Гостра ниркова недостатність

1. Проводити диференційну діагностику різних форм ГНН.

Диференційну діагностику еобхідно проводити між преренальною, ренальною та

постренальною формами ГНН. Аренальну форму ГНН підтверджує відсутніть нирок в
анамнезі.

На преренальну ГНН вказують ознаки зниження ОЦК, розвиток на тлі серцевої або
печінкової недостатності або в умовах терапії інгібіторами АПФ. Преренальна ГНН
характеризується співвідношенням у крові сечовини до креатиніну більш ніж 20:1,
осмолярністю сечі — більш ніж 500 мосмоль/л та фракційним виділенням натрію
менше 1 %, “порожнім” сечовим синдромом.

За наявності ренальної ГНН співвідношення сечовини до креатиніну крові не

перевищує 20:1, осмолярність сечі знаходиться в межах 250–300 мосмоль/л, фракційна
екскреція натрію становить понад 3 %, наявний сечовий синдром.

На постренальну природу ГНН можуть вказувати дані анамнезу (напади болю в

поперековій ділянці, в животі або в сечовому міхурі, відходження каменів у минулому,
епізоди макрогематурії, порушення функції кишечника, гінекологічні захворювання).
Постренальну ГНН також підтверджує застій сечі в ниркових мисках або сечовому
міхурі, візуалізований за допомогою УЗД.

2. Дані лабораторних обстежень.

Загальний аналіз крові – анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз (іноді може бути

тробоцитоз та лейкопенія), прискоення ШОЕ.

Біохімічний аналіз крові – порушення електролітного складу крові у розмірі

гіперкаліемії, гіперкальциемії, гіпонатріемії, гіперфосфатемії, збільшення концентації
креатиніну та сечовини. Гіпоальбумінемія, гіпергаммаглобулінемія.

Газометрія артеріальної крові – метаболічний ацидоз.

Загальний аналіз сечі – протеїнурія різного ступеню, гіпостенурія, патологічні

компоненти сечового осаду (еритроцитурія, лейкоцитурія, зернисті та еритроцитарні
циліндри.)

3. Складіть схеми інтенсивної терапії ГНН на різних стадіях.

Лікування ГНН перш за все повинно бути спрямовано на усунення причини, що

викликала її. Найчастіше такою причиною є шок, тому в таких випадках проводиться
інфузійна терапія (білкові розчини, великомолекулярні декстрани) для нормалізації
артеріального тиску і поповнення об'єму циркулюючої крові. Введення рідин
проводиться під контролем центрального венозного тиску, зважаючи на небезпеку
гіпергідратації і розвитку набряку легенів.
Початкова стадія
Регідратація – реополіглюкін, ізотонічний розчин натрій хлору, 5-10% розчин
глюкози. При кровотечах – плазма крові, еритроцитарна маса, альбумін.
За відсутності анурії можна застосовувати фуросемід 1-2 мг/кг + дофамін 1-3
мкг/кг*хв. При відсутності реакції на фуросемід протягом 1-2 діб застосування
манітолу протипоказане. Якщо від консервативної терапії ГНН немає ефекту протягом
2-3 діб, її подальше продовження даремне і небезпечне, показане застосування
гемодіалізу.

Олігоанурична стадія
За ефективності консервативного лікування, воно продовжується, за неефективності –
застосовується програмний діаліз.
При наявності гіперкаліемії 10 мл 10% розчину Са глюконату в/в + глюкоза 40% +8-
10ОД інсуліну на кожні 100 мл глюкози.
При наявності метаболічного ацидозу показане введення бікарбонату.
При інфекційних ускладненнях доцільно призначити полусинтетичні пеніциліни в ½
дози. Але при важких септичних ускладеннях можна призначати будь-який антибіотик
згідно чутливості мікрофлори.

Діуретична стадія
Продовжується інфузійна терапія з підвищенням кількості введення рідини через
можливий розвиток гіповолемії.

Лікування постренальної ГНН зазвичай вимагає обов'язкової участі уролога. Основне

завдання терапії – якомога швидше усунути порушення відтоку сечі, щоб уникнути
незворотного пошкодження нирки. Якщо обструкція сечової системи знаходиться на
рівні сечівника або шийки сечового міхура, зазвичай достатньо установки
трансуретрального катетера. При більш високому рівні обструкції сечовивідних
шляхів вимагається накладення перкутанної нефростоми.

Лікування гемодіалізом починають негайно, без спроб консервативного

лікування у випадках:
 вираженого гіперкатаболізму (приріст сечовини крові більш 15-20мг/д з
наростаючую гіперкаліємією і метаболічним ацидозом);
 важкій внутріклітинній гіпергідратації (загроза набряку легенів, мозку, розвиток
перикардиту);
 повній ренальній анурії;
 ГНН з незворотною течією (білатеральний кортикальний некроз, гемолітико-
уремічний синдром і ін.)

Загальними показаннями до гемодіалізу є гіперкаліємія більше 7 ммоль/л, підвищення

рівня сечовини крові до 24 ммоль/л, поява симптомів уремії (нудота, блювота,
загальмованість), гіпергідратація і метаболічний ацидоз.

4. Розраховувати добову потребу в рідині у хворих з ГНН.

Для розрахунку об’єму гідратації необхідно кроистуватись формулою добовий діурез
+ 500 мл і додавати 300 мл рідини на кожен градус при підвищенні температури тіла
вище 37 градусів.