Б. В.

К О Б И Л Я Н С Ь К И Й

‘/ Ч И Тт А
"«и І
ЛЬНИЙ ЗАЛ
.....я І И М а п ч н я р м п а м м і п я а і І

КОРОТКИЙ огляд
ІСТОРІЇ
МОВОЗНАВСТВА
■' . ' ■ ^ ~ :

нб пнус

230798

ДЕРЖ А ВНЕ
У Ч Б О В О -П Е Д А Г О Г ІЧ Н Е В И Д А В Н И Ц ТВ О
«РА Д Я Н С Ь К А Ш КОЛА»
КИЇВ - 1964

У «Короткому огляді історії мовознавства» стисло розпо­
відається про розвиток граматичних і загальномовознавчих
вчень, починаючи від староіндійської та старогрецької науки
про мову, через середньовіччя і епоху Відродж ення до порів­
няльно-історичного мовознавства в його виникненні й мето­
дологічному вдосконаленні протягом кількох генерацій і до
наших днів.
Відповідна увага приділена сучасним лінгвістичним ш ко­
лам структуралізму, а також прикладному мовознавству та
математичним методам у лінгвістиці.
З метою зіставлення, поряд з характеристикою західн о­
європейських лінгвістичних напрямів, в «Огляді» виділено
необхідні довідкові статті про східнослов’янські мовознавчі
школи та вчених, що їх очолювали.
«Огляд» розрахований на студентів філологічних ф акуль­
тетів, викладачів мовознавства та осіб, які цікавляться пи­
таннями історії мовознавства.
п мо м іс т а )— найбільш поширене письмо в санскриті. С клалось на
Ш&ЛЮ ТЄНА
зван,
педагогічного №о->
’і н в .
\
І. НАУКА ПРО МОВУ У СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ
' М овознавчими питаннями в наївно-ф ілософському та
культовому плані цікавились д у ж е давно стародавні
мислителі, зокрем а філософи античного світу.
Г раматичним аналізом і складанн ям грам ати ки рід ­
ної мови зай м али сь у стародавній Індії та античній
Греції за кілька століть до наш ої ери.
Староіндійські веди («веда» — зн ан ня), найстаріші
пам ятки (збірники) санскритської мови і літератури, ви­
никли як релігійні гімни на початку першого тисячо­
ліття (на думку В. Т о м с е н а — 1500 р.) до н. е.
Особливо старовинними в важ аю ть ся рігведи — ф ор­
мули зак л и н ан ь і зам ов міфічного характеру, написані
складовим письмом «деванагарі» ', в якому графічний
зн ак (літера) передає сполучення приголосного з голос­
ним а.
М ова вед — санскрит 2 з часом стала відрізнятись від
розмовної народної мови — «пракрит» 3. З метою зб ер е­
ження правильної і точної вимови санскриту як мови
священних гімнів і забезпечення розуміння її ста р о ­
давні індійці зайнялись грунтовним вивченням санскри­
ту, підходячи до цієї справи емпірично і описово.
В ж е в найдавніших ведах — ведангах — трактуються
питання мови; в одній із веданг (Ш ікш а) говориться
про фонетику і орфоепію, у другій (Чхандаг) викла-
О еуапакагі (сіеуа — божество; палата — місто; священне пись­
базі давніш ого „п а£ агі“. Використовується тепер в мові Ьіпсіі.
2 Санскрит — б а т з к г іа — « оппяігьпияняі» «вирпблрня» (мова).
3 П ракрит — ргакгіа — «проста», "«неопрацьована» (мова)
• ^ З
у
дається метрика і віршування, у третій (В ’я к а р а н а ) —
грам ати ка, а в четвертій (Н ірухта) — етимологія і л е к ­
сика. ' '
Ці розділи науки про мову розроблялись індійськими
авторам и граматик.
Н айви датніш и м автором санскритської грам ати ки
був Паніні. про час діяльності якого в науці існують
суперечливі інф ормації (за В. Томсеном — 2 пол. IV —
III ст. до н. е.; П. А. та Р. І. Баранн и кови вказую ть
V ст. до «. е.; сучасні індійські мовознавці, н ап ри к лад
К а м т а п р а с а д Гуру, подають V II ст.; більшість д о сл ід ­
ників приймаю ть IV століття). П аніні у своїй роботі
використав праці багатьох попередніх авторів.
Оригінально складена і грунтовно оп рац ьован а г р а ­
матика санскриту П аніні носить назву «А ш тадг’яї»,
тобто «складена з восьми частин» (пор. нім. видання
Р апіпі. АсЬі ВйсЬег £ г а т т а { і з с Ь е г Ке^еіп. Всі. 1— 2.
Врпп, 1839— 1840).
«А ш тадг’яї» Паніні містить 3996 коротких в ірш ов а­
них правил — сутр (сутра — правило читання і розу­
міння вед у ведійських ш к о л а х ).
С утрам и охоплена фонетика, морфологія, словотво­
рення і синтаксис санскриту.
Сутри призначені д ля легкого з а п а м ’ятовування і
усного передавання, але без ком ентарів їх в а ж к о розу­
міти; тут б агато скорочень і мнемотехнічних слів та
знаків.
Основа в ик л ад у — аналіз, а л е сам вик л ад п ровадить­
ся протилежним шляхом — суворо синтетично.
У грам ати ці з ’ясовується поняття кореня (до всіх
слів додаю ться корені — основи), суфікса, префікса, в и ­
водяться імена з дієслівних коренів, подається точне
визначення арти куляції і зміни окремих звуків, їх в з а ­
ємовідношення в мові і наголош ення (що, звичайно,
багато більше того, що м ож н а знайти у грецьких та
римсько-латинських гр а м а т и к а х ). Послідовно викладені
п равила словотворення, відміню вання іменників (за 7
відмінками) та дієвідміню вання.
П аніні не за б у в а є про діалектні особливості Східної
Індії, зв ер тає увагу на своєрідність розмовних форм
мови, в казує на особливості ведійської мови, але голов­
ну увагу зв ертає на л ітературн у ф орму санскриту. Він
вперше застосовує порівняння (порівняльно-описовий
4
м е т о д ), звичайно, без історичного висвітлення мовних
явищ. Як в інших індійських грам ати ках, так і в Паніні
.найслабш е опрацьований синтаксис.
Основною одиницею мови староіндійські мовознавці
в в а ж а л и речення. Щ одо к л асиф ік ац ії частин мови не
було однієї думки, але, звичайно, слова поділяли на чо­
тири класи (р озря д и ): 1) ім’я ( п а т а п ) , 2) дієслово.
(а к Ь у аіа), 3) прийменник (и р а за г ^ а ) і частка (п ір аіа).
У г р ам а т и к ах відмічались особливості займенників та
прислівників, хоч окремо їх не виділяли як самостійні
частини мови.
Аналізую чи тексти, автори звертали увагу на схожі
за формою і значенням слова і таким чином виділяли
різні форми того самого слова. П ри порівнянні двох
таких форм виявляли дві складові частини слова —
основу (ргакгіі) і закінчення (ргаїіуауа). Усі слова ста­
роіндійські автори грам ати к н ам а гал и с ь виводити з д іє ­
слівних коренів — основ (сІЬаіи), які поділяли на а) п р о ­
сті, або первісні, б) корені — творчі елементи і в) по­
хідні корені (разом з суф іксам и).
У відмінюванні іменників відрізняли 7 відмінків
(відмінки позначались цифрою «перший», «другий»,
«третій» і т. д .).
У грунтовних фонетичних описах (характеристиках
арти куляції звуків) староіндійські автори гр ам ати к
в ж и вал и терміни на означення артикуляційного органу
(к а г а п а ), артикуляційного місця (зіЬ а п а ), назви зву
ків — проривних, фрикативних, голосних, напівголосних
і т. д., назви частин язика, піднебіння і інших частин
мовного а п а р а т а (зубів, губ, гортані, голосової щілини
тощ о).
Головну увагу при фонетичному аналізі звертали на
сполучення звуків та на їх взаємовпливи. Ц е було в а ж ­
ливе і потрібне д ля збереж ен ня усної тради ції читання
текстів.
У староіндійській грам ати ці вивчалась так о ж струк­
тура складу; об ов’язковою визн ав ал а сь наявність голос­
ного звука, до якого приєднувався приголосний.
У III ст. до н. е. була складена гр ам а ти ка пракриту
« П р а к р іт а-п р ак аш а » (автор В араручі К а т ’я я н а ); із II ст.
до н. е. відомий автор П а т а н д ж а л і; індійську лексико­
граф ію розроб ляли Амарусінг (VI ст. н. е.), Х емачандр
(XII ст. н. е.) та ін.
 С тароіндійська н аука про мову досягла значного р о з­
витку. В. Томсен слушно зау в аж и в , шо «високий ступінь,
осягнений староіндійським мовознавством, цілком вин ят­
ковий; до такої висоти н аука про мову в Європі не
могла піднестись а ж до XIX ст., і то багато повчившись
у індійців»

II. МОВОЗНАВЧІ ПИТАННЯ У ГРЕЦЬКИХ

1 И стория язьїковедения до конца XIX в. М., 1938, стор. 10, 12. ФІЛОСОФСЬКИХ І ГРАМАТИЧНИХ ШКОЛАХ

Інакше, ніж в Індії, розвивалась н аука про мову

у греків, від яких перші грам ати ки перейшли до р и м ­
лян, а потім і до інших народів Європи, де вони проісну­
вали до XIX ст.
З а ц ік а в л ен н я проблемами мови розбудили в Греції
філософські диспути про відношення між предметом і
його назвою. Різні філософські школи 1 ставили і до сл і­
д ж у в ал и питання про те, чи слова-назви визначають
предмети (речі) згідно з їх природою (р Ь у зе і)2, їх сут­
тю, чи, може, н азиваю ть їх тільки за звичаєм, за д ого­
вореністю людей між собою, за встановленим законом
(пошб, зупіЬеке, еііЬеі);
Д искусія з цього приводу п р одовж у вал ась цілі сто­
ліття. У ній брали участь (з різних позицій) Геракліт-
діалектик, м атер іал іст (близько 535—475 р. до н. е.),
м атеріаліст-атоміст Д ем окріт (бл. 460— 370 р. до н. е.),
софіст П ротагор (V ст. до н. е.), матеріаліст Епікур
(бл. 341— 270 р. н. е.) і інші. Г еракліт був з а рЬузеі,
а Д ем о кр іт за погпб (Шезеі). Цій дискусії присвячений
д іалог ф іл особ а-ід еал іста П л атон а (427— 347 р. до н. е.)
під назвою «К ратил», д& виступає С ократ і двоє спів­
розмовників — представників протилежних поглядів на
д ане питання: К рати л та Гермоген.
У диспуті один і другий даю ть аргументи на користь

1 Н априклад, софісти (V— IV ст. до н. е.), епікурейці (IV ст. до

н. е.), стоїки (І ІГ с т . до н. е.— VI ст. н. е.), періпатетики (IV ст.
до н. е.), скептики (IV ст.). Стоїки дали початок теорії звуко­
наслідування в питанні про походження мови; від епікурейців
вийшла вигукова теорія; думки Д емокріта (через Д іодора Сіці-
лійського) дали підставу д л я виникнення теорії «соціального до­
говору» в питанні виникнення мови.
2 3 технічних причин грецькі букви транскрибовано латин­
ськими.
своїх поглядів, але в кінці діалога автор говорить, що
ні одну, ні другу точку зору не мож на в в а ж а т и п р а ­
вильною, бо «правильна за природою» мова м ож е існу­
вати тільки в ідеї.
К рати л зах и щ а є погляд, що ко ж н а н азв а м ає і по­
винна мати в собі у згод ж ен у з самою річчю «п рав и л ь ­
ність» з природи. Він не визнає з а н азву слово, яке
умовились визнавати тільки деякі люди.
Гермоген каж е, що не існує ніякої іншої «п равиль­
ності» в назвах, я к тільки звичай (домовленість, зг о д а):
«То ж бо мені здається, що хто яку н азву встановить,
т а к а й буде правильна... а д ж е жодне ім’я не вродж ене
нікому з природи, а нал еж и ть за законом і звичаєм до
тих, що цей звичай встановили і т а к називаю ть»
С ократ, вступаючи в розмову, каж е, що ніхто не
мож е самовільно змінювати слово і називати, н ап ри ­
клад, коня людиною або навпаки. Як зн а р я д д я повинно
відповідати своєму призначенню, так слова повинні від­
повідати речам, які вони називають. У творю вати нові
слова м о ж е не кожний, а тільки той, хто це вміє (роби­
ти) і зн ає природу речей.
П л а т о ьь. робив спроби пояснювати слова (його в в а ­
ж а л и д авніш е основоположником етимології). В усга
С окр ата він вкл ад ає, н априклад, такі тлумачення слів:
первісно греки в в а ж а л и за богів сонце, місяць, землю,
зорі і небо; їх бачили в русі — Шеопіа, отже н азв а боги
(іЬеоі) піш ла від цієї ж природи рухання. Герої — Не-
гбез могли отримати свою н азву від любові — егоз між
богом і смертною жінкою або смертним чоловіком і бо­
гинею або ще від того, що вони були добрими о р ато­
р а м и — геіогез і вміли ставити питання, а питати —
значить говорити. Ім ’я Посейдона міг розуміти той. хто
вперше так його н азв ав — розісіезгпоз — спутаний в но­
гах, бо море переш код ж ал о йому ходити; або може
тут було двоє л л зам ість 5: роїіа еісіоз — багато зн а ю ­
чий і т. п. С ократ сміється з посилань на богів як твор ­
ців «первісних імен» (н азв ); він (хоч і з побоюванням)
к аж е, що окремі звуки маю ть у собі певну якість пред­
метів або в и р а ж аю ть певну їх ознаку, зав д як и чому
здійснюється узгодженість м іж назвою і річчю, ось так,
1 Р іаіо п із Сгаіуіиз..., І, 384 О; Вид. М. В ольраба: Ілрзіае,
ЛЮСССХСІ, стор. 176— 177.
8 9
н априклад, звук г в и р а ж а є рух (при вимові г язик б а ­
гато р у хаєть ся), що й бачимо у словах: гєіп — текти,
гое — течія, і г о т о з — дриж аки, сгиеіп— бити, іЬгаиеіп—
ламати і т. п.; звук І (на дум ку П л ато н а — С ократа і
пізніше — Августина) в и р а ж а є м ’якість, гладкість, н а ­
приклад, Іеіоз — гл а д к и й , оІізШапеіп — сковзати, Ііра-
гоз — ж ирний і т. п. Тут уперше зустрічаємось з онома-
топоетично-символічним принципом пояснення слів, який
використовували пізніші автори. Пояснення наївні і с а ­
мовільні. С ократ т а к о ж знаходив в них недоліки і д і­
йшов до висновку, що ті, хто утворю вав слова, не мали
правильного уявлення про природу речей. Тому ми не
в силі вийти за межі «звичаю» — еШоз, який, на думку
С ократа, збігається із зупШеке — договором (угодою ):
слухач за звичкою сприйм ає слово в так о м у значенні,
в якому розуміє і подає його мовець.
У д іалозі П л ато н а «К ратил» знаходимо перши ^у
Греції спробу к л асиф ік ац ії слів на частини мови; виді­
ляю ться дві частини мови (Іодоз): 1) ім’я ( о п о т а ) і
2) дієслово (г’е т а ) , яким д аю ться логічні визначення:
імена — це слова, про які щось твердимо, тобто слова,
що виступають в реченні підметами, а дієслова п о к а ­
зують, що про імена говориться, отж е,— це присудки.
1. АРІСТОТЕЛЬ (384—322 до н. е.) І ЙОГО ЛОГІЦИСТИЧНА
ГРАМАТИКА.
Старогрецький філософ, автор першої логіки, Арісто-
тель мовними «питаннями» зай м а єть ся у своїх працях
«Поетика» і «Риторика». У кож ном у «словесному в и ­
кл ад і» (відрізку мови) він знаходить такі частини: ел е­
мент, склад,_ сполучник, ім’я^ дієслово, член, в ідмінок,
речення" ( Ш о е т и к а » у Ґ Е лем ентом він н ази ва є ^непо­
дільний звук, ал е не всякий, а такий, з якого мож е ви­
никнути розумне слово». Е лем ентам и або «звуками»
Арістотель іноді н ази ва є і склади, і сполучники, і а р ­
тиклі, і слова, і навіть речення, зазначаю чи, що ці утво­
рення складні.
Основними частинами мови і членами речення є у
Арістотеля ім ’я і дієслово-висловлення (воно ж і л о ­
гічний пред икат).
Імення — складний елемент (складний «звук») без
 відтінку часу (лю дина, б іл е ); дієслово — складний ел е­
мент («звук») з відтінком часу (іде, п р и й ш о в). Арісто-
тель відрізняв відмінки — рібзіз, які він знаходив у всіх
непрямих ф ормах імен і дієслів. Іменники поділяв за
родами — чоловічі (огіошаіа аггепа), жіночі (Шеіеа) і
ті, що м іж ними (ш еіах у ), наприклад, чол. Когізкоз,
жіп. Каїїіоре, середи. хуіоп — дерево
У «Риториці» Арістотель відрізняв три частини мови:
ім’я ( о п о т а ) . дієслово ( г е т а — висловлення, логічний
/ предикат) і Сполучник — з в ’язк у (зупсіезгпоз — всяка
м а ла частина, не тільки сполучник, але й займенник,
а р т и к л ь ).
У питанні про відношення назв до речей (рЬузеі, чи
зупІЬеке) А рістотель в в а ж ав , шо слова мають зн ач ен ня,
узвичавне л ю л ьми..1х.-спільним-- О дна к о в и м )-.розумілиям.
Т р е б а сказати, що й сьогоднішнє зм іш ування логіч­
них категорій і термінів з категоріями і термінами г р а ­
матичними іде від Арістотеля.
Філософська ш кола епікурейців (IV— III ст. до н. е.),
беручи участь в дискусії про відношення назв до речей,
в основному стояла за рЬузеі (за «природ о ю » ), але
окремі епікурейці думали, що р ізн і н ароди кл адуть на
мову св о £ в ід биття з а зв и чаєм! Ц е була ц ікава спроба
поєднати два протилежні (суперечні) погляди, але, на
ж аль, вона не була доведена до кінця.
Стоїки (III ст. до н. е.—VI ст. н. е.) були рішуче за
рЬузеі (за «природою»), У цьому їм заперечували скеп­
тики (засновник школи Піррон, бл. 360—270 рр. до н.'еТ),
"нкГ^відстоювали погляд іЬезеі і твердили, що слова
отримали своє значення ш ляхом самовільного, в и п ад ­
кового «встановлення», бо в іншому^иипяпку всі н а р о д и
поСТйні'ТГсе~бе -розуміти, мати одну мову.
Стоїки, ш у к а ючи сщіавжшо. п рарод у слів, розвимули
вчення про «істинне» значення слів (іо еіушоп, звідки
еіутоТ од іа; але це «етимологія» не в сучасному нашому
розумінні, бо стоїки цілком не зай м али сь історією мо­
ви). Такирі ш уканням «істинного» значення слів з а й м а ­
лись і пізніше римські та середньовічні грам ати ки та
філософи (Варрон, Елій, Сенека, Августин, Тріфон, Ні-
1 Р ід іменників вж е раніше визначав Протагор; його назву
«середній рід» —■зкеие Арістотель в важ ав невдалою.
гідій Фігул і ін.). їх самовільна «етимологічна» ек віл і­
б ристика н абула поганої слави, і тільки етимологічні
праці Августа Потта повернули етимології розуміння
серйозної лінгвістичної науки.
Стоїки п і д н е с л и н а в и щ и й р і в е н ь к л а с и ф ж а щ ю _ ч а -
СТИН МОВИ, в ЯК ІЙ В І Д Р І ЗН Я Ю Т Ь п ’я т ь н А І Є С л ов0.
сполучник, 1 члін №йтикль, заяменяик). н а з в а власн?,
н азв а з а г а л ь н а ^
'В о н іР у т о ч н и л и поняття відмінків, розум іючи
категорію т іл ьк и іменну; провели поділ на прямі і не-
п п я м і ^ і д м ін к й Г розро б и 'л и термінологію: називнии
гр. І т і огіЬе р іо зіз — лат. сазиз гесіиз; інші три —
гр. р іа ш а і — непрямі, лат. сазиз оЬІщиі: гр. §епіке —
л а т депеііуиз — родовий; гр. сіоііке лат. а а ііу и з —
давал ьни й і гр. аШ аііке - лат. ассизаііуиз - знахідний,
( в ід Т р . “аШаГоз — той, що п ідп адає дії; рос. винитель-
нь,й — п ер ек лад з лат. ассизаШ ш з). Д о цього д о д а в а ­
л а с ь ще п’ятя ф о в м а клична г а - в і д мінка — гр. кіеііке
лат. у о с а ї т і з .
Д ал ьш и й розвиток і розквіт науки про мову в елін-
ську епоху (з III ст. до н. е.) відбувався в двох ку л ь ­
турних центрах — столиці єгипетської д ер ж а ви ІІтоле-
меїв А лександрії і грецькій колонії в М алій Ази, місті
мистецтв та виробу пергамену — П ергам і ( Р е г £ а т о п )
(283— 133 рр до н. е.). Спочатку мовні питання були
під впливом філософії стоїків, пізніше гр ам а ти ка зв іл ь ­
нилась від філософії і стал а самостійною наукою. На
місці давніх суперечок «за природою» чи «за звичаєм»
з ’явились нові питання про «аномалії» і « а н а л о г и » ; по-
чатки ан алізу цих питань знаходимо т ак о ж у стоїків.
Стоїки підкреслю вали «аномалії» — випадки відсутності
єдності, факти невідповідності м іж словом думкою і
річчю, наприклад, чол. рід гр. назви Ьо когах — во ­
рон (а ) — для чол. і жін. роду; або жін. рід тварини
Ье сЬеІопе — черепаха — д ля жін. і чол. роду; це пере­
носилось і на деклінацію , де неясним було, чому родо­
вий від Ьузіаз ( Л іс ій )— Ьізіи, а від В іаз (Біан т) —
В іап іоз; чому іох оіез (ст рілець) — називнии, а еіаіез
(соснй) — родовий, коли вони м а ю т ь ^ однакові з а к ін ­
чення. Коли питання «аномалій» перейшло від філосо­
фів до граматиків, останні висунули (у противагу «ано­
м аліям ») питання «аналогій», тобто уодноманітнення,
Чяю-панівного принципу мови. Головним представником
- ~ Ч— ------- ' ------ И
аналогістів в александрійсьдій граматичній школі був
А рістарх (200— 150 рр. до н. е.).
Представником аномалістів був його сучасник пер-
гамський гр ам а ти к Кратес. Суперечка м іж цими ш ко ­
л ам и (аналогістів і аномалістів) тягнулась довго і з а ­
кінчилась згл ад ж ен н ям обох крайностей і в и зн ан н ям ковуючий і неозначений Станів - т и ™ ’ п« П0Ряд-
виріш ального критерію «за звичним вж и ванн ям » (зупе- ний і середній С т е г Ііп т Ь тп І активнии, пасив-
Шеіа — лат. сопзиеіисіо). Р езультатом ш укань і д осл і­
дів б ула систематична г р ам а ти к а з практичною н а с т а ­
новою; яв и щ а і факти, знайдені під час дискусій, послу­ таксис написав Аполлоній Д и скол Р,зн °видами. Син-
жили м атеріал ом д ля складення такої граматики, в якій
поряд із п рав ил ам и і ф ак там и аналогій ро згл яд ал и сь
різноманітні винятки від правил, тобто «аномалії». Т ак а
гр ам а ти к а вийш ла в александрійській школі. Н айб ільш
попрацю вали над її систематизацією учні А рістарха —
Д іонісій Ф ракійський (бл. 100 р. до н. е.), Аполлоній
Д и с к о л (2 ст. н. е.) і його син Геродіан. Зб ерегл и сь
тільки фрагм енти граматик.
Александрійські грам ати ки опрацю вали фонетику,
ал е не досягли досконалості індійських фонетиків (зо­
крем а П а н ін і). Вони часто змішую ть звуки і букви.
У д етальній кл ас и ф ік ац ії звуків відрізн ялись: го­
лосні рїїбпеепіа — лат. уосаіез) і приголосні (зуігїрЬб-
і а — лат. с о п з о п а п іе з ); півголосні ( Ь е т ір Ь о іа — л ат. зе*
т і у о с а і е з , н ап ри к лад 1, т , п, г, з, х тощо) і глухі
(арЬ біа — лат. т і і ї а е ) ; пригодасш поділялись на: б ез­
звучні, або «легкі» (рзіїа — лат. ієуєз , або Іепи ез),
«середні» ( т е з а — лат. тес ііа е) і «придихові» (сіазеа —
лат. азрегае, або а з р іг а їа е ). Б іл ьш детально алексан-
дрійці розробили класиф ікац ію частин мови й м орф о­
логію.
А р істарх поділив усі слова на вісім частин мови
(і такий поділ, з латинською зам іною грецького арти кля
на вигук, дійшов до XVIII ст.; пор. у граматиці М елетія
Смотрицького з XVII ст.): 1. ім’я — гр. о п о т а — лат.
п о т е п , 2. д ієслово — гр. г’е т а — лат. уегЬиш, 3. д іє ;
прикметник — гр. шеіосЬе — лат. рагілсірішп, 4. 'а р ­
тикль — гр. агШгоп — лат. а г їіс и їи т , 5. займенник —
гр. ап іо п уш іа — лат. ргопошеп; 6. прийменник —■ гр.
ргоіНезіз — лат. ргаерозШо, 7. п р и с л ів н и к — гр. еріг-
г ег п а— лат. асІуегЬіигп, 8. сполучник — гр' з у п й е з т о з —
лат. сопіипсііо.
Діонісій Ф ракійський д ає визначення вказан и х ча_-
12

III. ГРАМАТИКА У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ.
Рим ляни досить рано познайомилися з грецькою
граматикою , сперш у в південній Італії (М а § п а О гаесіа),
а потім в Римі, куди посланий був царем Атталом пер-
гамський г рам а ти к К ратес із М алоса (167 р. до н. е.).
Він виступав в Римі з лекціям и про грам ати ку грецькою
мовою; його лекції викликали зац ікав л ен н я освічених
римлян.
Ц е зар під час своїх походів мав написати г р а м а ­
тичну роботу «Про аналогію», й о м у ж приписують
утворення назви відмінка . аЬІаІіуиз — «відкладний»,
який не має відповідника в грецькій мові. В кл ад р и м ­
ських грам атиків в науку про мову не оригінальний.
З видатніших перше місце зай м а є Елій .Стіло. Його
учень, сучасник Ц е зар я, М ар к Теренцій В аррон (116—
27 рр. до н. е.) написав багато творів, ал е збереглось
мало. З твору «Ое Ііп^иа Іаііпа», що с к л а д а в с я з 25
книг, залиш ились тільки 5-а і 10-а книги (з пропус­
к а м и ). Від В аррона, власне, знаємо, як розуміли с т а ­
родавні греки ан ом алії та аналогії.. В ділянці «етимо­
логії» В аррон іде за стоїками.
Коли в пізніші епохи л ати н ська мова відходила від
традиційної письмової, з ’явл ял и ся глосарії та г р а м а ­
тики, в яких в и к л ад ал и сь п равила латинської л іт е р а ­
турної мови. Тут треба назвати гр ам а ти ку Д о н а та
(бл. 350 р. н. е.), а пізніше, як одна з кращ их, виді­
ляється робота П рісціана (бл. 500 р. н. е.). Сй г р а м а ­
тики були складені доступно і легко д ля вивчення і тому
поширились у середньовічній Європі, як а використову­
в ал а латинську мову не тільки в католицькій церкві,
але т ак о ж як між н ародн у мову диплом атії і науки.
Цим і визначаються позитивні сторони латинської
граматики.
1. ЗН А Ч Е Н Н Я А Н Т И Ч Н О Ї НАУКИ ПРО МОВУ.
Граматична система європейських мов а ж до XIX ст.
б азу в а л а с ь на грецьких г р ам ати ках у їх латинській р е ­
д акц ії '. Щ е й досі багато термінів в різних європейських
гр ам а ти к ах безпосередньо взяті або перекладені з л а ­
тинської мови.
Д а в н іш а укр аїн ська грам атична термінологія виник­
л а під впливом греко-латинської традиції, що відбилась
у г р ам а ти к ах XVI— XVIII століть — . «Адельфотес»
1591 р., Л ав р ен т ія З и зан ія 1696 р., М елетія Смотрицько-
го 1619 р., за якою і М. В. Л омоносов ск л а д а в «Россий-
скую грам м атику» 1755— 1757 рр.
С лаб кі сторони античної. Філології т я то- 1) її з а л е ж ­
ність -В-і'Тг фІЛПГПГрТТ (перевага спекулятивного Н Я П р Я М У
над, ем піричним) : 2) г р а м а т и к а охоплю вала хільки одну
мову, іноді щ е приклади лруго’Г~І'Г|Г."'лат.'): ЗІ відсут­
ність історичного підходу до вивчення мови в цілому та
окремих її явищ.
Етимологія могла б встановити з в ’язок з історіє^р
мови, проте тодішні методи були недостатні або цілком
невірні (самовільні асоціації з зарані складеними у я в ­
леннями, логічні фігури рівності, суперечності, проти­
лежності, аналогії і т. п.). П ро закономірні взаєм ов ід н о­
шення між звукам и античні граматики не мали жодного
уявлення, а про звукові зміни пан увал а повна неясність.
Вдалі пояснення тр ап л ял и сь як винятки; багато було
надуманих тлумачень. Н евд ал і пояснення знаходимо в
Нігідія Фігула (І ст. до н. е.), Августина (430 р. н. є.),
Трифона (І ст. н. е.), Апулея Меншого, В аррона, Е. С ті­
ло, Д о н а т а та інших.
Щ е в XIX ст. один угорський філософ-мовознавець
цілком п оваж но н ам а гав ся доводити первісність мадьяр-
ської мови, аргументуючи це подібністю написань з об ­
рисами н азваних предметів, наприклад, слово „о11о“ —
нож иці, написання якого д а є приблизний образ самого
предмета; слово „ К П Т “ — ко ло д язь д а є в накресленні
рисунок чоловіка (К ), який за допомогою ж у р а в л я (Т)
бере волу з к о л од язя (II). Ц е ф антастична графічна сим-
чоліка.
1 В. Т о м с е н . «И стория язьїковеден’ия до конца XIX в.» М.,
1938, стор. 25. .
 С тародавні греки і р имляни не цікавились мовами
<?вя п в я д гв». хоч і м али всі можливості вивчати і знати
ці мови, н ап риклад, мову ск^кЬів. фригійцщ, фдакійців,
даків, геїів, мпку ртрусків галлів, іб£щв, л і щ м в , з яки-
йи"”римляни зустрічались і могли своїми записам и зб е ­
регти цей неоціненний скарб д ля мовознавства. Мови
цих племен вимерли, а рештки, призбирані сучасними
мовознавцями, такі мізерні, що не мож уть дати повного
уявлення про звуковий склад, лексику і грам ати ку тих
мов.
Д оступніш ими д л я мовознавства стали стародавні
мови, закріплені на письмі — коптІЙСЬКЯ- АІОВа ’ н а щ а ­
д о к гтррпргипетської (з III ст. н. е.), готська (біблія
Вульфілі з IV с т .) , вірменська (V ст.), кельтська^ старо-
англійська, старонім ецька (аМ ), старослов янська
(IX ст.). П роте в той час мовознавці ними не за й м а л и ­
ся. Н а протязі «ркпгп середньовіччя л ати н ська мова була
єдиною мовокх я к у вивчали в „вВРРРІ (гдецьІрГ м о в а до
Й ц щ З Іж С Т іїГ б у л а з а б у т а ) . Нові грам ати ки не опрацьо-
вувались, а ком пілю вались старі (Д о н ата, П р и сц іан а).
З р ід к а з ’являлись граматичні статті, н ап риклад, ісл ан д ­
ські (X II— XIV ст.), я к д одаток до «Едди», дві п рован ­
с а льські грам ати ки X III ст., одна кимрська (валійська)
Х ІҐ Г с т ?
1 Розділ про арабське мовознавство епохи Х аліфату V II
X II століть н. е. з технічних причин пропускається.
Лі
IV. ЗА Н Е П А Д НАУКИ ПРО МОВУ
В СЕРЕДНЬОВІЧЧІ.
Середньовіччя х арактери зується застоєм усіх наук, у
тому числі й науки про мову. Ф. Енгельс, говорячи про
науку і культуру середньовіччя, підкреслю є за с и л л я цер-
ковщини: «Середньовіччя розвинулось з цілком прим і­
тивного стану. Воно змело з лиця землі стародавню
\ цивілізацію, стародавню філософію, політику і ю риспру­
денцію і почало в усьому з самого початку.
Єдине, що середньовіччя взяло із старого світу, було
християнство. Н аслідком цього було те, що монополію
на інтелектуальну освіту о д ер ж а л и попи та що
сам а освіта прийняла переваж но богословський х а р а к ­
тер» '.
Головними н ап р ям ам и у середньовічній схоластиці
були «реалізм » і «номіналізм».
Середньовічний «реалізм», представниками якого б у ­
ли Ансельм Кентерберійський, Вільгельм із Ш ам по (до
цього н ап рям у примикав Ф ома Аквінський), будучи ф і­
лософською базою католицизму, твердив^ що, 1) «уні­
в ерсали» (загальн і поняття) є реальності; 2) «уні­
в ерсал и » існують раніш е речей. Ц я ідеалістична позиція
продовж ує філософію П латона. Католицькі схоласти —
«реалісти» — твердили, що мову створив бог, а окремі
назви ск ладал и сь людьми.
Н ом ін ал ізм вказував, що загальн і поняття (універса­
л и ) є іменами окремих предметів. П редставни кам и но­
міналізму були в X I— XIV ст. Іван Р осцеллін 2, Д уне
1 К. М а р к с и Ф З н г е л ь с , Соч., т. 8, стор. 128.
2 І в а н Р о с ц е л л і н,— К о 5 с е 11 і п и в, К о и з з е 1 і п (XI с т .),
р |Я М Г Т 6 р е^ й Ь ^ ^ ір |1 ^ ^іл аст-н о м Г н ^л іст (комп’єнський канонік).
17
 Скот В ільям О к к а м 2. Н а протилежність «реалістам»
номіналісти твердили, що реально існують тільки окремі
речі з їх якостями, а загальн і поняття (ун івер сал и ),
створені нашим мисленням про ці речі, не тільки не
існують н езалеж но від речей, ал е не відо б р аж а ю т ь їх
властивостей і якостей. Номіналісти висували тези:
1) речі існують раніш е від загальн их понять (універса-
л іїв ), 2) загальн і поняття (універсали) є імена.
Н ом ін алізм правильно визначав первинність речей.
К. М аркс писав, що номіналізм є першим виразом м а те­
р іал ізм у в середні віки («Святе сімейство»). Але, ви­
знаючи первинність речей і вторинність понять, н ом іна­
лісти зап еречували з в ’язок м іж ними, ізолю вали окреме
від загального. О сновополож ник н оміналізм у І. Росцел-
лін відки дав ун іверсали як пусті назви (Паїиз у о с і з ) ,
за х и щ а в розум проти церковної віри, виступав проти
«божеського об ’явлення» і в в а ж ав , що мову створили
самі люди. Ц я д ум ка була розвинена в творчості Д анте,
якого Енгельс н азв ав 'останнїм ~постом середньовіччя і
першим псгЄТЬм нового часу. Хг"трактаті Д)е з е г т о п е
у и і^ а г і" (про народну мову) Д а н т е доводить, що з усіх
живих істот тільки лю дина м ає мову; мова не потрібна
ні тв ар и н а м , ні ангелам, а д л я людини необхідна, щоб
ділитись д у м к а м и з іншими. П р и род а мови, на думку
Д ан те, двоїста: м ат ер іал ь н а і рац іональн а (дуалістична
концепція мови). Д а н т е відрізн яє 1) мови вульгарні
(народні), б) мови «граматичні», тобто кни ж н олітера-
турні. М ова народна, на дум ку Д ан те, шляхетніш а, вона
первісна і нею користуються всі народи світу.
Л а ти н с ь к а гр ам а ти к а була в середньовічній Європі
єдиним і універсальним підручником мови. Х арактер
цієї грам ати ки був не стільки «описовий», скільки «при-
писовий», тобто десятки і сотні правил та регул треба
було виучувати н а п а м ’ять. Н егативний вплив виключ­
ного панування латинської грам ати ки відбивався на ін­
ших мовах у таких трьох моментах:

1 Д у н е С к о т — Л о Ь а п п е з О и п з і и з З с о ї и з (X III—
XIV ст.) шотландський представник середньовічної схоластики, ви­
кладач теології, скептик. За широкі знання названий „сіосіог виЬіі-
Ііз“. Виступав проти підкорення наук теологічним догмам.
2 В. О к к а м — англійський схоласт, представник номіналізму
XIV ст. В О ксфорді слухав лекції Дуне Скота. В икладав теологію
і філософію в П ариж і. Виступав проти папської необмеж еної влади.
 1.) М ертва латинська мова використовувалась, голов­
ним чином, д л я письмової комунікації (в 16 ст. учені
Ф ранції і Англії в ж е не розуміли латині в усній р оз­
мові; але, н ап риклад, у Польщ і і освічені українці мог­
ли вільно розм овляти по-латинськи не тільки в XVI, а л е
й у XVII та XV III ст.). Н а Заході стали звертати
увагу на букви, бо це їм потрібне було д ля листування,
і заб увати звукову сторону мови.
2) П он яття латинської грам ати ки збіглось з понят­
тям грам ати ки взагалі, і при вивченні іінших н ац іон ал ь­
них мов на останні почали механічно переносити норми
латинської граматики. В результаті стали недобачати
особливостей ж ивих мов або просто й нехтувати ними.
3) Н а вивчення латинської мови дивились як на л о ­
гічну школу мислення. Ц е довело до того, що п р ав и л ь ­
ність граматичних яви щ стали визначати логічними кри ­
теріями.
Ф ілософія рац іо н а л із му (від гаііо п аїіз — розумовий)
створила умови для виникнення т а к званих у н івер сал ь­
них або філософсько-логічних граматик, у яких основну
частину яви щ різних мов н ам а гал и с я звести до одного
«логічного» знаменника; встан овлю вали спільні д л я всіх
мов полож ення («закони»), п ідпорядковували г р а м а ­
тику логіці і принципові доцільності, тлумачили слова
як зовнішні знаки понять, єдиних у своїй суті д л я всіх
мов, ототож ню вали речення з логічним судженням і чле­
ни речення з логічними категоріями су б ’єкта і предиката
і т. д. З р а зк о м такої раціоналістично-філософської г р а ­
матики б ула „ О г а т ш а і і с а ипіуегзаііз еі гаііо п аїіз11, с к л а ­
дена в 1660 році двом а ченцями Клодом Л ан сл о і Арно
в абатстві П о р -Р о я л ь (Р огіе Коуаіе) у Франції. Ц я г р а ­
матика м а л а багато наслідувань, автори яких захоп и ­
лися реклам н им и гаслам и пор-рояльської граматики
«встановити природні основи ораторського мистецтва»
та «принципи, спільні д ля всіх мов». Т ак у граматику,
як відсталу, піддав критиці Ф. Енгельс у своїй книзі
«Анти-Дюрінг». і
 V. ЕПОХА В ІД Р О Д Ж Е Н Н Я , ВИВЧЕННЯ
КЛАСИЧНИХ І НОВИХ НАРО ДНИ Х МОВ.

У центрі вивчення стоїть л ати н ська мова, ал е до неї

доходять інші класичні мови, в першу чергу грецька.
Г раматики і словники класичних мов пишуть Юлій Ц е ­
зар С калігер (Зсаіідег 1484— 1558 рр.), Р оберт Стефа-
нус (1503— 1559 рр.), його син Генріх Стефанус (1528—
1598 рр.) і ін. З В ідродж енням прокидається за ц ік а в ­
лення східними мовами, головним чином, семітськими
(староєврейською, арабською, сірійською і ін.) '. П осту­
пово починають приступати до вивчення більшої к іл ь ­
кості ж ивих мов. Ф ранцузький гуманіст Гвілельм По-
стеллус пише книгу про спорідненість мов „Ое аШ п ііаіе
Нп^иагипГ* (1538 р.). Філолог й о с и ф Юстус С калігер
(син Ю. Ц е за р я ; 1540— 1609 рр.) робить перші спроби
групування всіх європейських мов; він виводить є в р о ­
пейські мови з одинадцяти основних м<рв ( „ т а ї х і с е з ” ) ,
серед них 4 великі і 7 малих. Його прг(ця „ОіаігіЬа- сіє
Е и г о р а е о г и т Ііпдиіз” , написана 1699 р., видана в П а ­
рижі 1610 р. Петро Р а м у с (Ріегге сіє 1а Наше, 1515—
1572 рр., убитий у В арф оломійську ніч) у своїй « Г р а м а ­
тиці» ( „ О г а т ш а і г е ” , написаній у 1562 р., виданій 1572 р.)
д ає спробу емпіричного методу, виступає "проти с х о л а­
стики, висловлю є вдалі спостереження у фонетиці і м о р­
фології. З його школи вийшов проф. Копенгагенського
університету, датчанин Яків М адсен Аарус (ЛасоЬнз
МаМЬіае АагЬиз, 1538— 1586 рр.), якого Зіверс (Е. 5іе-
у є г з ) н азвав першим фонетистом нового ч а с у 2.
У 1653 р. надрукована була «Г рам атик а англійської
мови» оксфордського професора геометрії Уолліса (\№а1-

1 Т Ь . И б і с і е с к е . Б іе зетіїізсЬ еп ЗргасЬеп. Ьеіргі£, 1893; рос.

переклад А. Кримського. М., 1912.
2 М. А а г Ь и з. Ое ННегіз ІіЬгі гіио. Вазеї, 1586 (Е. Зіеуегз.
Огипсігике сіег РЬопеіік, Ь еіргі^, 1893).
Ііз). Географічні відкриття, початок колоніальної екс­
пансії і пропаган да християнства серед нових народів,
винахід книгодрукування створили передумови д л я ро з­
ширення і поглиблення мовознавчих питань в Європі.
X V I— XVIII століття мож на назвати періодом н а г р о м а ­
д ж ен н я мовного матеріалу, який послужив д ля с к л а д а н ­
ня словників і г рам а ти к багатьох мов, що в свою чергу
послужили б азою д ля порівняльного мовознавства.

І. МОВНЕ ВІДРОДЖ ЕННЯ І НАУКА ПРО МОВУ

У СХІДНИХ СЛОВ’ЯН.

Д о епохи В ідродж ення у східних сл о в ’ян ск ладал ись

граматичні описи церковнослов’янської мови. М осков­
ські книжники користувались південнослов’янськими
ком піляціям и пізньовізантійських грам атиків (списки
XV— XVII ст.), н априклад, т а к званий псевдодамаскін
XV ст. «О восьми частях слова»; цю книгу приписували
Іоанну Е кзарх у болгарському, як п ерекладену з грецької
грам ати ки Іоанна Д а м а с к ін а ; або «Словеса вкратц-Ь из-
бранна» з творів сербського ученого К остянтина Г р а м а ­
тика XIV ст.; статті М акси м а Грека (1480— 1556 рр.),
візантійського ученого, що ж и в у Москві. У збірниках
X V I—XVII ст. мож на знайти багато анонімних г р а м а ­
тичних статей за грецькими зр азк ам и . Пош ирені були
т ак о ж переробки латинських грам ати к, н ап ри к лад г р а ­
матика Д о н а т а , перекладена в 1522 р. Д м и тро м Толма-
чем-Герасимовим.
Проти некритичного н аслідуванн я західноєвропей­
ських г рам а ти к виступив у середині XVIII ст. М. В. Л о ­
моносов (див. д а л і) , а в середині XIX ст. вж е самостій­
но р озроб ляли окремі розділи гр ам ати ки російської
літературної мови Г. П. Павськцй, К- С. Аксаков,
М.. Н. К атков, Н. П. Н екр асо в і інші.
Початки відродж ен н я україн ської і білоруської н а ­
родних мов у л ітературі п рипадаю ть на XVI— XVII ст.1,
коли білоруський учений Ф ран ц іск Скорина почав у
П р а зі друкувати біблійні книги ( І й і 7 — ІЬІУ рр.), ііере^

1 Щ е раніше, в кінці XV ст. першу спробу наблизити книжну

мову Четьї-мінеї до української народної мови зробив у К ам ’янці
попович Б ерізка 1489 р.

