Тема. . Б.Шоу. Особливості світогляду.

Специфіка втілення античного міфу в п’єсі

«Пігмаліон».

Я пишу п’єси з наміром прищепити народу

свої переконання.
Дж.Б.Шоу
Хід уроку
І. Підготовка до сприйняття навчальної теми.
Слово вчителя.
Послідовником новаторських ідей Г.Ібсена в галузі драматургії і театрального
мистецтва був Джордж Бернард Шоу, відомий англійський письменник і драматург, один
із засновників «нової драми». Зі спогадів сучасників, листів і статей про Б.Шоу постає
образ надзвичайно талановитої, енергійної безкомпромісної людини, яка критично
ставилася до дійсності та при цьому завжди зберігала присутність духу, життєвий
оптимізм і відчуття гумору. «Ви говорите, що я змушую публіку сміятися навіть у
найсерйозніші моменти, - відповідає Б.Шоу на зауваження Л.Толстого з приводу начебто
недостатньої серйозності його п’єси «Людина і надлюдина». – А чому б і ні? Навіщо нам
виганяти, забороняти гумор і сміх? Припустимо, що світ усього-на-всього один із жартів
Господа, хіба ви станете працювати менше, для того щоб перетворити його з поганого
жарту на добрий?»
Понад сімдесят років Б.Шоу віддав мистецтву, прагнучи звільнити драматургію від
влади авторитетів і примітивної розважальності, обстоюючи дискусійну драму, яка
пробуджує думки і громадянську позицію глядачів. Щоб відповісти на запитання, що
живило талант письменника і чим його творчість збагатила світову драматургію, маємо
дослідити основні етапи життєвого і творчого шляхів Б.Шоу, з’ясувати основні естетичні
погляди митця на сутність драми і театрального мистецтва, що стали підґрунтям теорії
«інтелектуального театру».

IІ. Формування нових знань і способів дії.

 Опрацювання інформації про життєвий і творчий шлях Б.Шоу(за матеріалами
підручника т).

