Анатомія жіночих

статевих органів

Проф. Бобик Ю.Ю. кафедра

охорони материнства та
дитинства ФПОДП ДВНЗ
“УжНУ”
 Жіночі репродуктивні органи складаються
з внутрішніх та зовнішніх.
 Зовнішні статеві органи розташовані в
ділянці промежини, внутрішні — у
порожнині таза (тазові органи).
 Існують значні індивідуальні варіації в
анатомічних структурах жінки, особливо у
локалізації великих кровоносних судин та
нервів.
Зовнішні жіночі статеві органи.
Вульва
 Вульва включає анатомічні структури, які
розміщуються зовні від лобка спереду, до
анального отвору ззаду.
 Вони представлені лобком, великими і малими
соромітними губами, клітором, дівочою
перетинкою, присінком піхви, зовнішнім отвором
сечівника, протоками бартолінієвих (великих
присінкових), скенових (малих присінкових,
парауретральних) залоз та іншими
різноманітними залозистими і судинними
структурами
 1
2
3
4
5
6
7
8
9
11
12
а 16
10
13
14
15

1 — лобок; 2 — передня спайка; 3 — крайня плоть клітора; 4 — голівка кліто

ра; 5 — вуздечка клітора; 6 — отвір сечівника; 7 — протоки скенових (параурет
ральних) залоз; 8 — велика соромітна губа; 9 — мала соромітна губа; 10 — отвір
піхви; 11 — протока бартолінової (великої присінкової) залози; 12 — дівоча пере
тинка (hymen); 13 — присінок піхви; 14 — човноподібна ямка (ямка присінка
піхви); 15 — задня спайка; 16 — відхідник (аnus)
Вульва
 Кровопостачання вульви здійснюється численними
гілками внутрішньої (від внутрішньої клубової артерії)
та зовнішньої (від стегнової артерії) соромітних
артерій, нижніми прямокишковими артеріями.
 Вени супроводжують однойменні артерії.
 Іннервація вульви здійснюється клубово-пахвинними,
соромітними, стегновими шкірними і
прямокишковими нервами.
 Ділянку між задньою вуздечкою соромітних губ і
зовнішнім отвором відхідника називають
гінекологічною (передньою) промежиною.
Внутрішні жіночі статеві органи
Піхва
 - трубчаста, м’язовосполучнотканинна структура
між вульвою та маткою, яка розміщується між
сечівником та сечовим міхуром спереду та
прямою кишкою ззаду. Довжина піхви становить
6–8 см уздовж передньої стінки і 7–10 см уздовж
задньої.
 Піхва має багато функцій: вона є екскреторним
каналом матки (виділення маткового секрету і
менструальної крові); жіночим копулятивним
органом і частиною пологового каналу.
 Спереду піхва відділяється від сечового міхура і
сечівника за допомогою сполучної тканини —
міхуровопіхвової (везиковагінальної), а ззаду від
прямої кишки — прямокишковопіхвової
(ректовагінальної) перегородки.
 1 — отвір піхви; 2 — відхідник; 3 — зовнішній сфінктер відхідника; 4 — м’яз
підіймач відхідника (m. levator ani); 5 — пряма кишка; 6 — склепіння піхви; 7 — ший
ка матки; 8 — задній дуглас; 9 — крижовоматкова зв’язка; 10 — мис крижів; 11 —
сечовід; 12 — лійкотазова зв’язка; 13 — маткова труба; 14 — яєчник; 15 — зовнішні
клубові судини; 16 — власна зв’язка яєчника; 17 — тіло матки; 18 — кругла зв’язка
матки; 19 — дно матки; 20 — передній дуглас; 21 — сечовий міхур; 22 — лобковий
симфіз; 23 — піхва; 24 — сечівник; 25 — урогенітальна діафрагма; 26 — ніжка кліто
ра; 27 — мала соромітна губа; 28 — велика соромітна губа
Схематичне зображення поперечного розрізу
жіночого таза. Н - подібна форма піхви

