Біологічна зброя

підготувала студентка групи ПІ-21-03

Скочинська Богдана
БІОЛОГІ́ЧНА ЗБРО́Я – різновид зброї масового ураження,
вражаючим чинником якої є використання
хвороботворних властивостей мікроорганізмів,
спроможних розмножуватися в рослинах, в організмах
людей, тварин і викликати масові захворювання.
 Засоби біологічної зброї

Бактеріолічними засобами є віруси, пріони, інфекційні нуклеїнові кислоти, бактерії,

грибки, рикетсії і токсичні продукти їхньої життєдіяльності, які передаються через
заражених носіїв (тварин, переважно гризунів, птахів, худобу, комах, найчастіше це блохи,
кліщі, комарі та ін.; рослин, грибів) або можуть застосовуватися як суспензії та порошки в
боєприпасах. Бактеріологічно зараженими можуть бути призем. прошарок повітря та
місцевість у результаті застосування супротивником біологічної зброї. До біологічної зброї
відносяться також деякі здорові комахи – найбільш небезпечні шкідники
сільськогосподарських культур(колорадський жук, саранча і гессенська муха). Вони
використовуються у військових цілях з метою знищення посівних ресурсів ворога. До
технічних засобів доставки біологічної зброї належать ракети, бомби, снаряди, міни,
різноманітні механічні генератори, а також контейнери із зараженими переносниками.
• Біологічна зброя буває природнього походження(тварини та рослини-переносники інфекційних
захворювань, які заразилися в природі самостійно; тварини та рослини, яким було введено
віруси,бактерії, грибки, природнього походження) та штучного походження(віруси, пріони, інфекційні
нуклеїнові кислоти, бактерії, грибки, рикетсії створені в лабораторіях шляхом зміни генотипу певних
організмів за допомогою методів генної інженерії).
• Раніше використовувалися лише природні патогени або, так зване, 1-е покоління біологічної зброї.
Тепер коли з'явилися технології ГМО, такі експерименти стають ще небезпечнішими. Із зростанням і
поширенням наукових знань з'явилася нова небезпека, пов'язана з можливістю синтезувати
мікроорганізми з розроблених послідовностей, адже загальнодоступною є інформація про структуру
небезпечних вірусів. Використання такої зброї терористами ймовірно тому, що його створення дешеве
і не вимагає спеціального обладнання. Існує ймовірність вдосконалення патогенів в результаті
генетичних маніпуляцій, що, у свою чергу, може призвести до появи більш стійких і вірулентних ГМО,
що відносяться вже до 2-го або 3-го покоління біологічної зброї.
Засоби біологічної зброї
Засоби біологічної зброї
Засоби біологічної зброї
 • Вражаюча дія біологічної зброї виявляється не відразу, а тільки через якийсь, іноді досить тривалий прихований період.
Характерною рисою є здатність ряду інфекційних хвороб до епідемічного поширення. Тривалість вражаючої дії може
обчислюватись місяцями. Варто підкреслити, що застосування біологічної зброї може робити на людей сильний психологічний
вплив.

• До особливостей біологічної зброї відносяться і труднощі її ідентифікації. Визначення виду збудника проводять у лабораторії
методом мікробіологічного аналізу. Аналіз може тривати кілька годин.

• Зовнішніми ознаками біологічної зброї є:

- глухий звук розриву боєприпасів;

- поява на ґрунті і місцевих предметах порошкоподібних речовин, крапель рідини;
- підвищена запиленість повітря;
- поява скупчень комах, кліщів, гризунів, нехарактерних для даної місцевості чи часу року;
- падіж тварин і масові захворювання людей.
Знак біологічної небезпеки, яким маркується біологічна зброя
Із відомих на сьогодні багатьох збудників інфекційних захворювань та їх токсинів у військових діях можна використати більше
тридцяти, до прикладу: чума, натуральна віспа, сибірка, туляремія, ботулотоксин, тощо.
Ефективність дії біологічної зброї залежить від вибору способів його застосування. Існують наступні способи
застосування біологічної зброї:

-Аерозольний спосіб
Основним і найбільш перспективним, на думку фахівців, є аерозольний спосіб. Цим способом можна
застосовувати майже усі види біологічних засобів. Біологічний засіб переводиться в аерозольний стан методом
вибуху в спеціальних розпилювальних пристроях. Площі, що заражаються при цьому, можуть складати десятки
квадратних кілометрів. У короткий термін забезпечується масове зараження людей шляхом зараження організму.
Зовнішньою ознакою застосування цього способу є хмара у вигляді сліду, що залишається літаком.
-Трансмісивний спосіб
Розсіювання штучно заражених переносників, що через укуси передають збудники небезпечних для
людини і тварин захворювань. Заражені переносники захворювань поширюються за допомогою
ентомологічних боєприпасів – авіаційних бомб і контейнерів спеціальної конструкції. Зовнішньою
ознакою є наява значної кількості гризунів, кліщів і т.д поруч з викинутими контейнерами.
-Диверсійний спосіб
Застосування біологічних засобів полягає в потайливому зараженні повітря, води, продовольства, фуражу і т д. На його
застосування вказує одночасне виникнення масових захворювань людей, тварин у межах визначеної території.

Способи застосування БЗ багато в чому визначаються можливими шляхами проникнення в організм. Вони можуть проникати в організм
через органи дихання, з їжею і водою через шлунко-кишковий тракт, через слизисті оболонки рота, носа, очей, ушкоджені ділянки шкіри,
при укусах заражених переносників. Біологічна зброя може застосовуватися по великих зосередженнях військ у смузі фронту і у тилу, по
великих політичних, адміністративних і військовопромислових об’єктах, районах інтенсивного тваринництва і землеробства. Інколи
розрізняють також окремо ентомологічну зброю, яка передбачає використання комах для поширення або доставлення біологічних
елементів, або генетичну зброю, яка має на меті уразити населення за конкретними генетичним ознаками (раса, етнос, стать та інші).
Біологічна зброя вважається найбільш небезпечною через те, що виявлення зараження може відбутися не одразу, а
після завершення інкубаційного періоду, який може тривати від кількох днів до кількох місяців. Деякі біоелементи
мають змогу передаватися від зараженої рослини, тварини або людини до здорової, відповідно викликаючи епідемії тих
чи інших хвороб. Виявлення застосування такої зброї та подальша ліквідація наслідків і виготовлення антидотів
потребують тривалих лабораторних досліджень, що значно ускладнює протидію застосуванню такої зброї.

"Зараз, коли ви проходите прикордонний або митний контроль, можуть детектувати ядерну або хімічну загрозу.
Біологічну практично неможливо. Досить взяти невеличку пробірку пластикову з особливо небезпечними
мікроорганізмами, покласти в кишеню, і тебе ніхто не побачить", - підкреслює доктор біологічних наук, директор
Інституту біохімії ім. О.В. Паладіна НАН України Сергій Комісаренко.
• Внаслідок використання біологічної зброї і розповсюдження хвороботворних бактерій і токсинів можуть утворюватися зони
біологічного зараження та осередки біологічного ураження.

• Зона біологічного зараження – це район місцевості або область повітряного простору, які заражені біологічними збудниками
хвороби в небезпечних для населення межах. Зону зараження характеризують: види бактеріальних засобів, які використовуються
для зараження, розміри, розташування стосовно ОГД, час утворення, ступінь небезпеки та її зміни в часі. Розміри зони зараження
залежать від виду боєприпасів, способу використання біологічних засобів, метеорологічних умов.

