Praca Magisterska. Katarzyna Szeptycka. Moja Korekta

Spis treści
Wykaz skrótów................................................................................................7
Bibliografia......................................................................................................8
Wstęp (po polsku)...........................................................................................23
Wstęp (po ukraińsku)......................................................................................28
I. Młodzież w życiu Kościoła katolickiego...................................................33
1. Młodzież w posoborowym nauczaniu Kościoła...........................................................33
2. Wychowanie katechetyczne młodzieży.........................................................................39
3. Problemy katechizacji nastolatków..............................................................................46
II. Charakterystyka okresu dojrzewania....................................................53
1. Rozwój fizyczny..............................................................................................................53
2. Rozwój psychiczno-emocjonalny..................................................................................58
3. Rozwój społeczny...........................................................................................................64
4. Rozwój religijny.............................................................................................................69
III. Wybrane metody katechetyczne............................................................75
1. Metody biblijne...............................................................................................................75
2. Metody liturgiczne.........................................................................................................83
3. Metody dydaktyczne......................................................................................................89
4. Metody ewangelizacyjne................................................................................................97
IV. Kryteria doboru metod w katechezie młodszej młodzieży................106
1. Indywidualne możliwości ucznia................................................................................106
2. Kompetencje katechety................................................................................................114
3. Zaplecze dydaktyczne szkoły......................................................................................122
Zakończenie (po polsku)..............................................................................136
Zakończenie (po ukraińsku).........................................................................140
Streszczenie..................................................................................................144
Aneks 1.........................................................................................................146
Aneks 2.........................................................................................................158
Aneks 3.........................................................................................................159
5
Зміст
Скорочення.....................................................................................................7
Бібліографія....................................................................................................8
Вступ (польською)........................................................................................23
Вступ (українською).....................................................................................28
I. Молодь в житті Католицької Церкви..................................................33
1. Молодь в пособоровому вченні Церкви...................................................................33
2. Катехитичне виховання молоді.................................................................................39
3. Проблеми катехизації підлітків.................................................................................46
II. Характеристика періоду дозрівання..................................................53
1. Фізичний розвиток.......................................................................................................53
2. Психічно-емоційний розвиток...................................................................................58
3. Суспільний розвиток...................................................................................................64
4. Релігійний розвиток.....................................................................................................69
III. Вибрані катехитичні методи...............................................................75
1. Біблійні методи.............................................................................................................75
2. Літургійні методи.........................................................................................................83
3. Дидактичні методи.......................................................................................................89
4. Євангелізаційні методи...............................................................................................97
IV. Критерії вибору методів в катехизі молодшої молоді..................106
1. Індивідуальні можливості учня...............................................................................106
2. Компетентність катехита..........................................................................................114
3. Дидактичні реквізити школи..................................................................................122
Закінчення (польською)............................................................................136
Закінчення (українською).........................................................................140
Резюме..........................................................................................................144
Додаток 1.....................................................................................................146
Додаток 2.....................................................................................................158
Додаток 3.....................................................................................................159
6
Скорочення
AG – Другий Ватиканський Собор, Декрет про місійну діяльність церкви

Ad gentes, в: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції,
декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало, Львів 2014.
ChL – Іван Павло II, Апостольське післясинодальне повчання про
покликання і місію мирян Christifideles laici, Львів 2013.
EG – Франциск, Апостольське повчання про звіщання Євангелія Evangelii
gaudium , Львів 2013.
EN – Paweł VI, Adhortacja apostolska o ewangelizacji w świecie
współczesnym Evangelii nuntiandi, Wrocław 2001.
GE – Другий Ватиканський Собор, Декларація про християнське
виховання Gravissimum educationis (28 жовтня 1965), в: Документи Другого
Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі,
ред. Г. Генгало, Львів 2014, с. 196-207.
RH – Іван Павло ІІ, енцикліка Відкупитель людини Redemptor hominis ,
Львів 2008.
RM – Іван Павло ІІ, енцикліка Redemptoris missio, Жовква 2011.
SC – Другий Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію
Sacrosanctum Concillium, в: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-
1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало, Львів 2014.
ЗКД – Конгрегація у справах духовенства, Загальний катехитичний
довідник, Львів 1999.
ККЦ – Катехизм Католицької Церкви, Жовква 2002.
СT – Іван Павло II, Апостольське поучення про катехизу в наш час Catechesi
tradendae, Львів 1979.
Напр – Наприклад.
Пор. – Порівняй.
Ред. – Редакція.
7
Бібліографія
І. Святе Письмо
Святе Письмо Старого та Нового завіту. Повний переклад, здійснений за
оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами, пер. І.
Хоменко, 2015.
Документи Церкви
Benedykt XVI, List apostolski Porta fidei w formie motu proprio ogłaszający Rok
Wiary, Kraków 2012.
Konferencja Episkopatu Polski, Podstawa programowa katechezy kościoła
katolickiego w Polsce, Kraków 2010.
Paweł VI, Adhortacja apostolska o ewangelizacji w świecie współczesnym
Evangelii nuntiandi, Wrocław 2001.
Другий Ватиканський Собор, Декларація про християнське виховання
Gravissimum educationis, в: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965).
Конституції, декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало, Львів 2014, с. 196-207.
Другий Ватиканський Собор, Декрет про місійну діяльність церкви Ad
gentes, в: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції,
декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало, Львів 20014, с.265-301.
Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже
Об’явлення Dei Verbum, в: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965).
Конституції, декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало, Львів 20014, с.213-
226.
Другий Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію
Sacrosanctum Concillium, в: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-
1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало, Львів 20014,
с. 13-45.
Іван Павло II, Апостольське післясинодальне повчання про покликання і
місію мирян Christifideles laici, Львів 2013.
Іван Павло II, Апостольське поучення про катехизу в наш час Catechesi
tradendae, Львів 1979.
8
Іван Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio. Про співвідношення віри й розуму,
Київ-Львів 2000.
Іван Павло ІІ, енцикліка Redemptoris missio, Жовква 2011.
Іван Павло ІІ, енцикліка Відкупитель людини Redemptor hominis, Львів 2008.
Катехизм Католицької Церкви, Жовква 2002.
Конгрегація у справах духовенства, Загальний катехитичний довідник, Львів
1999.
Франциск, Апостольське повчання про звіщання Євангелія Evangelii
gaudium, Львів 2013.
ІІ. Джерела
Alberich E, La catequesis en la Iglesia, Madrid 1991.
Alberich E., Catequesis evangelizadora. Manual de catequética fundamental,
Madrid 2003.
Alberich E., Katecheza dzisiaj, Warszawa 2003.
Baldy J., Brzozowska A., Temler B, та ін. Przewodnik metodyczny dla
nauczycieli: nowatorskie metody pracy z uczniami, Wrocław 2015.
Blachnicki F., Katechetyka fundamentalna, Warszawa 2006.
Czepiżak А., Wądołowski М., Metody aktywizujące w nauczaniu, [б. м. р.]
Długosz А., Stypułkowska В., Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, Kraków
2000.
Dziewiecki M., Pedagogika integralna, Warszawa 2010.
Fontana D., Psychologia dla nauczycieli, Poznań 1998.
Gavaert J., La dimensión experiencial de la catequesis, Madrid 1985.
Goliszek R., Katecheza a osoba. Wybrane zagadnienia z metodologii
personalistycznej w katechezie, Lublin 2010.
Grzelak Sz., Vademecum skutecznej profilaktyki problemów młodzieży,
Warszawa 2015.
Jan Paweł II, List apostolski do młodych całego świata z okazji
Międzynarodowego roku młodzieży, в: W drodze na Jasną Górę, ред. J. Kowalczyk,
Citta del Vaticano 1991.
Jan Paweł II, Orędzie do młodych całego świata z okazji V światowego dnia
młodzieży (1990), в: W drodze na Jasną Górę, ред. J. Kowalczyk, Citta del Vaticano
1991.
9
Jan Paweł II, Wezwani do uczestnictwa, в: W drodze na Jasną Górę, ред. J.
Kowalczyk, Citta del Vaticano 1991.
Kokociński M., Rola grupy rówieśniczej w procesie socjalizacji młodzieży,
Poznań 2011.
Koska W., Katechetyka, Poznań 1993.
Kostera M., Analiza tekstu, Warszawa 2003/2005.
Królikowska A., Pojęcia religijne młodzieży, Kraków 2008.
Kulpaczyński S., Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla
katechetów, Lublin 2009.
Łabendowicz S., Formacja katechetów w dokumentach Kościoła i literaturze
katechetyczno-dydaktycznej po Soborze Watykańskim II, Sandomierz 1997.
Majewski M., Aktualne wyzwania katechetyczne, Kraków 1997.
Majewski M., Fundamentalne problemy katechetyki, Lublin 1981.
Majewski M., Metodologia katechetyki w teorii i praktyce, Kraków 1998.
Majewski M., Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej,
Kraków 1995.
Majewski M., Spotkania katechezy z teologią, Kraków 1995.
Majewski M., Tożsamość katechezy integralnej, Kraków 1995.
Mąkosa P., Katecheza młodzieży gimnazjalnej w Polsce. Stan aktualny i
perspektywy rozwoju, Lublin 2009.
Marek Z., Podstawy i założenia katechetyki fundamentalnej, Kraków 2007.
Mastalski J., Zasady edukacyjne w katechezie, Kraków 2002.
Montenegro G., Formación de líderes juveniles, Bogotá-Colombia 1995.
Oaza Ewangelizacji. Plan wyjazdowych rekolekcji ewangelizacyjnych przed I
stopniem ONŻ, Kraków 2006.
Orczyk A., Wokół natury, koncepcji i treści katechezy, Warszawa 2009.
Przetacznik-Gierowska М., Włodarski Z., Psychologia wychowawcza,
Warszawa 1994.
Psicología del desarrollo del adolescente, (Documento de Trabajo), Bolivia
2010.
Rogowski С., Koncepcje katechetyczne po Soborze Watykańskim II, Lublin
1997.
Stala J., Dydaktyka katechezy cz. II, Tarnów 2004.
Tesnière A., Manual de la adoración del Santísimo Sacramento, Mejico 1894.
Twardzicki B., Katechetyka formalna w służbie wiary, Przemyśl 2001.
10
Twardzicki B., U źródeł katechezy. Podstawowe zagadnienia z katechetyki
fundamentalnej i materialnej. Przemyśl 2011.
Williams M., Oración y Adoración, USA 1999.
Wrońska H., Katecheza a małe grupy szkolne i parafialne, Lublin 2007.
Zarzecki L., Wybrane problemy dydaktyki ogólnej, Jelenia Góra 2008.
Антонік В., Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної
культури, Київ 2009.
Асланова Л., Латинско-русский и русско-латинский словарь, Москва 2010.
Бедлінський О., Бедлінський В., Психологічні особливості організації
провідної діяльності підлітків, Суми 2011.
Боярчук О., Самчук В., Фізіологія (ВНД та вікова) з основами генетики,
Луганськ 2014.
Варій М., Загальна психологія, Київ 2009.
Волкова Н, Педагогіка, Київ 2002.
Выготский Л., Психология развития человека, Москва 2004.
Гельбак А., Становлення підлітка в динамічно змінному суспільстві,
Кіровоград 2014.
Гуржій А., Гуревич Р. та ін, Мультимедійні технології та засоби навчання.
Навчальний посібник, Вінниця 2017.
Гурняк Л., Робота психолога з підлітками у період підліткової кризи,
Хмельницький 2014.
Дайчер Т., Роздуми про віру, Львів 2009.
Дворецкий И., Латинско-русский словарь, Москва 1976.
Ефремов О., Педагогика, Москва 2010.
Забозлаева И., Малинина Е., Депрессии у детей и подростков:
диагностика, клиника, терапия, Челябинск 2015.
Капилевич Л., Кабачкова А., Возрастная морфология, Томск 2009.
Карабанова О., Психология семейных отношений и основы семейного
консультирования, Москва 2005.
Касвинов С., Система Выготского. Обучение и развитие детей и
подростков, Харьков 2013.
Касьянов Г., Освітня система України 1990-2014. Аналітичний погляд,
Київ 2015.
Кирпичев В., Физиология и гигиена подростка, Москва 2008.
Коцан І., Вікова фізіологія, Луцьк 2013.
11
Кравченко А., Психология и педагогика, Москва 2008.
Крайніков Е., Психологія розвитку. Словник-довідник, Київ 2003.
Кутішенко В., Вікова та педагогічна психологія, Київ 2016.
Лісовець О. , Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними
організаціями України, Київ 2011.
Мардахаев Л., Социальная педагогика, Москва 2005.
Мартиненко С., Хоружа Л., Загальна педагогіка, Київ 2002.
Мартинець Л., Сучасні моделі освіти, Вінниця 2015.
Мачуліна І., Соціологія молоді, Дніпродзержинськ 2013.
Моргун В., Седых К., Делинквентный подросток, Полтава 1995.
Носко И., Психология развития и возрастная психология, Владивосток
2003.
Основна програма катехизації дітей та молоді в римо-католицькій Церкві
в Україні, Городок 2002.
Палтышев Н., Экклесиаст педагогики. Проповедник педагогики, Одесса
2017.
Пальчевський С., Соціальна педагогіка, Київ 2005.
Пастирське послання Єпископа Андрея до духовенства та вірних
Станіславівської єпархії Християнська родина 1900 Жовква, в: Християнська
родина із пастирського вчення Миторополита Андрея Шептицького, Львів 2014.
Примуш М, Загальна соціологія, Київ 2004.
Прометун О., Енциклопедія інтерактивного навчання, Київ 2007.
Псеунок А., Возрастная анатомия и физиология, Майкоп 2008.
Пустовалов В., Петренко Ю., Меньших О., Фізичні здібності підлітків із
різним рівнем фізичного розвитку та властивостей нейродинамічних функцій,
Черкаси 2015.
Савчин М., Вікова психологія, Київ 2017.
Сапин М., Анатомия и физиология человека (с возрастными
особенностями детского организма), Москва 2002.
Сєргєєнкова О., Вікова психологія, Київ 2012.
Синячёв И., Как модернизировать школу сегодня, Южный 2015.
Синячёв И., Как создать педагогическую систему школы сегодня, Южный
2016.
Скрипникова Т., Теоретические основы методики обучения иностранным
языкам, Владивосток 2017.
12
Степанов О., Педагогічна психологія, Київ 2014.
Токарева Н., Шамне А. та ін., Сучасний підліток у системі психолого-
педагогічного супроводу, Кривий Ріг 2014.
Хрипкова А., Вікова фізіологія, Київ 1982.
Чайка В., Основи дидактики, Київ 2011.
Шаповаленко И., Возрастная психология (психология развития и
возрастная психология), Москва 2005.
Швайко С., Пикалюк В., Дмитроца О., та ін, Залози внутрішньої секреції
та обмін речовин, Луцьк 2009.
Янчик Г., Фізіологія сенсорних систем, Суми 2011.
ІІІ. Опрацювання
Baniak J., Socjologiczna analiza religijności polskich gimnazjalistów, «Przegląd
religioznawczy» 1(2010), с.99-118.
Baniak J., Wierzenia i praktyki religijne gimnazjalistów polskich. Studium
socjologiczne na przykładzie badań w Kaliszu, в: Religia i Kościół w świadomości
katolików świeckich w Polsce i w Niemczech. Kontynuacja czy zmiana nastawienia?, ред.
J. Baniak, Poznań 2013.
Celary I., Liturgiczny wymiar katechezy, в: Studia Warmińskie 40, 2003, с. 159-
172.
Cichosz W., Pankowska-Siedlik E., Metody aktywizujące w wychowaniu w
wierze, в: Wychowanie w wierze w kontekście przemian współczesności, «Studia i
Materiały Wydziału Teologicznego Uniwersytetu Śląskiego w Katowicach», red. R.
Buchta, S. Dziekoński, 61 (2011), с. 222-248.
Dziekoński S., Katecheza wtajemniczeniem w wiarę, в: Katechetyka i katecheza u
progu XXI wieku, ред. A. Kaciński, Poznań 2007.
Grzegorczyk J., Potrzeba nowej ewangelizacji, «Rocznik teologii katolickiej» IV
(2005), с. 211-222.
Huk Т., Zagadnienie miejsca i roli tekstów laterackich w pracy katechetycznej z
młodzieżą, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, red. R. Murawskiego,
Warszawa 1989.
Kiciński A., Katechetyka a pedagogika religijna, в: Katechetyka i katecheza u
Kiciński А., Wychowanie dzieci w klasach zintegrowanych, в: Wychowanie dzieci
w młodszym wieku szkolnym, red. J. Stala. Biblos, Tarnów 2006.
13
Kocór T., Formacja „nowego człowieka” celem wychowania chrześcijańskiego,
в: Katecheza w służbie wiary, ред.: W. Janiga, T. Kocór, Przemyśl 2004.
Kocór T., Potrzeba chwili jest katecheza parafialna, в: Biuletyn katechetyczny,
№11, Przemyśl 2009.
Kostorz J., Katecheza dzieci w młodszym i średnim wieku szkolnym, в:
Katechetyka szczegółowa, red. J. Stala. Biblos, Tarnów 2006.
Kulpaczyński S., Aktualny i postulatywny obraz katechety, в: Seminare 13 (1997),
59-66.
Kulpaczyński S., Celebracje w katechezie, в: Biuletyn katechetyczny, n 14, ред.
W. Janiga, Przemyśl 2012.
Kulpaczyński S., Katecheza przy pomocy środków audiowizualnych, в: Katecheza
różnymi metodami, ред. M. Majewski, Kraków 1994.
Kulpaczyński S., Obraz katechety wyłaniający się z badań empirycznych, в:
Katecheza w szkole współczesnej, ред. M. Zając, Lublin 2010.
Kulpaczyński S., Oceniać, ale jak?, в: Katacheci uczą się oceniać
katechizowanych, Lublin 1998.
Kusz G., Katecheza z pismem świętym, в: Katechizacja różnymi metodami, ред.
M. Majewski, Kraków 1994.
Łabendowicz S., Kształtowanie osobowości katechety, в: Dydaktyka katechezy cz.
I, ред. J. Stala, Tarnów 2004.
Łysek Ł, Pedagogia Nowego Człowieka jako kategoria edukacyjna i refleksyjna
praktyka, «Rozprawy i artykuły naukowe» 61 (2017), с. 27-42.
Majewski M., Katecheza otwarta na symbole, в: Katechizacja różnymi metodami,
ред. M. Majewski, Kraków 1994.
Marek Z., Hajduk A., Zasada wierności Bogu i wierności człowiekowi w polskiej
katechezie в « Seminare» 17 (2001), с. 33-46.
Marek Z., Katecheza w służbie nowego człowieka, в: Horyzonty wychowania.
Człowiek i pedagogia na progu nowego tysiąclecia, 1 (2002), Kraków 2002.
Mąkosa P., Ewangelizacyjny wymiar katechezy w twórczości ks. Prof.
Mieczysława Majewskiego, в: Katecheza ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, ред.
P. Mąkosa, Lublin 2010.
Mąkosa P., Teoretyczne założenia katechezy przygotowującej do Bierzmowania w
kościele katolickim obrząku łacińskiego na Ukrainie, в: Studia Leopoliensia 7 (2014), с.
185-195.
14
Murawski R., Problematyka wieku dorastania, в: Teoretyczne założenia
katechezy młodzieżowej, red. R. Murawski, Warszawa 1989.
Murawski R., Rozwój religijny, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej,
red. R. Murawski, Warszawa 1989.
Offmański A., Katecheta permanentnie kształtujący się, в: Biuletyn katechetyczny
№ 5, ред. T. Kocór, Przemyśl 2003.
Offmański A., Kościoł w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne założenia
katechezy młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989.
Offmański A., Propozycja modelu katechezy ewangelizacyjnej, в: Katecheza
ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, ред. P. Mąkosa, Lublin 2010.
Offmański A., Wychowanie młodzieży do uczestnictwa w życiu kościoła, в:
Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989.
Oración contemplativa. Orar con la imaginación, «Escuela de Oración» 1 (2005),
с.1-3.
Osewska E., Pluralizm metod stosowanych w katechezie, в: Dydaktyka katechezy
cz. II, ред. J. Stala, Tarnów 2004.
Osvaldo Fernández de Castro, ¿Qué es la Liturgia?, в: «Conali informa” 154
(2017), с. 1-4.
Pacewicz A., Aktywni uczniowie-szansa i wyzwanie dla szkoły, в: Jakość edukacji.
Różnorodne perspektywy, ред. G. Mazurkiewicz, Kraków 2012.
Połeć B., Katecheza a problemy egzystencjalne człowieka, в: Katecheza otwarta
na Boga i człowieka, Tarnów 2006.
Pomianowski R., Psycho-pedagogiczne podstawy interakcji katechetycznej, в:
Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989.
Potocki A., Ewangelizacyjna katecheza młodzieżowa z perspektywy
paradygmatów teologii pastoralnej, в: Katecheza ewangelizacyjna. Poszukiwanie
koncepcji, ред. P. Mąkosa, Lublin 2010.
Potocki A., Katechetyka w poszukiwaniu doszwiadczenia społecznego czyli o
związkach katechetyki i sociologii, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku, ред.
A. Kaciński, Poznań 2007.
Puchalski G., Ewangelizacja i nowa ewangelizacja w nauczaniu kościoła, в:
Katecheza ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, ред. P. Mąkosa, Lublin 2010.
Słotwińska H., Celebracje liturgiczne w katechezie parafialnej, «Roczniki
liturgiczne» 1 (56) (2009), с. 397-417.
15
Sondej M., Rozwój społeczny młodzieży, в: Teoretyczne założenia katechezy
młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989.
Stala J., Umiejętność działania nauczyciela religii i katechety. Kierunki formacji
kształtowania umiejętności pedagogiczno-katechetycznych, в: Rocznik teologii
katolickiej, t. 10, 2011, с. 161-170.
Sulowski J., Wychowanie do modlitwy w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne
założenia katechezy młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989.
Szewczyk R., Osobowość nauczyciela religii, «Studia Katechetyczne» 7 (2010),
с.217-234.
Szpet J., Cel i zadania katechezy, в: Dydaktyka katechezy cz. I, ред. J. Stala,
Tarnów 2004.
Szpet J., Pracownicy posługi katechetycznej, в: Katechetyka i katecheza u progu
XXI wieku, ред. A. Kaciński, Poznań 2007.
Szpet J., Taksonomia celów katechezy, в: Dydaktyka katechezy cz I, ред. J. Stala,
Tarnów 2004.
Szweda К., Postawy katechetow wobec katechezy, в: Katechetyka i katecheza u
Tomasik P., Ewangelizacyjne formy katechezy w kontekście wezwania do
nawrócenia, «Studia Theologica Varsaviensia» 2 (2014), с. 103-129.
Twardzicki B., Katecheza wychowawczo-przeżyciowa podstawą formacji
chrześciańskiej, в: Biuletyn katechetyczny, n 5, ред. T. Kocór, Przemyśl 2003.
Uchacz S., Osobowość katechety młodzieżowego, в: Teoretyczne założenia
katechezy młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989.
Włodarczyk B., Przedmiotowy system oceniania z religii (klasy IV i VI), в: Rok
szkolny (2009/2010), с. 1-21.
