ВАРІАНТ – 2

1. Інфекційні хвороби у людини викликають мікроорганізми, які належать до групи:

1. Патогенних 2. Сапрофітів 3. Умовнопатогенних
2. Гострі інфекційні захворювання мають такі періоди перебігу:
1. Інкубаційний 2. Продромальний 3. Прихованих клінічних проявів
4. Виражених клінічних проявів 5. Реконвалесценції
3. Основні шляхи передачі інфекції:
1. Повітряно-крапельний 2. Фекально-оральний 3. Трансмісивний
4. Побутовий 5. Контактний
4. Залежно від шляхів проникнення збудника та місця локалізації інфекційного процесу
в організмі людини розрізняють такі види інфекційних захворювань:
1. Інфекції дихальних шляхів 2. Кишкові інфекції 3. Кров’яні інфекції
4. Особливо небезпечні інфекції 5. Інфекції зовнішніх покривів
5. Після щеплення виникає імунітет:
1. Вроджений 2. Природно набутий 3. Штучно набутий 4. Активний 5. Пасивний
6. Джерелом зараження на сифіліс є:
1. Тварини хворі на сифіліс 2. Хвора на сифіліс людина 3. Кровососні комахи
7. Шляхи зараження сифілісом:
1. Статевий 2. Повітряно-крапельний 3. Трансмісивний 4. Контактний 5. Фекально-
оральний
8. Твердий шанкр це:
1. Виразка яскраво-червоного кольору з гострозапальними явищами
2. Безболісна ерозія кольору “зіпсованого сала” 3. Виразка круглої або овальної форми
4. Виразка блюдцеподібної форми без гостро запальних явищ
9. Проявами первинного періоду сифілісу є:
1. Наявність первинного склерозу 2. Збільшення регіональних лімфовузлів
3. Наявність рожевого висипу на шкірі 4. Збільшення всіх лімфатичних вузлів (поліаденіт)
5. Позитивна реакція Васермана
10. У третинному періоді сифілісу розвиваються:
1. Спинна сухотка 2. Ранній сифіліс нервової системи 3. Прогресивний параліч
4. Вісцеральний сифіліс 5. Твердий шанкр

1. За
кономірності росту та розвитку організму. Переддошкільний вік.

Дошкільний вік (3-7) років.

