Інгаляційна терапія

Інгаляційна терапія полягає на введенні у дихальні шляхи ЛЗ у формі

аерозолю.
Показання до інгаляційної терапії
1 Алергічні риніти і 2 Хронічні 3 Простудні
інші хвороби, захворювання захворювання
пов'язані з алергією органів дихання

4 Астма 5 Хвороби дихальної 6 профілактика

системи, пов'язані з алергії
професійною
діяльністю
Обмеження небулізації
1) абсолютні протипокази до небулізації як техніки введення ЛЗ відсутні

· 2) відносні протипокази: поширені пероральні зміни шкіри (при застосуванні маски) і

запальні зміни у ротовій порожнині

· 3) вибір мундштука чи маски повинен відповідати віку пацієнта. Застосовування

маски для небулізації закритого типу з клапаном видиху збільшує депозицію ЛЗ у
дихальних шляхах.

· 4) слід уникати змішування різних ЛЗ у камері небулайзера (змінюється густина

розчину або суспензії), як і розведення ЛЗ 0,9% розчином NaCl. Кожне розведення
вимагає перерахунку доставленої у периферичні дихальні шляхи дози та видовжує
тривалість небулізації.

· 5) частина ЛЗ може бути введена лише за допомогою певного типу інгалятора (напр.,
азтреонам, дорназа альфа, колістин, тобраміцин).
Переваги та недоліки аерозольної терапії

відсутність системної дії лікарських скорочення часу до настання

засобів; терапевтичного ефекту;

підвищення терапевтичного ефекту; зменшення ризику госпіталізацій,

повторних амбулаторних візитів до
лікаря, скорочення періоду
лікування;

висока концентрація ліків у ДШ при зниження частоти побічних

низькій терапевтичній дозі негативних впливів на організм в
препарату (у 15–20 разів менше цілому;
порівняно з дозою, що вводиться
через рот);

безпосередня дія на орган-мішень; полегшення надання невідкладної

допомоги хворому.
Недоліки аерозольної терапії
залежність ефекту від лікарської форми та пристроїв доставки у ДШ;

необхідність проведення спеціальних дихальних маневрів, що зменшує вікові

межі застосування;

низька депозиція ліків на рівні середніх та дрібних бронхів;

негативний вплив на слизову оболонку ротової порожнини;

необхідність навчання пацієнта і можливість помилок при виконанні дихальних

маневрів;

неможливість точного дозування препаратів;

застосування допоміжних пристроїв здорожує терапію.

Шляхи подолання недоліків аерозольної
терапії

1 застосування 2 застосування форм з 3 застосування

безфреонових екстрадрібнодиспер інгаляторів, що
(гідрофторалканови сними часточками активуються
х) аерозолів; препарату в вдихом;
аерозолі;

4 застосування 5 застосування 6 застосування

«м’яких» – soft- спейсерів; небулайзерів.
mist-аерозолів
(водних розчинів
препаратів);
Групи ЛЗ для інгаляційного застосування

Групи лікарських препаратів

• β2-агоністи короткої дії;

• β2-агоністи тривалої дії;
• холінолітики;
• інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС);
• нестероїдні протизапальні препарати;
• антибіотики;
• муколітики;
• противірусні препарати.

Препарати для інгаляційного застосування

• інсулін;
• вакцини;
• хіміопрепарати для лікування раку легень;
• антипротеази для лікування муковісцидозу і недостатності α1-антитрипсину;
• ерготамін для лікування головного болю.
Типи пристроїв доставки
високодисперсних аерозолів

ДАІ ДАІ, що активується Екстрадрібнодисперсні

вдихом ДАІ
– дозований аерозольний
інгалятор під тиском – «Легке Дихання®»
(застосовується самостійно та (аутохалер)
зі спейсерами)
Як правильно дихати інгалятором
(автохалер)

Зніміть кришку з Добре струсіть Поставте важіль у

мундштука. автохалер. вертикальне положення
та піднімайте, доки він
не стане на місце із
клацанням.

Обережно видихніть Затримайте дихання на Натисніть важіль вниз і

подалі від автохалера. 10 секунд. Вийміть встановіть кришку.
Помістіть мундштук у аутогалер з рота перед
рот і затисніть його видихом.
губами. Вдихніть
 Вибір типу інгалятора
· Основне значення для правильного вибору типу інгалятора має діагноз захворювання, вік та функція
легень пацієнта і доступність апаратури та медикаментів.

· При виборі типу інгалятора слід врахувати:

· 1) дані пацієнта — вік, функція легень, співпраця, стиль життя

· 2) захворювання — локалізація змін та їх важкість.

· Призначенню інгаляційного препарату повинно передувати обговорення і демонстрація техніки інгаляції

та перевірка як пацієнт опанував цю техніку. Про остаточний вибір приймає рішення пацієнт. Кожен з
методів створює ризик зробити багато помилок, часом непередбачуваних, і тому обов’язково систематично
перевіряти яким методом пацієнт приймає медикаменти.

· Для пацієнтів, які лікуються інгаляційними β2-міметиками і ГК не продемонстровано суттєвої переваги

жодного з інгаляторів. Застосування небулізації не рекомендоване для тривалого лікування, окрім вибраних
ситуацій, оскільки це дороговартісно, клопітно і займає багато часу, а доза отриманого ЛЗ змінюється.
Дякую за увагу!