21
 кл адаю чи їх з мови церковнослов’янської на мову «про­
сту», тобто ближ чу до народної білоруської. Почин
Ф ран ц а Скорини знайш ов ж вави й відгомін на у к р а їн ­
ських зем ля х під П ольщею і в Л итовсько-Руській д е р ­
жаві. Книги Ф. Скорини почали переробляти на мову,
ближ чу до україн ської народної мови, тодішні культурні
діячі В асиль Ж у г а їв з Я рослава, Л у к а з Тернополя,
Д м и тр о із Зін ько ва та інші, керуючись демократичним
мотивом, що був тоді сформульований як мета кул ьтур­
ної роботи: «для лепшого вирозумленя лю ду христіан-
ского посполитого». Сюди відноситься п ереклад Пере-
сопницького євангелія (1556— 1561) та його копії, єв.
Тяпинського (1570), Новий заповіт Негалевського (1581),
Крехівський Апостол (1560-х років) та інші. Т ак а тен ­
денція в про в ад ж енн я української народної мови в пись­
менство і н ам а ган н я створити з неї літературну мову
п р одовж увал ась (з різними переш кодами) в наступні
д ва століття.
По відношенню до україн ської мови, літератури істо­
рії і всієї культури в кінці X V I II на поч. Х І Х ^ . в ’Росії
склались були д ва напрями — реакційний Г прогресйв^
ний. П редставники реакційного напряму, щ о 'м а л и з а в ж ­
ди підтримку царського уряду, заперечували всякі п р а ­
ва української мови і нази вали її діалектом російської
або польської мови. Цей реакційний напрям був п ан ів ­
ним за ц ари зм у протягом усього XIX ст. а ж до В ел и ко ­
го Ж овтн я. Прогресивні діячі, що виступали в XIX ст.
на захист^ рівноправності української мови, визн авали
її самостійною в ряді інших сл о в ’янських мов і в ід з н а ­
чали найголовніші фонетичні та граматичні особливості,
якими вона відрізняється від інших сл о в’янських (Пор.
Г. М.. Гнатюк, Російсько-українські літературно-мовні
з в ’язки в другій половині X V III— першій чверті XIX ст
К , 1957, стор. 38— 40).
Прихильниками рівноправності у країн ської мови б у ­
ли Відомі російські культурні діячі і вчені: Павлов-
ський — автор першої грам ати ки україн ської моїттг;—
Пертелєв — ентузіаст і видавець українських народних
пісень; Д'Ц^сл м о вич — мовознавець і видавець у к р а їн ­
ських народиих"ттгеень; Срезневський, Чернишєвський,
Боголюбов, Ш а х м а ї ш ц КттрШ7~Упгот№ь®ш, Стантеттав-
ський і інші. Російські друзі українського народу під­
тримували боротьбу українських прогресивних діячів
і письменників за елементарні п рава української літе­
ратурної мови.
Щ одо російської мови, то її п рава чк мови д е р ж а в ­
ної нації ніким не заперечувались. Тому й природно,
що в період слов’янського відродж ен н я з боку п р ед став ­
ників російської мови спостерігається відсутність націо-
нально-оборонного пафосу, що такий знаменний для епо­
хи відродж ення інших слов’янських народів (ВЯ, 1958,
№ 3, стор. 44—45).
Повне зрівняння в п рав ах української мови і мов
всіх народів С Р С Р з мовою російського народу стале
можливим тільки після повалення царизму з перемогою
Великого Ж о в т н я завд яки марксистсько-ленінській н а ­
ціональній політиці Комуністичної партії Радянського
Союзу.
у XVI— XVII ст. у Москві і в Білорусії відомі були
граматики українських авторів, видані у Львові, Вільні
і на Волині, наприклад, « К грам ати к а словеньска язьї­
ка...», н ад ру ко в ан а 1586 р. у Вільнюській друкарні Ма-
моничів; « А Д Е Л Ф О Т Н 2 , Г р ам м атїк а доброглаголиваго
еллинославенскаго язьїка, соверш еннаго искусства осми
частей слова... во Л ь в о в і в ь друкарн и братской року
1591», ск ладена «спудейми» Л ьвівської братської ш ко­
ли; « Г р ам м ат їк а словенска сьверш еннаго иекуства ось-
ми частей слова и иньґхь нуждньїхь, новосьтавлєна
Л . З», тобто Л ав рен тієм Зизанієм , у Вільні 1596 р. Ц я
грам ати ка с к л а д а л а с ь з чотирьох частин — орфографії,
просодії, етимології (тобто морфології, Б. К.) і си н т ак­
сису — і м а л а практичне зав д ан н я навчити добре гово­
рити і писати; «Г р ам м атїки славенскія правилное син­
тагма», ск ла д е н а «потщаніем"ь многогр'Ьшнаго мниха»
Мелетія С мотрицького (1577— 1633), надрукована в
Є в ’ю біля В ільна 1619 р.
Г р ам а ти к а М. Смотрицького *, що ск л а д а л а с ь так о ж
з чотирьох частин: правопису, етимології, синтаксису і
просодії,— л я г л а в основу пізніших граматик; вона пере­
ви д ав ал а сь (друге видання у Вільні 1629 р.) і перероб­
л я л а с ь в Росії,, в М ол давії і в південних слов’ян, де сл у ­
1 П ро граматику М. Смотрицького див.: Н. З а с а д к е в и ч .
Мелетий Смотрицкий как филолог. О деса, 1883; П. И. Ж и т е ц к и й.
Очерк литературной истории малорусского наречия в 17 и 18 вв.
К-, 1898; С. К. Б у л и ч. Церковно-слов. злементьі в русском лите-
ратурном и народном язьіке. СПб., 1894.
ж и л а підручником книж но-слов’янської мови понад пів­
тораста років. Під. впливом граматики М елетія Смотри-
цького написано «Граматичко н а к а з а н е є » (1666 р.)
Ю рія К риж ан ич а, який високо цінив працю Смотрицько-
го, хоч і в ва ж ав , що вона йде за грецькими зразк ам и .
Певний вплив вона м а л а і на грам ати ку В. Л у д о л ь ф а
( „ О г а т т а ї і с а гиззіса” , Ох’їоггі, 1696), я к и й відзначає,
що у відміні і дієвідміні керувався граматикою Смотри-
цького.
Г рам а ти к у Смотрицького передрукував 1755 р. у
Р им ніку (В ал ах ія ) К арловицький митрополит П а в л о
Н енадович д л я навчання сербських юнаків. У середині
цього ж століття далм атинський архідіакон М атвій Са-
вич користувався рідкою (як сам говорить) слов’я н ­
ською грам атикою Смотрицького, що зн аходилась в б іб ­
ліотеці архієпіскопа Зарського М атвія К а р а м а н а . Він
і готував видання цієї грам ати ки з паралельним л а т и н ­
ським текстом.
У 1773 р. за зр азк ам и грам ати ки Смотрицького серб
С тефан Вуяновський склав «Руководство кт> славенсгЬи
грамматїц-Ь»; так у ж кн и ж ку за тим ж е зразк ом склав
1794 р. А в р аам Мразович. Н а початку XIX ст. книгу
С мотрицького поклав в основу своєї грам ати ки б о л г а­
рин Христаки-Дупничанин, який н ам а гав ся наблизити
болгарську народну мову до церковнослов’янської. Н а
грам ати ку Смотрицького орієнтувався т ак о ж автор сло­
в ’янської грам ати ки (1821 р.) чеський учений й . Доб-
ровський (див. П. С. Кузнецов. У истоков русской грам-
матической мьісли. М., 1958, стор. 36, 38).
З перевиданої в Москві грам ати ки М. Смотрицького
учився М. В. Ломоносов, який пізніше д ав про неї
схвальний відзив. У московському виданні цієї г р а м а ­
тики 1648 р. (без прізвищ а авто ра) зроблено зміни в
плані н аб ли ж ен н я форм до російської мови, наприклад,
зам ість укр. сносЬ (сносі) поставлено рос. снохЬ (сно-
х е ), зам ість укр. отци = рос. отц'Ь, зам ість укр. про-
чгЬте — рос. прочтете і т. п. У 1721 році вийш ла в М о­
скві п ереробка грам ати ки Смотрицького, видана Ф ед о­
ром Полікарповим, а у 1723 р.— новгородська переробка
Ф едора М аксимова.
Недоліком м а й ж е всіх цих гр ам а ти к було те, що а в ­
тори свідомо чи несвідомо н ам а гал и с ь написати г р а м а ­
тику уявної спільної для всіх сл о в ’ян мови, якої в д ій с ­
24
ності не існувало. Щ е раніш е від н азваних гр ам а ти к у
1574 році у Л ьвівській друкарн і Ів ан а Ф едорова був
н адрукований «Букварь» д ля возлюбленого чесного хр и ­
стиянського руського н ароду «греческого закона», як
говориться у вступі книжки. «Бу квар ь» Федорова н а­
друкований на 78 сторінках слов’яноруською та ста р о ­
українською мовою. П ідручник починається старою
книжною азбукою, а д ал і йдуть тексти д л я вправ на чи­
тання та граматичні правила. Н ап р и кл ад , на початковій
сторінці читаємо:
АЗТЬ.
Б8КИ. Б*Д а . б ш > . КВ
Бвдйш и. та.
вадить. той.
Б8Д ИВ А. МЬІ Д В І
БйДИТд. ВЬІ Д В І.
В 8ДИ М О . С О М Ш Ю М Ш 3 И.
вадите. Б е з м е ж МІМОЗИ,
в а д д . ЇА К О Б Ь Ш ІзЦ Ь ІИ N4
N1 Г Л Ю , І л й МЬІ ІЧАДР8ГИ.
П о р я д із церковнослов’янськими ф ормами (АЗТз,
Б У К И , Б У Д И Ш И , Б У Д И В А , Б У Д И Т А ) тут зн ах о д и м о
українські народні форми Б У Д И М О , Б У Д И Т Е (в обох
з чергуванням ненаголошеного е з и ); вказівний зай м е н ­
ник той, сполучення особових займенників з числівни­
ками м и д ва я к пояснення двоїнних дієслівних форм,,
ф ор м а без м ене тощо.
Про знайдення « Б укв аря » І. Ф едорова тільки в 1954
році (28 ж овтня) у М осковському Будинку вчених по­
відомив член-кореспондент А. А. Сидоров і' продемон­
стрував повну фотокопію 78 сторінок цінної п а м ’ятки,
дбайливо надрукованих і артистично оздоблених з а с т а в ­
ками та кінцівками.
Примірник, з якого зроблено (1954 р.) фоторепро­
дукцію д ля д ер ж а в н о ї бібліотеки ім. В. І. Л еніна, а у
1955 році таку ж д л я університетської бібліотеки
25
м. Л ьвова, раніше знаходився в бібліотеці царського
вельм ож і Г. С. Строганова, в його п алаці в Римі. Ц я
бібліотека була р озпродана в 1920 р. Л ьвівська г р а м а ­
тика Федорова потрапила до бібліотеки Гарвадського
університету в США, де вона тепер зберігається. В кінці
книги вміщено герб міста Л ь во в а і дру кар ську марку
Ів ан а Федорова. Н иж че такий напис староукраїнською
мовою:
В Ь ІД Р У К О В А Н О ВО Л В О В 'Б. Р О К » Ф л, Ф О Д
(тобто 1574)
У 1696 році голландець Генр. Вільгельм Л уд ольф
(1655— 1712), побувавши в Росії в роках 1692— 1694,
видав в Оксфорді грам ати ку російської розмовної мови
по-латинськи (див. вищ е). Г рам ати к а Л у д о л ь ф а була
перевидана Б. О. Л арін и м в Л енінграді 1937 р. У 1955 р.
вийш ла в Берліні п рац я німецького вченого Й оахім а
Тецнера «Г. В. Л уд ольф і Росія» (152 сто р .)2.
Систематичне о працю вання російської грам ати ки по­
чинається з розвитком російської літературної мови у
XVIII ст. В. Н. Тредіаковський пропонує зреформ увати
російський правопис («Р азговор меж ду чужестранньїм
человеком и российским об орф ограф ии старинной и но-
вой», 1748). У 1755 р. виступає із своєю науковою г р а ­
матикою М. В. Ломоносов.
2. ЛЕКСИКОГРАФІЧНА РОБОТА У СХІДНИХ СЛОВ’ЯН
У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ (Х У І - Х У І І І ст.).
С к л ад ан н я малих словників-глосаріїв д л я пояснення
незрозумілих або м алозрозум іли х слів здійснювалось
у східних сл о в’ян спершу на м атеріалі книж нослов’ян-
ської та грецької мов. Такі лексичні пояснення зн ахо­
димо в ж е у Збірни ку С вято сл ава 1073 р. Глосарій під
назвою «Толкованиб неудобь познаваемом вписаньїх р е ­
1 У львівській газ. «Вільна У країна» за 3/1V -1955 р. вміщена
була фотокопія першої сторінки.
Пор. ще фоторепродукцію в брошурі П. М. Попова «Початковий
період книгодрукування у слов’ян». Київ, 1958, стор. 24; також у
І томі «Курсу історії української літературної мови» за редакцією
І. К. Білодіда. К , 1958, стор. 69.
2 Л о а с Ь і ш Т е і г п е г . Н. №. ЬисІоИ ипгі Кизвіапй. ОА\У, Іп-
зШ иІ !йг 81а\уІ5Іік, № 6. Вегііп, 1955.
26
чем» доданий до Н овгородської К ормчої (1282). Старою
формою словника, крім глосаріїв, були азбуковники або
ще «алфавитьі иностранньїх речей», що пояснювали не­
зрозумілі книж нослов’янські та іншомовні слова, а іноді
д ав ал и довідки енциклопедичного характеру. Обшир-
ніші азбуковники ск ладал ись у Москві та Новгороді в
XV— XVI ст.
Руські книжники широко користувались аналогічни­
ми працями українських і білоруських лексикографів
XVI— XVII ст. В останній чверті XVI ст. був складений
невідомим автором « Л єк си сь с-ь тлькованієм'ь словен-
скихь сл овь просто». Словник містить близько 1000
«словенських» слів, пояснених тодішньою українською
мовою.
У 1596 році у місті Вільні вийшов словник «Л ЄК -
С И С Ь СИР-ВЧТ) РЄЧЄНІдк. ВТзКРАТТЬЦВ С Ь Б Р А Н Н Ь І
Й И З С Л О В Е Н С К А Г О К \ З Ь ІК А , НА П Р О С Т Ь І Р8С К ІЙ
Д ІА Л Є К Т Т ) И С Т О Л К О В А Н Ь І. Л. 7.» (Л ав рен тія Зиза-
н і я ) ; У цьому словнику пояснено 1061 слово книжно-
с л о в ’янської мови тодішньою українською народною
мовою.
Н апр и кл ад : АБГЄ, З А Р А ЗІ). АЗТ>, а (-Я). А Л Ч 8, ИСТИ
ХОЧ8. БАН а. Л А З Н а , БЄ 38М Є Н , Д 8 Р Є Н . Б Л Г Д Т Ь ,
Л А С К А . М ЄС ТЬ, ПОМСТА. С В І з Д И Т Е Л Ь , С В 'ЬД О К'Ь.
С8 П О С Т А Т ,. . . В О РО Г . Ю Н ОШ А , П А Р О Б О К Ь і т. д.
За к ар п атс ьк и й (чи покутський) русин, письменник
1 учений, П ам во Б ери н да склав «Л Є К С ІК О Н Тз С Л А В Є-
НОРсоССКІИ И ИМ ЄНТ і Т Л ІзК О В А Н ІЄ » , який вийшов
1627 року в Києво-Печерській типографії; друге видання
(із змінами) вийшло 1653 р. в Кутеїнському монастирі
біля Орші. Б ер и н да працю вав над своїм словником
ЗО років (у Л ьвові і К иєві). В роботі використав Л Є К -
СИСТ) Л ав р ен тія Зи зан ія, д ва новгородські словники
(1252 і 1431 рр.), деякі праці М ак си м а Грека, М ануїла
Р итора та записи на полях книжок, так звані «произ-
вольники». Л ексикон Беринди ск ла д а єть ся з двох ч ас­
тин: у першій частині (від 1 — до 328 стор.) пояснено
4 980 «словенських» слів; у другій частині — ИМЄНТз
ТЛТ>КОВАНІЄ — (від 329 — до 475 стор.) пояснено
2 002 слова: власні імена, назви місцевостей, слова гре­
 3і л ітератури про мову «Лексикона».
цької міфології, назви наук, предметів церковного івжит­
ку назви мір, звірів, птахів тощо. Усього пояснено 6 982 ІЧ. І Д и р с к н и . Очерк древних славянорусеКих слова
реи, «Филол. записки», 1869, кн. 2. ^ сских сл °ва-
реєстрових слова книж нослов’янського та шозе. Р ° ™ П0'
ходж ення відповідниками української народної лекси - Ж и т е ц к и й . Очерк литературной истории малорус
ского наречия. К , 1888, стор 3 6 - 5 1 . м а л орус-
(часто кількома синонімами), іноді словами кілько,
мов і діалектів (укр., польсь., чеськ., СПб 19044' ° ЧЄРКИ НСТории я з м козн ан и я в России.
пл?м бппг серб, нім., лат., грецьк. тощ о). «Лексико
с л ав ’енороський» став основою для ск л а д а н н я словників, З М. В е с е л о в с ь к а . М ова «Л ексикона» Беринли
з а його зразком були складені, н ап риклад, «Лексикон
н3 Г і Г \ і Г і Р92К70‘ФіЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ А Н У Р С Р ’
славено-валаш ескій» (1649 р.), «Синоніма славено-
росская» (у II пол. XVII ст„ рукопис), церковнослов ян- 3. М. В е с е л о в с ь к а . Український наголос в « Пекги
коні» Беринди, З І Ф В , кн. XXI—XXII.
сРь к „ , „ о л ь і Ук„й л е к с и к 0 7 2 2 ) ,
К ° ^ я д а - П а м в а Б ери н да і його літер атурн а д ія л ь ­
ність (канд. дис.). К., 1945. УР
Б ер и н я и 'зн аходявся в багатьох українських, білоруських
М о с к о в с ь к и х бібл іо тек а х . Вів відігр ав ^ П. й . Г о р е ц ь к и й. П а м во Б ери н да і його « Тірктипи-и
У розвитку мовної культури українського, білоруського славен оросскііЬ , УМШ, 1956, Л ^ с т о р 2 2 - 1 » К° Н1
і російського народів. Він і досі м ає в а ж л и в е значення . ь . Н і м ч у к . П а м во Б ери н да і його «Л ек сіко н ь спя
як цінна п а м ’ятка - т о р і ї української мови ■ веноросскш и йм ень тл ьк о в ан їє » (вступна стаття до ви­
дан ня пам ятки 1961 р., стор. V— XXXVIII)
К ілька прикладів: Б А С Н Ь . ІГ ' ж и в а н н я П . Бериндою деяких специфічно (вузько)
клейнот которого на ш ш н о с я т т > «>ХЄН- лектних слів україн ської мови, н ап рик лад дЬдко (п п п
Д О З С Т В О В К О Л О Ш І Й Н Є Є к \ к о -Б Р И Ч К А , к о л наддністрянське і п рикарп атське 3 &
Н'ВР'Б, П Є Р Л А , К О Р А Л 'Б, А Б О М А Н Є Л Л 'Б , А Л Б О татка (зменшене з нім. ТазсЬе - кишеня, торІТ) ваиі'к
(те ж, сл о в ац ьке), ерш еньї (те ж ма д ) - б а б к о ' п
ЛАНШ Ш ОК. М О Л Н ІЄ : БЛЙСКАВИЦА. МОЩИ:
рослини); подорож ник (назва рослини) ї т п н а іо д я т ь
ЗД У Ж А ТИ , ЗМ О Ч Й . М О З Г Ь : М О З О К Ь . М ЗД А : Н А ­
Г — Г ДУМКУ’ Щ0 аВТ°Р «Л ексикона» походив
ГО РО Д А ... Б Л А Г О С Т Ь ІН Я : Д О Б Р О Т Л Й В О С Т Б , Щ Е Д - рецький) ЗЬКИХ Д0 Уг°рщ ини і Словаччини (Го-
РОБЛЙВОСТЬ, ЛАСКОВОСТЬ, М ИЛОСТБ, ДОБ- Невідомий автор XVII ст. склав «Синонима славе-
Р О С Т Ь , хрл^отід..., Ь еп і^п ііаз, с іе т е г й іа . ВБІЯ: хрссто?, норосская», словник, в якому п ер ек ла д а є українські та
гоЬиг, М О Ц , СЙЛА; бота, роїепііа, В Е Л М О Ж Н О С Т Ь , Енськими СП п 3 СЛ0ВаШІ КНИЖНИМИ- ^ р к о в н о с л о
М О Ж Н О С Т Ь А Б О З В Е Р Х Н О С Т Е . П ІЗ Т Є Л Ь : Ч Е С К И т?у — ПРИ ЦЬ0МУ ЧаСТ0 Д0пускає помилкові
и Р8СКИ К О Г І Г Б , В О Л Б ІН С К И П 'Б В Е Н Б , Л И Т О В - б пралв ” льно перекладених слів: а лб о — или-
байка- баснь; бедра - чресла; б р еш у - ла ю - в а г а -
С К И (тобто по-білоруськи — Б. К-) П^ТУХТа... Ч П А Г Ь :
печатшю в(у
печатую ( 7 зам
Т * ість
~ баН\
а), (?); в ° Р0Н7>
типом* ~~; вржаурба
издаю н г: ДРУКУЮ ~
— печаль
К И Ш Е Н Я •• Ш А БЕЛ ТА С 'Б, БИСАГА, ТАШ КА, КАПСА,
скорбь; немовлят ко — отроча і ін печаль,
ТЛ У М О К , ВАЦОК, СЛОВАЦКИ ТОРБА, МОШ НА,
неточних т а неправильних перекладів-
ЧЕХ. ТОБОЛА, КАЛЙТА, М 'БШ О К 'Б, 8Г О Р С К И , н и ва б раздна; о вц я — агница; огородь — ограда- оско
м ини н аб иваю - оскотіниваю; р ж а - т л я с л о в о - Т л а
Е Р Ш Е Н Ь І.
і П ро пояснення імен власних у Лексиконі Беринди згадує луїсг і Т п о; * * * - стопа: с° « “р а - чео
с НО: : -а
М. Горький у творі «В людях».

28 29
 Д а л і почали з ’являтися спроби словників інш омов­
них слів. Ш ирока російська лексикограф ія почалась
разом з заснуванням А кадемії наук (1783 р.).
З а 11 років (після заснування Академії) був випу­
щений «С ловарь Академій Россійской» (1789— 1794),
який охоплю вав 43 257 сл о в’яно-російських слів і с к л а ­
дений був за тими ж принципами, що й нормативні
словники, написані вченими і письменниками Ф ран ц у­
зької та Італійської академій.
У цей час у Західній Європі починаються спроби
ск л а д а н н я етимологічних словників, н ап р и к лад ф р а н ­
цузький О. М еп а^ез. «Оісііоппаіге е і у т о і о ^ и е сіє 1а
Іап^и е Ггапдаізе». П а р и ж , 1650 (дальш і в идання 1694,
1750); італійський «Огідіпі сіеііа 1іп§иа ііаііапа». П а р и ж ,
1669 і 1685; Реггагі, «О гщ іп єз 1іп§иае ііаіісае». Расіиа,
1676; д л я скандінавських мов: Педер Сюв (Ресіег 5уда).
«]Чо§1е В еіепкпіп^ег о т сіеі С іт Ь г із к е Зрго£» («Нові
міркування про кимврійську мову» (1663) і Л. ІЬге ( І р е ) ,
« О і о з з а г і и т З и іо -д о іЬ іс и т » (1769).
Недоліком тодішньої етимології були самовільні а н ­
тинаукові узагальн ен ня та наївні спроби виводити всі
мови світу від однієї, найчастіше — староєврей ської
(пор. Еііеп ОиісЬагсІ. „ Ь ’Ьагшопіе е1:уто1о§іцие сіез Іап-
§и е з“ . П а р и ж , 1606). Такі спекуляції робили т а к о ж отці
церкви (і одних, і других висміяв відомий нім. м а тем а­
тик і філософ Ш іІНеІт ЬеіЬпіг, 1646— 1716), а в нашу
епоху — деякі турецькі мовознавці, які початком усіх
мов називаю ть турецьку мову.
У X V II—XV III ст. друкую ться граматики і словники
різних мов Азії і Америки. В кінці XVII і на початку
XVIII ст. Російська ак ад ем ія наук зап рош ує вчених для
д о сл ідж ен н я мов сибірських і кавк азьки х народів. Ш и ­
року діяльність розгорнули Вітзен, Страленберг, Б ак -
мейстер з участю російських академ іків Гмеліна (си­
бірські мови), Л епехіна (мови ком і), Гюльденштедта
(мови К а в к а зу та іранські мови). Із зібраних м а тер іа­
лів були складені в кінці XVIII і на початку XIX сто­
літь багатомовні словники. З а Катерини II був виданий
перший такий словник, зредагований академіком
П. С .Л а л л я с о м (1741— 1811); у 1786— 1787 рр. з ’яв и ­
л ась перша частина праці під назвою «Сравнительньїе
словар и всех язьїков и наречий, собранньїе десницей
всевьісочайшей особьі». Ц е були списки слів двохсот
ЗО
мов і діалектів Азії (149) і Європи (51). У 1791 р. ця
доповнена праця вийшла в 4 том ах і охоплю вала 272
мови з декільком а мовами Африки і Америки. В роботі
багато недоладностей і помилок.
Д ругою такою великою лексикографічною роботою
була книга іспанського єзуїта Л оренцо Ервас-і-П андуро
(Ьогепго Негуаз у Рапсіиго, 1735— 1809). Він видав
, 21 том своєї праці « І сіеа сІеІГ ЕІпіуегзо»— «Ідея всесві­
ту» в м. Сезепа; сімнадцятий том — це « К атал о г мов
відомих народів та уваги про їх спорідненість і відмін­
ності» (1784); цей том, доповнений і перероблений, в и ­
дано потім по-іспанськи під назвою « С аіаіо іо ^о сіє Іаз
Іа п ^и аз сіє іаз пасіопез сопосісіаз у пишегасіоп, с і і у і з і о п ,
у сіаззез сіє езіаз зе^ип 1а сЗіуегзісіасї сіє зиз ісііо таз у
сііаіесіоз» (6 т о м і в ; М адрід, 1800— 1804). Тут описано
близько 300 мов народів Америки, Азії і Європи. З а
свідченням сучасників, Лоренцо Ервас-і-П андуро н ап и ­
сав понад 40 грам ати к ам ериканських мов.
Останнім і найбільш відомим, хоч і слабо о п р ац ьо­
ваним, було берлінське видання І. X. Аделунга (1732—
1806) «МііЬгісІаіез осієг а11§етеіпе ЗргасЬепкипсЗе т і ї
сієш «Vа(ег ипзег» аіз ЗргасЬргоЬе іп ЬеїпаЬе їйпГЬип-
сіегі ЗргасЬеп ипсі Мипсіагіеп» (1806— 1817, 4 т о м и ;
третій — у трьох частинах). П ісля смерті Аделунга р о ­
боту закінчив І. С. Фатер (1771 — 1826).
Цією лексикограф ічно-каталогізаційною роботою з а ­
кінчується давніший період науки про мову і починаєть­
ся нова ера в історії мовознавства.
П р и м і т к а . У X V III ст. у працях деяких англійських, ф ран­
цузьких і німецьких філософів (Руссо, Гердер, Горн-Тук і ін.) була
дискредитована проблема походження мови. «Французьке лінгві­
стичне товариство» — «Зосіеїе сіє І іп р и із ^ и е сіє Рагіз» у 1865 році
вилучило цю проблему з числа дослідної тематики.

І ку», написане у 1666 році в Тобольську як зад ум уні­
У)
VI. П Е РЕ Д В ІС Н И К И П О РІВН ЯЛ ЬН О -
ІСТОРИЧНОГО МОВОЗНАВСТВА.
П ро схожість м іж семітськими мовами зн али в ж е в
середньовіччі. Н а початку XVII ст. спорідненість сем іт­
ських мов як єдиної сім ’ї встановив французький геб­
р аїст Гіш ар (Е. ОиісЬагсІ) у своєму фантастичному творі
«Етимологічна гарм онія мов» (1606).
Д о XVI ст. вченим відома була т а к о ж близькість
м іж ірландською і валійською мовами.
Знаменитий чеський педагог Ян Амос Коменський
(Лап Агпоз К о т е п з к у ) (1592— 1670) у XVII ст. в каза в
на спорідненість м іж м ад ь яр с ь кою мовою ) фінгкішот
З а га л ь н і міркування про сгіОрі'ДНеність мов знаходимо
у книзі Г вівельма П остеллуса (1510— 1581) під назвою
«П ро спорідненість мов» (1538).
У кінці XVI ст. (1599) Йосиф Юстус С калігер (1516—
1609) написав першу спробу кл аси ф ік ац ії європейських
мов під назвою «М іркування про мови європейців» (кни­
га лат. мовою вийш ла посмертно, 1610 р.). Й. Ю. С к а ­
лігер виводив європейські мови з одинадцяти основних
мов.
У X V I—XVII ст. відкрито, що спільним дж ерелом
походж ення романських мов є н ародна латинь у її зм і­
шанні і схрещенні з мовами племен Г аллії, Іберії, Італії,
Д а к ії і ін.
У XVII ст. першу спробу порівняння слов’янських
мов зробив хорватський учений Юрій К Р и ж а нич (1617—
1683), який довгі роки прожив у Р о с и Т ’ МИХАЙЛА ВАСИЛЬОВИЧА ЛОМОНОСОВА
1 Юрій Крижанич, провісник просвітительських ідей, які піз­
ніше (у X V III ст.) поширені були на Заході, учився в Київському
М огилянському колегіумі, потім ж ив у Мосмві і на засланні в То­
больську (15 років), й о го «Граматичко н а к а зан е є ...» вперше було
видано Бодянським в «Чтениях общ ества истории и древностей рос-
сийских» 1848 р„ кн. 1; 1859 р„ кн. 4. Про діяльність Крижанича
писали: А. М а р к е в и ч . ЧОрий К риж анич и его литературная
деятельность. В арш ава, 1876. Б. Г о л ь д б е р г . Сочинения К ри­
ж анича и русская действительность X VII века. .Москва, 1950.
32
Проте, його «Грам атичко н а к а з а н е є об руском ]ези-
версальної спільнослов’янської грам ати ки на базі росій­
ської мови з елементами хорватської і інших сл ов’я н ­
ських мов, треба в в а ж а т и відгомоном раціоналістично-
філософської граматики.
У XVII ст. оригінальну і ш иршу класиф ікац ію мов
склав німецький філософ і м атем атик В. Л ейбніц —
\\ШЬе1гп ЬеіЬпіг (1646— 1716). Відомі йому мови він
поділив на дві великі «сім’ї»: 1) арам ейську (семітську)
і 2) яфетичну. Д о арам ейської сім ’ї входила вітка ск іф ­
ська з мовами фінськими, тюркськими, монгольськими,
слов’янськими. Д о яфетичної сім ’ї входили кельтські і
інші європейські мови. Фантастичність к л асиф ік ац ії
Л ейбніца сьогодні очевидна.
Взятий в полон під П олтавою (1709 р.) шведський
учений Філіпп Й оганн Страленберг, вивчивши мови д е ­
яких народів Росії, написав 1730 р. розвідку про сп орід ­
неність фінно-угорських мов. Страленберг, видав п орів­
няльні таблйці мов Північної Європи, Сибіру і П івніч­
ного К авказу. Він поклав основи кл ас и ф ік ац ії т ю р к ­
ських і інших мов.
Хронологічно на й б пи ж цн|ч ^ пдр°гтві^ннкіп порівняль­
но-історичного мовознавства був відомий російський
учений М. В. Ломоносов. автор першої наукової г р а ма-
тики російської мови. У передмові («ііредисловии») до
граматики під злшлт^вком «О пользе книг церьковньїх
в российском язьіке» (1757) та в незакінченій роботі
«О сродньїх язьїках российскому и о ньінешних диалек-
тах» Л омоносов виклав думки про відношення м іж сл о ­
в 'ян ськими мовами І РОСІЙСЬКОЮ ВІДКРИВ спорі пненігть
М1Ж_СЛОВ~>Ін0Ьк1ЇМИ і іншими індоєвропейськими мовами.
МОВОЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
(1711 — 1765)
М. В. Л омоносов, видатний російський дослідник і
мислитель, автор наукових праць із різних галузей
знань, м ає значні заслуги в загальн о м у і російському
мовознавстві, й о г о ідеї вивчення мови на десятки років
випередили європейську філологічну думку. Ломоносов
склав першу наукову «Российскую грамм атику» (1755—
3 -3 7 6
33
^ 1 / 1 7
1757), яка п осл уж и л а основою д ля наступних праць з
/ російської мови. «Российская гр ам м ати ка» Л омоносова
ск ла д а єть ся з шести розділів — «наставлений»: 1) з а ­
гальні проблеми граматики, 2) фонетика, 3) орфографія,
4) словотвір, 5) словозміна (іменників, прикметників,
числівників, типи дієвідмін; характери сти ка інших ч а ­
стин мови) та особливості окремих частин мови, 6) син­
таксис.
^/ Ломоносов чітко відрізняв російську мову від ста-
V рослов’янської, в к азу в ав на відмінності від інших сл о­
в ’янських. В аж л и в е значення мають його в исловлю ван­
ня про порівняльне та історичне вивчення дшв Л ом он о­
сов цікавився сл о в ’янськими, балтійськими, та іншими
індоєвропейськими мовами, а т ак о ж мовами інших
сімей. С л ов ’янські мови він поділяв на дві групи:
північно-західну і південно-східну, вказав, що східно­
сл о в ’янські мови ближчі до південнослов’янських, ніж до
захід н ослов’янських.
Л омоносов відрізняв «сродственньїе» і «несродствен-
ньіе», тобто споріднені і неспоріднені мови.
Генетичний з в ’язо к сл ов’янських і балтійських мов
він доводив не тільки за допомогою лексики (наприклад,
етимологічною єдністю назви бога грому і блискавки —
Перун, балт. П еркун ), але й на підставі подібностей у
граматичних формах. У своїй «Древней росеийской исто-
рии» Ломоносов говорить про близькість слов’янських
та іранських мов. У м а тер іал ах до його «Российской
грамм атики» збереглися записи про «числа споріднених
мов», порівняльні табли ці від 1 до 10 мовою російською,
грецькою, латинською і німецькою, які Л омоносов п л а ­
нував використати у своїх мовознавчих роботах. П о р ів ­
нюючи російські слова з відповідними грецькими сл о­
вами, Ломоносов встановив деякі правильні відповід­
ності, наприклад, грецьке у?рагод і рос. відповідник
ж уравль, укр. журавель-,_ гр. 6%г|р рос. деверь, укр. ді-
в е р (к о ) (за стар.); гр. бйрог рос. дар, укр. подарун ок
тощо.
Л омоносов висловив в аж л и в у дум ку про походження
споріднених мов з одного д ж е р е л а — іфамойЯТ" а-'і гґКож
про тег-*но гучасні індоєвропейські мови утворилися в
результаті диференціації колишньої прамови (таке по­
лож ен н я знаходимо пізніше в порівняльно-історичному
м о в о зн ав ств і).
34
Ш ироко відоме вчення Л омоносова про так звані
«три штилі» мпви в твор ах художньої л ітератури і п уб ­
ліцистики: високий, середній і низький, за л е ж н о від кіл ь­
кості вжитих слів у мові: архаїчних, сучасних зага л ь н о ­
народних, зміш аних (перших з другими) і розмовних
та провінціальних.
У § 112 «Российской грам м атики» Л омоносов гово­
рить про три «головні російські д іа л е к т и » — 1) москов-
ський, 2) поморський—3) у к р аїнський. Д в з перші охоп­
л ю ва л и північні і центральні говори російської мови.
Л омоносов знав, що третій відмінний від двох перших,
ал е він тоді ще не міг знати, що це окрема самостійна
мова українського народу (П. С. Кузнецов) *.
Зн ач ен ня мовознавчої діяльності М. В. Л омоносова
полягає, по-перше, у створенні ним знаменитої «Россий­
ской г р а м м ати ки»; по-друге, у йпгп сміливих спробах
порівнювати та історично пояснювати слов’янські, угро-
фінські й інші мови, споріднені і неспоріднені. Д ослід-
ний метод Л омоносова характери зується тісним з в ’язком
практики (багатий м атеріал ) з теоретичними виснов­
кам и і узагальн ен ням и 2.
1 П. С. К у з н е ц о в . У истоков русской грамматической м и с­
ли. М., 1958, стор. 44.
2 П. С. К у з н е ц о в . М. В. Ломоносов и русская диалектоло-
гия, «Бюллетень Д иалектол. сектора Ин-та русского язьїка АН
СССР», вьіп. 5, 1949; О трудах М. В. Л омоносова в области исто-
рического и сравнительного язьїкознания, «Уч. записки Моск. уни-
верситета», вип. 150; М. В. Ломоносов. Полное собрание сочинений,
т. 7 (1952); лингвистический обзор, ВЯ, 1953, № 6.
Т. А. Ш а п о в а л о в а . Язьїковедческие воззрения М. В. Л о ­
моносова, «Ученьїе записки Борисоглебского пед. ин-та», внп. 1.
Борисоглебск, 1956.
Докладьг и сообщения, посвященньїе 250-летию со дня рож-
дения М. В. Ломоносова, серия филологическая № 8, УГУ. У ж го­
род, 1962.
З* 35
V

VII. ПОРІВН ЯЛЬН О -ІСТО РИ ЧН Е МОВОЗНАВСТВО
XIX СТ. ТА ЙОГО НАПРЯМИ.
П ісл я трьохсотлітньої н агро м а д ж ув ал ь н ої описово-
граматичної і лексикографічної роботи (XVI— XVIII ст.)
на цій базі європейські вчені знайш ли творчий метод д о ­
слідж ення мов — порівняльно-історичний метод. Цей ме­
тод відкрив широкі можливості суворо науково поясню ­
вати особливості мовних явищ і правильно їх оцінювати.
Він д о пом агав вирішувати багато складних питань у
розвитку кож ної окремої мови та питання спорідненості
мов м іж собою. З а допомогою цього методу вчені р о з­
шиф ровували відкриті в археологічних розкопках тексти
і написи давно вимерлих мов; при застосуванні цього
методу м ож на побудувати історію окремих мов і м ов­
них груп. Цей метод зробив мовознавство самостійною
і точною наукою.
Відкриття порівняльно-історичного методу не н а л е ­
жить якомусь одному вченому або одній країні. У пер­
шій чверті ХІХ ст. цей метод м а й ж е одночасно і н е за ­
леж н о один від одного застосовували вчені в кількох
країнах.
А. ОСНОВОПОЛОЖНИКИ / П ЕРШ А Г Е Н Е Р А Ц ІЯ
ПРЕДСТА в н и іа в ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО
»!• О лександр Христофорович Востоков П 781 — 18641. який
МОВОЗНАВСТВА
У другому д есятиріччі ХІХ ст. з ’являю ться перші л ін г ­
вістичні праці, побудовані на принципах порівняльно-
історичного дослідж ення. Виступають перші автори з
своїми новими працями. Д атсь ки й мовознавець Р асм ус
Крістіан Р а с к (1787— 1832) написав «Д ослідж енн я про
походження старопівнічної або ісландської мови», з
яким виступив на конкурсі 1814 р.; н адруковано у 1818 р.;
професор Берлінського університету Ф ранц Б опп (Р гап г
Ворр, 1791 — 1867) опублікував у НПь р. ПЙрівняльне
дослідж ення під назвою «Про систему санскритської д іє ­
відміни в порівнянні з дієвідміною грецької мови, л а ­
тинської, перської і германської» — „ОЬег сіаз С о п |и § а-
і і о п з з у з ї е т (іег Запзк гіїзргасЬ е іп Vе^£1еіс^шпд т і і іе-
п е т сіег £гіесЬізсЬеп, ІаіеіпізсЬеп, регзізсЬеп ипсі § е г т а -
пізсЬеп ЗргасЬе". Ф. Т^ппп вкяяур ня спільне походження
цих мов і нам агається знайти певвісш^ ї.\~д-ж£ л е л 0 ш ля-
хом сміІгибюГ припущень про аглю тинацію («склею ван­
ня») різних коренів. Ц я праця була розгорнута пізніше
у трьох томах під назвою « П орівняльна гр ам а ти ка с а н ­
скриту, зенд, вірменської мови, грецької, латинської, л и ­
товської, ст ар осл о в ’янської, готської і німецької — ,/Уег-
§1еісЬепс1е Огашгпаіік сіез Запзкгії;, 2епс1, АгтепізсН еп,
СгіесЬізсЬеп, ЬаіеіпізсЬеп, ЬіїаиізсЬеп, АІізІауізсЬеп,
(ЗоіізсЬеп ипсі ОеиізсЬеп", 1 вид. Берлін, 1833— 1852;
2-е вид. 1857— 1861; 3-є вид. 1868— 1870. П р а ц я п е р ек л а­
дена ф ранцузьким мовознавцем М. Б р еа л ем (1832—
1916) під назвою „ О г а г п т а іге с о т р а г е е сіез 1ап§иез іп-
сіоеигорееппез" (1866— 1874) в 4 томах.
З основоположників п о р і в н я л ь н о - і с т о р и ч н о г о мо в о ­
зн авства треба назватіГ такбЖ Німецького вченого Якова
Г р ім м а (ЛакоЬ С ігіш т, 1 / 80 — іаосі;. ііер ш и и том його
_ , « й іїМ Є ІГ ької граматики» — „ОеиізсЬе О г а ш ш а іік “ в и ­
й ш о в у 1819 р., 2-е вид. 1822; потім були надруковані
ще три томи, останній 1837 року (перевидано в роках
1869— 1898). Н а сп рав ді, це не була г р а матика німецької
мови, а порівняльно-історична гр ам а ти ка герм анських
м ов. П ро неї схвально відзивалися-' К.. М а р к с і~Ф’Г"“ї:н-
гельс. ~ —'
— - у східних сл о в ’ян одночасно з датським і німецькими
лінгвістам и в галузі порівняльно-історичного м ов озн ав ­
ства перші ш ляхи п р окл ад ав російський мовознавець
у 1820 р. виступив із своїм К Рассуж дением о славян-
ском язьіке, сл у ж а щ и м введенем к грам м ати ке сего
язьїка, составленной по древнейш им оного письменньїм
памятникам» (н адрукован о в «Трудах общества люби-
телей росеийской словесности» т. X V II)./Ф іл о с о ф с ь к у ,
власне ідеалістичну основу новому мовознавству н а м а ­
гався дати німецький учений Вільгельм Гумбольдт
(Ш іІЬ е їт Н и тЬоІси, 1767— 1835) своїм вченням про дпо
в мові «законів розвитку духу». 'П р о т е в його праці
„ОЬег сііе Vе^5с1^іес^епІ1еН сіез т еп зсЬ ІісЬ еп ЗргасЬЬаиез
ипсі іЬгеп ЕіпПизз аиГ сііе д е ізіщ е Епі\уіске1ипд сіез
МепзсЬеп§е5сЬ1есЬІз“ (1836), тобто «Про різн ом ан іт­
ність будови лю дської мови та її вплив на духовний р о з­
виток лю дства» (зб. вид. творів 1948, том 6), а також
у тритомному дослідж енні „ОЬег сііе Ка\уі — ЗргасНе
аиГ <3ег Іпзеї Лауа“ , опублікованому в 1836— 1840 рр.,
знаходимо розуміння мови як безперервного творчого
процесу. Пр^ЛРМ У ф^р™" і- Г ум бпльпт-виріш ує
як їх д іалектичну ЄЛНІГТЧ_у МОВ)' в мові існує змістов­
ність ф5рми і оформленість змісту. Мову він визначає
як зн ар яд д я^д у м к и .
'— В. 1 ум больдт перший склав морфологічну к л а с и ф ік а ­
цію мов, поділивши їх на т и п и - ізолюючий, аглю ти на­
тивний, ф лективний І П_0,ТІ<ГИНТГ.Т-Ш^И4*.
1. ПРО ЗНАЧЕННЯ САНСКРИТУ
ДЛЯ ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО МОВОЗНАВСТВА.
Порівняльно-історичний метод утвердився і зміцнів
на базі вивчення с а н с к р и т у — мови староін д ійських гім ­
нів, відкритої європейцями тільки у XVI I I ст .* М о в о ю
індійців перший зац ікави вся в XVI столітті італійський
мандрівник Філіппо Сассеті. Він помітив генетичну по­
дібність індійських слів з італійськими і латинськими
і писав про це до знайомих в Європі у своїх «Л истах з
Індії». Н а ж а л ь , вчені, які зай м али сь мовознавчими пи­
таннями, тоді на це не звернули нал еж н ої уваги,
Тільки у другій половині XVIII ст. зн а н н я санскриту
принесли в Європу а н гл ш ц к^З а х о п и в ш и сь цією ст а р о ­
винною мовою, перший вивчив санскрит англійський
учений Уільям Д ж о н з (1746— 1794), який заснував
К алькутті інститут східних культур «Азійське т о в а р і Щ р ^
СТВ0» — “ Азіаііс зосіеіу" і 1786 року видав • н а у к о в и й ^
ж у р н ал під назвою «Азійські дослідж ення» — “А зіаііс
Р езеагсЬ ез“ . У першому томі була опублікована х а р а к ­
теристика санскритської мови і в к а за н а їі подібність з
європейськими мовами. П ерш у грам ати ку санскритської
мови видав Г. Т . К ольбрук (С оїеЬгооке). Н а велике з н а ­
чення санскриту д ля мовознавства перший в Західній
1 Про Індію як «країну чудес» відомо було із староруської
повісті «Александрія», з оповідань венеціанського купця М арка
Поло (X III ст.), з опису тверського купця (XV ст.) А фанасія Ні-
кітіна.
38
Є в ро ш звернув увагу Ф рідріх Ш легель (Рг. ЗсЬІе^еІ)
у своїй роботі «Про мову і мудрість індійців» — „ОЬег
сііе ЗргасЬе ипсі ^ е із Н е іі (Іег Іпс1ег“ (1808). П ер ш а спро­
ба порівняння російської мови і санскриту була опублі­
кована в П етербурзі 1811 року (без прізвищ а ав т о р а ).
Блискучим досягненням індології в Росії було вид ан ­
ня (Бетлінгком і Ротом) двох санскритських словни­
к і в — повного семитомного (1852— 1875) і короткого
(1879— 1889). Ці грандіозні видання Російської академ ії
наук і досі є основоположними д л я індологічних студій
у^ багатьох кр а їн ах світу. С анскритологія у східних сло-
в ян розвивал ась ширш е і глибше, ніж в Захід н ій Є вро­
пі. О дна з перших г рам а ти к «палі» І. П. М інаєва (в и д а­
на в П етербурзі) була н езабаром п ерекладена ф ран ц у ­
зькою і англійською мовами. С анскрит д о сл ідж у вали
і в и к л ад ал и у II пол. XIX і на початку XX ст. російські
мовознавці: П. Ф. Ф ортунатов у М осковському універ­
ситеті, Д . І. Кудрявський в Д орп а тсь ко м у (Ю ріївському)
університеті, В. О. Богородицький в К азан ськом у уні­
верситеті, Ф. ф . К науер в К иївському університеті,
А. І. Томсон в О деському університеті; відомі т ак о ж
санскритологи акад. С. Д . О льденбург (1869— 1934)
акад. Ф. І. Щ ербатськой (1866— 1942) і ін.
П рофесор П. Ріттер (Харківський університет) пе­
рек лав українською мовою поему К ал ідаси «Хмара-
вістун» та інші твори староіндійської л ітератури (пере­
кл ад поеми опубліковано 1958 р.).
Акад. М ихайло Якович К алинович (1888— 1949) відо­
мий як автор праць із староіндійської мови і літератури.
У с к л а д рад ян ської порівняльної індології ввійшло
та к о ж циганознавство. Ц и ган ська мова вивчається як
одна з мов індійської групи. Зроблен о записи циганських
діалектів, головним чином, на півдні Р С Ф С Р і У Р С Р ’.
У пращпс Р аск а, Боппа, Грімма, В остокова були з а ­
кладені ;ск^кви порівняльно-історичного мовознавства.
Було підкреслено необхідність ан ал ізув ати граматичні
форми і на цій підставі встановляти спорідненість або
неспорідненість мов; у лексиці відрізняти корінні (свої)
і запозичені слова. Основоположники нового методу в
мовознавстві прикладом своїх д ослідж ен ь виразно пока-
' Д ослідж ення, граматика і цигансько-російський словник
м . ь . Сергієвського і А. П. Баранникова.
39
зал и необхідність грунтовного історичного ан алізу звуків
мови (звукові співпадання часто можуть бути вип ад ко­
вим и), потребу простеж увати розвиток звукосполучень
на протязі довгого періоду їх існування в одній мові і в
групі споріднених. У процесі такого ан ал ізу мож на
виявити певні закономірності звукових змін у мовах.
В рах ув ан н я таких закономірностей стало н а й в а ж л и в і­
шим правилом порівняльно-історичного мовознавства.
Р а с к і Грімм визначили закон германського пересунення
приголосних, яке виділяє германські мови в окрему гру­
пу в індоєвропейській сім ’ї. В р аху ван ня цього пересу­
нення приголосних допом агає відкривати споріднені
з в ’язки м іж зовнішньо неподібними словами та ф ормами
германських мов і мов інших груп індоєвропейської
сім ’ї. Я. Грімм відкрив закон староверхньонімецького
(аЬсІ) пересунення приголосних, внаслідок чого верхньо­
німецька мова м ає інший звуковий характер, ніж н и ж ­
ньонімецькі діалекти. Аналогічне пересунення приголос­
них спостерігається в мові вірменській, осетинській і
хеттській.
В основу періодизації історії німецької мови Грімм
поклав історично-фонетичний критерій. Д р у г а зміна п ри ­
голосних виділяє староверхньонімецьку мову із західної
вітки германських мов; ця (аЬсі) мова має повний в о к а­
лізм ненаголошених складів; їх редукція спостерігається
в писаних п а м ’ят к ах XII ст., і це є підставою д л я виді­
лення середньоверхньонімецького періоду (гпЬсІ); а стяг­
нення давніх дифтонгів і диф тонгізація довгих голосних
у XV— XVI ст.— це озн ак а нововерхньонімецького періо­
ду -т- пНсІ.
П еріодизацію історії мови не м ож на будувати на
базі розвитку всіх структурних л ан о к мови одночасно,
тому що різні системи мови розвиваю ться по-різному
(не одночасно). В наслідок д у ж е повільних темпів р о з­
витку граматичної будови (морфологічних т#х:интаксич-
них явищ) граматичний критерій не годиться д ля в и зн а­
чення періодизації історії мови. Він тільки в окремих
випадках може бути корисний; наприклад, перехід від
староіранського до середньоіранського стану х а р а к т е р ­
ний руйнуванням флексій і переходом від синтетичного
до аналітичного способу в и раж ен н я граматичних відно­
шень, хоч і тут д ж ер е л о м цих граматичних змін був
звуковий фактор: фонетичний розп ад словозмінних еле-
40
 і

ментів. Недоцільний т а к о ж лексичний критерій, тому

що розвиток лексики відбувається більш або менш б у р х ­
ливо в різні епохи і не д а є потрібних опорних пунктів
д л я виділення дійсних періодів у розвитку мови в ці­
лому. Д л я періодизації історії мови не м ож на брати
критерієм та к о ж суспільні ф орм ації (ф еодалізм , к а п і­
талізм тощ о), тому що зміни в грам ати ці і звуковій
структурі мови не з а л е ж а т ь від змін суспільного ладу.
Отж е, тільки звукові зміни, які послідовно в усіх
словах і ф орм ах охоплюють мову, мож уть служ ити т а ­
ким критерієм, бо вони за певний, досить три валий пе­
ріод часу надаю ть мові іншого вигляду (х а р а к те р у ), що
його гостро відчуває дослідник. Звукові зміни в мові,
що охоплюють широку територію, є тими віхами, які
допом агаю ть лінгвістам встановити окремі епохи в р о з ­
витку мови. Періоди між д во м а значніш ими і загальн им и
звуковими зруш енням и в в а ж а ю т ь с я єдностями, що їх
умовно назвал и ступенями в розвитку мови.

2. ПОРІВНЯЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО У СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

(СЛОВ'ЯНОЗНАВСТВО).

Олександр Христофорович В остоков

(1781— 1864) перший в історії гловЧтг.ького м ов о зн ав ­
ства зробив успішну с п р о о у в и зн а ч и т и особливості в з а є ­
мовідношення сл о в ’янських мов та їх ступені близькості
до старосл ов’янської мови за допомогою порівняльно-
історичного ан ал ізу звукового с к л а д у слов’янських мов.
П родовж ен н ям д ослідж ен ь була 20-річна п рац я «Опи-
сание русских и славянских рукописей Румянцевского
музеума» (1842), видання «Остромирова євангелия»
(1843), «С ловарь церковнославянского язьїка» (2 томи,
1858— 1861) і ін. У названій статті « Р ассуж ден ие»
(1820) Востоков визначив хронологію д^арослов’янських
п а м ’яток, п оказав відмінності м іж с т а р о р у с ь к о ю ! ста р о ­
сл ов’янською мовами, пояснив звукЙве значення старих
юсів—=рй- гх~-від ношення до польських носових голосних,
п р оан ал ізу вав утворення прикметникових закінчень, ви­
явив відсутність дієприслівників у старослов’янській
мові тощо.' Він встановив періодизацію старосл ов’я н ­
ської і російської мов. Востоков висловив думку про
мож ливість створення системи п р асл о в ’янської мови
ш ляхом порівняння збереж ених сл ов’янських діалектів.
41
 У своїй «Русской грам м атике» (1831) О. Востоков,
відкинувш и тодішню формально-логічну схему, д е т а л ь ­
но р о зг л я д ає і зіста в л яє мовні форми різних стилів,
використовує факти ж ивої розмовної мови і порівнює
з м атеріалом споріднених мов. Він перший встановив,
щ о д л я синтаксису російської мови х ар а к т ер н а п ер ев а­
га двочленного речення (до того часу з а логічною схе­
мою в ва ж ал и , що речення в будь-якій мові — тричленне:
з су б ’єктом — п р е д и к а т о м —- з в ’язк о ю ). Синтаксичні по­
гляди Востокова мали великий вплив на пізніших ро­
сійських синтаксистів. В. В. В иноградов з цього приводу
відзн ач ає «...з іменем О. X. Востокова пов’язується нове
розуміння будови найбільш вж и вани х типів двочлен­
них... речень в російській мові» *. О. X. Востоков є о д ­
ним з перших видатних представників порівняльно-істо-
ричного мовознавства.
* *
*
Заслугою перших представників порівняльно-історич­
ного мовознавства б ула т а к о ж розробка так званої тео­
р ії аглютинації, пов’язаної з діяльністю Ф. Боппа.
У своїй «Порівняльній граматиці» (дев’яти індоєвро­
пейських мов) він поставив зав д ан н я використати по­
рівняльний м атеріал з метою дослідж ен ня генезису (по­
ходж ення) різних граматичних форм. Д а в н іш а теза про
внутріш ню зміну кореня як єдине д ж ер е л о походження
флексії ста в а л а неспроможною. Бопп перший висловив
думку, що зовніш ня флексія утворилася з колишніх с а ­
мостійних слів. Ц я д у м ка б ула стимулом д ля д осл ід ж ен ­
ня граматичних закінчень. Бопп інтенсивно працю вав
над вирішенням питання про походж ення відмінкових
закінчень іменників та особових закінчень дієслова, н а ­
магаю чись довести, що закінчення з а своїм походж ен­
ням, є, головним чином, застиглими елементами (руди­
ментами) займенників.
й о г о теорія про те, що всяка грам атична форма ви­
н икла в результаті ск л а д а н н я (злиття) самостійних слів
ш ляхом втрати самостійного лексичного значення в не-

1 В. В. В и н о г р а ц о в . Синтаксические воззрения А. X. Восто­

кова и их значение в истории русского язьїкознания, «Известия
Академии наук СССР», Отделение литературьі и язьїка, т. X,
вьіп. 2, 1951, стор. 121.