Закономірності росту і розвитку організму являються теоретичною основою

гігієнічного нормування факторів навколишнього середовища для дітей і
підлітків. Знання цих закономірностей дозволяє зрозуміти і пояснити діяльність
окремих органів і систем, їх взаємозв’язок, функціонування організму дитини в
різні вікові періоди. При контролі за здоров’ям і фізичним розвитком
підростаючого покоління можна правильно оцінити отриману інформацію
тільки знаючи вікові особливості організму, що росте.
Життєвий цикл людини умовно можна поділити на 3 етапи: дозрівання, зрілий
вік і старіння. Етап дозрівання характеризується, перед усім, настанням
статевої зрілості, здатністю організму і можливістю виконувати функцію
народження, що забезпечує збереження виду. В збереженні виду полягає
біологічний сенс індивідуального росту і розвитку любого живого, в тому числі
і людини. Проте було б великою помилкою судити про зрілість людини тільки
по ступеню статевого розвитку. Не менш важливими є здатність індивідуума
виконувати соціальні функції, трудову та творчу діяльність.
Статева зрілість настає в 13 – 15 років, трудова настає значно пізніше – 17 – 18
років. Ми бачимо розходження в часі настання статевої і трудової зрілості.
Тому хронологічною межею повного дозрівання організму і настанням зрілості
необхідно прийняти 20 – 21 рік. Саме в цьому віці закінчується не тільки
процес повного дозрівання і росту, а і накопичуються необхідні знання,
формуються моральні якості, тобто складаються умови для виконання
людиною і біологічних і соціальних функції.
На всьому етапі дозрівання ріст і розвиток організму проходить відповідно
об’єктивно існуючим законам:
* нерівномірність темпів росту і розвитку;
* неодночасність росту і розвитку окремих органів і систем (гетерохронність);
* обумовленість росту і розвитку статтю (статевий диморфізм);
* біологічна надійність функціональних систем і організму в цілому;
* генетична обумовленість росту і розвитку;
* обумовленість росту і розвитку факторами середовища;
* акселерація росту і розвитку.
Ріст і розвиток – безперервний процес, носить поступальний характер, але їх
темпи мають не лінійну залежність від віку. Чим молодше організм, тим
інтенсивніше ріст і розвиток. Це видно і по добовому розході енергії, по зміні
довжини тіла і ваги.
Необхідно відрізняти хронологічний і біологічний вік дитини. Хронологічний
вік – період від народження до моменту обстеження, що має вікову межу (день,
місяць, рік). Біологічний вік – сукупність морфо функціональних особливостей
організму, що залежать від індивідуального темпу росту і розвитку.
Різниця між хронологічним і біологічним віком може складати до 5 років. Учні
з низьким темпом біологічного розвитку менш активні на уроках. Відставання
біологічного віку у дітей супроводжується низькими показниками більшості
антропометричних даних і більш частими відхиленнями в опорно-руховому
апараті, нервовій і серцево-судинній системах.
Прискорений темп індивідуального розвитку дитини призводить до
випередження біологічного віку. Найбільша частота відхилень від біологічного
віку зустрічається у підлітків.
Вікова періодизація. Нерівномірність росту і розвитку є основою для
правильного групування дітей різного віку і розробки наукових принципів
вікової періодизації. При організації навчально-виховного процесу виникає
необхідність об’єднувати дітей різного віку. Необхідно також вірно встановити
віковий час переходу дітей в ясла, сад, школу і визначити можливість початку
трудової діяльності.
В нашій країні широке розповсюдження отримала соціальна вікова
періодизація. Ця схема періодизації в великій мірі пов’язана з державною
політикою по відношенню до підростаючого покоління, досвідом навчально-
виховної роботи дитячих закладів, системою медичного обслуговування та
інше.
1. Переддошкільний – до 3 років;
2. Дошкільний – 3 – 7 (6) років;
3. Шкільний
Молодший – 7 (6) – 10 років;
Середній – 11 – 14 років;
4. Підлітковий – 15 – 18 років.
Переддошкільний, або ясельний вік (від року до 3 років). У цьому віці темп
росту та розвитку дитини дещо сповільнюється. Збільшення росту становить
8–10 см, ваги – 4–6 кг за рік. Змінюються пропорції тіла, зменшується розмір
голови – з 1/4 довжини тіла у новонародженого до 1/5 – у дитини 3 років.
Наявність зубів (до кінця 1-го року їх має бути 8), збільшення об’єму травних
соків і підвищення їх концентрації слугує підставою для переведення дитини
з грудного вигодовування на «загальний стіл».
У дітей 2-го та 3-го року життя відбувається інтенсивний ріст і
формування опорно-рухового апарату. Нервова система та органи чуття
швидко розвиваються, координація рухів поліпшується, діти починають
самостійно ходити, бігати, що дозволяє їм тісніше спілкуватися з
навколишнім світом. Дитина оволодіває мовою (запас слів у дітей цього
віку досягає 200 – 300, вона вимовляє не тільки окремі слова, але й цілі
фрази). Спілкування дитини з оточенням збільшує ступінь імовірності
стикання з дітьми, хворими інфекційними хворобами. Крім того з віком