Wolicki M., Interioryzacja wartości religijno-moralnych w procesie
katechetycznym, в: Biuletyn katechetyczny, №11, Przemyśl 2009.
Zając M., Ewangelizacja budzeniem zaufania do Słowa Bożego, в: Katecheza
ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, ред. P. Mąkosa, Lublin 2010.
Zając M., Katechetyka a historia Kościoła, в: Katechetyka i katecheza u progu
XXI wieku, ред. A. Kaciński, Poznań 2007.
Zellma A., Planowanie dydaktyczne w szkolnym nauczaniu religii, в: Dydaktyka
katechezy cz.II, ред. J. Stala, Tarnów 2004.
Ziemann E., Kontemplacja, в: Encyklopedia katolicka, т. IX, ред. A. Szostek,
Lublin 2002.
16
Балух В., Релігійність молоді :загальноукраїнський і регіональний аспекти,
«Релігія та соціум» 2 (2010), с. 117-119.
Бєлякова С., Психологічний розвиток близнюків в умовах близнюкової
ситуації, в: Психолінгвістика 12 (2013), с. 22-29.
Бєлякова С., Психологічні особливості консультування батьків та вчителів
щодо особистісного розвитку близнюків періоду дорослішання, в: Міжнародний
науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент 10 (2012), с. 20-
28.
Карабанова О., Понятие «социальная ситуация развития» в современной
психологии, в: Методология и история психологии 4 (2007), с. 40-56.
Коваленко А., Проблеми сучасної сім’ї очима підлітка, в: Психологія:
реальність і перспективи 2 (2013), с. 12-15.
Лекция, в: Большая Советская Энциклопедия, т. 14, ред. А. Прохоров,
Москва 19733, с.283-285.
Максименко І., Таїнство «прощання» з Церквою?, «Католицький вісник» 4
(2014).
Менчинская Н., Скаткин М., Бударный А., Обучение, в: Большая Советская
Энциклопедия, т. 18, ред. А. Прохоров, Москва 19743, с.
Палтышев Н., Все остается людям! в: Как создать педагогическую
систему школы сегодня, Южный 2016.
Сімон В., Тест на духовну зрілість, «Католицький вісник» 4 (2014).
Скаткин М., Лернер И., Дидактика, в: Большая Советская Энциклопедия, т.
8, ред. А. Прохоров, Москва 19723, с. 244-246.
Терлецька Л., Вибір активних методів навчання в організації навчально-
пізнавальної діяльності підлітків, «Людинознавчі студії» 29 (2014), с. 193-201.
Чавага К., Засоби масової інформації, їх вплив на формування світогляду
молоді, в: Церква, молодь, суспільство. Міжнародний конгрес, Львів 2002.
IV. Нетографія
Cómo nos iniciamos en la oración contemplativa?,
http://www.comunidadsea.org/como-nos-iniciamos/ [19.12.2018].
“Компетенція” і “компетентність”: чи є різниця?
https://ukrainian.stackexchange.com/questions/3831/ [13.02.2019]
Długosz A, Problematyka współczesnej katechezy,
https://opoka.org.pl/biblioteka/T/TA/TAK/9912V_01.html [04.12.2018].
17
Bezowocny sakrament Bierzmowania, https://www.przewodnik-
katolicki.pl/Archiwum/2004/Przewodnik-Katolicki-38-2004/Poradnik-
duchowy/Bezowocny-sakrament-bierzmowania.[06.08.2018].
Borkowski T., Wartości religijne. Kształtowanie postaw relegijnych człowieka,
[електронна версія в форматі pdf ]
http://www.stowarzyszeniefidesetratio.pl/Presentations0/1411Borkowski.pdf с. 167,
[30.11.2018].
Dlaczego Bierzmowanie czasem nie działa?,
https://www.deon.pl/religia/duchowosc-i-wiara/zycie-i-wiara/art,1449,dlaczego-
bierzmowanie-czasem-nie-dziala.html [06.08.2018].
Drozd R., Komentarz do zasad oceniania osiągnięć edukacyjnych z religii
rzymskokatolickiej w szkołach, [електронна версія в форматі pdf],
http://www.archidiecezja.wroc.pl/pliki/wk-komentarz-ocenianie.pdf [28.03.2019], с. 2.
Ewangelizacyjny wymiar katechezy szkolnej,
http://www.ssb24.pl/warto_przeczytac,8 [02.01.2019].
Piskorska G., Cele operacyjne w nauczaniu-uczeniu się, [електронна версія в
форматі pdf] https://www.pcdzn.edu.pl/wp-
content/uploads/2017/05/pedagogika_cele_operacyjne.pdf [03.04.2019], c. 8-9.
González A., Evangelizar a los Jóvenes ¿Cómo? http://www.pastoral-
vocacional.org/mente/jovenes.pdf [03.01.2019].
Koło biblijne, http://www.zs.swidnica.zgora.pl/organizacje/biblijne.htm
[14.12.2018].
Komisja Wychowania Katolickiego Konferencji Episkopatu Polski, Zasady
oceniania osiągnięć edukacyjnych z religii rzymskokatolickiej w szkołach,
http://www.diecezja.opole.pl/index.php/wiadomosci/archiwum/246-
katechetyczne/przepisyprawne/1332-zasady-oceniania-osiagniec-edukacyjnych-z-religii-
rzymsko-katolickiej-w-szkolach [28.03.2019].
Kopiczko Т., Zasada wierności Bogu i człowiekowi w organizacji światowach dni
młodzieży-zarys problematyki, [ електронна версія в форматі pdf ],
http://czasopisma.uksw.edu.pl/index.php/sk/article/view/125/126 , c. 73 [04.12.2018].
Kulpaczyński S., Wartość wzorów osobowych w wychowaniu młodzieży, [
електронна версія в форматі pdf ],
http://www.pedkat.pl/images/czasopisma/pk2/art05.pdf [07.08.2018].
La socializacion, http://www.eljuegoinfantil.com/psicologia/socializacion.htm
[29.11.2018].
18
Majewski М., Jaka katecheza młodzieży, Seminare. Poszukiwanie naukowe 8,
1986, http://bazhum.muzhp.pl/media//files/Seminare_Poszukiwania_naukowe/r1986-t8-
s141-152.pdf [електронна версія в форматі pdf] [12. 08. 2018].
Marczewski М., Sprostać wezwaniu do ewangelizacji,
http://yadda.icm.edu.pl/yadda/element/bwmeta1.element.ojs-doi-
10_21697_sk_2015_11_07 [02.01.2019].
Martínez M. Á., El Rosario, una oración contemplativa y un modo de
predicación, http://estudioypredicacion2014.blogspot.com/2016/09/el-rosario-una-
oracion-contemplativa-y.html [19.12.2018].
Metody liturgiczne, http://absta.pl/metody-liturgiczne.html [18.12.2018].
Papieska Komisja Biblijna, Interpretacja pisma świętego w Kościele,
[електронна версія в форматі pdf], http://prorok.edu.pl/media/A_Problemy
%20biblistyki/interpretacja%20pisma%20swietego%20w%20kosciele.pdf?
fbclid=IwAR0S-HlWCIqitN9NXfyn45bYaFzHPG88uar1Gq5nUJbjiCdYqRPzK6Z4yWs
[12.12.2018].
Skarpetowski J., Szewczyk R., Egzegeza i katecheza, [електронна версія в
форматі pdf], https://pwtw.pl/wp-content/uploads/wst/10/Skarpetowski.pdf [12.12.2018].
Stypułkowska B., Propozycje przedstawienia biblijnych przykładów wiary
podczas lekcji religii i katechezy parafialnej, [ електронна версія в форматі pdf ],
http://wydawnictwo.wit-czestochowa.pl/Editor/assets/tom%201/50-77.pdf [19.11.2018].
Szweda К., W poszukiwaniu tożsamości współczesnej katechezy, [електронна
версія в форматі pdf]
http://studiabydgoskie.diecezja.bydgoszcz.pl/pdf/2/stud_bydg_2_szweda.pdf
[16.12.2018].
Wybrane metody i ich możliwości aktywizowania katechezy,
Żmudziński W., Czy w katechezie istnieje monopol na plany, scenariusze i
konspekty lekcji?, [23.03.2019].
Активность, https://methodological_terms.academic.ru/56/%D0%90%D0%9A
%D0%A2%D0%98%D0%92%D0%9D%D0%9E
%D0%A1%D0%A2%D0%AC[11.02.2019].
Брати і сестри, http://psychologis.com.ua/bratya_i_sestry.htm [27.11.2018].
Вимоги до сучасного вихователя, http://studopedia.com.ua/1_283292_vimogi-
do-suchasnogo-vihovatelya.html. [11.07.2018].
19
Вікові особливості сенсорних систем,
https://studfiles.net/preview/5720595/page:7/ [24.11.2018].
Дидактичні методи і засоби, http://socio.125mb.com/didakticheskie-metodyi-
sredstva-18534.html [05.01.2019].
Євангелізація в житті християнина, http://love-
healing.org.ua/homilies/details/id/396 [30.12.2018].
Закон України про молодіжні та дитячі громадські організації,
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-14 [29.11.2018].
Закон України про освіту, http://osvita.ua/legislation/law/2231/. [15.07.2018].
Закон України про освіту, https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
[11.02.2019].
Закон України про свободу совісті та релігійні організації,
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12. [22.07.2018].
Зандер Е., Медіа в юнацькому віці, http://www.ji.lviv.ua/n46texts/sander.htm
[02.01.2019].
Захаров А., Неврозы у детей и подростков. Анамнез, этиология и патогенез,
[електронна версія в форматі pdf ]
http://lib100.com/age_psychology/nevrozy_u_detej_i_podrostkov/html/?page=215
[26.11.2018].
Значення любові для підлітка, https://euromd.com.ua/21-zdorove-zhittya/135-
zdorova-simya/32-psikhologiya-i-otnosheniya/post-5675-znachennya-lyubovi-dlya-
pidlitka/ [25.11.2018].
Зона актуального развития, http://cdk.edusite.ru/p30aa1.html [12.02.2019].
Індивідуальний підхід,
https://pidruchniki.com/15491007/pedagogika/individualniy_pidhid [07.02.2019].
Католицька освіта: новий підхід до навчання та виховання,
http://sdbua.net/new/2017/02/03/katolycka-osvita-novyj-pidxid-do-navchannia-ta-
vyhovannia/. [22.07.2018].
Міністерство освіти і науки України, Навчальна програма для
загальноосвітніх навчальних закладів основи християнської етики 1-11 класи,
http://uchebana5.ru/cont/1764309.html [11.02.2019].
Міністерство освіти і науки України, Наказ № 297 від 17. 05. 2005, Про
подолання проявів бюрократизму в освіті,
http://www.uazakon.com/document/fpart46/idx46914.htm [04.04.2019].
20
Міністерство освіти і науки України, Наказ №371 від 05.05.2008 «Про
затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі
загальної середньої освіти», https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0371290-08
[27.03.2019].
Наратологія як наука про оповідні структури тексту,
https://studopedia.org/6-84917.html [13.12.2018].
Ничик Т., Сучасний вихователь, http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/suchasnii-
vikhovatel-.html. [11.07.2018].
Особенности подростковой депрессии,
http://matzpen.ru/articles/depressiya/osobennosti-podrostkovoy-depressii/ [25.11.2018].
Поговоримо про особливості виховання близнюків,
http://fel2005.dp.ua/docs/doc_218.pdf [27.11.2018].
Положення про календарно-тематичне планування,
http://vchytel.info/polozhennya-pro-kalendarno-tematychne-planuvannya/ [31.03.2019].
Полякова Т., Сравнительная характеристика традиционной и личностно-
ориентированной моделей образования,
https://works.doklad.ru/view/ZgZ5amx_79s.html [27.03.2019].
Поняття про особистість та її структуру,
http://studentbooks.com.ua/content/view/1266/51/1/3/ [18.02.2019].
Пор. Робочий календар вчителя на 2018-2019 навчальний рік,
https://naurok.com.ua/robochiy-kalendar-vchitelya-na-2018-2019-navchalniy-rik-
39878.html [06.04.2019].
Предмет «Християнська етика» та основні педагогічні вимоги щодо його
викладання, http://osvita.ua/vnz/reports/culture/11090/ [07.02.2019].
Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень
учнів у системі загальної середньої освіти,
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0428290-00 [28.03.2019].
Про користь християнського виховання в ранньому віці,
https://www.mgarsky-monastery.org/kolokol.php?id=2384 [19.11.2018].
Проблеми підлітка у період адаптації до навчання: середня ланка школи,
http://www.galslovo.if.ua/index_old.php?st=577 . [03.08.2018].
Проблеми підлітків. Депресія, http://www.christusimperat.org/uk/node/37002
[26.11.2018].
21
Ремшмидт Х., Подростковый и юношеский возраст проблемы становления
личности, [ електронна версія в форматі pdf ], http://gebo-
kolo.com/images/book/Podrostkovyi_vozrast.pdf [25.11.2018].
Розвиток індивідуальності у близнюків, http://megasite.in.ua/50383-rozvitok-
individualnosti-u-bliznyukiv.html [27.11.2018].
Рух Світло-Життя, http://oazaukraina.blogspot.com/p/blog-page_01.html
[06.12. 2018].
Садова Т., Професійна компетентність та готовність до педагогічної
діяльності: сутність і взаємозв’язок, http://vuzlib.com/content/view/331/84/
[16.02.2019].
Саух П., Сучасна освіта: портрет без прикрас (між негативною
креативністю ідей і українською вестернізацією), [електронна версія в форматі
pdf], https://core.ac.uk/download/pdf/12085536.pdf, c. 3.
Світогляд: його сутність і структура,
https://pidruchniki.com/1821100162260/filosofiya/svitoglyad_yogo_sutnist_struktura
[15.02.2019].
Скаути, http://www.rkc.lviv.ua/category_2.php?cat_1=12&cat_2=60&lang=1
[06.12. 2018].
Современный подросток: факторы его психического развития,
https://www.science-education.ru/ru/article/view?id=21979 [27.11.2018].
Споглядання-контемпляція, http://poradnyk.ucu.edu.ua/theological-
comments/contemplation/? [18. 12. 2018].
Спок Б., Ребенок и уход за ним, [електронна версія в форматі pdf],
31.detirkutsk.ru/upload/31/литература/Бенджпмин%20СПОК.pdf [23.11.2018].
Тексти: вчення руху, http://www.svitlo-zhyttja.kiev.ua/teaching/43 [30.12.2018].
Тематичне і поурочне планування, тематична карта уроку,
http://moyaosvita.com.ua/pedagogika/tematichne-i-pourochne-planuvannya-tematichna-
karta-uroku/ [06.04.2019].
Технологія групової навчальної діяльності,
https://studfiles.net/preview/5511894/page:24/ [07.01.2019].
Указ Президента України про Національну доктрину розвитку освіти,
https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/347/2002 [27.03.2019].
Характеристика методів навчання,
https://lubbook.org/book_303_glava_16_Tema_14.KHarakteristika_meto.html
[07.01.2019].
22
Що робити під час адорації?, http://credo.pro/2017/10/191594 [20.12.2018].
Эффект сверстников и коллективная глупость: что происходит с мозгом
подростка, https://theoryandpractice.ru/posts/15921-effekt-sverstnikov-i-kollektivnaya-
glupost-chto-proiskhodit-s-mozgom-podrostka [25.11.2018].
Як батьки впливають на віру дітей?, https://zbruc.eu/node/82614
[19.11.2018].
Як українська молодь ставиться до віри і Церкви, http://credo.pro/2018/09/220035
[30.11.2018].
23
Wstęp
Kościół katolicki coraz częściej zwraca uwagę na problemy młodego pokolenia. Okres
dojrzewania nazywany krytycznym okresem życia młodego człowieka. Istotne zmiany
zachodzące w osobowości nastolatka prowadzą do zmiany zachowania, motywacji do działania,
zainteresowań, relacji z innymi. Zmiany te zachodzą gwałtownie i towarzyszą im subiektywne
problemy i doświadczenia, których młodzi ludzie nie są w stanie wyjaśnić1. Wiek dojrzewania
charakteryzuje się także wiekiem kontrowersji i buntu, a jednocześnie wewnętrznym strachem i
ukrytymi uczuciami. Czy można nazwać ten okres wyzwaniem dla Kościoła i katechetów, czy
powinien być postrzegany jako normalne fizjologiczne przejście od dzieciństwa do okresu
dorosłości?
W adhortacji apostoskiej Catechesi tradendae stwierdza się, że wzrost liczby młodzieży
w Kościele katolickim jest zjawiskiem, które powoduje nadzieję w ludzkości, a jednocześnie
niepokój w znacznej części dzisiejszego świata2. Potwierdza to fakt, że młodzież ma wiele
trudności w swoim życiu, zarówno świeckich, jak i religijnych. Z jednej strony młodych ludzi
nazywają „nadzieją Kościoła”, a z drugiej strony coraz częściej spotykamy się z niechęcią
nastolatków do praktyk religijnych i brakiem prawdziwego autorytetu na drodze młodego
człowieka. Nastolatki pilnie strzegą swojej wolności, dlatego przez długi czas wahają się
poświęcić swoje życie Bogu, a czasami na ogół unikają wychowania religijnego.
Przyczynami usunięcia, a czasem obojętnością młodych ludzi wobec Kościoła, może być
brak zaufania i wychowania religijnego w rodzinie, wady otrzymanej katechezy, destrukcyjny
wpływ rówieśników. Ale z drugiej strony wielu młodych ludzi pragnie szukać doświadczenia
religijnego, aktywności społecznej i sensu życia w Chrystusie3. Wchodząc w okres młodzieńczy
w wieku od 12 do 15 lat, młodzi ludzie uczą się nowych uczuć, zdobywają nowe doświadczenia
życiowe. Dlatego Kościół coraz bardziej podkreśla potrzebę katechumenatu dla młodszej
młodzieży.
Dyrektorium ogólny o katechizacji podkreśla, że przykładem katechezy młodzieżowej
może posłużyć propozycja Jezusa Chrystusa, skierowana do młodzieży z Ewangelii Mateusza,
rozdział 19. Młodzież potrzebuje wzorów dla naśladowania, dlatego ta propozycja dotyczy
1
Пор. А. Гельбак, Становлення підлітка в динамічно змінному суспільстві, Кіровоград 2014, с. 20-
21.
2
Пор. Іван Павло II, Апостольське поучення про катехизу в наш час Catechesi tradendae (далі: СT),
Львів 1979, 37.
3
Пор. ЗКД 182.
24
wszystkich młodych ludzi, w zależności od wieku, z uwzględnieniem ich problemów życiowych.
Młodzi ludzie z Ewangelii działają jako bezpośredni rozmówcy Chrystusa, który oferuje im
program osobistego rozwoju. Ten rozwój ma kluczowe znaczenie dla losów społeczeństwa i
Kościoła. Młodzi ludzie odgrywają nie tylko rolę obiektu katechezy, ale stają się aktywnym
uczestnikami procesu ewangelizacji, twórcami resocjalizacji oraz aktywnymi członkami
wspólnoty parafialnej4. Katecheza młodzieży powinna nie tylko prezentować młodym ludziom
co jest Kościół, ale także pomagać im znaleźć swoje miejsce w tej wspólnocie, aby doprowadzić
do przebudzenia odpowiedzialności za Kościół. Przed katechezą młodzieży staje zadanie
przedstawiania treści materiałów katechetycznych tak, żeby umożliwiać młodym ludziom
doświadczanie różnorodności struktur i jedności w misji Chrystusa5.
Przez długi czas katecheza młodszej młodzieży nie była wyraźnie zarysowana, nie
wydarzyła się autentycznie, całościowo, ale była utworzona jako mozaika katechetyczna
składająca się z katechezy dla dzieci i dorosłych. Dlatego współczesna katecheza młodych ludzi
wymaga coraz głębszego dopracowywania treści, doskonalenia materiałów katechetycznych,
które są dojrzałymi wierzeniami katechezy. Katecheza młodzieży powinna obejmować
kształtowanie dojrzałej wiary, znajdowanie sensu istnienia, wychowanie do uczestnictwa w
życiu wspólnoty parafialnej6.
Celem pracy jest pokazanie najlepszych sposobów realizowania katechezy młodszych
ludzi. Autorka będzie starać się podkreślić właściwy dobór metod nauczania, zwróci uwagę
czytelnika na ważność dostosowania metod do kategorii wiekowej. Jednocześnie postara się
zachęcić katechetów do wykorzystania w pracy katechetycznej z młodzieżą dydaktycznych
zasobów oferowanych przez szkołę średnią.
Do realizacji przyjętego celu naukowego będzie wykorzystana metoda analityczno-
syntetyczna. Rozszerzając etapy badań na cztery rozdziały, autorka będzie opisywać miejsce
młodszej młodzieży we wspólnocie Kościoła, metody nauczania i ich rolę w katechezie
młodzieży. Autorka zastosuje również metodę analityczno-badawczą, ponieważ w gminie
regionu Odessa w miascie Yuzne w szkole średniej UWK №2-lyceum-szkoła zawodowa,
autorka proponuje przeprowadzenie ankiety w formie anonimowego przesłuchania uczniów od
12 do 15 roku życia w celu ustalenia aktualnego obszaru zainteresowania wśród młodzieży, ich
relacji z rodzicami, rówieśnikami, nauczycielami, przyjaciółmi. Planuje się zbadanie ich
stosunku do szkolnictwa i zajęć pozalekcyjnych, ich stosunku do religii i stanu wychowania
religijnejnego w ukraińskich rodzinach.
4
Пор. ЗКД 183.
5
Пор. A. Offmański, Kościoł w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej,
ред. R. Murawski, Warszawa 1989, с. 330.
6
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, Kraków 1995, c. 59-60.
25
Autorka pracy planuje przeprowadzenie ankiety wśród niewielkiej illości katechetów
parafialnych z różnych regionów Ukrainy. Są to katecheci, którzy mają doświadczenie w pracy z
młodzieżą i są w stanie zapewnić prawdziwą ocenę zarówno pozytywnych, jak i negatywnych
aspektów pracy z młodymi ludźmi.
Przedmiotem zainteresowań i badań autorki pracy jest jedyny program katechetyczny na
Ukrainie, który był opracowany przez ks. A. Maciąga w 2002 r. Z pomocą programu
współcześni katecheci prowadzają lekcje katechezy. Autorka spróbuje przeanalizować program
na przykładzie ósmej klasy, który odpowiada wieku uczniów w okresie 13-14 lat, i kierując się
doświadczeniem szkoły średniej UWK № 2-liceum-szkoła zawodowa autorka przedstawi
propozycję napisania rocznego planowania i planowania tematycznego dla tego programu.
Pierwszy rozdział pracy będzie poświęcony miejscu młodzieży w życiu Kościoła
katolickiego. W pierwszym paragrafie ujawnia rolę młodzieży we współczesnych czasach. Rola
młodzieży będzie widoczna pod kątem nauczynia Soboru Watykańskiego II. Autorka postara się
znaleźć odpowiedź na pytanie, jak pokazać młodzieży Jezusa Chrystusa jako Boga, który przyjął
ludzką naturę i jak nauczyć młodych poznawać każdego dnia Boga głębiej i wyraźniej. W
szczególny sposób autorka przeanalizuje w drugim paragrafie istotę edukacji chrześcijańskiej i
jej ostateczny cel – ukształtowanie dojrzałego chrześcijanina. Przeanalizuje także, w jaki sposób
podstawowe prawdy wiary i wartości chrześcijańskie są przedstawiane w umyśle młodego
człowieka. Opisze także pozycję Kościoła katolickiego w odniesieniu do funkcji wychowawczej
za pomcą Deklaracji o wychowaniu chrześcijańskim Gravissimum educationis.