Біографічні відомості
«Мені до смерті набридли вигадане життя, вигадані закони, вигадані мораль,
наука, світ, війна, любов, чесноти, пороки і взагалі все вигадане як на сцені, так і поза
нею!» Так могла сказати лише людина, яка добре знала не вигаданий, а реальний стан
справ «як на сцені, так і поза нею». Саме такою людиною був відомий письменник
Джордж Бернард Шоу.
Майбутній драматург народився 26 липня 1856 р. в м. Дубліні. Ірландець Б.Шоу
присвятив себе англійському театрові, не надто переймаючись національним питанням,
його більше турбували соціальна й майнова нерівність, що заважала талановитій людині
реалізувати свій творчий потенціал. Як важко біднякові пробитись у цьому світі, Б.Шоу
знав із власного досвіду: через матеріальну скруту він не лише не здобув пристойної
освіти, а й вимушений був тяжко працювати з 15-ти років. За 5 років службової кар’єри
Б.Шоу помітно просунувся по службі, а ще – самотужки вивчився грати на фортепіано
п’єси Бетховена і Моцарта. Юнак мріяв про літературу, тому після переїзду до Лондона,
пропрацювавши недовго в телефонній компанії, вирішив присвятити себе творчості.
У 1870-і роки фаворитом у публіки був роман. Б.Шоу пише їх безупинно й
посилає свої рукописи до всіх англомовних редакцій, навіть у далеку Австралію.
Рукописи здебільшого повертали, тож юнак повною мірою пізнав, що таке злидні.
 Б.Шоу не задовольнявся лише написанням романів, а й займався активною і
публічною діяльністю. Тому в 1880-і роки він поринув у громадське й політичне життя,
ставши вуличним промовцем. Драматург із подивом згадував про вулиці, переповнені
людьми під час його виступів. Оратор міг би заробляти великі гроші, адже його
запрошували для виступів усілякі громадські клуби, проте Б.Шоу грошей не брав,
оскільки не торгував своїми політичними поглядами, які ні для кого не були таємницею:
майбутній драматург був прихильником соціалістичного суспільного устрою
Політичні погляди Б.Шоу знайшли втілення не тільки в його вуличних промовах, а
й у творах, що згодом друкувались у невеличкому журналі соціалістичного спрямування.
Навіть свою першу п’єсу письменник пише не з мистецьких, а з ідейних міркувань.
Фактично Шоу стояв біля витоків соціальної і політичної англійської п’єси XIX ст..: «Я
пишу п’єси з конкретним наміром прищепити народу свої переконання…. Іншого
поштовху для написання п’єс у мене немає. Вся велика література є журналістикою…
Нехай інші культивують те, що називають літературою, я – за журналістику».
Успіх прийшов до Б.Шоу, коли йому було вже під 30. На початку 1885 р. відомий
літературний критик і перекладач Ібсена В.Арчер звернув увагу на високого і худого
рудобородого чоловіка, що сидів неподалік від нього в читальному залі Британського
музею. На столі в чоловіка лежали французький переклад «Капіталу» К.Маркса та
партитура опери Р.Вагнера «Тристан та Ізольда». А невдовзі Б.Шоу був уже
літературним, художнім, музичним і театральним оглядачем кількох провідних
англійських періодичних видань. Саме як критик він і здобув уперше популярність.
На початку 1890-х років Б.Шоу приділяє багато уваги проблемам театру, він стає
палким прихильником «нової драми» і насамперед – творчості Г.Ібсена. ці його погляди
знайшли втілення у відомій праці «Квінтесенція ібсенізму» (1891). Блискучий оратор і
майстер дискусії, Б.Шоу наголошує на полемічності драматичного твору, унаслідок чого
з-під його пера й виходили драми-дискусії.
Шлях Б.Шоу на світовий театральний Олімп був нелегким: «Професія місіс
Воррен» (1894) була заборонена, під час вистави «Зброя і людина» (1894) майбутній
англійський король Едуард VII демонстративно покинув ложу. Переломним у його
театральній кар’єрі став 1898 р., коли драматург отримав гонорар за свою п’єсу «Учень
диявола» (1896 – 1897), що з успіхом ставилась у театрах США. Саме цей гонорар поклав
початок матеріальному добробуту письменника і дозволив йому одружитися із
«зеленоокою мільйонеркою» Шарлоттою Пейн-Таушенд.
На початку XX ст.. Б.Шоу зажив слави одного з провідних драматургів світу. За
70 років літературної діяльності він створив безліч цікавих п’єс. Та одна з найяскравіших
– «Пігмаліон» (1913) – написана для англійської акторки Стеллі Патрік-Кемпбелл.
Реакція критики й публіки на п’єсу ошелешила письменника: ні про яке кохання, а тим
більше одруження Гігінса і Елайзи не може бути й мови! Бернард Шоу навіть дописує
розлогий епілог, абсолютно неможливий для театральної постановки, у якому розповідає
про подальшу долю Елайзи, котра вийшла заміж за Фредді, і пояснює, чому вона
відмовилася (з поваги до інтелектуальної власності) від задуму давати приватні уроки з
фонетики і таки взяла гроші в Пікерінга. Проте публіка все одно сприймала стосунки
дивакуватого професора і бідної квіткарки як іще одну поетичну історію кохання. Коли
ж у автора п’єси запитували, про що ж, зрештою, «Пігмаліон», він відповідав: «Про
фонетику». Шоу, звісно, лукавив. Відповідь він уклав у вуста Гіггінса: «Як це страшенно
цікаво: взяти одне людське створіння й зробити з нього щось зовсім інше, давши йому
нову мову. Це ж заповнює щонайглибшу прірву, яка відділяє клас від класу й душу від
душі».
У 1925 р. Б.Шоу отримав Нобелівську премію з літератури «за творчий доробок,
позначений ідеалізмом і людяністю, зокрема за запальну сатиру, що нерідко буває
пройнята дивним поетичним чаром».
 Помер видатний письменник 2 листопада 1950 р. в англійському місті Ейот-Сент-
Лоренс.

 Специфіка втілення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон».

