра Карася (1998 р.), Івана Іова (1999 р.),
Миколи Федунця (2002 р.). [4]
Тонально-емоційний діапазон портретів досить широкий: від
підкресленого позування моделі до глибокої інтерпретації внутрішнього
душевного стану портретованого. Це чітко прослідковується у портретах
«Студентка Світлана» (1975 р.), «Студентка» (1971 р.), «Наталка» (1973 р.),
«Медсестра» (1970 р.), «Материнство» (1979 р.). Героїні Л. Бессараби
постають то сильними й вольовими, то тендітними й ніжними, наче проліски
з-під снігу.
 Працюючи над портретами служителів Православної Церкви (згаданий
портрет архієпископа Антонія та портрет єпископа зі США Всеволода (1999
р.), Леонід Павлович збагачує свою палітру елементами сакрального
живопису. Саме за двома останніми роботами можна говорити про певну
еволюцію образотворчого письма художника. В цьому переконують також і
графічні сімейні портрети «Дружина» (1981 р.), «Син» (1998 р.), «Дочка
Ольга» (2003 р.).

Привабливою гранню творчої палітри Л. Бессараби є його

натюрморти і пейзажі, яким притаманний глибокий ліризм і поетичне
світосприйняття навколишнього світу. Це картини «Взимку» (1966 р.),
«Весна» (1966 р.), «Перед грозою» (1969 р.), «Літній день» (1981 р.), «Осінь в
Карпатах» (1978 р.), «Пісня» (1976 р.). Натюрморти Л. Бессараби «звучать»
мажорно, святково, урочисто, як то «Гладіолуси» (1985 р.).
 Багаторазовим відтворенням на полотні бузкового розмаю Л.
Бессараба утвердив себе справжнім поетом бузку, як символу весняного
буйноцвіття природи.
Внесок Леоніда Бессараби у літописну скарбницю Поділля
неоціненний. Він у співдружності з іншими художниками створив шість
діорам історичних подій на Поділлі - у Кам’янці-Подільському, Новій Ушиці,
Проскурові, Шепетівці та інших містах. Це були роки тяжкої виснажливої
праці його, як монументального живописця (3x13 м). [2]
Починаючи з 1965 року, Л. Бессараба постійно бере участь в
обласних, регіональних, Всеукраїнських і зарубіжних виставках, де
презентував біля 100 своїх картин.
Творчість подільського художника Леоніда Бессараби широко відома
не тільки на Хмельниччині, а й далеко за її межами. Своїм доробком він
охопив широкі історичні моменти життя нашого міста і краю,
реалістично й майстерно відтворив у своїх живописних полотнах
складний духовний світ своїх героїв, непросту, часто протирічливу і
драматичну радянську епоху.
Незважаючи на певну тематичну й стильову заангажованість
творчості, Леонід Бессараба не цурається відтворення пензлем і нашого
непростого сьогодення. Він у пошуках нових засобів образного
самовираження і самоутвердження. То ж зичимо нашому видатному
землякові Леоніду Павловичу Бессарабі легкості лету мистецької думки та
яскравого пензля у творенні історії нашого міста і краю на многії літа!

Література
1. Бессараба Л.П. // Довідник Національної Спілки художників України. –
К., 2005. – С. 481.
2. Бессараба Леонід Павлович // Енциклопедія сучасної України. Т. 2. –
К., 2003. – С. 548-549.
3. Гірник Г. Про ювілей у день неювілейний / Г.Гірник // Є! – 2004. – 29
липня.
4. Гірник Г. Учителька в житті художника / Г.Гірник // Подільські вісті. –
2005. – 4 листопада.
5. Голунський В. Риси сучасника в творчості художника Л.Бессараби /
В.Голунський // Корчагінець. – 1986. – 8 липня.
6. Карась П. Уклін тобі, трудівничий майстре / П.Карась // Подільські
вісті. – 2005. – 29 липня.
7. Павлович Я. Пошук / Я.Павлович // Радянське Поділля. – 1991. – 6
березня.
8. Середа О. Надихнули Шевченкові рядки / О.Середа // Корчагінець. –
1991. – 11 березня.
9. Яхницька С. Життя, яким воно є / С.Яхницька // Прибузька зоря. –
1990. – 26 липня.