Ponieważ na Ukrainie, na poziomie legislacyjnym, katecheza i edukacja chrześcijańska
są oddzielone od ogólnokształcących szkół średnich, autorka poruszy temat ram prawnych na
Ukrainie. Główne problemy przed którymi stoją katecheci i sama młodzież, zostaną podkreślone
w trzecim paragrafie pracy. Największym problemem katechezy młodzieży, jest pozostawienie
młodzieży przez Kościół po przyjęciu sakramentu bierzmowania, dlatego zostanie opisany ten
problem i dokonana analiza sposobów jego rozwiązania. Według E. Albericha sakrament
bierzmowania można określić jako „sakrament do zobaczenia”, „ostatni sakrament”, „sakrament
pożegnania Kościoła”, podkreślając w ten sposób pilność tego zagadnienia7.
Drugi rozdział zawiera opis głównych zmian fizjologicznych, psychologicznych i
hormonalnych w organizmie młodego człowieka. Ta wiedza jest potrzebna, żeby katecheci
mogli znaleźć odpowiednie metody wychowania i nauczania i prawidłowo dostosować je do
wieku oraz indywidualnych możliwości uczniów. Stopniowo opisując główne przemiany autorka
dokona korelacji między wychowaniem katechetycznym a medycyną, aby pokazać, jak
7
E. Alberich, Catequesis evangelizadora. Manual de catequética fundamental, Madrid 2003, с. 12.
26
katecheta może dostosować zajęcia katechetyczne do wiekowych osobliwości nastolatków.
Pierwszy paragraf zawierać będzie opis zmian hormonalnych i biologicznych. Drugi paragraf
koncentruje się na stanie psycho-emocjonalnym młodych ludzi. Autorka przeanalizuje także
problem pojawienia się zaburzeń psycho-emocjonalnych i przedstawi kliniczny obraz depresji u
młodzieży, która znacznie różni się od depresji u osoby dorosłej. Trzeci paragraf będzie
poświęcony statusowi społecznemu młodzieży oraz ich relacjom z rodzicami, rówieśnikami i
przyjaciółmi. Autorka zwróci także uwagę czytelnika na rzadko opisywaną w literaturze
naukowej komunikację między bliźniakami, opisze pozytywne i negatywne aspekty relacji
bliźniaczych par w rodzinie. Czwarty paragraf odnosić się będzie się do sfery religijnej
młodzieży, ponieważ wiek szkoły średniej lub wczesnej młodości staje się znaczącym etapem
życia na drodze do realizacji duchowych potrzeb i kształtowania moralnego zachowania. Dzięki
wszechstronnej wiedzy o życiu i spektru zainteresowań młodzieży, katechiści będą mogli lepiej
zrozumieć, jak znaleźć odpowiednie tematy do katechezy młodzieży.
Biorąc pod uwagę ważność właściwej katechezy młodszej młodzieży, która zajmuje nie
ostatnie miejsce w Kościele i kierując się wiedzą o specyfice rozwoju organizmu i psychiki
nastolatków, trzeci rozdział pracy pod tytułem Wybrane metody katechetyczne pokaże, w jaki
sposób różnymi metodami można prowadzić katechezę dla młodych ludzi. Ze względu na wielki
pluralizm metod, autorka nie opisuje wszystkich osiągnięć katechetycznych znanych katechetów,
a jedynie będzię posługiwać się klasyfikacją metod zaproponowanych przez słynnego polskiego
katechetę ks. prof. Mieczysława Majewskiego, ponieważ autorka uważa tę klasyfikację za
najwygodniejszą dla realizacji katechezy młodzieżowej. W pierwszemu paragrafie trzeciego
rozdziału znajdzie się opis metod biblijnych i rola Pisma Świętego w prowadzeniu katechezy,
ponieważ katecheza bez Słowa Bożego staje się tylko lekcją religii. Drugi paragraf będzie
dotyczył związku między metodami liturgicznymi a katechezą. Nacisk kładzie się na metodę
celebracji, adoracji i kontemplacji. Trzeci paragraf – metody dydaktyczne, który dopomagają
katechetom w służbie katechetycznej. Gry dydaktyczne, media audiowizualne, dyskusja,
prezentacja i możliwość ich praktycznego zastosowania zostaną omówione w paragrafie. Ostatni
paragraf opisuje metody ewangelizacyjne i metody pracy z nimi.
Czwarty rozdział w ostatniej części pracy przedstawi kryteria wyboru metod. Ramy tego
rozdziału będą stanowić dokumenty Kościoła katolickiego, wymagania programowe dotyczące
katechezy młodzieży, a także fragmenty prawa Ukrainy w sprawie edukacji i uchwały Rady
Ministrów Ukrainy w sprawie nowej reformy oświaty na Ukrainie. Ponieważ katecheza nie jest
nauczana w szkole w warunkach ukraińskiej edukacji, autorka będzie starała się pokazać, jak w
takich warunkach katecheza może korzystać z nowoczesnych osiągnięć pedagogiki. Kierując się
zasadami dydaktyki, że proces edukacyjny jest wzajemny, ponieważ inicjatywa edukacyjna
27
powinna iść zarówno od ucznia, jak i od katechety, pierwszy paragraf wskazuje na indywidualne
możliwości ucznia i ważlowość przystosowania katechezy do wieku. Drugi paragraf pokazuje
kompetencje katechety, jego zdolnośći do stosowania wymagań programu w praktyce. Trzeci
paragraf opisuje zaplecze dydaktyczne szkoły, w której proces edukacyjny jest prowadzony
bezpośrednio. Szkoła jest systemem całościowym, dlatego właściwe jest podzielenie zapłecz
dydaktycznych szkoły na dwa komponenty: dokumentalny, legislacyjny (normatywne
dokumenty edukacyjne, wymagania programowe, kryteria oceny osiągnięć akademickich
uczniów, planowanie) i zasoby materialne (wyposażenie klasy, obecność źródeł dydaktycznych,
podręczniki, biblioteki). Autorka proanalizuje legislacyjną bazę edukacyjną na Ukrainie oraz
Podstawowy program katechezy dla Ukrainy od 2002 roku. Na przykładzie doświadczeń
ukraińskiej szkoły UWK №2-lyceum-szkoła zawodowa, w której od ponad 20 lat praktycznie
wykorzystuje się system klasowo-tematyczno-lekcyjny, który został wprowadzony na Ukrainie
od 2017 r. Autorka zaproponuje stworzenie tematycznego planowania na podstawie
Podstawowego programu katechezy dla Ukrainy.
Ponieważ katechizacja jest wychowaniem w wierze dzieci, młodzieży i dorosłych,
obejmującym nauczanie nauki chrześcijańskiej, przedstawionym organicznie i systematycznie w
celu doprowadzenia do pełni życia chrześcijańskiego, ważne jest poddanie nauki Chrystusa,
biorąc pod uwagę wszystkie niuanse pracy z każdą poszczególną grupą8. Młodzi ludzie
potrzebują kierownictwa, autorytetów, dobrych przykładów i odpowiednich wskazówek.
8
Пор. CT 18.
28
Вступ
Католицька Церква все більше звертає увагу на проблеми молодого покоління.

Підлітковий вік називають критичним періодом в житті молодої людини. Суттєві
переміни, що відбуваються в особистості підлітка, призводять до зміни поведінки,
мотивації вчинків, інтересів, відносин з оточуючими. Ці переміни відбуваються бурхливо
і супроводжуються суб’єктивними проблемами та переживаннями, які молодь не в стані
пояснити9. Вік підлітковості також характеризується як вік контроверсійності та бунту, а
водночас внутрішнього страху та прихованих почуттів. Чи можна назвати цей період
викликом для Церкви та катехитів або варто сприймати його як нормальний фізіологічний
перехід від дитинства до юності?
В апостольському поученні Catechesi tradendae вказане, що зростання кількості
молоді в Католицькій Церкві є явищем, яке викликає в людства надію, а водночас і
тривогу в немалої частини сьогоднішнього світу 10. Підтверджується це тим, що молодь
має багато труднощів в своєму житті як світського так і релігійного характеру. З одного
боку молодь називають «надією Церкви», а з іншого – все частіше зустрічаємося зі
знеохоченням підлітків до релігійних практик та відсутністю справжніх авторитетів на
шляху молодої людини. Підлітки старанно оберігають свою свободу і тому довгий час
вагаються присвятити своє життя Богові, а іноді взагалі уникають релігійного виховання.
Причинами віддалення а іноді і байдужості молоді до Церкви можуть стати брак
довіри та релігійного виховання в межах сім’ї, недоліки отриманої катехизи,
деструктивний вплив ровесників. Але з іншого боку, в багатьох молодих людей виникає
бажання пошуку релігійного досвіду, суспільної активності та сенсу життя у Христі 11.
Вступаючи у підлітковий вік, що має межі від 12 до 15 років, молодь пізнає нові почуття,
набуває нового життєвого досвіду. Тому Церква все більше акцентує увагу на потребі
катехуменату для молодшої молоді.
Загальний Катехитичний Довідник наголошує, що прикладом молодіжної катехизи
може стати пропозиція Ісуса Христа, що адресована юнакові з Євангелія від Матея 19
розділ. Молоді люди потребують образів для наслідування, тому ця пропозиція стосується
9
21.
10
Пор. Іван Павло II, Апостольське поучення про катехизу в наш час Catechesi tradendae (далі: СT),
Львів 1979, 37.
11
Пор. ЗКД 182.
29
всіх молодих людей, відповідно до вікових потреб, з урахуванням її життєвих проблем.
Молоді люди з Євангелія виступають як безпосередні співрозмовники Христа, який
пропонує їм програму особистого розвитку. Цей розвиток має вирішальне значення для
долі суспільства та Церкви. Молодь не відіграє тільки роль об’єкту катехизи, а стає
активним учасником євангелізаційного процесу, творцями суспільного відновлення,
активними членами парафіяльної спільноти 12. Катехиза молоді повинна не тільки
представити молодим людям, чим є Церква, а також допомогти знайти своє місце в цій
спільноті, щоб допровадити до пробудження відповідальності за Церкву. Перед катехизою
молоді постає завдання такого подання змісту катехитичного матеріалу, щоб молоді була
відкрита можливість досвідчити різнорідність в структурах та єдність в реалізації місії
Христа13.
Довгий час катехиза молодшої молоді не була чітко окреслена, не відбувалася
цілісно, автентично, а викладалася як катехитична мозаїка, що складалася з катехизи для
дітей та дорослих. Тому сучасна катехиза молоді потребує все глибшого вдосконалення
свого змісту, доопрацювання катехитичних матеріалів, що товаришують дозрілій вірі
катехизованих. Катехиза молоді має вміщати в собі формування зрілої віри, віднайдення
сенсу існування, виховання до участі в житті парафіяльної спільноти 14.
Мета даної магістерської праці –показати, як найкраще реалізується катехиза
молодшої молоді. Авторка праці буде намагатися підкреслити властивий вибір методів
навчання, зверне увагу читача на пристосуванні методів до вікової категорії. Одночасно
постарається заохотити катехитів використовувати в катехитичній праці з підлітками
дидактичні надбання, що пропонує загальноосвітня школа.
Для реалізації даної мети авторкою праці буде використаний аналітично-
синтетичний метод. Розкладаючи етапи досліджень на чотири розділи, авторка опише
місце молодшої молоді в спільноті Церкви, методи навчання та їх роль в катехизі молоді.
Авторка так само буде застосовувати аналітично-дослідницький метод, оскільки на
теренах одеської області в місці Южне в загальноосвітній школі УВК №2-ліцей-ПТУ
авторка пропонує провести опитування у вигляді анонімного анкетування учнів від 12 до
15 років, з метою встановити актуальний стан зацікавлень підлітків, їх відносини з
батьками, ровесниками, вчителями, друзями. Планує дослідити їх ставлення до навчання в
школі та позашкільних занять, їх відношення до релігії та стан релігійного виховання в
українських сім’ях.
12
Пор. ЗКД 183.
13
Пор. A. Offmański, Kościoł w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne założenia katechezy
młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989, с. 330.
14
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, Kraków 1995, c. 59-60.
30
Авторка праці планує провести анкетування невеликої кількості парафіяльних
катехитів з різних областей України. Катехитів, які мають досвід праці з підлітками та
вміють надати правдиву оцінку як позитивних так і негативних сторін праці з молоддю.
Предметом зацікавлень та досліджень авторкі праці є єдина в Україні катехитична
програма, яка була опрацьована кс. А. Мацьонгом в 2002 році. За допомогою даної
програми сучасні катехити проводять катехитичні заняття. Авторка спробує
проаналізувати зміст програми на прикладі восьмого класу, що відповідає вікові учнів в
межах 13-14 років та керуючись досвідом загальноосвітньої школи УВК №2-ліцей-ПТУ
авторка представить пропозицію написання річного та календарно-тематичного
планування для даної програми.
Перший розділ праці буде присвячений місцю молоді в житті Католицької Церкви.
У першому підрозділі розкриється роль молоді в сучасних часах. Роль молоді буде
розглянута згідно навчань Другого Ватиканського. Собору. Авторка спробує знайти
відповідь на питання, як показувати молоді Ісуса Христа-Бога, який прибрав на Себе
людську природу, і як навчити молодь пізнавати Бога з кожним днем все глибше і ясніше.
Особливим чином авторка проаналізує в другому підрозділі суть християнського
виховання та його остаточну мету – формуванню зрілого християнина. Проаналізує, яким
чином головні правди віри і християнські цінності закріплюються в свідомості молодої
людини. Опише позицію Католицької Церкви відносно виховної функції за допомогою
Декларації про християнське виховання Gravissimum educationis.
Оскільки в Україні на законодавчому рівні катехиза та християнське виховання
відділене від загальноосвітніх державних шкіл, авторка торкнеться теми законодавчої
бази в Україні. Основні проблеми, з якими стикаються катехити та сама молодь
висвітляться у третьому підрозділі праці. Найбільшою проблемою підліткової катехизи є
відхід молоді від Церкви після прийняття таїнства миропомазання, тому авторка опише
дану проблему та проаналізує шляхи вирішення. Згідно з думкою Е. Альберіха, таїнство
миропомазання можна окреслити як «таїнство до побачення», «останній сакрамент»,
«таїнство прощання з Церквою», підкреслюючи тим самим актуальність цього питання 15.
Другий розділ містить в собі характеристику основних фізіологічних,
психологічних, гормональних змін в організмі молодої людини. Ці знання потрібні для
того, щоб катехити могли знайти відповідні методи навчання та виховання і правильно
пристосувати його до вікової категорії та індивідуальних можливостей учня. Поетапно
описуючи всі основні перетворення, авторка зробить кореляцію між катехитичним
вихованням та медициною, щоб показати, як катехит може пристосувати катехизу до
15
E. Alberich, Catequesis evangelizadora. Manual de catequética fundamental, Madrid 2003, с. 12.
31
вікових особливостей підлітків. Перший підрозділ буде містити опис гормональних і
біологічних змін. Другий підрозділ закцентує увагу на психо-емоційному стані молодих
людей. Авторка проаналізує також проблему виникнення психоемоційних порушень та
опише клінічну картину підліткової депресії, яка суттєво відрізняється від дорослої.
Третій підрозділ присвячений суспільному становищу підлітків, а також їх взаєминам з
батьками, ровесниками та друзями. Авторка зверне так само увагу читача на рідко
описану в літературі комунікацію між близнюками, опише позитивні та негативні сторони
взаємовідношень близнюкової пари в сім’ї. Четвертий підрозділ буде відноситься до
релігійної сфери підлітків, оскільки вік середньої школи чи раннього підліткового віку
стає вагомим життєвим етапом на шляху до реалізації духовних потреб та формування
моральної поведінки. Маючи всебічні знання про життя та спектр зацікавлень підлітків,
катехити зможуть краще зрозуміти, як знайти відповідні теми катехизації молоді.
Беручи до уваги важливість належної катехизації молодшої молоді, яка займає не
останнє місце в Церкві та знаючи особливості розвитку організму та психіки молоді,
третій розділ під назвою Вибрані катехитичні методи покаже, яким чином різними
методами можна зреалізувати катехизу для молоді. Через великий плюралізм методів,
авторка не опише всі катехитичні надбання відомих катехитів, а лише використає
класифікацію методів, запропоновану відомим польським катехитом кс. проф.
Мечиславом Маєвським, оскільки авторка вважає саме цю класифікацію найзручнішою
для викладання катехизи молодшої молоді. В першому підрозділі третього розділу буде
присутній опис біблійних методів та ролі Святого Письма в проведенні катехизи, оскільки
катехиза без вживання Божого Слова стає тільки лекцією релігії. Другий підрозділ буде
стосуватися зв’язку між літургійними методами та катехизою. Акцент зробиться на методі
целебрації, адорації, контемпляції. Третій підрозділ – дидактичні методи, що служать
допомогою катехиту у катехитичному служінні. Дидактичні ігри, аудіовізуальні засоби,
дискусія, виклад та можливість їхнього практичного застосування буде розглянуто в
підрозділі. В останньому підрозділі буде поданий опис євангелізаційних методів та
способів праці з ними.
Четвертий розділ в останньому розділі праці авторка представить критерії добору
навчальних методів. Каркасом даного розділу послужать документи Католицької Церкви,
програмні вимоги до катехизації молоді, а також витяги з законів України про освіту та
постанов Кабміну України щодо нової освітньої реформи в Україні. Оскільки в умовах
української освіти катехиза не викладається в школі, авторка буде намагатися показати, як
в таких умовах катехиза може послуговуватися з сучасних досягнень педагогіки.
Керуючись правилами дидактики, що навчальний процес є двостороннім і навчальна
32
ініціатива має йти як від учня так і від катехита, перший підрозділ буде стосуватися
індивідуальних можливостей учня та достосування катехизи до віку. Другий підрозділ
покаже компетентність з боку катехита, його вміння застосовувати програмні вимоги в
практичній діяльності. Третій підрозділ описує дидактичні реквізити школи, де
безпосередньо відбувається навчальний процес. Школа – цілісна система, тому дидактичні
реквізити школи доречно поділити на два складники: документальні, законодавчі
(нормативні освітні документи, програмні вимоги, критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів, планування) та матеріальну базу (оснащення класу, наявність
дидактичних джерел, посібників, бібліотеки). Авторка проаналізує законодавчу освітню
базу України та Основну програму катехизації України від 2002 року. На підставі досвіду
української школи УВК №2-ліцей-ПТУ, в якій вже понад 20 років застосовують на
практиці класно-тематично-урочну систему, що запроваджена в Україні тільки з 2017
року, авторка запропонує створення тематичного та річного планування катехизи за
допомогою Основної програми катехизації в Україні.
Оскільки катехиза – це виховання у вірі дітей, підлітків, дорослих, яке включає
навчання християнської науки, поданої органічно і системно, щоб увести в повноту
християнського життя, важливо подавати Христову науку враховуючи всі нюанси праці з
кожною окремою групою16. Молодь потребує керівництва, добрих прикладів та
відповідних настанов.
16
Пор. CT 18.
33
I. Молодь в житті Католицької Церкви
ІІ Ватиканський Собор спричинився до однови всього катехитичного процесу,

розглянув нові проблеми та цінності – починаючи з переміни змісту катехизи, закінчуючи
пошуком нових, властивих методів та засобів катехизації 17. Як зазначає італійський
катехитик Еміліо Альберіх, що «поряд з відкриттям нових напрямків, також
наголошувалися питання про сенс та обґрунтованість всього процесу оновлення
катехизації. Розвився величезний рух ідей та ініціатив, спрямованих на відродження та
розширення можливостей катехитичної роботи в Церкві 18. Вселенський Собор в
Декларації про християнське виховання Gravissimum educationis акцентує увагу на
вагомості виховання в житті людини та зростання його впливу на суспільний прогрес 19. Ця
декларація дуже влучно називає молодь «надією Церкви» та наголошує на обов’язку
душпастирів робити все для того, щоб усі вірні мали доступ до християнського
виховання20. В своїх пастирських листах велику підтримку молоді виражав святий Папа
Іван Павло II . Неодноразово звертався до неї , спілкувався з нею, а найголовніше – вважав
її об’єктом катехизи, показував молоді її відповідальність за життя релігійне 21. В
апостольському поученні Catechesi tradendae святий Папа вказує на те, що кількісне
зростання молоді є явищем, яке викликає в людства надію, а водночас і тривогу в немалої
частини сьогоднішнього світу22. Розглянемо, як в сучасних умовах можна зреалізувати
засади Собору стосовно християнського виховання молодшої молоді та місце молоді в
Церкві.
1. Молодь в пособоровому вченні Церкви

На сьогоднішній день катехизація молоді стала предметом та проблематикою
наукових досліджень. Становить світову проблему, яку різні суспільства та соціальні
групи, як світські, так і релігійні, намагаються вирішити. 23. В навчанні Церкви період
17
Пор. K. Szweda, Postawy katechetow wobec katechezy, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku,
ред. A. Kiciński, Poznań 2007, с. 307.
18
E. Alberich, La catequesis en la Iglesia, Madrid 1991, с. 7-8, (переклад автора).
19
Декларація про християнське виховання Gravissimum educationis, 1 (далі: GE), в: Документи
Другого Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі, ред. Г. Генгало,
Львів 2014.
20
Пор. Там само.
21
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, Kraków 1995, c. 50.
22
Пор. СT 37.
23
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, с. 76.
34
підлітковості характеризується як найкращий час в розвитку особистості, який потребує
відповідної освіти та виховання. Вразливість молодого віку знаходить своє відображення
також в релігійному аспекті. Молоді люди намагаються досягти пізнання, ким є Ісус
Христос, а також отримати певний релігійний досвід24. Метою навчання релігії для
молодшої молоді є виховання свідомого католика, який несе відповідальність за свою віру
і любить Бога, Церкву та свою Державу25. Важливу роль несе в собі внутрішнє
формування особистості, катехиза мусить допровадити до правильних міжособових
взаємин, мусить навчити самовихованню, оскільки в даному віковому періоді підлітки
переживають кризу особистості та задаються питанням про сенс життя 26. Як говорить папа
Іван Павло ІІ в енцикліці Redemptor hominis, «катехиза представляє собою відвічний й
основний вид діяльності Церкви, в якому проявляється її пророча харизма і разом йде
свідчення та навчання»27.
Християнське життя вдосконалюється більш за все через церковну спільноту , а
кожна людина, яка має намір виховувати в собі християнську духовність, не може
втратити можливість спільного перебування в Церкві28. Загальний катехитичний довідник
нагадує, що «ІІ Ватиканський Собор вказує пастирям на необхідність формування
автентичної християнської спільноти, а катехуменам – навчитися успішно співдіяти та
проповідувати Євангеліє»29.