5
6
4
7
3
8

9
1

1 — пряма кишка; 2 — сіднича кістка; 3 — піхва; 4 — сечівник; 5 — лобко

ва кістка; 6 — зовнішній затульний м’яз; 7 — внутрішній затульний м’яз;
8 — м’язпідіймач відхідника (m. levator аnі); 9 — сідничовідхідникова ямка;
10 — великий сідничний м’яз
 Піхва має багате кровопостачання: верхня
третина її постачається шийково-піхвовими
гілками маткової артерії;
 середня третина — нижніми міхуровими
артеріями;
 нижня — середніми прямокишковими та
внутрішніми соромітними артеріями.
 Венозні сплетення, які оточують піхву, також є
вираженими, венозні судини повторюють шлях
артерій і впадають у внутрішню клубову вену.
 У більшості випадків лімфа від нижньої третини
піхви, як і від вульви, відтікає у пахвинні
лімфовузли, від середньої третини — у внутрішні
клубові лімфовузли, від верхньої — в клубові
лімфовузли.
Шийка матки
 Шийка матки (cervix uteri) — нижня циліндрична або конічна
частина матки, яка розташована нижче перешийка. Спереду,
у верхній частині шийки, внутрішній зів розміщується
приблизно на рівні переходу очеревини на сечовий міхур.
 Піхва приєднується в косому напрямку приблизно посередині
шийки матки і утворює 4 склепіння: найбільше переднє,
найменше заднє і два бокових.
 На рівні склепінь піхви шийка розділяється на дві частини:
нижню — піхвову і верхню — надпіхвову.
 Надпіхвова частина шийки на задній поверхні вкрита
очеревиною і з боків оточена пухкою жировою сполучною
тканиною — параметрієм.
 З боків шийку утримують кардинальні (головні, поперечні
шийкові, Макенродта) зв’язки, які є продовженням
внутрішньої фасції таза (фасції Купера).
 Спереду шийку матки відділяє від сечового міхура шар пухкої
сполучної тканини.
Шийка матки
 Канал шийки матки (цервікальний канал,
ендоцервікс) має веретеноподібну форму і є
найбільш широким у середній частині.
 Його довжина варіює від 2,5 до 3 см, ширина може
досягати 7–8 мм. Ширина цервікального каналу
залежить від кількості пологів, гормональних
впливів.
 Цервікальний канал відкривається в порожнину
матки внутрішнім вічком, у піхву — зовнішнім вічком.
 Зовнішнє вічко локалізується в нижньому кінці
піхвової частини шийки матки і варіює за формою.
До пологів зовнішнє вічко має маленький,
правильний, округлий отвір, після пологів він стає
сплощеним, поперечним і розділяє шийку матки на
передню і задню губи
Шийка матки

Форми зовнішнього зіва шийки матки: а) жінки,

що не народжувала б) жінки, що народжувала
Шийка матки
 Слизова оболонка цервікального каналу
складається з одного шару високих війчастих
циліндричних клітин, які розміщуються на тонкій
базальній мембрані. Ядра знаходяться в
базальній позиції, цитоплазма містить муцин.
 У нормі плоский епітелій піхвової частини шийки
матки і циліндричний епітелій цервікального
каналу утворюють чітку демаркаційну лінію
близько до зовнішнього вічка —
плоскоклітинноциліндричне з’єднання.
 У відповідь на запальний процес або травму
плоский епітелій може поширюватися вгору на
цервікальний канал (від 1/3 до 1/2 каналу),
Кровопостачання шийки
 Артеріальна кров потрапляє до шийки матки через
низхідну гілку маткової артерії. Ця шийкова артерія
проходить з латерального боку шийки матки і утворює
коронарні артерії, які колом оточують шийку.
 Непарні артерії піхви (піхвові гілки маткової артерії)
проходять поздовжньо посередині передньої та задньої
частин шийки і піхви.
 Вени шийки матки супроводжують однойменні артерії.
 Лімфатичний дренаж шийки матки складний і містить різні
групи лімфовузлів. Основними регіонарними
лімфовузлами шийки матки є затульні; загальні, внутрішні
та зовнішні клубові; вісцеральні вузли параметрія.
 Крім того, лімфовідтік шийки матки може здійснюватися
до верхніх та нижніх сідничних, крижових, поперекових,
аортальних лімфовузлів, а також вісцеральних вузлів над
задньою поверхнею сечового міхура
Матка (uterus, s. metra, hystera)
 Непарний порожнинний м’язовий орган, що має форму
сплощеної груші та локалізується між сечовим міхуром
спереду і прямою кишкою ззаду та широкими зв’язками
з боків.
 Майже вся задня стінка матки вкрита очеревиною,
нижня частина якої утворює прямокишковоматкову
заглибину (excavatio rectouterina, дугласів простір).
 Тільки верхня частина передньої стінки матки вкрита
очеревиною; нижня прилягає до задньої стінки сечового
міхура і відділяється від нього чітко відокремленим
шаром пухкої сполучної тканини.
 Очеревина, що покриває задню поверхню сечового
міхура, на рівні перешийка переходить на матку
(міхуровоматкова складка), утворюючи
міхуровоматкову заглибину
Матка
 Матка має дві основні нерівні частини: верхню —
тіло (corpus uterі) і нижню, циліндричну,
веретеноподібну — шийку (сervix uteri), яка
випинається у піхву.
 В нижній частині тіла матки, між внутрішнім зівом
та порожниною матки, знаходиться звужена
ділянка — перешийок (isthmus uteri).
 Перешийок має особливе акушерське значення -
він формує нижній матковий сегмент під час
вагітності
Матка
 Матка дуже варіює за розміром і формою,
залежно від віку та дітонародження (кількості
пологів) жінки.
 До пубертатного періоду довжина матки
становить 2,5–3,5 см.
 Матка дорослої жінки, яка не народжувала, має
довжину до 8 см, ширину до 5 см, товщину до 2,
5 см і масу 40–50 г.
 Матка жінки, яка мала 2 та більше пологів,
збільшується у 1,2 разу і маса її збільшується на
20–30 г, максимально до 110 г.
Матка наприкінці вагітності

