Біологічна зброя

Біологічна зброя

— це патогенні мікроорганізми або їх спори,

вируси, бактеріальні токсини, заражені
тварини, а також засобу їх доставки (ракети,
керовані снаряди, автоматичні аэростати,
авіація), призначені для масової ураження живої
сили противника, сільськогосподарських тварин,
посівів сільськогосподарських культур, а також
псування деяких видів військових матеріалів і спорядження. Є зброєю масового ураження і
заборонене згідно з Женевскому протоколу 1925 года.

Уражаюча дія біологічної зброї засноване в першу чергу на використанні хвороботворних

властивостей патогенних мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

Біологічна зброя застосовується у вигляді різних боєприпасів, для його спорядження

використовуються деякі види бактерій, що збуджують інфекційні захворювання, що ухвалюють
вид епідемій. Воно призначене для ураження людей, сільськогосподарських рослин і тварин, а
також для зараження продовольства й джерел води.

Способи застосування бактеріальних засобів

Способами застосування біологічної зброї, як правило, є:

 бойові частини ракет
 авіаційні бомби
 артилерійські міни й снаряди
 пакети (мішки, коробки, контейнери), що скидаються з літаків
 спеціальні апарати, що розсіюють комах з літаків.
 диверсійні методи.

У деяких випадках для поширення інфекційних захворювань супротивник може залишати при
відході заражені предмети побуту: одяг, продукти, цигарки і т.д.  Захворювання в цьому випадку
може відбутися в результаті прямого контакту із зараженими предметами. Можливо також
навмисне залишення при відході інфекційних хворих для того, щоб вони з'явилися джерелом
зараження серед військ і населення. При розриві боєприпасів, споряджених бактеріальною
рецептурою, утворюється бактеріальна хмара, що полягає зі зважених у повітрі дрібних
крапельок рідини або твердих часток. Хмара, поширюючись по вітру, розсіюється й осідає на
землю, утворюючи заражену ділянку, площу якого залежить від кількості рецептури, її
властивостей і швидкості вітру.

Історія застосування

Застосування своєрідної біологічної зброї було відоме ще в прадавньому світі, коли при осаді
міст за кріпосні стіни перекидалися трупи померлих від чуми, для викликання епідемії серед
захисників. Подібні заходи були відносно ефективні, тому що в замкнених просторах, при високій
щільності населення й при відчутному недоліку засобів гігіени подібні епідемії розвивалися дуже
швидко. Самий ранній випадок застосування біологічної зброї ставиться до 6 століття до нашої
ери.

Застосування біологічної зброї в сучасній історії.

  1934 — Німецькі диверсанти обвинувачені в спробі зараження метро у Лондоні, але така
версія неспроможна, тому що в той час Гітлер розглядав Англію як потенційних
союзників.
 1942 — проти німецьких, румунських і італійських частин під Сталінградом (заразили
через гризунів туляремією). Офіційно не підтверджене й у цілому сумнівно. У мемуарній
літературі згадується, що в частинах РККА в районі Сталінграда також були часті
випадки захворювання туляремією. Існує думка, що радянське командування відклало
строк контрнаступу, щоб з настанням холодів, що розташувалися через велику кількість
їжі (неприбраний урожай) миші перебралися в людське житло й викликали в німецьких
солдатів спалаху Туляремії, тому що в Німеччині й інших європейських країнах вакцинація
від неї не проводилася, а в СРСР, де район Сталінграда був природним вогнищем цього
захворювання проводилася.
 1939—1945 — Японією: Маньчжурським загоном 731 проти 3 тисяч людей — у рамках
розробки. У рамках випробувань — у бойових операціях у Монголії і Китаї. Також
підготовлені плани застосування в районах Хабаровьска, Благовіщенська, Уссурійська,
Чіти. Отримані дані лягли в основу розробок у бактеріологічному центрі армии США
Форт-детрике (штат Мериленд) в обмін на захист від переслідування співробітників
загону 731.

 На думку деяких дослідників епідемія сибірської язви в Свердловську у квітні 1979  р. була
викликана витоком з лабораторії Свердловськ-19. За офіційною версією причиною
захворювання стало м'ясо заражених корів. Ще одна версія — що це була операція
спецслужб США.

Особливості ураженя біологічною зброєю

При поразці бактеріальними засобами захворювання наступає не відразу, майже завжди є

схований (інкубаційний) період, протягом якого захворювання не проявляє себе зовнішніми
ознаками, а уражений не втрачає боєздатності. Деякі захворювання (чума, оспа, холера)здатні
передаватися від хворої людини здоровішому й, швидко поширюючись, викликати епідемії.
Установити факт застосування бактеріальних засобів і визначити вид збудника досить важко,
оскільки ні мікроби, ні токсини не мають ні кольору, ні заходу, ні смаку, а ефект їх дії може
виявитися через великий проміжок часу. Виявлення бактеріальних засобів можливо тільки
шляхом проведення спеціальних лабораторних досліджень, на що потрібне значний час, а це
утрудняє своєчасне проведення заходів щодо попередження епідемічних захворювань.

Сучасні стратегічні засоби біологічної зброї використовують суміші вірусів і суперечка бактерій
для збільшення ймовірності летальних закінчень при застосуванні, однак використовуються як
правило штами, що не передаються від людини до людині, щоб територіально локалізувати їхній
вплив і уникнути внаслідок цього власних втрат.

Бактеріальні засоби

До бактеріальних засобів ставляться хвороботворні мікроби й вироблювані ними токсини. Для

спорядження біологічної зброї можуть бути використані збудники наступних захворювань:

 чума
 холера
 сибірская язва
 ботулізм