• Осередком біологічного ураження називається територія, на якій внаслідок дії біологічної зброї виникли масові ураження людей,
тварин, рослин. Він характеризується видом використаних засобів, кількістю уражених, тривалістю збереження уражаючої дії
збудником хвороби.
 З історії біологічної зброї

• Історія застосування інфекційних властивостей біологічних речовин для масового поширення смертельних хвороб
серед мирного населення і військ противника та для захисту бере свій початок з прадавніх часів. Так, ще в II-ІІІ тис. до
н. е. в Єгипті для захисту усипальниць фараонів від зазіхань розкрадачів, крім всього іншого, речі у гробниці
заражали смертоносними грибками («прокляття фараонів»). Армія Олександра Македонського при облозі фортець за
допомогою катапульт закидувала трупи людей і тварин, які померли від інфекційних хвороб, на територію
противника.
 З історії біологічної зброї
• Найстрашнішим результатом використання біологічної зброї в давнину є епідемія бубонної чуми в Європі, яка вибухнула в XIV
столітті. Під час облоги міста Кафи (сучасна Феодосія) татарський хан Джанібек закидав за стіни трупи людей, померлих від чуми.
У місті почалася епідемія. Частина городян втекла від неї на кораблі до Венеції, і в підсумку вони привезли інфекцію туди.
Незабаром чума буквально викосила Європу. Деякі країни втратили до половини населення, жертви епідемії обчислювалися
мільйонами.
• У XVIII столітті європейські колонізатори поставляли північноамериканським індіанцям ковдри і намети, якими до цього
користувалися хворі на віспу. Історики досі сперечаються, чи навмисно це було зроблено. Як би там не було, епідемія, що
спалахнула в результаті, знищила багато племен.
 З історії біологічної зброї
• Наукові розробки біологічних засобів та їх застосування для ураження противника були розпочаті командуванням німецької армії ще
в роки Першої світової війни.

• Під час Другої світової війни в Німеччині в секретних науково-дослідних центрах розроблялися методи вирощування збудників
небезпечних та інфекційних хвороб людей, сільськогосподарських тварин та способи їх застосування як біологічної зброї.

• З 1940 по 1944 р. японська армія більше 11 разів застосовувала різні види біологічних засобів проти китайських військ і мирного
населення, в результаті цього в ряді міст і районів Китаю спалахнула епідемія чуми.
• Найбільш активне дослідження та навіть застосування біологічної зброї припало на
ХХ століття. В офіційних джерелах про власні програми розробок біологічної зброї
найбільше згадуються Радянський Союз, США, Велика Британія, Японія.
Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей
називається епідемією. Якщо захворювання охоплює багато країн, частин світу,
материки — це називають пандемією. Охоплення великих територій ураження
хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих
територіях — епізоотією.
Для уникнення розповсюдження інфекційних хвороб, локалізації і ліквідації зон та осередків біологічного ураження розпорядженням
начальника області встановлюється карантин або обсервація. Обсервація передбачає проведення лікувально- профілактичних ізоляційних
заходів. На зовнішніх кордонах району встановлюється озброєна охорона, організовується комендантська служба і патрулювання, регулюється
рух. Забороняється вихід людей, вивіз речей, продуктів харчування. Вхід в район карантину дозволяється спеціальним формуванням цивільної
оборони і медичному персоналу для надання допомоги в ліквідації наслідків застосування біологічної зброї. В зонах біологічного зараження і
осередках біологічного ураження з самого початку їх виникнення проводяться заходи по знезаражуванню (дезинфекція), а також знищенню
комах і гризунів (дезинсекція і дератизація).
Конвенції про біологічну зброю
• США разом з Британією, потім приєднався СРСР, стали ініціаторами заборони про використання біологічної зброї, тобто створення
Конвенції про заборону біологічної зброї саме тому, що вони зрозуміли, що біологічна зброя може бути небезпечною для власної
країни. Вона може бути небезпечною, тому що вона може втекти, навіть з лабораторії досить високого рівня.
• Вперше використання біологічної зброї заборонила одна з конвенцій Женевського протоколу(1925).
• Ще одна конвенція була підписана 1972 року, а набрала чинності вже у 1975 році. Вона забороняє виробництво величезного класу
різного озброєння, що може вважатися біологічною зброєю. Це стосується як самих біореагентів, так і зброї, яка має на меті
пересування або доправлення цих реагентів на територію ворога. Конвенцію ратифікували 165 держав.
Дякую за увагу!