1— отвір сечовода; 2 — внутрішня клубова вена; 3 — сечовід; 4 — маткова вена;

5 — маткова артерія; 6 — внутрішня клубова артерія; 7 — судини яєчника; 8 — мат
кова труба; 9 — кругла зв’язка матки; 10 — внутрішнє пахове кільце; 11 — сечовий
міхур; 12 — зовнішнє пахове кільце
Зміни співвідношення тіла матки і
шийки матки в різні вікові періоди
Ендометрій (слизова оболонка
матки)
Ендометрій представлений поверхневим епітелієм,
матковими (ендометріальними) залозами і міжзалозистою
мезенхімальною тканиною з численними кровоносними
судинами.
 Завдяки циклічним змінам протягом репродуктивного
періоду ендометрій дуже варіює за товщиною (від 0,5 до 5
мм).
 Поверхневий епітелій ендометрія складається з одного
шару високих циліндричних війчастих клітин. Овальні
ядра розміщуються в нижній частині клітин, але не так
низько, як в ендоцервіксі. Війчасті клітини ендометрія
чергуються з безвійчастими; лише останні мають
секреторну активність. Напрямок руху війок війчастих
клітин збігається з таким у фаллопієвих трубах: від
фімбріального кінця труб до зовнішнього маткового вічка
Ендометрій
 Ендометрій розділяють на внутрішній базальний та
зовнішній функціональний шари.
 Функціональний шар, у свою чергу, інколи
розділяють на внутрішній компактний і зовнішній,
спонгіозний шари.
 Тільки функціональний шар ендометрія підлягає
циклічним гормонально контрольованим змінам
протягом кожного яєчникового (менструального)
циклу.
 Ці зміни розділені на 3 основні фази: менструальну,
проліферативну (фолікулінову) і секреторну
(лютеїнову)
Судинна архітектура
1 — радіальна артерія; 2 —
ендометрія: міометрій; 3 — пряма артерія;
4 — вена; 5 — залоза; 6 — ендо
метрій; 7 — спіральна артерія;
8 — артеріовенозний анасто
моз; 9 — залозисте капілярне
сплетення; 10 — веновенозний
анастомоз; 11 — стромальне
капілярне сплетення; 12 — ве
нозна лакуна; 13 — підепіте
ліальне капілярне сплетення;
14 — ендометрій; 15 — міо
метрій; 16 — маткова артерія;
17 — аркуатна артерія; 18 —
спіральна артерія; 19 — пряма
артерія; 20 — радіальна арте
рія; 21 — отвори залоз на по
верхні ендометрія
 Зв’язки матки. Широкі зв’язки
матки
 - парні крилоподібні структури, які йдуть від латеральних
(бокових) країв матки до стінки таза, і, таким чином, розділяють
порожнину таза на передню і задню частини.
 Широкі зв’язки здійснюють незначну підтримку матки, але
вміщують дуже важливі анатомічні структури: маткові труби,
власні зв’язки яєчника, круглі зв’язки матки, сечовід, яєчникові й
маткові артерії та вени; параметральну тканину і вторинні
зв’язки — брижу маткової труби (мезосальпінкс) і брижу
яєчника (мезоваріум)
 Мезосальпінкс займає внутрішні 2/3 верхнього краю широкої
зв’язки. Зовнішня третина верхнього краю широкої зв’язки, яка
простягається за фімбріальний кінець маткової труби до стінки
таза, утворює лійкотазову зв’язку (ligamentum
іnfundibulopelvicum), в якій проходять яєчникові судини.
Зв’язки матки. Кругла зв’язка