42
 V

наголошеній позиції, через що зм ін ю ва л ась і ск орочува­

л ась , зустріла в кінці XIX ст. скептичне заперечення,
н асам п еред з боку видатного п редставника школи м оло­
д ограм атиків ( Л и п ^ д г а т т а і і к е г ) К а р л а Б р у гм а н а , який
в ва ж ав , що це питання не м ож е бути науково р о зв ’я з а ­
не. П роте в XX ст. мовознавці знову вернулись до пи­
тан н я про походж ення окремих грам ати чн их форм і
флексій. Одні стали уточнювати боппівську теорію с л о ­
воскл ад ан н я, інші спробували дати нове пояснення по­
ходження флексій, а саме за допомогою теорії л о к а л і з а ­
ції. Прихильники цієї теорії твердили, що ф лексії утво­
рилися в результаті використання того чи іншого е л е ­
мента, виділеного з будь-якого слова з певною сем ан ти ­
кою в х арактер і ознаки грам ати чн ої категорії відповід­
ного значення. І одні і другі зн аходили п риклади на
п ідтвердж ення своїх теорій. Т реба з ау в аж и т и , що про­
цес утворення флексій не простий, а складний і б а г а т о ­
плановий; у ньому перехрестилось кіл ька ш ляхів розвит­
ку, і тому в кож ном у конкретному вип адку треба шукати
так и й ш лях формування, який н ай к р ащ е відповідає
розвиткові дан ої флексії.
Великим досягненням лінгвістики першої половини
XIX ст. було створення першої історичної гр ам ати ки
(Я. Г р ім м ). Ідея історичної г р ам ати ки зн ай ш л а енту­
зіастів серед російських мовознавців: Ф едора Івановича
Б у сл а єв а (1818— 1897) і І з м а їл а Івановича Срезнев-
ського (1812— 1880).
У 1858 р. Ф. І. Б у сл а єв опублікував свою «Историче-
скую г рам м ати ку русского язьїка», в якій, спираючись
на досвід Я. Грімма, широко застосував історичний ме­
тод і приділив значну у вагу семантииі— граматичних
форм; останнє вигідно відрізн яє грам ати ку Щі&л-аєва від
грам ати ки Грімма. Б у с л а « в ^ і д т р и м а в " Т & з у Г рімма про
необхідність вивчення історії кож ної мови у з в ’язку з
історією її носія — народу, який створив д ан у мову і ко-
ристується^нею як засобом спілкування на протязі сто ­
літь. Ф. І*. Б усл а єв успішно зай м а вс я т а к о ж д о сл ід ж ен ­
ням мови усної н ародної творчості. В п е р т е в ігтпрі*
слов'ян ського м о во зн авства він звернуй^увагу на потре­
бу вивчання Н а р о д н их говорІЦ. щц далі) Ітоштовх до р о з ­
витку російської, -української і білоруської д іа л ек то ­
логії.
Б у сл а єв відрізн явся від Г рімма в п оглядах на р озв и ­
43
ток мови. Грімм висловлю вав думку, що мови не розви ­
ваю ться, а-озегресують. вироджую ться; він вказував,,
що старогерманські мови мали велике багатство різно­
манітних флексій, а сучасні германські мови це б а г а т ­
ство різноманітних флексій втратили. Б у сл а єв бачив:
прогрес в історичному розвитку народу і, з в ’язуючи з
ним історію мови, ствер д ж у вав прогрес у розвитку мови..
Він розумів т ак о ж значення комунікативної функції м о ­
ви і те, що мова фіксує у своєму розвитку результати
людського мислення ’.
У книзі «О преподавании отечественного язи к а » , що
вийш ла у двох частинах 1844 р., Б усл а єв підкреслює
необхідність історичного вивчення мови та потребу пі­
знання закономірностей її розвитку. «Вся сп рав а в т о ­
му,— говорить Буслаєв, — щоб законові дати першість-
перед неправильністю і п равилу перед в и н я т к а м и » 2.
У другій частині поданий широкий м атеріал з історіГ
російської літературн ої мови. Увагу читача привертаю ть
до себе розділи про стилістику, де в цікавій формі в и ­
кл ад ен а історія слів, які означаю ть в аж л и в і поняття
(юридичні, військові і інші терміни, архаїзми, інш омов­
ні слова і т. д .).

У з в ’язку з відродж енням студій порівняльного сл о ­

в ’янознавства в першій половині ХІХ ст. російський а р ­
хеолог і географ П. І. Кеппен під час свого відрядж ен ня
за кордон (1821 — 1823 рр.) відвідав захід н ослов’янських
учених. У Відні (1822) він зустрівся з К опітаром і Д об-
ровським, які довідались від нього про знаменитий твір
Востокова «Рассуждение». У Н овому С аді Кеппен по­
знайомився з Ш аф ари ком . У 1823 р. він зустрівся в П р а ­
зі з Д обровським і Ганкою. Почувши про недавно в ід ­
криті «Фрейзінгенські листки», Кеппен поїхав до М ю н ­
хена, де зберігалась ця п ам 'ятка, і зняв з неї копію.

1 Див. Опьіт исторической грамматики русского язьїка, ч. І,

Универс. типография, 1858, стор. XIV— X V III. Також : Историческая
грамматика. М., 1959, стор. 21.
2 Ф. И. Б у с л а є в . О преподавании отечественного язьїка. М.,
1941, стор. ЗО—31.

44
як у потім видав О. X. Востоков і визначив її мову як
хорутанську (словінську).
Тому що д ля в и к л ад ан н я славістики в Росії не було
спеціалістів, тодішній міністр освіти О. С. Ш иш ков д о ­
ручив Кеппену запросити учених сл ов’янських країн.
1825 р. Кеппен рекомендував чеських учених Ганку до
П етербурзького університету, Ш а ф а р и к а до М осковсько­
го і Челяковського до Харківського. Здійсненню п р и зн а­
чення чеських учених на ці пости перешкодив інший
проект, який перед б ачав готовити своїх спеціалістів при
Д ер п тськом у університеті і посилати кандидатів для
вдосконалення за кордонн у 1835 р. був впроваджений
в Росії ^ в в и й _ 4щ]верситетськии устав, за яким при унТ*
в е р г и т р т я у г ^ д п р ю н ^ и с ь НОВІ к І Т ф с д р И г - В Т О Ц у ЧИСЛІ Й
к а ф ед р а «істощі^ і т е р а т у р н сл еУпТіськнх наріч». Д ля
підготовки кадр ів було запропоновано університетам
підш укати таланови тих кандидатів. Н а цю пропозицію
відгукнулись чотири університети і висунули своїх к а н ­
дидатів: П етербурзький — П. П рейса (1810— 1846), М о ­
с к о в с ь к и й — О. М. Бодянського (1808— 1877), К а з а н ­
с ь к и й — В. І. Григоровича (1815— 1876), Харківський —
І. І. Срезневського (1812— 1880).
П. П р е й с, перебуваючи за кордоном протягом
трьох років (1839— 1841), інтенсивно готувався до про­
фесорської діяльності. Повернувшись на батьківщину,
кіл ька останніх років свого короткого ж иття ви к л ад ав
у П етербурзьком у університеті.
В. І. Г р и г о р о в и ч протягом трьох років був у н а ­
уковій подорожі (1844— 1847) на півдні — в Болгарії,
М акедонії, в Солуні, на Афоні (де відкрив «М аріш ське
евангеліє»), в Д а л м а т ії, Чорногорії, потім у Відні та в
Чехії і М оравії. У македоно-болгарських говірках він
знайш ов зал и ш ки носової вимови голосних, що послу­
ж и ло підтвердж енням гіпотези про старосл ов’янську мо­
ву як предка македонської і болгарської мов. З 1864 по
1876 р. Григорович працю вав в Одесі.
О с и п М а к с и м о в и ч Б о д я н с ь к и й (1808— 1877)
закінчив Московський університет і 1837 р. захистив м а ­
гістерську дисертацію на тему: «Про народну поезію
сл о в ’янських племен». О д ерж а в ш и наукове відрядж ення,
Бодянський пробув за кордоном п’ять років (1837—
1842). Він відвідав усі сл о в’янські країни, де знайомився
з мовами сл о в ’янських народів, їх літературою і фольк-
 лором. У П р а зі вчився під керівництвом Ш а ф а р и к а , яко*
го глибоко п оваж ав. Бодянський п ереклав російською
мовою твори Ш а ф а р и к а „ З іо у а п зк у ИагосІорІ 5 “ (1843),
„З іо у а п з к е зїаго гііп о зіі" (1848) та інші праці і опублі­
кував їх, головним чином, у ж у рн ал і «Чтения общества
истории и древностей российских». З а редакцією
О. М. Бодянського вийшло в світ 97 томів ж у р н а л у
«Чтения», де було надруковано багато цікавих історич­
них та фольклорних матеріалів. З цими м а тер іал ам и
знайомився Т. Г. Шевченко.
У 1855 р. Бодянський надрукував свою працю «О вре-
мени происхождения славянских письмен». Цією в а ж ­
ливою темою зай м али сь пізніше відомі вчені (Д. Ф. Бє-
л я є в — 1886 р., П. Ф. Ф о р т у н а т о в — 1913 р., В. Ягич,
Є. Ф. К а р с ь к и й — 1917 р. і інші). Щ е й сьогодні, зокре­
ма про глаголицю, з ’являю ться нові й цікаві статті (н а­
приклад, Н. А. К онстантинова в «Очерках и исследова-
ниях по истории язьїка», ЛГУ, 1957 р., УЗ Л Г У № 197;
М. И. П ривалойої в «Очерках истории язьїка», УЗ Л Г У
за 1960 р. № 267).
Від О. М. Бодянського міг Ш евченко багато д о в ід а­
тись про Ш а ф а р и к а і про інших діячів сл о в’янського від­
родження. Т. Ш евченка і О. Бодянського єднало довго­
літнє д руж н є листування. У передмові до другого в и ­
дання «К обзаря» (1847 р.) Т. Ш евченко згад ує відомого
сербського культурного діяча і письменника Вука Ка-
р ад ж и ч а і чеського ученого Ш а ф ар и к а . П оем а «Єретик»
(1845) присвячена великому чеському сл о в ’янофілові
П а в л у Ш аф арикові.
У 1863— 1867 рр. О. М. Бодянський опублікував у
«Чтениях» 16 списків « Ж и тія К онстянтина Философа»
і 8 списків «Ж и тія М ефодія». Вперше ці т а к звані «Пан-
нонські легенди» відкрив 1843 року А. В. Горський. П у б ­
л ік а ц ія цих п а м ’яток послуж и ла новим д ж ерелом для
багатьох наукових досл ідж ен ь у ХІХ і на початку XX ст.
І з м а ї л І в а н о в и.ч С р е з н е в с ь к и й (1812—
1880), відомий ф'ілолог-славіст і палеограф , основопо­
л о ж н и к східнослов’янської історичної лексикології і л е ­
ксикографії, вчився і прац ю вав спочатку в Харківському
університеті. У перші роки своєї наукової діяльності,
після закінчення університету 1829 року, І. І. Срезнев-
ський глибоко вивчав український фольклор і етн огр а­
фію України, йдучи разом із зага ль н и м рухом відро-
46
ЛЖґіііпі слов'янських народів. У 1831 р. він н ад р укув ав
. т и іаписи українських народних пісень разом з в л ас­
ними віршами в харківськом у «У країнському альм а-
МІН11».
У ІН32 р. І. І. Срезневський опублікував «Словацькі
ніг ні», статті про «К ралед ворськи й рукопис», про че­
ськії/і словник Ю нгмана та про здрібнілі імена в сло­
в'янських мовах.
З 1833 по 1838 рік І. І. Срезневський редагував у
Харкові збірник «З а п о р о ж с к а я -гх а р и н а» . який відіграв
їх піку роль у вивченні українського фольклору, етно­
графії, історії і народної мови (ч. І, у трьох книгах,
шпїшла у 1833— 1834 р.; ч. II, т а к о ж у трьох книгах, ви­
давал ася в роках 1834, 1835 і 1838).
Т. Г. Шевченкові д у ж е сп одобалась « З а п о р о ж с к ая
старина». Він з захопленням читав її і високо цінив ро­
боту І. І. Срезневського (пор. лист Т. Ш евченка до
П. К орольова, писаний 22-го травн я 1842 р.).
У 1834 р. в «Ученьїх зап и сках Московского универ-
ситета» була н ад рукован а стаття І. І. Срезневського
«В згляд на памятники украинской народной словес-
ности». У цій статті Срезневський так х арактер и зув ав
українську мову: «Тепер, здається, в ж е ні для кого і ні
для чого доводити, що мова україн ська (або як б а ж а н о
іншим звати — малоросійська) є мова, а не наріччя ро­
сійської чи польської, як доводили деякі; і д ля б а г а ­
тьох переконливо, що ця мова є однією з н айбагатш их
мов сл о в'янський: що вона не поступиться, наприклад,
богемській у численності слів і виразів, П О Л Ь С Ь К І Й — ..у
живописності, сербській — у приємності; що ця мова,
яка, будучи щ е 'н е обробленою, в ж е мож е зрівнятися
з мовам и освіченими, за гнучкістю і багатством синтак­
сичним — мова поетична,.,_мдлояв¥чна, .-.жижщисна... Ні!
яка_б_доля не сп іткал а її. шо б не д ія л а з нею л егко-
в а ж н і с т ь Т випадок, вона не зникне» (цит. стаття*
стор. 134— 135) >.
Х арактеризую чи російську мову в «Мьіслях об исто­
рии русского язьїка» (СПб., 1850), Срезневський в каза в
та к о ж р яд особливих діалектних рис україн ської мови
в різних її відгалуж еннях.
1 П ереклад за статтею В. С. Ващенка «І. І. Срезневський як
дослідник української мови», УМШ, 1958. № 3, стор. 23—27.
47"
 У «Вестнику Русского географ, об-ва» за 1852 р.
(ч. IV, стор. 1—28) б ула н ад р уко ван а п рац я «Русь
У горская», в якій І. І. Срезневський, описуючи з а к а р ­
патські говірки, вперше в українській діалектології дав
зразк и дослідж ення метопом ЛІНГВІСТИЧНОЇ г ^ р р я ф і ї - —
Через рік після опублікування магістерської д исер­
тації (з теорії політ, наук, 1836 р.) І. І. Срезневський
був призначений (1837 р.) а д ’юнкт-професором на к а ­
ф ед рі політичної економії і статистики в Харківському
університеті. О д ер ж ав ш и наукове в ідрядж ен ня при а к ­
тивному сприянні д ека н а філологічного ф-ту П. Гулака-
Артемовського 1, поїхав за кордон, де перебував три
роки (1839— 1842). Він вивчав санскрит у Берліні у
Ф. Боппа, чеську і інші слов’янські мови в П р азі у Че-
ляковського, Ш а ф а р и к а і Ганки, сербську мову — у В ід ­
ні у В ука К ар ад ж и ч а. Повернувшись з відрядж ення,
працю вав професором слов’ян ознавства в Харківському
університеті до 1847 р. У цьому році перейшов до П е т е р ­
бурга, де очолив каф ед р у «слов’янських наріч» в ун івер­
ситеті і керував її роботою протягом 33 років.
Із закордонного відрядж ен ня І. І. Срезневський п ри ­
віз багато цікавих матеріалів, на підставі яких ще в
Харкові написав низку наукових праць з літератури,
мГови, етнографії та ін. (1843— 1846 рр.).
\ / У 1849— 1850 рр. вийш ла програм ова п рац я І. І. С р р'{-
невського «МьіС^Ч И О ^р;ц~-і*уггк-ягп <рки<а и ДПУГИХ-Ь
сл ав я н с ки х ь нар^чій», яка м а л а вплив на розгортання
дослідж ень з русистики і загаль н ої славістики. Основні
положення, що їх висовує автор «Мьіслей», такі: «...істо­
рія мови, невіддільна від історії на^од^, повинна вхо ­
дити в народну науку як її необхідна частина»; «кожне
слово д ля історика є свідоцтво, п а м ’ятка,~ ф акт життя».
О собливого значення І. І. Срезневський н ад ав ав лексиці,
як д у ж е рухливій ділянці мови, як а у своєму розвитку
відбиває різні яв и щ а і зрушення в ж и т т і н а роду.
Ці висловлю вання достатньо пояснюють обставину,
чому І. І. Срезневський виняткову увагу звертав на д о ­
слідж ення староруської лексики. У більшості статей про
р о сій сь к 7 " ^ Г іф и р у ш ?у тгіґцерковнослов’янську мову л е ­
ксика становить в аж л и в у частину його дослідж ення.
Колосальною і дуж е цінною була робота І. І. Срез-
1 Див. Сборн О РЯС , 1881, т. XXII, стор. 66.
невського над д ослідж ен ням най старіш их п а м ’яток сло-
в’янського письменства (4 томи7~18о4— 1йЬ8). ііл ь к и в
одному з чотирьшГТомів під назвою «Сведения и зам ет -
ки о малоизвестньїх и неизвестньїх памятниках» н ад р у ­
ковано 91 дослідж ення автора (див. Зап. АН,
X I—XXXIX). В аж л и вим було т а к о ж відкриття І. І. Срез-
невським С а в иної кн и ш —- старослов’янської п а м ’ятки
XI с т . ----------- --
Б ага то займаю чись стародавніми п а м ’ятками,
І. І. Срезневський глибоко вивчив характер і типи с т а ­
рого сл ов’янського письма і склав перший підручник
палеограф ії «С л ав ян гкяя пялеогряф ия» М865У на я к о ­
му могли б азув ати ся пізніші — О. І. Соболевського і
Є. Ф. К арського *.
Н айбільш им досягненням багаторічної л екс и к о гр а­
фічної праці ак ад ем ік а І. І. Срезневського був його
тритомний словник «М атериальї д л я сл ов ар я древнерус-
ского язьїка по п исьм енним и п ам ятни кам ь», п обудова­
ний на величезному м атеріалі старих п а м ’яток XI— XV
століть, виданий А кадемією наук після СЙ§рті автора;
І. т. А — К — 1893 р„ II т„ Л — П — 1895 р„ III т„ Р — со—
1903 р. Томи І— III цього словника (з доповненнями
А— Я, 1912 р.) налічують 5178 сторінок + вступних
X— XIX і 62 стор. скорочень. «Материальї» перевидано
фототипічним способом у 1958 р. до IV М іж народного
з ’їзд у славістів у Москві.
Н е зва ж аю ч и на певні недоліки (див. «Уч. записки
МГУ», 1946, т. III, кн. І), «М атериальї» Срезневського
зал и ш аю ться і досі єдиним систематичним д о сл ід ж ен ­
ням староруської лексики. І. І. Срезневський написав
т а к о ж р яд цікавих статей з питань пікцнтно-гп навчання
російської мови, н априклад, « Зам еч ан и я о первоначаль-
ном курсе русского язьїка» (1859), «Об изучении родно-
го язьїка вообще и особенно в детском возрасте» (1860),
« За м еч ан и я об изучении русского язьїка и словесности
в средних учебньїх заведеннях» (1871) та інші. Перші
дві роботи перекликаю ться з ідеями Т. Ш евченка, який
в останні роки свого ж и ття багато прац ю вав над пош и­
ренням і піднесенням освіти серед українського народу.
* П ро українську мову в працях Ю. Карського інформує чита­
чів ж урналу «Українська мова в школі» стаття П. Д. Тимошенка,
УМШ за 1961 р., № 3.
4 -3 7 6 49
І. І. Срезневський створив у П етербурзі літературно-
мовознавчу школу, й о г о учнями і послідовниками були:
Пипін, Чернишевський, Протопопов, Л ав р ов , Л ам а н -
ський, Л авровський П. А. і інші.
Від 1847— 1880, 1880— 1887, 1887— 1920 рр. у П етер ­
бурзькому, потім П етроградському, тепер Л ен ін г р а д ­
ському університеті продовж ується сл ав н а традиція
славістичної школи Срезневського— Я гича— Ш ахм атова.
* *
* їх окремих мов, а були східні сл о в ’яни з давніх племен
У р яд ах піонерів відродженого сл ов’янознавства з н а ­
ходився т а к о ж М и х а й л о О л е к с а н д р о в и ч М а ­
к с и м о в и ч (1804— 1873), який (як і Бодянський)
учився в М осковському університеті і закінчив його в
1823 р. Тут М аксимович писав свої перші роботи з при­
родознавства, д осл ідж ував питання історії, археології,
етнограф ії і в и к л ад ав в університеті до 1834 р., а ж поки
не перейшов до Києва на посаду ректора новозаснова-
ного університету.
Свою наукову діяльність як природознавець моло­
дий М аксимович починав в оточенні Пуш кіна, Гоголя,
Р ил єєва, Міцкевича, з якими зустрічався в Москві на
літературних вечорах. П ід впливом волелюбних слов’я ­
нофільських ідей письменників-демократів М. О. М ак си ­
мович став збирати фольклор і опублікував три збірни ­
ки українських народних дум і пісень (1827, 1834 і 1849),
в яких застосував свій етимологічний правопис («макси-
мовичівка»). Першим збірником українських народних
пісень (\8 2 7 р.) користувався Пушкін, що писав тоді
свою «Полтаву». М. О. М аксимович підтримував д р у ж ­
нє і три вал е листування з Т. Г. Шевченком.
У своїх мовознавчих статтях «Н ачатки русской фи-
лологии», «История русской' словесности» (Собр. соч.,
1880, т. III) М. О. М аксимович п оказав відмінності цер-
ковносло" ’їїнгь ™ ї “ ови від народної руської. П ри цьо­
му він відмітив м іж н арод н е значення старослов’янської
мови IX—X ст.„ її з а г альнослов’янський х а р а к т е р і біль­
ший або менший вплив на різні слов янські мови.
М. О. М аксимович ствердив особливо глибокий вплив
с тар осл ов ’янської мови на російську («История русской
словесности», стор. 78).
Д осл ідж у ю ч и питання взаємовіднош ення с л о в 'я н ­
ських мов, М. О. М аксимович висловив думку, що д іа ­
лектні відмінності у східнослов’янських мовах існували
ще до появи староруської письменності. Основою л іт е­
ратурної мови К иївської Русі він в в а ж а в південноруську
мову («м алоруську»), не заперечуючи її з в ’язку з вели-
корусьійЙ~йтга©ю М осковської Русі і білоруською мо­
вою. М. О. М аксимович ще не усвідомлював, що в епоху
Київської Русі (ні тим більш раніше) не було ще ні
мало-, ні велико-, ні білорусів як окремих народів, ані
і племінних союзів, була староруська народність з б іл ь­
шою або меншою діалектною диференціацією. Обласні
різновидності староруської мови півдня і півночі з н а ­
ходив М. О. М аксимович у характері іншомовної л екси ­
ки (тюркізми, грецизми і герм ан ізм и ), а т ак о ж в л іте­
ратурних твор ах того часу, н априклад, у «Слові о полку
Ігоревім» звучить, на дум ку М аксимовича, відгомін пів-
денноруської народної поезії, як а й сьогодні продов­
ж ується в українськом у фольклорі.
Історію розвитку руської мови і словесності М. О. М а ­
ксимович поділяв на чотири періоди: 1) стародавній
IX — до кінця X III ст.; 2) середній XIV— XVIII ст.;
3) новий X V III — до кінця і І чверть ХІХ ст.; 4) найно­
віший або сучасний період. — -
У 1856 р. в «Известйях 2-ого отд. АН» (т. V, стор. 70—
92) виступив історик М. П. Погодін із своєю «Запискою
о древнерусском язьіке», в якій ототожню вав старо ру ­
ську мову із старо сл о в’янською, а д ал і твердив*—аЮ ця
староруська м о в а >рт5$вивалася на великоруському грун­
ті, бо найдавніш ими м еш канцями Київської землі — пи­
сав Погодін — були великоруси; а малоруси (тобто су­
часні українці) мали переселитись на Київщину пізніше
(не раніш е X III ст.) з П ри карпаття.
М. П. Погодін звершався за мовознавчим п ідтвер­
д ж ен н ям своєї теорії до І. І. Срезневського, ал е С р е з­
невський відмовився від участі в дискусії. Тоді цю роль
взяв на себе проф. Харківського університету П. А. Л а в ­
ровський, який в роботі «Обзор замечательньїх особен-
ностей наречия малорусского сравнительно с великорус-
ским и другими славянскими» (Ж М Н П , 1859, № 6,
стор. 225— 266) порівняв ряд особливостей української
мови з сербською і н ам агав ся довести, що предки у к р а ­
їнського народу жили в П рикарпатті.
 М. О. М аксимович д ав цій великодерж авній і ш ові­
ністичній «теорії» М. П. Погодіна н ал еж н у відсіч у своїх
«філологічних листах»
У цьому ж (1856 р.) М. О. М аксимович опублікував
цікаве етнографічне дослідж ення «Дні і місяці у к р а їн ­
ського селянина». Відомий т а к о ж його переклад «Слова»
українською мовою. М. О. М аксимович вдало виступав
проти т а к званої «скандінавської теорії» походження
назви, д ер ж а ви і культури К иївської Русі.
У своїх д ослідж ен нях М. О. М аксимович впровадив
д екіл ь ка нових наукових термінів; деякі з них зб ер і­
гаю ться й сьогодні, наприклад, росток (у п риро д озн ав ­
стві), дум а (в літерату розн австві), п о вн о го ло сся (в м о­
вознавстві).
3. ДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО
МОВОЗНАВСТВА.
а) Порівняльно-історичний метод у германській
філології.
Порівняльно-історичний метод розвивав у Д а н ії вче­
ний І. Н. М адвіг (1804— 1886), який висловив новий
п огляд на суть і розвиток мови як «засіб розуміння і
вільного спілкування» (подібно пізніше висловився а м е ­
риканський санскритолог У. Д. Уітні, 1827— 1894). З ні­
мецьких мовознавців треба назвати А. Ф. П отта (1802—
1887), який виступив з великою працею «Етимологічні
дослідж ення» — „ Е іу т о Іо ^ із с Ь е Рогзс1іип§еп аиї сіегп
ОеЬіеІе сіег іпсіодегтапізсЬеп ЗргасЬеп т і ї Ь езо ш іег ет
В е г и ^ аиї сііе Ь а їй и т ш а п с іїи п ^ і т Запзкгіі, ОгіесЬі-
зсЬеп, ЬаіеіпізсЬеп, ЬііаиізсЬеп ипй <ЗоіізсЬеп“ , І— II,
1833—36; 2-е вид. І—VI, 1859— 76. У цій роботі багато
етимологічних порівнянь, цікаво в и к л ад аєть ся про п е­
рехід одних звуків в інші в різних мовах.
1 Див. Соч. III, 1880, стор. 183—243, 247—272, 273—311. Теорію
П огодіна відновив пізніше О. І. Соболевський у своїх «Очерках
по истории русского язьїка» (1884). Проти відновленої антиісторич­
ної і антинародної концепції П огодіна — Со.болевського виступили
російські і українські вчені Ф. Корш, О. Ш ахм атов, А. Кримський
і ін.
52
А дальберт Кун (1812— 1881) д ав початок лінгвістич­
ній палеонтології. Він заснував і в и д ав ав відомий п орів­
няльно-мовознавчий ж у р н а л „2еіізсЬгіГі їііг уег^ІеісЬеп-
(іе 5 ргасМ огзсЬи 陸 (« Ж у р н а л д л я порівняльного д о ­
слідж ення мови»; виходив з 1852 р.).
б) Порівняльно-історичний метод у санскриті.
П орівняльний метод у вивченні санскриту застосу­
вали Т. Бенфей (ТЬ. Вепїеу) (1809— 1881), В естергард
(1815— 1878), У. Д. Уітні та інші.
V /
Порівняльно-історичний метод у класичній філології.
У грецькій і латинській мовах новий історично-порів­
няльний метод застосував німецький філолог Г. Курціус
(О еог£ Сигііиз, 1820— 1885). У вступі до своєї основної
праці «Огипсігй^е сіег §гіесЬізсЬеп Е і у т о і о ^ і е » — «Осно­
ви грецької етимології» (1858— 1862) він д а є нарис істо­
рії грецького мовознавства нового часу; д ал і наводить
велику кількість етимологічних порівнянь, а в останній
частині — пояснення багатьох спорадичних явищ. З а с л у ­
говують на увагу та к о ж його праці «О аз V е ^ Ь и т сіег
^гіесЬізсЬеп ЗргасЬе» (1873— 1876), «С тесЬ ізсЬ е О г а т -
т а і і к » (1853) та ін. Б а г а т о праць його учнів опубліко­
вано у видаваних Курціусом «ЗІисІіеп гиг дгіесЬізсЬеп
ипсі ІаіеіпізсЬеп О гаш ш аіік» (10 томів, 1868— 1878).
Класичні філологи, які спочатку неприхильно п оста­
вились до «санскритизації», переконавшись, що санскрит
не за в ж д и найстаровинніший своєю будовою та що гр е­
цька мова м ає іноді більш архаїчні форми, стали см іли­
віше використовувати санскрит у порівняльній роботі.
С півпраця мовознавців допом огла вияснити старі гре­
цькі написи, п ідтри м ала досліди над грецькими д іа л е к ­
тами і сприяла успішному вивченню староітальських,
мов. Н а у ко в е вивчення умбрських написів почали Ауф-
рехт і Кірхгоф — АиїгесЬі, КігсЬЬої (« Б іе и тЬгізсЬеп
З р г а с М е п к т а І е г » — « П а м ’ятки умбрської мови» (1849—
1851), осських Т. М омзен — ТЬ. М о ш т з е п «ІіпіегііаІізсЬе
Оіаіекіе» — «Південноітальські діалекти», 1850), Іван
М юллер (І. Мііііег) склав підручник класичної філології
«НапсіЬисЬ сіег кІаззізсЬеп РЬіІоІо^іе».
53-
г) Порівняльно-історичний метод у романській філології.
Новий метод почали застосовувати т а к о ж у р о м а н ­
ських мовах. Н а початку ХІХ ст. виступив із своїми д о ­
слідами н ад мовою Прованс Р ен уар (Каупоиагсі). Але
основоположником нового романського мовознавства
треба в в а ж ат и німецького вченого Фр. Д іц а (РгіесІгісЬ
Оіеіг, 1794— 1876), який створив такі капітальні праці
в цій галузі, як « Г р ам а ти к а романських мов» — «Коша-
пізсЬе О г а ш т а і і к » у трьох томах (1836, 1838, 1844; ви ­
йшло 5 видань) та «Етимологічний словник романських
мов» — « Е Іу то Іо ^ ізс Ь е з 'МбгіегЬисЬ сіег го т а п ізс Ь е п
ЗргасЬеп», д ва т о м и (1853 і 4 пізніші видання).
З ф ранцузьких романістів відомі О азіо п Р агіз
(1839— 1903), Р а и і Меуег (1840— 1917), лексиколог та
л ексикограф Е. ЬШге (1801 — 1881) та інші.
В Італії школу молодих романістів, я к а д осягла в е­
ликого розквіту, створив відомий італійський м о во зн а­
вець Граціадіо Асколі (Огаііасііо Азсоїі, 1829— 1907),
з 1860 р. професор порівняльного мовознавства в Мі-
лано, де засну вав мовознавчий ж у р н ал « А г с Ні у о £Іоііо-
Іодісо ііаііапо» — «Італійський мовознавчий архів»
(1872). У 1873 р. вийш ла його п рац я про рето-романські
наріччя південної і східної Ш вейцарії, Тіролю і Фріуля
«І з а £ £ і ІасНпі». У цьому ж році опубліковані його
«франко-прованські нариси» — «ЗсЬіггі Ігапсо-ргоуеп-
гаїі» (АСІ, III, 1873).
д) Порівняльно-історичне мовознавство у слов’ян
(західних 1 південних).
Історичне мовознавство у слов’ян тісно пов’язується
з національним відродж енням слов’янських народів
(пор. « П ередслів’є до Р у сал к и Дністрової», 1837 р. та
привітання Т. Ш евченка Ш аф ар и к о в і в поемі «Єретик»),
Основоположником нової славістики в в а ж а є ть с я че­
ський мовознавець Й о с и п Д о б р о в с ь к и й (.ІозеГ
БоЬгоузку, 1753— 1829), який почав з дослідж ення с т а ­
рочеських п ам ’яток і написав праці з історії чеської
мови та літератури «ОезсЬісЬіе сіег ЬбЬтізсЬеп ЗргасЬе
ипсі Ілїегаіиг», «АизІйЬгІісЬез ЬеЬг^еЬаисІе сіег ЬбЬ.ті-
зсНеп ЗргасЬе». Основи слов’янської філології поклав
54
Добровський своєю роботою про старо сл о в ’янську
мову «ІпзШ иІіопез Ііп^иае зіауісае у є і є г і з сііаіесіі»
(1822).
В идатними і ш ироковідомими представниками нової
славістичної науки були словінець В. Копітар (1780—
1844), словак П. І. Ш а ф а р и к (1795— 1861), словінець
Ф. М іклошич (1813— 1891), його наступник на кафедрі
слов’янської філології Віденського університету хорват
В атрослав Ягич (1838— 1923) і ін. П. І. Ш аф ари к, від­
кинувши існуюче тоді припущення про походження всіх
слов’янських мов від старослов’янської, написав ряд д о­
слідних праць про слов’янські народи і їх мови, нап ри ­
клад, «Історія слов’янських мов і літератур» (1826),
« Зіоуап зке зіагогїїпозіі» (1837) і т. ін. Ф. М іклошич
опублікував чотири томи «П орівняльної грам ати ки сло­
в’янських мов» — «УегдІеісЬепсІе О г а т т а і і к сіег зіауі-
зсЬеп ЗргасЬеп» (1852— 1874), «Етимологічний словник
слов’янських мов» (1886) і багато інших славістичних
праць.
Н а початку XX ст. «П орівняльну гр ам ати ку слов’я н ­
ських мов» написав чеський учений В. В ондрак (1859—
1925) ’, слов’янський етимологічний словник — німецький
славіст Е. Бернекер (букви А— М ) 2.
е) Історичне мовознавство в мовах кельтської групи.
З допомогою порівняльно-історичного методу мово­
знавці почали глибше вивчати кельтські мови. П ерш у
основну роботу в цій галузі провів німецький учений
І. К. Цойс (І. К. 2еи55, 1806— 1856), який написав істо­
ричну гр ам а ти ку кельтської мови — « О г а т т а і і с а сеііі-
са», 1853 р. (2-е вид. 1876). П ісля Ц ойса кельтські мови
д о сл ідж у вали англійські, ф ранцузькі, німецькі і датські
мовознавці, проте число кельтологів порівняно невелике.
1 \У. V о п (1 г а к. УегеІеісЬепйе БІауізсЬе О га ш т а іік , Всі. 1—2.
О о іііп еєп , 1906— 1908; 1924— 1928. Відомий також літографічний
курс Бодуена де Куртене «Сравнительная грамматика славянских
язьїков в связи с другими индоевропейскими язьїками». СПб., 1901—
1902 та В. П о р ж е з і н с ь к о г о , С равнительная грамматика сл а­
вянских язьїков, в. 1 (1914).
2 Е. В е г п е к е г . ЗІауізсЬев еіуггюІ0£І5сЬе8 АУбгіегЬисЬ (А—М ).
Н єійєіЬєгй, 1908— 1913.
55
 є) Порівняльне мовознавство в мовах інших сімей.
П орівняльно-історичний м етод був застосовани й т а ­
кож д о мов семітських (деш иф рування ассірійського
к линопису), мов ф інно-угорської сім ’ї і тюркських мов.
' У семітських мовах спроби порівняння, хоч і недостатні,
робились вж е в X V II—XVIII ст. (Буксторф, Л удольф ,
Г іш ар ). По-новому в ж е підійшов до вивчення семітських
мов французький учений Е. Р ен ан (Е. Кепап, 1823—
1892). Угро-фінські мови порівняльним методом д осл і­
д ж у в ал и у 1-й пол. XIX ст. М. С. К астрен (1813— 1852),
у II пол. XIX— І пол. XX ст.— Август Альквіст, Отто
Доннер, І. Віхман, А. Генетц, Г. Пласонен,, Е. Сетеле ',
Буденц, С. Шімоньї, І. Сінней та інші.
В аж л и в і тю ркські (монгольські, вірніш орхонські)
рунічні написи з V III ст. р о зш и ф рував у кінці XIX ст.
датський лінгвіст Вільгельм Томсен (1842— 1927) («Ое-
с Ь іїїг е т е п і Йез іпзсгірїіопз сіє ГОгкЬоп еі сіє Гіепіззеі»,
1893). П ро ці ж написи писав В. Р а д л о в (« Б іе аіііііг-
кізсЬеп ІпзсЬгіїіеп сіег М оп^оіеі» — «Старотю ркські н а ­
писи в Монголії», 1895— 1899). У східному Туркестані
відкрито багато текстів мовами согдійською, сакською,
тохарською.
Б. ДРУГА ГЕНЕРАЦІЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ПОРІВНЯЛЬНО-
І С Т О Р И Ч Н О Г О М О В ОЗ Н А ВС Т В А В X I X ст.
(ІІ пол. XIX с т )
1. НАТУРАЛІЗМ (БІОЛОГІЗМ) У МОВОЗНАВСТВІ.
Основоположником натуралістичного н ап р ям к у в м о ­
вознавстві був німецький лінгвіст Август Ш лейхер 2
(А и ^и зі ЗсЬІеісЬег, 1821 — 1868). У першій свош*~праці
«П орівняльні дослідж ен ня мов» — «5ргасЬуег§1еісЬепсіе
ІІпіегзисЬипдеп» (1848) Ш лейхер д осл ідж ував «зета-
цизм» європейських мов (пор. італ. діогпо, фр. р и г
і т. п.) та їх будову («Мови ,Є в р о п и » ).
У 1852 р. він опублікував ^М о р ф о л о гію старослов’ян-
1 Е. N. З е і а і е . З и о т е п кіеіел Іаизсоррі. Неїзіпкі. 1880, 1952
(синтаксис фінської мови); З и о т е п кіеііоррі, Ааппе іа запаоррі.
Н еїзіпкі, 1898, 1925 (фонетика і морфологія фінської мови).
2 -еі- у нім. літ. вимові -ай- (Б. К .). В и м о в у '-еі- як -ае- подано
в кн. І. П. Сунцової «Вступний курс фонетики німецької мови»,
К., 1960, стор. 99, 139, 141, 143 і далі. У сучасній укр. орф ограф ії
нім. -еі- (не точно) передається як -ей-.
56
ської мови» — « Е огтеп ІеЬ ге сіег кігсЬепзіауізсЬеп З р г а ­
сЬе», а в 1856— 1857 рр. «Підручник литовської мови» —
«НапсіЬисЬ сіег ІііаиізсЬеп ЗргасЬе» (грам ати ка, хресто­
матія і глосар).
У 1860 р. була в идан а його «Н ім ецька мова» — «Иіе
сіеиізсЬе ЗргасЬе». У 1861 — 1862 рр. вийш ла його основ­
на праця « П орівняльн а г р ам а ти к а індоєвропейських-—,
мов» — «СопірепсНит сіег уег^ІеісЬепсІеп С г а ш т а Т ік сіег
ІШ о ^ е г ш а п із с Ь е п ЗргасЬеп».
Ш лейхер і його прихильники р озгл яд ал и мову як:
біологічну Ф у н к ц і ю (мова «народжується», «росте»,,
«розквітає», «старіє», «вм и рає»). Ц я концепція з а р у ­
біж ної лінгвістики у нас не була поширена, але самі
«терміни» прийнялись і здебільш ого й досі вживаю ться,
звичайно, не в біологічному (а в переносному) значенні.
При бурхливому' розвитку природознавчих наук у
середині XIX ст. н ату р ал ізм свідомо і послідовно був
впроваджений ботаніком Ш лейхером у його лінгвістичну
концепцію, що спиралась на такі три тези: 1) мова — це-
п риродний організм і ж и в е з а т а к ими самими за к о н ами,
як і всі організми природи; 2) мовознавство н ал еж и ть
Д° п риродоз навчих н а у к ; 3) метод мовного дослідж ення
повинен бути той самии, що гтгри дослідж енні рослин,
тварин і т. д., тобто натуралістичний. Порочність цієї
концепції очевидна; мова не ~мо ж е виникнути окремо-
і н езалеж но від людського ".сусдільств.а. Суспільство
створює мову ,як необхідне зн ар я д д я ком унікації в про­
цесі праці.
У мові, на дум ку Ш лейхера, є два моменти: зн ачен ня,
що знаходиться в корені, і відношення, яке міститься
у словотворчих ч а с т к а х . В и х о д і т і и т і ^ з а є м о з в ’язк у цих
моментів, він поділяє мови на три групи (типи):
а) ізолюючі мови, в яких є самі значення, отже, самі'
корені;
б) аглютинуючі мови, в яких до елементів значення
приєднуються елементи відношення;
в) флективні мови, в яких елементи значення і е л е­
менти відношення утворюють єдність.
Ц і три типи мов Ш лейхер в в а ж а в трьома ступенями
або періодами розвитку всіх мов (кожний наступний —
«вищий» від п опереднього). Одночасно — це ніби стадії
органічного росту: ізолюючий тип — дитинство мови,
аглютинуючий — період зрілості мови, а флективний
■З/ І 57‘
і ) / ^ - ^ ~
V і с ь-зг
тип — стан упадку, розпаду мови, період старості. З а
Ш лейхеровою концепцією, мова не м ає історії розвитку,
у неї тільки біологічний .рісти-З цього й виникла Шлей-
херова теорія індоєвропейських мов. Індоєвропейську
сім ’ю мов він зоб р ази в як дерево, що внизу має спіль­
ний стовбур (це — мова-основа, п р а м о в а ), а д ал і р о зг а ­
л у ж у є тьс я (це — вітки окремих споріднених мовних груп
тієї ж п рам ови).
(Рис. 3. Р од ословне дерево Август а Ш лейхера,
стор. 60). Критику «теорії родословного дерева»
А. Ш лейхера з позицій марксистського мовознавства чи­ Родословне дерево мов Ф. М ю л л ера (1873).
тачі знайдуть у статті радянських учених Б. В. Горнун-
га, В. Д . Л ев ін а і В. Н. Сидорова «О бразован и е и разви-
тие язьїковьіх семей» (ВЯ, 1952, № 1), де автори роблять

ін д ій с ь к а
спробу правильно висвітлити процеси утворення мовних
сімей. Теорія Ш лейхера визн ан а помилковою т ак о ж з а ­
хідноєвропейськими і ам ериканськими мовознавцями
(див. 3 . Прокош, С равни тельн ая г р ам м ати к а германских
язьїков. М., 1954, стор. 10— 11). П орівняно з «родослов-
ним деревом» Ш лейхера дещо змодиф іковані «родо-
словні дерева мов» А. Фіка (1871) і Ф. М ю ллера (1873)
(рис. 1, 2, стор. 58, 59).
Родословне дерево мов А. Ф іка (1871).

Рис. 2.
 Родословне дерево ( З і а т т Ь а и т ) Августа Ш лейхера Теорія хвиль («^еІІепШ еогіе») й о г а н н а Ш м ідта (1872)
(1860) (в кн. « Б іе (ЗеиізсЬе ЗргасЬе», а потім в «Сош- <«Біе УегшапсІізсЬаГізуегЬаипіззе сіег іпсІо^егтапізсЬеп
реп сііи т сіег іпсіо^егтапізсЬеп ЗргасЬеп», 1861 — 1862. ЗргасЬеп». Ш е і ш а г — 1872).
1863).

Рис. 4.

Д іа г р а м а системи мов А. М ейє (на підставі «теорії

хвиль» Ш м ідта).

Вітки мов:
балті йсько -
1. аріо-греко-італо-кельтська германська слов’ янська >
або арійсько-південноєв-
ропейська; / кельтська
2. сл ов’янсько-германська
або північноєвропейська; / " 'а л б а н с ь к а \
3. арійська (ін д о -ір а н сь к а ); "і т охар ськ а
4. італо-кельтська; \ італійська
вірменська 1
іранська
5. грецька.
грецька
М ова — основа,
(прам ова) \

Рис. 3.

Рис, 5.

