8 клас

Тема. Відокремлені члени речення

САМОДИКТАНТ
Щойно лінива ок...анс…ка хв..ля ві(д/т)лягла до гл...б...ни, на
пі(ш/щ)аному п…р...коти/полі пляж(а/у) розіграл..ся пру(д/т)кі
п..р..гони кр..хітних краб..нят. Вони на/ввип..р..дки, боком/боком то
втікали від загрозл..вого виру то зашпортавш..сь (у/в) вик…нутій на
б…р…г драгов..ні бл..скавично ховал..ся (у/в) пробур..ні
на/швидку/руч нірки. Ок…ан ві(д/т)кочувався, мал..ча бе(з/с)печно
в…літала на повітряних бул..ках-світ..лячках (зі/з) своїх схованок. І
тіл..ки хода біло/шкірого чужин..ця та знайомі чор..ні тіні
троп..чних кажанів полохали фе..рію вічного нічного руху.
Антон Веремій забр..оханий по/пояс бав…вся з краб..нятами
мов мала дитина. Здавалося ще мить - і його долоня нал..та втомою
бе(з/с)діяльності в/решті накриє якого/небу(д/т)ь (з/с)нахабнілого
кл..шоногого в..дмед..ка.
Та накочувалася ч..ргова пі(ш/щ)ана каламуть - і ні краб..нят ні
зоставл..них на піску слідів. Ок..ан жадібно зл.зував най/менші
сторо(н/нн)і втруча(н/нн)я на свою т..р..торію що/разу
нав..ртаюч(и/і) б..р..говій смузі її пр..родну цнотливіс..т… 
(120 слів, за Павлом Шевченком)

ЗАВДАННЯ
1. Гронування (асоціація до слів океан, краби).
2. Підкреслити відокремлені члени речення.
Орфограми, що перевіряються

- Написання прислівників разом, окремо і через дефіс.

- Уживання м’якого знака.
- Правопис слів іншомовного походження.
- Правопис префіксів.
- Букви е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів.
- Подвоєні букви.
- Букви, що позначають звуки, які уподібнюються.
- Написання складних слів разом і через дефіс.
- Правопис суфіксів
- Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому
відмінку однини
- Чергування у/в

Пунктограми, що перевіряються

- розділові знаки між однорідними членами речення

- розділові знаки при відокремленій обставині
- розділові знаки при відокремленому означенні
- розділові знаки при порівняльному звороті
- розділові знаки при вставних словах
 ТЕКСТ
для перевірки
Щойно лінива океанська хвиля відлягла до глибини, на піщаному
перекотиполі пляжу розігралися прудкі перегони крихітних крабенят. Вони
наввипередки, боком-боком то втікали від загрозливого виру, то,
зашпортавшись у викинутій на берег драговині, блискавично ховалися у
пробурені нашвидкуруч нірки. Океан відкочувався, малеча безпечно вилітала
на повітряних бульках-світлячках зі своїх схованок. І тільки хода
білошкірого чужинця та знайомі чорні тіні тропічних кажанів полохали
феєрію вічного нічного руху.
Антон Веремій, забрьоханий по пояс, бавився з крабенятами, мов мала
дитина. Здавалося, ще мить - і його долоня, налита втомою бездіяльності,
врешті накриє якого-небудь знахабнілого клишоного ведмедика.
Та накочувалася чергова піщана каламуть - і ні крабенят, ні
зоставлених на піску слідів. Океан жадібно злизував найменші сторонні
втручання на свою територію, щоразу навертаючи береговій смузі її
природну цнотливість.