 - виконує невелику підтримку матки, містить

сполучнотканинні та м’язові елементи
 Вона бере початок від передньоверхнього краю
матки спереду і нижче від маткової труби і
проходить у широкій зв’язці в косому напрямку
латерально і каудально, перетинає клубові
судини, входить до пахвинного каналу і
закінчується у сполучній тканині верхньої
частини великих соромітних губ.
Топографічна анатомія матки і
тазового дна
 1 — фасція, що вкриває цибулиногубчастий м’яз (m.
bulboсаvеrnosus); 2 — кругла зв’язка; 3 — фасція Колліса (Соlles’) —
глибокий листок поверхневої фасції таза; 4 — глибокий поперечний
м’яз промежини, урогенітальна діафрагма; 5 — передня і задня
фасції урогенітальної діафрагми; 6 — передня і задня фасції
м’язапідійма ча відхідника (m. levator аnі); 7 — сідничолобкова гілка;
8 — м’язпідіймач відхідни ка (m. levator аnі: m. iliococcygeus); 9 —
внутрішній затульний м’яз; 10 — внутрішня затульна фасція; 11 —
затульна мембрана; 12 — верхній край входу в таз; 13 — клубові
судини; 13 а — площина розрізу; 14 — матка (підтягнута догори); 15
— кругла зв’язка матки; 16 — маткова труба; 17 — широка зв’язка
матки; 18 — яєчник (підтягнутий догори); 19 — розсічений край
очеревини; 20 — лійкотазова зв’язка; 21 —сухожилкова дуга; 22 —
маткові судини; 23 — кардинальна зв’язка; 24 — сечовід; 25 —
піхвова артерія; 26 — внутрішньотазова (матковопіхвова) фасція
(fascia endopelvica); 27 — сідничовідхідникова (ішіоректальна) ямка;
28 — ніжка клітора; 29 — сідничопечеристий м’яз (m.
ischiocavernosus); 30 — широка фасція стегна; 31 — поверхневий
простір промежини; 32 — артерія клітора; 33 — артерія промежини;
34 — цибулинопечеристий м’яз (m. bulbocavernosus); 35 — цибулина
присінка піхви; 36 — велика соромітна губа; 37 — стінка піхви; 38 —
дівоча перетинка (hymen); 39 — мала соромітна губа; 40 — присінок
піхви; 41 — піхва
Крижово-маткові зв’язки
(lig. sacrouterinae)
 Відходять від задньобокової частини надпіхвової частини
шийки матки, оточують пряму кишку і закінчуються у
фасції над другим і третім крижовими хребцями.
 Крижовоматкові зв’язки складаються зі сполучної тканини
та деякої кількості гладких м’язових волокон і вкриті
очеревиною. Ці зв’язки латерально обмежують
прямокишковоматкову заглибину (дугласів простір,
дугласову кишеню).
 Зовнішня поверхня крижовоматкових зв’язок утворена
нижньозадньою складкою очеревини основи широких
зв’язок. Середня частина крижовоматкових зв’язок
містить переважно пучки нервових волокон.
Крижовоматкові зв’язки відіграють незначну роль в
анатомічній підтримці шийки матки.
Зв’язки матки і топографічна
анатомія матки:
Зв’язки матки і топографічна анатомія матки:
 1 — мис крижів; 2 — загальні клубові судини; 3 —
сечовід; 4 — зовнішні клубові судини; 5 —
крижовоматкова зв’язка; 6 — ректальна (прямокишкова)
фасція; 7 —кардинальна зв’язка (Макенродта); 8 —
шийка матки; 9 — маткові судини; 10 —матковопіхвова
(внутрішньотазова) фасція; 11 — верхня фасція
діафрагми таза; 12 — затульна артерія; 13 — затульний
канал; 14 — аорта; 15 — середні сакральні судини; 16 —
сигмоподібна кишка; 17 — складка урахуса; 18 —
сечовий міхур; 19 — надчеревна складка; 20 — дно
матки; 21 — кругла зв’язка матки; 22 — тіло матки; 23 —
власна зв’язка яєчника; 24 — широка зв’язка матки; 25 —
шийка матки; 26 — яєчник; 27 — зовнішні клубові судини;
28 — Дугласа кишеня; 29 — крижовоматкова зв’язка; 30