60
 Л. Ш лейхер в основному сходився з Боппом щодо
односкладовості коренів, у відрізненні двох класів ко-
)) ренів — дієслівних і займенникових, а т а к о ж у тракту-
ванні закінчень як дамоШ иТПгг-коренів. Але якщ о у
Боппа фонетик» — д ругорядна справа, то у Ш л е й х е р а —
це арсенал п ар агр а ф ів, що з а й м а є половину всієї праці.
ПДлейхер.встановлюе д ля кож ної мови р яд законів і п р а ­
/ вил з б аг ать м а винятками, яких він не пояснює. Усі
мови він виводить з однієї або кількох прамов. Р е к о н ­
/ струйовану форму він (уперше) п означає зіркою (*)
і від д ан ої форми виводить усі індоєвропейські форми,
н априклад, *адга-з: скр. а д а - з , гр. аррЦ;, лат. а^ег, гот.
акгз; *ЬЬага-іі, слов. Б Е Р Е Т Ь , гр. фереї, лат. Іегі, гот.
Ьаігі}) і т. д.
П роти теорії родословного дерева виступив п редстав­
ник цієї ж (н атуралістичної) школи, пізніший неогра-
матик, И о г а н н Ш м і д т (.ІоНапп ЗсЬтісії, 1843— 1901).
Він у своїй роботі «Стосунки спорідненості в індоєвро-
[V пейських мовах» (1872) висловив дум ку про те, що всі
індоєвропейські мови в ж е від самого початку існували
в .зі^одковом у стані у пигп^ді д іал ектів . Н а м атеріалі
народних говорів Й. Ш мідт н ам агав ся довести, що нові
'' . мовні явищ а поширюються хвилями від певних центрів
^ п о літично об ’єднаної мовної тери торії. З цього він робив
висновок, що сучасні групи мов індоєвропейської сім’ї
існували в індоєвропейській мові як її діалекти. Голов­
ним доказом правильності цієї гіпотези м ав бути факт,
\ шо всі індоєвропейські мови, заф ік сован і в писаних
п ам ’ятках, поділяю ться на дві групи: групу «кентум»
(сепіигп, Ьекаіоп, Ьипсіегі:) і групу «сатем» (сто). Хвилі
нових якостей групи «сатем» мали центр поширення в
Азії, а хвилі мовних явищ «кентум» поширювались в
Європі. Система А. М ейє (як і «теорія» й . Ш мідта) не
є теорією, а тільки графічним зо б р аж е н н ям географ іч­
ного р озташ уванн я індоєвропейських мов. (Пор. рис.
стор. 61).
«Теорія хвиль» була популярною до нових відкрить,
які мали велике значення д ля розвитку мовознавства:
розш и ф руван н я чеським ученим Б. Г д ш ш ш _ т а ін. з М а ­
лій Азії хеттської (ЬеіНШзсІї) мови в кінці XIX ст. і т о ­
харської мови та її двох діалектів у Східному Туркестані
на початку XX ст. Ц і мертві індоєвропейські мови роз-
\б2
били головний аргумент Ш м ідта: вони виявили х а р а к ­
терні риси не групи «сатем», а особливості групи «кен­
тум». Отже, мови «кентум» зн аходяться не тільки в
Європі. Неспроможним стало т а к о ж давніш е пояснення
наявності слов’янських і балтійських мов «сатем» в Єв­
ропі їх периферійністю. А лбан ська мова та к о ж н ал еж и ть
до групи «сатем», а про її периферійність в Європі ніяк
не м ож на говорити. Сучасна індоєвропейська лінгвісти­
ка відкидає думку про первісний географічний поділ
індоєвропейських мов на групи «сатем» і «кентум».
Але теорія хвиль і теорія родословного дерева у змо-
дифікованом у вигляді, доповнені третьою теорцєю суб-
страта (яка говорить про наявність елементів перемо­
женої мови в м ов і-п ерем о ж ц ев і), сл у ж а ть у сучасному
мовознавстві поясненням різноманітності і спорідненості
індоєвропейських мов. Г. Ш ухардт говорив про «елемен­
тарну спорідненість» у с іх 'м о в світу (див. д а л і).
Існує серед деяких лінгвістів думка, ніби спорідне­
ність мов може скластися в результаті три валих полі­
тичних і економічних в за є м о зв ’язків етнічно і расово
різних племен і народностей через їх схрещення. З в и ­
чайно, спорідненість, яку розуміємо як походження із
спільного і єдиного д ж ер ела, тут ні при чому. Ц е буде
звичайна асим іляція мов.
Н а д то грубий біологізм теорії Ш лейхера н а м а г а в с я
вдосконалити деякими п оправками представник цієї ж
натуралістичної школи М ак с М ю ллер (1823— 1900). З а ­
мість Ш лейхерового визначення «мова є біологічний
організм» М. М ю ллер п ідставляє обереж ніш е в и зн а­
чення: «мова є органічна діяльність», або «мова є необ­
хідна функція організму». Він пропонував відділити
філологію (як історичну-науку) від лінгвістики як істо-
рично-природознавчої н а у к и ; 'о с о б л и в у увагу звертав
М,_Міадлер~на вивчення діалектів, як сп равж н іх носіїв
життя мови (пор. погляди Срезневського, Б у с л а є в а ).
й о г о праці, зокрем а « Н а у к а про мову» (1861, рос. пере­
к л а д 1868 р.) сприяли створенню нової галузі м овозн ав­
ства — діалектології.
г П ізніш е молодограматики, даючи оцінку шлейхерів-
ській школі, вказували, іцо в плані розвитку загального
мовознавства Ш лейхер не вніс конструктивних ідей,
й о г о біологічне тр ак туванн я мови було цілком хибне,
але він провів корисну роботу в порівняльно-історично­
 му мовознавстві; він впорядкував величезний м овозн ав­
чий матеріал, в к аза в на переоцінку значення санскриту,
V д ослідж ував мало вивчені мови і сприяв вивченню зв у ­
кових законів окремих індоєвропейських мов.
•*\
2. ПСИХОЛОГІЗМ У ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНОМУ
МОВОЗНАВСТВІ.
Н атуралісти чн а ш кола Ш лейхера з а з н а л а в II пол.
ХІХ ст. гострої і нищівної критики. М овознавці, з а с у ­
джую чи біологізм у питаннях мови, вим агаю ть р о з г л я ­
дати мову як особливий механізм уявлень у душі
людини. Ц ьом у новому напрямові, відомому в мово­
знавстві з 70-х років ХІХ ст. під назвою суб’єктивного
психологізму, д ав початок у Німеччині Г е р м а н
Ш т е й н т а л ь 1 ( Н е г т а п ЗіеіпШ аї, 1823— 1899), а в
Р осії і Україні — О лександр Опанасович Потебня
(1835— 1891).
Н а думку Г. Ш тейнталя, всі яви щ а в розвитку мови
з в ’язані з уявленнями н ароду і є в и раж ен н ям його пси­
хології. Значення слів і граматичних форм — це продукт
с у б ’єктивної переробки логічних категорій в душі н а ­
роду. Ц я народна психологія визн ач ає внутрішню ф о р ­
му мови, або вірніше, є самою внутрішньою формою.
П ро це пише Ш тейнталь у своїх п рацях «Л ін гвістичні
твори В. іЬон Г у м б о л ьд та» — „Оіе зргасЬшіззепзсЬаН-
ІісЬеп Шегке уоп ЙишБо73і“ (1848), «Х арактеристика
найголовніших типів мовної будови» — „С ЬагаИ егізІік
сіег ЬаирізасЬІісЬзіеп Туреп сіез 5р гасЬ Ь аи з“ (1860), «П о­
ходження мови у світлі останніх питань науки» — „Оег
Ц зрги п д сіег ЗргасЬе і т 2 и з а т т е п Ь а п £ т і ї сіеп Іеігіеп
Р г а ^ е п аііез \Уіз5епз“ (1888) і ін.
Хід думок Ш тей нталя був під впливом ‘філософ а -
ідеаліста В. Гумбольдта (1767— 1835). У філософії Гум-
больдт був послідовником Е. К ан та і й . ф іхте. Р осій ­
ський револю ціонер-демократ; М. Т. Чернишевський
відзначив цінність м о возн авчих прань Гумболвдта і р а ­
зом з тим д ав вірну хар актери сти ку його ідеалістичній
методології і обмеженості. П ро внутрішню форму мови
(слова) Ш тейнталь говорить непослідовно і нечітко, як
1 Л ітературна вимова німецького дифтонга -еі- найближча до
укр. -ай---- Б. К. Пор. А ііаз сІеиізсЬег ЗргасЬІаиіе уоп Н. Н. \Уап£-
Іег. Вегііп, 1961, 5Іг. 38—39.
64
говорив і його попередник Гумбольдт. Ц е відбилось
частково на роботах О. О. Потебні, де знаходим о три
в аріан ти теорії внутрішньої форми слова.
3. ХАРКІВСЬКА ЛІНГВІСТИЧНА ШКОЛА О. О. ПОТЕБНІ.
О. О. П о т е б н я (1835— 1891) здобув філологічну
освіту в Х арківському університеті (заснованому
1805 р.). З а ц ік а в л ен н я українським фольклором збудив
у нього проф. А. Метлинський. О. О. Потебня читав т в о ­
ри В. Г умбольдта і Г. Ш тейнталя, вплив яких деякою
мірою позначився на окремих його працях. У книзі
«М исль и я з и к » (1862) О. О. Потебня близько стоїть
до ідей Г умбольдта і Ш тейнталя, хоч і по-своєму т р а к ­
тує питання, порушені німецькими вченими. В одному
із трьох варіан тів теорії в н у т р і ш н ь о ї Ф о р м и сло ва П о-
тебня~дїїе її визначення я к « с п о с о б у уявлення п озам ов­
ного змісту», тобто способу індивідуального уявлення.
Як" іл ю страц ію до цього він наводить ан ал із словя «під.-.
с ніжник» і приходить до висновку, що у явлення про цю ___
квітку з в ’яза н е у психіці наш ої л ю д ини тільки з однією___
яіШпто~~їГЕе1ҐТПУСТП^ що ця квітка з ’я в -__
ляеться топі, коли снГг ще не зовсім _ т з т а в і вона по- ..
Казується з-п ід снігу. Ось якраз п озам овн е уявлення __
п р о . ш а в д асти в ість квітктт~£~7Тсно в ою шїутрі ш ньої ф о р ­
ми слова (наз~ви) « т дсіїіжник». У з в ’язк у з цим П отеб ­
ня поділяє слова на такі, що мають внутрішню форму,
і слова, що її втратили. Слова, які втратили свою в н у т­
рішню форму, набули нову в л астивість: у контексті вони
самі мож уть стати внутрішньою формою при уявленні
іншого предмета. Н а п р и к л а д ’ слово «риба» не м ає тепер
внутрішньої форми, але при характеристиці людини цим
словом воно стає внутрішньою формою нового слова
того самого значення.
П ри цьому треба підкреслити, що Потебня не визнає
багатозначності (полісемії) слова; він в ва ж ає , що к о ж ­
не нове значення слова є вж е новим і самостійним с л о ­
вом. Весь розвиток мови Потебня ро згл яд ав як процес
зміни внутрішньої форми слів (а слова, на думку П о ­
тебні,— не тільки лексичні одиниці, але і префікси, су ­
фікси, флексії).
Головною проблемою наукового з&інтересування,
предметом глибокого дослідж ення О. О. Потебні був
і*ч
5 -3 7 8 66
 п орівняльний синтаксд с - Б якому він ан алізував і синте­
зу в а в 'сем а н т и к у форм і словосполучень у різн и х кон­
текстах і на різн и х етапах історичного розвитку мови,
густо ілюструючи виклад порівняльними прикладам и
синтаксичних фактів сл ов’янських і інш их ін доєвроп ей ­
ських мов.
У цій галузі О. О. Потебня створив капітальн у працю
«И з записок по русской грамм атике», т. І, Введение;
т. II, Составньїе членьї предлож ения (Воронеж, 1874;
Х арків, 1888); т. III, Об изменении и зам ен ах существи-
тельного (Харків, 1899); т. IV. Глагол. Местоимение.
Числительное. П редлог (М.— Л., 1941).
Н а відміну від робіт західноєвропейських м овозн ав­
ців, які в 70-их і 80-их ^рр. XIX ст. розробляли фонетику
і морфологію, зіставляю чи етимологічно тотожні форми
споріднених мов і шукаючи в реконструкції прамовних
форм, О. О. Потебня в порівняльному синтаксисі не з а ­
стосовує реконструкїГііМд к а ту і>сУмнівнаТГ але шляхом
ш ирокого зіставл ення щ ія в л я е -д а в ш ш г г ттізніші н а ш а ­
руван ня і т а к и м чинам, відкри ває іс т е р а д н у послідов­
ність-—розвитку синтаксичних одиниць. Загальномово-
знавчі недоліки в роботах О. О. Потебні походять,
головним чином, від ідеалістичних філософських п еред­
умов і настанов.
Усі форми мови О. О. Потебня однобоко х а р а к тер и ­
зував тільки як значення, відриваючи м атер іал ьну зв у ­
кову оболонку від думки (поняття). С ам е значення
ро згл яд ає О. О. П отебня лиш е як індивідуальний акт
уявлення, що існує тільки в індивідуальному контексті
речення. В в а ж а ючи, звукову форму мови другорядною.
44 О. О. Потебня мимохіть^ ототож ню вав мову з мислдн-
V, ням. Звідси у Потебні заперечення багатоз'й-ачностГйю-
ва і граматичної форми. Н а думку О. 0 > П о т е б н і, в мові
повно омонімів, омонімічність — суть і специфіка мови.
Ц е і є суб’єктивно-ідеалістична концепція про слово як
неповторний акт індивідуальної творчості. О. О. Потебня
/—* випустив з у в а г и суспільну суть мов н и к а виникає і р о з­
вивається з потреби лю дей у зй сШі Г спілку-вання в про­
цесі їх трудової діяльності. Він не~врахував необхідні
розвиткові форми абстрагуванн я і узагальнення, що д а ­
ють мож ливість б агато ра зово використовувати той с а ­
мий звуковий комплекс для н азивання предметів або
явищ однакового типу, а з другого боку, допомагаю ть
■66
ішкористовувати той самий звуковий комплекс при утво-
реині нової назви д ля предметів або яви щ різного типу.
Непряхупяння с у с п і л ь н о ї - р у т і мови, абстракц ії і уза-
' гальнення в ній негативно відбилось та к о ж на спробі
- О. О. Потебні визначити д ва ступені (дві стадії) в ро з­
витку граматичної будови мови. В важ аю чи , що мова —
сам е тільки значення, О. О. Потебня разом із стадіями
мовного розвитку хоче визначити стадії в розвитку мис-
лення. Н а першій стадії наше мислення мало бути кон-
кретно-образне; властивості, ознаки і дії не мислились
абСТраговайОТ П ерш а стадія мовного розвитку х а р а к ­
тер и зув ал ась «доформальними» словами, тобто словами,
які не мали граматичного оформлення і всі були н а з в а ­
ми предметів та діючої особи. Н а другій стадії розвитку
мови мислення в ж е було здатне аб страгувати власти- /у
вості і ознаки предметів. У з в ’язку з цим відбувалось —*
виділення сучасних частин мови — іменників, прикмет- ^
ників, дієслів... Усі частини мови, на думку О. О. По- 7
тебні, абстрагую ться від імені діючої особи.
Теорія О. О. Потебні про дві стадії розвитку мови
з точки зору марксистської критики неспроможна. П р о ­
цеси абстрагуванн я і узагальн ен ня є процесами мислен­
ня; всяке миглрння абстрагує і у заг а л ь н ю є. М ова і
мислення — нерозривні, вони ск ладаю ть д іал екти ч ну 'Є тг'
ність; отже, не мож е бути такої стадії мови, при якій
процеси аб стр агу ванн я і узагальн ен ня були б відсутні.
П ер ед б а ч ати так у стадію м ож н а лиш е з позицій суб’є к ­
тивного ідеалізм у при запереченні суспільної суті мови
як засобу комунікації (« П р о б л ем и язьїка», 1957,
стор. 20).
П роте заслуги О. О. Потебні не в філософських м ір­
куваннях загальнолінгвістичного характеру. Його з н а ­
чення у збагаченні науки про мову величезним новим
млх е р іа л о м. який він глибоко п р оан ал ізував і у з а г а л ь ­
н и в ! "
Д ослідж ую чи розвиток граматичних категорій і се ­
мантики слів... О. О. Потебня п оказав поступове вдоско­
налення і збагачення мови, майстерно підходячи до істо-
л зи чн о гп -ан ал ізу Фактів мови. Його п рац я «Из записок
по русской грам м атике» не втрати л а значення й сього­
дні; вона хвилює лінгвістів і стимулює на творчі ш у­
кан н я нових фактів і нових шляхів їх інтерпретації.
В аж л и в іш і праці О. О. Потебні: «О некоторьіх си м ­
5* 67
 волах словянской народной поззии», 1860 (магістерська
гом ряду років російської мови в гімназії, колегії П а вл а
д исертац ія). «Мьшд ьл і язи к» . Ж М Н П , 1862 (та к о ж к іл ь ­
Г ал ага н а т а в кадетському корпусі *.
ка видань окремою кн и ж кою ). «Д ва исследования о зв у ­ У 1874 р. П. Ж и тец ьки й виступив на третьому архео­
ках русского язьїка», «Филологические записки», 1864—
логічному з ’їзді в Києві з розвідкою про мову Пересоп-
1865. « Зам етки о малорусском наречии», «Филологиче­
ницького євангелія і довів н аб ли ж енн я книжної мови
ские записки», 1870. «И з записок по р у с с к о й граммати-
XVI ст. до у країн сько ї народної мови.
ке», І— IV. 1874, 1888—89, 18УУ, Іу41. «К. истории звуков У 1876 р. в Києві вийш ла друком його магістерська
русского язьїка», Ж М Н П , 1873— 1874, ч. І; РФ В, 1880—
дисертація під назвою «Очерк звуковой истории мало-
1886, ч. 2, 3, 4. «Слово о полку Игорев"Ь» (текст и при-
русского наречия» — «Н ар ис звукової історії української
м ечания), 1877— 1878. «О бьяснения малорусских и срод-
мови», що ск ла д а єть ся з чотирьох частин.
ньіх песен» (2 том и), 1883— 1887. «Язьік и народность»,
У першій (вступній) частині розглянуто питання про
«Вестник Европьі», 1895 (за вересень).
час і процес утворення україн ської мови з вихідної с т а ­
Учнями і послідовниками О. О. Потебні були:
роруської мови. У другій говориться про розвиток у к р а ­
А. В. Попов, автор «Сравнительного синтаксиса имени-
їнського вокалізму. У третій — про історичний розвиток
тельного, звательного и винительного п адеж ей в сан-,
консонантизму. В останній (четвертій) частині зроблено
скрите, зенде, греческом, л ат и н ско м ,.н ем ец ко м , литов-
підсумки.
ском, латвийском н славянском нар'ечиях» (1881).
У кінці книги д а н а схема виникнення російської і
Д . Н. Овсяніко-Куліковський, автор праць «К вопро-
у країн ської мов з «руської прамови», яку автор в в а ж а в
су о классиф икации бессуб'ьектньїх предложений», Изв.
«чистою абстракцією». У країн ська і російська мови, на
О Р Я С , 1900, кн. 4; «Синтаксис русского язьїка». СПб.,
д ум ку П. Ж итецького, створю вались до XIV ст., а сф ор­
1907, 1912 та ін.
мувались після XIV ст.
«Синтаксис русского я з ь ї к а 'в научном освещении»,
У додатку вміщено зр азк и українських говорів та
(1914) А. М. П єш ковського в частині про слово і слово­
п а м ’яток XIV— XVIII століть.
сполучення йде за П. Ф. Фортунатовим, а в розділі
Н а цю книгу П. Ж и тец ького грунтовну рецензію н а ­
про речення — за О. О. Потебнею та Овсяніко-Куліков-
писав О. О. П отебня (див. «Записки А кадемии наук»,
ським.
т. 33 за 1878 р., стор. 764— 839). Р ан іш е з ’явились рецен­
П р а ц я відомого орієнталіста Є. Ф. Корш а «Способи
зії В. Ягича (А 5РЬ, II, 1876 р., стор. 348— 363) і М. К о ­
относительного подчинения. Г л ав а из сравнительного
лосова («Варш. университетские известия», № 6,
синтаксиса» (М., 1877) перекликається з синтаксичними
стор. 1— 32, 1876 р.). З а «Очерк звуковой истории...»
ідеями О. О. Потебні і А. В. Попова.
П. Ж и тец ь ко м у була присудж ена У варовська премія.
Д осягнення синтаксичних д ослідж ен ь О. О. Потебні
У 1889 р. була опублікована друга велика п рац я
стали фондовим над банн ям граматичних курсів Ш ах-
П. Ж и тец ького «Очерк литературной истории малорус-
матова, Булаховського, В иноградова і ін.
ского наречия в XVII веке» (українською мовою 1914 р.).
Сучасник О. О. Потебні, п родовж увач мовознавчих
У 1908 р. П. Ж и тец ьком у за наукові праці було п ри ­
ідей І. І. С резневського. П а в л о Г " і т п ° -ц-,т ж ц т
суджено ступінь д октора філологічних наук.
ц ь к и й (1836— 1911) був представником порівняльно-
У порівняльно-історичному дослідж енні східносло­
історичного мовознавства в галузі східнослов’янських
в ’янських наріч і староруської мови, у визначенні почат-
мов і видатним дослідником історії україн ської мови.
ків ф ормування мови україн ської народності П. Г. Ж и ­
З своїми науковими працями П. Г. Ж итецький ви­
тецький багато де в чому йшов з а своїм учителем
ступив пізно. Ц е було зумовлено переходом (після П е ­
реяславської семінарії) спочатку до К иївської духовної
акад ем ії (1857), а потім до Київського університету, 1 Н агляд за Ж итецьким царської поліції також не сприяв його
науковій роботі. Див. В. С. В а щ е н к о . «П. Г. Ж итецький (1836—
який він закінчив 1864 р., а т а к о ж в и к л ад ан н я м п р о т я­ 1911)», УМШ, 1952, № б, стор. 30—38. \ ч.
68

І. І. Срезневським. С ам він порушив багато нових і в а ж ­
ливих питань, які йому не за в ж д и вдавал ось р о зв ’язати.
Ч и м а л о думок у п рацях П. Ж итецького на сьогодні
в ж е застаріло, ал е є й такі, що зберігаю ть своє наукове
значення до нашого часу. В цілому, вони становлять
в аж л и в и й етап в історичному розвитку східнослов’я н ­
ського і зокрем а українського мовознавства.
П. Г. Ж и тец ьки й засудив реакційні концепції
М. П. Погодіна, П. О. Л авровського і О. І. Соболев-
ського про у країн ську мову я к д іа л ек т російської мови
або її ближ чу спорідненість із сербською мовою.
Займ аю чи сь діалектологією , П. Ж и тец ьки й поділяв
говори україн ської мови на три групи: північну, гал и ­
цьку і «українську» (південно-східну) і визначив при­
близні межі їх поширення. Він довів, що до і після
татаро-монгольської навал и не було мовного розриву
серед населення середнього П одніпров’я '.
П. Ж и тецький відомий як дослідник історії у к р а їн ­
ської літературної мови (див. н иж че). У з в ’язку з р о з­
робкою цих питань в аж л и в е твердж ен н я Ж итецького
про те, що в українсько-польських мовних в заєм инах
вплив польської мови не позначився на звуковій системі
і граматичній будові україн ської розмовної мови, як це
сталося по відношенню до книжної мови XVII ст.2.
П. Ж и тец ьки й розробляв т ак о ж норми української
орф ограф ії і був одним з кращ и х спеціалістів у цій г а ­
лузі. Він відхиляв чисто фонетичний принцип правопису,
а та к о ж етимологічний принцип і рекомендував фоне­
тично-морфологічний, як найбільш відповідний д ля у к р а ­
їнської мови.
Ж и тец ьки й приділяв увагу т а к о ж питанням у к р а їн ­
ської лексикографії, він зб ирав лексичний матеріал, д а ­
вав вказівки укл ад ач ам українського словника, написав
ряд грунтовних рецензій на словники Б. Грінченка,
Є. Ж елехівського, «Л ексикон» П. Беринди тощо.
З а с л у ж е н у оцінку мовознавчої діяльності П. Г. Ж и ­
тецького д а в ак ад ем ік В атрослав Ягич, відзначаючи,
що «П ісля О. О. Потебні найбільш тверезим українським
1 Пор. А. И. Б р и ц и н а. «Вопросьі украинского ^ізьїкознания
в работах П. Г. Ж итецкого», А втореферат дис. (Х а р к ів — 1958),
стор. 5—6.
2 Т а м ж е , стор. 10.
70
дослідником в в а ж а є ть с я II. Ж итецький» («История сла-
вянской филологии», 1910, стор. 895).
З мовознавчих праць П. Ж итецького (крім‘ н а д а ­
них) в к аж ем о такі: «Д и а ло г П л ато н а «Кратил», Ж М Н І І,
XII 1890- «О язьіке и позтическом етиле н аро д н и х ма-
лорусских дум», журн. «К иевская старина» за січень
1893 о • «В. Гумбольдт в истории философского язь
ведення», журн. «Вопросьі философии и психологии»
кн 1 за 1900 р.; «К истории литературнои русской речи
в XVIII в.», журн. «И звестия Отделения русского язьїка
и словесности Академии наук», т. V III, кн. 2 за ПОЗ р.,
«Н а чер к історії літературної української мови до Іва
Котляревського» (опрац. разом з О. Богум и л ом ), жур .
«У країна», кн. II за 1914 р.
Крім цього, П. Ж и тец ьки й написав кілька л ітер ату ­
рознавчих праць, н ап р и к лад « Знеида» И. П. Котлярев-
ского и древнейший список ее в связи с обзором мало-
русской литературьі XVIII в.», К., 1900. Д ея к і праці
П Ж и тец ького були перекладені українською мовою
і видані в Києві 1919 р., наприклад, «Енеіда» К о тл яр ев ­
ського в з в ’язку з оглядом української літератури
XVIII століття», К., 1919 р.; «Про українські народні
думи», К-, 1919 Р-
4. ВАТРОСЛАВ ЯГИЧ (1 8 3 8 -1 9 2 3 ) 1 ПЕТЕРБУРЗЬКО-
ВІДЕНСЬКА СЛАВІСТИЧНА ШКОЛА.
*
Блискуча діяльність хорватського вченого на‘ посту
професора Одеського ( 1 8 7 2 - 1 8 7 4 ) , Берлінського ( 1 8 7 4 -
1880) і П етербурзького (1 8 8 0 - 1 8 8 6 ) університетів, дійс­
ного члена А кадемії наук і керівника 1нститУт0УОАСЛ°,В0оо{
ської філології Віденського університету (1886 ІУ^о)
В атр о сл а ва (Ігнатія Вікентійовича) Ягич^ була н а д ­
звичайно плодотворною д л я славістики я&- Ггіпучі.^по-
рівняльно-істщшшь&го ІНДОЄВЕШШЙГЬКПГП мовознавства.
В. Ягич гідно продовжив у новому плані славні наукові
тр ад и ц ії славістичної роботи І. І. Срезневського в П е ­
тербурзі і таку ж роботу свого віденського попередника
словінського вченого Ф ран ц а Міклошича.
З 1875 р. В. Ягич почав редагувати знаменитии с л а ­
вістичний ж у р н ал « А гс Ніу Гйг зІауізсЬе „РНіІоІо^іе»
( А З Р Ь ) , де публікувались, праці слов’янських і несло­
в ’янських мовознавців-славістів про в аж ли ві проблеми
 і/
СЛОІІ ямської філології. М а й ж е півстоліття В. Ягич очо­
лю вав все сл ов’янське мовознавство в Європі, був н а­
тхненником і керівником цілого покоління видатних
слов янських філологів.
В; Ягич був великим знавцем сл ов’янської пал ео­
граф и , мови стар осл ов’янських п ам ’яток, а т ак о ж живих
слов янських мов, фольклору сл о в ’янських народів та
історії слов янських літератур (Уч. зап. М ГУ 1946 т III
кн. 2, стор. 22). ’ ’ '
3 найбільш відомих праць В. Ягича треб а вказати:
«Четьіре критико-палеографические статьи» С П б 1884-
«Критические зам етки по истории русского язьїка»:
ь 1 0 ., ІеоУ, «Р ассуж д ен ия ю жнославянской и русской
<іпппИНЬІ . 0 „ ^ еРковно' с л а в янском язьіке» (понад
1000 стор.) СПб., 1895; «ЕпїзіеЬипдздезсЬісЬїе сіег кіг
сЬепзІауізсЬеп ЗргасЬе» (1 вид. Шіеп, 1900; нове, пере­
роблене вид. Вегііп, 1913); «История славянской фило-
логии». СПб., 1910 (близько 1000 стор.); «Вопрос о ру-
ггта У іоі ГВ оН>>‘гт СПб., 1911; «Глаголическое письмо».
10-, 1911. В. Ягич видав д екіл ь ка важливих" кодексів
старослов янської мови з критичними зау в аж ен н я м и та
поясненнями; написав сотні статей, оглядів, рецензій в
А Ь Р Ь і ін. публікаціях.
З ініціативи В. Ягича на з ’їзді російських філологів
у П етербурзі в квітні 1903 р. А кадемією наук було у х в а ­
лено видати «Знциклопедию сл авянской ф и л о л о г и и »
Д о участі запрош ено н ай ви д атн іїй іх славістів Р е д а г у ­
в ання Доручено В. Ягичу. У цьому виданні вийшли такі
випуски: 1908 р. Е. Ф. Будде. «Очерк истории совре-
менног0 литературного русского язьїка X V II—ХІХ в.».
1909 р. Л ю бор Нидерле. «Обозренйе современного
славянства». 1910 р.— О л аф Брок. «Очерк физйологии
славянской речи». 1910 р,— И. В. Ягичь. «История сла-
вянскои филологии». 1911 р — «Г раф и ка у славян»:
і. И. Игичь. «Вопрос о рунах у славян»; II. Гартгаузен
«Греческое письмо IX— X ст.»; И. Ягичь. «Глаголическое
письмо». 1915 р.— П. А. Л авро в. «П алеографическое
обозренйе кирилловского письма». 1915 р.— А. А. Ш ах-
матов. «Очерк древнейш его периода истории' русского
язьїка». 1915 р. С. М. К ульбакин. « Г р ам м ати ка цер-
ковнославянского язьїка по древнейшим памятникам».
ІУІЬ р,— «Альбом с югославских рукописей болгарского
и сербского письма, а т а к ж е с кирилловских рукописей
72
румьінского происхождения» (альбом виготовлений
П. А. Л авро вим , О. І. Соболевським і О. К ал у ж н я-
цьким ).
В. Т Р Е Т Я ГЕНЕРАЦІЯ ПРЕ ДСТАВНИКІВ ПОРІВНЯЛЬНО-
ІСТОРИЧНОГО М О ВОЗНА ВСТВА.
1. МОЛОДОГРАМАТИКИ (НЕОГРАМАТИКИ,
НОВОГРАМАТИКИ; ДЖССКАММАТІКЕК).
Н а п р я м м ол од ограм атизм у виділився в 70-х рр.
ХІХ ст. з психологічної ш коли порівняльно-історичного
мовознавства. У Німеччині виступили основоположники
м о л од ограм атизм у та прихильники цього н ап рям у відомі
мовознавці А в г у с т Л ескін (Аиеизі: Ьезкіеп, 1840— 1916),
Йоганн Ш м ідт (Л оїїапгРЗсЬтісії, 1848— 1901), Герман
Остгоф (ТТептгапп ОзіЬої, 1 8 4 7 - 1 9 0 9 ) , К арл Бругм ан
(К агі В ги ^ш ап п , 1849— 1919), Берто л ьд Д ел ьб р ю к (Вег-
іЬоІгі БеШтиск, 1842— 1922), Герман Па,уль (Неггпапп
Р аи і, 1846— 1921) і ін.
У Росії б ли зька до м олодограматиків, ал е по-своєму
оригінальна, була М осковська лінгвістична школа, яку
очолював Пилип Федорович Ф о р ту н аш в (1848 1914).
У П етербурзі тр ад и ції п о р ів т Й ь ж Г іст о р и ч н о го мово­
знавства п р одовж ував великий учень Фортунатова, ав то­
ритетний мовознавець, ак ад ем ік Олексій Олександрович
Ш ах м а тав (1864— 1920).
~ “ У 'ДЯТнії молодограматичний напрям репрезентував
лінгвіст К ар л Вернер (1846— 1896); у Франції — Мішель
Бреаль (1832— 1916); в Італії — Г рац іад іо Асколі
(1829— 1907); в Америці — У. Д. Уітні (ШЬіІпеу, 1827—
1894).
М о п п г т п г р я м я т и к и п р о г о л о с и л и лозунг, якии з а к л и ­
кав покшіути «задуш ливі кузні, де куються праіндоєвро-
пейські форми без урахуван н я законів ж иття мови, і в и ­
йти на свіж е повітря сучасних ж іщ й х мор», тобто поки­
нути фіктивні реконструкції прамовних форм і зай н яти ся
д осяж ними, конкретними величинами;^ відновитися від
проблем і теорій загальномовознавчого і філософського
характеру, стати на грунт реально засвідчейих фактів.
(Н. ОзіЬої, К. В г и ^ т а п п . МогрЬо1о£ізсЬе І М е г з и с и п -
£еп аиГ сіет ОеЬіеіе сіег іпс1о£егтапі5сЬеп ЗргасЬеп,
Т. 1. Ьеіргі£, 1878, стор. IX— X).
Ті

• ІІІУКОІІІ ЗАКОНИ МОЛОДОГРАМАТИКІВ ТА АНАЛОГІЯ.
У конкурсній роботі А. Л ескін а на тему «Д еклін ац ія
у слов’янських, литовській і германських мовах» — «Біе
О екііпаііоп іш ЗІауізсЬ-І.ііаиізсЬеп ипсі О е гт ап ізс Ь еп »
(Ьеіргій, 1876) було висунуто твердж ен н я про безпере­
бійність фонетичних законів. У вступі до 1-го тому з г а ­
даних вище «Морфологічних дослідж ень» Г. Остгофа
і К. Бру гм ана (1878) були проголошені лінгвістичні
принципи м олодограматизм у. Н а стор. X III вони с ф о р ­
мульовані так:
«По-перше. В сяка зву ко ва зміна, наскільки вона
проходить механічно, відбувається за законам и без ви ­
нятків, тобто напрям звукового руху у всіх членів м ов ­
ного колективу, крім випадків діалектного відхилення,
є за в ж д и такий самий...»
«По-друге. С тало ясно, що асоціація форм, | тобто
новоутворення форм шляхом аналогії відіграє в житті
нових мов велику ро л ьі тому слід цей спосіб мовного
поповнення без в а г а н ь / визнати (дійсним) та к о ж д ля
найдавніш их періодів...»
М олодограм ати ки досягли значних успіхів у галузі
| історичної фонетики індоєвропейських мов. Звуковий
ан ал із мови був обов’язковим у програмі їх робіт. їм
у д а л о с я встановити закономірності звукових змін у к о ж ­
ній групі споріднених мов.
М олодограм ати ки виробили погляд на мову-основу
я к суму взаємодіючих діалектів, що об ’єднуються вел и ­
кою близькістю граматичної будови, складом кореневих
слів та словотворчих засобів.
Підкреслення і в и в ч е н н я іг т п р и ч м у мовних явищ —
це позитивна сторона в молоДРгрз тйатичному вченні про
мову, але психологічне розуміння цих явищ, наприклад,
в роботі Г ерм ана П а у л я «Принципи історії ьіови» —
«Ргіпгіріеп сіег ЗргасЬ^езсЬісМ е», (1880) м ає індиві­
дуалістичний характер. Основою мови в в а ж ає ть ся пси­
хічний світ окремої^людини. У м о в і визнаються і фізичні
якості; останні слуїкаТь Для передачі мовних форм ін­
ш и м індивідам. Але ті мовні форми Г. П а у л ь в в а ж а є
виключно індивідуальними і тому, на його думку, не
м ож н а говорити про мову народу. Г. П а у л ь твердить,
що уявлення і думки окремої людини, до того як вони
передаються іншій людині, не вим агаю ть фізичного
74
*
оформлення. Ц е і є ідеалістичне розуміння взаєм о в ід ­
ношення мови і мислення молодограматиками; мова —
це ніби сума" уявл йНЬ"Т"думок у психіці людини, а м а ­
тер іал ь н а форм а потрібна тільки під час комунікації
з іншою людиною.
—-З Треба зау в аж и ти , що м олодограматики переоціню­
вал и безперебійність та абсолютність звукових законів,
твердячи, що ці закони діють із сліпою необхідністю,
як а спостерігається в природі. Вони ігнорували систем­
ну взаємодію різних елементів мови, а т ак о ж м о ж л и ­
вість Зовнішніх впливів інших мов і діалектів, вплив
письмової тради ції тощо.
М о л одограм ати ки д ал и все-таки багато цінних праць
■ і лінгвістичних відкрить, якими користується і сучасне
мовознавство.
А. Бецценбергер (АсЗаІЬегі ВеггепЬег^ег, 1851—
1922) в и д ав ав відомий ж у р н а л « В еііга^е гиг КипсІе сіег
іпсІорегтапізсЬеп ЗргасЬеп», до сл ідж ував литовську і
латвійську мову — « В еііга^е їіїг сііе ОезсЬісЬіе гіег 1і-
іаиізсЬеп ЗргасЬе» (1877).
К. Бр угм ан відомий як автор фундаментальної д в о ­
томної (в 5 частинах) порівняльної грам ати ки індо­
європейських мов «Огипсігізз сіег уег^ІеісЬепсІе Сгагп-
т а і і к сіег іпсІо^егтапізсЬеп ЗргасЬеп» (2 опрац. 1897—
1906) і «К ороткої порівняльної грам ати ки індоєвропей­
ських мов» — «Кигге уегдІеісЬепсіе О г а ш т а і і к сіег іпсіо-
д е г т а п із с Ь е п ЗргасЬеп» (1902— 1904), «Грецької г р а м а ­
т и к и » — «ОгіесЬізсЬе О г а т т а і і к » (1885), дослідж ення
про синтаксис простого речення в індоєвропейській мо­
в і — « З у п іах сіез еіпїасЬеп З а іг е з іш ІпсІо^егтапізсЬеп»
(1925); спільно з Г. Остгофом видав у 1878 р. І частину
«М орфологічних досліджень». У галузі порівняльного
синтаксису індоєвропейських мов багато попрацю вав
Б. Д ел ьб рю к, збагативш и мовознавство п’ятитомними
«Синтаксичними розвідками» — «ЗупІакіізсЬе РогзсЬип-
£еп» (1871— 1888). Його ж праця про індоєвроп. назвн
спорідненості — « Б іе іпсіо^егшапізсЬеп УепуапсіізсЬаїіз-
п а т е п » (1889), про основні питання дослідж ення мов —
«Сгипсіїга^еп сіег ЗргасЬїогзсЬипдр» (1901) і ін.
Ц інна робота Г. Остгофа про індоєвропейський п ер ­
фект — «2иг ОезсЬісЬіе сіез РегГекіз іш Іпсіо^еппапі-
зсЬеп» (1884). И. Ш мідт (іо Ь ап п ЗсЬтісІі) написав ряд
в а ж л и в и х д ля порівняльного мовознавства робіт, на-
75
 К уртен е пішов палі _віп молодограматизм у. У ж е у своїй
п рчклад, про спорідненість індоєвропейських мов —
ранній роботі про випадки дії аналогії — «Еіпі§е Еаііе
«Сіє У е т а п с їїзс Ь а Н зу е г Ь а Ііп іззе сіег іпсІо^егтапізсЬеп
сіег \Уїг1шп§ сіег А п аїо^іе іп сіег роїпізсЬеп Оесііпаііоп»,
ЗргасЬеп» (1872), про історію індоєвропейського в о к а ­
ж урн. «В еіігаде гиг уег^ІеісЬепсіеп 5ргасМ огзсЬи炙,
л і з м у — «2иг ОезсЬісЬіе сіез іпсІо^егтапізсЬеп Уокаїіз-
VI (1868) головну увагу він звернув на п с и х о л о г і ч н и й .
т и з » (1875); особливо високо оцінена його праця про
■бік м о в и . П с и х о л о г і з м у всіх працях Бодуена де Куртене
множину середнього роду в індоєвропейських мовах —
м ає індивідуалістичний л &р-актер. У названій статті про
« Б іе РІигаїЬіїсІипд сіег іпгіо^егтап ізсЬ еп Иеиіга» (1889).
в ипадки ан ал оги автор виявив наукову неспроможність
Д атськи й м олодограм атик (нім. походж ення) Кар/г
існуючого і як аксіому прийнятого м олодограм атикам и
Вернер (Сагі Уегпег) вніс р яд уточнень та ро зв’я за в
п олож ення про стабільність (незмінність) морфологічної
д еякі спірні питання порівняльної фонетики, наприклад,,
основи і д овів історичну мінливість основ індоєвропей­
в роботі «Еіпе АизпаЬгпе гиг егзіеп ЬаиІуегзсЬіеЬип^»,
ської деклінації.
журн. «2еіізсЬгіГ1 Гйг уег§1еісЬепс1е ЗргасМ огзсЬип^».
Виступаючи проти п©р4-ввяльно-історичного методу
т. 23 (1876).
як єдиного («монопольного») в лінгвістичних д осл ід ж ен ­
нях, Бодуен де К уртене відстоював с т а т и ч н о - о п и т н и й
^ 3 . І. О. БОДУЕН Д Е КУРТЕНЕ І КАЗАНСЬКА ШКОЛА ан аліз, як найбільш придатний д ля виявлення системи
РОСІЙСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА. мови. Особливо рішуче виступив Бодуен де Куртене
проти ізольованого (розрізненого) вивчення звуків,
Іван О лександрович Бодуен де К уртене (Лап Ваи-
п ра кт и к о.в аного __мол о д о г р а м а т и к а м и і показав, що їх
сіоиіп (Іе Соигіепау, 1845— 1929) закінчив у 1886 р. сл о­
треб а д ослідж увати в тісному системному з в ’язк у з
в’янський відділ історико-філологічного ф акультету Вар-
артикуляційними змінами і роллю звуків у з в ’язку
^ А і авського університету. У П разі, Єні і Берліні слухав
л є к ц і ї ~з п о р івняльноГТраматики та вивчав санскрит під з мошізолРгічною будовою і зміною слова («Некоторьіе
Общие зам еч ан и я о язьїковедении и язьіке». СПб., 1871).
керівництвом професора В ебера. З 1868 року готувався
до професорського зван ня в П етербурзьком у універси­ У п рац ях Бодуена де Куртене і його учнів К азан ської
мовознавчої школи знаходимо чимало ідей і положень,
теті. У 1870 р. захистив магістерську дисертацію про
що їх пізніше висловив ш вейцарський лінгвіст Ферді-
старопольську мову до XIV ст. Ч ерез п’ять років (1875)
захистив докторську дисертацію з сербської д іа л ек то ­ н ан д де Сосскф. Н а приклад, полож ення про суворе р о з­
логії на тему «Опьіт фонетики резьянских говоров». Про> м еж уван ня описового, та історичного аспекту в д осл і­
дженні яви щ мови/^вчення про двоякі з в ’язки слів в
ці говори Бодуен писав і пізніше в 1895 і 1914 рр.
системі мови — асоціації слів за подібністю і асоціації
Восени цього ж (1875 р.) був обраний професором
•/К а за н с ь к о г о у н ів е р си т ету 'н а нововідкриту к аф ед ру по­ за суміжністю, що відповідаю ть у де Соссюра ас о ц іа­
тивним і синтагматичним співвідношенням у мовній
рівняльного мовознавства і працю вав тут до 1883 року.
структурі; вчення про фун кц іональну рол ь елементів
З 1883 по 1893 р. читав лекції в Д ер п тськом у (Т ар ту­
мовної структури і ін.
ськом у), а з 1894 по 1899 р. в К раківсько м у універси­
У бодуенівському формулю ванні «звук мови, як її
теті. З 1900 по 1918 р. Бодуен де К уртене був професо­
дійсний елемент, це найчистіша фікція...», «існує і без-
ром П етербурзького, а з 1918 р.— В арш авського ун і­
переривно тр и ває в індивідуальній психіці уявлення
верситету.
звукової одиниці, що її називають, звичайно, звуком
І. О. Бодуен де Куртене відкинув (разом з молодо­
мови...» було ск азан о те, що пізніше з ’явилось у тезі
г р ам а ти кам и ) Інятупфілософську) теорію двох періодів
де Соссюра ПР О ЛВІ с т о р о н и м г у в н п ї діяльності — мову як
у розвитку мов, за якою Ііїлейзгер відрізняв зак он ом ір­
/ь \ н ем атеріальну мовну свідомість колективу (Іапдие) і
ності доісторичної епохи індоєвропейських мов і з а к о ­
і мову — мовлення індивіда (рагоіе).
номірності їх історичного життя.
Тачим чином, Бодуен де Куртене своїми лінгвістич-
У психологічному поясненні мовних яви щ Бодуен д е
.1 '
) 77
76