Відомо, що молодь відкрита на участь в малих релігійних групах, природньо тяжіє
відчути себе приналежними до спільноти, любить ділитися з іншими своїм релігійним
пережиттям, перебуває в науковому пошуку незрозумілих їй понять, термінів, релігійних
символів. Спільнота дає почуття безпеки, молодь вчиться в ній пізнавати себе та набувати
досвід віри30. В сучасних реаліях життя, активність молоді розвивається в різних
напрямках, що відіграє роль в поставленні катехитичної мети. Серед багатьох молодіжних
груп велику роль відіграє молодь, яка долучається до зовнішнього розвитку Церкви,
беручи участь в Літургії. Така молодь свідчить своїм життям про правдиву християнську
любов31.
24
Пор. P. Mąkosa, Katecheza młodzieży gimnazjalnej w Polsce. Stan aktualny i perspektywy rozwoju,
Lublin 2009, с. 31-32.
25
Konferencja Episkopatu Polski, Podstawa programowa katechezy kościoła katolickiego w Polsce,
Kraków 2010, с. 58.
26
Пор. B. Twardzicki, Katecheza wychowawczo-przeżyciowa podstawą formacji chrześciańskiej, в:
Biuletyn katechetyczny, n 5, Przemyśl 2003, с. 64-65.
27
Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptor hominis (далі RH), Львів 2008, 19.
28
Пор. A. Kiciński, Katechetyka a pedagogika religijna, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku,
ред. A. Kiciński, с. 186.
29
Конгрегація у справах духовенства, Загальний катехитичний довідник (далі: ЗКД), Львів 1999, 86.
30
Пор. P. Mąkosa, Katecheza młodzieży gimnazjalnej w Polsce, с. 117.
31
35
В християнському вихованні має місце вдосконалення та переміна моральної та
релігійної постави вихованця, але не тільки антропологічна орієнтація християнського
виховання відіграє роль у вченні Собору. Важливими стали засади безпосередньо
направлені на виховання та розвиток віри та довіри до Бога 32. Тому важливим є пошук
відповіді на питання, як показувати такій масі молоді Ісуса Христа-Бога, який прибрав на
Себе людську природу, і пізнавати Його Особу з кожним днем все глибше і ясніше 33.
Церква є Вселенською, тому в якості прикладу, можна навести декілька результатів
досліджень соціологів стосовно релігійності молоді. Дослідник латиноамериканських
підлітків соціолог Г. Монтенегро в загальному називає дану молодь релігійною.
Підкреслює вплив на формування віри підлітків з боку дорослих, як передання спадщини
віри, укоріненої в сім’ях, але не виключає подальший релігійних занепад через слабкий та
поверхневий релігійний досвід34. Польський соціолог Й. Баняк на підставі власних
досліджень та опитувань молоді стверджує, що молодша молодь в Польщі достатньо
критично ставиться до якості своєї віри та релігійності. Майже половина респондентів
показала високий рівень своєї віри в Бога, причому цей показник домінує у дівчат, ніж
хлопців. У той же час як правило, 50,1% опитаних ним учнів середньої школи оцінюють
свій рівень віри як "середній" (26,3%) або "низький" (23,8%) рівень. Це невдоволення
можна побачити у 47% дівчат та 56,1% хлопців, а також у 45,5% учнів середніх шкільних
гімназій35. Релігійна ситуація в Україні згідно з дослідженнями молоді соціолога В. Балуха
складає парадоксальну картину: віруючими ідентифікують себе близько 80%
респондентів, мають конфесійну ідентифікацію – третина з них, а живуть «з Богом у
серці», тобто їхня поведінка відповідає релігійним приписам – лише третина з
конфесійно-індентифікованих або близько 10% від загальної кількості віруючих. На
думку дослідника, така розбіжність пояснює невідповідність рівня релігійності і стану
моральності молодого покоління в Україні36.
Оскільки жодне з наведених цифр не відповідає 100% результату, обставини
вимагають підвищення уваги передусім в сторону молоді. Церква ставить перед собою
задачу збільшення її кількості, збільшення її значення в суспільстві, а проблеми, що
супроводжують молодих мають пробудити піклування про подання мудрих євангельських
32
Пор. S. Dziekoński, Katecheza wtajemniczeniem w wiarę, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku,
с. 258.
33
Пор. CT 35.
34
Пор. G. Montenegro, Formación de líderes juveniles, Bogotá-Colombia 1995, с. 20, (переклад автора).
35
Пор. J. Baniak, Wierzenia i praktyki religijne gimnazjalistów polskich. Studium socjologiczne na
przykładzie badań w Kaliszu, в: Religia i Kościół w świadomości katolików świeckich w Polsce i w Niemczech.
Kontynuacja czy zmiana nastawienia?, ред. J. Baniak, Poznań 2013, с. 57.
36
В. Балух, Релігійність молоді :загальноукраїнський і регіональний аспекти, «Релігія та соціум» 2
(2010), с. 119.
36
ідеалів37. Папа Іван Павло ІІ, звертаючись до молоді всього світу в своєму пастирському
листі, приуроченому до Міжнародного Року Молоді в 1985 році вказує, що Церква
дбайливо звертає свою увагу на період молодості, як на ключовий етап розвитку людини.
Папа говорить, що вік доростання не є особистою власністю молодої людини, а має
слугувати як приклад для добра всім людям і є добром всього людства. Оскільки в молоді
є надія, Папа підкреслює зв’язок приналежності молоді до майбутнього, того
майбутнього, яке твориться за допомогою молоді 38. На думку М. Маєвського, «активність
молоді в сучасному світі розвивається в різних напрямках і має суттєвий вплив на
катехизу»39. Ця активність та різнорідність потребує відповідного напрямку й підтримки.
Отже, Церква, свідома цього завдання, намагається його реалізувати всіма можливими
засобами40.
В світлі повчань ІІ Ватиканського Собору, як суспільний суб’єкт відповідальності
за Божу правду, стає перед нами Церква41. ІІ Ватиканський Собор в своїх документах, а
особливо в догматичній конституції про Церкву, підкреслює рівність всіх приналежних до
Церкви з огляду на таїнство Хрещення, а також про розподілення завдань та церковних
послуг. Дух Святий діє на всіх віруючих, які беруть участь у пророцькій місії Христа 42.
Визначним в історії Церкви став Синод Єпископів, який відбувся в Римі в 1977 році і був
присвячений проблемам катехизації. Синод Єпископів став важливим кроком до втілення
засад Собору на ґрунт катехизи43. В цьому значенні Синод став великою цінністю.
Особливо з увагою поставився до характеристики нинішньої молоді, навчаючи з
терпеливістю й мудрістю передавати їй благовість Христа не відступаючи від Його науки,
вживаючи зрозумілу мову. Згідно з поглядами Синоду, молодь має, хоч часом в
незрозумілий для дорослих спосіб, правдиве бажання пізнавати Ісуса Христа 44. Синод
єпископів 1977 року, в якому між іншим в якості експерта брав участь проф. М.
Маєвський, торкнувся проблем інтегральної катехизи і визначив основні її засади:
- катехиза повинна стати не тільки інформаційною, але й формаційною;
- катехиза має наблизитися до людських проблем;
- зміст катехизи;
37
Пор. Paweł VI, Adhortacja apostolska o ewangelizacji w świecie współczesnym Evangelii nuntiandi
(далі: EN), Wrocław 2001, 72.
38
Пор. Jan Paweł II, List apostolski do młodych całego świata z okazji Międzynarodowego roku młodzieży,
в: W drodze na Jasną Górę, ред. J. Kowalczyk, Citta del Vaticano 1991, с. 11-12.
39
M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, с. 53.
40
Пор. Konferencja Episkopatu Polski, Podstawa programowa katechezy kościoła katolickiego w Polsce,
с. 51.
41
Пор. RH 19.
42
Пор. M. Majewski, Aktualne wyzwania katechetyczne, Kraków 1997, c. 43.
43
Пор. A. Orczyk, Wokół natury, koncepcji i treści katechezy, Warszawa 2009, с. 133.
44
Пор. CT 40.
37
- мета катехизи;
- автентичність катехизи;
- катехитичні методи;
-запам’ятовування в катехизі45.
Оскільки потреба інтегральної катехизи виникає з людської природи, більш за всіх
увагу потребує молодь занедбана матеріально, культурно, релігійно, а також молодь
делінквентна. Вона втрачає рівновагу свого розвитку, оскільки їй не вистачає певних
цінностей46. Церква хоче щораз більше пізнавати молодь, допровадити її до певного
розвитку, прищеплювати духовні цінності, а також використовувати їхній ентузіазм,
динамізм і відкритість на майбутнє. Церква приймає молодь різних категорій: ту, яка сама
висловлює бажання бути частиною Церкви, а також ту, яка втратила почуття безпеки,
контакт з іншими людьми та Богом і таким чином втратила сенс життя 47. Тому в цей
нелегкий перехідний період між дитинством та дорослим життям, молодь потребує
великої допомоги з боку дорослих, найбільше батьків, вчителів, вихователів. Потребує
значущих осіб, які б долучилися до їхнього життя та допомогли стати зрілими людьми48.
Спільнота Церкви завжди посідає загальний вимір, однак життя парафії виражає її
найбільш виразно і безпосередньо49. Папа Франциск в апостольському повчанні Evangelii
gaudium зазначає, що «парафія - це присутність Церкви на території, місце слухання
Слова, середовище зростання в християнському житті, місце діалогу, звіщання,
великодушної любові, літургійного почитання і прослави» 50. Х. Вронська звертає увагу на
те, що парафія, в якій у повній мірі реалізована катехиза, в дійсності охоплює всіх
віруючих в Христа51.
Загальний катехитичний довідник підкреслює, що Церква від початку
усвідомлювала свою педагогічну місію проголошення педагогіки Отця і Сина. Виходячи з
цього, християнська спільнота сама по собі є живою катехизою, залишається живим,
невідкличним та першочерговим місцем катехизи52. Катехиза молоді повинна не тільки
представити молодим людям, чим є Церква, а також допомогти знайти своє місце в цій
спільноті, допровадити до пробудження відповідальності за Церкву. Перед катехизою
45
Пор. B. Twardzicki, U źródeł katechezy podstawowe zagadnienia z katechetyki fundamentalnej i
materialnej, Przemyśl 2011, c. 136-137.
46
Пор. M. Majewski, Aktualne wyzwania katechetyczne, с. 139.
47
Пор. Там само, с. 128.
48
Пор. J. Baniak, Socjologiczna analiza religijności polskich gimnazjalistów, «Przegląd religioznawczy» 1
(2010), с. 100.
49
Пор. Іван Павло II, Апостольське післясинодальне повчання про покликання і місію мирян
Christifideles laici (далі: ChL), Львів 2013, 26.
50
Франциск, Апостольське повчання про звіщання Євангелія Evangelii gaudium (далі: EG), Львів
2013, 28.
51
Пор. H. Wrońska, Katecheza a małe grupy szkolne i parafialne, Lublin 2007, с. 56.
52
Пор. ЗКД 146-147.
38
молоді стає завдання такого подання змісту матеріалу, щоб молоді була відкрита
можливість досвідчити різнорідність в структурах та єдність в реалізації місії Христа53.
В такій катехизі знаходиться вільність катехизованого. Це означає, що
катехизований бере в ній участь не з примусу, а тільки добровільно 54. Саме такий підхід
найбільше відповідає світогляду молодшої молоді.
Умови сьогодення все більше вимагають катехизації у вигляді катехуменату
молоді. Таким чином вони зможуть ще більше ввірити себе Божій любові та відкривати
обличчя Христа55. Катехуменат, як функція Церкви, має завдання з материнською опікою
приготовляти нове покоління до служіння Богові, створювати умови для подальшого
розвитку віри56. Неабиякий вплив на молодь має саме християнська спільнота. Це її
призначення та обов’язок переказувати віру молодому поколінню. Навіть всі зусилля
священика будуть недостатньо ефективними без охочої допомоги всіх членів спільноти 57.
Цей процес взаємний, тому ІІ Ватиканський Собор розпочав процес релігійної
соціалізації, в якій Церква стає місцем зустрічі молодих людей з Богом через передання
власного релігійного досвіду та свідчень віри 58. Також, Собор поставився дуже серйозно
до виховання у всіх християн солідарної відповідальності за Церкву59.
Загальний катехитичний довідник ясно вказує, що за катехизу відповідальна ціла
християнська спільнота, щоб катехумени і катехизовані активно включалися в життя
спільноти60. Спільнота, група, певний християнський рух має допомагати брати участь
молоді в спасительній місії Церкви і реалізувати в різних галузях своє християнське
покликання61. За допомогою катехизи це покликання відчитується молоддю та ще більше
знаходить його реалізацію в спільноті Церкви. Ця спільнота в постійному віднаходженні
покликань становить фундамент, на якому християнин може побудувати свій власний
діалог з Богом. Цей діалог настільки особистий, що представляє Бога який кличе людину
до якоїсь місії, та людину, яка цілим серцем на цей поклик відповідає 62. Варто допомагати
молодим в відкритті того плану, який приготував для них Бог. Цей Божий план є
53
Пор. A. Offmański, Kościoł w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne założenia katechezy
młodzieżowej, ред. R. Murawski, Warszawa 1989, с. 330.
54
55
Пор. EN 44.
56
Пор. F. Blachnicki, Katechetyka fundamentalna, Warszawa 2006, с. 244.
57
Пор. J. Szpet, Pracownicy posługi katechetycznej, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku, с. 293.
58
59
Пор. RH 21.
60
Пор. ЗКД 220.
61
Пор. Jan Paweł II, Wezwani do uczestnictwa, в: W drodze na Jasną Górę, с. 81.
62
Пор. A. Offmański, Wychowanie młodzieży do uczestnictwa w życiu kościoła, в: Teoretyczne założenia
katechezy młodzieżowej, с. 194.
39
пристосованим до історії, можливостей, здібностей даного хлопця чи дівчини і відкриває
для них шлях оптимального розвитку та певної радості 63.
Як зазначає папа Франциск в енцикліці Evangelii gaudium, «Церква повинна бути
місцем безкорисної любові, в якій всі зможуть відчути себе прийнятими, де можуть
досвідчити пробачення і бути заохоченими до життя згідного з Євангелієм»64. Катехиза
буде допомагати катехизованому відкривати Церкву як спільноту, яка йому товаришує, та
заглиблюватися в життя та дружбу з Христом для того, щоб знайти повне людське
життя65.
Не завжди легко порозумітися з молоддю, тому Папа Франциск акцентує увагу на
свідомому розумінні, що існує велика потреба в участі молоді в житті Церкви і що вся
спільнота має євангелізувати та виховувати молодь. Навіть в існуючій актуальній кризі
зацікавлень релігією та спільнотних зв’язків багато молоді жертвують своєю допомогою
та в різний спосіб долучаються до волонтерства66.
Цю ж думку висловлював папа Іван Павло ІІ, коли під час Всесвітнього дня молоді
в 1990 році звертався до молодих людей, «живої надії Церкви» з запевнянням, що Церква
потребує багато робітників. Наголошував, що кожна людина має своє місце і своє власне
завдання, яке є дуже важливе. «Церква належить вам, більше – ви є Церквою!». Ці слова
Папи ясно ілюструють значення та місце молоді в спільноті Церкви67.
2. Катехитичне виховання молоді

В педагогіці терміну «виховання» завжди приділяли окрему роль. Папа Римський
Іван Павло ІІ в адхортації Catechesi tradendae підкреслює значення суспільних наук в
педагогічній практиці. Згідно з думкою Папи, наука виховання і мистецтво навчання є
предметом дискусій, мета яких досягти найкращих результатів та успіхів вихованців68.
Педагоги, науковці, що досліджують проблеми виховання, виділяють дефініції чи
пояснення цього терміну. Так, наприклад, О. Степанов, вивчаючи проблеми навчання та
виховання школярів і студентів, дає визначення, що «Виховання – складний і
багатогранний процес впливу на людину природних і соціальних факторів
(навколишнього середовища, сім’ї, школи, колективу, громадськості, засобів масової
інформації, літератури, мистецтва тощо), в якому здійснюються соціалізація індивіда,
63
Пор. M. Dziewiecki, Pedagogika integralna, Warszawa 2010, с. 186-187.
64
EG 114.
65
66
Пор. EG 106.
67
Jan Paweł II, Orędzie do młodych całego świata z okazji V światowego dnia młodzieży (1990), в: W
drodze na Jasną Górę, с. 153, (переклад автора).
68
Пор. CT 58.
40
становлення й розвиток його як особистості протягом усього життя» 69. Педагог Н.
Волкова пише про більш широке бачення поняття виховання. Вона вказує на суть
виховання, як на цілеспрямований процес формування особистості, до якого слід
підходити організаційно. Разом з цим розрізнює широке та вузьке бачення терміну. В
широкому сенсі слова, за думкою Н. Волкової, виховання – це спільне завдання всього
педагогічного колективу, що базується на теорії, практичному досвіді. В вузькому
значенні виховання – це діяльність окремого педагога для досягнення навчальної мети в
учнівському колективі70.
Поняття виховна функція становить єдність навчально-виховного процесу.
Застосовуються методи та педагогічні прийоми для виховання відповідальності, інтересу
до навчання, особистих якостей71.
Християнство поняття «виховання» доповнює терміном «виховання віри»,
доводячи його до значення sacrum, яке має чітке окреслення як безпосередній контакт
Бога і людини. Цей контакт виникає за допомогою Ісуса Христа 72. Це розуміння
виховання віри включає в себе обов’язок вихователя допомагати в дорозі до святості,
скеровувати до спільноти Церкви. Таким чином дозріла віра буде формуватися в любові
до Бога і ближнього73. Згідно з думкою С. Лабендовича, виховання, що здійснюється під
час катехизи, має на меті допровадження вихованця до розвитку свого життєвого
потенціалу. Досягти цього можна навчаючи брати участь в житті Бога через особу Христа.
Не останню роль в цьому процесі займає особистість вихователя74.
Сьогодні релігійне навчання повинно наголошувати на тому, щоб вихованці
прийняли основні релігійні цінності як свої власні життєві погляди, узгоджуючи їх з
іншими життєвими цінностями, що допомагає прийняти цілим серцем Боже Об’явлення 75.
Думки на цю тему слід пошукати у С. Кульпачинського, який пишучи про підлітковий вік,
вказує на три процеси в релігійному розвитку вихованців: інтеріоризація, абсолютизація
та соціалізація. С. Кульпачинський дає роз’яснення, що інтеріоризація, яка означає
прийняття за свої власні погляди релігійні цінності, скеровує молодь перейти від
зовнішньої релігійності до внутрішньої76. Також говорячи про інтеріоризацію ще один
автор М. Воліцький зазначає, що виховання повинно допровадити до автентичних
69
О. Степанов, Педагогічна психологія. Київ 2014, с. 233.
70
Пор. Н. Волкова, Педагогіка, Київ 2002, с. 13.
71
Пор. С. Мартиненко, Л. Хоружа, Загальна педагогіка, Київ 2002, с. 69.
72
Пор. Z. Marek, Podstawy i założenia katechetyki fundamentalnej, Kraków 2007, с. 160.
73
74
Пор. S. Łabendowicz, Formacja katechetów w dokumentach Kościoła i literaturze katechetyczno-
dydaktycznej po Soborze Watykańskim II, Sandomierz 1997, с. 153.
75
Пор. F. Blachnicki, Katechetyka fundamentalna, с. 138.
76
Пор. S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, Lublin 2009,
с. 176.
41
духовних цінностей, добра, правди, які будуть важливіші для молодої людини більше, ніж
матеріальні речі77. В такому випадку виховання буде сприяти тому, щоб прийняті,
усвідомленні цінності поступово укладалися в свідомості катехизованого в одну цілісну
систему, яка буде регулювати судження та висновки. Тоді учень зможе керувати своїм
власним життям і координувати свої відносини з оточуючими78.
Вертаючись до процесів розвитку, представлених С. Кульпачинським, розглянемо
явище абсолютизації, яке полягає на встановлені ієрархії цінностей. Виховання молоді в
цьому аспекті полягає на тому, щоб помістити Бога на першому місці в житті вихованця.
Таким чином всі інші структури особистості будуть розвиватися гармонійно. У випадку,
якщо інші цінності займуть перше місце, може настати криза віри та віддалення від релігії
в цілому.
Не останнє місце в житті молоді відіграє соціум, тому соціалізація вказує на
прийнятті норм, релігійних поглядів з того середовища, де молодь перебуває 79. Кожен
день молодь стикається зі спілкуванням з дітьми, ровесниками чи дорослими. Всі вони
відіграють неабияке значення в розвитку особистості, але не всі контакти можна віднести
до категорії виховних. Якщо міжособові контакти допроваджують до позитивних змін в
поведінці чи особі вихованця, то тоді їх можна назвати скерованими на виховання. Якщо
мова йде про катехитичний процес, то спілкування катехита з катехизованими повинно
бути направлене на реалізацію мети катехизи, формування сталих поглядів,
христоцентризмі80.
Для того, щоб молодь була відкрита на євангелічні цінності, С. Лабендович
пропонує дотримуватися в катехитичному вихованні чотирьох педагогічних засад. Ці
засади стають основою катехитичної інтеракції. Перша це засада персоналізму, в якій
катехит визнає особистість вихованця та шанує його гідність. Друга це засада гуманізму, в
якій людина постає цінністю з поміж іншого Божого творіння. Третя це засада моралізму,
в якій сам катехит має подати власний приклад релігійного життя. Четверта це засада
христоцентризму, завдяки якій катехизований має перед собою взірець наслідування в
особі Христа. Саме Він мусить стати для молодої людини Дорогою, Правдою та Життям 81.
Важливість останньої засади підкреслює Катехизм Католицької Церкви: «важливо, щоб
77
Пор. M. Wolicki, Interioryzacja wartości religijno-moralnych w procesie katechetycznym, в: Biuletyn
katechetyczny, №11, Przemyśl 2009, с. 30.
78
Biuletyn katechetyczny, №5, с. 60.
79
Пор. S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, с. 176-177.
80
Пор. R. Pomianowski, Psycho-pedagogiczne podstawy interakcji katechetycznej, в: Teoretyczne
założenia katechezy młodzieżowej, с. 385.
81
dydaktycznej po Soborze Watykańskim II, с. 163.
42
катехиза зрозуміло висвітлювала радість і вимоги Христової дороги»82. Християнське
виховання є невід’ємним правом кожного охрещеного. Про це прямо каже Декларація про
християнське виховання Gravissimum educationis.
Декларація про християнське виховання Gravissimum educationis вказує на два
аспекти в вихованні. Перший аспект відокремлює загальні норми, які полягають на
формуванні особи вихованця. Тут йдеться про вроджені якості особистості, культурне та
національне середовище, в якому катехизований зростає, традиції, прищеплені в родині.
Врахування цих особливостей дає змогу виховати зрілу та відкриту на потреби інших
людину. Другий аспект підкреслює велике значення в вихованні молодої людини більш
вузького кола, яким є родина, школа, середовище ровесників, церковна спільнота. Також
документ звертає увагу на співпрацю школи з родиною та Церквою. Ця співпраця, якщо
буде розвиватися гармонійно, призведе до розвитку вроджених фізичних, моральних та
інтелектуальних рис вихованця. Крім того, поліпшиться сенс відповідальності в житті
завдяки зусиллям осягнути справжню вільність83.
Як вже було сказано, декларація висвітлює роль середовищ в житті вихованця.
