Готика (від італ.

gotico) - період у розвитку середньовічного мистецтва на території Західної,

Центральної та частково Північної та Східної Європи з XI - XII по XV-XVI століття. Готика прийшла
зміну романському стилю, поступово витісняючи його. У різних концепціях історії мистецтва готику
інтерпретують як історичний тип мистецтва як і історичний художній стиль. Література, музика,
архітектура

Слово походить від італ. gotico - незвичний, варварський (Goten - варвари; до історичних готів цей
стиль відношення не має [4]) - і спочатку використовувалося як лайка. Готами древні римляни
називали варварські племена, які вторгалися з півночі межі імперії в III—V століттях. Термін
«готика» з'явився в епоху італійського Відродження як насмішкувате прізвисько «варварської»,
примітивної, що сягає минулого середньовічної культури. Спочатку (бл. 1476) його застосовували
до літератури - для позначення неправильної, спотвореної латині. Середньовічні архітектури тоді
називали італійським словом «tedesca» (німецька). Є припущення, що слово «готика» близько 1520
вперше вжив італійський живописець Рафаель у доповіді Папі римському Леву X про хід
будівництва собору Св. Петра [5].

Джорджо Вазарі у книзі «Життєписи найзнаменитіших живописців, скульпторів і зодчих» (1550)

використовував слово «готичний» як синонім «варварської архітектури», протиставляючи її
«римській». Вазарі писав, що падіння Римської імперії спричинило період забуття «істинно
прекрасного», відзначений пануванням «виснаженої і застарілої грецької манери» (maniera greca) і
«зіпсованої» готичної.