Б.Шоу замислив п’єсу «Пігмаліон» як реалізацію своїх естетичних принципів, за
які боровся в театрі. У передмові до п’єси, задуманої як осучаснена інтерпретація
міфологічного сюжету, Б.Шоу пише про видатного лінгвіста Генрі Суїта (Генрі Гіггінс у
творі), а також акцентує на виховному спрямуванні свого твору і доходить висновку, що
ознакою справжнього мистецтва є дидактизм». Твір настільки дидактичний, а сюжет
його настільки неупереджений, що я радо тикаю «Пігмаліона» під ніс усім розумникам,
які, мов папуги, правлять, що мистецтво в жодному разі не може бути дидактичним.
П’єса підтверджує моє переконання у тому, що справжнє високе мистецтво бути іншим
просто не має права» (Б.Шоу).

 Словникова робота: Ковент Гарден, пенс(пенні), соверен, фунт стерлінгів, крона,

флорин.
 Читання п’єси с.260-266 (уривок).

 Робота за змістом прочитаного, запитання на с.267

астини твору.
- Які враження викликало у вас знайомство з героями комедії Б.Шоу «Пігмаліон»?
- Що можна вважати візитною карткою тих дійових осіб, які привернули вашу увагу?
Чому? Проілюструйте конкретними прикладами.
- За яких обставин чоловік із записником звертається до квіткарки з такими словами:
«Згадайте, що ви живе створіння, наділене душею і даром виразного мовлення; що ваша
рідна мова – це мова Шекспіра і Мільтона, мова, якою написано Біблію»?
- Що спричинило обурення головного персонажа?
-Підготуйте словесний портрет квіткарки. Чи змінюється він протягом дії, чи
залишається статичним? Обґрунтуйте відповідь, порівнявши слова, вчинки і мову
героїні, авторські ремарки у відповідних сценах першої дії.
-Які проблеми, крім лінгвістичних, порушує драматург на початку п’єси?
Прокоментуйте відповідь Гіггінса на запитання, чи заробляє він собі на життя
фонетикою.
-У чому, на вашу думку, полягає своєрідність оновленого тлумачення англійським
драматургом міфу про античного скульптора і його витвір? Якою мірою професор
Гіггінс, квіткарка Еліза Дулітл відповідають вашим уявленням про сучасних Пігмаліона і
Галатею?
- Чи вірите ви Гіггінсу, який обіцяє за три місяці зробити із квіткарки справжню леді?
Як ви вважаєте, за яких умов цього можна досягти?
- Наскільки зміст і художні засоби зображення в першій дії «Пігмаліона» відповідають
обраному драматургом жанру комедії?

 Засвоєння елементів теорії літератури.записати в зошити

Інтелектуальна драма — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з

гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні
люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів,
мотивацію вчинків і дій.
Драма інтелектуальна (екзистенційна) — розглядає сенс і механізм людського буття.

Парадокс – 1) несподіване, непередбачуване твердження (думка, висновок), що

суперечить усталеним традиціям, правилам, нормам;
2) суперечність, що досягається в результаті формально правильного міркування.

V. Застосування знань, умінь, навичок.

 Заповнення таблиці.

Античний міф П’єса Б.Шоу

Перетворення Галатеї залежить від
волі Афродіти
Пігмаліон – єдиний творець
Галатея – пасивний персонаж
Історія завершується шлюбом
Проблема: доля і щастя людини
залежать від волі богів
Перетворення Елайзи відбувається
завдяки людським діям
Творці: Гіггінс, Пікерінг, Дулітл,
Елайза
Елайза динамічно розвивається
Відкритий фінал
Проблема: соціальна, філологічна,
розвитку особистості під впливом
мистецтва та освіти


 Визначення основних прийомів створення комічного в п’єсах Б.Шоу
(за О.Анікстом):
- «доведення деяких життєвих явищ до абсурду
- добродушний сміх
- делікатна іронія
- чиста веселість

 Робота з підручником.
Опрацювання рубрики «Галатея, або Попелюшка…»с. 297-298.