Перше, на що вказує документ – це роль батьків, які мають обов’язок зростити у вірі своїх
дітей. «На батьках лежить завдання – створити в сім’ї таку атмосферу, оживлену любов’ю
й пошаною до Бога і людей, яка сприяла б повноцінному особистому й суспільному
вихованню дітей. Тому сім’я є першою школою суспільних чеснот, яких потребує кожна
спільнота»84. Джерелом будь-якої катехизи є родинний дім. Катехитична діяльність в сім’ї
має настільки велике значення, що замінити її нічим не можливо 85. Сімейна катехиза є
основою розвитку молодої людини. Важливі настанови, які дають молоді батьки з самого
дитинства, закарбовується в її свідомості та поведінці. Така вихована на християнських
цінностях молодь не ухилиться від Бога в жодних обставинах. (пор. Прип 22, 6).
Приклад християнської інтеріоризації та виховання бачимо і в Старому Заповіті, де
знаходимо чітко окреслені вимоги, які надав Бог народу Ізраїля щодо виховання
наступних поколінь. Слова Завіту мали міцно закарбуватися в серці та розумі як батьків,
так і дітей. (пор. Втор 6, 6-9). Святе Письмо також не обходить стороною історичні
питання, наказує батькам пригадувати вихованцям своє родинне та національне коріння,
що допомагає виховати свідоме та гідне покоління молоді, яке шанує Бога та свою
історію. (пор. Втор 6, 20-24).
82
ККЦ 1697.
83
Пор. T. Kocór, Formacja „nowego człowieka” celem wychowania chrześcijańskiego, в: Katecheza w
służbie wiary, ред.: W. Janiga, T. Kocór, Przemyśl 2004, с. 336-342.
84
GE 3.
85
Пор. J. Szpet, Pracownicy posługi katechetycznej, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku, с. 302.
43
Коли настає момент приготування до християнського втаємничення, а в випадку
молоді – до таїнства Миропомазання, катехит має знаходитися в постійному контакті з
батьками, які мають право отримати інформацію про вимоги до знань та плану занять.
Необхідно організовувати зустрічі з батьками на території парафії, заохочуючи
допомагати молоді приготуватися до таїнства86.
Декларація не обходить стороною різні засоби християнського виховання.
Особливим чином підкреслює роль Церкви не тільки як спільноту людей, які передають
досвід, але як структуру, що допомагає йти дорогою спасіння, проповідує Христове
вчення та турбується про своїх вихованців87. Тому дуже важливо, щоб катехиза
висвітлювала радість та вимоги на шляху Христової дороги. Роз’яснювала роль Святого
Духа, як внутрішнього Вчителя життя, роль благодаті, заповідей, охоплювала теми гріха
та прощення, чеснот, проповіді88. В Декларації підкреслюється роль засобів суспільної
комунікації, наукових товариств, молодіжні спілки, які допомагають формувати фізичний
та духовний розвиток молодої людини89.
Невід’ємною частиною життя підлітків є школа. На місце школи в формуванні
особистості, інтелектуальних здібностей особливим пунктом звертає увагу Декларація.
Оскільки процес навчання та виховання є двостороннім, документ говорить не тільки про
людину, яку виховують та навчають, але також про тих, хто виховує та навчає. Про працю
вихователів ІІ Ватиканський Собор на сторінках Декларації Gravissimum educationis
говорить як про покликання, яке вимагає від людини особливих розумових та сердечних
обдаровань, здатності до ретельної підготовки та відкритості на нововведення й адаптації
до них90. В сучасних інформаційних джерелах можна знайти вимоги, якими мусить
володіти вихователь, щоб зреалізувати своє покликання. Акцентується увага не тільки на
особистісних якостях: вміння знаходити контакт з вихованцями, творчість, зовнішній
вигляд, але й на професійних, фахових знаннях. Високий інтелектуально-креативний
потенціал – важлива якість для вихователя91. Сучасний вихователь має бути новатором зі
здатністю вносити нові ідеї, знаходити нові педагогічні методи, що і дає право говорити
про його покликання як про яскраве виражене прагнення людини займатися педагогічною
діяльністю92.
86
с. 68.
87
Пор. GE 3.
88
Пор. ККЦ 1697.
89
Пор. GE 4.
90
Пор. Там само 5.
91
Пор. Т. Ничик, Сучасний вихователь, http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/suchasnii-vikhovatel-.html.
[11.07.2018].
92
Пор. Вимоги до сучасного вихователя, http://studopedia.com.ua/1_283292_vimogi-do-suchasnogo-
vihovatelya.html. [11.07.2018].
44
Неможливо досягти реалізації освітньо-виховного процесу без участі держави. На
це наголошує параграф «права та обов’язки батьків і держави» Декларації. (GE 6).
Сказано, що дбати про те, щоб всі громадяни мали доступ до культури, освіти, науки є
обов’язком держави93. Держава видає закони, реформує освітній процес. Конституція
України наголошує, що кожен громадянин має право отримати повну загальну середню
освіту (ст. №53 КУ).
У вересні 2017 року в Україні набув чинності «Закон про освіту», де мова йде про
те, що «Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації
конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб,
які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних
органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти» 94. Бачимо, що держава
залучає у виховний та освітній процес всіх, хто причетний до реалізації права на освіту.
Декларація про християнське виховання нагадує християнам-батькам про їхній обов’язок
допомагати школі у виконанні всього, що стосується навчання, а особливо морального
аспекту виховання95.
Навідміну від європейських країн, Україна конституційно позбавлена права
здійснювати катехитичне навчання в загальноосвітніх державних навчальних закладах.
Державне навчання в школах відокремлене від Церкви. У Законі України «Про свободу
совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року знаходимо положення, в якому
визначений світський характер шкіл. (ч. 1 ст. 6). Також наведений Закон визнає за
релігійними організаціями право «відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати
для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити
навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або
надаються у користування»96. Прослідковується чітке відмежовування шкільної освіти та
релігійного навчання.
На практиці таку систему підтримують більшість пострадянських вчителів та
директорів. Прикладом приватної думки стосовно цього явища може послужити книга
директора однієї з українських шкіл І. Сінячова, (директор з 1973 року), де на сторінках
книги можна знайти критичні висловлювання щодо намагань релігійних організацій
запровадити релігійне навчання в школах. Автор вважає катехитичну діяльність агітацією
та спробами залучити насильно молодь до Церкви. Посилаючись на Конституцію автор
93
Пор. GE 6.
94
Закон України про освіту, http://osvita.ua/legislation/law/2231/. [15. 07. 2018].
95
Пор. GE 6.
96
Закон України про свободу совісті та релігійні організації, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-
12. [22.07.2018].
45
стверджує, що школа має виховувати матеріалістичний світогляд в молодої людини, в той
час, на його думку, Церква виховує ідеалістичні погляди97.
Напротивагу подібним твердженням, проф. М. Маєвський в одній зі своїх
публікацій зазначає, спираючись на багаторічний досвід, що в школі, яка позбавлена
релігійного навчання важко здобути довіру учнів, сформувати співпрацю учнів один з
одним, надати розуміння, що таке відповідальність. Ці риси є неодмінними в формуванні
виховного середовища. Більше того, М. Маєвський вважає, що без релігії важко
опрацювати вдалі та довготривалі дидактичні результати98.
Закон України «про свободу совісті та релігійні організації» дозволяє створювати
релігійні навчальні заклади поза державними шкільними установами. Цим користуються
окремі чернечі Ордени, які створюють приватні католицькі школи в Україні. Католицька
освіта зараз розвинена лише в деяких містах – у Львові, Івано-Франківську, Тернополі,
Києві. Здійснюючи катехитичне та освітнє навчання згідно з вченням Собору, ці
католицькі установи також мають на меті не розширити чисельність шкіл, а донести до
суспільства знання про християнське виховання, католицьке шкільництво 99.
Отже, враховуючи всі окремі обставини в житті Церкви, Декларація про
християнське виховання наголошує на сумлінному усвідомленні молоддю важливості
справи виховання. Звертається до молоді з проханням щиро готуватися до виконання цієї
місії особливо в тих країнах, де через брак викладачів чи інші проблеми християнське
виховання стоїть під загрозою. Собор звертається до духовенства та мирян, закликаючи їх
до вдосконалення своєї праці, педагогічної майстерності, знань. Саме таким чином
можливе не тільки внутрішнє оновлення Церкви, але й примножування її благотворної
присутності у сучасному світі, особливо в науковій та інтелектуальній сфері100.
3. Проблеми катехизації підлітків

Катехитичний процес в кожній окремій історичній епосі зазнавав певних
труднощів. Труднощі існували у вигляді завдавання певного напрямку катехитичної праці,
а ще більше – у реалізації цих задумів 101. Катехиза, яка сягає корінням від початку
заснування Церкви, завжди використовувалася як одна з найважливіших форм в місії
навчання102. В цій місії навчання М. Маєвський підкреслює значення катехизи для самих
97
Пор. И. Синячов, Как создать педагогическую систему школы сегодня, Южный 2006, с. 115.
98
99
Пор. Католицька освіта: новий підхід до навчання та виховання,
http://sdbua.net/new/2017/02/03/katolycka-osvita-novyj-pidxid-do-navchannia-ta-vyhovannia/. [22. 07. 2018].
100
Пор. GE 12.
101
102
Пор. M. Zając, Katechetyka a historia Kościoła, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku, с. 73.
46
учнів та відкритістю катехитичного навчання на проблеми, з якими вони живуть. Катехит,
на думку М. Маєвського, мусить мати усвідомлення, що в процесі релігійного навчання
учень займає важливе місце, є суб’єктом в катехизі 103. На сьогоднішній день багато
говориться про кризу віри, релігійності, про занепад християнства, дослідники шукають
причини цього явища. Молодь приходить до віри саме через катехизацію, тому
з’являються питання, чи в цій кризовій ситуації віри, у випадку нових викликів часу, чи
здійснюється викладання катехизи належним чином104.
Оскільки навчання, як дидактичний процес, є двосторонній, суб’єкт-суб’єктний
характер викладача та учня105, розглянемо проблеми катехизації молоді з двох сторін: зі
сторони підлітків та зі сторони організації катехитичного навчання.
Загальний катехитичний довідник вказує на молодь, як на одну з перших жертв
духовної та культурної кризи, яка існує в світі 106. Проблеми підліткового віку зазвичай
охоплюють такі явища, як труднощі з самоідентифікуванням в суспільстві, криза
релігійності, яка проявляється в знеохоченні до практикування віри, а також проблеми
морального характеру. Все це говорить про те, що сучасна молодь є викликом для
Церкви107. В. Коска, посилаючись на вікову психологію, описує проблеми підлітковості в
світлі пристосування до оточення, до суспільних норм, школи, ровесників. Проблемою
підлітків стають гроші, вибір майбутньої професії, відносини з батьками та між собою.
Підлітки часто переживають розчарування та самотність 108. Доходимо до висновку, що
молоді не байдужа загальна атмосфера сьогодення, і тому сучасні підлітки часто бувають
незадоволені деякими суспільними нормами. Молодь хоче бачити сучасний світ щирим та
людяним, з сімейною та приятельською атмосферою109.
Не малу роль в житті молоді відіграє навчання. Оскільки в період дорослішання
посилюється розвиток інтелекту, молодь переживає кризовий стан відходу від
гармонійного образу світу, який був змальований в дитинстві 110. Незважаючи на те, що
навчання є важливим, а когнітивні можливості зростають, сучасний підліток більше
налаштований на будування взаємин з однолітками та пошуком шкільних друзів. Існує
думка, що поняття «хороший учень» більше не утотожнюється з поняттям «хороший
103
104
Пор. B. Połeć, Katecheza a problemy egzystencjalne człowieka, в: Katecheza otwarta na Boga i
człowieka, Tarnów 2006, c. 165.
105
Пор. О. Ефремов, Педагогика, Москва 2010, с. 168.
106
Пор. ЗКД 181.
107
108
Пор. W. Koska, Katechetyka, Poznań 1993, c. 123.
109
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczni wartości katechezy integralnej, c. 79.
110
с. 50.
47
товариш»111, тому розпочинається процес становлення власного «я», вчинки підлітка
стають дедалі імпульсивними. Прагнучи справити враження на однолітків, підліток може
свідомо порушувати поведінку під час навчання, уроку, навіть усвідомлюючи можливість
покарання. Таку поведінку слід розглядати як демонстрацію незалежності, самостійності.
Оскільки процес інтелектуального дозрівання ще не завершився, часто підлітки
недостатньо усвідомлюють масштаби наслідків своїх вчинків, не прагнуть аналізувати, не
можуть передбачити всіх наслідків 112. Причому саме навчання молодь не занедбує, а
віддає перевагу тим видам навчальної діяльності, які дають підлітку відчуття дорослості
та піднімає самооцінку в очах значущих для них людей. Прикладом такої діяльності може
послужити самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, який потребує
додаткових досліджень, можливість продемонструвати свої знання за межами школи.
Психолог М. Савчин підкреслює, що підлітки ще не в стані самостійно виконувати всі
нетипові завдання, тому великою допомогою може стати педагог, який підтримує та
стимулює зацікавлення учня,заохочуючи до подальшого розвитку вмінь та навичок113.
Не тільки шкільне, суспільне, але й релігійне життя молоді не проходить
безтурботно. Релігійність підлітка перемінюється від сакральної до особистої, що
породжує дезорієнтацію у власних почуттях. Порівнюючи свої мрії з тим, чого вчить
релігійна наука, в душі підлітка закрадаються протиріччя, що призводять до бунту 114.
Молодь не приймає зазвичай релігійні постулати «на віру», радше хоче особисто
зрозуміти, дослідити, знайти, перевірити подану інформацію 115. Брак довіри та релігійного
вихованні в сім’ї, недоліки отриманої катехизи стають фундаментом для віддалення а
іноді і байдужості молоді до Церкви. Але з іншого боку, в багатьох молодих людей
виникає бажання пошуку релігійного досвіду, суспільної діяльності та сенсу життя116.
Пише на тему релігійності молоді Святий Папа Йоан Павло ІІ в адхортації
Catechesi tradendae , підкреслюючи, що молодь, яка вже пройшла етапи християнського
втаємничення, довгий час вагається присвятити своє життя Богові, іноді взагалі уникає
релігійного виховання, тому що вважає, що таким чином втратить власну свободу 117.
Аналогічні думки можна знайти у М. Маєвського, який стверджує, що сучасні
катехизовані мають посилену вразливість на почуття власної гідності та свободи.
111
Проблеми підлітка у період адаптації до навчання: середня ланка школи,
http://www.galslovo.if.ua/index_old.php?st=577 . [03.08.2018].
112
Пор. О. Бедлінський, В. Бедлінський, Психологічні особливості організації провідної діяльності
підлітків, Суми 2011, с. 34.
113
Пор. М. Савчин, Вікова психологія, Київ 2017, с. 204.
114
Пор. S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, с. 182.
115
Пор. A. Potocki, Katechetyka w poszukiwaniu doszwiadczenia społecznego czyli o związkach
katechetyki i sociologii, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku, с. 125.
116
Пор. ЗКД 182.
117
Пор. СТ 19.
48
Обороняють свої позиції, якщо їм хотять нав’язати певні цінності. Молодь втратила
довіру до книг, знань та зі скептицизмом сприймає виховні настанови 118.
Внаслідок внутрішніх проблем щодо релігії, народжується загальна всім відома
проблема наших часів: прийняття таїнства Миропомазання молоддю.
Podstawa programowa katechezy kościoła katolickiego вказує на те, що в ідеалі
молодь віку середньої школи має готуватися до прийняття таїнства Миропомазання. Це
приготування має на меті досягти повноту християнського втаємничення 119. Вважається,
що оскільки молодим людям властиве бажання самоствердитися, долати перешкоди, бути
сміливими, то таїнство Миропомазання дасть можливість озброїтися дарами Святого Духа
для відважного проголошення віри в Ісуса Христа серед людей 120. Оскільки молодь,
приймаючи таїнство Миропомазання, закінчує процес втаємничення і має далі
заглиблюватися у віру, на практиці бачимо невтішну реальність відходу молодих людей
від практикування віри121.
Е. Альберіх називає це явище кризисом традиційного процесу християнського
втаємничення. На його думку, це має викликати занепокоєння через те, що на практиці
багато катехизованих насправді не приймає до свого серця християнські цінності. Він
озвучує гіркі народні жарти стосовно назв таїнства Миропомазання: «таїнство до
побачення», «останній сакрамент», «таїнство прощання з Церквою», підкреслюючи, що
молодь на цьому закінчує релігійні практики та занедбує відвідування храму 122. Над цією
проблемою замислюється достатня кількість катехитів. Дехто з них задається питанням,
чи не зарано готувати молодь до прийняття таїнства Миропомазання в шкільному віці, чи
не краще дочекатися більш свідомого розуміння значення таїнства, почекати дозрілості
віри123. Деякі практикуючі катехити, аргументуючи свою позицію тим, що підлітки мають
амбівалентну поведінку, не сталі погляди на життя, конфлікти з батьками, труднощі з
розумінням того, що Миропомазання є зміцненням попереднього таїнства Хрещення, не
здатність молоді відкрито проголосити свою дозрілу віру в суспільстві, пропонують
готувати до таїнства Миропомазання більш старшу молодь124. На сьогоднішній день маємо
сформовану програму підготування до таїнств, тому варто переосмислити таїнство
118
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczni wartości katechezy integralnej, с. 171.
119
Konferencja Episkopatu Polski, Podstawa programowa katechezy kościoła katolickiego w Polsce, с. 68.
120
Пор. В. Сімон, Тест на духовну зрілість, «Католицький вісник» 4 (2014), с. 18.
121
Пор. ЗКД 181.
122
Пор. E. Alberich, Catequesis evangelizadora. Manual de catequética fundamental, Madrid 2003, с. 12,
(переклад автора).
123
Пор. Bezowocny sakrament Bierzmowania, https://www.przewodnik-
katolicki.pl/Archiwum/2004/Przewodnik-Katolicki-38-2004/Poradnik-duchowy/Bezowocny-sakrament-
bierzmowania.[ 06.08.2018].
124
Пор. Dlaczego Bierzmowanie czasem nie działa?, https://www.deon.pl/religia/duchowosc-i-wiara/zycie-
i-wiara/art,1449,dlaczego-bierzmowanie-czasem-nie-dziala.html [ 06. 08. 2018].
49
Миропомазання, задуматися над оновленнями, цікавим та свідомим підходом до
викладання. Багато залежить від батьків, перших катехитів дитини, їхньої релігійності та
власного прикладу. Багато залежить і від самих катехитів, їхнього прикладу життя
плодами таїнства Миропомазання125.
Шукаючи вихід з кризи таїнства Миропомазання, Х. Вронська пропонує зацікавити
молодь до пошуку свого місця в житті Церкви, до розпізнання свого покликання в
молитві, заохотити до активної участі в різних католицьких рухах, щоб початкова віра
стала більш стабільною. На її думку, це допоможе молоді підготуватися належним чином
до таїнства Миропомазання126. Важливим для молоді є пошук життєвого прикладу. В
католицькій педагогіці та катехизі постає для молодих людей особа Христа. В Нім
катехизовані мають побачити ідеальний приклад наслідування. Катехиза має представити
в повноті образ Спасителя, якою є Його місія, життя на землі, навчання і головне – як
дійти через віру до Бога127. М. Зайонц пишучи про початок катехизації в історії Церкви
зазначає, що від початку формувався етичний характер катехизованих. Катехиза подавала
знання про велику кількість святих, які могли стати прикладом для наслідування. Ці
приклади мали на меті скерувати волю молодих людей до добрих вчинків 128.
Приклади наслідування мають стати зрозумілими для молоді та досягти їхніх
сердець, для цього потрібні кваліфіковані спеціалісти в цій галузі. Папа Йоан Павло ІІ в
енцикліці Redemptoris missio представляє катехитів, як спеціалізованих працівників,
незалежних євангелізаторів, свідків віри, які творять християнську спільноту. Папа,
посилаючись на вказівки Собору, пригадує, що для досягнення старанності у сфері
доктрини і педагогіки існує «необхідність забезпечення катехитам відповідних умов» 129.
Катехит, як свідок віри, стає посередником в допомозі вихованцю йти дорогою особистої
зустрічі з Богом130. Сучасна дидактика катехизи вимагає від особи катехита творчого
підходу до викладання, щоб найефективніше донести до катехизованих навчання Церкви.
Від катехита очікується застосування різних методик та форм організації катехизи. За
допомогою праці з методами катехиза стає збагаченою, що привертає молодь до участі в
катехизації. Доброзичливе ставлення до молоді, відкритість на їх проблеми допомагають
катехиту пристосувати методи викладання до потреб та зацікавлень підлітків 131.
125
Пор. І. Максименко, Таїнство «прощання» з Церквою?, «Католицький вісник» 4 (2014), с. 9.
126
Пор. H. Wrońska, Katecheza a małe grupy szkolne i parafialne, c. 77.
127
Пор. S. Kulpaczyński, Wartość wzorów osobowych w wychowaniu młodzieży, [електронна версія в
форматі pdf], http://www.pedkat.pl/images/czasopisma/pk2/art05.pdf [07.08.2018].
128
Пор. M. Zając, Katechetyka a historia Kościoła, в: Katechetyka i katecheza u progu XXI wieku, с. 82.
129
Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, Жовква 2011 (далі: RM), 73.
130
dydaktycznej po Soborze Watykańskim II, с. 156-157.
131
Пор. S. Uchać, Osobowość katechety młodzieżowego, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej,
с. 372.
50
В катехитичному процесі навчання завжди є зв’язок зі шкільною дидактикою. В
Україні з 2000 року офіційно здійснений перехід від традиційної форми навчання до
гуманістичної парадигми, яка направлена на розвиток особистості учня. На рівні
законодавчому це затверджено вже протягом 18 років. Чи змінилося щось на практиці?
Фактично на практиці, кожен український вчитель пише в плані роботи гуманістичну
модель, а використовує звичну традиційну 132. Аналіз шкільної практики показав, що
сучасні шкільні вчителі не завжди задоволені вимогами традиційної системи навчання. На
думку А Гельбака, традиційна система гальмує формування та розвиток комунікативних
навичок учнів через відсутність діалогової взаємодії «вчитель учень», послаблення
активності учнів на уроці, їх постава слухачів, що призводить до пасивності, а часом і
конфліктних випадків в класі133. Для вирішення цього проблемного питання пропонують
переходити на інтерактивні методи навчання, суть яких полягає на тому, що знання,
отримані учнями набувають іншої форми. Інформацію про навколишній світ учень
отримує не шляхом вже готової системи знань від педагога, а шляхом власного
дослідження та власної активності134. Результати та плоди відходу від традиційної
освітньої системи та впровадження нової видно по взаємній комунікації між учителем та
учнем, співпраці, правильному добору методів та дидактичних матеріалів вчителем, що
призводять до розвитку особистості учня135.
Дослідження вказують на те, що вивчаючи проблематику катехизи молоді
необхідно звертати увагу не тільки на проблеми підлітковості, але й на спосіб організації
катехитичного навчання. Риторика, яку використовує Церква, описуючи різні проблеми, з
якими стикається молодь, часто не зрозуміла. Напрошується питання, чи Церква
забезпечена всіма необхідними едукаційними матеріалами, катехитичними програмами
136
для того, щоб молоді було комфортно та цікаво навчатися, а катехитам –катехизувати .