— маткова труба; 31— сечовід; 32 — лійкотазова зв’язка;
33 — складка урахуса; 34 — сечовий міхур; 35 — фасція
сечового міхура (везикальна); 36 —затульна фасція
Кровопостачання матки
 1 — піхва; 2 — шийкові і піхвові гілки; 3 —
маткова артерія; 4 — сечовід; 5 — кругла
зв’язка матки; 6 — яєчникова гілка
маткової артерії; 7 — трубна гілка маткової
артерії; 8 — яєчникова артерія
 Кровопостачання матки здійснюється матковими та
яєчниковими артеріями.
 Маткова артерія (a. uterina) відходить від внутрішньої клубової
артерії (a. iliaca interna, s. hypogastrica), входить до основи
широкої зв’язки і проходить медіально до бокової поверхні
матки. Відразу після досягнення надпіхвової частини шийки
матки маткова артерія розділяється на дві основні гілки.
Менша з них, шийковопіхвова артерія, забезпечує кров’ю
нижню частину шийки і верхню частину піхви. Основна гілка
повертає догори і проходить по боковому краю матки. Перед
тим як основна гілка маткової артерії досягає маткової труби,
вона розділяється на три кінцеві артерії: фундальну (артерію
дна матки), трубну та яєчникову.
 Яєчникова гілка маткової артерії анастомозує з кінцевою гілкою
яєчникової артерії; трубна гілка проходить через брижу
маткової труби (мезосальпінкс) і кровопостачає частину
яйцепроводу; фундальна гілка розподіляється у верхній
частині тіла матки.
 На відстані близько 2 см латерально від шийки маткова
артерія перетинає сечовід
 Велика роль у кровопостачанні таза належить
внутрішній клубовій артерії (a. Iliaca interna, s.
hypogastrica)
 Похідними переднього стовбура внутрішньої
клубової артерії, які проходять поза матковою
артерію, є пупкові, середні та нижні міхурові,
середні прямокишкові, затульні, внутрішні
соромітні, середні гемороїдальні, піхвові і нижні
сідничні артерії.
 Похідні заднього стовбура внутрішньої клубової
артерії включають верхні сідничні, латеральні
крижові та клубовопоперекові артерії
 Яєчникова артерія безпосередньо відходить від
аорти, входить до широкої зв’язки матки через
лійкотазову зв’язку (lig. suspensorium ovarii). У
воротах яєчника вона розділяється на кілька
менших гілок, які підходять до яєчника. Основний
стовбур яєчникової артерії перетинає всю товщу
широкої зв’язки в безпосередній близькості до
мезосальпінкса, віддає латеральну, середню і
медіальну трубні гілки і підходить до бокового
краю тіла матки, де анастомозує з яєчниковою
гілкою маткової артерії.
 Існують численні додаткові анастомози між
артеріями на обох сторонах матки.
Кровопостачання матки і придатків
(ангіограма). Анастомози між яєчниковою та
матковою артеріями
Кровопостачання тазових органів
Кровопостачання тазових органів:
 1 — ниркова вена; 2 — яєчникова артерія; 3 —
аорта; 4 — нижня порожниста вена; 5 —
поперековий м’яз (m. psoas); 6 — загальна клубова
артерія; 7 — сечовід; 8 — лійкотазова зв’язка; 9 —
серединні крижові судини; 10 — кругла зв’язка
матки; 11 — підчеревна (внутрішня клубова)
артерія; 12 — зовнішня клубова артерія; 13 —
передній стовбур підчеревної артерії; 14 —
затульна артерія; 15 — затульний
 нерв; 16 — сечовід; 17 — пупкова артерія; 18 —
піхвова артерія; 19 — маткова артерія; 20 —
кругла зв’язка матки; 21 — шийкова гілка маткової
артерії; 22 — нижня надчеревна артерія; 23 —
нижня міхурова артерія; 24 — верхня міхурова
артерія; 25 — серединна пупкова зв’язка; 26 —
сечовий міхур; 27 — урахус
Лімфатичний дренаж
Тазові і парааортальні лімфовузли:

 1 — внутрішні клубові; 2 — зовнішні

клубові; 3 — затульні; 4 — загальні
клубові; 5 — аортальні; 6 — підаортальні;
7 — верхні сідничні; 8 — нижні сідничні
лімфовузли
 Лімфа з різних сегментів матки потрапляє до
різних лімфатичних вузлів.
 Лімфа від шийки матки збирається переважно до
внутрішніх клубових (гіпогастральних)
лімфовузлів, які розміщу ються поблизу біфуркації
загальних клубових судин.
 Лімфа від тіла матки розподіляється до кількох
груп лімфовузлів: внутрішніх клубових,
поперекових і, після приєднання лімфи з
яєчникової ділянки — до парааортальних
лімфатичних вузлів.
 Інколи метастази раку тіла матки знаходять у
верхніх пахвинних лімфовузлах (метастазування
через лімфатичні судини круглої зв’язки матки).
Лімфатичний дренаж таза
Лімфатичний дренаж таза:
 1 — загальні клубові лімфовузли; 2 —

серединний крижовий; 3 — парааортальні;

4 — латеральний крижовий; 5 —
підчеревний; 6 — сечовідний; 7 — верхній
зовнішній клубовий; 8 — затульний; 9 —
нижній зовнішній клубовий; 10 — Клоке
вузол (Cloquet’s); 11 — поверхневі
стегнові; 12 — глибокі стегнові
Маткові труби
 Маткові труби (tubae uterinae) — фаллопієві труби, —парні
органи, які відходять від верхньобокової частини матки,
проходять у верхній частині широкої зв’язки матки (яка вкриває
їх очеревиною) і роблять завиток навколо яєчників.
 Брижа маткової труби (мезосальпінкс) містить судини і нерви.
Маткові труби з’єднують порожнину матки з черевною
порожниною. Довжина маткових труб коливається від 10 до 14
см, зовнішній діаметр не перевищує 1 см. Діаметр маткового
отвору труби дорівнює 1,5 мм, черевного — 3 мм.
 Кожна маткова труба розділяється на 4 анатомічних відділи,
або сегменти: інтрамуральний, істмічний, ампулярний і
лійковий.
 Матковий інтрамуральний відділ має довжину 1–2 см і оточений
міометрієм.
 Істмічний відділ починається, коли маткова труба виходить з
матки; він має довжину близько 4 см. Цей сегмент є прямим і
найвужчим, його внутрішній діаметр не перевищує 1–2 мм.
 Ампулярний відділ завдовжки 4–6 см, внутрішній діаметр —
близько 6 мм.
Анатомічні співвідношення матки і
придатків
 Анатомічні співвідношення матки і
придатків
1 — тіло матки; 2 — дно матки; 3 — Дугласа кишеня (задній дуглас);
4 — крижовоматкова зв’язка; 5 — сечовід; 6 — широка зв’язка
матки; 7 — тіло матки; 8 — яєчник; 9 — жовте тіло яєчника; 10 —
лійкотазова зв’язка; 11 — ампула маткової труби; 12 — над’яєчник
(epoophoron); 13 — абдомінальний отвір маткової труби; 14 —
перешийок (isthmus) маткової труби; 15 — дно матки; 16 —
маткова труба; 17 — мезосальпінкс; 18 — гідатида Моргагні
(Morgagni); 19 — торочки маткової труби; 20 —власна зв’язка
яєчника; 21 — перешийок фаллопієвої труби; 22 — яєчник; 23 —
мезосальпінкс; 24 — ампула фаллопієвої труби; 25 — складки
ендосальпінкса ампули труби; 26 — лійкотазова зв’язка; 27 —
фімбрії; 28 — гідатида Моргагні (Morgagni); 29 — яєчникові
судини; 30 — фолікул; 31 — над’яєчник (epoophoron); 32 — біле
тіло(corpus albicans); 33 — жовте тіло (corpus luteum); 34 —
власна зв’язка яєчника; 35 —ендометрій; 36 — міометрій; 37 —
широка зв’язка матки; 38 — маткові судини; 39 —внутрішній зів
матки; 40 — кардинальна (Макенродта) зв’язка; 41 —
ендоцервікальний канал; 42 — склепіння піхви; 43 — зовнішній зів
шийки матки; 44 — піхва
Маткові труби