VI. Домашнє завдання.

Прочитати 2 і 3 дії п’єси «Пігмаліон».
 ТЕМА. Дж. Б. Шоу «Пігмаліон». Шлях Елізи Дулітл від малопривабливої
квітникарки-кокні до «чарівної леді». Проблематика й композиція твору.

Збентежено дивиться Пігмаліон

на свій витвір, і серце йому
завмирає від незнаного щастя
З міфу про Пігмаліона і Галатею
Хід заняття
І. Мотивація навчальної діяльності.
Бідна квіткарка якимось, майже дивним, чином перетворюється в «чарівну леді».
Що це, осучаснена Б. Шоу Попелюшка? Але в п'єсі «Пігмаліон» ми не бачимо «хеппі
енду», щодо розв'язки можемо лише здогадуватися. Все набагато серйозніше і глибше,
адже людина, усвідомивши свою людську гідність, вже не може повернутися до свого
попереднього положення. Про це - сьогодні поговоримо на занятті.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Літературний диктант
1. Джордж Бернард Шоу - лауреат … премії
2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…
3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…
4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…
5. За походженням Джордж Бернард Шоу був…
6. За релігійними поглядами Бернард Шоу був…
7. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…
8. Перші свої твої Бернард Шоу підписував псевдонімом…
9. Своє самостійне життя Бернард Шоу почав з … років.
10. У 1884 році Шоу став членом … товариства.
11. Б.Шоу вважається в Англії засновником…
12. Чудову освіту Б.Шоу здобув…
ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
П'єса Б.Шоу - шедевр того проблемного інтелектуального театру, який він прагнув
створити. Усе в ній парадоксальне, полемічне, загострене, дає подвійне значення.
«Провокуюча» спрямованість п'єси виявляється вже в тому, що її сюжет є іронічною, а
подекуди пародійною «модернізацією» давньогрецького міфу про Пігмаліона і Галатею.
Шоу невипадково обрав для перетворення Галатеї область фонетики - він сам був
великим шанувальником цієї науки і ревно стежив за чистотою англійської мови.
Професор фонетики Хіггінс, який у драмі Шоу виступає своєрідним Пігмаліоном,
укладає парі з полковником Пікерінгом, що він проведе науковий експеримент - за кілька
місяців навчить вуличну торговку квітами Елізу Дуліттл правильній вимові і зробить так,
щоб «її з успіхом могли прийняти за герцогиню».
 Шоу описує її наступним чином: «Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років
вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом'яний капелюх, що дуже
постраждав на своєму віку від лондонської пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі
щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, який не зустрічається в природі: тут явно
необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-
під нього видна коричнева спідниця і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали
кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається
замазурою. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім
того, помітно, що вона потребує послуг дантиста.» Дуже бідна, працьовита, невтомна,
прагне мати гарний вигляд, але не має для цього ні коштів, ні вміння, ні смаку.

Мова Елізи:
«Куди преш, Фредді! Візьми очі в руки! »
«Хіба це справа? Розкидав у бідної всі квіти і змився, як миленький! »
«... у мене знайдеться здачі».
Чи не турбуйтеся, Кептен, купіть краще квіточку у бідної дівчини
«Ні расстрайвтісь, Кептен; купити луччі квіточку у бідні дівчата »
У-у-ааааа-у! (1дія)
Професор Хіггінс характеризує її мову як «потворні і жалюгідні звуки».

Еліза бажає брати уроки:

«Фу-ти ну-ти, які ми горді! Подумаєш велика птиця - вчитель! »
«Нема чого обзивати мене опудалом, раз я бажаю платити як всяка леді».
«Досить вам дурня валяти».
«Зовсім я не брудна: я милася, перед тим, як йти сюди, - так, і лице мила і руки!»
«Я не яка-небудь, я чесна дівчина, а вашого брата я наскрізь бачу».
«Подумаєш, потрібна мені ваша цукерка! Просто я добре вихована і знаю, що виймати з
рота некрасиво ». (2 дія)
Спосіб вираження думки = стиль поведінки

Мова Елізи до зустрічі з Хіггінсом - характерний приклад мови представниці

нижчого класу, її мова далека від літературної норми.
З наведених прикладів видно, що Еліза не тільки робить помилки у вимові, вживає
просторіччя або використовує неправильні граматичні структури, а й висловлює думки
дуже плутано. Це не може не впливати на стиль поведінки.