ними ідеями і відкриттями випередив західн оєвропей ­
ське мовознавство на кіл ька десятків років.
- К азан сь к а лінгвістична ш кола хар актер и зу в ал ас ь т а ­
кими рисами: суворо відрізнялись два різновиди мови —
письмовий і усний (букви і з в у к и ) 1; в ідзн ач ал ась своє­
рідність фонетичної і морфологічної структури слова
(відмінність фонетичної і морфологічної ділимості сло­
в а ); чітко виділялись д в а елементи мови: фонетичний
(фізіологічний) і психічний; не зм іш увал и сь зміни, щ о
відбуваю ться в мові щоденно («комбінаторні»7” ~їз зм і­
нами, що відбувались в і с т о р ії мови на протязі століть
(«спонтанними»); розвиток мови розуміли я к її д и н а ­
міку, вірніше — кінематику; п ідкреслю валась важ л и вість
діалектології і вивчення нових мов та п еревага спосте­
режень над живим и мовами перед зд огад ам и на під­
ставі п а м ’ятоіГ"(«Лингвистические зам етки и аф ори зм и »,
Ж М Н П , 1903, кн. за тр ав ен ь). П ри історичному вивченні
мовних явищ представники цієї школи в к азу в ал и на не­
обхідність враховувати вимоги х&ограФії і хронології та
брати до уваги різні н аш ар уванн я мовних процесів.
Треба відзначити т а к о ж особливе зац ікав л ен н я теоре­
тичними п роблем ами та широкі наукові узагальн ен ня
в їх працях.
У докторській д исертації «Очерк науки о язьіке»
(1883) учень І. О. Бодуен а де Куртене М икола В я ч есл а­
вович Крушевський (1851 — 1887) піддав критиці недо­
статність методу порівняння, взяв під сумнів деякі
полож ення про спорідненість мов (все схож е — первісне,
все несхоже — вторинне); автор говорить про гармонію
фонетичної системи мови, про поступовість звукових
змін; він формулю є нові «загальні звукові закони», згід­
но з якими звуки змінюються однаково в різних, навіть
неспоріднених мовах. Ідучи за Бодуеном, Крушевський
висловлю є думку, що «одна звукова система ск л а д а єт ь ­
ся шляхом переінтеграції іншої». Весь розвиток мови —
це вічне її прям ування до повної відповідності м іж си­
стемою знаків і тим, що ця система означає. Але цього
ідеалу мова ніколи не досягає і цим пояснюється вічна
переінтеграція елементів мови, викликана різними д е ­
структивними ф акторам и, які постійно порушують г а р ­
монію мови.
Бодуен де Куртене гостро критикував саме тільки
1 «Об отношении русского письма к русскому язьїку». СПб., 1912.
*
порівняння індоєвропейських мов із санскритом зам ість
дослідж ен ня їх будови. У статті «За м етка об изменяе-
мости основ склонения, в особенности ж е об их сокра-
щении ,в пользу окончаній» (1870, опубл. 1902 р.) він
дав нарис історії старих індоєвропейських основ у сл о­
в ’янських мовах та сф орм улю вав основний внутрішній
закон розвитку структури слова в слов’янських мовах.
Бодуен де Куртене показав, що старі індоєвропейські
основи на -а, -і, -и і т. д. у сл ов’янських мовах зміни­
лися: за законом кінцевих звуків приголосні в кінці слів
зникли, а попередні голосні основ стали новими з а к ін ­
ченнями. Отже, у слов’янських мовах відбулось «пого­
ловне» скорочення основ на користь закінчень. Основ­
ний внутрішній закон розвитку структури індоєвропей­
ського слова він пояснив як поступовий перехід від три-
морфемної будови до двом орф емної і нарешті до одно-
морфемної.
Таким чином, Бодуен де Куртене ро зв’язує проблему,
поставлену Ш легелям и і Боппом, про перехід ф л ек тив­
но-синтетичної будови індоєвропейських мов до а н а л і­
тичної: окремі морфологічні ознаки слова поступово
втрачаю ть своє значення в системі мови; відбувається
зрощ ення основ з закінченнями, які потім змінюються,
і з в ’язо к м іж словами починає в и раж ати сь за д опом о­
гою служ бових слів, тобто аналітично.
Г Д ал ь ш и м відкриттям Бодуен а де Куртене було вста­
н о вл енн я х р о н о л о г і ї п а л а т а л іза ц ії п р и г о л о с н и х та чергу-
в а ння з в у к і в у східнослов янських мовах, зокрем а в
російській мові. Зникнення або зб ер еж ен ня кінцевих не-
наголошених голосних він пояснював не самими фонетич­
ними умовам и (як це робив тоді В. О. Б огор од и ц ьки й ),
а семантичним н ав ан таж е н н ям даного звука в морфемі
і слові, т. зв. «психічним наголосом» (за термінологією
ав то р а). Бодуен переконливо показав, що в російському
інфінітиві кінцевий голосний -и міг зникнути, бо се м ан ­
тичне .а а ііа ііх я ж е ш ія ..„ з а л ш іш л о с ь _ з ^ п о м ’якшеним - г ’
а в словах кости, благодати, ночи тощо кінцевИГчГНЕ"
міг відпасти, бо він несе семантику відм,і«ка. Подібно
у словах там із «тамо», так із «тако» і т. д. кінцевий -о
не мав семантичного н ав ан таж е н н я і тому міг відпасти,
але у словах сено, дело, окош ко цього не могло статися
(«Лингвистические зам етки и аф ори зм и », Ж М Н П , 1903,
№ за квітень).
79
 Звуки мови, окремо взяті, на дум ку Бодуена де К у р ­
тене, не м ож на в в а ж ат и одиницями мови. Вони входять
в систему мови у складі морфем, які і є значущ ими од и ­
ницями граматичної будови і одиницями порівняльно-
історичного ан ал ізу будови споріднених мов.
'■V Нові ідеї і відкриття Бодуена де Куртене п ро до в ж у ­
вав і розвивав у своїх лекц іях в К азан ськом у універ­
ситеті В а с и л ь О л е к с і й о в и ч Б о г о р о д и ц ь к и й
(1857— 1941), який, відкидаю чи «схематичність» порів­
няльної грам ати ки К. Б ругм ана, по-новому розробляв
її принципи і сам курс (вип. 1— 1890 р.; вип. 2— 1895 р.;
вип. З , — 1900 р.; вип. 4 — 1912, 1914, 1916 рр.). Н а
дум ку В. О. Богородицького, ув ага дослідника повинна
бути звернена не на реконструкцію прамови, а на р о з­
криття ходу і послідовності граматичних процесів в індо­
європейських мовах («Курс сравнительной грамм атики
индоевропейских язьїков». К азан ь, 1890, стор. 11 — 12).
У розвитку мовних явищ В. О. Богородицький від­
різняв д ва ф актори — фонетичний і морфологічний. П е р ­
ший п роявляється в тому, що фонетичні зміни ведуть
до р озгал уж енн я морфем (пор. рос. п е к у — п еч еіи ь ).
З морфологічних факторів най важ ли віш и й у розвит­
ку мови фактор аналогії. В наслідок змін за аналогією
мож уть зміш уватись і зникати ті чи інші граматичні к а ­
тегорії (наприклад, категорії часу, відмінка, роду тощ о).
З праць В. О. Богородицького треб а назвати:
1) «Гласньїе без удар ен и я в русском язьіке», РФ В, 1880,
№ 3— 4; К азан ь, 1884; 2) «Курс грам м ати ки русского
язьїка», ч. 1, Фонетика. Варш., 1887 (К азань, 1930);
3) «Общий курс русской грам м атики» (1935, вид. 5);
4) «Очерки по язьїковедению и русскому язьїку» (1939).
Н айб ільш відома в мовознавстві розробка Бодуеном
де Куртене вчення про функціональну роль елементів
структури мови. Однією з л ан ок цього вчення є теорія
фонем (термін впровадж ений Крушевським у 1880 р.).
П ро роль зкш дв у мові, не з а в ж д и однакову з фізичними
звукам и, та про ан ал із звуків з морфологічної, слово­
творчої точки зору писав І. О. Бодуен де Куртене у сво­
їх працях: «Некоторьіе общие зам еч ан ия о язьїковеде-
нии и язьіке», Ж М Н П , 1871; «Некоторьіе отдельї сравн и ­
тельной грам м ати ки славянских язьїков» (Варш., 1881;
РФ В , V, стор. 264— 344); «РгбЬа іеог)і аііегпасуі їопе-
ІусгпусЬ» (1894) і нім. мовою «УегзисЬ еіпег ТЬеогіе
80
рЬопеіізсЬег АПегпаііопеп» (ЗігаззЬигд, 1895); «О рга-
луасН £Іозо\уусЬ», К5, III (1910); «Об отношении р ус­
ского письма к русскому произношению» (СПб., 1912)
і ін.
Б л и зькі артикуляційно звуки, які сприймаю ться мов- •
цями і слухачам и як той самий тип звука при спільній
морфологічно-семантичній значимості морфеми в слові,
він н азв ав ф он ем ами. Спочатку Бодуен де Куртене р о з­
гл яд ав фоііему як м атер іал ьну звукову одиницю, пізніше
під впливом психологічного розуміння визначав фонему
як у яв л ення про звук (ідеалістичне трактуванн я фоне­
ми).' Велику лексикологічну і лексикографічну роботу
виконав Бодуен над редагуванням нового (4-го) видання
«Толкового словаря» В. Д а л я , що вийшов у 1912 р.
У мовознавчих п рацях Бодуена і його учнів треба
відзначити такі недоліки: тр ак ту ва н н я мовних явищ з
точки зору Індивідуалістичного психологізму; ставлення
історизму мови на другий план; іноді несправедливе
знеціню вання порівняльно-історичного методу, н а м а г а н ­
ня обгрунтувати суб ’єктивно-ідеалістичну точку зору на
яви щ а мови; зведення всієї суті мови до процесів інди­
відуального мовлення; недоговореність і нерозгорненість
у викладі нових ідей і положень.
Р азо м з цим багато плодотворних ідей І. О. Бодуена
де Куртене безперечно зб агати л и мовознавство і посу­
нули вперед його розвиток. Окремі його думки і поло ­
ження пізніше були розвинуті Л. В. Ш ербою. М. С. Тру-
бецьким. В . В. В иноградовдм. ха лінгвістичними школа-
ми — вітчизняними і зарубіж ним и. Своєю новизною і
свіжістю лінгвістичних ідей школа Бодуена де Куртене
просувала розвиток загального мовознавства помітно
вперед.
V ^ МОСКОВСЬКА ЛІНГВІСТИЧНА ШКОЛА
П. Ф. ФОРТУНАТОВА.
-Холодя московської лінгвістичної школи, близької до
молодограматичного н а п р я м к у , П и л и п Ф е д о р о в и ч
Ф о р т у н а т о в (1848— 1914), учень Ф. І. Б усл аєв а, з а ­
кінчив М осковський університет 1868_р. П ісля м агістер­
ських іспитів у 1871 р. поїхав у "трирічне наукове Івід-
ряд ж ен н я до Німеччини, Ф ранції і Англії, де в Тюбін-
 гені, Лейпцігу, Берліні, Кенігсбергу, П а р и ж і і Лондоні
вивчав порівняльну гр ам а ти ку індоєвропейських мов,
санскрит, палі і литовські рукописи.
У 1875 р. П. Ф. Ф ортунатов захистив магістерську
дисертацію « З а т а у е с іа А г а ^ а к а З а т Ь і і а » (текст, пере­
к л а д і коментарій новознайденого ним у П а р и ж і ведій-
ського рукопису). У д о д а тку «Несколько страниц из
сравнительной грам м ати ки индоевропейских язьїков»
він дослідив ряд складних питань індоєвропейської по­
рівняльно-історичної морфології.
П. Ф. Фортунатов читав у М осковському університеті
з 1876 по 1902 рік такі курси:
1) З а г а л ь н е мовознавство; 2) П орівнял ьн а фонетика
індоєвропейських мов; 3) П о рівнял ьн а морфологія індо­
європейських мов; 4) С тар осл ов ’янська мова; 5) Л и т о в ­
ська мова; 6) Готська мова; 7) С тароіндійська мова
(Див. Уч. зап. МГУ, 1946, т. III, кн. 2, стор. 27).
У 1880 р. в ж у р н ал і «АгсЬіу їіїг зІауізсЬе РЬіІоІо^іе» .
(IV) він н ад ру кував статтю про наголос в балтійсько-
слов’янських мовах — «2иг уегдІеісЬепсІеп В еіопип^з-
ІеЬге сіег ІеіизІауізсЬеп ЗргасЬеп», де в казу є на похо­
дж ен н я різниці в наголосі слів з повноголосними ф о р ­
мами. У 1895 р. в ж у р н ал і «Русский филологический
вестник» (Р Ф В , т. XXX III) б ула оп ублікован а його р о ­
бота «Об ударении и долготе в балтийских язьїках», де
встановлю ється співвідношення м іж висхідним і с п а д ­
ним наголосом у литовській і старопруській мовах.
У 1881 р. в ж у р н ал і Бец ц ен бергера « В еііга^е гиг Кипсіе
сіег іпсІо£егтапІ5сЬеп ЗргасЬеп» була н адрукован а стат­
тя Ф ортунатова про сполучення л із зубними у ста р о ­
індійській мові — «Ь + О епіаі і т АШпсІізсЬеп», в якій
автор доводив, що індійські церебральні і, й, п розвину­
лись з індоєвропейських сполучень II, Ш, Іп. С таття ви­
к л и к а л а критичні заперечення і полеміку з боку Барто-
ломе, Ш мідта, В аке рн а гел я і ін. П. Ф. Ф ортунатов вер­
нувся ще р аз до цієї теми у збірнику в пошану
Ф. Є. К орш а (1896 р.), виклав її ширш е і порушив
зв ’язані з цим інші питання історії індоєвропейського
мовознавства.
^ II. Ф. Фортунатов був великим майстром порівняль­
но-історичного аналізу. Він розробив струнку і послі­
довну граматичну теорію, як а м а л а вплив ца дальш ий
р о з в и т о к мовознавства в Росії.
82
У його лекц іях було розгорнуте прогресивне вчення
про тісний з в ’язок і с т о р і ї мови з історією суспільства.
Не дивно, що серед його слухачів були не тільки р осія­
ни, українці, поляки й фінни; слухати його лекції при­
ї ж д ж а л и мовознавці зар уб іж н их кр а їн — з Швеції, Н о р ­
вегії, Д ан ії, Г олландії, Франції, Німеччини, Австрії,
Румунії, Сербії. Учнями Ф ортунатова були Г. К. Улья-
нов, В. К. П о р ж е з і н с ь к и й Б . М. Ляпунов, 3. Мсе-
"рТани, А. І. Томсон, Д. Н. У шаков та ін.
Його найближ чий учень О. О. Ш а х м а то в відзначив,
що П. Ф. Ф ортунатов «ішов попереду німецької лінгві­
стики», я к а стояла на високому рівні.
Із зар у б іж н и х учених учнями П. Ф. Фортунатова
були німці Бернекер і Сольмсен, норвеж ець О. Брок,
ф ранцуз П оль Буайє, швед Т о рб ’єрнсон, датчанин Пе-
дерсен, серби Белич і Томич, чехи М урко і Полівка,
г о л л ан д к а К р ау зе В ан дер Коп, румун І. Богдан, ф ін ­
ський учений М іккола і інші.
У роботах П. Ф. Ф ортунатова треб а відзначити його
чітке виділення розділів загальн ого мовознавства, в к а ­
з і в к у вивчати слова в д в о я т о м ^ ~аСТге~ктГЇл ексйко логічно
і грам ати чн о), визнання фонетики окремим розділом
науки про мову, р о зм еж у в ан н я етимології і морфології,
відкриття важ л и вого звукового зак ону про акцентні в ід ­
ношення в індоєвропейських мовах; на м атеріалі л и тов ­
с ь к о ї і сл о в’янських мов П. Ф. Ф ортунатов знайш ов дві
форми довгот — тр и вал у і переривну, і зал е ж н о від д о в ­
готи ск л а д а вс я такий чи інший тип наголосу; тр и ва л а
довгота перетягла на себе н а г о л о с 'з попереднього с к л а ­
ду, короткого і переривного (акцентологічний закон
\ Ф ортунатова пояснює, наприклад, чому у східнослов'ян­
с ь к и х мовах наголос з останнього ск ладу у слові р ука
[п ер е н о с и ть ся в множині на початковий с к л а д — р у к и ).
\ П . Ф. Фортунатову н алеж ить форм улю вання пбняття
'п р о нульову ф л ексію, що використала потім празька
фонологічна і т т о л Т ^ т р у к т у р а д іс і і в ) д ля ф ун кц іональ­
ного виявлення мовних е л е м е н т ї в у процесі протистав­
лення їх один одному. '
Встановлення Фортунатовим історичних епох п ала-
1 Поржезінський викладав після Ф ортунатова в Московському
університеті ті ж самі дисципліни, що й Фортунатов, і виділив окре­
мий курс «Вступ до мовознавства», який з того часу читається в
університетах і педагогічних інститутах.
6* 83
 т а л ізац ії задньопіднебінних перед голосними переднього
ряду, його відкриття зак ону пересунення наголосу в
балтійсько-слов’янських мовах мають д ля мовознавства
велике і тр и вал е значення.
П. Ф. Фортунатов підкреслю вав, що до індоєвропей­
ської епохи слід відносити тільки такі мовні форми,
наявність яких абсолютно вдається довести всіма індо-
| ^європейським и мовами. Цим була п оставлена сувора
- ^ в и м о г а фактичного історизму в мовознавстві, як а ка-
^ тегорично в ідки д ал а всякі безпідставні реконструкції
праф орм («Р азб ор сочинения А. В. Попова...», 1884 р.).
5. ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ СОБОЛЕВСЬКИЙ (1 85 6 -1 9 2 9 ).
О. І. Соболевський, сучасник Ягича, Фортунатова,
Ш а х м а т о за , відомий як дослідник історії російської
мови (одночасно історії білоруської і укр аїн ської мо­
в и ) 1, який досконало володів порівняльно-історичним
методом. У своїх д ослідж ен нях Соболевський ан алізує
великий граматичний м атер іал із п ерш одж ерел — п а ­
м ’яток староруської мови, частково і пізніших п а м ’яток.
Він висвітлює розвиток форм, визн ач ає в з а є м о з в ’язок
основних граматичних категорій, послідовність їх р о з­
витку і змін.
Т ем ати ка праць О. І. Соболевеького ш ирока і різно­
манітна. Н апр и кл ад , у галузі граматики і фонетики:
«И сследования в области русской грамм атики», магіст.
д исертац ія (В ар ш ав а, 1881); «Очерки по истории рус­
ского язьїка», докторська дисертація (Київ, 1884); «Лек-
ции по истории русского язьїка» (2-е вид., К-, 1888, 3-є
вид. СПб., 1891; 4-е вид. М осква, 1907); «Звуки церков-
нославянского язьїка» (В ар ш ав а, 1888); «Общ еславян-
ские изменения звуков» (В арш ав а, 1889).
У галузі палеограф ії:
«Источники д ля зн аком ства с древнерусским говором»,
Ж М Н П , 1885 (збірник палеографічних ф отограф ій );
«С лавян орусская п алеограф ия» (2-е вид., 1908).
З діалектології:
1 Н е повторюємо тут згадан ої вж е раніше відновленої Собо-
левським антиісторичної погодінської концепції про українську мову
і населення Київщини в минулому.
«Смоленско-полоцкий говор в X II I— XV вв.», РФ В , 1888,
№ 1; «Очерк русской диалектологии», Ж С , 1892,
№ № 1— 4.
П ро взаєм о д ії м іж сусідніми мовами:
«Следьі литовского влияния на славянские язьїки», РФ В ,
1885, № 4; «К вопросу о финском влиянии на велико-
русские племя», Ж С , 1893, № 1.
З історичної лексикології:
«М атериальї и исследования в области славянской фи-
лологии и археологии» (СПб., 1910).
Остання праця О. І. Соболевеького відкри вал а нові
ш ляхи в історії лексики староруської мови. Тут в с т а ­
новлю вався з в ’язок стар осл ов’янської лексики з л е к ­
сикою різних сл ов’янських мов. У статті «Несколько
наблю дений над словарньїм материалом» автор робить
цікаві спостереження над культовою термінологією с т а ­
рослов’янської мови. У статті «Особенностц русских
переводов домонгольского периода» О. І. Соболевський
виділив найбільш вж иваний фонд староруської живої
народної лексики східних сл о в ’ян, якої не було у сл о в ­
нику стар осл ов ’янської мови (наприклад, хвост, гла з,
пирог, ко вер та ін.).
У статті «Из истории заимствованньїх слов и перевод-
ньіх повестей» зроблено автором багато нових і цікавих
спостережень. Цінні дослідж ен ня О. І. Соболевеького
в галузі топоніміки в роботі « Н а зв а н и я населенньїх мест
и их значение д ля русской исторической зтнографии»,
а т ак о ж його за у в аж ен н я про імена в російських били­
н а х — «Зам етки о собственньїх именах в великорусских
бьілинах» (Ж С , 1890, № 2) та назви староруських богів,
свят, обрядів. П ісл я цього Соболевський видав ще три
випуски лексикологічних праць «Лингвистические и ар-
хеологические наблю дения» (1911 — 1914).
Із словотворення, семасіології та етимології:
«И з истории уменьшительньїх слов»; «И з области слово-
образования», утворення з суфіксами -ас, -им, -ша, -да,
-тяй і ін.; Р Ф В , т. 66, № 3— 4 (1911); «Заимствованньїе
слова» (літограф ован е видан н я).
О. І. Соболевський написав значну кількість л іт е р а ­
турознавчих робіт, напр., «Н есколько слов о малорус-
ских думах», Ж С , 1893, № 2; «Ю ж нославянское влия-
ние на русскую письменность в XIV— XV веках» (1894)
та інші.
 Писав т ак о ж на історичні теми, й о г о «Лекции> зб е ­
рігають і досі наукове значення і часто використовують­
ся вик л ад ачам и історії східнослов’янських мов.
6. ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ШАХМАТОВ (18 6 4 -1 0 2 0 ).
Д о м олодограматичної школи зараховую ть та к о ж
мовознавчу діяльність О. О. Ш ахм ато ва, учня П. Ф. Фор-
тунатова. В дійсності його блискуча, б агато гранн а і н а д ­
звичайно продуктивна наукова діяльність та к а оригі­
н альна, що в багатьох в аж л и в и х і принципіальних
питаннях п ереростає вузьку обмеж еність м о л о д о г р ам а­
тиків.
Щ е 15-річним гімназистом О. О. Ш ахм атов захопився
історією і мовознавством; тоді ж познайомився з про­
фесорами Московського університету В. Ф. Міллером,
П. Ф. Фортунатовим, Ф. Є. Коршем і ін. П ід керівни-
^ цтвом Ф ортунатова він вивчає мову староруських п а ­
м ’яток і в 1881 та 1882 рр. друкує перші свої статті,
в А5РН, в яких вказую ться неточності і відхилення від
оригіналів у виданих друком староруських п а м ’ятках,
зокрем а у Зб ірни ку С вя то сл ав а 1073 р. Статті в и к л и к а­
ли ж в а в е обговорення серед московських учених. У з в ’я з ­
ку з опублікуванням статей! 18-річний автор обмінявся
листами з видавцем А5РН, академ іком В. Ягичем. У цьо­
му ж (1882) році весною О. О. Шахматов~Зїїї!тУпив на
диспуті в М осковському університеті з приводу захисту
магістерської дисертації О. І. Соболевським і здивував
присутніх своїм глибоким знанням мови староруських
п а м ’яток •. 1 вплив на фонетику і орфографію староросійської мови
-'Б у ду ч и студентом другого курсу (1884), О. О. Ш ах-
/ матов написав дослідж ен ня про мову новгородських
( грамот, яке було опубліковано В. Я пщ £м. У 1890 р.
| після магістерських іспитів О. О. Ш ах м а то в почав чи-
[ тати в М осковському університеті курс історії російської
5 мови. У 1893 р. він н адрукував в Р Ф В «И сследования
в области русской фонетики». Н а захисті цієї роботи
1894 р. Вчена р а д а Московського університету прису­
д и л а йому ступінь доктора наук. К ілька років пізніше
1 Він висловив нову думку про необхідність пов’язувати при
вивченні пам’яток минулий стан мови з сучасним і встановляти те­
риторіальне їх походження.
86
О. О. Ш ахм ато в був обраний академіком і очолював
в А кадем ії н аук відділ російської філології. З 1908 р.
читав курси з історичної грам ати ки та сучасної росій­
ської мови в П етербурзькому університеті. О. О. Ш а х ­
матов написав ттонад~Г50~праць. Він працю вав в галузях
мовознавства, л іт е р а турозн авству, дж ерело зн авства, па-
л е д щ а ф ії, фольклору, етнографії, історії і використо­
вував дані цих наук д ля ск л а д а н н я повнішої картини
історії російської мови, а т а к о ж української і б іл о р у ­
ської мов.
О. О. Ш ахм ато в не тільки продовж ував і поглиблю ­
в ав розробку порівняльно-історичного мовознавства (в
галузі русистики) за тради ціям и Востокова, Бусл аєва,
Срезневського, Потебні, Ф ортунатова. Він творчо і ори­
гінально р озвивав нові думки, що з ’явились у теорії
його великих попередників і сам висловив багато п ло­
дотворних і оригінальних ідей.
і М Н а базі п раруської мови, яку Ш ахм атов н ам агав ся
якнайповніш е реконструювати, він ставив зав д ан н я про-
>стежити дальш ий розвиток східнослов’янських мов і д і а ­
лектів. Фактичні дані останніх в в а ж а в необхідними для
відтворення давніш ого стану мови. Д ослідж ую чи старі
п а м ’ятки мови, О. О. Ш ах м а то в виявляв у них окремі
місцеві діалектні риси (наприклад, у новгородських,
двінських грам отах) і таким чином встановляв тери то­
ріальну приналеж ність п а м ’яток. У багатьох своїх п р а ­
цях О. О. Ш ахм атов звертав увагу на питання впливу
книжної церковнослов’янської мови .на_4Х0ГІйсь.ку_маву.
Крім першого такого впливу на староруську мову К и їв ­
ської Русі, він визначив другий півлен н огпгт’ядс*ті-ій~"
XV— XVI ст. Єдиною л ітературною мовою Київської
Русі Ш ахм ато в в в а ж а в старослов янську мову» У сучас­
ній російській літературній мові знаходив половину л е к ­
сичних староболгаризмів, що, звичайно, є перебільш ен­
ням дійсного стану словникового складу російської мови.
У питанні т а к званого другого повноголосся (торог. мо-
л о н ія і т. п.) Ш ахм атов-х х в е рдив, що воно__вд£і:упає
тільки в зак ри ти х^скл ад ах , які утворилися п іс л я ^ з а н е ­
паду слаб ки х Т), ь. Н апи санн я -ьр ь-, -ьрь- у пам ятках
X I— X III ст. не тільки в закритих, ал е й у відкритих
ск л а д а х Ш ахм атов (проти думки О. І. Соболевського)
в в а ж а в штучними граф ем ам и, які ні в якому разі не
87
 відбивають ж ивої н ародної мови і були комбінацією
староруської вимови і церковнослов’янської графіки:
«писар, написавши по-руськи т>р, ьр, т>л, виправляв своє
відхилення від оригіналу (де були р ь, рь, л ь ) тим, що
д о д а в а в до написання р, л ще друге ь або ч>» '.
О. О. Ш ахматов, як і П. Ф. Фортунатов, приймав
д л я дослідж ення так у періодизацію мови: індоєвропей­
ська прамова (в епоху безпосередньо перед розпадом
на окремі мови), б ялті-йськп-глов’янська мовна єд ність,
я к а потім р озп адається на бал тщ ську і східнослов’я н ­
ську мову. З останньої розвинулась спільноруська (пра-
руська) мова, а з цієї в ж е в історичну, епоху виділились
і розвинулись три східнослов’янські «наріччя» —- вели­
коруське, малоруське (тобто українське) і білоруське.
У п рацях О. О. Ш ах м а то ва багато оригінальних
' гіпотез. Однією з них є припущення, що складотворчі
— л л а в н і спільнослов’янської епохи — нові звуки і не ма-
і ють генетичного з в ’язк у з індоєвропейськими складо-
творчими плавними. Вони виникли на ранньом у ступені
б алтійсько-слов’янської мовної єдності і пізніше зміни­
лися в нескладотворчі приголосні, причому старий індо­
європейський ірраціональний голосний став складотвор-
чим (пор. сполучення її, йі, їг, й г). З цих коротких ї, й
через редукцію в слов’янській мові виникли н еск ладо ­
творчі ь, 7>; тоді наступні р, л ставали складотвор-
чими.
Велику роботу проробив О. О. Ш ахм атов, редагуючи
академічний словник російської мови. О. О. Ш ахм атов
в в а ж а в , що в повний словник російської мови повинні
ввійти всі слова з творів кращ и х російських письмен­
ників, давніш их п а м ’яток письменності, діалектні слова
говорів російської мови, всі іншомовні слова і т. п.
Т аке охоплення лексики непомірно розш ирю вало
межі словника, робило його універсальною лексичною
енциклопедією і переходило, як п о к а за л а практика, всі
можливості виконати це зав д ан н я не тільки однією л ю ­
диною, але й одним поколінням.
П ісля смерті Я. К- Грота (1893), який видав три
випуски словника від А до Д , т. І (1891 — 1895), р е д а к ­
цію академічного словника очолив О. О. Ш ахм атов і за-
1 А. А. Ш а х м а т о в . К истории звуков русского язьїка. О пол-
ногласии и некоторьіх других явленнях. СПб., 1903, стор. 36.
кінчив букви Е —Ж — 3. З а ж и ття Ш ах м ато ва вийшла
в світ більш а частина випусків на букву_ К (до слова
крош ечньш ), почато букву И (издергиват ь).
П ісл я смерті Ш ах м а то ва (1920) в 1922— 1929 рр.
вийшли випуски Л (л и с и ч и й , т. V, в. 1— 3), М (масти­
тий, т. VI, 1— 2) та Н (н едо р уб щ и к, т. V III, в. 1— 2).
У цих випусках принципи Ш ах м а то ва зазн ал и чимало
змін. З кінця 1929 р. план видання академічного «Сло-
в аря русского язьїка» був змінений (почались знову
випуски від букви А).
/1 Вивчаючи історію російської мови, О. О. Ш ахм атов
одночасно вивчав походж ення Русі, доісторичну епоху
ж и ття східнослов’янських племен, встановляв історію
>їх міграційних рухів, простеж ував процес ск ладанн я
східнослов'янських народностей, р о зв ’язував р яд інших
витань, з в ’язаних з розвитком мови. Цей мом-ент мето­
дології Ш ах м а то ва найбільш н аб ли ж ується до вимог
аучасного дослідж ен ня (Н. С. Чемоданов, Сравнитель-
ф е язьїкознание в России. М., 1956, стор. 91).
\ Трактую чи мову в як найш ирш ом у розумінні,
О. О. Ш ахм атов заперечував принцип наукової н ор м ал і­
зац ії літературн ої мови: «Головний і єдиний авторитет
в мові — це звичай, вж и ванн я» *. Цей погляд і погляд
О. О. Ш ах м а то ва на л ітературн у мову Київської Русі,
як мову староцерковнослов’янську, сьогодні, після нових
дослідж ень, радянським и мовознавцями не розділяється.
У своїх реконструкціях мовних праф орм Ш ахм атов
не зупинявся на відтворенні, наприклад, звукових типів.
Він встан овляв праформи, наче з конкретного і безпо­
середнього спостереження живих говірок, що, звичайно,
мало було реальним.
Н айб ільш важ л и ві діалектні яви щ а сучасності Ш а х ­
матов відносив іноді до стародавніх епох прамови, не
враховуючи або недостатньо враховуючи ту обставину,
що після епохи прамови в д іа л екта х могли відбутися
зміни внаслідок їх взаєм од ії та зм іш ан н я 2.
Тут, до речі, пригадати треба б загальновизнане
лінгвістичне полож ення про те, що в процесі еволюцій-
1 А. А. Ш а х м а т о в . Несколько слов по поводу записки
И. X. П ахм ана, «Сборник русского язьїка и словесности Имп. Ака-
демии наук». СПб, 1899, т. XVII, № 1, стор. 32—33.
3 Див. Р. И. А в а н е с о в. «Вопсосьі образования русского язьї­
ка в его говорах», ВМУ (В ЕСТН И К МУ), 1947, № 9, стор. 103.
89
 ного (при тому нерівномірного д л я всіх ділянок) ро з­
витку мови, в загальн онародн ій мові і її д іа л екта х на
ко ж н ом у етапі виразно виступають поряд з новими і
старі елементи. Д е я к і з останніх можуть н ал еж ати до
архаїчних, що походять з д у ж е давніх епох. Отже, мова
йде про виявлення і визначення са м е таких явищ та о б ­
грунтування їх давності.
/ Р азо м з тим, у світлі відкрить і гіпотез О. О. Шах-
I м атова вияснились такі фонетичні процеси, як перехід
/ е в о у східнослов’янських мовах, д о л я ятя (£), зміни
і у вимові шиплячих і аф рикат, співвідношення прорив-
і ного г та фрикативного г і ін.
\ О. О. Ш ахм атов відкрив внутрішні закономірності
■ розвитку граматичних форм російської мови. Р я д істо­
ричних змін у галузі морфології розглянув О. О. Ш а х ­
матов в їх в заєм о д ії (наприклад, історія форм двоїни
тощ о). Д у ж е в аж л и в і спостереження О. О. Ш ахм атова
н ад розвитком граматичних категорій у системі іменни­
ків і числівників. Система іменників і дієслова, встан ов­
лен а О. О. Ш ахм ато ви м на підставі озн ак словозміни
і словотвору, в р а ж а є тонкістю спостережень, новизною
групування ф актів і внутрішньою стрункістю. У мону­
ментальній праці «Синтаксис русского язьїка» Ш а х м а ­
тов виклав багато глибоких спостережень над л іт е р а ­
турною мовою.
Спираючись на принцип діалектичної єдності мови
і мислення, Ш ахм атов розгорнув нове вчення про ре-
, чення як словесне вираж ен н я одиниці комунікації, вста-
1 новив істотні відмінності двох основних типів речення —
односкладного і двоскладного, розробив послідовну кла-
' сифікацію різновидностей цих двох типів речення '.
А К ритика, слушно відмічаючи великі заслуги
/ ''О . О. Ш ах м а то ва в трактуванні історії мови в тісному
І з в ’язку з історією народу, вказує, що деякі помилки
\ в його історичних побудовах не були б допущені, якби
\ автор мав у своєму розпорядж енні ту надійну зброю
) ан алізу історичного процесу, яку д а є марксизм-ленінізм.
І В аж ли віш і праці Ш ахм атова:
«О язьіке новгородских грамот» (1885— 1895); «К исто­
рии сербско-хорватских ударений», Р Ф В , 1888; «Исследо-
1 А А Ш а х м а т о в . Синтаксис русского язьїка. Ленинград.
1941, §§ 48— 124. 125—310; стор. 62—240.'
90
в ан ия в области русской фонетики», Р Ф В 1893 (локт
дисертац ія); «К вопросу об образовании русских наре-
чии и народностей», Ж М Н П , 1899, IV (324— 384)- « Р у С-
ское и словенское аканье» (1902); «Исследование о
двинских грам отах XV в.» (СПб., 1903); «К истории
звуков русского .язьїка. О полногласии и некоторьіх
других явленнях» (СПб., 1903); «Курс истории русского
язьїка» (літогр. вид. СПб., 1 9 0 8 -1 9 1 1 ) ; «Очерк совре-
менного русского литературного язьїка» (1911 — 1912) ■
т 1 У УУПСУт т образован ии русских наречий» (Р Ф в !
’ 1914); «Очерк древнейшего периода истории
русского язьїка» (1915); «К раткий очерк истории мало-
русского (украинского) язьїка», 36. «Украинский народ
в его прошлом и настоящ ем » (1916, т. II, стор 664__707)-
« із в е денне в курс истории русского язьїка», ч. І (Петро-
/п іп п г п а ’ Ї ВНЄІІШИЄ судьбьі русского ПЛЄМЄНИ»
1925 1927 194?) нтаксис РУсского язьїка» (Л „
7. ШАХМАТОВ І КОРШ ЗА ПРАВА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
О. О. Ш ах м атов написав перший нарис історичної
грам ати ки укр аїн ської мови в порівняльно-історичному
плані. Він в в а ж а в україн ську мову однією з трьох рів-
ноправних_ і близько споріднених східнослов’янських
мов. У країнська мова м а ла в особі акад. О. О. Ш а х ­
м атова сміливого наукового захисника. П огляди Ш а х ­
м атова на україн ську мову поділяв російський орієн­
таліст і славіст Федір Євгенович К орш (1843__1915)
який у _багатьох^ своїх п р а ц я х 1 відстоював право на
рівне місце україн ської літературн ої мови серед сло-
в янських мов. Р а зо м з О. О. Ш ахм атови м і П Ф Фоо-
тунатовим Ф. Є. К орш вів активну боротьбу проти
царської заборони друкувати книжки, газети, підруч­
ники українською мовою.
У 1905 р. Російська ак ад ем ія наук об р ал а Ф. Є Кор-
ша головою комісії з питань про український друк. Д о
1 Н априклад: «В борьбе за родной язьік» (1912)- «Об укпаин
і " з Г ' Х к Г Г ; „ ^ ,3); «УкраИНСКИЙ и украднский язик»
і інші Пив М в п » теор|ю ^зінсмгого народу» (1914)
УМШ; 1 И № і ; стор 25Ю -27 Р ЄВГЄН° ВИЧ К°рш (1843—1915)»,
'•>1
 с к л а д у комісії входили Ш ахм ато в і Фортунатов. Комісія
зр ед аг у в ал а доповідну записку «Об отмене стеснений
малорусского печатного слова». Історично-літературну
частину записки оп рац ю вав Ф. Є. Корш, частину лінгві-
стичну — О. О. Ш ахматов. Н а фактичному м атеріалі
автори науково доводили, що український народ має
свою багатовікову історію, як а відбита в українській
народній творчості т а літературі; що укр аїн ська мова
є самостійна і рівноправна з іншими; що вона є таким
ж е нащ адком староруської мови, як російська і б іл о ­
руська. У праці з порівняльного синтаксису індоєвро­
пейських мов Ф. Є. Корш значне місце відводить мате-
. р іа л а м з україн сько ї мови.
Тільки у післяжовтневий час, в ум овах радянського
л а д у українські вчені змогли продовжити і ширше р о з ­
горнути роботу в галузі українського порівняльно-істо­
ричного мовознавства, яка була почата в XIX столітті
М. М аксимовичем, П. Ж и тец ьки м , О. Потебнею,
К. П. М ихальчуком (1840— 1914).
Цінною своїм перш оджерельним м атеріалом стал а
підручна книга «У краинская г р ам м ати к а д ля учеников
вьісших классов гимназий и семинарий» (т. І, в. 1, М.,
1907) А. ІО. Кримського (1871 — 1942) 1, який у сп ів ав ­
торстві з О. О. Ш ах м атови м видав кн. «Н ариси з історії
україн ської мови та хрестоматія» (К-, 1922).
М. К. Г р у н с ь к и й (1872— 1951) прац ю вав у г а ­
лузі синтаксису; його перу н ал еж и ть та к а робота як
«Очерк по истории р азр аботк и синтаксиса словянских
язьїков», т. І (СПб., 1911). М. К гр ун ськи й д о сл ід ж у ­
вав проблеми старо сл о в’янської мови, зокрем а мову і
письмо глаголицьких п а м ’яток; ск лав підручник «Вступ
до слов’янського мовознавства» (К и їв — Львів, 1946);
розроб л яв історичну грам ати ку україн ської мови («Істо­
рія форм у країн сько ї мови», 1931; «Н ариси з історії
україн ської мови», 1941 і ін.
І. С. С в є н ц і ц ь к и й (1876— 1956) залиш ив ряд
д ослідж ен ь про староруську і ста роукраїн ську мову,
напр., «Н ариси з історії україн ської мови» (Льв., К 2 0 ) ,
праці з у країн ської діалектології, п ал ео гр аф ії та ін.
Є. К. Т и м ч е н к о (1866— 1948) опублікував синтак-
1 В. С. В а щ е н к о. П раці Аг. Кримського з українського м о­
вознавства, УМШ, 1959, № 3 (стор. 15— 19).
92
еичні розробки про функції відмінків в українській мові
(найбільш а п рац я про функції родового відмінка, н а­
д рукован а в «Русском филологическом вестнике»,
1913 р.), склав «Курс історії українського язика»
(1927), був співавтором і редактором «Історичного сл ов­
ника українського язи ка» (т. І, А—Ж ; X.— К., 1930—
1932).
8. Л. В. ЩЕРБА І ДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК УЧЕННЯ
ПРО ФОНЕМУ.
Л ев В олодимирович Щ ер б а (1880— 1944) п р одов ж у­
вав і поглиблю вав роботу Бодуена де Куртене в галузі
загальн ої та експериментальної фонетики і фонології
зокрема в розробці теорії фонем. У постійному з в ’язку
з Л. В. Щ ербою вели свою наукову роботу відомі мово­
знавці В. В. Виноградов, Л. Б. Якубінський, С. Г Бар-
хударов, Є. Д . Поліванов, Л. Р. Зіндер, М. І. М атусевич
С. І Бернштейн, І. П. Сунцова і багато інших. Подібно’
до Бодуен а де Куртене Щ ер б а зах оп л ю вав своїх учнів
гострим критичним ан ал ізом застаріл и х догм західної
і наш ої науки, силою своєї творчої думки, витонченістю
побудов, виш уканістю свого стилістичного см аку і т а к т у 1.
Оригінальне дослідж ен ня в окалізм у російської мови
і нове висвітлення питання про фонему та її варіанти
д ав Л. В. Щ ер б а у своїй магістерській дисЇЇрпіції «Рус-
ские гласньїе а_і4ачесхащном и количественном отноше-
нии» (СПб., 1911, 1912)! ------
Д о фонологічної системи російської мови дальш і д о ­
повнення д а є Л. В. Щ ер б а у своїй книзі «Фонетика
французского язьїка», 1937, 1939 (Очерк французского
произношения сравнительно с русским).
_і£ &ш фонології, Л. В. Щ ер б а працю вав у галузі
д іалектології’ синт а к с и су, м-арфелогії, лексикології, сти-
лістики; орфографії Г орфоепії. Він постійно вивчав
ш ироку діалектологічну літературу, зокрем а літературу
про лінгвістичну географію ряду країн: італійську, ф р а н ­
цузьку, німецьку, чеську, лужицьку, польську, російську.
У 1940— 1941 рр. він очолював Всесоюзну д іалектологіч­
ну комісію. У докторській дисертації «Восточно-лужи-
1 Б. О. Л а р і н. Значення праць академіка Л . В. Щ ерби в р а ­
дянському мовознавстві, «Мовознавство», т. IV-—V, 1947, стор. 204.
93
цкое наречие» (1915) Л. В. Щ ерб а застосував нові
принципи характеристики морфологічної і синтаксичної
системи народних говорів, відкинувши давніший схем а­ У Г 5 - О рфографічним
тизм і непов’язаність опису мовних фактів. слов по поводу « П р е д в а р и т е л ь н о т г ї 7 <<Несколько
У синтаксисі Л. В. Щ ер б а розробляв поняття си н таг­ фическон подкомиссии» (1 905 Р Ф В ї £НИЯ о р Фогра'
поправки к «Русскпм\7 ™ ф °)> «Дополнения и
ми як основної синтаксичної одиниці. Зб ірни к «Р у сская
(1 9 П ) , « к вопросу о а" оп" “ » » ю я . к . Грота»
речь» (1 кн., 1923), який він видавав, мав зав д ан н я ви­
світлю вати синтаксичні проблеми російської л ітер ату р ­ У 1931 Р. а . И ^ с м х Т н ?СГ°РГР^ И" ’ (І93° ) '
л . В. Щ ерби «о трояком ЯПТ70 СР>> 3 явилась стаття
ної мови, й о г о стаття «О частях речи в русском язьіке»
(« Р у сс кая речь», кн. 2. Л., 1928) м а л а значний вплив Об зксперименте в язьікознании»ТЄв ЯЗЬ/? 0ВЬІХ явлений и
на нове тр ак туван н я м орфології і синтаксису в г р а м а ­ проти ідеалістичних к о н ц е ш їй Ф \ г ЗВТ° Р вистУ™в
тиці російської мови. Л . В. Щ ер б а підготував І том відуалістичного психологічнії Кп Соссюра та інди-
н ормативної граматики російської мови АН С С С Р і р а ­ статті Л. В. Щ ер б а п ^ к р е с л ю є оснп ДЄ КурТЄНЄ' У « ій
зом з С. П. Обнорським почав редагувати II том. системи, що спирається на ТЄОрії мови як
З лексикології і л ексик ограф ії Л. В. Щ ер б а написав зує мовний м атеріал д л я с п і л к у в а н н і ^ ° СВІД 1 ° ргані'-
етюд незакінченої роботи «Опьіт общей теории лекси- У дослідж енні МОВНОГП мат • ШЖ ЛЮДЬМИ.
кографии» (Изв. АН С С С Р , 1940, № 3). П ід його впли­ статті, необхідни й експерим ент т п У’ ПІДкреслює автор
вом словниковий відділ А Н поставив за в д а н н я ск ладати п еревагу лінгвістики перед іншим станов.ить в аж ли в у
Уками. ред ш ш ими гуманітарним и на-
нормативний словник, відійшовши від (нездійсненного) л / *Л
/ \
ш ахматовського енциклопедичного ск арб у — «тезауру­
са». Л. В. Щ ер б а ск лав російсько-французький словник ] ' СОЦІОЛОГІЗМ У ПОР,ВНЯЛЬНО.,СТОРИЧНОМУ
і кер ував ск ла д а н н я м інших словників. £ МОВОЗНАВСТВІ.
У галузі стилістики почин Л. В. Щ ерби в д о сл ідж ен ­
нях семантики, словотворення, синтаксису т а естетики
мови на сторінках збірни ка « Р усск ая речь» мав наукове ТИМ, « П и щ Г л е р ш Т а е ^ І ^ Й ® 1: « також
і практичне значення.
Л. В. Щ ерб а відіграв керівну роль на Бакинськом у
початкова мовозГавіа ^ £ Г ^ 57- < ™ І Яо?о
з ’їзді 1926 р., присвяченому л ати н ізації письма тю р к­
м о л од ограм атизм у У 1Я70 п проходила в меж ах
ських народів. Він д опом агав працівникам Інституту
народів Півночі в роботі над створенням письмових мов Г . ПЄРВІСНІ ^ У голосних в ^ д о У о п Г й Г ь ^ Г Г _
для народів, що досі не м али письма^
У 1910 р. Л. В. Щ ер б а опублікував статтю про росій­
ську вимову « С о ш і ехрозе сіє 1а ргопопсіаііоп ги$8е», С оссю р Після мер ті, колМ и°йогоаВЧ0^ п і СВІТІ с:т.а в ф - д е
на яку як авторитетне слово спеціаліста посилались видали його л ек ц ії під назвою ^КЧ т Б аллі ‘ Сеше
зар у б іж н і мовознавці та вивчаючі російську мову. Із ™ и » - < < С о и г з сіє 11пеиі8« У ” ^ га | | Г ^
статтями про орфоепію російської мови Л. В. Щ ерб а . Г «К урс общ ей лингвистики» ш : Р0С' Пе'
виступав в 1916, 1936, 1937 рр. Д оповідь Л. В. Щ ерби V Н а початку XX ст Ф ЛР г Г ( ’ ,9 3 3 )-
на засіданні П етербурзького неофілологічного то в ари ­ теорій м о л о д о щ а ^ и к і в Він І Ю
. п Д ИСТуПИВ 3 кри™ ю
мови в їх р о б ^ ^ ід ,Всо ц ,-'Н
ль3®е РнУв Увагу на в ід р „ в
ства «О разньїх стилях произношения и об идеальном критиці п іддан о О тж е,
фонетическом составе слов» (опублікована в «Зап. нео-
филологического о-ва при П етербургском университете», тобто розум ін ня мови як ф оом і ппп аЛ1С1'ЙЧігі погляди,.
т. V III, 1915) відзначена критикою як «наукове в ідкри т­
тя», яке «відразу з ’ясувало багато зап л у тан и х мірку-
Ж оХт 4
ському розумінні с у с „ іл ь ^ Г „ Т „ Т в Ь
зяла„ за осн ов і
94
95-
іп р я л іг т и ч н є вчення французького філоеофа-соціолога
Д ю р к г е й м а 1. Згідно з його вченням, основою суспільства
є ■'і-чтоі'типш» туптдупппт-іа складена з суми механічно
пов’язаних окремих психічних одиниць. Такий психо­
логізм відіграв у теорії Ф. де Соссюра головну роль і ви­
користовувався ним при виріш уванні складних і в а ж л и ­
вих лінгвістичних проблем. Ідучи за Д юркгеймом, Ф. де
Соссюр розуміє м ову, я к суму індивідуальних м о в л е н і
відображ ених у суспільній психології, як «суму всіх
словесних образів, н агр ом адж ен и х у всіх індивідів»
(«Курс...», 38).
Н а означення різних соціологічних аспектів мови
автор «Курсу» впровадив три терміни: 1) 1е І а п ^ а ^ е —
на означення мовної діяльності взагалі; 2)' 1а Іап^и е —
на означення соціального х ар а к тер у мовної діяльності
і 3) 1а рагоіе — на означання індивідуального хар а ктер у
мовної діяльності. М ова як соціальне явищ е (1а Іап^ие,
рос. язьік) х арактер и зується Ф. де Соссюром,. як «няй-
в аж л и в іш а частина мовної--ггіяльності». як «сукупність
необхідних умов, засвоєних суспільним колективом для
здійснення цієї здатності в окремих осіб» («Курс», 34).
М ова як індивідуальне явищ е (1а рагоіе, рос. речь) —
«індивідуальний акт волі і розуміння» («Курс», 38).
Н еначе поєднуючи ці сторони, ал е даю чи перевагу м о­
ві — соціальному явищу, Ф. де Соссюр р о з’яснює: «М о­
в а — це~~скїїрб,-щ о н а гро м а д ж у єть ся мовною практикою
у всіХ7 хто н ал еж и ть до того самого суспільного колек­
тиву; це — грам ати чн а система, що потенціально існує
в кож ном у мозку або, вірніше, в мозках всієї сукупності
індивідів, бо мова не існує повністю в жодном у з них,
вона існує повного мірою лиш е в масі» («Курс», 38).
М овна діяльність в загал і (І а п ^ а ^ е ) д у ж е б агато г р а н ­
на; вона стикається з різними гал у зя м и наук; певними
своїми сферами вона входить у фізіологію, фізику, пси­
хологію, історію і т. д. Вивчення цієї мовної д ія л ь ­
ності — це предмет «зовнішньої лінгвістики». « Зов н іш ­
ній лінгвістиці» Ф. де Соссюр п ротиставляє «внутрішню
1 Е ш і ї е О и г к Ь е і т (1858— 1917) — реакційний франц. соціо­
лог, апологет імперіалізму. У своїх працях «Про розподіл суспільної
праці» (1893), «М етод соціології» (1895) він нам агався протиставити
марксистській теорії класової боротьби реакційну ідею солідарності
класів і закликав, пролетаріат миритися з бурж уазією (див. Б С З,
2-е вид., т. 15, стор. 364).
лінгвістику», яку він в в а ж а є справжньою і відьною в ія
™ чужих д ля мовознавства елементів. «Внутрішня
« І и к-> вив4а ^ тільки систему__мвви і абсолютно
е торкається нічого поза системою, хоч би функціону
вання цієї системи й було зумовлене тими ЧИ І НШИМИ
Гу3Г
У гаголошує.
Г о ш ИуєФаТ РаМИ- Ф
«Єдиним і -справж
ДЄ С0ССЮР “ ’єктом
нім об Р “ Н° н 'іінгкі
аТо
^«і\урс», Л І / ) . І а к відбувся де~~Сосстпя~"7їпІ7ГГТ,
огву завдань, яким служить мова і від умов серед
яких вона -розвивається. «Нема ніяйї ио,Уб„°-тв'ер
. д е Соссюр, знати ум ов п ~ в яких розвиваєтьгя
та чи жша^гов» І5Курс», 45). «ВнутРіш^Тнг“ сТИКа»
Ф. Де Соссюра відки дає необхідне марксистське пппп
ження про мову як оуопільне явище та про вивчання її
у нерозривному зв^язку з історією народу.
тпйт: де СоссюР в і д ! ^ т у & усе-те,- тщГроо ить мову мовою
а б с т р а к Ш ^ ' І й І ^ " 6’ 1 Зал ™ ив д ля лінгвістики лише
аостракц ію мови — «чисту» ф о р му: «Мова є сЬоомя я
не су б с Т ЇЇЇЇЇЇІ^ < < К Урс»,-Т:2 ф - £ <<В мові немає нічого
Крім відмінностей» (рос. «различий», «К урс» 119) тобто
НОЇ системи» 3; Ї уЯ Н)Н01Я
о с н Г щ Г ї у т ВапоТс т а \ л Є°но
" е і ' « " Г а (Г т ї ї ) в Г е Т о У о р Г ” П р о ^ н Т і ^
вторинні пр.° К0НцептУальні та звукові відмінності) як
™ Р™ ЯК1 в п л и в а ю т ь з тієї «системи» Таким чи­
ном, у ж е нічого не зал и ш аєть ся з суспільної с у т і мопи
О дночасно в м іркуваннях Ф. д е Соссюра™ о й і а е т ь с ,
розрив МІЖ .МПВПТЛ і ЧЧРІНІІПИ
/н и м п Л і Л0 ВИЩЄ ск азан о - ф - де Соссюр визначив єди-
/ ™ об єктом мовознавства систему мови «саму по собі
І с а му.-Для_себе>>^ як щось зам кн уте нерухоме Ш олоі
\ історичного розвитку мови Ф Г д а Т Ж о р ^ & у в твер
дження, що мова з а зн а є окремих часткових змін апе ці
І ЗМІНИ не міняють стану системи мови; при си­ аналізі
стеми вони не маю ть значення. С тан мови змінюється
і вЛИ д а н Ч
ийРЄЗмомеЛнтКІ ПР° МІЖК" ЧЗСу’ 1 о з н а ч е н н я мови
момент тими змінами не обумовлюється
10. СИНХРОНІЗМ І Д 1АХРОНІЗМ У «КУРСІ» Ф. де СОССЮРА.
Ф де Соссюр не заперечував історичного (д іах ро­
нічного) вивчення мови взагалі, але сам підкреслю вав
переваги синхронічного її вивчення, тобто вивчення
системного стану на даному етапі розвитку. Він тв е р ­
див що синхронія д а є мож ливість показати повну си­
стему мови, а Діахронія мож е виявити лиш е р яд явищ,
що змінилися в міжсистемному плані. Всі 1СТ° Р“ ™ - 11. ПРОТИ МОЛОДОГРАМАТИЗМУ.
ни в мові сталися ш ляхом кож ночасних в мовленні
певної кількості індивідів («Курс», 102). Тому ф . д е ^ о с
сюр вирішальною частиною «внутрішньої лінгвістики»
в в а ж а в синхронічну лінгвістику. Він писав: «Синхроніч­
на лінгвістика зай м аєть ся логічними і психологічними
відношеннями, які пов’язую ть співіснуючі елементи 1
утворюють систему, вивчаючи їх такими, як-вони спри
ймаю ться тією самою колективною свідомістю» («Курс ,
^ П і д с у м о в у ю ч и , треба сказати, що ідеї Ф. де Сосс1° Р а
ппо МОВУ як систему та її стійкість, а т а к о ж про систем­
ний метод мовного дослідж ення з урахуван н ям взаємо-
дП мовних явищ мали позитивне значення д ля м о в о -
ЗН'Ш о о ч н и м у його вченні треба в в а ж а т и категоричне
протиставлення синхронічного мовознавства1 Л ^ Р ° Н1£-
НОМУ 'в—ТОВу й виявляється антиісторизм с о щ о л о п іної
школи. Невірні т а к о ж її методологічні настанови, н е п р -
китьне розуміння суспільної суті мови, відмова відома
т е р і ^ ь и о с т і мови. Звукову “^ “ Т Г о Г ь и Т з ^
гізму 'їїозгл яд ал и як систему умовних 1 довільних з
к в а природу умовного зн ак а ідеалістично тлумачили
я к є д н іс т ь означуючого і означуваного. З н а к мови, в їх
позумінні не служить для означення реальності, яка
знаходиться в дійсності (поза зн ак о м ), лиш е в казує на
гній внутрішній світ, «...якщо дерево н азивається зна
КОМ - писав ф . де С о с с ю р , - то лиш е ОСТІЛЬКИ ОСКІЛЬКИ
П нього вкладено поняття «дерево» («Курс», 78). З н ак ,
як з цього видно, відривається від означуваного ф ак ту
ДІЙ Значим ості в мові, на дум ку Ф. де Соссюра зал и -
ш аю ться цілком відносними («Курс», 115). Ц е п
ження д а л о пізніше привід до заперечення об ’єктивного
значення слова в окремих ш колах американського струк
туралізму.
98
П р ац і видатних представників соціологічного н а п п я
м уз (Ф. де Соссюра, Ш. Б а л л і - , А. М е й є * Ж В а н л п ^ -
са та ін.) відіграли на д ан о м у етапі в аж л и в у роль в по
рівняльно-.сторичному мовознавстві і м али з н а ч н и й
В~ Формування нових лінгвістичних шкіл та на-
х а о л Г ф " К^ “ г ХІХ Г ° Б о д ї е" « Кургене, Г. Шу-
Р , . д е Соссюр і ш. почали критичний перегляд
окремих тез та полож ень молодограматиків. З початком
шилось, ° Кр" ™ кш " м о д о г р а м а т и з м у значно збіль-
Школа Г. Щухардіа_«Слова і речі»
«\¥бг*ег ипгі 8асЬеп»
і ®ченн^. м олодограматичної школи про закономірність
1 безперебійність фонетичних законів піддав суворій кри
, і ’ ій 72~ і9 2 8 )> як и и д ав початок так зван ом у
1 печЬ ' н ап Ря м к °ві в лінгвістиці — школі
« ^ л о в а і речі». Його критична робота «ОЬег сііе Ьаиі-
пЄ г І ЄЄЄП Й1е і и п &&г а т т а ^ікег» з ’яви лась ще у
Р- Причину звукових і інших змін у мові Ш ухаолт
з в І КзааВн„Вх Є, Т „ н " У 3” ' ШаН“ ‘ 0Д»0Р“ »"Х. тісно з ш б о ю
зв язани х ^суспільних колективів, у м о в н о м у с х р е ш е н н і
яким, на його думку, охоплені всі мови світу Ц ю ДУМКУ
Ш у хар д та використав пізніше М. Я. М ар р у своєму
«новому вченні про мову», розгромленому підУчас лГн
гвістичної дискусії 1950 р. М. Я М ар р розвинув так ож
У метафізичному дусі концепцію Ш ухар д та про лінгвГ
стичну палеонтологію. Місцеві говори та з а ? а л Г о н а .
; радні мови Ш ухардт в в а ж а в умовними поняттями П р о ­
ти генеалогічно, к л асиф ік ац ії мов він висував свою
е о р щ «географічного вирівнювання», що п олягала у
Рагіч — к г а а, і 1У' ігапсаізе
прось, фра„цузРскогГязКь,ЛкаД М 1 9 5 ™ 0бЩ8Я лингвистик* " во-
і п с і о - е ^ е п п ^ Єрагі"‘Г1908СІІ? 2 \ % ^ и(ІЄ сотрага1^ ^ »«пвиез
з / 0 , . " ь л / о п н’, Т е , ИД ) ’ Р0С- п е р е к л а д - 1938 р
а ГЬізіоіге (1914), рос. ^ е к л а д П . Т
переклад /1956). лузнецова (їм/*, польс.
7*
‘л вченні про безперервні переходи однієї суміж ної мови
в іншу (з яви щ ам и суб ст р а та), та вчення про «елемен­
тарну» спорідненість усіх мов світу на основі природи
людей. . ...
\ Ш ухардт д ав цікаві розробки в галузі етимологи та
^ с е м а с іо л о г ії, й о г о окремі досягнення з історичної л е к ­
сикології здобули заг а л ь н е визнання в мовознавстві.
П роте погляд Г. Ш ухард та на мову як продукт індивіда
поза зв ’язком із суспільством, а т а к о ж р яд інших тв ер ­
дж ен ь про розвиток мови і діалектів носять виразно
ідеалістичний характер. .
З численних праць Г. Ш у х ар д та були вибрані основні
твори і видані у 1922 р. книгою під назвою «Н и§о ЬсПи-
ска гйі-В геьіег». /
* *
* 1 ФУ»КЦ1Я ™0ВДИ>>Г1 ( у - Н о гп > ЗргасЬкбгрег ипсі ЗргасЬ-
б) Школа естетичного ідеалізму К. Фослера.
Проти молодограм атиків виступив т а к о ж німецький
романіст і літер атур озн авец ь К ар л Фослер (К агі Уозз-
Ірг 1 8 7 2 — 1 9 4 7 ) — засновник лінгвістичної школи есте­
тичного ідеалізму. У програмовій книзі <<Ро5* ^ 8™и5
ипсі И е а ііз ш и з іп сіег З р г ас Ь ш іззеп зсЬ аїЬ — « П озити
візм та ідеалізм у мовознавстві» (1904) К. Фослер ви ­
к л ав свою концепцію, яку розвивзп у н а с т у п н и х праня.
«Піе ЗргасЬе аІ8 ЗсЬ ор їи п д ипсі ЕпЬуіскІипк» (1905),
«О еізі и п ї Киїіиг іп сіег ЗргасЬе» (1925) та ін ш их .
Лінгвістична концепція К- Фослера побудована н
філософії ідеалізму, лінгвістичній філософи В. 1 ум
больдта і філософських поглядах 1та“ К,°Г£ 0 ^ С г о с е
піотя-гегеліанця Бенедетто Кроче (ВепесІеПо ьгосе,
1866— 1952), який поєднував свої філософські погляди
з антиф аш измом і антикатолицизмом.
Мову К Фослер в в а ж а в продуктом індивідуального
творчого акту. Виникнення і розвито к_ м о ви.сти м ул ю є,
на думку К. Фостг^рй, ес т етії^ .йй-фактор: *—
Д о нових завдань, йКГсТЯВяв-иеред м0В? 3« а^ ТВ0М
І< Фослер, н ал еж а ть: вивчення, мовної стилістики ви­
значення в зає м о зв ’язків м іж мовою письменників і з а ,
гальнонародною мовою і т. п. Але ідеалістичне рову,
міння Фослером мови, граматики і стилю штовхає його
100
на відривання цих питань від дійсності, на безпідставні
узагальнення, спрощення і зм іш ування понять. Історію
мовного розвитку він н ази ває історією мистецтва Г р а ­
м атика — це частина історії стилів або літератури- сти­
лістика р о згл яд ає мовне вж ивання. Всі елементи мови
на дум ку К. Фослера, є стилістичними засобам и *. Н а
д ослідж ен нях Ф ослера сильно позначився його суб’єк­
тивістський ідеалістичний світогляд.
П ослідовниками школи естетичного ідеалізм у в в а ­
ж а ю т ьс я Е. Лерх, Л . Шнітцер, Д ж . Бертоні.
в) Представники функціоналізму.
Н е за б а р о м після опублікування «Курсу» Ф. де Сос­
сюра вийш ла праця англіста В. Горна «Мовний організм
їип кію п » 2. АиП. І.еіргщ , 1923) 2, пред ставника н а ­
п р ям ку функціоналістів (О. Б егагель — СЖо ВеЬареї,
К. М аєр — Кагі М ауег і ін.), які виступили проти емпі­
ризму молодограм атиків та обмеженості їх методології.
п р о г о л о ш е н а у книзі В. Горна теза «Функція керує
звуковим законом» (стор. 131) виразно і категорично
п ротиставилась вченню м олодограматиків. Ф ункціона­
лісти наголош ували функціональну доцільність елем ен­
тів мови і підкреслю вали виріш альну роль її ко м у н іка­
тивно^ функції. Цей правильний погляд на зав д ан н я
мови йшов разом з новим розумінням закономірностей
розвитку мови, про що писав В. Горн: «Мова служить
великою Мірою комунікативній меті, і В її розвитку
спостерігається тенденція здійснювати це зав д ан н я все
к р а щ е і кращ е. І чому б їй не відкидати все те шо
стало некорисним?» (в ка зан а вище робота, стор.' 2 ) 3.
Отж£, функціоналізм р о згл яд ає розвиток мови як посту­
пове і постійне вдосконалення граматичної лексичної
і семантичної чіткості вислову, потрібної для мови як
засобу комунікації.
IV ' л В ' А ' З в е г и н ц е в . Зстетический идеализм В ЯЗЬІКОЗНЯНии
гаьїкознания
язьїкознания XIX ° х Т веков.
XIX—XX ^ ’ МмМ.,У’ і1956,
о * |6'стор.
~ ХРестоматия
294_295. по истории
т „ г а Пізніше — ЙОГО «Нові шляхи дпглідж ення мови» — «№ ие
\УЄ£Є сіег ЗпгасЬГогзсЬипе». МагЬигр, 1939.
3 Д ив. Збірник «П роблеми изучения язьїка». М., 1957, стор. 31.
101
 Ф ункціоналісти використовували порівняльно-істо­
ричний метод, щоб знайти нові функції мови і показати,
за якими граматгічними ф орм антам и вони закріплені.
Ш ляхом порівняльного розгляду взаєм одії мовних явищ
функціоналісти ставили зав д ан н я виявити переходи
функцій з одних формантів на інші. П родуктивність їх
теорії виявилась у нових цікавих резу л ьтатах порівн яль­
но-історичного і системно-описового (синхронічного)
ан ал ізу мовного м атер іал у та в переконливо обгрунто­
ваних висновках, н ап риклад, у тритомній праці О. Бе-
гагеля «Німецький синтаксис» — «ОеиізсЬе Зуп іах»
(1923— 1928), у дослідж енні К. М а є р а про « З ан еп ад
відміни іменників у болгарській мові» — « Б ег ІІгіїег^апд
сіег О екііпаііоп іш ВиІдагізсЬеп» (Неісіе1Ьег£, 1920), у
праці Анрі Ф рея « Г р ам а т и к а помилок» — Непгі Ргеі,
«Ьа £ г а т т а і г е сіез їаи іез» (О єпєує, 1929).
Недоліки ф ун кціоналізму позначились на недооціню­
ванні інших факторів розвитку мови або й нехтуванні
ними, крім функціональної доцільності я к єдиної п ан ів ­
ної в усіх мовних формах.
При виявленні зам іни функцій у граматичних к а те ­
горіях функціоналісти не н ам агал и сь знайти пояснення,
чому в одних в и п ад ках т а к а зам ін а відбулась, а в інших
(подібних і аналогічних) її немає.
чV / ( ; ; й еолінгвістика.
\)б / " "
П редставники школи неолінгвістів (М. Бартолі,
Д ж . Бертоні, Д ж . Бонфанте, В. П ізан і) маю ть багато
спільних рис з лінгвістичними ш колам и Ш ухар д та і
Фослера. їх об ’єднує з ними н асам п еред критика пози­
цій м олодограматизм у.
Принципи і методи неолінгвістичної ш коли були ви­
кладені у 1925 р. в «Короткому нарисі неолінгвістики»
д во м а авторам и Д ж . Бертоні і М. Б артолі. Ш ирш е про
суть і характер неолінгвістики написав М аііео В агіоіі
у своєму «Вступі до неолінгвістики» — «Іпіхосіигіопе аііа
пео1іп§піз1іса» (Оепеуа, 1925). Ч іткий вик л ад теоретич­
них положень цієї школи знаходимо в праці Д ж . Б о н ­
ф ан те «П озиція неолінгвістики» — Оіиііапо ВопГагйе,
«ТЬе № о1іп§иізііс Розіііоп. А геріу іо Н а їїз с г Ш с іг т
ої пеоііпдиізіісз», опублікованій в журн. «І_ап£'иа§е»,
т. 23, № 4, 1947.
102
(
Н еолін гвістика— еклектичний напрям; її принципи б а ­
зую ться на вибраних полож еннях різних концепцій го­
ловним чином на ідеях В. Гумбольдта, Б. Кроче, Г. Ш у ­
хард та, К. Фослера, і пов’язую ться із спостереженнями
та висновками лінгвістичної географії. М ова д л я нео-
, д ш £ н і с і і в _ ^ це діяльність «духа» та худож ня тв о рчість
індивіда. У мовних змінах коки о ачать індивідуальні Ще
суспільні) причини. Вони говорять про виріш альне з н а ­
чення процесів мовного зм іш анн я (за Ш ухардтом) та
про м ож ливість запозичення всіх елементів мови (не
тільки лексичних, ал е і фонетичних і морфологічних)
і тМ н . Усі ці полож ення неолінгвістики — ідеалістичні.
При дослідженні мов і діалектів" 'на перший "план
неолінгвісти висувають просторові (ареалові) відно­
шення з а Дзоглосними м е ж а м и . Звідси й визначення мо­
ви як «системи““їзоК?іос, які” сполучають індивідуальні
мовні акти» (В. П ізан і).
Неолінгвісти розгорнули широкі дослідж ення індо­
європейських мов хеттської (ЬіШ іізсЬ), вірменської,
грецької ( Б о н ф а н т е 1, П ізан і), албанської (Б а р то л і),
створили лінгвогеографічне мовознавство (Ііп^иізііеа
зр агіаіе , Б арто л і) та етимологічні студії (П і з а н і ) 2.
д ) Філософські і психологічні теорії м ов и 3.
В иразником філософсько-психологічного напрям у в
мовознавстві на початку XX ст. був німецький граматик-
семасіолог А н т о н М а р т і (АпІоп М агіу, 1847— 1914)
який д ля теоретичної основи своїх праць з філософії
мови використав ідеалістичну концепцію свого вчителя
Ф. Брентано, відомого представника емпіричної психо­
логії так званої «вю рцбурзько-віденської школи».
___ Перш ий том основної праці А. М арті «Д ослідж ення
7 Р 4 ^ В,о°о"Г ? П І е - ІЧ0Іе зиг Іа сЬгопоІогіе сіє 1а Іапеие ІіШіїе,
її-, і. ь г 1934; Ьез 1 8 0 ЄІ0 8 8 Є8 £гесо-агтепіеппез. «М еіап^ез Ііпдиіз-
Іідиез ОІІЄГІ5 а Н. Ресіегзеп». СорепЬа^ие, 1937; Ьа розіііоп (їй ЬіШіе
раггпі _Іез Іапеиез іпгіоеигорееппез, «Кеуие ЬеІ£е (1е рЬіІоІоеіе еі
£ ЬЯ *01ге»- ^ 18, 1939; — апсі і . і. ОеІЬ. ТЬе розіііоп оі «НіегодІірЬіс
НіПіІе» а т о п £ Ше Іпгіо-Еигореап Іап^иакез, « Ь и г п а ї о! іЬе А тег.
О п еп іаі. 5ос.» т. 65, 1945.
2 Х рестоматия по истории язьїкознания ХІХ—XX веков. М., 1956
(вступна стаття В. А. Звєгінцева до V II розд.).
3 В. А, З в е г и н ц е в . «История язьїкознания ХІХ и XX веков
в очерках и извлечениях», ч. II, М„ 1960; Збірн. «Новое в лингви-
стике», вип. 1, за ред. В. А. Звегінцева. М., 1960 та ін.
103
д л я обгрунтування загаль н о ї грам ати ки і філософії мо­
ви» — «ІІпІегзисЬипдеп гиг Огигкіїе^ипд сіег а іід е т е іп е п
О г а т т а ї і к ипсі ЗргасЬрЬіІозорЬіе» вийшов 1908 року в
Галле н/С. У 1910 р. в журн. «2еі1зсЬгіи їйг РзусЬоІо-
§іе» (т. 55) була н адрукован а його стаття «П ро поняття
і метод загаль н ої граматики і філософії мови» — «ОЬег
ВедгіН ипсі МеІЬосІе сіег а і і ^ е т е і п е п О г а т т а і і к ипсі
ЗргасЬрЬіІозорЬіе». Після смерті автора його учень
Отто Функе опублікував у 1916— 1920 рр. д ва томи
(4 кн.) праць М арті. Ч ерез 20 років з ’явилось видання
його неопублікованих праць: А. М агіу, «НасЬдеІаззепе
ЗсЬгіїїеп: РзусЬе- ипсі ЗргасЬзігикіиг». Нгз§. уоп О. Рип-
ке. Вегп, 1940.
П редметом філософії мови, або, як називає сам
А. М арті, загаль н ої семасіології, є все те, що стосується
її загальн их і нормативних явищ. З цього погляду він —
безпосередній попередник глосематики Л у ї Єльмслева,
який, як і А. Марті, виходить з апріорних та формально-
логічних норм. Свою « загальн у граматику» А. М арті
будує за готовими схемами, старанно відмежовую чи її
від елементів історичності та конкретності мов.
Виключно теоретично, на психологічній базі о п р а ­
цьована у А. М арті т ак о ж за г а л ь н а семасіологія.
Д о загальн ої теорії і філософії мови звернувся у
своїх мовознавчих п р ац ях сучасний англійський єгипто­
лог Алан Гардінер (Аіап Н. Оагсііпег), відомий своєю
обгрунтованою постановкою питання про розрізнення
понять «мовлення» і «мова» в праці «Теорія мовлення
і мови» — «ТЬе ТЬеогу ої ЗреесЬ апсі Ь а п ^ и а ^ е » , Ох-
їогсі (1932; 2 вид. 1951), т а к о ж у доповіді на III М іж ­
народном у лінгвістичному конгресі в Рим і «ТЬе сіізііпс-
ііоп о! ЗреесЬ апсі Ь а п ^ и а д е » (АШ сієї III соп§геззо іп-
іегп агіоп аїе сіеі Ііп^иізіі, Рігепге, 1935).
А. Г ардінер п ротиставляє «мову» як явищ е позаін-
дивідуальне і постійне «мовленню» я к явищу, що хоч і
вк л ад ає тьс я в схеми мови, але зал е ж и т ь від суб’єкти в­
ного ф актора. З точки зору цього протиставлення
А. Г ардінер ро згл яд ає традиційні категорії м ов озн ав ­
ства, а т а к о ж теорію речення, яке він зара хо ву є до явищ
мовлення («речення — одиниця речі»), У праці «Теорія
власних назв» (1940) А. Гардінер приєднався до теорії
пізнання, викладеної в п рац ях англійського м атем атика
і ф ілософа Б ер тр а н а Р асс ел а (Вегігапсі Риззеї, 1872).
104
П редставник експериментальної психології (і керів­
ник Інституту Е П ) у Відні К ар л Бю лер (Кагі ВйЬІег)
після опублікування ряду праць із психології перейшов
у 40-х роках до вивчення природи мовлення і мови з по­
зицій експериментальної психології. В аж ливіш і його
праці з цієї галузі такі: «Теорія мови» — «ЗргасЬІЬеогіе»
(іе п а , 1934); «Аксіоматика мовознавства» — « А х іо т а їік
сіег ЗргасЬшіззепзсЬаІІ», «Капі-ЗІисііеп», XXXVIII
(1933); «Фонетика і фонологія» — «РЬопеіік ипсі РЬопо-
1о§[іе», Т С Г Р ’, кн. IV (1931); «Структурна модель м о­
ви» — « Б а з Зігикіигшосіеі сіег ЗргасЬе», Т С Ь Р ‘ кн VI
(1936).
У своїй «Теорії мови» К. Бю лер обгрунтовує психо­
логічні принципи дослідж ення мови і мовлення, в и зн а­
чає поле дії мови і роль слів-показників, відрізняє сим­
волічне поле мови і слова-назви, д а є виклад про будову
людського мовлення. Він виділяє три функції мови:
а) повідомлення — КипсідаЬе (пізніше: вираж ен н я —
АизсІгиск);
б) в и я в ( л е н н я ) — Аиз1бзип§ (пізніше: звернення —
А р р е ї) ;
в) виклад, опис, ком унікація — О агзїеііи п ^. П ід кр ес­
лює значення функції комунікації.
«Теорія мови» К. Бю лера не є оригінальною концеп­
цією серед лінгвістичних теорій. Автор підсумував по­
гляди М арті, Гуссерля, К ассірера, Гардінера, які ц ік а ­
вились нормативними, логічними і психологічними побу­
довам и та апріорними схемами. Ц е визнає і сам автор,
вказуючи, що він оперує в ж е раніш відомими істинами,
але до нових теорій і концепцій Бюлер підходить добре
озброєний знанням суті справи, з свіжою інтерпретацією
і за в ж д и критично.
Не нові, хоч і по-новому висвітлені його чотири аксіо­
ми: А. М одель органу мови; В. З н ак о в а природа мови;
С. Р о зм еж у ва н н я дії мовлення (ЗргесЬакі) і мовного
утворення (З р га сЬ ^ е Ь іМ е ); О. П ротиставлення слова і
речення.
1 ТСХР — Тгауаих сій Сегсіе Ііпциізіічие йе Рга^ие.

