Микола Куліш

“Мина Мазайло”
Роботу виконували ліцеїсти 11 МА-07/08 класу
Зарубін Владислав, Петрович Назар
 Паспорт твору
Тема: Міщанство й українізація.
Жанр: трагікомедія.
Ідея: викриття суспільних антиукраїнських
явищ та висміювання носіїв великодержавного
Шовінізму

Особливості:
- Драму не можна перекласти, бо втрачається
обігрування українських і російських прізвищ
- У творі містяться досить прозорі натяки на
облудність насильницької радянської
українізації
- Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, оскільки в
той час більшовики підтримували перевертнів
- немає позитивних персонажів
 Тема
- показ денаціоналізованого
міщанина, який вважає зміну свого
прізвища вирішенням усіх проблем;
- згубне захоплення як
націоналізмом, так і шовінізмом;
- “українізація” 1920-х років

«Тема моєї пєси - міщанство і

українізація». -Микола Куліш.
 Ідея
- розвінчання національного
нігілізму, духовної
обмеженості
на матеріалі "українізації";
- сатиричне викриття
бездуховності обивателів, що
зрікаються своєї мови,
культури, родового коріння
 Проблематика твору
1 Функціонування рідної мови, повага до інших мов.

2.Русифікація та українізація.

3.Національна гідність та самосвідомість,

патріотизм; почуття меншовартості українців

4.Взаємопорозуміння в сім'ї.
 Головні дійові особи
- Родина Мазайла : Мина
Мазайло, його діти Рина й -Ф
Мокій, дружина Килина
(Мазайлиха);
- дядько Тарас,
- тьотя Мотя,
- Уля
 Образ Мини Мазайла
- Харківський службовець Мина Мазайло, українець за
походженням, вирішив змінити своє «плебейське
прізвище» на щось милозвучніше. Мина сподівається, що
тоді для нього настане справді щасливе життя. Але
разом із прізвищем відмовиться він і від свого українства,
від «мужицтва» й стане одного чудового дня Сиреневим,
Розовим, Тюльпановим, на крайній випадок – Мазєніним.
Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових і
життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї,
тавро його соціального рабства. Для Мини українське
прізвище - показник низького походження,
ніби натяк на «другосортність» людини.
 Образ Лини та Рини
Жінка та дочка Мини Мазайла - типові
зарозумілі та тупі міщанки, що поділяють
суб'єктивно вмотивовану зневагу Мини до
всього українського. Вони показово копіюють
шляхетних дам, кокетують, ахають та
хапаються за серце. Проте між собою
гризуться, як собаки, зовсім не поважають
одна одну. Їхнє життя складається з пліток,
підглядань, обговорення нарядів тих, хто
«добре влаштувався у житті». Усе, що
суперечить їхнім поглядам, піддається
жорсткому осуду. При цьому Рина підступна
та банальна, вона вмовляє подругу закохати в
себе Мокія та змусити його змінити
ставлення до прізвища через шантаж.
А Лина – неосвічена та глупа, вона всерйоз
хоче проклясти сина, щоб він зголосився
на батькову примху.
 Образ Мокія
Син Мокій, «вдарений мовою», без п'яти
хвилин комсомолець, у драмі виступає
антиподом свого батька й мріє додати до
«Мазайла» загублену половину «Квач».
«Мазайло-Квач» звучить для Моки як музика.
Він чужий націоналізму та далекий і від
інтернаціонального пафосу комсомольців.
Єдине, чим Мока захоплений, - це багатством
української мови. Мовні симпатії
Куліша зробили постать Моки ніби
позитивною й такою, що виражає авторські
ідеї, а позитивний герой з Моки – ніякий.
Мока, дійсно, має глибокі знання української
історії, літератури, фольклору, тонке
відчуття мови. Він романтик і мрійник.
Його філологічні коментарі захоплюють і чарують.
 Образ тьоті Моті
Це груба, неосвіченна жінка, ворожо налаштована
до всього українського. Проте на рідкість вперта у своїх
поглядах та не соромиться іх висловлювати.

Саркастична, гостра на язик. Її репліки "Краще бути

ізнасілованной, нежелі українізірованной", “навіщо ви нам
іспортілі город?" ,"Доводи? Будь
ласка, - доводи. Да єтого не может бит
потому што єтого не может бить нікакда"
обурення з приводу того,що в театрі
розмовляли та співали українською – всі ці
кумедні та водночас сумні моменти
якнайкраще характеризують образ тітки Мотрі.
 Образ дядька Тараса
Як і тьотя Мотя, дядько Тарас - гротескна фігура.
Він - прихильник старовини, козаччини, того, що все
оджило своє, та не хоче брати у розрахунок сучасні умови
життя. Для нього головне, аби залишився корінь "маз" як
показник його роду. Тобто, Тарас являє собою тільки ще
Одну точку зору на українське, яка типова для того часу.
 Образ Улі
Уля виділяється з-поміж інших персонажів
тим, що вона на початку твору зовсім
байдужа до українізації, вона про це не
задумувалася. Її бабуся – українка, проте сама
Уля вже не може й українського «г»
вимовити. Уля, мабуть, символізує таке собі
неупереджене ставлення до всього
українського, для неї це не політичне
питання, як для решти, а щире захоплення.
 Соціальна символіка доби
- Мина Мазало - символ національного нігілізму. Він заперечує все українське,
готовий знищити рідного сина.

- Мотрона Розтогуєва - сатиричний тип, що яскраво уособлює російський

великодержавний шовінізм.

- Баронова Козино - символ старої школи.

- Дядько Тарас - тип українського псевдо- націоналіста.

- Мокій - національна самосвідомість Мокія зведена до боротьби за її зовнішні

ознаки.
 Висновок
«Мина Мазайло» - твір, який порушує проблеми, актуальні як за життя
автора, так і зараз. І в третьому тисячолітті можна побачити політичні
джерела і суспільний грунт найбанальніших побутових явищ, тільки на
новому оберті історичної спіралі.

А головна мета М.Куліша, на мій погляд,

протиставлення, зіткненні цих кумедних, кожен
по-своєму, образів заради об'єктивного
висвітлення проблеми українізації 20-30-х років