 Фертилізація яйцеклітини зазвичай

відбувається в ампулярному відділі труби.
 Дистальний відділ представлений
трубоподібною лійкою, яка має 20–25
пальцеподібних виступів-торочок, або
фімбрій, які оточують абдомінальний отвір
труби.
 Одна з найдовших торочок прилягає до
яєчника (fimbria ovarica)
Маткові труби
 Слизова оболонка маткової труби представлена
трьома різними типами клітин.
 Циліндричні епітеліальні війчасті клітини
становлять близько 25 %, вони найбільш
виражені навколо яєчникового кінця труби.
 Секреторні циліндричні клітини становлять 60 % і
концентруються переважно в істмічному відділі.
 Вузькі штифтоподібні клітини знаходяться між
секреторними і війчасти ми клітинами і, можливо,
є морфологічним варіантом секреторних клітин.
Маткові труби
 Гладкі м’язи маткових труб представлені внутрішнім
циркулярним і зовнішнім поздовжнім шарами.
 У дистальній частині маткової труби м’язові волокна є
менш вираженими, особливо поблизу фімбріального
кінця труби.
 Трубна мускулатура підлягає ритмічним скороченням
залежно від гормональних змін протягом яєчникового
циклу.
 Найбільшої частоти й інтенсивності скорочення маткової
труби досягає під час транспорту яйцеклітини.
 Під час вагітності ці скорочення найслабші і
найповільніші.
Маткові труби
 Артеріальне кровопостачання маткових труб
здійснюється за рахунок кінцевих гілок маткових
та яєчникових артерій, які анастомозують у
мезосальпінксі. Кров від маткової артерії
постачає медіальні 2/3 кожної труби.
 Вени супроводжують однойменні артерії.
 Лімфатичний дренаж здійснюється у зовнішні
клубові та аортальні лімфовузли, які оточують
аорту і нижню порожнисту вену на рівні ниркових
судин.
Яєчник
 — жіноча статева залоза, що продукує жіночі
статеві клітини і жіночі статеві гормони.
 Це парний овальний орган дещо сіруватого
кольору, який за формою і розміром нагадує
великий мигдаль. Поверхня яєчника дорослої
жінки має ознаки попередніх овуляцій.
 Протягом репродукивного періоду розміри
яєчників звичайно не перевищують 1,5 см ×2,5
см × 4 см, а маса коливається від 3 до 6 г. Зі
збільшенням віку жінки яєчники стають меншими
і твердішими.
Яєчник
 В яєчнику розрізняють дві поверхні —
передню, повернуту в бік черевної
порожнини, і бічну, повернуту до стінки
таза;
 два кінці — матковий і трубний;
 два краї — опуклий вільний (margo liber) і
брижовий (margo mesovarica).
 У брижовому краї знаходяться ворота
яєчника (hilus ovarii), через які в яєчник
проходять судини і нерви
Яєчник
 Існують три важливі зв’язки, які визначають
анатомічну мобільність яєчників.
 Задня частина широкої зв’язки матки утворює
брижу яєчника — мезоварій (mesovarium), який
прикріплюється до переднього краю яєчника.
Мезоварій містить судинні анастомози яєчникової
і маткової артерій, венозні сплетення і
латеральний кінець власної зв’язки яєчника.
 Власна зв’язка яєчника являє собою вузький,
короткий, фіброзний валик, що простягається від
нижнього полюса яєчника до матки.
 Лійкотазова зв’язка, або підвішувальна зв’язка
яєчника, утворює верхньобокову частину широкої
зв’язки матки. Лійкотазова зв’язка містить
яєчникові артерію, вену і нерви і проходить від
верхнього полюса яєчника до бічної стінки таза.
 Гістологічно яєчник поділяється на зовнішню
кіркову речовину і внутрішню мозкову речовину.
 Зовні яєчник вистелений одним шаром
поверхневого целомічного кубоїдального
(циліндричного) епітелію. Епітелій
відокремлюється від підлеглої строми за
допомогою базальної мембрани і білкової
оболонки (tunica albuginea).
 Строма кори яєчника скаладається зі щільно
розміщених клітин, які оточують фолікули і
утворюють їх текаоболонку.
 Текаклітини синтезують яєчникові андрогени
(дегідроепіандростерон, андростендіон,
тестостерон).
 Мозкова речовина містить яєчникові судини і
строму. В стромі виявляються багатогранні гілюсні
клітини, які є аналогічними інтерстиціальним
клітинам (клітинам Лейдига) в яєчках.
Кровопостачання і лімфовідтік
 Кровопостачання яєчників здійснюється яєчниковими
артеріями, які беруть свій початок безпосередньо від
аорти нижче рівня відходження ниркових артерій.
 Яєчникова артерія проходить ретроперитонеально,
потім перетинає передню поверхню великого
поперекового м’яза та внутрішні клубові судини,
