БІЛІНГВАЛЬНА

ОСВІТА США
В И КО Н А Л А : М А Ц А К ВА Л Е Н Т И Н А
 У США білінгвальне навчання дуже поширене і здійснюється в
багатьох варіантах. До 8 млн американців не вважають рідною англійську
мову. У загальноосвітніх закладах навчається 5,8 млн школярів із таких
сімей, третина яких – іспаномовні.

На двомовному навчанні наполягають насамперед латиноамериканці та

іммігранти з Азії. Його популярність є наслідком комплексу педагогічних
та соціальних факторів та мотивацій: намірів міжнаціонального
спілкування, необхідності вивчення обов'язкових національних мов,
потреби збереження місцевих мов, багатомовності урбаністичної
цивілізації, зростання "мовного націоналізму" (прагнень за допомогою
мови зберегти культурне коріння) тощо.
Законами США (1967, 1968, 1974) крім обов'язкового вивчення
та знання державної (англійської) мови передбачено і
білінгвальне навчання. Таке навчання підтверджено
законодавством 22 штатів. На Гаваях англійська та місцева мови
вважаються рівними мовами навчання. Білінгвальне навчання
підтримується федеральними фондами та програмами.
Відповідно до федеральним законодавством та законами
окремих штатів виділяються кошти на організацію
білінгвального навчання: підготовку програм, учительських
кадрів, науково-методичні дослідження, підтримку навчальних
закладів (особливо для іспаномовних).
Білінгвальне навчання іммігрантів та інших
меншин організовується повсюдно.

Офіційно двомовна система навчання

сформульована наступним чином: "Це
використання двох мов, одна з яких є
англійською, як засоби навчання для однієї і
тієї ж групи учнів за чітко організованою
програмою, що охоплює весь навчальний план
або ж тільки частину його, включаючи
викладання історії та культури рідної мови”.
Білінгвальне навчання має знімати мовні проблеми,
покращувати успішність, розвивати навички мовлення.
Основними проявами білінгвального навчання є
підтримка вивчення рідної мови через певну організацію
навчання та навчальні матеріали, навчання другої мови,
створення двомовних класів та шкіл
У школах США найбільш
поширена модель двомовного
навчання дітей національних
меншин, відома під назвою
перехідної програми (transitional
bilingual education), коли 50%
предметів ведеться англійською
мовою, а решта – за програмою
двомовності чи багатомовності.
Пізніше школярів включають до
одномовного (англійською
мовою) процесу навчання у
багатонаціональній школі.
Програми та методики білінгвального навчання варіативні. Навчання може
бути груповим та індивідуальним. Частина програм та методик передбачає
розвиток навичок говоріння неанглійською мовою. Усі програми також
припускають, що школярі мають набути такої компетенції у мові та культурі
більшості, яка забезпечить необхідний рівень спілкування у соціумі.
Виділяються три типи двомовного навчання:
Перший – підтримка здатності говорити, читати та писати рідною мовою,
одночасно вивчаючи англійську. Спочатку уроки ведуться рідною мовою, а
англійська вивчається як іноземна. Передбачається, отже, перехідне
використання рідної мови меншин як засобу навчання (особливо у перший
рік навчання) до підтримки білінгвального навчання у старших класах. Потім
школярі навчаються двома мовами.
Другий тип навчання не ставить за мету навчати знання двох мов. Рідна
мова використовується доти, поки школярі достатньою мірою не опановують
англійську, після чого навчання ведеться лише цією мовою.
Третій тип навчання адресований класам, що складаються
з англомовних та неангломовних школярів. Спілкуючись,
діти навчають мови один одного.

У білінгвальних навчальних закладах США школярі, які не

говорять офіційною мовою, здобувають уроки англійської.
Навчання організують і у приватних навчальних закладах:
англійською та мовою етнічної меншини. При цьому
створюються класи з викладанням рідною мовою, "простою"
англійською, а також змішані класи, де учні не мають
труднощів з англійською мовою. Класи поділяються на різні
рівні в залежності від глибини та обсягу матеріалу, що
вивчається.
 Є ще один аспект проблеми білінгвального навчання в США.
Виникла реальна загроза втрати поряд етносів нічим незамінної
культурної цінності, саме власної мови. Це стосується насамперед
народів Півночі. На Алясці мовна ситуація складалася
неоднозначно. Аж до другої половини минулого століття влада
переслідувала використання у школах аборигенів рідної мови.
Учнів жорстоко карали, якщо вони говорили рідною мовою. Лише з
прийняттям 1968 р. Акту про двомовну освіту ситуація почала
змінюватися. Потрібні були величезні зусилля для відродження
рідних мов.
Процес ускладнювався тим, що до цього часу два
покоління корінних жителів Аляски не тільки не
розмовляли рідною мовою, а й негативно ставилися до
неї. Додатковим імпульсом вивчення національних мов
став ухвалений 2000 р. сенатом штату Аляска "Акт про
використання рідних мов в освіті". У біллі констатується
критична мовна ситуація на Алясці та пропонується низка
кардинальних заходів щодо відродження та розвитку
національних мов. Як зазначено в документі, якщо не
вжити таких заходів, із 20 існуючих на даний час мов на
Алясці до 2055 р. може вціліти лише п'ять. І вони можуть
зникнути.