VI I I . Н О В І Н А П Р Я М И В Л І Н Г В І С Т И Ц І
1-ї П О Л О В И Н И XX с т .
! \1 . СТРУКТУРАЛІЗМ. МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ
В МОВОЗНАВСТВІ1.
«■
Н а початку XX с т . в різних галузях науки (у п риро­
д озн австві, тр~і.пгігпї|їіТ. психології, ,ііт ер ат у р п ?їр рг,'гпі)
в ироблявся НОВИИ ПІДХІД ДЛ—В.ИВЧРННЯ ..-ЯВИЩ, ЯКИИ ЕРУН-
ту в я в с я ^ я роз умінні їх як-е л е м с ^ т - сіш а д д о ї стйУКхщж.
Тер1шГ«структура>> в ж и ва вс я д л я означення цілого, що
ск ла д а єть ся не з простого сполучення елементів, а із
взаємообумовлених явищ, із* яких кож не зал е ж и т ь від
інших і може бути таким тільки у з в ’язку з і ш и м и 2.
Лінгвістичний стру ктуралізм не став однорідним н а­
прямом. Я к колись на підставі порівняльнО-історичного
мовознавства оформились такі різні найрями, я к нату-
^р я лія м -—психологізм, моло д о гр ам ат и зм т а ін.,утак тепер'
с т р у к т у р а л із м увійшов у різні системи дослідницьких
методів, одночасно поєднуючись із різними ф ілософськи­
ми концепціями.
М овознавчий напрям західноєвропейської та ам ер и ­
канської ЛІНГВІСТИКИ пругпї циррті X X С^~- ЩО ЙОГО 33-
гал ь н о н азиваю ть структуралізмом, д у ж е неоднорідний:
це і «П разьк ий лінгвістичний гурток», або п р азь к а ф о ­
нологічна ш кола, і копенгагенська глосем атика Л у ї
Є льм слева(, і ам ериканський дескриптивізм з його в ід г а ­
1 За дж ерелами, вказаними в розд. V II, п. 5.
2 У ф ранцузькому філософському словнику з 30-х років «Уоса-
Ьиіаіге іесЬпідие еі; сгііічие Йе 1а рЬіІозорЬіе», III (1932) К лапаред
дає таке визначення структуралізму: «Суть цієї концепції полягає
в тому, що явищ а необхідно розглядати не як суму елементів,
щ о їх насамперед треба ізолювати, аналізувати і розчленовувати,
а як цілості, що складаю ться з автономних одиниць, які внутрішньо
взаємообумовлені, але мають свої власні закони. З цього виходить,
щ о форма існування кожного елемента залеж ить від цілого і від
законів, які цим цілим керують».
106
луж ен н ям и і відтінками. Звичайно, усі ці школи не
м ож на ставити в один ряд. В икористання методологіч­
них настанов при дослідж енні ф актів мови та й охоп­
лення лінгвістичної проблем атики в їх роботах дал еко
це однакові. Знаменний факт, наприклад, той, що орга-
у н і з а т о р и і представники «П разького лінгвістичного гурт­
ка» В. М атезіус, Б. Гавранек, Ф. Травнічек, Б. Трнка,
В. С калічка, М. Трубецькой. Р. Якобсон, С. Карцев-
ський і ін. самі зая ви л и про своє відм еж ування від л а т ­
иського (копенгагенського) і а мериканського гтруктуря-
лізму.
Спільним д л я цих шкіл був вихідний момент, а саме:
розгортання і однобока інтерпретація окремих думок,
полож ень і тез Ф. де Соссюра_ та І. О . Бодуена де К у р ­
тене. |Серед цих положень є р яд не прийнятних д ля р а ­
дянського мовознавства через їх антиісторичне та анти­
матеріалістичне т рак туван н я явищ мови (наприклад,
р о м о в а є форма, а не субстанція», «скільки індивідів —
стільки мов», «об’єкт лінгвістики є мова,’ розглядана" с а ­
ма по собі і д л я себе самої» тощ о). - -
У лінгвістичній характеристиці н ап рям у стр у к ту р а­
л ізм у вказую ться як основні такі моменти: а)_шаш ад_ца—«
мову як на своєрідну структуру, вільну від усякого від-
І^ношення до позамовної реальності і насамперед до но­
сія мови; б) вивчення мови в с и н х р о н і ч н о м у п л а н і:
в) вивчення мови, виходячи з її форми як системи чи­
стих відношень, часто н езалеж ни х від своєї фактичної
р еалізац ії; г) спроба прирівняти мовознавство до вищо-
го рівня математичних наук, зробити його точною на:_
укою •. ---------
а. Празька фонологічна школа («Празький лінгвістичний
гурток»).
«П разький лінгвістичний гурток» був заснований у
1926 році. З короткою програмою П Л Г представники
п разької фонологічної школи виступили на М іж н а р о д ­
ному лінгвістичному конгресі в Г аазі 1928 р. Ш ирш а
п р о гр ам а була оп ублікована в першому номері органу
п разької фонологічної школи, що мав ф ран ц узьку назву
1 К. X а н с е н. Пути и цели структурализма, ВЯ, 1959, № 4,
стор. 92,
107
«Тгауаих сій сегсіе 1іп§иі5Ііцие сіє Р га§ и е» 1 — «П раці
П разького лінгвістичного гуртка», 1929 р. Тут були ви­
кладені теоретичні основи цього мовознавчого напряму
і його методи д ослідж ення мовних я в и щ .
З тез П Л Г . ■ ■ ~ на обминути в синхронічній лінгвістиці» («Тези» ГІЛГ;
а) «Мова є с истема засобів в и р а ж енн я, що служить
Я К ІЙ Р Ь О ЗН Я Ч Р Н ІЙ М £ЯЙ » - тоду діахронічного).
б) « Д о л ін г в іс т и ч н о г о ан ал ізу тр еб а підходити з
ф ункціональної точки з о р у ».
в) «Не мож на створювати непоборні перешкоди між
методом синхронічним і діахронічним» і ін. (Хрестома-
тия по истории язьїкознания XIX— XX веков. М осква,
1956, стор. 427— 428).
Члени « П разького лінгвістичного гуртка» поставили
в центрі своєї роботи всебічне вивчення Фонематичної.
системи мови. В цьому напрямі вони розвинули своє
вчення, згідно з яким від особливостей системи фонем
зал е ж и т ь і вся гр ам а ти ч н а і л е к с ична будова мови.
Тому фонологія п оставлена б ула як основний предмет.
Мовні знаки (мова — система впорядкованих знакіц)
в розумінні П Л Г — це кореляти позамовної дійсності,
без якої вони безсенсовні. їх не м о ж н а вивчати поза
р е а л іза ц іє ю в мош^
У 1951 р. «Тези» П Л Г були доповнені в дискусії на
сторінках журн. «ТуогЬа»; був проголошений новий н а ­
прям — «функціональна лінгвістика». Особлива увага
зв ер тал а сь на вивчення різноманітних функціональних
і стилістичних мож ливостей мови та-їх стосунків д о літе­
ратур и,~ТіПїстедтв1ГТТ^^ видно
з «Тез» (п. «в»), представники функціональної лінгві­
стики не обмеж ую ться синхронічним дискриптивізмом.
Синхронія і діахронія у ФУШІШШІМ ЬНШ..л і д щ с т и ц і
це’ дві сторони досл ід ж е ння, ^ к і_ с е б е _ взаем но доповню-
ють. Т і к т Г 'ч и н о м , діахронічне вивчення не тільки не
виклю чає поняття системи і функцій, але, навпаки, без
урахув ан н я цих понять є неповним. З другого боку, і
синхронічне описування не може цілком виключити по­
няття еволюції, бо навіть у синхронічному секірр і мови
за в ж д и н аяв н а свідомість того, що д а н а стадія змінюєть-
1 Т С ЬР, з 1929 соку по 1939 р. вийшло вісім збірників: І —
1929, II і III — 1930,' I V — 1931, У і і У2 — 1934, VI — 1936, V II і
V III — 1939.
108
с я стадією, яка знаходиться у процесі формування. По-
перше, стилістичні елементи, що сприймаю ться як а р х а ­
їзми, по-друге, різниця між продуктивними і непродук­
тивними ф ормами — це явищ а діахронічні, яких не м о ж ­
б) зав д ан н я синхронічного методу, й о г о стосунок до м е­
х / Основним своїм зав д ан н я м празькі структуралісти
"вваж аю ть виявлення н орм ати вная законів у мовній дійс-
ності, що діють у певній системі і в певний період часу.
Традиційні методи якісно-лінгвігтичногл дослідж ен ня
вони н ам агаю ться поєднати з квантитативними,ТФТЕкіс-
ними (статистичний а н а л із ). К вантитативний підхід до
вивчення мови д о п ом агає у виробленні і розвитку м а т е ­
матичних методів лінгвістичного дослідж ення, тепер ш и ­
роко застосовуваних у прикладном у мовознавстві.
Основоположними роботами в галузі фонології були
статті проф. Віденського університету М. С. Т ру беиького
(1890— 1938), що д рукували сь у «Тгауаих», та посмертно
в и д ан а його п рап я «Основи фонології» — «Огипсігіще
сіег Р Ь 0 П0 І0 £Іе», Т С Ь Р , ш. V II (1939) ’.
Р ад я н сь к а критика структур ал ізм у ставить принци-
піальне питання про відношення між фонемами і з в у к а ­
ми, м іж фонологією і фонетикою. По відношенню до
фонології п р азької школи, власне, до праці М. С. Тпу-
бенького, одні твердять, що в книзі «Основи фонології»
проведено повний «розрив» м іж фонологією і фонетикою
або «відрив» однієї від другої (О. С. Ахманова, Т. А. Дег-
терева, О. С. М ельничук), інші (О. О. Реформатський,
О. В. Ісаченко) такого «розриву» чи «відриву» не б а ­
чать. В «Основах фонології» М. Трубенькой писав: «М о­
вознавство повинно зай м атись не тільки мовою, ал е й
мовленням в усьому його обсязі. Але при цьому в а ж л и ­
вою зал и ш а єть ся необхідність суворого ро зм еж уван ня
двох об ’єктів мовознавства — мови і мовлення» 2. В ін­
шому місці: «Точний поділ фонології і фонетики прин-
ципіально потрібний і практично здійсненний. Він л е ­
ж ить в інтересі обох наук. Але це, звичайно, не може
1 Французький переклад Кантіно — І. С апііпеаи. «Ргіпгіоез сіє
рЬопоІоєгіе». ^Рагів. 1949: з другого німецького видання (ОбШ пееп,
]оцяі — пог'"''цкий переклад А. А. Холодовича «Основьі фонологии»,
И И Л . М., 1960.
2 Т а м ж е (рос. перекл. 1960 р.), стор. 15.
109
бути перешкодою, щоб ко ж н а з цих наук кори стувал ась
результатам и одна одної»
Я к видно із слів автора, йдеться не про «розрив»
або «відрив» у розумінні заперечення фонетики фоноло­
гією, а проводиться ро зм еж уван ня, поділ на дві взаємо-
обумовлені дисципліни, які доповнюють одна одну і, по
суті, не існують одна без одної. Фонетика вивчає звуки
мови з їх фізико-фізіологічного боку, а фонологія — н а ­
ука про функції фонем, про їх вартості, про їх, як к а ж е
М. Трубецькой, «смислорозрізню вальну» роль у мові.
М. С. Трубецькой виявив неспроможніетБНшзначення
фонеми Бодуеном, як психічного еквівален та мовного
звука, показавш и, ніо одній Фонемі м о ж е відповідати
кіл ька звуків-варіантів і кожний вар іан т фонеми м ає
свій психічний еквівалент, тобто відповідні акустичні і
моторні уявлення («Тгауаих», том 7, стор. 37). Його нове
визначення фонеми підкреслю є її функціональність, а
саме: здатність диференцію вати значення слова. \ /
Обгрунтовуючи своє розуміння фонеми, Трубецькой
наводить так е міркування: «Тому що фонема н ал еж и ть
до яви щ мови, а яв и щ а мови — це соціальна установа,
то фонема, власне, є вартістю і існує так, як і всі в а р ­
тості» 2. Інтерпретуючи міркування М. Трубецького,
О. В. Ісаченко в в а ж а є мож ливим знайти з в ’язок фонеми-
вартості з матеріальним и звуками. Вартості є немате­
ріальні, хоч і п роявляю ться як функції, їх не м ож на з а ­
реєструвати навіть найчутливіш ими вимірю вальними ін­
струментами. Проте, вони за в ж д и зв язані з фізичними
«носіями вартостей» — звуками. «Носії вартостей»
звуки є ф ормами існування або ф онемами вартостей.
Звуки мови не тотожні ч фонемами: вони як акустичні
феномени є м атеріальні. П оняття звука пер е д б ачає по-
няття фонеми 3.
У п рац ях р адян ськи х учених висловлюється зас тер е­
ження проти приписування фонемі здатності р озрізню ­
вати значення слів. О. С. А хманова у своїх «Очерках
по общей и русской лексикологии» (1957) вказує, що
фонеми ніяк не м ож на назвати «смьіслоразличителями»
1 О снови фонологии, рос. переклад 1960 р., стор. 20.
2 Т а м ж е , стор. 51. 7 •*
З А . V. І з а с е п к о. Н а ї зісЬ (ііе РЬопоІо^іе иЬетІеМ? /.еП-
зсЬгіП Ют РЬопеіік иші а1І£етеіпе 5ргасЬ\УіззепзсНаП“ , Ва. А Н е » 4,
Вегііп, 1956.
110
в тому розумінні, що вони безпосередньо диференцію ю ть
значення слів, беруть прям у участь в їх семантичній
структурі. Т аке розуміння терміну «Ьегіеиіип^зсІШегеп-
гіегепсі», що його впровадив М. С. Трубецькой, ніяк не
м о ж н а в в а ж ат и в и п р а в д а н и м _ Фонеми розрізнюють не
слова, а лиш е її? звукові о б о л о н к и ^ Фонеми не мають
власного значення; вони є одиницями однобічними. Ні
фонема (о ), ні (у ) у словах сом, сум не мож уть бути
виділені і співвіднесені з тим чи іншим елементом з н а ­
чення у складі тих лексичних одиниць, у звуковому
оформленні яких вони виступають. Ні одна з них не
має ніякого відношення до понять про р и б у або про
психічний стан (с ум н и й наст рій)] У цьо’му і є принци-
піальна відмінність ф онем від морфем, межових д в о ­
бічних одиниць, тобто найменших одиниць, що х а р а к т е ­
ризуються не тільки своїм звучанням, але й своїм з н а ­
ченням, стійко співвідносним з цим звучанням, не д и в ­
лячись на те, що м іж фонемами і морфемами існує пев­
ний «ізоморфізм» (морфеми складаю ться з певних к о м ­
плексів фонем, як будівельного м атеріалу) (О. С. А х м а­
нова. «Очерки», 62) '.
С труктуралісти досить непослідовно вж и ваю ть т ер ­
міни «система» мови, «структура» мови. Структура, в
їх розумінні — це а п ріорні можливості створення г р а ­
матичних і лексичних форм; система — конкретний вибір
із суми можливостей в мові. Виходить, що поняття
структури універсальне, а поняття системи — «конкрет­
ний вибір граматичних і лексичних можливостей» в'
якійсь конкретній мові.
Н а б а га то чіткіше визначення поняття «системи» Г
«структури» мови у статті О. О. Р еформатського «Что
такое структурализм?» О. О. Реф орматський з ’ясовує,
що поняття «система» передбачає єдність однорідних
явищ (фонетичних з фонетичними, граматичних з г р а м а ­
тичними, лексичних з л екс и ч н и м и );/ система в м ові —
це в зає м о зв язок і взаєм ообум овлен ість однорідних
явищ по горизонталі, в м еж ах о д н ош ■КН^уса» структу­
ри — фонетичної, морфологічної, синтаксичної і лексич-
П р и м і т к а . Теорія ізоморфізму залиш ає поза увагою д о ­
корінну відмінність у природі і функціях таких елементів мови як
фонеми, з одного боку, і значущ і комплекси — морфеми, слова, син-
іаксичш одиниці, з другого. Пор. О. С. А х м а н о в а «О понятии
изоморфизма лингвистических категорий», ВЯ, 1955, № 3.
111
 ної. Всі «яруси» (поверхи) мовної структури системні.
П и тання про систему викликає необхідність постановки
проблеми структури.
С труктура — це результат вертикального ан ал ізу м о­
ви від периферії в глибину, це та «вісь», до вк ол а якої
прикріплені «яруси» (поверхи), що утворюють єдність
різнорідних елементів. V.-
Я к система не є сумою фактів даного «яруса», так
і структура не є сумою л ан о к однієї вертикальної осі.
В обох випадках на перший план виступає п роблем а ці­
лості і єдності (ВЯ, 1957, № 6, стор. 29).
ґ П р а зь к а фонологія, нямягяю чигь стяти— загальною
.каукою_іЩ£? мову, поставила з ав д ан н я дослідж увати, як
/ м о в а"викор исто ву є свою фонологічну систему д л я утво-
[ рення таких мовних одиниць, як морфема, слово, речен-
\ ня. Т а к створю вались нові розділи: фонологія слова,
\ м орф о-(ф о)н ологія, фонологія синтагми. Встановлялись
комбінаційні можливості фонетичних сполучень і звуко­
вих комплексів, виходячи з фонемного зап асу (фонем-
- ного інвентаря) мови. Н а дум ку М. Т р у б ецького, кіл ь-
кі£іь_ф©нем в изначає кількісне б а г а тс тв"о словника мови,
х ара ктер г р а маТИЧно!...будови, інтонаційні можливості
утощ о.
Це, звичайно, переоцінка м еж і можливостей фоно­
логії, перебільш ення значення фонологічної системи без
ур аху в ан н я р яд у інших в аж л и в и х факторів розвитку
мови. Н а п р и кл ад , у багатьох індоєвропейських мовах
число голосних фонем сьогодні менше, ніж воно було
на початку історичної (письмової) епохи, але не мож на
сказати, що словник тих мов зменшився; навпаки, слов­
никовий с к л а д усіх мов тепер н аб агато більший, ніж
був тисячу років тому. Те сам е м ож на сказати і про р о з ­
виток синтаксичної будови по лінії збагачення (і уточ­
нення) синтаксичних, стилістичних і фразеологічних кон­
струкцій.
М. С. Трубецькой, вивчаючи к авк азькі і тюркські
мови, прийшов до висновку, що близькість багатьох ф о ­
нетичних та морфологічних елементів у різних мовах
могла скластися внаслідок взаємовпливів суміжних, хоч
І не споріднених МОВ. --
Д л я обгрунтування цього висновку Трубецькой п ри ­
йняв «теорію хвиль» И. Ш мідта. поширив її дію на не­
споріднені мови та став розробляти нову._тео£ію_&мвв«е-
112
го контакту і мовного союзу» (пор. подібну теорію
С. П. Толстова про «первісну мовну безпереривність)
С вої думки Трубецькой виклав у статті «Мьісли о про-
блеме индоевропейцев», скорочено зредагованій нім е­
цькою мовою і надрукованій посмертно під заголовком
«Оесіапкеп ііЬег сіаз Іп й о ^ ег тап еп р г о Ь Іе ш » (в «Асіа Ііп-
■^иіяііса», том І, стор. 81— 89, 1939). У статті автор при­
пускає, що та чи інша мова в історичному розвитку
могла «стати індоєвропейською», набувш и певних основ­
них структурних (фонологічних, морфологічних і м орф о­
нологічних) рис індоєвропейських мов. Отж е, «мовний
С0ЮЗ» МОЖ&—С&ласТИСЯ з різносистемних мов ш л яхом
тривалого і постійного контакту та взаємовпливу. Так,
на думку М. С. Трубецького, м али скластись їндоєвро-
пейські мови в географічних районах м іж ареалом с к л а ­
д а н н я семітських і ареал ом фінно-угорських мов.
Про свою гіпотезу єдиної скерованості в еволюції
всіх індоєвропейських мов сам автор говорить, що в ід ­
творення такої еволюції могло б бути здійсненим при
наявності ф ан тазії, ал е переконливим воно бути не мо­
ж е (там же) 2.
—* П разьк і фонологи описали фонологічну систему кіл ь­
кох сотень нових мов і розробили різноманітну методику
лінгвістичного аналізу, чим безперечно збагати ли су­
часне мовознавство. П р а зь к а фонологічна ш кола м а ла
великий вплив на науку про мову в багатьох країнах.
З а її зразк ом заснований був лінгвістичний гурток у
Д ан ії, який відійшов від напрям у і методів празьких
структуралістів,
б. ^Копенгагенська школа структуралістів.
Копенгагенську школу структуралістів очолював спо-
чатку ^датський^лінгвіст Віго Црендаль (1887— 1942), а
після нього Л у ї §л,ьмслев (18997 П ро гр ам у структу­
рального н ап рям у В. Б р ен д ал ь опублікував у статті
1 С З («Советская зтнограф ия»), 1950, № 4, стор. 15—23.
2 Д ехто з мовознавців пропонує два терміни на означення
мовної схожості різного характеру: 1) рос. родство — нім. Уегшапсі-
зсп ап укр спорідненість; 2) рос. сродство — нім. АГПпіШ — укр.
зближ ення. Перший термін означає походження мов з одного д ж е ­
рела мови-предка. Другий — вказує на спільні риси мов внаслідок
їх зближення. В. П ізані справедливо зауваж ує, що це «груба» к л а ­
сифікація (див. «Общее и индоевропейское язьїкознание», М 1956
стор. 116). . . .
8 -3 7 6 /
113
 «С труктуральна лінгвістика» в ж ур н ал і «Асіа Ііп^иізїі-
са», 1, 1939 і. Його «Н арис загального мовознавства»
вийшов у 1943 р.
Характерний д ля робіт Б р ен д ал я повний відхід від
психоїШ£Ізму і перехід до пг>г|цнчму та так званою « ф і­
лософією ф орм ц» («ОезІаКрЬіІозорЬіе») німецького ф і­
лософа Е. Гуссерля. Л огіка Гуссерля як апріорна наука,
тобто н езал е ж н а від часу, простору і суспільства, д ан а
в готовому вигляді, і без усякого обгрунтування, м ає
справу з абсолютними істинами, які вона описує і які
існують вічно як ідеї і вартості.
Під впливом ідеалістичної філософії Е. Гуссерля ко ­
пенгагенські с т р у к т у р а л іс т і ьіл кинули історичний аспект
в ивчення мовник яв'И'Щ'Тстали тр ак тувати мовні ф акти
ЯК незмінні І нерухомі, а грямятіпіні клтргпрії ЯК П р О -
яви універсального м ислення. З а наміченим у «Курсі»
Ф. де Соссюра принципом статичного опису структури
мови копенгагенські структуралісти, догматично здійс­
нюючи цей принцип, встановили для с в о р ї ро б о ти по л о ­
ження «апріорної», або «понятійної», граматики універ-
са7іьноТо "характеру, тобто~ж їїТ чнГ ~ГпонятійнП правила
і категорії, однакові і обов’язкові д ля структури будь-
якої мови всВГн^родів і всіх е п о £
С труктура мови в п равил ах універсальної грам ати ки
с к ладається за д вом а позачасовими і позапросторовимй
законами: 1) за законом відношення означуючого до
означеного (наприклад, присудок є означуючим, а під­
мет означуваним) у складнопідрядном у реченні — г о л о в ­
не є означуваним^ підрядне означуючим) і 2) за законом
асоціації, тобто ' можливості сполучати у свідомості
слова з конкретними предметами і відношення між ни­
ми, наприклад, слово л ю д и н а — з_ якоюсь конкретною
людиною. П і закони б а зуються, як і ко ж на с истема Ц ася—
'м е то д и к а дослідж ення, на незмінному законі ппддд^тав-
лення, або опозиції, мовних одиниць. Н апри клад , не мог-
1 Структуральні методи застосовувались окремими м овознав­
цями до опублікування статті В. Б рендаля. Наприклад, «Нарис
глосематики» (“ Зупорзіз о{ ап оиіііпе о! к іо з з е т а ііс з ” ) датських
авторів Л. Єльмслева і Г. Ульдалля вийшов у Копенгагені 1936 р.
Із послідовників глосематики мож на вказати норвезького вченого
П ауля Д ідеріхсена — Р. БісІегісЬзеп („ Б е т а п іізк е ргоЬІетег і Іо^ік
ог 1іп£Уіз{іс“. О зіо, 1953), голландську лінгвістку Б. Сієртсема —
В. З іе г із е т а („А зіисіу о! е іо з зе т а їіс з. Сгііісаі зигуеу ої Из Гипгіа-
т е п іа і сопсеріз“ . ТЬе Н а^ие, 1955).
л о б бути слова холо д, якби не було слова тепло, якому
воно протиставиться; не могло б існувати слово гарний,
якби не було його ойіазиції протиставного слова п о га ­
ний-, не могли б н азиватися дзвінкими б, д, з, якби вони
не протиставились глухим п, т, с і т. д.
Звичайно, окремі п равила («положення», «закони»)
\ структуралізм у — цілком закономірні, їх ніхто не запе-
/ речує, але виведення всіх в абсолют, у щось незалеж не
І від конкретного мовного м атеріалу і від потреб суспіль­
ства, неприйнятне д ля радянського мовознавства, як
явно іж а л іс х ш ш г . У звичайному ствердженні, що в мові
існує протиставлення ( а н т о н і м і я ) — теза природна і не
я ніяким відкриттям.
V Н айбільш послідовно-ідеалістичне розуміння сем ан ­
тики мовних одиниць, н езал еж ної від дійсності, виклав
Л. С ^іш елед-У своїй книзі «Основи лінгвістичної тео­
рії» — Ь. Н)'е1тз1еу, « О т к г і п ^ зрго^іеогіепз дгипсіїаед-
£еІзе» (КоЬепЬауп, 1943). Свою теорію Єльмслев н а ­
звав «глосематикою» тобто вченням про знаковість
мовних форм. «Глосою» Л. Єльмслев нази ває л ін гв істи ч-,
ний знак, в якому об ’єднуються два компоненти: фоно- * , ч
логічна форма вираж ен н я і семантична ф орм а змісту.
І зміст і в и р аж ен н я мають свою форму і субстанцію.
/Але форми знаків не з а л е ж а т ь від звукової субстанції,
/ ї х треба вивчати ізольовано від неї.
І Л . Є л ь м сл ев твердить, що два різномовні слова мо-
ж уть мати однакову форму в и раж ен н я і форму змісту,
а звуковий ск лад їх — «фізична субстанція» мож е бути
різною і все-таки ці два слова будуть складати одну
глосу (наприклад, мова — Ііп ди а); а наприклад, дві від­
мінкові форми того самого слова, не дивлячись на од ­
наковість звукової субстанції (пор. наз. одн.— ранок,
знах. одн.— р анок) будуть двом а різними глосами.
' В «Основах лінгвістичної теорії» Л. Єльмслев робить
спробу побудувати універсальну лінгвістичну теорію
ш ляхом повної д ем а т ер іал ізац ії мови і позбавлення її
всяких елементів розвитку. Глосематика характери зу є
мову як тільки синхронічну абстрактну систему чистих
відношень, в якій немає місця д ля "специфіки кож ної
конкретної мови. «Л інгвістика відношень», за вченням
1 Від грецького слова к іо їіа, або кіозза = мова, слово; з е т а =
= знак. Д о речі, у працях Л. Єльмслева багато нової (індивідуаль­
ної) термінології.
8* 115
 цієї теорії, є чимсь первинним, а реальні мови з їх з в у ­
ковою матерією і значеннями — це вторинні явища, ц і­
к а в і л иш е настільки, наскільки вони відбиваю ть свою
модель — універсальну структуру абстрактних катего­
рій. Ц е вж е — панхронізм або, вірніш, ахронізм.
Л. Є льмслев н ам агається повністю усунути мовну
матерію, як неістотну і непотрібну при вивченні стр ук­
тури м ови^ й о г о система мови —- це сума довільних
зн аків поза матерією звукової мови. Ц е його зб л и ж ує з
американською «семантикою».
V Копенгагенські структуралісти у своєму вченні про
іманентну (вічну і незмінну в собі) структуру мови д о ­
пускають помилку, твердячи, щ о мислення і логічні ка^
тегорії вічні, нерухомі і не за л е ж а т ь від мовної матерії.
Кожний народ по-своєму пізнає і вивчає зовнішній
і внутрішній (психічний) світ і по-своєму передає п ізна­
не і вивчене своїми власними мовними засобам и. Спіль­
ність змісту, в и р а ж ен а різним способом в різних мо­
вах,— це не д о каз «вічних і нерухомих» категорій мис­
лення, а результат правильного пізнання відношень між
предметами і яви щ ам и дійсності
'І! С кладаю чи панхронічні схеми мовних функцій і а б ­
страгуючись від конкретних мовних систем, глосем ати­
ка виходить за межі тих проблем, що ск ладаю ть науку
про м ов у .^ Г л осем атик у м о ж н а н азвати філософського
теорією позитивістсько-логіцистичного х ар а к те р у або
конгломератом різних правил про абстрактні функції
нереальної мови, пов’язани х у штучну систему.
В. А. Звєгінцев у статті «Глоссематика и лингвисти-
ка», перефразовую чи н азву англійського перекладу
«Основ лінгвістичної теорії» Л. Є льм слева «Пролегоме-
на до теорії мови» ( « Р г о і е ^ о т е п а іо а ТЬеогу ої І_ап-
^и а^е», 1953), зау в аж у є, що книж ку к р а щ е було б н а ­
звати «П ролегом ена до теорії знищ ення науки про м о­
ву». Такий ж алю гідний результат безперечно щирих
спроб удосконалити лінгвістичну теорію, орієнтованих
на Фальшиві методологічні п ер ед п о си л к и 2.
Ф ранцузький мовознавець А. М артіне, розглядаю чи
«Основи лінгвістичної теорії Л. Єльмслева, у своїй ре­
цензії «Аи зиіеі сіез їо п с іетеп із сіє 1а ІЬеогіе Ііпдиізіі^ие
1 «П роблеми изучения язьїка». М., 1957, стор. 42—43
2 36. «Новое в лингвистике», 1, 1960, стор. 237.
116
сіє Ьоиіз Ніеігпзіеу» 1 відзн ач ає стрункість абстрактних
побудов глосемантичної системи і о б ’єктивно стверджує:
«Певно, що повне усунення субстанції н ад ає лінгвістиці,
каж учи словами Єльмслева, багато більше «наукового»,
«алгебраїчного» вигляду. Але з повним правом ми мо­
ж ем о спитати себе — чи дійсно сприяє лінгвістиці та к а
абстрактність, коли зваж ити, що вона повинна відпові­
д ати о б ’єктові?.. А як виявиться, що як р а з у субстанції,
а не в формі криються заро д ки розвитку мови, то в ста­
новлені глосем атикам и «алгебраїчні» структури д уж е
погано підготують нас до необхідного ан алізу д іа х р о ­
нічної реальності... Єльмслев а ж ніяк не переконав нас
у тому, що м ож на виділяти одиниці вираж ення, не в д а ­
ючись певною мірою до звукової субстанції» 2.
/ Глосематика, за задумом Л. Є льм слева,— це і теорія
м о в и , і семіотика, і заг а л ь н а теорія науки. В. А. Звєгін-
Ь е в справедливо в к а з у є 3, що коли наукова побудова
^претендує бути одночасно і одним, і другим, і третім, то
. вона звичайно не б уває ні одним, ні другим, ні третім.
/В она — не лінгвістика, тому що реальн а «природна» г
мова не знаходить свого місця в абстрактних схем ах . V
Якщо глосем атика — п риклад (чи розділ) м а т е м а ­
тичної логіки і семіотики, то вона не мож е називати себе
лінгвістикою, ані будь-якою окремою, самостійною дис­
ципліною. Г л о с е м а т и к а — не зага л ь н а теорія науки, бо
вона обмеж ується вузьким і однобічним тлумаченням
одного питання; вона не враховує всієї сукупності л ю д ­
ських знань; не бере до уваги законів розвитку природи,
суспільства і людського мислення.
Копенгагенські структуралісти використовують прин­
цип к о м у т а ц ії 4, який передбачає зн ан ня плану змісту.
1 У «ВиїеШп сіє 1а Зосіеіе (іе Ііп^иізіідие <іе Рагіз», і Х Н І,
Іазс. 1 еі 2, № 124 і 125, 1946.
2 За збірником «Новое в лингвистике», в. 1 (М., 1960), стор. 456,
457.
3 Т а м ж е , стор. 243.
4 З а визначенням Л. Єльмслева, комутація буває між двома
елементами означуючого, якщо їх взаєм на заміна викликає заміну
відповідних елементів означуваного, або між двома такими елемен­
тами означуваного, якщ о їх взаємна заміна викликає взаєм ну заміну
відповідних елементів означуючого. Якщо два члени парадигми не
відповідаю ть цій умові, то між ними діє субституція. Між варіан­
тами завж ди буває субституція, між інваріантами — комутація
(В. А. Звегинцев. И стория язьїкознания XIX и XX веков в очерках
и извлечениях, ч. II, М., 1960, стор. 58).
9 -3 7 6 117
Це відрізняє їх від ам ериканських структуралістів, які
ставлять зав д ан н я визначити план змісту (дистрибуцію)
на підставі ан ал ізу форми ( = плану в и р а ж е н н я ); вони
моделюють план змісту, виходячи з роботи над мовою,
з^деяки х аксіом або з реакції інформанта, наприклад,
методом граматичної інформації. Л. Єльмслев виходить
з готового опису мови (одну систему доводить до іншої),
й о г о своєрідний ан аліз ск л а д а єть ся з п арадоксального
сполучення нового і старого; революційність методів
може сполучатися з тривіальністю вихідного м а те­
ріалу. Єльмслев створив великий термінологічний а п а ­
рат, який має звести до мінімуму аксіоматику. Але така
велика кількість термінів утруднює розуміння його д у ­
мок. Д осі немає синтетичної роботи про його теорію.
«Пролегомена» — тільки вступ до теорії. Проте, на д у м ­
ку Б. А. Успенського, «трудність розуміння не мож е пе­
решкодити визнати Л . Є льм слева великим лінгвістом-
теоретиком, який плодотворно працю є в галузі лінгві­
стичної методології» (ВЯ, 1962, № 3, стор. 150). К р а щ е
сказати, не повинна перешкодити глибшому озн ай о м ­
ленню з глосематичною концепцією Л. Єльмслева.
в. Американський структуралізм і дескриптивна
лінгвістика.
Американські лінгвісти середини XX ст. впровади ли
в мовознавство нові термінологічні визначення, які д и ­
ференціюють його за обсягом проблематики і характе­
ром вивчення на кілька окремих ділянок. Н а й з а г а л ь -
нішим (всеобіймаючим) поняттям є « м а к ро л і» ні г 1Цк я »_
яка охоплює всю науку про мову і поділяється на
1) «пролінгвістику», 2) «мікролінгвістику» і 3) «мета-
лінгвістику».
1) «Пролінгвістика» — н аука про фізичні і фізіологічні
факти, необхідні при вивченні мови; це — акустичні та
артикуляційні явищ а і фізіологія мозкових нервів (те,
про що говорить експериментальна фонетика і частко­
в о — психологія мови).
2) «Мікролінгвістика», або коротше лінгвістика, має за ­
вдання д ослідж увати мови. У мікролінгвістику (лінгві­
стику) входять;
а) заг а л ь н е мовознавство (в європейському розумінні
його пробл ем ати ки );
118
б) дескриптивна лінгвістика, я к а зай м ається систем­
ним описуванням окремих мов, тобто вивченням системи
їх фонем, інтонацій, граматичної будови (морфології і
синтаксису) та лексичного складу;
в) зіставне мовознавство, яке вия вл я є риси схожості
т а відмінності мов, а т а к о ж вивчає територіальні і со­
ціальні діалекти;
г) історичне мовознавство, що дослідж ує мову або
кіл ь ка споріднених мов на різних етапах розвитку; тут
і порівняльно-історичне мовознавство; до історичного
зарах овую ть т а к о ж вивчення дитячої мови як раннього
ступеня розвитку лю дської мови.
3) «М еталінгвістика» зай м аєть ся вивченням семантики
мовних знаків. Тут мовознавство в трач ає твердий
грунт ф ормального лінгвістичного ан ал ізу і переходить
до можливих, часто суб’єктивних визначень, припущень
тощо *.
З «мікролінгвістики» в ам ериканському мовознавстві
найш ирш е розвинувся структуральний дескриптимізм.
Д о передвісників, представників і послідовників дескрип ­
тивної лінгвістики н ал е ж а т ь так і ам ериканські мово­
знавці, як Ф ран ц Б о ас (1858— 1942)2, Л ео н ар д Блум-
ф ільд (І887— 1949)3, Д ж о р д ж Трейдж ер \ Бер н ар д
Б л о к 4, Генрі С м і т 5, Ч. Ф. Г о к е т 6, 3. С. Г е р р і с 7,
Є. А. Н а й д а 8, К. Л. П а й к 9 та ін.
1 З а Трейджером — О. Ь. Тга£ег. ТЬе Ріеісіз оЕ Ілп^иізіісз.
М огтап , О к ІаЬ о та, 1949, 36. «Общее и индоевропейское язьїкозна-
ние». М., 1956, стор. 59—61.
2 Р г а п г В о а з . НапсІЬоок о! Ашегісап Іпсііап Ь ап £иа£ез. \Уа-
зНІП£ІОП, 1911 .
3 Ь е о п а г с 1 В і о о т і і е і с і . Ь ап £иа£е. Уогк, 1914, 1933;
Ьопсіоп, 1935.
4 В е г п а г с 1 В І о с Ь апсі О е о г £ е ]_, Т г а е е г . О иіііпе о[
Ілп£Ш5Ііс А паїузіз. В а іііт о г е , 1942.
5 Н е п г у Ь. З т і І Ь апсі О е о г к е Т г а £ е г. О иіііпе оГ Еп-
рІізЬ Зігисіиге, 1951.
6 С. Р. Н о с к е ! І. Р го Ь Іетз ої М огрЬ етіс А паїузіз, ‘Т а п ^ и а к е ”,
1947, т . 23; Т\уо Мосіеіз о{ О г а т т а ііс а і А паїузіз, “АУогН”, 1954, І. 10.
7 2 е 11 і £ 8 . Н а г г і з . МеІЬосІ іп 5ігис4ига1 Ілп^иізіїсз. С Ьіса£ 0,
1951.
8 Е и £ е п е А І Ь е г І N і сі а. М огрЬоІоеу: ТЬе О езсгірііуе А па­
їузіз о! АУогсІз. Апп АгЬог, М ісЬі^ап, 1946, 1949; А З у з і е т Гог іЬе
ІЗезсгіпІіоп о{ З е т а п ііс з Е Іе те п із, “\\^огс1”, 1951, І. 7.
9 К І е т е п і Ь Ь е е Р і к е . ТЬе Іпіопаііоп ої Ашегісап ЕпрІізЬ.
Апп АгЬог, М ісЬі£ап, 1946; Р Ь о п етісз. Апп АгЬог, М ісЬі£ап, 1947.
9* 119
 П ро дескриптивну лінгвістику інформують: стаття
Г. М ю ллера «Язьїкознание на нових путях» у збірн.
«Общее и индоевропейское язьїкознание» (М., 1956),
стаття Гаугена «Н аправлен и е в современном язьїкозна-
нии» у збірн. «Новое в лингвистике», вьіп. 1 (М., 1960) ^
підручник Г. Глісона «Введение в дескриптивную лин-
гвистику» (М., 1959).
/{ Американський структуралізм має свої особливості,
які відрізняють його від європейського. Д ескриптивісти
СШ А широко розробили методи і систему дослідної р о ­
боти, якої вим агав особливий лінгвістичний м атеріал —
мови індіанських племен. Ці методи, що склались із
практичних потреб, згодом були застосовані до вивчення
англійської мови, а т ак о ж інших індоєвропейських,
тюркських і семітських мов.
У розвитку дескриптивної лінгвістики відрізняють
, декілька етапів, з в ’язаних із методами роботи видатні­
ших мовознавців. Перший етап поєднується з діяльністю
лінгвіста Ф. Б о ас а і колективною працею про мови ін­
д іа н ц і в (перша чверть XX ст.). Н аукові принципи, ви-
“пробувані при вивченні індоєвропейських мов, виявились
тут непридатними; мови індіанських племен від різн я­
ються від індоєвропейських своїми специфічними струк-
турно-граматичними категоріями.
Ф. Б о ас розробив практичний метод точного опису
ф ормальних якостей індіанських мов, який, за його сло­
вами, п олягає в тому, «що в процесі об’єктивного д о ­
9 слідження мови треба враховувати три моменти: по-
перше, фонетичні елементи, що входять у ск лад мови;
по-друге, групи понять, що їх в и р а ж аю т ь фонетичні
групи; і по-третє, способи утворення та модифікації
фонетичних груп» !.
Ці об’єктивні методи Ф. Б оаса на д ал ьш о м у етапі
використав Л . Б л ум ф іл ьд і застосував їх до своєї теорії
«психології поведінки» мовців (ЬеЬауіоиг-рзусЬоІо^у).
У теоретичній прані «Мова» Л . Б лум ф ільд сформ улю вав
принципи так званої «механістичної лінгвістики», яка
має зав д ан н я розчленовувати процес мовної комунікації
на р яд фізіологічних стимулів і реакцій і на них вивчати
мовну поведінку людини. Таким способом, на думку
«История язьїкознания», ч. II, 1960, стор. 124.
120
Л. Б л ум ф іл ьда, мож на вирішувати всі проблеми мово­
знавства. т
Послідовники Л . Б л у м ф іл ь д а — сучасні американські
дескриптивісти Блок, Сміт, Трейдж ер, Герріс, Гокет та
інші довели методи дослідж ення до повної ф орм алізації,
вони й утворили н азву «дескриптивна лінгвістика».
В основу опису ф ормальних елементТїГструктури мови
вони кладуть дистрибуцію, тобто суму контекстів у
яких даний формальний елемент, наприклад, будь-яка
морф ем а мож е зустрічатися, на відміну від тих контек­
стів, де він зустрічатися не може 2. Звідси друга н азва
цього н ап рям у — «дистрибутивна лінгвістика».
Д ескриптивну лінгвістику ця група визн ачає як таку,
що м ає справу не з усією мовною діяльністю, а тільки
з регулярностями певних озн ак мовлення. Ці регул яр­
ності виступають у дистрибутивних стосунках, що існу­
ють м іж о зн акам и досл ідж увано ї мови, тобто в повтор­
ності цих озн ак по відношенню одна до одної в меж ах
висловлення.
Описуючи дистрибутивні риси мовного вислову, дес­
криптивісти Блок, Трейдж ер і ін. нам агаю ться вигнати
з лінгвістики значення, яке начебто додатково вносить
психологічні, філософські і взагал і позалінгвістичні ел е­
менти і цим порушує класиф ікаційну ясність структур ­
них рис мовних сигналів. При описі мови вони рекомен­
дують грунтуватись тільки на формі, на відмінностях і
подібностях у фонетичній структурі основ та афіксів без
звертання до значень мовних елементів. Такі методи
з успіхом застосовуються до тих елементів структури
і мови, які самі по собі не в и р а ж аю ть значень, тобто до
. фонетичної системи мови, але спроба встановити о д н а­
кові схеми вивчення д ля фонетики, морфології, си н так­
сису і лексики, тобто універсальні моделі для всієї струк­
тури і всіх мов, п о к аза л а слабість і недостатність самих
лиш е дискригітивних методів у вивченні мови. В ияви­
лось, що лінгвістам не мож на ігнорувати семантичного
компонента мови і треба рахуватися з історичними,
культурними і економічно-політичними ф акторам и. Я к ­
1 Під контекстом треба розуміти оточення, що визначається
фонемами. їх типами або їх сполученнями.
2 Г. Г л и с о н. Введение в дескриптивную лингвистику. М., 1959,
стор. 96
121