входить у лійкотазову зв’язку і ворота яєчника і досягає
мезоваріума в широкій зв’язці матки.
 Ліва яєчникова вена впадає в ліву ниркову вену, а
права — в нижню порожнисту вену.
 Лімфа від яєчників відтікає до парааортальних
лімфатичних вузлів на рівні ниркових судин, але
метастази раку яєчників можуть виявлятись і в
клубових лімфовузлах.
Негенітальні тазові органи
Сечовід
 Сечовід являє собою білувату м’язову
трубку довжиною 28–34 см, що проходить
від ниркових мисок до сечового міхура.
 Сечовід розділяється на абдомінальну і
тазову частину. Діаметр абдомінальної
частини сечовода дорівнює 8–10 мм,
тазової: 4–6 мм.
 Ектопічний отвір сечовода може бути
виявлений у сечівнику або піхві
Сечовід
 Абдомінальна частина правого сечовода
проходить латерально від нижньої порожнистої
вени.
 Артерії і супроводжуючі їх вени перетинають
спереду правий сечовід: права ободовокишкова,
яєчникова і клубовоободовокишкова.
 Шлях лівого сечовода подібний до такого самого
з правого боку. Лівий сечовід проходить донизу і
медіально вздовж передньої поверхні великого
поперекового м’яза.
Сечовід
 Дугоподібна лінія клубової кістки є орієнтиром
початку тазової частини сечовода. Сечовід
проходить вздовж загальної клубової артерії і
потім перетинає зверху клубові судини в тому
місці, де вони входять у таз. Є незначні
відмінності між двома сторонами жіночого таза.
 Правий сечовід проходить поблизу біфуркації
загальної клубової артерії, а лівий — на 1–2 см
вище біфуркації.
 Сечовід
 Потім він проходить у листку парієтальної очеревини
близько до яєчникових, маткових, затульних і верхніх
міхурових артерій.
 Маткова артерія проходить на 2,5–3 см від передньо-
латеральної поверхні сечовода.
 Приблизно на рівні сідничих остей сечовід змінює свій
курс і прямує вперед і медіально від крижовоматкової
зв’язки до основи широкої зв’язки і входить у кардинальну
зв’язку. В цьому місці сечовід знаходиться на 1–2 см
латерально від шийки матки і оточений венозними
сплетеннями.
 Потім сечовід іде догори і медіально в міхуровоматкову
зв’язку і в косому напрямку входить у стінку сечового
міхура. Перед входом у сечовий міхур сечовід має тісний
контакт з передньою стінкою піхви.
Сечовий міхур
 Сечовий міхур — порожнистий м’язовий орган,
який локалізується між лобковим симфізом і
маткою
 Розмір і форма сечового міхура варіюють
залежно від кількості сечі в ньому.
 З іншого боку, анатомічне положення інших
тазових органів залежить від ступеня наповнення
сечового міхура.
 Тільки верхня поверхня сечового міхура вкрита
очеревиною.
 Нижня його частина безпосередньо прилягає до
матки
Сечовий міхур
 Основа сечового міхура прямо прилягає до
внутрішньотазової фасції над передньою стінкою
піхви.
 Шийка сечового міхура і прилеглий сечівник
приєднуються до лобкового симфізу за допомогою
фіброзних зв’язок.
 Передміхуровий, або залобковий, простір (Ретціуса
простір) є ділянкою між сечовим міхуром і лобковим
симфізом, латерально обмеженою облітерованими
гілками підчеревної артерії, який поширюється від
фасції, що вкриває тазову діафрагму, до пупка між
промежиною і поперечною фасцією живота.
Пряма кишка
 Пряма кишка — кінцевий відрізок товстої кишки
довжиною 12–14 см.
 Пряма кишка починається на рівні другого або
третього крижових хребців, де сигмоподібна кишка
втрачає свою брижу і опускається вниз так, що її
задня стінка знаходиться поруч з крижовою
западиною.
 Спереду верхня і середня частини прямої кишки
вкриті очеревиною.
 Нижня третина прямої кишки проходить нижче
перитонеального покриття таза і знаходиться в
анатомічній близькості до задньої стінки піхви.
Пряма кишка
 Пряма кишка впадає у анальний канал довжиною 2–4
см.
 Анальний канал фіксується круговими м’язами
леватора (m. levator ani) — підіймача відхідника, який
становить основну частину тазової діафрагми.
 Зовнішній сфінктер анального каналу представлений
двома шарами циркулярних пучків поперечносмугастих
м’язів — підшкірним і глибоким.
 Артеріальне кровопостачання прямої кишки є
вираженим і забезпечується п’ятьма артеріями:
верхньою гемороїдальною артерією, яка є
продовженням нижньої мезентеріальної артерії, двома
середніми гемороїдальними артеріями, двома нижніми
гемороїдальними артеріями