М. Маєвський ще на початку 1990-х років звернув увагу на те, що існує велика потреба
доопрацювання катехитичних посібників для молоді, щоб зробити катехизу більш
придатною для розвитку віри молодого покоління, аби молодь змогла віднайти сенс
життя, людську гідність та навчилася формувати християнську спільноту 137. Окрім
дослідження та опрацювання інтегральної моделі катехизи, М. Маєвський вивчав питання
та проблеми катехизи молоді. Беручи участь у наукових семінарах, він описує тогочасні
проблеми дидактики молодіжної катехизи. На його думку, катехиза молоді в ті часи не
132
Пор. И. Синячов, Как создать педагогическую систему школы сегодня, с. 30-31.
133
Пор. А. Гельбак, Становлення підлітка в динамічно змінному суспільстві, Кіровоград 2014, с. 27.
134
Пор. О. Прометун, Енциклопедія інтерактивного навчання, Київ 2007, с. 7.
135
Пор. J. Stala, Dydaktyka katechezy, Tarnów 2004, с. 196.
136
Пор. T. Kocór, Potrzeba chwili jest katecheza parafialna, в: Biuletyn katechetyczny, №11, c. 74.
137
51
мала цілісності, не мала своєї власної автентичності і була трактована як продовження
катехизи дітей та впровадження до катехизи дорослих. Така позиція не відповідала
очікуванням молоді, була для них інфантильною, незрозумілою та чужою. М. Маєвський
стверджував, що катехиза молоді, яку пропонують документи Церкви та катехитичні
джерела, стосується молоді загалом, до того ж, опрацьовували її люди дорослі з власними
життєвими цінностями далекі від реальних проблем, почуттів та досвіду з якими живе
молодь. Він задається питанням: «Якими результатами може похвалитися катехиза
молоді, яка взята з «іншого світу?»138. Саме через те, що вік підлітковості вважається
віком між дитинством та дорослістю, М. Маєвський доходить до висновку, що саме тому
не було випрацьовано окремих методик виховання та навчання для проведення катехиз
молоді, а катехити послуговувалися загальними положеннями, які брали з підручників для
інших вікових груп, достосовували їх до молодіжної катехизи враховуючи актуальні
потреби та обставини підліткової групи139.
В 2002 році під час Конференції Єпископату Римо-Католицької Церкви в Україні,
що відбулася у Львові, було затверджено Основну програму катехизації дітей та молоді в
римо-католицькій Церкві в Україні. Затвердження отримали також методичні підручники
для вчителів для 1-11 класів. Вони містять пропозицію конспектів катехиз для дітей і
молоді. У Вступі до Програми читаємо про 4 причини укладення тем катехизації: 1. Поява
нового Катехизму Католицької Церкви, який є основою катехитичних тем. 2. Поділ на
катехитичні цикли: катехиза дітей (приготування до Першого Причастя ІІ, ІІІ, ІV класи),
катехизи молоді (приготування до таїнства Миропомазання від V до XI класи). 3.
Врахування психічного, фізичного, суспільного, морального розвитку дітей та молоді. 4.
Програма враховує специфічну ситуацію, яка зумовлює катехитичну працю в Україні. До
уваги береться не вирішені до цього часу проблеми: існування багатьох релігійних
поглядів у населення, життя в умовах православного світогляду, потреба виховання
євангелізації, існування релігійних сект, кризи в сім’ях. Всі згадані чинники допомагають
провадити катехизи не тільки зовнішньо, але й з урахуванням суспільно-культурних
умов140.
138
M. Majewski, Jaka katecheza młodzieży, Seminare. Poszukiwanie naukowe 8, 1986,
http://bazhum.muzhp.pl/media//files/Seminare_Poszukiwania_naukowe/r1986-t8-s141-152.pdf [електронна версія
в форматі pdf] [12.08.2018].
139
140
Основна програма катехизації дітей та молоді в римо-католицькій Церкві в Україні, Городок
2002, с. 3-4.
52
Отже, дуже важливим чинником є створення програм, методичних посібників, які
сприяють вихованню в молодшої молоді ієрархії цінностей, суспільних норм, вмінню
реалізувати свої потреби, шануючи інших141.
141
Biuletyn katechetyczny, №5, с. 57.
53
II. Характеристика періоду дозрівання
Поведінку, мотивацію вчинків, труднощів та освітніх потреб молодої людини

неможливо зрозуміти без знань психології розвитку. Знайомство з особливостями
дозрівання учасників молодіжної катехизи дозволяє осягнути поставлену катехитичну
мету і становить одну з найголовніших умов успішного передання катехитичних знань 142.
Звертаючись до педагогічної літератури досить часто можна побачити, як підлітковий вік
називають перехідним періодом в контексті фізичних, соціальних, духовних видозмінень,
переходом від дитинства до юності. Складність даного вікового періоду полягає в тому,
що досить важко спрогнозувати співвідношення фізичних, психічних і духовних змін в
організмі підлітка, адже дозрівання відбувається нерівномірно та індивідуально у кожного
підлітка зокрема143.
Молодша молодь, – згідно з визначенням Podstawy programowej katechezy kościoła
katolickiego, – охоплює віковий проміжок між 12 і 15 роками життя. Окрім біологічних та
психічних змін, дана вікова категорія молоді відрізняється схильністю до конфліктів, які
виникають через протистояння між дорослими, що ставлять вимагання і обмеження та
потребою самостійності з боку підлітка 144. Незнання цих особливостей може погіршити і
без того важкі інтерперсональні відносини молодшої молоді та дорослих, створити
атмосферу недовір’я і утруднити процес навчання. Розглянемо головні риси, що
виникають у даному віковому періоді. Це інтенсивні біологічні переміни організму;
психічні зміни молодшої молоді, що охоплюють емоційно-мотиваційну сферу; нові
завдання та роль у суспільному оточенні підростаючої молоді, спілкування з дорослими та
ровесниками145.
1. Фізичний розвиток
Особливості фізичних змін в організмі людини досліджує вікова фізіологія. Серед
інших характеристик вікових груп виділяє середній шкільний вік як підлітковий,
142
143
підлітків, с. 9.
144
с. 50.
145
Пор. R. Murawski, Problematyka wieku dorastania, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej,
с. 12.
54
пубертатний або його ще називають періодом статевого дозрівання через зміни в
діяльності ендокринних залоз, особливо через вплив статевих гормонів. Поділяється цей
період на дві фази:
1) Рання (пубертатна), що розпочинається у дівчат в 7 років, а у хлопців у 8. Під
час ранньої пубертатної фази дозріває надниркова коркова зона, що відповідає за
продукування статевих гормонів.
2) Зріла (власне пубертатна), яка охоплює вік 11-13 років у дівчат та 13-15 у
хлопців. В цей час активно виділяються статеві гормони (андрогени та естрогени),
відбувається дозрівання ланцюга взаємодії між гіпоталамусом, гіпофізом та гонадами 146.
Американський педіатр Б. Спок характеризує підлітковий вік як дворічний період
стрімкого зросту, що передує статевій зрілості індивідуума. Підкреслює, що статеве
дозрівання підлітків починається нерівномірно, за своїм біологічно-гормональним
циклом. У дівчат воно може розпочатися як в 9 років так і в 11. В якості винятку статеве
дозрівання починається вже в 7 років або тільки в 15. Такі розбіжності не вказують на
патологічні процеси чи неправильне функціонування залоз внутрішньої секреції. Педіатр
припускає вплив генетичних та спадкових факторів на організм дівчини. Статеве
дозрівання хлопців на думку Б. Спока починається на два роки пізніше, ніж у дівчат.
Індивідуальні особливості хлопця зумовлюють можливий початок статевого дозрівання
від 11 до 15 років147.
Опис фізіологічного розвитку підлітків розпочинається головним чином зі змін з
боку гормональної системи. Загалом гормони в організмі людини виконують три важливі
функції:
1) впливають на зріст, регулюють репродуктивну функцію, впливають на
інтелектуальні здібності;
2) виконують адаптогену функцію, регулюють обмін речовин;
3) підтримують життєдіяльність організму, підсилюють і послаблюють фізіологічні
процеси148.
В контексті підліткового віку простежується швидке стрибкоподібне збільшення
зросту в обох статей, що спричинюється частково дією статевих гормонів андрогенів
щодо білків, взаємодією між статевими стероїдами, гормоном росту 149. Зовнішньо
146
Пор. І. Коцан, Вікова фізіологія, Луцьк 2013, с. 52-53. Автор цієї книги подає визначення терміну
вікова фізіологія. Це самостійна наука, завданням якої є вивчення закономірностей становлення та розвитку
фізіологічних функцій організму в процесі онтогенезу, с. 10.
147
Пор. Б. Спок, Ребенок и уход за ним, [електронна версія в форматі pdf],
31.detirkutsk.ru/upload/31/литература/Бенджпмин%20СПОК.pdf [23.11.2018], с. 190-191.
148
Пор. С. Швайко, В. Пикалюк та ін., Залози внутрішньої секреції та обмін речовин, Луцьк 2009,
с. 52.
149
Пор. Там само с. 119.
55
підлітковий «стрибок зросту» виглядає як різке збільшення розмірів тіла за рахунок
видовження тулуба та кінцівок 150. Думки на цю тему описує І. Коцан, який пропонує
приблизні вікові означення «стрибків зросту» у хлопців і дівчат. Він подає віковий
проміжок посилень темпів зросту для дівчат 11-12 років, для хлопців – між 13 і 14 роками.
Причому хлопці обганяють дівчат за довжиною тіла в 13,5-14 років 151. Ріст кісток
регулюється гормонами гіпофізу, щитоподібною, паращитоподібною, статевими залозами,
а також підшлунковою та іншими ендокринними залозами. Найважливішим гормоном, що
впливає на зріст є гормон гіпофізу – соматотропний гормон. Недостатня кількість цього
гормону призводить до карликовості, а надлишок – до гігантизму 152. Кістково-м’язова
система підлітків не сформована настільки добре як у дорослого. Зростання кісток
випереджає розвиток м’язової системи, тому зовнішньо молоді люди виглядають худими
та високими. Медики зазначають, що в цьому віці часто спостерігається порушення
постави153. У віці 12-15 років у хлопців і 13-14 років у дівчат найбільше відмічається зріст
нижніх кінцівок. Ноги досягають найбільшої довжини по відношенню до тулуба в
середньому у хлопців в 15 років, а у дівчат в 13 років 154. Навідміну від дитячого віку,
підлітки вже набувають схожість з дорослими чоловіками та жінками. Ця схожість
спостерігається у співвідношенні росту плечового поясу та тазового діаметру. Дівчата вже
у віці 14 років мають виражений зріст тазових кісток, а у хлопців формується плечовий
пояс при досягненні 15 років155.
Змінюється також вага тіла. Враховуючи розбіжність темпів зросту й розвитку
підлітків не відбувається строгої пропорційності між ростом і вагою. Збільшення ваги у
дівчат починаючи з 12 років пояснюється розвитком і формуванням жіночого організму.
Показник ваги набуває сталої форми і не змінюється впродовж трьох років, тобто до 15
років життя. Вага хлопців теж зростає, що пов’язано з розвитком кісткової та м’язової
системи156.
На тлі розвитку скелета, посилення зросту, видовження тулуба відмічаються поява
вторинних статевих ознак. На початку статевого дозрівання в дівчат розвиваються
молочні залози. Конструкція молочної залози формується поступово і спочатку не має
чіткої округлої форми в перші пару років. Ближче до початку менструального циклу
150
А. Псеунок, Возрастная анатомия и физиология, Майкоп 2008, с. 17.
151
Пор. І. Коцан, Вікова фізіологія, с. 52.
152
Л. Капилевич, Возрастная морфология, Томск 2009, с. 76.
153
Пор. В. Пустовалов, Ю. Петренко, О. Меньших, Фізичні здібності підлітків із різним рівнем
фізичного розвитку та властивостей нейродинамічних функцій, Черкаси 2015, с. 18.
154
Пор. Л. Капилевич, Возрастная морфология, с. 85.
155
156
Пор. О. Боярчук, В. Самчук, Фізіологія (ВНД та вікова) з основами генетики, Луганськ 2014, с.
46.
56
молочні залози вважаються розвиненими. Пізніше відбувається оволосіння лобкової
ділянки та пахвових зон157. Навідміну від дівчат оволосіння статевих органів хлопців
з’являється в проміжку між 12 та 13 роками, в наступних пару років волосся виростає під
пахвами. Волосся на обличчі хлопців з’являється приблизно в той самий період, а на
грудях після 15-16 років. Змінюється голос, виростає кадик, а перші полюції – між 14 та
15 роками158.
Суттєвих змін зазнає дихальна, травна та серцево-судинна системи молоді. Під час
статевого дозрівання посилюється ріст м’язів гортані, що триває приблизно до 25 років та
відбувається розвиток трахеї в обох статей. Посилюється зріст головних бронхів та
легенів159. Дихання підлітків прискорене, життєва ємкість легень збільшується в
порівнянні з молодшим шкільним віком. Остаточно формується тип дихання. Хлопці
набувають черевний тип дихання, а дівчата – грудний. Фізіолог А. Хрипкова рекомендує
навчити молодь правильному диханню, керувати ним в процесі фізичних навантажень 160.
З боку серцево-судинної системи: шлуночки починають рости швидше, ніж
передсердя, водночас трохи прискорюється частота серцевих скорочень 161. Кровоносні
судини розвиваються повільніше за серце, тому просвіт артерій зменшується 162. Внаслідок
нерівномірності розвитку серця та кровоносних судин виникають розлади кровообігу,
перебої тиску, напруження серцевої діяльності. Це стає причиною нервозності підлітків,
запаморочень, прискореного серцевого ритму163. В перехідному віці серце збільшується в
об’ємі, в результаті чого судинне русло відстає у своєму розвитку. В коронарній системі
ріст клапанів не відповідає розвитку міокарду, що провокує недостатність серцевого
м’язу. Робота клапанів серця ускладнюється недорозвиненням сосочкових м’язів, через це
нерідко лікарі вислуховують функціональні шуми під час аускультації серця 164. Така
нерівномірність роботи серцево-судинної системи непокоїть вчителів фізичної культури в
школах, тому для підлітків спеціально випрацювані нормативи та вказівки, як правильно
дозувати фізичне навантаження. Рекомендують знизити тривалі інтенсивні фізичні
вправи, звертати увагу на тривалість відновлення після навантажень, пропонують
використовувати дихальну гімнастику165.
157
Пор. Б. Спок, Ребенок и уход за ним, с. 190.
158
Пор. Л. Капилевич, Возрастная морфология, с. 30-31.
159
Пор. А. Псеунок, Возрастная анатомия и физиология, с. 206.
160
Пор. А. Хрипкова, Вікова фізіологія, Київ 1982, с. 107.
161
Пор. О. Боярчук, В. Самчук, Фізіологія (ВНД та вікова) з основами генетики, с. 36.
162
Пор. І. Коцан, Вікова фізіологія, с. 52.
163
Пор. М. Савчин, Вікова психологія, Київ 2017, с. 197.
164
Пор. Л. Капилевич, Возрастная морфология, с. 124.
165
Пор. В. Пустовалов, Ю. Петренко, О. Меньших, Фізичні здібності підлітків із різним рівнем
фізичного розвитку та властивостей нейродинамічних функцій, с. 24.
57
Зазнає видозмінень система травлення. Спершу постійні зуби фактично замінюють
молочні до 14-15 років в обох статей. Треті моляри (зуби мудрості) ще у вигляді зародку
зубів залишаються у щелепі і прорізаються у різні терміни приблизно до 25-29 років. На
клітинному рівні у 13-16 років остаточно завершується диференціація слизової оболонки
шлунку166. Ріст стравоходу інтенсивний до початку пубертатного періоду, потім у 12-15
років поступово згасає, а згодом припиняється167.
Зміни в залозах внутрішньої секреції підлітків відображаються на шкірі. Через
підвищений вміст гормонів та активності залоз можливий спалах вугрів на обличчі. В
обох статей шкіра збільшує потові залози, що породжує сильний запах тіла 168. Проблема
появи прищів на тілі та обличчі стає не тільки фізіологічною проблемою, а й
психологічною. Вугрі ще більше розширюють пори шкіри, що сприяє потраплянню
інфекції. Оскільки психологічно підлітки схильні до сором’язливості їх непокоїть стан
шкіри, через це вони здатні до видавлювання прищів, що провокує ще більшу їх
кількість169.
Під контролем статевого дозрівання та залоз внутрішньої секреції інтенсивно
розвивається нервова система. Гіпоталамо-гіпофізарна система відповідає за діяльність
залоз, а підвищена активність гіпоталамусу має вплив на співвіднесення кіркових і
підкіркових процесів у структурах головного мозку 170. Головний мозок зазнає анатомічних
та функціональних змін, збільшуються мозкові шлуночки, вдосконалюється діяльність
клітин171. Мозочок, відділ головного мозку, що відповідає за координацію рухів, м’язовий
тонус, рухи, набуває дозрівання в підлітковому віці. Приблизно в 13 років закінчується
розвиток таламічних ядер головного мозку 172. Майже всі мозкові відділи набувають
зрілості, а асоціативні зони мозку, що відповідають за інтелект та мову посилено
розвиваються. Активізуються зони кори головного мозку що регулюють інформацію,
сприйняття, керування рухами. Ростуть та розвиваються пірамідні нейрони, які відіграють
важливу роль у інтегративній діяльності мозку173.
Функціонування сенсорних систем (зір, слух, нюх, смак, чутливість), що
закладаються внутрішньоутробно, продовжують дозрівати в період підлітковості. У віці
166
Пор. В. Антонік, Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури, Київ 2009,
с. 144-148.
167
168
Пор. Psicología del desarrollo del adolescente, (Documento de Trabajo), Bolivia 2010, с. 26 (переклад
автора).
169
170
Пор. Н. Токарева, А. Шамне та ін.,Сучасний підліток у системі психолого-педагогічного
супроводу, Кривий Ріг 2014, с. 10.
171
172
173
Пор. В. Кирпичев, Физиология и гигиена подростка, Москва 2008, с. 16.
58
12-13 років встановлюється сприйняття складних зорових стимулів, чого немає у дітей.
Поле зору у дівчат 12-13 років ширше, ніж у хлопців того ж віку, що враховується при
індивідуальному навчанні молоді, так як поле зору суттєво впливає на якість засвоєння
інформації174. Як в дівчат так і у хлопців під час статевого дозрівання спостерігається
нерівномірність росту очних яблук. Вони зростають у ширину, повздовжня вісь очей стає
короткою внаслідок чого виникає функціональна далекозорість175.
Чутливість до звукових стимулів досягає максимальної з 14 років, що фактично
дорівнює рівню сприйняття звуків дорослої людини, а часом і перевищує цей показник176.
Аналізуючи функціонування вищої нервової діяльності підлітків фізіолог О.
Боярчук вказує на підвищення збудливості ЦНС та зниженням процесів гальмування, що
пояснює дратівливість, запальність молоді. В умовно-рефлекторній діяльності ЦНС
погіршується диференціація сигналів, що має вплив на мову. Підлітки виражають свої
думки просто та лаконічно, проблемою стає побудова складних фраз та речень177.
Отже, анатомо-фізіологічні зміни в організмі молодшої молоді передбачають
видозмінення всіх соматичних систем, зумовлюють перехід від дитинства до дорослості.
Перехідний період становить найважливіший фактор формування особистості 178.
Необхідність знань про особливості фізичного розвитку підлітків допомагає вчителю
виховувати поведінку учнів та визначати дозування фізичного навантаження, правильно
оцінювати рівень фізичних можливостей179.
2. Психічно-емоційний розвиток
Підлітковий вік називають критичним періодом в житті молодої людини. Суттєві
переміни, що відбуваються в особистості підлітка, призводять до зміни поведінки,
мотивації вчинків, інтересів, відносин з оточуючими. Ці переміни відбуваються бурхливо
і супроводжуються суб’єктивними проблемами та переживаннями, які молодь не в стані
пояснити180. Фізіологічна перебудова впливає на нервову, емоційну рівновагу,
створюється проблема пристосування до нових змін в організмі підлітка. Окрім цього, Р.
Муравський, аналізуючи проблематику віку дорослішання, додає твердження, що
174
Пор. Л. Капилевич, Возрастная морфология, с. 169, 172, 174.
175
В. Антонік, Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури, с. 69-70.
176
Пор. Вікові особливості сенсорних систем, https://studfiles.net/preview/5720595/page:7/
[24.11.2018].
177
Пор. О. Боярчук, В. Самчук, Фізіологія (ВНД та вікова) з основами генетики, с. 192.
178
Пор. Н.Токарева, А. Шамне та ін.,Сучасний підліток у системі психолого-педагогічного
супроводу, с. 8.
179
Пор. В. Пустовалов, Фізичні здібності підлітків із різним рівнем фізичного розвитку та
властивостей нейродинамічних функцій, с. 39.
180
21.
59
психічна неврівноваженість молодих людей спровокована нестабільністю в сучасному
суспільстві та використанням невластивих форм виховання в родині181.
В підлітковому періоді функціонування головного мозку набуває певних
вдосконалень. Анатомо-фізіологічним підґрунтям закладення та вираження емоцій
служать підкоркові лімбіко-дієнцефальні відділи мозку. Емоції формує гіпоталамус та
гіпокамп, які відповідають також за бажання приймати їжу, пиття, потреби людини в сні,
відпочинку. Ретикулярна формація стовбуру мозку бере участь в емоційному фоні, тут
знаходяться центри, що відповідають за гальмування та збудження в корі великих півкуль.
За прояви та усвідомлення емоцій відповідають лобні долі мозку. Емоції підлітків до 15
років життя вдосконалюються та посилюється вербальне означення страху та радості.
Підлітки вже можуть критично оцінювати свої емоційні прояви182. Активізуються ділянки
головного мозку що відповідають за емоції та сприйняття суджень інших людей,
посилюється робота мозкових областей, які допомагають сприймати емоційні стани
оточуючих. Аналітична діяльність набуває свого розвинення, тому підлітки стають
чутливими до соціального прийняття чи відчуження. Зміни в ділянках мозку призводять
до того, що молодь стає вразливою на думку про себе зі сторони однолітків, бурхливо
реагує на критику та бореться за соціальний статус серед друзів183. Активізація діяльності
гіпофізу спричинює бажання подобатися представникам протилежної статі, з цього
виникають надмірні переживання відносно зовнішності та можлива поява комплексів,
особливо, як не парадоксально, у хлопців184. Тут постає питання почуттів. Оскільки
активізація гіпофізу та статевих залоз набуває свого апогею, у підлітковому віці
з’являється перша закоханість. Як зазначає О. Бедлінський, прояви першої підліткової
закоханості не що інше, як проекція власного «я» підлітка на іншу особу, що допомагає
відобразити та прояснити особу самого закоханого підлітка 185. В період першої
закоханості увага підлітка звернена на себе і проявляється в зміні поведінки, різких
перепадах настрою від відчуття бурхливого щастя до апатії та депресії, тривалих
багатогодинних телефонних розмовах, підвищеної уваги до власного вигляду186.
181
Пор. R. Murawski, Problematyka wieku dorastania, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej,
с. 12.