Основна риса поведінки Елізи - розв'язність, невміння вести себе.

У ході п'єси Еліза перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимові; у
Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і
несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності.

Мова Елізи після занять з професором Хіггінсом

Прийом у місіс Хіггінс:
Ідеальна фонетика. Еліза говорить «приємним, музичним голосом, з педантичною
ретельністю вимовляючи слова» (авторська ремарка), проте, виразу «укокошили стару»,
«померти», «сперли», «цього джину собі в глотку перелив» не відповідають стилю
світського спілкування.

Однієї фонетики для статусу леді недостатньо, потрібно засвоїти нову граматику і
новий словник + нову культуру, новий стиль поведінки.
Удосконалення Елізи:
«... Крім тих речей, яким всякий може навчитися, - вміння добре одягатися, правильно
говорити, і все таке - леді відрізняється від квіткарки не тим, як вона себе тримає, а як з
нею тримають.»
«Але саме від вас я навчилася хорошим манерам, адже це і відрізняє леді від вуличної
дівчини, чи не так?» (5 дей-е)
Зовнішнє перетворення = внутрішнє перетворення. Мова Е. не просто правильна з
погляду фонетики, граматики і лексики, це мова витриманого, впевненої людини, який
здатний міркувати розсудливо, може відстояти свою точку зору.

Перетворення в справжню леді

У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки...
Форма + зміст = правильна мова
Новий стиль поведінки (як леді себе тримає) + звернення (як з нею себе тримають) =
бездоганні манери
правильна мова + бездоганні манери = справжня леді

Експеримент Хіггінса дає блискучі результати. Еліза, яка

знала лише лихо й злидні, в атмосфері поваги до її особистості виявляє надзвичайні
здібності, розум, талант і почуття внутрішньої гідності.
«Перетворення» Елізи, на думку Шоу, покликане заперечити думку про те, що
соціальні бар'єри нездоланні: насправді вони лише заважають людям реалізувати
закладені в них можливості.
Шоу безмежно вірить у культуру, знання, які, за словами «прозрілого» Хіггінса,
«знищують прірву, що відділяє клас від класу і душу від душі».
Хіггінс веде Елізу в аристократичне суспільство, і вона затьмарює світських дам не
лише красою.
Пігмаліон-Хіггінс, торкнувшись своїм різцем до цієї Галатеї, розбуркав приспані в
ній духовні й інтелектуальні сили, і його витвір виявився вищим і кращим за нього
самого.
Утім, «науковий» експеримент Пігмаліона-Хіггінса суперечить моральній
відповідальності перед Елізою, долею якої він так безвідповідально скористався. Хіггінс
порівнює свою роль із роллю Творця.
Але для Шоу наслідувати дії Творця ще недостатньо. Він вважає, що творча
діяльність людини повинна підпорядковуватися більш високій меті, ніж проста гра з
життям.
Фонетичний експеримент Хіггінса відбувається за принципом «людина для
фонетики», а не «фонетика для людини». Еліза певний час є для нього лише дослідним
матеріалом, і її внутрішній світ його ніяк не цікавить.
Він не замислюється над тим, якою буде подальша доля його «Галатеї» і що їй
робити з її розумом і красою у світі, де для неї немає місця.
Що ж робити з Елізою?
Це питання постає не лише перед Хіггінсом, але й перед самим автором
«Пігмаліона». Звичайно, можна знову повернути її в безодню злиднів і примусити
продавати квіти, можна, нарешті, віддати її заміж за кого-небудь.

Утім, "Пігмаліон" не розважальна драма, і Шоу лише кепкує над своїм глядачем,
натякаючи на можливість традиційної «щасливої розв'язки». Щоправда, в атмосфері
комедії витають натяки на почуття кохання, що зароджується, хоча й не зовсім
усвідомлено.
Жанр п'єси-дискусії надає характеру пристрасної полеміки висловлюванням і
вчинкам персонажів «Пігмаліона».
У п'єсі поступово окреслюється протистояння двох протилежних життєвих позицій
- Елізи і Хіггінса, яке сягає кульмінації в останній розмові-суперечці персонажів у п'ятій
дії, в сцені на балконі.