раз ці недоліки ам ериканського структуралізм у зазнали
принципіальної критики у світовій лінгвістиці (ВЯ, 1957,
№ 6, стор. 40).
Н айб ільш реакційним вченням про мову в а м ер и к ан ­
ському структуралізмі була так зв ан а «семантична л ін ­
гвістика». С емантики р озгл яд аю ть мову як сигналізацію
живого організму на подразнення зовнішнього світу.
Вони виходять з тези Ф. де Соссюра, що мова є систе­
мою знаків, але тлу м ач ать цю тезу по-вульгарномате-
ріалістичному, прирівнюючи мовний з н ак (слово) де
дзвінка,, який викликає в собаки рефлекс на їжу.
Так і умовні рефлекси, на дум ку ам ериканських се-
мантиків, повинна використовувати лінгвістика для со­
ціально-політичних за в д а н ь і сприяти припиненню к л а ­
сової боротьби та збереж енню існуючого суспільного
ладу.
Семантики говорять про індивідуальну відносність
слова, тобто про відсутність загальн озро зум іл ого з н а ­
чення слів д ля членів мовного колективу. Вони висунули
нову теорію контекстів, за якою одні слова мають
«фізичний контекст», а інші маю ть тільки «символічні
контексти»; останніх є стільки, скільки людей. «Ф ізич­
ний контекст» розуміють семантики як співвідносність
слова з фізичним тілом (предметом, річчю), нап ри ­
клад, книга, б удинок, лю д и н а і т. д. Фізичної віднесе-
ності не мають такі слова, як воля, рівність, братерство,
друж ба, дем ократ ія і т. п., які, за визначенням семан-
тйків, є вигадкою, фікцією. К о ж н а лю дина мож е їх ро­
зуміти по-своєму, в кл ад ати в них своє значення.
Н а таких «фіктивних» словах зупиняється а м ер и к ан ­
ський л ін гвіст Уолпол у своїй книзі «С емантика; при­
рода с!Іїїв“'_та-_ї Т - значення>> — \Уа1ро1е. З еш ап іісз. ТЬе
И аіи ге оГ \УогсІ5 апсі ТНеіг М еа п іп ^з (Иєту Уогк, 1941).
Він зв ер тає особливу увагу на те, як марксисти р о з у ­
міють слово матеріалізм, ід е а л і з м і н ам агаєть ся п о к а­
зати неправильне їх ризумшня""та рекомендує способи,
як боротись з їх загальноприйнятим значенням, щоб
знизити значення слова мат еріалізм і підвищити з н ач ен ­
ня слова ід еалізм . Ц ікаво, що слово ко л о н іа л ь н и й конт­
р о ль Уолпол за р а х у в а в до слів з «фізичним контекстом»,
а не до вигадок або фікцій. «Фікція,— пише Уолпол,—
це те, з чого зроблені наші мрії. С праведливіст ь є ф ік ­
цією разом із своїми колегами друж бою, демократією,
свободою , соціалізм ом ...» «сам а реальність є гігантською
фікцією» ■.
/ - Р а д я н с ь к а критика справедливо н ази ває цї се м ан ­
тичні маніпуляції пустими вправами, які д у ж е далекі
ірід наукових проблем мовознавства. А дж е значення слів
не встановлені індивідуально і самовільно кожною окре­
мою людиною, а прийняті і засвоєні суспільством у про­
ц е с і тривалого пізнання предметів і явищ дійсності.
л У роботі О. С. А хманової «О психолингвисгике» з н а ­
ходимо вірну характеристику цього відгалуж ення струк­
туралізму. П евн а частина представників даного напрям у
поставила абсолю тну вимогу формального вивчення
мовних фактів на підставі принципіального в і д р и в у мови
від мислення і суспільного розв итку. Вони штучно Ізо­
люють мовознавство від сум іж них дисциплін, вим агаю ть
вивчення мови «самої в собі і д ля себе самої» 2.
Непослідовність і суперечливість у висвітленні мов­
них яви щ ам ериканськими структуралістам и, як слушно
підкреслю є О. С. М ельничук,— є відбиттям неспром ож ­
ності агностико-позитивістських теорій бігевіоризму і
п рагм атизм у 3.
Т ак а ж д ум ка О. О. Реформатського. С тр у к ту р а­
лізм — неоднорідний. Б р ен д ал ь бачив у фонемі «плато-
нову ідею»; Тводл — «фікцію»; представники школи
Б л у м ф іл ь д а нази ваю ть себе «фізикалістами» і виходять
з філософії бігевіоризму; Єльмслев хоче д е м а т е р іа л ізу ­
вати мовний зн ак і звести все до відношень без у р а х у ­
вання того, що відноситься. Ш лях б лум фільдіанців —
прагматизм . Ш л я х Є льм слева — спіритуалізм 4.
Н е м ож н а не признати певних досягнень д ескрип ­
тивної лінгвістики у вивченні структури мов індіанських
племен, а т а к о ж успіхів п разької школи фонологів у
характеристиці багатьох нових різносистемних мов. Ідея
видатних заруб іж н и х і радянських структуралістів н а ­
дати методам досл ідж ен ня мови математичної точності
заслуговує особливої уваги і схвалення 5.
' 36. «П роблеми изучения язьїка». М., 1957, стор. 44.
2 О. С. А х м а н о в а . О психолингвистике, МГУ, 1957,-стор. 4,9.
3 А. С. М е л ь н и ч у к . К оценке лингвистического структура-
лизма, ВЯ, 1957, № 6, стор. 40.
4 А. А. Р е й і о р м а т с к и й . Ч то такое структурализм? ВЯ.
1957, № б, стор. 37.
6 В. И. Г р и г о р ь е в . Несколько замечаний о структурализме
и семантике, ВЯ, 1958, № 4, стор. 24.
123
 -г. Неоетнолінгвістика.
Європейські і ам ериканські етнолінгвісти головну
увагу звертаю ть на вивчення з в ’язків мови з культурою,
звичаям и і уявленнями народів. Ц е питання не нове.
У другій половині XVIII ст. на такий з в ’язок вказував
німецький історик, етнограф і публіцист й . Г. Гердер
у своїй праці «Голоси народів у піснях» у першій
половині XIX ст. В. Гумбольдт — у праці «Про різно­
манітність будови лю дської мови та її вплив на духов­
ний розвиток людства» 2 та ін. \
У XX ст. п роблем а з в ’язків мови і культури постав­
л е н а глибше і ширше, дослідж ення розгорнено на в е ­
л иком у лінгвістичному та етнологічному м атеріалі. Ідеї
В. Г умбольдта про те, що відношення людини до ото­
чення «цілком зумовлю ється її мовою», що «кож на мова
з а м и к а є народ, до якої він належить, в коло, за межі
якого мож на вийти тільки тоді, коли вступиш в інше
коло» і т. п., лягли в основу теоретичної і практичної
роботи, головним чином, німецької неогумбольдтіанської
філософської школи.
Теоретичні принципи В. Гумбольдта найповніше ви­
кладен і у книзі німецького філософа Ернста К асірера
«Філософія символічних форм, ч. І: М ова» (1923)3 та
в п рац ях Л ео В ай сгербера «Р ідн а мова і розвиток мис­
лення» (1929), «Мова і ф ормування понять» (1936, 1938)
та ін. З ідеалістичних позицій Л. Вайсгербер говорить
про окремий національний світогляд у структурі і л е к ­
сиці німецької мови. Цей погляд про ф ормування явищ,
специфічних і своєрідних д ля національної культури на
базі національної мови, як слід не обгрунтований і не­
здатний протиставитись протилежному, а саме, що такі,
а не інші ф акти мови ск л а д а л и с я я к р аз на грунті н ар о д ­
ної культури.
П отребу вивчення мови в усьому комплексі культури
народу підкреслю вав один із перших американських
індіанологів антрополог, етнограф і лінгвіст Франц
1 . І о Ь а п п О о І Н г і е с І Н е г с і е г (1744— 1803). З і і т т е п сіег
Убікег іп І.іесіегп (1778— 79).
* и г і 1 Ь е 1 т у о п Н и т Ь о І с Н (1764— 1835). ОЬег сііе Уег-
зсЬіесІепЬеіІ сіез тепзсЬІІсЬеп ЗргасЬЬаиез ипсі іЬгеп Е іпїіизз аи!
сііе £еізІІ£Є Епі:\уіске1ип£ сіез М епзсЬепеезсЬІесМз (1836).
3 Е г п з і К а з з і г е г (1874— 1945). РЬіІозорЬіе сіег зушЬоІізсЬеп
Р о г т е п , Егзіег Теіі, сііе ЗргасЬе (1923).
Б о ас У праці «Раса, мова і культура» (1940) та ін.
Ф. б о а с обгрунтовує дум ку про необхідність тісно по­
в ’язувати лінгвістичні досл ідж ен ня з глибоким вивчен­
ням психології народів світу.
Своєрідність культур і мов індіанських племен
зац ік а в и л а дослідників і була стимулом виникнення
гіпотези Сепіра-У орфа про в за є м о зв ’язок між мовою,
культурою і психологією та про мож ливість глибокого
впливу мови на формування логічних і світоглядних
категорій.
А мериканський лінгвіст-поліглот і антрополог Е д уар д
Сепір г, (1884— 1939), відомий автор теоретичної праці
«Мова» 2, описав р яд індіанських мов, звернув увагу на
грунтовне вивчення їх структур, намагаю чись пов’язати
мовні яви щ а з суспільно-культурними факторами. Він
запропонував нову типологічну, надто ускладнену к л а ­
сифікацію мов та уточнив обсяг мовознавства. Е. Сепір
н ази вав мову «керівництвом до сприймання суспільної
дійсності». «Л ю ди живуть,— писав він,— не тільки в
о б ’єктивному світі речей і не тільки в світі суспільної
діяльності, як звичайно гадаю ть; вони значною мірою
зн аходяться під впливом тієї конкретної мови, яка є з а ­
собом ком унікації д л я даного суспільства. Було б по­
милкою думати, що ми мож емо цілком усвідомити
дійсність, не вдаючись за допомогою до мови, або що
мова є побічним засобом вирішення деяких окремих
проблем комунікації і мислення. Н а сп рав ді ж, « р е а л ь ­
ний світ» у значній мірі несвідомо ск ладається на під­
ставі мовних норм дан ої групи... Ми бачимо, чуємо і
сприйм аєм о так або інакше ті чи інші явищ а, головним
чином, зав д яки тому, що мовні норми нашого суспіль­
ства подають таку форму вираж ення» 3.
Р а зо м із цим Е. Сепір о б м еж ував це загальн е ви­
словлен ня- застереж ен ням про те, що «мовна група в
ніякій мірі не відповідає якійсь расовій групі чи к у л ь ­
турній зоні» 4.
Ідеї Е. Сепіра про вплив мови на якість певних явищ
1 Ф. Б оас нар. в Німеччині (1858 р.), з 1886 року жив у США
(пом. 1942 р.).
2 Е сій а г сі З а р і г . Ь ап£иа£е. Ап Іпігосіисііоп 1о Ше Зіисіу ої
ЗреесЬ (Ме\у Уогк, 1921; російський переклад «Язьік», М., 1934).
3 . . . Збірн. «Новое в лингвистике», в. І, 1960, стор. 135.
4 И стория язьїкознания XIX и XX веков, ч. II, 1960, стор. 173.
Ю -3 7 6 125
культури розвинув Б ен ж а м ен Уорф (1897— 1941)
У більш заверш еній формі, що її н адав цій проблемі
Б. Уорф, виразно виявилась помилковість вихідних тео­
ретичних позицій гіпотези. Б. Уорф н ам а гав ся довести,
що навіть основні категорії субстанції, простору і часу
мож уть трактуватися по-різному, зал е ж н о від струк­
турних якостей мов. Природу, на його думку, ми вивчає­
мо в тих напрямках, які в казує нам рідна мова.
У гіпотезі С еп іра— Уорфа немає чіткого р о зм е ж у ­
вання м іж змістом мови, який зал е ж и т ь від форм і сту­
пеня розвитку культури, з одного боку, і граматико-
структурними якостями мови, не зал еж н и м и від тих ф а к ­
торів, з другого боку. М ова в тій чи іншій формі мож е
впливати на норми поведінки людини, але з цього не
виходить, що структура мови зд атн а формувати к а т е ­
горії субстанції, простору і часу.
Н а важ ли вість і необхідність вивчення проблеми у
гіпотезі С еп іра—Уорфа, але на цілком іншій ф іл осо ф ­
ській основі, в радянськом у мовознавстві вказув ал и
О. С. Ахманова, В. В. Виноградов, В. В. Іванов у статті
«О некоторьіх вопросах описательной, исторической и
сравнительно-исторической лексикологии» (ВЯ, 1936,
№ 3). Д у ж е важ ливою, власне, центральною проблемою
мовознавства, яка в цьому колі в и м агає грунтовного і
конкретного дослідж ення, є проблема з в ’язку і в за є м о ­
відношення мови і мислення.
' З а спеціальністю — інженер протипожеж ної техніки безпеки.
Слухав курси Е. Сепіра, вивчав мову і культуру індіанців, опублі­
кував ряд праць. Посмертно вийшли:
В. Ь. ХУі ї ог ї . Роиг агіісіез оп теіа1і£иізііс8. \УазНіп 2 Іоп, 1950;
СоНесіесі рарегз оп теІа1іп£иіз1іс$. ХУазкіп^іоп, 1952; Ьап£иа£Є„
іоиеНІ апсі геаіііу. N. V. 1956.
126
д. Математичні методи в мовознавстві
Лінгвостатистика. Машинопереклад.
Теорія інформації2.
М ате м ати ка м ає широкі можливості точного до сл і­
дження. Вона мож е створити умови д ля точного в и зн а ­
чення кількісного ск ладу різноманітних компонентів
мови, допомогти скласти логічно-математичний опис її
закономірностей. Д л я цього треб а вміти перетворювати
(трансф орм увати) граматичні, фонетичні, лексичні і
фразеологічні закономірності в такі правила, щоб їх
мож на подавати на прилади (а п а р ати ). Досі вж е було
проведено багато експериментальних спроб, пов’язаних
з визначенням кількості комунікації (інформації) та
надмірності в мові (мовленні) (теорія інф ормації Шен-
нона та ін.).
Метод лінгвістичної статистики в радянськом у м ово­
знавстві був застосований В. Ф. Чистяковим і Б. К. К р а ­
маренком у їх роботі «Опьіт прилож ения статистиче-
ского метода к язьїкознанию» (в. І. К раснодар, 1929).
Д о давніш их статистичних робіт нал еж и ть обчис­
лення д л я німецької мови, яке провів Ф. Кедінг на м а те­
ріалі 11 мільйонів вж иваних слів (Р. \У. Каес1іп§. „Н аи -
ЇІ£кеіІ5\убг{егЬисЬ сіег сіеиїзсЬеп ЗргасЬе". ЗІе^Іііг,
1897— 98); В ан дер-Беке — д л я ф ран ц узької мови на м а ­
теріалі одного мільйона 200 тисяч слів (О. Е. Уапсіег-
Веке. “ РгепсЬ \ уог(і Ьоок” . Не\у Уогк, 1929); Боаун, Кар
і Шейн (СЬ. В. Вгоип, Ш. М. Сагг, М. Ь. ЗЬапе) д ля
бразільсько-португальської мови використали по 400-500
тисяч вж и вани х слів.
у ' З 1948 р. працю є М іж н ар о д н а комісія лінгвістичної
статистики. У 1954 р. комісія о п ублікувала критичну
бібліографію статистичної лінгвістики в опрацюванні
Ріегге Сшігаисі та ін. (вид. «Зресігшті», ІЛгесМ -Апуегз).
1 З а матеріалами семінарів із кібернетики (ВЯ, 1959, № 6),
конференцій з питань математичної лінгвістики (ВЯ, 1961, № 1);
Всесоюзного математичного з’їзд у (ВЯ, 1962, № 1) та вказаною
літературою.
2 Теорія інформації, автом атика перекладу, мат. статистика —
об’єкти кібернетики; гр. куЬегпеііке іесЬпе — мистецтво керування,
наука про явищ а керування і зв ’язку. Кібернетика вивчає функції
приладів, що передають інформацію (телефон) або записують її
(магнітофон, телеграф, електронна лічильна машина) та функції
ж ивих органів, що передають або перетворюють інформацію.
10* 127
 У 1953 р. в Д ейтройті (СШ А) вийш ла книга Гаррі й о с-
селсона “ТЬе К иззіап \уог<і соипі апсі Ггеяиепсу апаїузіз
оГ ^гагпш аіісаі саіе^огіез оГ зіапсіагі Шегагу К и ззіап ” ,
в якій автор методом лінгвістичної статистики зробив
спробу систематичного дослідж ен ня лексики сучасної
російської л ітературн ої мови, використавши 506 044 сл о ­
ва. З а в д а н н я п олягало в тому, щоб проаналізувати
вживаність різних граматичних категорій і скласти ч ас­
тотний словник, тобто словник з цифровими п о к азн и к а­
ми частоти в ж и ванн я слів у сучасній російській літера-
г^щціі-мовН-.-
'— * ^ 3 а допомогою статистичного методу м ож на уточню­
вати лінгвістичні п равила, встановлю вати частоту появи
фонем V мові творів письменників, частоту вж иваних
грям цтичннц іініЇТм. чаг.тоту~*певних лексичних та ф р а з е о ­
логічних одиниць, обліковувати і порівнювати розподіл
слів за числом (кількістю) ск ладів у різних мовах. С т а ­
тистичний метод застосовується т а к о ж при вивченні в ір ­
шової структури.
■»— К оли лінг бостатистичний ан ал із проводиться на ш и­
рокому і у в аж н о підібраному текстовому матеріалі, то
мож на виявити точні критерії д л я мовностилістичної
кв ал іф ікац ії окремих мовних одиниць, а т ак о ж д л я ви­
значення м еж розмовних і загальн ом овни х стилів, що
дуж е корисне д ля характеристики стилістики (ВЯ, 1958,
№ 3, стор. 135).
З в ’язок лінгвістики з м атематикою п олягає не тільки
в застосуванні математичних методів у лінгвістиці, але
і в тому, що м атем ати к ам тр еб а вивчати лінгвістично-
семіотичні проблеми. М ову (в широкому обсязі) вони
розумію ть як означену символами програм у д л я вико­
нування будь-яких операцій інформаційного характеру.
Ідучи цьому назустріч, мовознавці посилюють роботу
! П ро недоліки в роботі Г. йосселсона див. ВЯ, 1958, № З,
стор. 134. П ро правила і норми лінгвостатистики інформують:
Р. О и і г а и с і . Ьез сагасіегез з Ш і з ^ и е з (їй уосаЬиІаіге. Р агіз, 1954.
Р и с Ь з. М аШ етаіізсЬ е А паїузе уоп ЗргасЬ еІетепіеп... Кбіп,
1955. О. Н е г сі а п. Ь ап £ и а£ е аз сііоісе апсі сЬапсе. Огопіпкеп, 1956.
36. «Вопросьі статистики речи». Л., 1958. Р. М. Ф р у м к и н а, Не-
которьіе вопросьі составления частотних словарей. ж. «М ашинний
перевод и прикладная лингвистика», 1959, № 2 (9). Р. М. Ф р у м -
к и н а. Применение статистических методов в язьїкознаиии, ВЯ,
1960, № 4. Ф. П а п. Количественньтй анализ словарной структури
некоторьіх русских текстов, ВЯ, 1961, № 6.
128
н ад структурним ан алізом лінгвістичних фактів; це не­
обхідна умова д л я успішного застосування математики
до вивчення мови. Стоїть невідкладне з ав д ан н я складати
численні характеристики мови на всіх її ступенях. В а ж ­
ливе практичне і теоретичне значення м ає математичне
м оделю вання мовних структур. Великі перспективи від­
кри в ає д ля мовознавства застосування в лінгвістиці м е­
тодів імовірності та теорії алгоритмів О бов’язковою
частиною робіт д л я машинного перекладу (М П ) є опи­
сування м о в н и х -Фак тів у Формі правил, за допомогою
яких текст однієї м ови перетворюються в рівнозначний
текст іншої мови. Ці п равил а (перелік необхідних опе­
рацій) повинні бути таким и точними, щоб їх «сприйня­
ла» і використала електронна лічильна машина. Е ф е к ­
тивний спосіб складенн я і перевірки правил будь-якої
мовної структури — це побудова діючої моделі даної
системи. Опис мови (а н а л із мовлення), який д озволяє
скласти діючу модель, здатн у виконувати хоч частину
функцій мовного повідомлення, в в а ж ає ть ся правильним.
Такий опис мови необхідно перетворити в алгоритми,
^ а останні реалізую ться в електронній машині.
Експерименти машинного перекладу слова за словом
(з рос. і франц. мов на англ.), що проводились у
1955— 60 рр., вим агаю ть ще значного вдосконалення.
Д л я певних мов, н априклад, з німецької на англійську,
з англійської на російську, такий переклад в загал і не­
можливий. Тут в основу треба покласти синтаксичний
ан ал із (алгоритми типових словосполучень, фраз, частин
речень, про що писали О свальд і Флечер у ж. “ТНе шо-
сіегп Іап д и а^е ї о ш т ” , уоі . 38, N 3— 4, 1959).
Синтаксичний ан ал із вж е застосовується в С Р С Р ,
США, Англії. Словник — перелік елементарних си н т ак­
сичних' конфігурацій (близько 7 тисяч одиниць) за с то ­
совано в російсько-англійському алгоритмі Г арпера
(К- Нагрег) і Гейса (О. Н а у з).
М атем ати ки з мовознавцями обмірковують питання
найекономнішої побудови мови і найпростішої схеми її
дії. Сконструювати мову — значить зав д ати правила
1 Алгоритм, мат. (середи, лат. а(І£огііЬтиз, з араб. а1-СЬ\уагіггт,
від прізвищ а арабського м атем ати ка)— сукупність математичних дій,’
необхідних для розв’язування певних завдань. У мовознавстві —
сукупність точних граматичних правил дан ої мови, складених для
машинного перекладу.
129

творення і виключення абстракцій (важ ли вим способом
виключення абстракцій є ф о р м а л іза ц ія ). Іде дискусія,
якою повинна бути модель мови: універсальною, що нею
м ож на б записати будь-яке завдан ня, описати будь-яку
ситуацію (точка зору А. Н. К о л м о г о р о в а ), чи сп ец іал і­
зованою, що призначена д л я описування певних си туа­
цій, зав д ан ь із певної галузі (погляд А. А. Л яп ун ова).
Та са м а сукупність форм мови мож е бути описана за
допомогою різних лінгвістичних моделей. Вибір моделі
зал е ж и т ь від п риладу (а вт о м а т а ), що працю є за тією
моделлю, та від мети роботи.
Теорія інформації (з в’язку) і лінгвістика.
Різноманітні елементи мови в аж л и в і тому, що вони
ск ладаю ть цілісну систему як засіб комунікації. К ом у­
н і к а ц і я — поняття ширше, ніж мова. Воно охоплює б а ­
гато явищ, які, будучи схож ими на мову, н аб агато за неї
простіші. Р озгляд аю чи найелементарніш і форми ком у­
нікації, мож на встановити певні принципи, застосовні
т а к о ж до мови. С ам е так виникла в середині XX ст.
нова галузь науки — теорія ін ф ор м ації. як а м ає велике
значення д ля мовознавства.
Х арактеристика мови як засобу комунікації вим агає
порівняння її з іншими системами, які т а к о ж передають
інформацію (знакові системи). Д осл ід ж е н н я мови в т а ­
кому плані має тепер математичну основу. Стоїть з а ­
вдання описати єдиними терм інам и технічні елементи
з в ’язк у за допомогою методів теорії інформації. Ц я тео ­
р ія р о згл яд ає мову як код 1 і вивчає властивості цього
код а за допомогою статистичних моделей. Вона вивчає
процеси п ередаван н я інф ормації по системах з в ’язку
(телефон, телеграф, радіо, мовна комунікація, механізм
реакції тварин на зовнішній збудник, система регулю ­
ван ня вуличного руху та ін.).
Коли д л я одного повідомлення встановлено код, ми
знаходим о спільні властивості мов, які виявляю ться в
тому, що д еш и ф ран т м ож е розш иф рувати текст будь-
1 К од (франц.— 1е согіе) — зібрання умовних скорочених позна­
чень для передачі повідомлень. Система зазд алегідь установлених
умовних знаків, які розшифровуються як певна мова.
130
якої мови, якщ о певне повідомлення м ає достатню д о в ­
жину. М ожливості застосування теорії інформації в л ін ­
гвістиці обмежені; її методами мож на вивчати тільки
кодові питання мови, о тж е питання фонологічні і «бук-
венно-знакові». У галузі фонології почалась робота по
л ін ії виявлення спільних рис усіх мов світу: виділено
12 фонологічних диференціальних ознак. Кількісне д о ­
сл ід ж ен н я мови вим агає виявлення елементарних к іл ь­
кісних співвідношень між основними її одиницями: ф о ­
немами, морфемами, словами. Число фонем будь-якої
мови дорівню є 10— 80, число морфем 103— 104, число
с л і в — 104. Я кщ о провести відповідні дослідж ення на
всіх рівнях, то мож на ставити питання про реальний
в и гл я д єдиної штучної 1 мови лю дства (ВЯ, 1962, № 1,
стор. 160— 162).
В аж л и в ою проблемою є реконструкція (відтворення)
п равил побудови даного повідомлення, тобто ан аліз, що
проводиться через с и н т е з 2. Д л я здійснення синтаксич­
ного ан ал ізу через синтез необхідно створити логічну
теорію будови речення.
Ч ергове зав д ан н я — це опис значення мовних оди­
ниць, Р озум іння їх зал е ж и т ь від позамовних факторів
і в цьому труднощі к о д у в а н н я 3 та декодування пові­
домлення. Необхідно знайти способи селекції (добору)
і класиф ікац ії «елементарних значень» з маси багатьох
1 Н а сьогодні штучні міжнародні мови — Езрегапіо, Ійо, Оссі-
сіепіаі, Моуіаі, Іпіегііпдиа — не відповідаю ть новим вимогам. На
дум ку акад. А. Н. Колмогорова, точний, логічно і граматично без­
доганний машинний переклад тепер був бн можливий хіба тільки
з латинської і на латинську мову; її граматичні правила повні
і однозначні (ж. «Техника молодежи», 1961, № 11).
2 Д обір морфем для складання слів допоміж ної між народної
лгови провадиться за принципом однозначності і оборотності. Треба
п ам ’ятати, щоб одерж ане складне утворення могло так само легко
і послідовно піддаватись зворотному процесові розкладання (ан а­
лізу). на такі самі (щодо форми і значення) частини, які були ви­
користані при їх синтезі, наприклад, коли зупинитись на морфемі
ІаЬог, тоді: ІаЬог-ізі повинно означати «робітник»; ІаЬог-ізі-аг-о
(збірно)— «робітники»; ІаЬ ог-ет-а — «працьовитий»; ІаЬог-ізі-аІ-а —
«робітничий»; ап4і-1аЬог-ізі-а1-а — (прикметник з негативним зн а­
ченням) «антиробітничий» (О. С. Ахманова, И. А. Мельчук, Е. В. Па-
дучева, Р. М. Фрумкина. О точньїх методах исследования язьїка,
МГУ, 1961, стор. ЗО).
3 К одуванням називається процес перетворення повідомлень із
зміною форми, наприклад, букви на крапки і риски, а ці на елек­
тронні імпульси,.
 значень мовних одиниць, щоб передати їх (ті «станд арт­ при виборі перекладу сенсові з в ’язки-правила, що в к а ­
ні» значення) немовними знаками. Ці способи ще не зують, які сам е ком бінації семантичних ознак правильні.
знайдені. О. С. А хманова в казує на розбіжність підхо­ В едеться робота з метою одерж ати по можливості
дів до цієї проблеми: «З одного боку, є всі підстави в в а ­ повний набір елементарних семантичних елементів (се­
жати, що «чистий сенс» взагал і не існує, а є лиш е сенс, мантичних м нож ників), з комбінацій яких мож на б ви­
закріплений у мові. З другого боку, із щ ораз більшою значити значення будь-яких мовних одиниць. С ем анти ч­
наполегливістю ставиться вимога цілком протилежного ні множники потрібні не тільки для МП, але й д ля
підходу» інших операцій над текстом, зокрем а для реферування
Особливої актуальності набуваю ть проблеми з а г а л ь ­ і довідок, а т а к о ж д ля кодування науково-технічної
ної семантики у з в ’язку з укл ад ан н ям т а к званої м аш и н ­ інформації, призначеної д л я зберігання і обробки в так
ної мови як спільної мови «машинної лінгвістики». Д л я званих інформаційних машинах.
машинного перекладу необхідна мова-посередник, а д ля В иділенням семантичних множників д ля текстів із
машинних розшуків літератури — мова інформаційної різних галузей знань зай м аю ться колективи в різних
машини 2. країнах, наприклад, група Д ж . Перрі і А. Кента в США,
М ова-посередник повинна охопити в єдиній системі К ем б рідж ська група в Англії, група МП в І М Г П И И Я
весь зміст тих мов, д л я яких вона служ и ть посередни­ в Москві '.
ком, стати узагальненою сіткою їх співвідношень (пере­
кодування реальних мов). М ова інформаційної машини 1 О. С. А х м а н о в а , И. А. М е л ь ч у к , Е. В. П а д у ч е в а ,
Р. М. Ф р у м к и н а . О точних методах исследования язьїка (о так
мож е (за потребою) спрощ увати або ускладню вати назьіваемой ^математической лингвистике»), МГУ, 1961, стор. 54—-55.
свою структуру, вільно добирати і комбінувати «елемен­
тарні значення». П и тання моделю вання і рац іонал ізації
мовної структури має в аж л и в е значення д л я загального
мовознавства.
Мовні одиниці (слова, речення) мож уть мати по д е ­
кілька значень, і, навпаки, кілька слів, речень можуть
мати однакове значення. Ц е створює великі труднощі
д л я мови машинного перекладу. Н а сучасному етапі
розвитку машинного п ерекладу питання розрізнення
між омонімією і полісемією ще не вивчалось і розм е­
ж у в ан н я цих явищ не проводилось. Висуваються різні
пропозиції щодо механічного усування лексичної б а г а ­
тозначності. Серед них найбільш ефективний, але н а д ­
звичайно складний спосіб полягає в тому, що машині
зав д аю ть семантичні ознаки і з в ’язки м іж ними в такій
кількості, що вона м ож е «розуміти» зміст тексту. Тоді,
крім синтаксичних з в ’язків, м аш ина використовувала б

1 О. С. А х м а н о в а , И. А. М е л ь ч у к , Г. М. Ф р у м к и н а.
О точних методах исследования язьїка, МГУ, 1961, стор. 18.
2 Л ітература питання: 1) про мову-посередника і машинний пе­
реклад; 2) про ан аліз мови для машинного перекладу; 3) про теорію
імовірностей див. у кн. О. С. Ахмановой, И. А. Мельчук, Е. В. Па-
дучева, Р. М. Фрумкина. О точних методах исследования язьїка,
МГУ, 1961.