182
Пор. И. Забозлаева, Е. Малинина, Депрессии у детей и подростков: диагностика, клиника,
терапия, Челябинск 2015, с. 6-7.
183
Пор. Эффект сверстников и коллективная глупость: что происходит с мозгом подростка,
https://theoryandpractice.ru/posts/15921-effekt-sverstnikov-i-kollektivnaya-glupost-chto-proiskhodit-s-mozgom-
podrostka [25.11.2018].
184
Пор. В. Кутішенко, Вікова та педагогічна психологія, Київ 2016, с. 51.
185
Пор.О. Бедлінський, В. Бедлінський, Психологічні особливості організації провідної діяльності
186
Пор. Значення любові для підлітка, https://euromd.com.ua/21-zdorove-zhittya/135-zdorova-simya/32-
psikhologiya-i-otnosheniya/post-5675-znachennya-lyubovi-dlya-pidlitka/ [25.11.2018].
60
Все це сприяє виникненню новоутворення підліткового віку – почуття дорослості.
Підліток оцінює себе внаслідок фізіологічних та статевих змін, що впливає на його
ставлення до себе та оточуючих. Формується власна життєва позиція та власні погляди,
визначається направлення соціальної та громадської позиції, світогляд. Ламаються
стереотипи дитинства, в поведінці помітна впертість, відчуженість, брехливість,
переконання у несправедливому ставленні до себе дорослих187. В науковій літературі
описано декілька видів ознак дорослості підліткового віку. Одним з них є наслідування
дорослих. Проявляється воно зовнішніми чинниками: палінням, вживанням алкоголю,
інтересом до протилежної статі, вживанням косметики188. В молодшої молоді
випрацьовується низька основних потреб особистості. Психолог В. Кутішенкова визначає
деякі з них:
- потреба у самовираженні;
- потреба уміти щось робити;
- потреба щось значити для інших;
- потреба рівноправного спілкування з дорослими;
- посилення статевої ідентифікації189.
Саме таким чином підлітки набувають власної «Я-концепції». На фоні наведених
потреб підліток шукає власної ідентичності, індивідуальності. Наприкінці пубертатного
періоду уявлення про себе набуває цілісності та стабільності190. В молодшої молоді
відбувається переорієнтація цінностей під впливом прагнення бути дорослим. Проте
зовнішньо поведінка підлітка ще нагадує поведінку молодшого школяра. Підліток є за
соціальними мірками ще дитиною, але вже не відчуває себе дитиною; набуває рис та
характеру дорослого, але ще не став дорослим; намагається зі всією серйозністю
обмірковувати свої прагнення наслідуючи дорослих, але своєрідно, по-дитячому. Саме ця
суперечність у психічному розвитку потребує у спілкуванні з підлітком певного такту,
делікатності, які допоможуть в процесі нормального становлення особистості 191.
Позитивним моментом є те, що через усвідомлення себе дорослою людиною підліток
переходить до провідного виду діяльності192.
Перехід до дорослого життя набуває різних форм, як зазначає психолог А. Гельбак.
Вона вказує на два сценарії розвитку перехідної стадії від дитинства до зрілості. Перший –
187
Пор. О. Степанов, Педагогічна психологія, Київ 2011, с. 276.
188
Пор. И. Шаповаленко, Возрастная психология (психология развития и возрастная психология),
Москва 2005, с. 256.
189
В. Кутішенко, Вікова та педагогічна психологія, Київ 2016, с. 56.
190
191
Пор. Н. Волкова, Педагогіка, с. 78.
192
61
це безкризовий перехід. В цьому випадку дорослішання відбувається плинно, без психо-
травматичних ситуацій, в дружбі та злагоді з дорослими та батьками. Другий – кризовий.
Виникає на фоні суттєвих розбіжностей між поглядами дорослих та підлітків 193. Одвічне
протистояння думок та суджень батьків та дітей переростає у конфлікт. Виникає
дистанціювання та відчуження від дорослих. Одночасно з цим прослідковується деяка
амбівалентність поведінки: підліток налаштований відстоювати свою самостійність,
вимагає визнання своїх прав та рівності, а одночасно залежний від впливу дорослих,
потребує їх підтримки та допомоги194. Б. Спок вважає, що вимагання свободи означає
прихований страх перед нею. Молоді люди відчувають страх через фізичні зміни в
організмі, прискорений зріст. Підліток відчуває невпевненість в собі, в своїх силах ставати
розумнішим, сильнішим. Ці сумніви закладені глибоко в підсвідомості, тому про них не
знають дорослі, да і сам підліток не може зізнатися в них самому собі 195. Думки на цю
тему прослідковуються у німецького психолога Х. Ремшмідта. Він вказує на те, що
невпевненість підлітків пов’язана не тільки з фізичними змінами, а й розумінням нової
соціальної ролі підлітка, яке суспільство безжально на нього накладає. Оточуючі думають,
що завдяки фізичній зрілості, що наступила в пубертатному періоді, підліток вже може
давати собі раду з певними труднощами розвитку196.
На тлі описаних психологічних змін особистості, почуттів, труднощів
дорослішання та відносин з батьками, гормональної перебудови, можливе виникнення
емоційних порушень. Окремо виділяють підліткову депресію та неврози. Спеціалісти в
області психіатрії схильні розмежовувати прояви підліткової депресії від проявів депресії
у дорослих. Основні ознаки:
- Депресія в підлітків не настільки помітна, як в дорослої людини, і сприймається
батьками як прояви лінивства, «тихого бунту», апатії, байдужості.
- Емоційні реакції підлітків відрізняються від реакцій дорослих. Навідміну від
апатичного стану, який проявляється в дорослого, підліток реагує агресивно, що свідчить
про внутрішнє напруження. Часто стає дратівливим і замикається у собі.
- Підліток не визнає свого стану, відмовляється обговорювати свої переживання з
дорослими.
193
Пор. А. Гельбак, Становлення підлітка в динамічно змінному суспільстві, с. 19.
194
Пор. И. Шаповаленко, Возрастная психология (психология развития и возрастная психология),
с. 252.
195
196
Пор. Х. Ремшмидт, Подростковый и юношеский возраст проблемы становления личности,
[електронна версія в форматі pdf], http://gebo-kolo.com/images/book/Podrostkovyi_vozrast.pdf [25.11.2018],
с. 65.
62
- Через неможливість самотужки впоратися зі своїм душевним станом підліток
звертається до алкогольних та наркотичних речовин, поведінка стає девіантною 197.
Клінічна картина підліткової депресії проявляється також відсутністю радості,
низькою самооцінкою, втратою інтересів до суспільної діяльності та навчання. Підліток
скаржиться на соматичні симптоми: загальну слабкість, алергічні реакції, порушення
травлення, болі різного ґенезу. На тлі вищеперерахованих симптомів може виникнути
бажання самогубства198. До суїцидальної поведінки відносять різного роду погрози, думки,
наміри, спроби самогубства. Бажання померти може бути короткотривалим, мало
визначеним. Враховуючи нестабільність емоційних проявів підлітків можливість
самогубства завжди допускається199.
Депресивні невротичні розлади зустрічаються в дівчат-підлітків частіше, ніж в
хлопців. Високі вимоги з боку дорослих, моральний тиск впливають на дівчат особливо
флегматичного темпераменту, викликаючи розвиток неврастенії з депресивними та
істеричними включеннями200. Допомогу підліткам в депресії надає практикуючий
психолог. Християнські інтернет-видання радять батькам знайти підхід до підлітка,
використовуючи біблійні приклади вірних Богові людей, що переживали труднощі.
Пропонують прослуховування християнської музики та участь у таїнстві Сповіді. Батькам
радять заохочувати молодь до повернення занедбаних інтересів, зацікавити навчанням,
спілкуванням з оточуючими201.
В підлітковому періоді дозрівають когнітивні функції, що впливають на здатність
розуміти, усвідомлювати, вивчати, запам’ятовувати інформацію. В зв’язку з
вдосконаленням цих здібностей молоді люди можуть вдаватися до критики, оцінювання
дій дорослих202. Школяр, що навчається у 5-му класі, вже володіє аналізом, має практичне
та образне мислення203. Інтелектуальний розвиток базується на побудові абстрактного,
словесно-логічного типу мислення. Молодь оперує науковими поняттями шкільної
програми, яка в свою чергу ускладнюється в порівнянні з програмою молодшої школи.
Підліток розрізняє причинно-наслідкові зв’язки, у нього розвивається логічне мислення 204.
197
Пор. Особенности подростковой депрессии, http://matzpen.ru/articles/depressiya/osobennosti-
podrostkovoy-depressii/ [25.11.2018].
198
Пор. И. Забозлаева, Е. Малинина, Депрессии у детей и подростков: диагностика, клиника,
терапия, с. 49.
199
Пор. В. Моргун, К. Седых, Делинквентный подросток, Полтава 1995, с. 94.
200
Пор. А. Захаров, Неврозы у детей и подростков. Анамнез, этиология и патогенез, [електронна
версія в форматі pdf] http://lib100.com/age_psychology/nevrozy_u_detej_i_podrostkov/html/?page=215
[26.11.2018].
201
Пор. Проблеми підлітків. Депресія, http://www.christusimperat.org/uk/node/37002 [26.11.2018].
202
203
О. Бедлінський, В. Бедлінський, Психологічні особливості організації провідної діяльності
204
Пор. М. Савчин, Вікова психологія, с. 221.
63
Вдосконалюються механізми уваги та пам’яті, що дозволяє учням середньої школи
засвоювати більший обсяг знань205. Шкільне навчання все більше вимагає застосування як
мимовільної, так і довільної уваги, в підлітків виробляється вміння концентруватися,
розподіляти та переключати увагу з одного об’єкту на інший206.
Спонукальна сфера підлітка формується з інтересів і захоплень, що є виявом
пізнавальної потреби. Більше половини хлопців і дівчат середньої школи мають своє хобі,
в яке вкладають багато часу і енергії. Молодь стає активними членами шкільних та
позашкільних спортивних секцій, гуртків, відвідують музичні школи, займаються
волонтерською роботою на користь інших людей207. Сфера захоплень та інтересів молоді
різноманітна та швидкоплинна. Одні хобі змінюються іншими. Інтереси для підлітка – це
одна з форм вираження пізнавальної потреби, ознайомлення з новими фактами дійсності.
М. Савчин зазначає, що становлення інтересів молоді розвивається в два етапи. Перший
триває близько двох років і характеризується появою нових нестійких недитячих
захоплень. Це останній відхід від дитинства. Другий етап стає шляхом свідомого
визначення направлення хобі. В гру вступає прагматизм, вибір одного інтересу, що
безпосередньо пов’язаний з життям підлітка 208. Розвиваються естетичні почуття. Молодь
захоплюється мистецтвом, літературою, природою, музикою. Обдарована молодь шукає
естетичного вираження талантів в спробах власної творчості, артистичному мистецтві209.
Творча діяльність молодшої молоді має бути скерована на розвиток всієї
особистості, враховувати всі види життя підлітка: відпочинок, працю, розваги210.
Отже, за рівнем свого інтелектуального розвитку молодша молодь не поступається
дорослому, але ще не набула сталих психо-емоційних рис дорослої особи. Вчителі в школі
мають враховувати ці аспекти пізнавальної сфери, допускається застосовування методів
навчання, призначених для дорослих, але з обмеженнями спеціальних наукових термінів і
понять, достосуванням до віку. Ігрова форма з завданнями, які викликають інтерес і
привертають до себе увагу учнів має залишатися в основі учбової діяльності211.
205
Пор. М. Варій, Загальна психологія, с. 309.
206
Пор. Н. Волкова, Педагогіка, с. 77.
207
Пор. Sz. Grzelak, Vademecum skutecznej profilaktyki problemów młodzieży, Warszawa 2015, c. 36.
208
209
210
підлітків, с. 54-55.
211
64
3. Суспільний розвиток
Людина створена з соціальними потребами, цей процес є природнім та
незворотнім. Від соціального становлення особистості залежить як людина зреалізує себе
у житті, які закріпить пріоритети, яку мету перед собою поставить. Багато життєвих
проблем, з якими людина стикається, напряму залежить від успішності її суспільного
розвитку212. Молодь в Україні – це особлива ланка суспільства, на яку найбільше
покладається надій. Це рушійна сила, яка в світлі історичних подій, культурних умов має
відігравати важливу роль у подоланні кризових явищ, стати на шляху державотворення 213.
Своєрідність ситуації в розвитку підлітка полягає на засвоєнні ним нової соціальної ролі в
суспільстві, особливістю спілкування з батьками, дорослими та однолітками. Підліток
опановує нові соціальні функції, засвоює моральні та суспільні норми поведінки 214. Хоча
підлітки вважаються майбутніми активними учасниками соціальних процесів, все ж їм не
вистачає досвіду в житті, бракує уявлень про моральні цінності 215. Тому соціалізація
молоді пубертатного віку ускладнюється конфліктами з батьками, відчуженням від них та
пошуком референтної групи та справжніх друзів, в яких підліток шукає розуміння. Сім’я,
друзі, школа повністю змінюють систему цінностей підлітка 216.
Розглянемо проблеми взаєморозуміння молодшої молоді в сімейному оточенні.
Сім’я є важливим чинником виховання особистості людини. На думку Ш. Гжеляка, автора
досліджень з питань профілактики проблем підлітків, багато батьків зі свого боку
переконані в браку свого авторитету серед молодшої молоді. Виникає ситуація, в якій
мати та батько вважають, що взагалі не мають впливу на молодь і стають переконані в
цьому. Все це впливає на поведінку дорослих щодо молоді. Відчай і знеохочення
призводять до віддалення дорослих в найпотрібніший момент, тоді коли підліток потребує
керівництва217. Незважаючи на зовнішнє відчуження від батьків та критичне конфліктне
ставлення до них, в реальності молодь потребує відчути батьківську любов, хотять
відчувати підтримку. Єдине, чого не хочуть підлітки – це дитячого ставлення до себе з
боку батьків. Нажаль, батьки не одразу готові сприйняти належно різку фізичну та
психічну переміну дітей, тому підліток бунтується проти інфантильного батьківського
відношення218.
212
Пор. Л. Мардахаев, Социальная педагогика, Москва 2005, с. 42.
213
Пор. І. Мачуліна, Соціологія молоді, Дніпродзержинськ 2013, с. 4.
214
215
216
Пор. Современный подросток: факторы его психического развития, https://www.science-
education.ru/ru/article/view?id=21979 [27.11.2018].
217
Пор. Sz. Grzelak, Vademecum skutecznej profalaktyki problemów młodzieży, с. 102.
218
Пор. M. Sondej, Rozwój społeczny młodzieży, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, с. 38-
39.
65
Як пише в своїй книзі про сімейне консультування О. Карабанова, внутрішньо в
сім’ї формується дві підсистеми:
1) підсистема подружніх стосунків;
2) підсистема батьківсько-дитячих відносин.
Якщо в сім’ї ростуть декілька дітей, формується дитяча підсистема сіблінгових
відносин, тобто спілкування між братами та сестрами 219.
Якщо батьки у відношенні до підлітків враховують їх потреби і можливості,
спілкування між батьками та молоддю відбувається в атмосфері взаємоповаги, довіри та
спільного долання труднощів у навчанні та комунікації, відбувається набуття досвіду.
Підліток утверджується в соціумі, в групі ровесників, однокласників 220. Натомість позиція
авторитарного виховання, контролю та обмеження прав підлітка пригальмовує його
суспільний розвиток. Психолог О. Степанов виділяє чотири основні тактики сімейного
виховання:
- Диктат. Як форма сімейних стосунків проявляється в систематичному
пригніченні волевиявлень підлітка, ініціативи, обмежує свободу вибору.
- Опіка. У випадку надлишкової опіки дитину в сім’ї оберігають від труднощів.
Внаслідок такої моделі ставлення до підлітка не виробляється прагнення до самостійності,
ініціативність, сила волі.
- Тактика невтручання. За таких умов підліток не відчуває себе потрібним
батькам, сім’я, як джерело турботи та любові, перестає для нього становити життєвий
приклад.
- Тактика співробітництва. Навідміну від зазначених вище деструктивних форм
виховання, вважається найсприятливішою для психологічного клімату молоді. Підліток
вчиться співпраці, поваги до іншого. Такі відносини зміцнюють сімейні зв’язки 221.
Тактику співробітництва соціологи ще називають демократичним стилем виховання.
В Україні великий відсоток сімей розлучаються. Незважаючи на причини, які
призвели до розлучення батьків, реакція підлітків завжди бурхлива. Така ситуація є
стресовою для молоді, тому вираження емоцій характерно для шокового стану: це
заперечення того, що сталося, багато підлітків зберігають надію на поновлення шлюбних
стосунків батьків. Гнів, образа, бунт на одного з батьків або на обох також мають місце в
219
Пор. О. Карабанова, Психология семейных отношений и основы семейного консультирования,
Москва 2005, с. 59.
220
221
Пор. О. Степанов, Педагогічна психологія, с. 295-297.
66
поведінці підлітка. Самозвинувачення, яке ретельно приховується, ревнощі по
відношенню до вітчима чи мачухи сприяють виникненню конфліктів 222.
Наявність братів та сестер у сім’ї становить особливу спільноту зі своїми
індивідуальними особливостями розвитку. В підлітковому віці особливо гостро виникає
позиція суперництва між дітьми однієї родини. Так само і появу нового члена сім’ї
підлітки сприймають гостро-критично, незважаючи на те, що вони вже не діти. Психологи
називають цю позицію сіблінговою223. Помітне і різне відношення батьків до старшої та
молодшої дитини. Батько приділяє більше уваги старшій дитині, пов’язуючи з нею свої
особисті прагнення та надії, а мати в цей час переймається молодшою дитиною та виконує
всі її капризи224.
Навідміну від сіблінгових відносин в родині, окремою ланкою слід виділити
ситуацію, коли в сім’ї є близнюки. Близнюки завжди представляли інтерес психологів.
Історично саме вони ставали жертвами масових досліджень. Вплив дорослих та батьків на
розвиток близнюкової пари, надмірне підкреслення схожості створює у близнюків
враження, що єдиною їхньою позитивною стороною є зовнішня схожість, вони стають
залежні один від одного, щоб привернути до себе увагу оточуючих. Б. Спок підкреслює,
що близнюки – сильні особистості, які рано сепаруються від батьків і, навідміну від решти
дітей та сіблінгів, краще адаптуються до колективних ігор, мають сильну прив’язаність
один до одного225. Від самого дитинства близнюків ототожнюють між собою, це зі самих
початків життя утруднює їх соціалізацію. З дитинства близнюки спілкуються між собою,
мов з «дзеркалом», що в підлітковому віці призводить до труднощів зі
самоідентифікуванням та усвідомленням власного «я», що у психології називається
«ефектом пари»226. В протилежному випадку, коли близнюки в підлітковому віці
відчувають свою індивідуальність, самостійність, прагнуть до автономії один від одного,
це породжує міжособові конфлікти227. Особливо ранній підлітковий вік 11-12 років для
індивідуалізованих близнюків часто стає критичним і відображається в спілкуванні.
Посилюється дух суперництва: від тимчасового охолодження стосунків до
222
Пор. А. Коваленко, Проблеми сучасної сім’ї очима підлітка, в: Психологія: реальність і
перспективи 2 (2013), с. 14-15.
223
Пор. Брати і сестри, http://psychologis.com.ua/bratya_i_sestry.htm [27.11.2018].
224
Пор. О. Карабанова, Психология семейных отношений и основы семейного консультирования,
с. 138.
225
226
Пор. С. Бєлякова, Психологічні особливості консультування батьків та вчителів щодо
особистісного розвитку близнюків періоду дорослішання, в: Міжнародний науковий форум: соціологія,
психологія, педагогіка, менеджмент 10 (2012), с. 22.
227
Пор. Поговоримо про особливості виховання близнюків, http://fel2005.dp.ua/docs/doc_218.pdf
[27.11.2018].
67
довгострокового невирішального конфлікту 228. Напротивагу позиції Б. Спока про те, що
близнюки краще адаптуються в соціумі, сучасні психологи стверджують факт низької
комунікативності близнят в незнайомому колективі. Близнюки можуть ігнорувати
намагання однолітків піти на контакт в тому випадку, якщо почуваються комфортно в
межах своєї близнюкової пари та не бачать сенсу підпускати в своє оточення інших
людей, тому психологи рекомендують батькам зі самого дитинства розширювати коло
спілкування близнюків229.
Відносини з ровесниками підліток відокремлює в приватну сферу свого життя,
далеко віддаленого від впливу дорослих. Мотиви такої приватної відокремленості І. Носко
пояснює природним прагненням до спілкування і співпраці з рівними собі; бажанням бути
прийнятим серед ровесників230. Молодь створює та об’єднується в неформальні колективи
на підставі взаємної симпатії, спільних інтересів. Входження підлітків в неформальні
групи становить важливу умову суспільного розвитку особистості. Група ровесників
дозволяє набути досвід соціалізації, саме в компанії друзів реалізується спілкування як
провідна діяльність231. Якщо спілкування з дорослою особою передбачає позицію підлітка
як молодшого, підлеглого, то з ровесниками спілкування горизонтальне, рівноправне.
Підліток може взяти на себе функцію організатора, що розвиває його лідерські якості232.
М. Сондей пропонує розрізнити неформальну групу від формальної. До
неформальної групи вона відносить групу найближчих друзів підлітків, від яких
очікується підтримка та допомога, створення молодіжних компаній, що складаються з 3-7
осіб. Підлітки тяжіють до вступу в компанію з 14 років. Спочатку це представники однієї
статі. Потім до компанії долучаються представники протилежної статі й так група стає
мішаною. Компанії можуть переростати в банди. Слово банда згідно з опрацюванням М.
Сондей подається в двох значеннях: в першому значенні – це невинна група молоді, що
граються в героїв, в другому – група, яка відрізняється ризикованою поведінкою та
схильна до злочинності233.
Формальні групи та молодіжні об’єднання молоді спрямовані на захист соціальних,
економічних, творчих, духовних інтересів, охоплює молодь віком від 14 років та до
228
Пор. С. Бєлякова, Психологічний розвиток близнюків в умовах близнюкової ситуації, в:
Психолінгвістика 12 (2013), с. 26.
229
Пор. Розвиток індивідуальності у близнюків, http://megasite.in.ua/50383-rozvitok-individualnosti-u-
bliznyukiv.html [27.11.2018].
230
Пор. И. Носко, Психология развития и возрастная психология, Владивосток 2003, с. 88.
231
232
233
Пор. M. Sondej, Rozwój społeczny młodzieży, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, с. 42-
44.
68
старшого віку234. Беручи активну участь в молодіжному формальному русі, молодь
займається спортом, розвивається інтелектуально, налагоджує міжособові зв’язки з
однолітками або долучається до суспільно-корисної діяльності 235. Якщо брати під увагу
українські реалії, то в Україні молодіжні організовані об’єднання поставали на
фундаменті радянських літніх відпочинкових таборів. Ситуація з молодіжними рухами в
період з 90-х років ХХ ст. значно поліпшилася. Сучасний молодіжний рух в Україні
представляє собою об’єднання організованої форми руху та неформальних молодіжних
ініціатив та пропозицій молоді236. Діяльність формальних молодіжних об’єднань керується
Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 13.12.2001 року.