Прокоментуйте слова Елізи:

«... Різниця між леді і квіткаркою полягає не в тому, як вона поводиться, а як до неї
ставляться»
(Якщо люди знають, що перед ними леді, то можуть їй пробачити будь-яка поведінка; і,
навпаки, як би простий людина не одягнувся, які б таланти не мав, все одно їм будуть
нехтувати. Згадайте російські повісті Т. Шевченка, коли з кріпаків робили артистів,
музикантів, вчили за кордоном, а потім, після блискучих концертів та вистав змушували
прислужувати на обідах як звичайних лакеїв).

«Раніше я не знала такої ганьби... раніше я продавала квіти, але не себе...»

(У дівчини прокинулося власну гідність, вона виявляється морально вище за тих
панянок, які лише і мріють про вдале заміжжя, готові жити зі старим і нелюбом
чоловіком заради матеріальної вигоди).

Які два парадокси криються в репліці Хіггінса:

«Хіггінс (зарозуміло). І обійдуся! Мені взагалі ніхто не потрібен! Я маю свою душу,
свою Божу іскру! Але (з несподіваною відвертістю) мені вас буде не вистачати, Еліза.
(Підсувається ближче до неї.) Ваші ідіотські уявлення про життя багато чому мене
навчили. Шанобливо вас за це дякую. І додатково я звик до вас, до вашої особи, вашому
голосу... Вони мені навіть подобаються»? (Хіггінс був учителем, але йому довелося
дечому повчитися і у своєї учениці; він був байдужим до жінок, до чужих почуттів - і
майже закохався.)

Еволюція перетворення Елізи

Квітникарка – погано одягнена, із жахливою мовою та вимовою.

Дівчина, яка навчається – пристойно одягнена, але мовою ще не володіє.

Дівчина, яка має успіхи у навчанні, добрий слух – добре одягнена, знає
літературну мову, але ще не вміє її використовувати доречно.

Чудова учениця, «леді» - прекрасно вдягнена, має бездоганні манери й

чудово володіє мовою.

Людина – здатна мислити, цінує людську гідність, бачить мету в житті й

засоби її здійснення.
VІ. Повторення, систематизація й узагальнення вивченого
Б. Шоу сказав: «Кожна з моїх п’єс – це послання до людства». Яке послання до людства
має п’єса «Пігмаліон»?

Ви правильно зрозуміли основний ідейний мотив драми. А тепер послухайте слова

українського поета В. Симоненка. На мою думку, саме це повинен зрозуміти кожен з нас
і людство в загалом, саме так могло звучати «послання» Шоу.

Ти знаєш, що ти людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

VІІ. Домашнє завдання

Як, на вашу думку, зовнішність героїв п'єси Б. Шоу «Пігмаліон» співвідноситься з їх
внутрішнім світом, якостями характеру, обставинами життя? Порівняйте п'єсу Шоу із
міфом про Пігмаліона і Галатею.
- Чи може п'єса завершитися шлюбом головних героїв?
- Які варіанти продовження п'єси в післямові пропонує Б.Шоу
 Тема. РМ (п). Характеристика образів п’єси «Пігмаліон».

Хід уроку

І.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель.
Твір Б. Шоу «Пігмаліон» побудований на суцільних парадоксах. Згадаймо
звернення Гіггінса до Елізи: «І обійдусь. Без усіх обійдуся. Я маю свою власну душу —
мою іскру божественного вогню. Але (з несподіваним смиренням) мені бракуватиме вас,
ЕЛІЗО. (Сідає біля неї на отоманку.) Мене дечого навчили ваші ідіотські ідеї —
признаюся в цьому покірливо і вдячно. А ще я звик до вашого голосу й вигляду. Вони
мені, як-не-як, подобаються». Гіггінс узявся навчати дівчину — та сам опинився в ролі
учня, був байдужим до жінок і чужих почуттів — та майже закохався. Проте в Елізи
зовсім інший шлях, ніж у Попелюшки... Про це поговоримо сьогодні на уроці.

IІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Слово вчителя
У 80-тi роки XIX столiття Бернард Шоу починає боротися за новий театр, який у тi
роки переживав кризу. Шоу свiдомо вiдмовляється вiд принципiв “добре зробленої”
драми i широко користується парадоксом як одним iз визначальних мистецьких
прийомiв.
Наприклад, у п’єсi “Пiгмалiон” драматург показує божевiлля i оманливiсть
довкiлля, Б. Шоу нiколи не закiнчував свої п’єси трагiчним кiнцем. П’єса “Пiгмалiон” –
це красива iсторiя, побудована на основi мiфа про Пiгмалiона – скульптура, який
вирiзьбив iз мармуру Галатею – жiнку такої вроди, що закохався в неї i вмовив богiв
оживити статую.
Головнi герої цiєї п’єси – це професор англiйської фонетики Генрi Хiггiнс та
знавець iндiйських дiалектiв полковник Пiкерiнг. Вони рiзнi за характером i
зовнiшнiстю. Професор Хiггiнс – це чоловiк рокiв п’ятдесяти, з сивим волоссям i зi
зморшками на обличчi, невеликий на зрiст. А полковник Пiкерiнг, навпаки, рокiв
шiстдесяти, низький на зрiст, товстий, обличчя немов пожоване вiд старостi. Їхнi
характери можна визначити пiд час роботи професора, який проводив експеримент над
дiвчиною Елiзою, вуличною квiткаркою, яку за її неввiчливiсть прозвав дикункою.
Хiггiнс був постiйно чимось незадоволений, розлючений i здавався, на перший погляд,
невихованим, бо спочатку вiн ставився до Елiзи гiрше, нiж до служницi. Але збоку
завжди був полковник Пiкерiнг, який намагався заспокоїти Хiггiнса.
I, мабуть, Пiкерiнг виглядав бiльше джентельменом в очах Єлiзи та й читача, нiж
професор Хiггiнс. I, здається, такою нестримною поведiн-кою викликав Хiггiнс вiдразу у
своєї ученицi Елiзи.
А Пiкерiнг поводить себе виховано, спокiйно, не звертає на деякi випади Елiзи
уваги. Завершення роботи професора виявилося несподiванкою навiть для нього самого.
Характери Хiггiнса i Пiкерiнга можна також простежити пiд час великосвiтського рауту.
Тут вони в чомусь схожi: їхнi жести, манера розмовляти вишуканою мовою i показувати
себе вищому свiту з кращого боку. Та iнтерес до дiвчини у професора зникає, бо парi вiн
виграв: дикунка тримала себе i говорила як справжня герцогиня. Що тепер з нею буде?
Адже вона змiнилася. А Хiггiнсу наплювати на її майбутнє життя, вiн лише радiє, що
виграв парi.
“Елiза: Що зi мною буде?
Хiггiнс: А я звiдкiля знаю, що з вами буде? I що менi, чорт забирай, до цього?
Елiза: Вам нiчого! Я знаю, що вам нiчого! Нехай я навiть помру, – вам нiчого! Я для вас
нiщо, гiрше ось цих туфлiв.
Хiггiнс (гучним голосом): Туфель!!!
Елiза (з гiркою покiрнiстю): Туфель! Менi здається, тепер це вже не важливо”.

Висновок: п’єсi стверджується, що освiта завжди потрiбна людинi, бо, якщо ти

невихований, не вмiєш ввiчливо розмовляти, говорити правильно i добре ставитися до
iнших – ти нiхто. Адже в наш час освiта – це головне, незалежно вiд того, чи багата
людина, чи бiдна. Тому i професор Хiггiнс, i полковник Пiкерiнг викликають повагу як
високоосвiченi люди.