пасивний імунітет, переданий дитині матір’ю, слабшає, загроза виникнення
у дітей інфекцій (кір, кашлюк, вітряна віспа, дизентерія та ін.) зростає. Разом
із тим гострі та хронічні розлади травлення у цьому віці зустрічаються
рідше, ніж у дітей 1-го року життя.
Усі тканини у дітей раннього віку ще дуже ніжні та легкоуразливі,
тому за ними потрібно старанно доглядати. У період переддошкільного
дитинства зростає потреба в продуманій і планомірній виховній роботі з
дітьми. Загалом від народження до 3 років життя для дитини характерні
нижченаведені показники (стандарти) психомоторного розвитку.
1 – 2 роки. У 12 – 13 місяців ходить з припіднятими руками – для
рівноваги. Хода формується за 1–2 місяці. Остаточно сформовано
протиставлення великого пальця іншим, переважає рух однією рукою.
Ехоподібно повторює будь-які звуки, слова, відповідає дією на словесні
прохання. Опановує прості ігри (наприклад хованки), любить гратися із
гучними іграшками; самостійно бере зі стола чашку, п'є, утримуючи двома
руками, і ставить на стіл, їсть ложкою, допомагає дорослим одягати себе;
розуміє мову, у неї формуються уявлення, образне мислення, наслідування,
розвивається мова, асоціації.
Зростає інтерес (процесуальний) до побутових дій дорослих і дітей,
які перебувають поруч; спостерегає за поведінкою іншої дитини. Наслідує
міміку, ігрові рухи, жести однолітка. Добре орієнтується у просторі, помічає
новий предмет, іграшку, визначаяє її колір, форму або розмір. Безумовних
рефлексів уже немає. Формується статична рівновага, ходить стійко, бігає,
самостійно піднімається сходами, б'є ногою та рукою по м'ячу, хапає та
точно кидає предмети, п'є не розхлюпуючи, упевнено їсть ложкою,
одягається з допомогою дорослого.
Розрізняє слова «тут», «там», «зараз», вимовляє 50 – 70 слів, створює 2
– 3 прості речення, вживає займенники, розуміє мову, активно грається з
іграшками, виявляє цікавість до дітей. Малює. Розрізняє круг, трикутник,
квадрат, має уявлення про 4 – 5 частин свого тіла. Починає визначатися
провідна рука – права або ліва.
2 – 3 роки. Краще баче одним оком, частіше правим. Дитина
диференціює предмети за масою, формою, кольором, розміром, орієнтується
у просторі, складає розрізану картинку, пазли. Не може стояти на одній
нозі, але ходить сходами, кидає та ловить м'яч, гортає сторінки, розгортає
цукерки, шоколад, імітує малювання штрихів олівцем, самостійно їсть,
використовуючи ложку та виделку. Мовлення розвинуте – фразове,
запам'ятовує вірші та казки, розуміє лексику та зміст казок, у дитини
формуються причинно-наслідкові зв'язки. Розвивається інтерес до сюжетних
ігор, самостійність, прагнення до незалежності, активність і доцільність дій,
допитливість (розбирає іграшки, щоб дізнатися, що там усередині).
Дошкільний вік ( 3 – 7 років). Для цього періоду характерний повільніший
темп росту дитини. Річне збільшення росту в середньому 5 – 8 см, ваги
– близько 2 кг. Пропорції тіла помітно змінюються. У 6 – 7 років голова
дитини становить лише 1/6 довжини тіла. У результаті нерівномірного росту
голови, тулуба та кінцівок зміщується середня точка довжини тіла. У
доношеної новонародженої дитини ця точка знаходиться майже на пупку,
у дитини у віці 6 років – на середині між пупком і симфізом (лобком), у
дорослої людини – на лобку. Завдяки подальшому розвитку м'язової тканини
та формуванню іннерваційного апарату м'язів, діти здатні виконувати
різноманітні фізичні вправи, що вимагають високого рівня координації рухів;
вони оволодівають умінням швидко бігати та стрибати, вільно ходити
сходами, грати на музичних інструментах, малювати, ліпити, вирізувати з
паперу різні достатньо складні орнаменти. У цьому віці здатність нервових
клітин перебувати у стані діяльності підвищується, процеси негативної
індукції в корі головного мозку дещо посилюються, тому діти можуть
тривалий час зосереджено виконувати яке-небудь завдання. На 3-му році
життя кількість слів, вживаних дітьми під час мовлення, значно
збільшується, звукові сигнали починають грати основну роль в організації
поведінки дитини. Розвитку мовлення сприяють ігри та заняття, вивчення
віршів і пісень, спілкування дітей з дорослими. Вимову окремих слів і
цілих фраз дитина засвоює шляхом наслідування, тому розвиток
правильного дитячого мовлення значною мірою залежить від того,
наскільки правильне мовлення у людей, що її оточують. Відсутність уваги
з боку дорослих, гострі та хронічні захворювання можуть викликати
уповільнення розвитку мовлення дитини. Унаслідок того, що діти 3–5 років
слабо володіють мовною моторикою, їм властиві фізіологічні недоліки
звуковимовляння (неправильна вимова шиплячих, свистячих звуків, звуків
[р] і [л]). Якщо правильно навчати дитину звуковій культурі мови, то
порушення з віком минає. У дітей дошкільного віку – стійкі ферментативні
процеси, у зв'язку з чим захворювання шлунково-кишкового тракту
виникають достатньо рідко, тоді як дитячим інфекціям у віці від 3 до 7
років організм піддається частіше.