132

IX. РОЗВИТОК І д о с я г н е н н я ПО РІВН ЯЛЬН О -
ІСТОРИЧНОГО МОВОЗНАВСТВА В ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ XX СТ.
І. РАДЯНСЬКЕ І ЗАРУБІЖНЕ МОВОЗНАВСТВО.
Р ад ян сь ке мовознавство грунтується на м аркси ст­
ській філософії діалектичного матеріалізму! Класики
'Мїїрк^ИУМу-ленінізму К. М аркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін
д ал и в своїх працях т а к о ж методологічні настанови для
д ослідж ення мови; у багатьох в и п ад ках конкретно пояс­
нили д у ж е в аж л и в і спеціальні мовознавчі проблеми.
Численні висловлю вання К. М ар к са, Ф. Енгельса,
В. І. Л еніна безпосередньо торкаю ться питань мови.
Д о загальнометодичних основ марксистського мово­
знавства н ал еж а т ь тези про те, що мова служить людям
засобом комунікації, обміну дум кам и і розуміння; м о­
ва — це зн а р я д д я і р е а л іза ц ія мислення; мова і мислен­
ня не тотожні, але тісно з собою з в ’язані. Мову треба
вивчати у з в ’язку з розвитком суспільства, разом з його
економічним, політичним і культурним розвитком.
М арксистське розуміння мови як усвідомленого су­
спільного явищ а сф орм ульовано К- М арксом у відомому
положенні: «Мова та к а ж давня, як і свідомість; мова —
це практична, існуюча і д ля інших людей і тільки тим
сам и м існуюча і д ля мене самого, дійсна свідомість і,
подібно до свідомості, мова виникає лиш е з потреби,
з настійної необхідності спілкування з іншими л ю дь м и » 1.
У стислому визначенні мови, що його дає В. І. Ленін,
«Мова є н ай важ ли віш и й засіб людських с т о с у н к ів » 2,
в казано дві основні риси: 1) мова — д уж е важ ливий з а ­
сіб комунікації, 2) мова — суспільне явище.
1 К. М а р к с и Ф. З н г е л ь с . Н емецкая идеология, Соч., изд. 2,
-т. III, стор. 29—ЗО.
2 В. І. Л е н і н . Твори, т. 20, стор. 364.
134
Конкретний ш лях складення первісної мови: «У про­
цесі форм уван н я люди прийшли до того, що у них ви­
никла потреба щось сказати один одному. П отреба
створила собі свій орган: нерозвинена гортань мавпи
повільно, але неухильно перетворю валась шляхом моду­
ляц ії д ля все більш розвиненої модуляції, а органи рота
поступово навчались вимовляти один членоподібний
звук за другим» *.
У н азв ах — усе загальне, абстраговане, створене ф а н ­
тазією: «У найпростішому узагальненні, в елементарній
загальній ідеї («стіл взагалі») є певний шматочок ф а н ­
тазії» 2.
«Усяке слово (мова) в ж е узагальню є. Пор. Ф ейєрбах —
чуття показую ть реальність, д ум ка і слово — загальн е»3.
«...Мова в и р а ж а є по суті лиш е загальне...» («Це»? —
н ай загал ьніш е слово). N 6 в мові є тільки з а г а л ь н е » 4.
Слово (н азв а) — це знак:
«Щ о т ак е н азва? Зн ак, що служить д ля розрізнення,
якась ознака, що вп а д а є у вічі, яку я роблю пред став­
ником предмета, що х ар актери зує предмет, щоб п рига­
дати собі його в ц іл о м у » 5. Н а з в а не є безпосереднім
відбиттям названого предмета; назви не вказую ть на
природу речей: « Н а зв а будь-якої речі не має нічого
спільного з її природою. Я рішуче нічого не знаю про
дану людину, якщо знаю лише, що її називаю ть Яко-
вом» 6.
У мовах відбуваю ться якісні і к ількісні зм ін и : «Хоч
усна мова напрочуд стійка своїм лексичним складом
і ще стійкіш а своїми граматичними формами, проте
вона не мож е зал и ш атись незмінною» 7.
П ро ш ляхи ф ормування нових індоєвропейських мов:
«Зрештою, у будь-якій сучасній розвиненій мові при­
родно ск ладена мова п іднялась до національної мови
частково зав д як и історичному розвиткові мови з гото­
вого матеріалу, як в романських і германських мовах,
1 Ф. Е н г е л ь с . Д іалектика природи, Д ерж політвидав УРСР,
1953, стор. 124.
2 Ленинский сборник, X II, 1931, стор. 339.
3 Т а м ж е , стор. 217—219.
4 Т а м ж е , стор. 203.
5 Т а м ж е, стор. 141.
6 К. М а р к с . Капитал, т. І,1955, стор. 107.
7 К. М а р к с . Конспект книги М органа «Стародавнє суспіль­
ство», Архив М аркса и Знгельса, IX, 1941, стор. 79.
.135

частково зав д яки схрещенню і зміш анню народів, як
в англійській мові, частково зав д яки концентрації д іа ­
лектів в єдину національну мову, зумовленій економіч­
ною і політичною концентрацією»
Мову треба вивчати у з в ’язку з іншими явищ ам и та
в історичному її розвитку:
«Адже ж «матерія і форма рідної мови» стають зр о зу ­
мілими тільки тоді, коли простеж ується її виникнення
і поступовий розвиток, а це неможливо, якщ о лишити
без уваги, по-перше, її власні омертвілі форми і, по-
друге, споріднені живі і мертві м о в и » 2.
«Н айбільш надійне в питанні суспільної науки і необ­
хідне д л я того, щоб дійсно набути навичку підходити
правильно до цього питання і не дати загубитися в масі
дрібниць або величезній різноманітності думок, які бо­
рються,— найбільш важ ливе, щоб підійти до цього пи­
тання з наукової точки зору, це — не заб ув ати основного
історичного з в ’язку, дивитись на кож не питання з точки
зору того, як певне явищ е в історії виникло, які головні
етапи в своєму розвитку це явище проходило, і з точки
зору цього його розвитку дивитись, чим д ан а річ стала
тепер» 3.
Після Ж о втн евої революції в радян ськом у м овозн ав­
стві склалось кілька напрямів, які ставили перед собою
спільне зав д ан н я — побудову марксистського м овозн ав­
ства, хоч методологічні основи його розгортання не
всіма ще глибоко усвідомлювались.
Такі видатні російські мовознавці, як С. Г. Барху-
даров, В. О. Богородицький, В. В. Винпгрягтпд Г. А. Іль-
їнський, С. П. Обнорськіїй. М. Н. Петерсон, О. М. Пєш-
ковський, М. М. Л о к р о в с ь к и й . Є. Д . Поліванов,
М. В. Сергієвський, д . Н. УшаКйв та інші стали розви ­
вати радянську лінгвістику, вносячи відповідні зміни в
тради ції Московської та К азан ської мовознавчих ш кіл/
В У країнській Р С Р в таком у напрямі працю вали
мовознавці Л. А. Б ул аховськи й. П. Бузук, М. К. Г рун­
ський, М. Я. Калинович, А. їй. Кримський, Є. К Тим-
ченко та ін. У 30-х роках досить широко розгорнулась
1 К. М а р к с н Ф. З н г е л ь с . Немецкая идеОлогия, Соч., вид. 2,
т. III, стор. 427.
2 Ф. Е н г е л ь с . Анти-Дюрінг, Д ерж політвидав У РС Р, 1953,
стор. 273.
3 В. І. Л е н і н . Про держ аву, Твори, том 29, стор. 420—421.
136
діалектологічна робота: праці описового, частково п орів­
няльно-історичного х ар а к тер у друкувались в Іст.-філ.
зап и сках А кадем ії наук та окремих діалектологічних
збірниках. Українською діалектологією цікавились т а ­
ко ж видатні зару б іж н і славісти-їндоєвропеїсти (М. Фас-
мер, А. М ейє і ін.), які відмічали її успіхи і недоліки
на сторінках лінгвістичних ж ур н ал ів ’.
Інші радянські мовознавці (М. Я. М арр (1864—
1934), його учні і послідовники) відкидали традиційну
індоєвропейську компаративістику, називаючи її « б у р ­
жуазною », і створювали «нове вчення» про мову або
яфетидологію. У «новому вченні» про мову марристи
по-вульгаризаторському трак тувал и полож ення д іа л е к ­
тичного та історичного м а т е р і а л і з м у 2.
У книзі «Вопросьі язьїка в освещении яфетической
теории» (Л., 1933) М. Я. М ар р н ам агав ся створити ори­
гінальну і н езал е ж н у від «буржуазного» (тобто порів­
няльно-історичного) мовознавства лінгвістичну концеп­
цію. У цій концепції, як потім виявилось, знайш лось б а ­
гато запозиченого з західноєвропейських (нім., італ.,
фр.) ідеалістичних теорій В. Вундта, Г. Ш ухардта,
А. Тромбетті, А. Асколі, Л. Л ев і-Б р ю л я та ін., але все
це було подано в одязі лівої д екларативн ої фразеології,
яка м а л а правити за принцип марксистського д іал екти ч ­
ного матеріалізму.
М. Я. М ар р скерував свою критику н асам п еред про­
ти традиційного мовознавства, як нездатного служити
справі рад ян ської мовної політики та дослідної п р а к ­
тики. Потім форм улю вав теоретичні полож ення «нового
вчення» про мову, яке проте весь час зал и ш а ло с ь таки
невизначеним. Основні тези «нового вчення» такі: мо­
ва — н адбудівна категорія; загальн о наро дн а мова —
фікція, є тільки класові мови; до звукової мови існува­
л а мова жестів і ручна мова; звукова мова виникла у
класовом у суспільстві в середовищі магів і сл уж и ла
засобом з в ’язку з племінними тотемами; всі мови вхо­
дять в єдиний глотогонічний процес і мають своє д ж е ­
рело в первісних чотирьох елементах сал, бер, йон, рош,
1 Напр., у журн. 25РН — 2еі1зс1ігі{1 їйг зіауізсіїе РЬ ііоіойіє ,
1925; В З Ь Р — ВиїеШп сіє 1а Зосіеіе сіє Ьіп£иіз1ідие сіє Р агіз, 1929.
2 Н а незначній і короткочасній діяльності деяких проміжних
мовознавчих угрупувань («Язьїкфронт», «Опояз» тощо) зупинятись
не будемо.
,137
 що їх мож на знайти в усіх сучасних мовах шляхом
«яфетидологічного» аналізу; в історичному розвитку
мови знаходяться на різних стадіях єдиного глотогоніч­
ного процесу (стад іальн а кл аси ф ік ац ія мов); яфетичні
мови як незам кнута сім’я являю ть собою стадію, яку
обов’язково проходять усі мови; перехід мов від однієї
стадії до другої відбувається стрибкоподібно і вибухово;
цей перехід є наслідком схрещ ен н я'м о в, що є причиною
всіх мовних змін і відбиває зміну соціально-економічних
формацій у суспільстві; стрибкоподібна зміна веде до
«нової якості» мови — виникає структурно цілком нова
мова.
Т ак е розуміння розвитку мов виклю чає можливість
класиф ікац ії їх за генетичним принципом (споріднено­
сті). Єдиним засобом вивчення минулих стадій з а л и ­
ш ається семантика мов, яку рекомендував М. Я. М арр
як універсальний метод дослідж ення.
Метод «палеонтологічно-семантичного» аналізу, з а ­
пропонований М. Я. М арром , зал и ш а в поза увагою ф о ­
нетику і грам ати ку мови. Ч ерез цілком вільне (анти ­
історичне) тр ак туван н я морфології та етимології слова
цей метод ставав по суті нелінгвістичним і суперечив
дійсним ф ак там мови.
І. І. М єщ анінов (1883) довгі роки прац ю вав як арх е­
олог, історик і лінгвіст-халдознавець У 20-их роках
І. І. М єщ анінова зблизило з М ар р о м нове розуміння
зав д ан ь радян ської археології і к а в к а зь к о ї старовини,
а потім і нові мовознавчі теорії. Він став опрацьовувати
теоретично принципи нових концепцій, сприйнявши їх
як марксистські основи радянського мовознавства, хоч
(ще до лінгвістичної дискусії 1950 р.) відмовився від
крайніх висновків М. Я. М арра. Н а відміну від М арра,
І. І. М єщ анінов основною темою своїх дослідж ень обрав
порівняльне вивчення основних категорій синтаксису в
різноструктурних мовах у з в ’язку з проблемою розвитку
мислення і засобів його мовного вираження. Його прані
1 Д о халдознавства І. І. Мєщанінов повернувся знову; у 1958 р.
вийшла його праця «Грамматический строй урартс.кого язьїка,
І. Именньїе части речи». М.—Л., И зд. АН СССР; ч. II. Структура
глагола (1962).
138
«Члени речення і частини мови» (1945) і «Дієслово»-
(1948) свідчать про дальш ий послідовний відхід від
учення М. Я. М арр а. П ісл я 1950 р. І. І. М єщ анінов під­
д ав ще грунтовнішому переглядові те, що побачив по­
милковим у своїй попередній роботі '.
Не пішли за «новим ученням» М ар р а такі видатні
російські мовознавці, як Поліванов, Винокур, Виногра-
дов та ін. Автор відомого «Русского синтаксиса в науч-
ном о св ещ ен и и »2 О л е к с а н д р М а т в і й о в и ч П є ш -
к о в с ь к и й (1878— 1933) обстоював стійкість і ціліс­
ність мовної системи, її нормативність; він досл ідж у вав
функції інтонацій, питання стилістики, методики в и к л а ­
д ан н я мови, в казув ав на потребу^ створення описового
мовознавства.
Проти яфетидології, за необхідність розвивати р а д я н ­
ське порівняльно-історичне мовознавство, вдосконалю ­
ючи його традиційні методи, виступав радянський япо­
ніст, синолог і тюрколог Є в г е н Д м и т р о в и ч П о ­
л і в а н о в (1890— 1937) у своїх «Л екци ях по введенню
в язьїкознание и общей фонетике» (1916— 1923), у п р а ­
цях «Введение в язьїкознание д ля востоковедньїх вузов»
(Л., 1928), « За марксистское язь їк о зн ан и е» 3 та ін.
П оглядів М. Я. М ар р а не поділяв т а к о ж основопо­
л ож н и к радянської лінгвостилістики Г р и г о р і й Й о ­
с и п о в и ч В и н о к у р (1896— 1947), який звертав особ
ливу увагу на глибоке вивчення історії літературн ої
мови 4, на словотворення, орфографію стародавніх п а­
м’яток та інші мовознавчі п р о б л е м и 5.
У зару б іж н ом у мовознавстві порівняльно-історичну
лінгвістику відкинули копенгагенські глосематики та ч а ­
стина ам ериканських дескрипгивістів. П разьк і філологи,
зокрема Трубецькой, блискуче володіли порівняльно-
1 Вопросьі грамматики, Сборник статей к 75-летию академ чка
И. И. М ещанинова, Вид-во АН С РС Р. М.—Л., 1960, стор 8— 10.
2 Перше в и д а н н я — 1914 р., с ь о м е — 1956 р.
3 Сборник статей (М., 1931). Є. Д. П оліванов перший у радян ­
ському мовознавстві склав описово-порівняльну граматику «Русская
грамматика в сопоставлении с узбекским язьїком» (Ташкент, 1933).
4 Г О. В и н о к у р . Русский язьік, Исторический очерк (М.,
1943).
5 Див. Г. О. В и н о к у р . Избранньїе работьі по русскому язьїку
(М„ 1959).
139
 історичним ^ методом і практично користувались ним
(пор. читані з 1924 р. у Віденському університеті лекції
М. С. Трубецького з порівняльної грам ати ки слов’я н ­
ських мов).
У першій половині XX ст. порівняльно-історичне м о­
вознавство п ереж и в ає нове піднесення, о д ерж авш и нові
ф акти і свідчення про індоєвропейські мови з матеріалів
розш ифрованих текстів мертвих мов (хеттської, то х а р ­
ських та крітомікенських д іа л ек т ів ), відкритих у кінці
ХІХ і на початку XX ст.
У цей час разом з іншими і сл о в’янські мовознавці
відзначились я к винахідливі розш ифровувачі н ововід­
критих п а м ’яток мертвих мов. Відомий болгарський уче-
ний-індоєвропеїст ВшГ. Георгієв разом з англійським
ученим М. Вентрісом розш иф рував кріто-мікенське пись­
мо, встановив х ар а ктер мови — прототип старогрецького
діалекту, а т ак о ж вік п а м ’яток — X I I I —XII ст. до н. е.
Пор. праці В. Георгієва: Б іе Т га^ег сіег кгеіізсЬ -ту ке-
пізсЬеп Киїіиг, іЬге НегкипГі ипсі іЬге ЗргасЬе, І. Ііг^гіе-
сЬеп ипсі Ш Н у г іе г (ЗоГіа, 1937); II. Ііаіікег ипсі Ш 1 -
Іугієг. Б і е ЗргасЬе сіег Еігизкег (З о їіа, 1938); Уог^гіе-
сЬізсЬе ЗргасЬш ззепзсЬаП; (ЗоГіа, 1941, 1942); П р о б л е ­
м и возникновения индоевропейских язьїков, ВЯ, 1956,
№ 1; И сследовани я по сравнительно-историческому язьі-
кознанию (М., 1958) та ін. Чеський учений, археолог і
мовознавець (ассіріолог) Б. Грозний багато п опрацю ­
вав над розш иф руванням великої кількості хеттських
текстів, відкритих з його активною участю в анатолій-
ському селі В о^Ьаг-кбі (150 км на схід від Анкари)
П раці В. Георгієва, М. Вентріса і Б. Грозного просу­
нули дал еко вперед індоєвропейське мовознавство. Нові
факти, встановлені вченими, допомогли з ’ясувати ряд
питань, досі н ерозв’язаних або невірно інтерпретованих
представниками третьої і другої генерації індоєвропеї­
стів.
1 В. Н г о 2 п у. Оіе ЗргасЬе сіег НеіЬіІег, іЬг Ваи ипсі іЬге 2и-
£еЬбгІ£кеіі гитп іпсіо£егшапІ5сЬеп З р га с Ь зіа ш т, „В о^Ьагкбі 5їи-
сііеп", НеГі І ипсі II. Ь еіргі£, 1917. Б. Грозний розш ифровував також
кріто-ш кенські написи (див. його повідомлення в 12 і 13 томах
„АгсЬіу огіепіаіпі", а також у праці ,Х ез іпзсгірііопз сгеїоізез. х
Е ззаі сіє йесЬіГ!гегпепі“ . Р га^ие, 1949). Критика показала необгрун­
тованість висновків Б. Грозного про значення знаків крітського
письма, а тако ж неправильність його методу розш ифровування
(«Общее и индоевропейское, язьїкознание», М., 1956, стор. 184).
Н ап р и кл ад , питання про первісне розселення індоєв­
ропейців. Р ан іш в ва ж ал и , що їх прабатьківщ иною була
Азія. П ізніш е б ула доведена неправильність такого по­
гляду; німецькі мовознавці і археологи висунули гіпоте­
зу про н айдавніш у індоєвропейську територію в північ­
ній Європі, головним чином, в північній Німеччині. П ісля
відкриття нових археологічних свідчень мертвих мов і
д ослідж ен ня старої індоєвропейської топоніміки в б а ­
сейні Чорного, Егейського і Середземного морів В. Ге­
оргієв переконливо показав, що первісні індоєвропейці
в ж е до третього тисячоліття до н. е. засел ял и територію
сьогоднішнього Б ал к ан ського півострова, теперішньої
південної У країни, територію Румунії, Угорщини, П о л ь ­
щі, Чехословаччини, південної Йімеччини і, можливо,
південної Італії. Цей погляд В. Георгієва підтримали
вчені (рад. археолог П. Н. Третяков і ін.).
' Великий в к л а д у розш и ф ровку письма старих п а м ’я ­
ток зробили в 50-х р о ках XX ст. радянські вчені. Гру­
зинський учений Г. А. М елікішвілі, користуючись ассіро-
вавілонським, хеттським і урартським письмом, дослідив
історію племен, що ж и л и в давнину м іж М алою Азією
і Іраном, зокрем а на території д ер ж а в и Урарту.
У праці «Урартські клиноподібні написи» М елікіш ві­
лі опублікував у транскрипції і російському перекладі
всі п ам ’ятки урартського клинопису, знайдені в Ірані,
Туреччині і З а к а в к а з з і та додав граматику, словник
урартської мови і ком ентарії («П рав да» за 22/ІУ, 1957).
М олодий ленінградський учений Ю. В. Кнорозов
знайш ов новий спосіб розш ифровки недослїдж еної досі
частини ієрогліфів мови індіанської народності майя.
Письмо м айя Кнорозов прирівнює до ієрогліфів, відкри ­
тих в Азії і Африці: «Тепер в ж е встановлено, що ста р о ­
давні цивілізовані народи Америки (майя, сапотеки,
ольмеки, т а к о ж кечуа і ай м а р а) користувались письмом
такого ж типу, як у С тарому світі — китайці, шумери,
єгиптяни і інші '.
1 Ю. В. К н о р о з о в . Проблема изучения иероглифической
письменности майя, ВЯ, 1957, № 5, стор. 73.—■Результати роботи
були опубліковані АН С Р С Р «Система письма древних майя. Опьіт
расшифровки» (1955).
ц —376 141
Пні!
 // * *
Л ( ■ і'уум'-/ <•о ^
Д о нових і значних успіхів порівняльно-історичного
мовознавства п р овади л а «лари н гальн а теорія», р озроб ка
якої стал а мож ливою після відкриття в хеттській мові
сонатного звука г. Відкриття підтвердило припущення
Ф. де Соссюра в його ранній праці (1879 р.) про існу­
вання в індоєвропейській звуковій системі ще двох со-
натів. Одним із них і був хеттський г.
Л ари н га л ьн у теорію розробили у своїх працях відомі
європейські і ам ериканські вчені — польський лінгвіст
Є. Курилович, французький мовознавець Е. Бенвеніст,
американські лінгвісти Е. Сепір, Е. Стертевант, В. П. Ле-
манн та ін. Я к противники л ар и н гал ьн ої теорії виступи­
ли італійський неолінгвіст Д ж . Бон ф ан те і співавтор
тритомного «порівняльного словника індоєвропейських
мов» й . Покорний.
Є. Курилович у своїх «Індоєвропейських етюдах»
(«Еіисіез іпсіоеигоррееппез», 1935) обгрунтовує гіпотезу
про три лари н гальн і консонанти в індоєвропейській мові-
основі. Він доводить, що первісні корені починались із
приголосних. Корені з початковим голосним м али р а н і­
ше перед цим голосним л арингальний звук г (пор. лат.
апіе і хетт. Ьап іі).
Е. Бенвеніст у роботі «Індоєвропейський словотвір
іменників» — «О гщ іпез сіє 1а ї о г т а ї і о п сіез п о т з еп іпсіо-
еигорееп», І (Рагіз, 1935) поставив, як і Є. Курилович,
зав д ан н я показати, що звукові ф актори мали в и р іш а л ь ­
ний вплив на будову іменникових основ в індоєвропей­
ській прамові і ск лав тези про х ара ктер і с к л а д індо­
європейського кореня. Н апри клад , у першій з п’ятьох
тез твердиться: 1. Індоєвропейський корінь був одно­
складовим із трьох звуків, з основного голосного е між
д вом а різними приголосними. П ’ята теза говорить про
утворення субстантивної основи Д а л ь ш і дослідж ення
індоєвропейських л ар и н гал ів виявили, що ларингальний
г в хеттській мові — р езультат субстрата. П роте цей
ф акт не міняє основного полож ення в л арингальній тео ­
рії. Л ари н гал ьн і звуки, крім індоєвропейських мов, існу­
вали т ак о ж в іберійсько-кавказьких мовах. Хеттська
мова зустрілась, мабуть, з такою, що зн а л а л арингальні
звуки, тому й са м а могла їх зберегти.
1 Обшее и индоевропейское язьїкознание, стор. 143.
142
2 . НОВІ ОПРАЦЮВАННЯ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ
І НЕІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ I ДІАЛЕКТІВ.
К оротку грам ати ку хеттської мови склав у 1940 р.
німецький учений й . Ф р і д р і х 1 (російський переклад
А. В. Десницької, 1952 р.). В аж л и в і праці про хеттську,
тохарську та інші мови опублікував датський лінгвіст
Г. Педерсен, наприклад, «Хеттська та інші індоєвропей­
ські мови», 19 382; «Тохарська мова з погляду індоєвро­
пейського порівняльного мовознавства», 1941 3; «К орот­
ка порівняльна гр ам а ти ка кельтських мов» 1937 4 (р о ­
сійський п ереклад 1954 р.) та ін. У п рацях П едерсена
багато порівняльно-історичного матеріалу. Теоретичні ін­
терпретації Педерсена оригінальні і в більшості добре
обгрунтовані.
Болгарськи й учений Д . Д ечев опублікував у 1952 р.
дослідж ен ня про фонетику ф ракійської мови під назвою
«Х арактеристика на тракий ския език» (С оф ія). Через
п’ять років — німецькою мовою: Оіе ШгакізсЬеп Зргасії-
гезіе (Шіеп, 1957). Д . Д ечев доводить, що фракійська
мова нал еж и ть до групи «сатем» індоєвропейських мов.
П рипущ ення Д ечева, що ал б ан ська мова є прямим про­
довж ен ням ф ракійської мови — сумнівне. Н е досить пе­
реконливе т а к о ж твердж ен н я про н ай бли ж чу спорідне­
ність ф ракійської мови з іранськими мовами (пор. р е ­
цензію С. Б од нар чук а у „\\^іепег зІауізіізсЬез ^ Ь г Ь и с Ь “ ,
1955, Всі. IV, стор. 177— 178).
Про фракійську мову вийш ла в новому опрацюванні
книга ак ад ем ік а Вол. Георгієва «Тракийския език» (Со
фія, вид. БА Н , 1957 р., з 26 зр а зк а м и фракійських н а ­
писів).
У ділянці порівняльно-історичної етимології в індо­
1 НеіЬіІізсЬез Е ІетепіагЬисЬ уоп ЛоЬаппез РгіейгісЬ, І. Кигг-
Е еіаззіе О г а т т а іік . Неіі1е1Ьег£, 1940. II. Ьезезійске (1946).
2 Н. Р е с З е г з е п . НіШіізсІї ипсі сііе апсіегеп іпсІоеигораізсЬеп
ЗргасЬеп. К орепЬаееп, 1938. „Н ізіогізк-Ш оїодізке МесМеІеІзег",
т . 25, Ь. 2.
3 Н. Р е с З е г з е п . ТосЬагізсЬ у о т О езісЬізрипкі сіег іпйоеиго-
раізсЬеп ЗргасЬуегк1еісЬип£. КорепЬакеп, 1941. „Н ізїогізк-Ш оїо^іске
МесУеІеІзег", т . 28, Ь. 1.
4 Н. Р е с і е г з е п . Н. Ь и і з. К игге уег£ІеісЬепс1е С г а т т а і і к сіег
кеШзсЬеп ЗргасЬеп. <3бі1іп£еп, 1937.
Його ж (раніш а) Уег£ІеісЬепс1е С г а т т а і і к сіег кеШзсЬеп З р га­
сЬеп, І—II. ОбШ п£еп 1909— 1913.
143
11*
 європеїстиці з ’явились необхідні д л я сучасного мово­
зн авства словники, наприклад:
А. \Уа1сіе—.1. Р о к о т у . Уег^ІеісЬепсІез \\^бгіегЬисЬ сіег
іпсІо^егтапізсЬеп ЗргасЬеп, І— III. Вегііп—Ьеіргід,
1927— 1932.
і. Р о к о т у . ІпсІо^етіапізсЬез еїутоІодізсЬ ез \Уог1:ег-
ЬисЬ. Вегп, 1949— 1951.
А. Е гпоиі—А. Меіііеі. В ісііоп аіге еІуто1о£одие сіє 1а
Іап^ие Іаііпе. Р агіз, 1932 ( І У - т е есі. 1954).
XV. М еуег— ІдіЬке. Р о т а п і з с Ь е з е іу т о Іо ^ ізс Ь е з Шбг-
ІегЬисЬ, 3 Аиїї. НеісІеІЬег^, 1935. (1 вид. 1911 — 1920;
2 вид. 1924).
А. О а и х а і Біс1:іоппаіге е і у т о і о ^ и е сіє 1а Іапдие
їгапдаізе. Р агіз, 1938.
Р. К1и§е—А. Обїге. Е іу т о Іо ^ із с Ь е з ШбгіегЬисЬ сіег
сіеиізсЬеп ЗргасЬе. Вегііп— Ьеіргі£, 1930— 1934.
\У. Ш. З к е а і А сопсізе е і у т о і о ^ і с а і Оісііопагу оГ Ше
епдІізЬ Іап д и а^е. ОхГогй, 1936.
К. ЬокоІзсЬ. Еіуш оІо^ізсЬез ШбгіегЬисЬ сіег еигораі-
зсЬеп ( ^ е г т а п із с Ь е п , гошапізсЬеп ипсі зІауізсЬеп) ДУбг-
Іег огіепіаІізсЬеп ІІгзргип^з. НеісІеІЬег^, 1927.
•І. В. Н о ї т а п п . Е іу т о Іо ^ із с Ь е з ШбгіегЬисЬ сіез Огіе-
сЬізсЬеп. МйпсЬеп, 1950.
А. Лигеі УосаЬиІаіге е іу т о іо ^ іц и е де 1а Іапдие Ьіі-
іііе. Ь і т о ^ е з , 1942.
М. МаугЬоГег. КигхдеГаззіез еІутоІо^ізсЬ ез ^ б г іе г -
ЬисЬ сіез АШпйізсЬеп. НеісІеІЬегд, 1953.
А. Ш аМ е— Л. В. Н о ї т а п п . ЬаіеіпізсЬез е іу т о Іо ^ ізс Ь е з
ШбгїегЬисЬ. НеісІеІЬегд, 1938— 1954.
Е. Ргапкеї. ІліаиізсЬез е іу т о Іо ^ із с Ь е з ШбгіегЬисЬ.
НеісіеІЬегд— О бШ п^еп (6, ЬіеІег.), 1957.
У першій чверті XX ст. складені були повні або не-
закінчені етимологічні словники: сл о в ’янських мов (див.
д о д а то к), румунської, італійської, албанської (1891),
шведської, норвезької і датської, голландської, к е л ь т­
ської та ін. мов.
У цей час розгортається робота над ск ладан н ям к у р ­
сів описових, історичних і порівняльно-історичних г р а м а ­
тик слов’янських, романських, германських і ін. індоєв­
ропейських і неіндоєвропейських мов. (Відповідну
бібліограф ію подають автори курсів, наприклад: В. В. Ви-
ноградов. Русский язьік (1947); С. Б. Бернштейн. Очерк
сравнительной грам м ати ки славянских язьїков (М.,
144
1961); 3 . Прокош. С равни тельн ая гр ам м ати к а герман-
ских язьїков (М., 1954); М. В. Сергиевский. Введение
в ром анское язьїкознание (М., 1954); А. Бах. История
немецкого язьїка (М., 1956) т а ін.
Р ад ян сь кі мовознавці збагачую ть індоєвропейське і
з аг а л ь н е мовознавство рядом в аж л и в и х праць.
В. І. А баєв опублікував у 1949 р. велику працю «Осе-
тинский язьік и фольклор». Автор довів, що осетинська
мова нал еж и ть до іранської групи мов і с к л а л ась на
к а в к аз ь к о м у субстраті. Р озвиток осетинської мови про­
стеж ується в книзі А б аєва за дві тисячі років, н е зв а ­
ж аю чи на те, що письменність осетинською мовою по­
ч ал ась тільки з ХІХ ст. Автор висловив цікаве і п р ав до­
подібне припущення, що предки осетин алан и від V II ст.
до н. е. по III ст. н. е. входили в скіф о-сарм атські п ле­
мінні групи.
В. І. А баєв відомий т а к о ж як автор «Историко-зти-
мологического сл о варя осегинского язьїка» (т. І. М.,
1958), який мовознавча критика високо оцінила як нове
поглиблення етимологічних дослідж ень '.
Ф ундаментальною працею з лексикології є семитом­
ний «Кореневий словник вірменської мови» Г. Ачаряна,
опублікований вірменською мовою в Єревані, 1921—
1935 рр. (близько 10 тисяч сторінок).
Н а високому порівняльно-історичному рівні стоять
нові етимологічні праці О. Н. Трубачова. «История с л а ­
вянских терминов родства» (М., вид. АН С Р С Р , 1959);
«П роисхож дение назван ий домаш них животньїх в с л а ­
вянских язьїках» (М., Вид. АН С Р С Р , 1960) та ін.
Ч и м а л о вдалих етимологій мож на знайти в лінгві­
стичних п рац ях Л. А. Булаховського (1888— 1961):
«Исторический комментарий к русскому литературному
я з ь їк у » 2, «Н ариси з загального мовознавства» (1955),
«П итання походження української мови» (1956), «З істо­
ричних коментаріїв до української мови» 3 та ін. П ід но­
1 Т. А. Д е г т е р е в а. Пути развития современной лингвистики,
т. І. (М„ 1961, стор. 188— 192).
2 Перше видання 1936 р., друге — 1939, третє — 1950, четверте—
1953.
3 У статтях, опублікованих у ж. «М овознавство» (Н З Ін-ту мо-
во-ства ім. О. О. Потебні АН У РС Р (тт. II— III, 1946; VI, 1948; V III
1949; IX, 1951; X,1952; X II, 1955; у Н З КДУ, тт.V, в. І, 1946; V,
в. 2, 1946; VI, в. 1, 1947; V III, в. З, 1948.
145
сячи на вищий рівень методику порівняльно-історичного
мовознавства, Л. А. Б у лаховський _д ав глибокі праці з
історичної граматики і-^схшисшки сл о в’янських, зо к р е­
ма східнослов’янських мов, капітальні досл ідж ен ня в
галузі акцентології сл о в ’янських мов (понад сорок а к ­
центологічних п р а ц ь ) 1.
Загал ьн о го визнання і високої оцінки засл уж ил и
праці В. В. В иноградова в розробці грам ати ки і сти л і­
стики історіГросій(!ЬКоі л ітературн ої мови.
П роблем и словосполучення, синтагми, фразеології,
питання співвідношення грам ати ки і логіки і ін. знайшли
в численних роботах, В. В. В иноградова нове, ор и гін ал ь­
не висвітлення, й о г о ф ундам ен тал ьн а п р ац я «Русский
язьік» (1947) має велике значення д ля російського і
слов’янського мовознавства.
Д осл ід н а робота П. С. О бнорського «Очерки по исто­
рии русского литературного язьіїзд старш его периода»
(1946) внесла р о з’яснення в суперечливі думки поперед­
ників про літературну мову Київської Русі. В «Очерках»
справедливо обгрунтовується погляд про староруський
хар актер мови ділових документів та ю ридично-законо­
давчих п а м ’яток того часу, але безпідставно з ап ер е­
чується одночасне існування ст а р о (ц е р к о в н о )с л о в ’я н ­
ської літературн ої мови в X I—X III ст. Ф. П. Філін у
праці « Л ек си ка русского литературного язьїка древне-
киевской зпохи» (Уч. зап. Л Г П И им. А. И. Герцена,
т. 80), важ л и в ій не тільки д л я русистики, але й д ля с л о ­
в ’янського мовознавства, ск л а в систему словникового
ск ладу староруської мови, сх арактер и зув ав в зає м о ­
з в ’язки староруського словника і словника стар осл о­
в’янської мови і висвітлив окремі процеси їх лексичного
розвитку.
Б а г а т о нового д л я російського, а та к о ж сл ов’янсько­
го і загальн ого м овознавства внесла оригінальна праця
О. С. Ахманової «Очерки по русской и общей лексико-
логии» (1957). А вторка оп убл ікувал а за останні роки
р яд актуальн и х критичних робіт про напрями з а р у б іж ­
1 Д ослідж ення з мовознавства в Українській Р С Р за 40 років.
К„ 1957. Окремо: Л е о н і д А р с е н і й о в и ч Б у л а х о в с ь к и й .
Д о 70-річчя з дня народж ення і 50-річчя наукової і науково-педаго­
гічної діяльності, В-во АН У РС Р. К-, 1958.
146
ного мовознавства та нові проблеми сучасної лінгві­
стики.
В. С. Соколова описала фонетику мов іранської гру­
пи на території С Р С Р . В аж л и в е значення д л я іраністи­
ки маю ть її роботи: «Фонетика тадж и кского язьїка»
(1949) та «Очерки по фонетике иранских язьїков»
(1953) у 2-х томах: І. Фонетика мов белуджі, курдської,
тали ської і татської; II. Фонетика осетинської, ягноб-
ської і памірських мов.
П. А. і Р. І. Баранн и кови п ереклали з індійської мови
працю К а м т а п р а с а д а Гуру « Г р ам м ати к а хинди» (І, за
ред. Б. А. Л а р ін а ; М., 1957).
У галузі германістики треб а відзначити праці
В. М. Ж и рм ун ського «История немецкого язьїка» (3 вид.
1948) та його описово-порівняльне дослідж ен ня «Не-
м ецк ая диалектология» (1956); посібник М. М. Гухман
«Готский язьік» (1958); кн. Б. М. Задоро ж н ого «П орів­
н яльна фонетика і морфологія готської мови» (Л Д У ,
1960); З . П ро к о ш а « С равнительная гр ам м ати ка гер-
манских язьїков» (п ерекл ад з англійської; М., 1954);
кн. А. Б а х а «История немецкого язьїка» (переклад з ні­
мецької мови; М., 1956).
З англійської філології в С Р С Р до важ л и віш их н а ­
л е ж а т ь праці А. І. Смирницького: «Древнеанглийский
я з и к » (М., 1955); «Л ексикология английского язьїка»
(М., 1956), «Синтаксис английского язьїка» (М., 1957),
«М орфология английского язьїка» (М., 1959); кн.
Н. Н. Амосової «Зтимологические основи словарного
со став а современного английского язьїка» (М., 1956);
кн. И. В. А рнольда «Л ексикология современного англий­
ского язьїка» (М., 1959).
У 1948 р. вийшов перший (на 50 тисяч слів) англо-
український словник М. Л. П одвезька; 1952 р. україн-
сько-англійський словник того ж автора (близько 60
тисяч слів).
З романського мовознавства в С Р С Р привертають
увагу такі новіші праці: М. В. Сергиевский «Введение
в романское язьїкознание» (в. 2. М., 1954); Ш. Балли.
О б щ а я лингвистика и вопросьі французского язьїка (пе­
р ек л а д з французької; М., 1955); А. А. Андриевская.
Характерньїе чертьі современного ф ранцузского синтак-
сиса, Н З КДУ, т. 16, в. 5. К., 1957; N. N. Ь о р а іп ік о у а —
N. А. МоисЬоуіісЬ. Ргесіз сіє Іехісоїо^іе сій їгапдаіз т о -
147
 сієгпє (М. 1958); К. А. Аллендорф. Очерк истории фран-
дузского язьїка (М., 1959); Р. Г. Пиотровский. Очерки
по стилистике французского язьїка. М орфология и син­
таксис (вид. 2, Л., 1960); М. К- М орен— Н. Н. Тетерен-
никова. С тилистика современного французского язьїка
(М., 1960). О. О. А ндрієвська і Л. А. Я воровська склали
перший (на 50 тисяч слів) французько-український
словник (К., 1955)1. к
3. ЛІНГВІСТИЧНА ГЕОГРАФІЯ І ПОРІВНЯЛЬНЕ
МОВОЗНАВСТВО.
Новому піднесенню і пож вавленню порів;гяльно-істо-
ричного мовознавства сприяє широке розгортання мов­
них дослідж ень діалектологічним МРТО^ОІГ-- - -гвігтицнпУ
географії. Р ад ян сь кі мовознавці справе.; .но в ід зн а­
чають, що лінгвістична географія стала п багатьох є вро ­
пейських к р а їн а х найбільш раціональним виходом із
кризи, яку п ер еж и в ал а індоєвропеїстика на початку
XX століття. Я к р а з географічне досл ідж ен ня мовних
ф актів здалось лінгвістам тим ж ивим д ж ерелом , з якого
індоєвропейське мовознавство могло почерпнути нові
сили. У деяких країн ах, наприклад, у Німеччині, лінгві­
стична географія д осягл а значного розквіту в результаті
тісних спадкових з в ’язків з м о л о д о г р а м а т и з м о м 2 —
з відомим зак л и ко м Б ру гм ан а і Остгофа вивчати р о з­
виток мови ш ляхом спостереження ж и вої розмовної
мови, «покинувши зад у ш л и ву атмосферу... індоєвропей­
ських праф орм і вийшовши на свіже повітря відчутної
дійсності» (передмова до «Морфологічних розвідок на
грунті індоєвропейських мов», т. І, 1878, стор. 8).
Лінгвістична географ ія в плані синхронії і діахронії,
у зв язк у з історією матеріальної і духовної культури
н ароду і його землі (топонімії) має велике значення д ля
порівняльно-історичного мовознавства нового типу. В и ­
вчення народних д іал ектів за їх територіально-геогра­
фічним поширенням допом агає виявити і вивчити д іа ­
лектні взаємовпливи і схрещення від дофеодальних
З технічних причин скорочено про дослідж ення тюркських,
іберо-кавказьких, угро-фінських, алтайських та палеозойських мов.’
/»« Т Д е г т е р е в а . Пути развития современной линпвистики, І,
(М., 1961), стор. 119.
148
епох, простежити контакти споріднених і неспоріднених
мов від найдавніш их часів і реконструювати найстаро-
давніш і н аш а ру ва н н я в наших мовах на основі лінгво-
географічних ізоглос т а їх перехрещень М етод лінгві­
стичної географії успішно застосовується в роботі р а д я н ­
ських д іалектологів *.
4. З НОВИХ ДОСЯГНЕНЬ у к р а ї н с ь к о г о ОПИСОВОГО
І ПОРІВНЯЛЬНОГО МОВОЗНАВСТВА.
П ісл я Ж овтн я, позбувшись царського гал ь м а з а б о ­
ронних указів і регресивних націоналістичних обмежень,
україн ська наука змогла, нарешті, повною мірою стати
на сл у ж б у народові. Р а з о м із іншими гал у зя м и знань
розвивається й н аука про мову. З а роки Р ад ян сь кої в л а ­
ди опубліковано сотні праць (статей, розвідок, моногра­
фій, дисертацій та ін.) з фонетики, граматики, лексики
і стилістики україн ської м о в и 2. Н а другу чверть і се­
редину XX ст. прип ад ає вихід у світ низки нових аб о
повніших курсів г рам а ти к — вузівських підручників та
посібників з українського і загального мовознавства.
М. Я ^ К а л и нович (1888— 1949), відомий санскритолог
і л е к с и к о г р а ^ Т ТСТав перший український підручник
«Вступ до м овознавства» (ч. Т. К-, 1947). У 1955 (2
вид. 1959 р.) в Києві вийшли «Нариси з ^загального мо­
вознавства» Л. А. Б у л а ховського.
У цьому часі ~3'“ вН.ігггЯ. Ліпший двотомний «Курс
сучасної україн ської літературної мови» за редакцією
Л. А. Б ул аховського (К-, 1951); перший підручник укра-
їнської діалектології «Н ариси з діалектології у к р а їн ­
ської мови» Ф. Т. Ж и л к а (К., 1955); перший підручник
«П орівняльної граматики української і російської мов»,
складений авторським колективом (К-, 1957; 2 вид.
1961); перший повнішиїТлидручник «Історичної г р а м а ­
тики української мови», складений авторським колекти­
1 Т. А. Д е г т е р е в а . ГІути развития современной лингвисти-
кн, І, (М., 1961), стор. 159.
* П р и м і т к а . В Радянськом у Союзі заверш ується перервана
другою світовою війною робота над збиранням діалектологічних м а­
теріалів і складанням лінгвістичних атласів мов радянських народів.
2 Д ив. зб. «Д ослідж ення з мовознавства в У країнській Р С Р за
40 років», видання Ін-ту мовознавства АН У РС Р. К-, 1957,
стор. З—309.
149>
вом (к ., 1957); перший двотомний «Курс історії у к р а ­
їнської літературної мови», т. І. (К., 1958), т. II (1961)
за редакцією І. К Біло дід а : перші посібники стилістики:
В. С. В ащ енка «Стилістичні яв и щ а в українській мові»
(ч. І. ХДУ, 1958); А. П. К о в а л ь «П рактична стилістика
сучасної української мови» (в. І. ХДУ, 1960); І. Г. Ч е ­
редниченка «Н ариси з загаль н о ї стилістики сучасної
української мови» ( К , 1962).
М онографічні дисертаційні роботи: а) 3 історії у к р а ­
їнської мови та порівняльного слов’янського словотвору:
Л. Л. Гумецької, «Н арис словотворчої системи у к р а їн ­
ської актової мови X IV — XV ст.» ( К , 1956); І. І. К о в а ­
лика, «Питання сл ов’я нського іменникового словотвору»
(Л Д У , 1958; 1961 )Т~СТ'П. С ам ій лен ка «Історія особових
займенників сл ов’янських мов» (1957). б) 3 історії літе­
ратурної мови: І. К. Біл одід а «П итання розвитку мови
української радянсько?! х у д а к н ь о ї прози» ( К , 1955);
П. П. П л ю щ а «Н ариси з історії україн ської літературної
мов»» (Кг, 1958). в) 3 історичної граматики: С. П. Бев-
зенка «Історична м орфологія української мови» (У ж ­
город, 1960); О. П. Б е зп а л ь к а «Н ариси з історичного
синтаксису української мови» ( К , 1960). г) 3 д іа л е к ­
т о л о г і ї — діалектологічні монографії, виконані методом
лінгвістичної географії: В. С. В ащ енка «П олтавські го­
вори» (1957); Й. О. Д зендзелівського «Лінгвістичний
а тл ас українських народних говорів З а к а р п а т с ь к о ї об ­
ласті У Р С Р (Л ек си к а)» , ч. І (1958, Ужгород, Н З УДУ,
т. XXXIV); ч. II (1960, Ужгород, Н З УДУ, т. ХХХХІІ);
Г. Ф. Ш ила «Південно-західні говори У Р С Р на північ
від Д ністра» (Львів, 1957). (З а м еж ам и У Р С Р ) : І. Пань-
кевича «Українські говори П ід карп атськ о ї Руси і сумеж-
них областей» (ч. І. П р а га , 1938); К. Ое.|пу « О ^ а г у икга-
ігїзкіе ТагпороІ 82С2 у 2 пу» (Шгос1а\у, 1957). д) П ох од ж ен ­
ня діалектів: гіпотезу про улицьке походж ення східно-
карпатськи х говорів висунув і обгрунтував автор цих
р яд к ів у кн. « Д іа л ек т і літературна мова» ( К , 1960).
Л ІТ ЕРА Т У РА
1. А х м а н о в а О. С. Основньїе направлення лингвистического
структурализм а, вид. МГУ, 1955.
2. Б у л и ч С. Очерк истории язьїкознания в России. СПб., 1904.
3. В и н о г р а д о в В. В. Русская наука о русском литературном
язьіке, «Ученьїе записки МГУ», вип. 106; «Роль русской науки
в развитии мировой науки и культури», т. II, кн. 1 і 2, МГУ,
1946.
4. Д е л ь б р ю к Б. Введение в изучение язьїка. СГІб., 1904. П ере­
клад з нім. мови опублікований у «Трудах Петербургского
университета» разом з роботою С. Булича «Очерк истории
язьїкознания в России».
5. Г е о р г и е в В. И сследования по сравнительно-историческому
язьїкознанию. М., 1958.
6. Д е с н и ц к а я А. В. Вопросьі изучения родства индоевропей-
ских язьїков, Вид-во АН С РС Р. М.—Л., 1955.
7. Д е г т е р е в а Т. А. Краткий обзор лингвистических учений
в XIX—XX веках в Европе, 36. «П роблеми изучения язьїка».
М осква, 1957, вид. Академии общественньїх наук при
ц к кпсс.
8. Д е г т е р е в а Т. А. Пути развития современной лингвистики,
І. М „ 1961; II. М„ 1962.
9. К у з н е ц о в П. С. У истоков русской грамматической мьісли,
Вид-во АН С РС Р. М„ 1958.
10. М е й є А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских
язьїков, з дод. «Очерк развития сравнительной грамматики».
М„ О ГИ З, 1938.
11. «Общее и индоевропейское язьїкознание», збірник статей
Ф. Ш пехта, Г. М юллера і В. П ізані (за редакцією В. А. Звє-
гінцева). М., 1956.
12. Т о м с е н В. История язьїковедєния до конца XIX века (рос.
переклад), М., Учпедгиз, 1938 (нім. вид. 1927; датське вид.
1902).
13. Х рестоматия по истории язьїкознания XIX-—XX веков (за ре­
дакцією В. А. Звєгінцева). М., 1956; часть II, И стория язьїко­
знания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. М., 1960.
14. Ч е м о д а н о в Н. С. Сравнительное язьїкознание в России.
М„ 1956.
15. Я г и ч ь И. В. История славянской филологии. СПб., 1910. Див.
ЗС Ф (Знциклопедия славянской филологии).
 В . Третя генерація представників порівняльно-історичного
мовознавства ....................................................................................... 73
1) М олодограматики (неограматики, новограматики; Лип^-
й г а т т а ї і к е г ) ................................................................... 73
ф 2) Звукові закони молодограматиків та аналогія . 74
3) І. О. Бодуен де Куртене і К азанська школа російського
мовознавства .................................................................................. .76
і 0 4) М осковська лінгвістична школа П. Ф. Ф ортунатова 81
* 5) Олексій Іванович Соболевськ-ий (1856— 1929) . 84
6) Олексій Олександрович Ш ахм атов (1864— 1920) . 86
7) Ш аім а т о в і Корш за ’л р а в а української мови . 91
ЗМІСТ 8) Л . (^. Щ ерба і дальш ий розвиток учення про фонему 93
- 9) Соціологізм у порівняльно-історичному мовознавстві . 9Я-
10) С аю ^ о н ізм і піяупп^ іЧ м у «Курсі» Ф. де Соссюра
£? І. Н аука про мову в стародавній І н д і ї ..................................... З
11) П р о ти м о л о д о гр ам а ти зм у V ; “ — * .
II. Мовознавчі питання у грецьких філософських і грам а­
тичних ш к о л а х .................................................... . . . 7 а) Ш кЬла Г. Ш ухардта «Слова і речі» — „АУбгіег" ипсі
Заспеп” ...................................................................
1) Арістотель (384—322 до н. е.) і його логіцистична
граматика ......................................................................................... 9 / б) Ш кола естетичного ідеалізму К. Фослера '.
III. Граматика у стародавньому Р и м і ........................................... 14 в )П р е д с та в н и к и ф у н к ц іо н а л ізм у ..............................
? € 1) Значення античної науки про м о в у .................................... 15 - г) Неолінгвістика л% . ......................................
IV. Занепад науки л р о ’ мову в с е р е д н ь о в іч ч і............................ 17 і д) Філософські і психологічні тебрії мови .
V III. Нові напрями в лінгвістиці 1-ї половини XX ст.
V .'Е п о х а відродження. Вивчення класичних і нових народ-
V них м о в ...............................................................................................20 1. С труктуралізм. М атематичні методи в мовознавстві
1) М овне відродження і наука про мову у східних слов’ян 21 <— . а) П разька фонологічна школа («П разький лінгвістич
нин ( г у р т о к » ) ..............................
2) Л ексикографічна робота у східних слов’ян у Західній
Європі (XVI—X V III с т . ) ........................................................... 26 б) Копенгагенська школа структуралістів
VI. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства . . 32 __ в) ^м ер'иканський структуралізм і дескриптивна лічгві
етика . ' ..........................................................................
М овознавча діяльність М ихайла Васильовича Ломоносова
г) Щ ойтнолінгвістика . __ _
(1711— 1765) . . . . * ............................................................ 33
V II. Порівняльно-історичне мовознавство XIX ст. та його на­ д) М атематичні методи в мовознавстві . . . .
Лінгвостатистика. М ашинопереклад. Теорія інфор
прями ............................................................ —:— ~ — --------------■3^ м мації...
м ац
А. Основоположники і перша генерація представників по-
рівняльно-історичного м о в о з н а в с т в а ..................................... 36 {Теорія інформації (зв’язку) і лінгвістика
IX. Розвиток
ізвйтої і досягнення порівняльно-історичного мовознав
1) Про значення санскриту для порівняльно-історичного
ства в першій половині XX ст.......................... 134
м о в о з н а в с т в а ........................................................... ....... 38
2) П орівняльне мовознавство у східних слов’ян (слов’я ­ 1) Радянське і зарубіж не м о в о зн ав ств о .............................. 134,
нознавство) ........................................................... ч . ^ . 41 2) Нові опрацю вання індоєвропейських і неіндоєвропей
^ ських мов і д і а л е к т і в .................................................... 143
3) Д альш ий розвиток порівняльно-історичного мовознав­
ства .................................................................................................. 52 ).ЧЦ~ Лінгвістична геогпяфія і порівняльне м овознавство. 148
а) Порівняльно-історичний, метод у германській ф іло­ ' V 4) З3 нових досягнень українського порівняльного мово
знавства 149
логії 52
б) Порівняльно-історичний метод у санскриті . . . 53
в) Порівняльно-історичний метод у класичнім філології 53
г) Порівняльно-історичний метод у романській філології 54
д) Порівняльно-історичне мовознавство у слов’ян (з а ­
хідних і п і в д е н н и х ) .................................................... С- 54
е) Історичне мовознавство в мовах кельтської групи 55
/ є) Порівняльне мовознавство в мовах інших сімей . 56
Б л Д р у га генерація представників порівняльно-історичного
мовознавства в XIX ст. (II пол. XIX с т . ) ..............................С р ?
^ І І ) Н атуралізм (біологізм) у мовознавстві . . '. . об
2) Психологізм у порівняльно-історичному мовознавстві .
У- 3) Харківська лінгвістична школа О. О. Потебні . . . 65
4) В атрослав Ягич (1838— 1923) і П етербурзько-віденська
славістична школа . » . . 71

152
 О бкладинка худож ника Ю. Криги

Бронислав В ладим ирович Кобьілянский

Краткий обзор истории язьїкознания
(на украинском язьіке)
Государственное учебно-педагогическое издательство
«Радянська школа»

Редактор М арченко Л . М.
Художн. редактор В иш няк П. Т.
Технічний редактор Ш евченко Л. І.
Коректор Завгородня Е. Т.
Здано до набору 10/У-1963 р. Підписано до д р у ­
ку І4/Х-1963 р. Папір 84ХІ08‘/з2. Ф і з . друк,
арк. 4,875, умови, арк, 7,995, видави, арк. 8,19.
Тираж 4.000. БФ 33749.
Д ерж авне учбово-педагогічне видавництво « Р а ­
дянська ш кола». Київ, вул. Юрія Коцюбинсько­
го, 5. Видавн. № 13800.
Ціна 32 коп.
Зам. № 376. Л ьвівська книжкова друкарня Го-
ловполіграфвидаву М іністерства культури У Р С Р ,
Л ьвів, П екарська, 11.

230798