2. Порівняння образів Гіггінса із п'єси Дж. Б. Шоу та Пігмаліона з

давньогрецького міфу (письмово)
Професор Гіггінс Пігмаліон
■ Навчав Елізу правильної вимови,
допоміг зрозуміти світ мистецтва;
■ Створив Галатею та закохався в неї;
■ Еліза майже нічого не змінила
■ Галатея змінила Пігмаліона, її краса
в поглядах професора, а він
розбудила в його душі кохання;
незбирався змінюватися сам;
■ почувався відповідальним за створену
■ він не почувався відповідальним за долю
ним красу
Елізи, його захоплюваливищі ідеї,
результат експерименту
Висновок. Твір «Пігмаліон» Дж. Б. Шоу — не про кохання, а про силу творчості, про
духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття
особистістю внутрішньої краси та свободи

3. Евристична бесіда
-Що спільного у назві й сюжеті п’єси Дж. Б. Шоу та сюжеті античного міфу?
-Коли та в чому зміст п’єси й міфу не збігаються?
-Чому сучасна Галатея не задоволена результатами експерименту?
- На вашу думку, чого прагне Еліза?
- Кохання між головними героями твору Шоу не спалахує. Чому складається враження,
ніби сам автор проти щасливої розв’язки?
4.Виписати цитати з тексту п’єси для характеристики героя твору (на вибір)

ІІI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Слово вчителя
— Збереження незалежності — ось що Бернард Шоу вважав головним для кожної
людини, чи то чоловік або жінка, чи то герцог або сміттяр. Тому для нього щасливий
фінал — це не весільний марш, а жорстоке прощання, що залишає кожній зі сторін право
на подальший саморозвиток без стороннього втручання. Автор усіляко підкреслює, що
на початку твору квіткарка перебуває на найнижчій стадії духовного розвитку. Еліза
Дулитл — типова дівчина кокні, тобто найбідніша та найменш освічена мешканка
Лондону, яка розмовляє жахливою англійською. Але дівчині притаманні також
привабливі риси, що є запорукою перевтілення її на витончену жінку: щирість,
енергійність, природна моральність, які Еліза зберегла у лондонських нетрях. У дівчини
є почуття власної гідності, що стали здоровою основою для будування характеру нової,
гордої та сильної ЕЛІЗИ.

ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до контрольної роботи за темою «Нові тенденції у драматургії кінця XIX
— початку ХХ ст.: творчість Г. Ібсена та Б. Шоу».
Клас 9 Дата
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5

НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ ХХ ст.

ТВОРЧІСТЬ Г. ІБСЕНА ТА Б. ШОУ

Мета (формувати компетентності): предметні (розуміння значення Г. Ібсена та Дж. Б.

Шоу для розвитку та втілення нових тенденцій у драматургії; уміння характеризувати
вивчені твори як вершинні здобутки світової драматургії; словниковий запас; розвинені
зв'язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу художніх
творів; наполегливість; прагнення самовдосконалення); ключові (уміння вчитися:
активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; уміння систематизувати й
узагальнювати; навички аналізу художніх творів; комунікативні: уміння толерантно
висловлювати свою думку й оцінні твердження; інформаційні: вміння виокремлювати
головне й художні деталі; загальнокультурні: естетичний смак; вишукані читацькі
вподобання; світогляд).

Тип уроку: урок контролю та корекції знань, умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

1. Інструктаж щодо виконання контрольної роботи.

Кожна правильна відповідь оцінюється 1 балом.
Усього за 12 завдань - 12 балів.

2. Виконання контрольної роботи

Літературний диктант
1.Ознака “нової драми”
2.Г. Ібсен став керівником Норвезького театру, тому що
3.Від’їзд Г. Ібсена з Норвегії зумовлений
4.П’єса “Ляльковий дім” була написана у році
5.Основна тематики п’єси “Ляльковий дім”
6.Розкрити символіку назви п’єси “Ляльковий дім”.
7.Особливості п’єс Б. Шоу
8.Чому п’єси Б. Шоу називали “п’єсами -дискусіями”?
9.Цикл драматичних творів Б. Шоу носить назву
10.Б. Шоу визначив жанр п’єси “Пігмаліон”
11. Наприкінці п’єси Дж. Б. Шоу «Пігмаліон» Еліза вирішила займатися
12.Чи винна Еліза у змінах, що відбулися з нею ?.