Згідно ст. 9 Держава гарантує підтримку молодіжних організацій, що включає в себе:
«надання молодіжним та дитячим громадським організаціям інформації про державну
політику щодо дітей та молоді; подання методичної та організаційної допомоги з питань
соціального становлення та розвитку молоді і дітей; сприяння створенню підприємств,
установ і організацій, які надають послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості
молоді. Молодіжні та дитячі громадські організації звільняються від сплати за державну
реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки. Держава здійснює підтримку і в інших
формах, що не суперечать законодавству України»237.
Для підлітків участь у цих групах, нерідко в кількох одночасно, має вагоме
значення у процесі соціалізації. С. Кульпачинський, говорячи про розвиток суспільних
відносин в молодшої молоді, вказує на сім функцій групи ровесників:
1) заміняє батьків, даючи почуття безпеки та відповідний статус;
2) сприяє розвитку особистості;
3) пробуджує почуття власної вартості;
4) окреслює норми поведінки;
5) захищає від насилля дорослих через відкликання до ровесників
6) розвиває суспільну компетенцію та активність;
7) забезпечує взірець для наслідування238.
Спілкування з ровесниками не обмежується тільки формальною чи неформальною
групою, а розповсюджується на учнівський колектив в школі. Взаємодія з
234
Пор. О. Лісовець, Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України,
Київ 2011, с. 11.
235
Пор. La socializacion, http://www.eljuegoinfantil.com/psicologia/socializacion.htm [29.11.2018].
236
с. 118.
237
Закон України про молодіжні та дитячі громадські організації,
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-14 [29.11.2018].
238
S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, с. 171.
69
однокласниками переноситься на ділову сферу, в якій присутній обмін знаннями,
уміннями, навичками239. На перший план виступають суспільні мотиви всієї учбової
діяльності. Навчання перестає сприйматися молоддю як звичайний виклад знань з
предмету. Значну частину інформації учні отримують поза навчальним процесом, тому
загально створюється враження втрати навчальних мотивів240. А. Гельбак пропонує
організувати навчальний процес у вигляді спілкування, співбесіди. Для здійснення цього
неможливо обійтися без відповідних шкільних умов, які б забезпечували продуктивність
такого методу. Відкритість учителя на експерименти, психологічна готовність молоді
співпрацювати запроваджує зміни в учбовій діяльності всього колективу 241.
4. Релігійний розвиток
Аналіз розвитку релігійної сфери становить складність через виражену
індивідуальність даного процесу. Кожний індивідуум переживає свою зустріч з Богом
окремо, маючи власний досвід віри та молитви 242. Сучасний світ відкриває багато нових
пропозицій для молоді. Вік середньої школи чи раннього підліткового віку стає життєвим
етапом на шляху до реалізації духовних потреб та формування моральної поведінки. Як
вже розглядалося, становлення дорослості призводить до змін в особистості підлітків.
Відголоски цих змін можна зауважити в релігійних практиках або по відношенню до
офіційних релігійних авторитетів чи світських осіб243.
Щоб зрозуміти формування релігійності молоді, спробуємо прослідкувати як,
починаючи з молодшого шкільного віку, відбувався процес закладення основ віри.
Перший важливий релігійний досвід, з яким зустрічається дитина стає приготування до
Першого Причастя. Вже тоді закладаються основи католицького вчення. Цю подію
молодші школярі переживають дуже індивідуально. В молодшому шкільному віці у дітей
виникає потреба в молитві та встановлюється довіра до Бога. 244. Елементом релігійності в
згаданому віковому періоді є розуміння «релігійної ситуації» 245. Діти всі явища, що їх
оточують, трактують антропоморфічним, анімістичним та магічним способами. З
239
Пор. В. Кутішенко, Вікова та педагогічна психологія, с. 54.
240
241
242
Пор. T. Borkowski, Wartości religijne. Kształtowanie postaw relegijnych człowieka, [електронна
версія в форматі pdf] http://www.stowarzyszeniefidesetratio.pl/Presentations0/1411Borkowski.pdf с. 167
[30.11.2018].
243
Пор. I. Baniak, Socjologiczna analiza religijności polskich gimnazjalistów, в: Przegląd religioznawczy 1
(2010), с. 101.
244
S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, c. 142-143.
245
A. Kiciński, Wychowanie dzieci w klasach zintegrowanych, в: Wychowanie dzieci w młodszym wieku
szkolnym, red. J. Stala, Biblos, Tarnów 2006, с. 206.
70
перебігом часу, релігійність стає більш автономічною246. Р. Муравський, описуючи
способи релігійності в дитячому віці, підкреслює, що для подальшого належного
релігійного розвитку підліток поступово відходить від цих форм прояву релігійності та
шукає нових конструкцій віри. Багато чого залежить від умов, в які потрапляє молодь та
від помочі, яка їй надається247. Бунтівливість, критичність в підлітковому віці спонукає
шукати власного «я» в реляції зі світом і Богом. Одночасно з цим важливою стає
підтримка «авторитетних дорослих» серед духовних осіб та світських людей248.
Підлітки, в більшій мірі ніж діти, серйозніше ставляться до релігійного життя, віру
в Бога пристосовують до своїх проблем і труднощів, що пов’язане з інтелектуальним
розвитком особистості249. С. Кульпачинський, висвітлюючи проблеми ідеалізму молоді та
вибору ними прикладів наслідування, вказує на ще одну сторону релігійного виховання.
Підкреслюючи важливість впливу групи ровесників не відкидає також впливу особи
референтного дорослого. Ідеалізм, який з’являється в підлітковому віці, потребує
керівництва. Молодь підсвідомо шукає приклад наслідування в особі компетентної
дорослої людини, яка б змогла зміцнити релігійні погляди та тенденції розвитку 250.
Розглянемо детально можливі приклади, які сприяють релігійній формації, допомагають
молоді віднайти своє покликання, жити християнськими цінностями та наблизитися до
Бога.
По-перше, згідно Катехизму Католицької Церкви, батьки несуть відповідальність
за релігійну формацію своїх дітей та служать взірцем, подають власний приклад зростання
у вірі. Родинна катехизація супроводжує з раннього дитинства та збагачує різні форми
релігійного навчання. Церква вказує конкретне завдання для батьків: навчити молитися та
відкрити у дітей покликання як дітей Божих в парафіяльній спільноті, яка створює
сприятливу атмосферу для катехизації сім’ї251.
Важливою є сама родинна атмосфера. Митрополит А. Шептицький у пастирському
посланні до родин підкреслює образ Святої Сім’ї як зразок будування здорової сімейної
атмосфери. Він показує образ святого Йосифа як господаря дому, якому вдавалося
керувати домом з добротою та любов’ю. Митрополит особливим чином підкреслює
панування любові в Святій Сім’ї. Шептицький, описуючи святість та величність Пресвятої
Діви, зазначає її покору чоловікові, пошану та любов, що для сучасних жінок має стати
прикладом для наслідування. Ісус Христос стає в наведеному пастирському листі
246
Пор. R. Murawski, Rozwój religijny, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, с. 74.
247
248
Пор. A. Królikowska, Pojęcia religijne młodzieży, Kraków 2008, c. 34.
249
Пор. S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, с. 142-143.
250
Пор. S. Kulpaczyński, Wartość wzorów osobowych w wychowaniu młodzieży, с. 78.
251
71
прикладом для дітей та молоді. Послух Христа земним батькам А. Шептицький пов’язує з
виконанням 4 заповіді та наголошує, що від цього залежить Боже благословення, яке
потрібне для життя у вірі та релігійного зростання252. Таким чином, якщо батьки з малку
закладають в дитині зерно віри, і навіть якщо в майбутньому станеться так, що через
кризи та труднощі підліткового віку молоді люди відходять від релігійних практик, тоді
забуті, притуплені враження дитинства і духовні повчання оживають в душі з новою
силою, і молодь повертається до Бога. Релігійне виховання, розпочате батьками з перших
місяців народження дитини, закладає міцний релігійний фундамент, що допомагає в
майбутньому їй знайти свою мету та значення 253. Натомість підлітки, чиї батьки не
прищеплювали їм релігійних понять та не виконували обов’язку, накладеного Богом,
виховувати у вірі, частіше ставали атеїстами. За даними когнітивних соціологічних
досліджень, явище атеїзму серед молоді розповсюджене тоді, коли віра не була для них
допустимо змодельована впродовж їхнього дорослішання. Інша ситуація, що провокує
підлітковий атеїзм: якщо підлітки мають більші очікування щодо свого майбутнього,
особистого вибору та самовизначеності. Таке сподівання нівелює релігійне авторитарне
батьківство і призводить до сімейних внутрішніх релігійних конфліктів і згодом
допроваджує до відчуження та протесту проти релігії та батьків254.
По-друге, як вже було згадано в першому розділі праці, молодь шукає взірець для
наслідування. Найголовнішим прикладом залишається життя Ісуса Христа. В Ньому
знаходить втіху людське серце. Він вмістив в Собі радість любові, відповідь на
страждання та біль розп’яття, силу пробачення, перемогу життя над смертю. Саме
Христос розуміє наші слабкості, щоб за допомогою Свого воскресіння перетворити їх на
силу духа. В Ісусі Христі знаходиться повне світло прикладу віри255.
Незважаючи на розповсюджену думку про те, що в світі існує криза авторитету,
молодша молодь знаходиться в пошуку. Окрім Особи Ісуса Христа катехиза молоді
передбачає використання агіографічних моментів. Люди, що жили протягом віків стають
прикладом християнського життя для молоді. Це святі, канонізовані Церквою, блаженні
або ж просто люди, які протягом земного життя досягли святості та можуть виступати як
вдалий приклад наслідування256.
252
Пор. Пастирське послання Єпископа Андрея до духовенства та вірних Станіславівської єпархії
«Християнська родина 1900», в: Християнська родина із пастирського вчення Миторополита Андрея
Шептицького, Львів 2014, с. 35-36.
253
Пор. Про користь християнського виховання в ранньому віці, https://www.mgarsky-
monastery.org/kolokol.php?id=2384 [19.11.2018].
254
Пор. Як батьки впливають на віру дітей?, https://zbruc.eu/node/82614 [19.11.2018].
255
Benedykt XVI, List apostolski Porta fidei w formie motu proprio ogłaszający Rok Wiary, 13. Kraków
2012.
256
Пор. S. Kulpaczyński, Wartość wzorów osobowych w wychowaniu młodzieży, c. 72.
72
Крім того, використовуючи біблійні методи катехизації молодшої молоді, слід
показати життя старозавітних праведників – вірних Богові людей. Біблійна історія
насичена великою кількістю постатей, чия віра могла б послужити прикладом сучасним
християнам. В 11 розділі послання до Євреїв хронологічно перераховані герої Старого
Завіту, загально згадується пророків257. В 12 розділі автор цього ж послання говорить про
«хмару свідків», завдяки якій слід відкинути гріх та, вдивляючись пильно в Ісуса, дійти до
повноти віри та не пасти духом. (див. Євр. 12, 1-3). Такі приклади молодь може
намагатися наслідувати, ставати подібними до них, ідентифікувати себе з ними 258. Що
стосується сьогодення, сучасні авторитети молоді можуть як подати чудовий приклад
віри, так і зашкодити. Сучасний підліток орієнтується на автентичність слова та діла, не
терпить розбіжностей між цими поняттями. З сімейного оточення, яке було для нього
першою колискою віри, переключається на спостереження за духовними особами,
практикуючими вірними та катехитами. Будь-яка розбіжність між проголошеними
цінностями цих людей та умовами життя (нехристиянська поведінка значущих осіб)
сприймається молоддю гостро, викликає кризу віри та знеохочення до релігійних
практик259. Як зазначає український суспільний католицький часопис Credo:
«найціннішими елементами Католицької Церкви молодь вважає літургійні Богослужіння,
проповідь/катехизація, католицькі навчальні заклади, місіонерську діяльність, діяльність
віруючих вчителів та вихователів. Найбільш актуальними завданнями для Католицької
Церкви, на думку молоді, сьогодні є відповідність між поведінкою та проповідуванням,
міжрелігійний діалог та увага до життєвих проблем людини260.»
По-третє, необхідно враховувати, що під час статевого дозрівання молодь
переживає суперечливі емоційні душевні стани по відношенню до віри, Бога, релігії,
парафії, відчуває невпевненість, з’являються перші релігійні сумніви 261. Неконтрольовані
емоції, домінування непередбачених реакцій підлітків, наявність амбівалентної поведінки
викликають проблеми виховання. Здебільшого все це пов’язане з фізичними перемінами
та статевим розвитком262.
Релігійний розвиток молоді в такому випадку набуває форми впадання в крайнощі.
Молодь легко переходить від радості до смутку, від емоційного ентузіазму до
знеохочення, від участі в релігійних практиках до повної байдужості щодо них. Причому,
257
Пор. B. Stypułkowska, Propozycje przedstawienia biblijnych przykładów wiary podczas lekcji religii i
katechezy parafialnej, [електронна версія в форматі pdf], http://wydawnictwo.wit-
czestochowa.pl/Editor/assets/tom%201/50-77.pdf [19.11.2018], с. 55.
258
Пор. S. Kulpaczyński, Wartość wzorów osobowych w wychowaniu młodzieży, с. 75.
259
Пор. A. Królikowska, Pojęcia relifijne młodzieży, с. 34.
260
Як українська молодь ставиться до віри і Церкви, http://credo.pro/2018/09/220035 [30.11.2018].
261
Пор R. Murawski, Rozwój religijny, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, с. 71.
262
73
молоді люди самі не можуть пояснити, чому відбуваються такі різкі зміни настрою. Ці
емоційні коливання знаходять свій відбиток в релігійному житті, призводять до релігійної
невпевненості263. Ю. Суловський, досліджуючи стан релігійності молоді середньої школи
в Польщі, робить висновок, що серед 1015 осіб ним опитаних, регулярно три рази на день
молиться кожний десятий підліток, два рази на день кожен другий, один раз на день
кожен третій. Тільки близько двох процентів респондентів відповіли, що не моляться
зовсім, визнали, що мають слабку віру264.
В. Коска пропонує подавати молоді релігійні знання поетапно для того, щоб
підліток спочатку прийняв до свого серця особистості фрагменти правди віри. Зазначає,
що духовне дозрівання молоді потребує багато часу. Молоді люди можуть тільки
поетапно сприймати релігійні поняття і тільки поетапно приходити до будування власного
синтезу релігійного життя. Якщо виникає ситуація невпевненості чи збайдужіння молодої
людини до релігійних практик, катехиза має становити міцний фундамент віри,
виховувати довготривалі та сильні переконання 265.
Підсумовуючи можна зазначити, що молодь від 12 до 15 років життя переживає
непрості етапи свого розвитку. Динамізм розвитку релігійності, християнська ініціація
підлітків і допровадження до дозрілої віри відбувається поступово, найкраще в межах
парафіяльної спільноти чи в етнічній групі віруючих однолітків 266. С. Кульпачинський
описує три фази релігійного життя молоді. Перша фаза з’являється на початку
окресленого вікового періоду і характеризується зацікавленням релігійними справами,
причому як теоретичними, так і практичними. Друга фаза з’являється трохи пізніше, коли
наступають прояви підліткової кризи та конфлікти і в третій фазі відбувається повернення
до раніше занедбаних релігійних практик, які були втрачені під час кризи другої фази. Так
званий регрес. Можлива й інша ситуація в тому випадку, якщо підліток не полишив
релігійності. Тоді до традиційних релігійних поглядів підліток додає свої власні,
індивідуальні, часом пантеїстичні ідеї267.
Розвиток дозрілої віри має вплив на все життя молодої людини та приносить
душевну користь. Віра в Бога надає сенс життя, якого зазвичай підліток шукає.
Релігійність формує систему цінностей та альтруїзм, вносить гармонію та радість.
Натомість брак релігійного розвитку, починаючи від дитинства, призводить до
замкнутості та відчуження від світу268. В допомозі виступають католицькі молодіжні рухи,
263
Пор. R. Murawski, Rozwój religijny, в: Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, с. 72.
264
Пор. J. Sulowski, Wychowanie do modlitwy w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne założenia
katechezy młodzieżowej, c. 177.
265
Пор. W. Koska, Katechetyka, c. 128.
266
Пор. E. Alberich, Katecheza dzisiaj, Warszawa 2003, c. 133.
267
Пор. S. Kulpaczyński, Psychologia rozwojowo-wychowawcza nie tylko dla katechetów, c. 175 і 177.
268
Пор. T. Borkowski, Wartości religijne. Kształtowanie postaw relegijnych człowieka, с. 177.
74
серед яких скаутський рух, що направлений на повноцінне виховання молоді шляхом
співпраці з батьками та педагогічними працівниками 269. В Україні між 80-ми та 90-ми
роками виник рух «Світло-Життя», що спричинився до всебічного вихованні дітей та
молоді, організовує християнські виїзди, реколекції та допомагає наблизити молоді
Христа-Спасителя270.
В Україні діють чимало релігійних організацій для молоді, що мають на меті
розвиток релігійної свідомості та духовний розвиток. Ці організації є громадськими, не
підпорядковані окремим церквам чи деномінаціям. З 1990 року ці організації складаються
змішано з членів різних церков. Серед них: «Спілка молодих християн України»,
«Українська молодь Христові», «Київське молодіжне православне братство св. Бориса і
Гліба», що включаються у волонтерську роботу, займаються духовно-просвітницькою
діяльністю271.
269
Скаути, http://www.rkc.lviv.ua/category_2.php?cat_1=12&cat_2=60&lang=1 [06.12.2018].
270
Пор. Рух Світло-Життя, http://oazaukraina.blogspot.com/p/blog-page_01.html [06.12.2018].
271
с. 143-146.
75
III. Вибрані катехитичні методи
Враховуючи особливості підліткового віку, зростаючі прагнення молоді до

незалежності, охорону свого особистого життя та простору, катехитична праця з молоддю
ставить перед катехитами нові вимагання, яких не можна досвідчити, працюючи
виключно з дітьми. Молодь відкидає зі свого життя все, що може дискредитувати її в очах
ровесників. Це стосується і релігійних переконань. В цьому контексті участь в катехизації
стає особистим рішенням підлітка. Бажання прийти на катехизу, поглибити релігійну
формацію залежить від багатьох аспектів, в тому числі від якості викладання катехизи.
Трапляються випадки, коли молодь перестає з’являтися в катехитичному класі через сухе
та нудне проголошення катехитом абстракційних правд віри. В зв’язку з цим катехит
мусить докласти зусиль для того, щоб навчитися нових та різноманітних форм викладу
матеріалу272. М. Маєвський пропонує шукати таких методів, які б допомагали розвивати
творчі здібності. Разом з цим метод буде приносити численні плоди, якщо стане
достосованим до життя та особи катехита та катехизованих 273. Методи навчання частіше
всього розглядаються в багатогранних аспектах, тому підходи до їх класифікації різні 274.
Дидактики не презентують однорідної, загальної класифікації методів. Багато дидактиків
винайшли свою власну методику та послуговуються нею 275. В контексті даної праці
розглянемо в якості прикладу класифікацію методів, запропоновану М. Маєвським, яка
полягає на використанні біблійних, літургічних, дидактичних та євангелізаційних
методів276.
1. Біблійні методи
Методичний аспект становить надійний каркас будування катехитичного заняття з
молоддю. М. Маєвський описує історичний шлях пошуку відповідних знарядь катехизи,
вказує на те, що від початку другої світової війни не тільки метод, але й зміст стали
предметом роздумів катехитів. Виникали нові церковні рухи, наприклад, пасторальний,
272
Пор. T. Huk, Zagadnienie miejsca i roli tekstów laterackich w pracy katechetycznej z młodzieżą, в:
Teoretyczne założenia katechezy młodzieżowej, с. 397.
273
Пор. M. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, Kraków 1995, c. 156-157.
274
Пор. Л. Терлецька, Вибір активних методів навчання в організації навчально-пізнавальної
діяльності підлітків, «Людинознавчі студії» 29 (2014), с. 195.
275
Пор. J. Stala, Dydaktyka katechezy cz. II, Tarnów 2004, c. 161.
276
Там само, с. 170.
76
біблійний, літургійний, що спонукали розвивати тодішню теологію та шукати нові
можливості для катехизації різних верств населення 277. Думки на цю тему висвітлює
адгортація Catechesi Tradendae, де підкреслюється важливість достосування катехитичних
методів до всіх людей з метою досягнення виховання у вірі278.
Термін «метод» Б. Твардзіцкий окреслює як похідне від грецького слова
«methodos», що означає шлях дослідження на шляху до правди. Посилаючись на дефініції
дидактиків дає визначення, що методом називаємо вибрані вчителем способи праці,
педагогічно-дидактичні здобутки, які слугують для реалізації окреслених програмою
мет279. Окрім цього, існують також інші визначення поняття методу; такі як упорядкована
система методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується
навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань, форма руху пізнавальної діяльності
учнів, спосіб співробітництва учителя й учнів 280. Методи навчання дають відповідь
насамперед на питання «як вчити?» та в умовах класичної дидактики поділяються на три
групи: словесні, наочні та практичні281.
У випадку, коли мова йде про катехизу, використання методів навчання та
пристосування їх до катехитичної програми дозволяє поглибити виклад релігійних знань.
Єпископ А. Длугош пропонує до загального питання «як вчити?» проаналізувати
вибраний метод наступними критеріями:
- яким чином даний метод спричиняється до активізації учнів та заохочує їх до
активної діяльності?
- яким чином вчить самостійності?
- яким чином впливає на сприйняття навчального матеріалу, свідому участь
катехизованих в навчально-дидактичний процесі?282.
Цей перелік питань, над якими має замислитися викладач, становить загальний
вимір дидактичної праці з методами. Світська дидактика та дидактика катехизи різняться
тим, що метод в катехизі відіграє роль знаряддя, яке розширює межі дидактичної та
виховавчої мети, додає до них можливість реалізації релігійної складової 283. Тому,
говорячи про біблійні методи та їх використання, А. Длугош пропонує до вищенаведених
питань додати суто катехитичні два питання: якою мірою використаний метод вчить
правильного зрозуміння біблійного тексту? Яким чином метод служить поштовхом для
277
Пор M. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, с. 145-146.
278
Пор. CT 51.
279
Пор. B. Twardzicki, Katechetyka formalna w służbie wiary, Przemyśl 2001, c. 340.
280
В. Чайка, Основи дидактики, Київ 2011, с. 94.
281
Пор. О. Ефремов, Педагогика, Санкт-Петербург 2010, с. 243.
282
A. Długosz, B. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, Kraków 2000, c. 89.
283
Пор. B. Twardzicki, Katechetyka formalna w służbie wiary, с. 341.
77
того, щоб катехизовані відкрили свої серця на голос Божий та захотіли зустрітися з Ним
на сторінках Біблії?284
Катехит не повинен забувати під час добору відповідного методу той факт, що
головним критерієм є служіння Об’явленню та наверненню людини 285. Проголошення
Об’явлення знаходить своє глобальне вираження в Ісусі Христі, оскільки Він є центром
історії спасіння286. З цього виникає, що одним з найголовніших завдань катехизи стає не
тільки проголошення керигми, але й поєднання її з життям. Здебільшого на практиці це
виглядає на прикладі діалогу: з однієї сторони виступає пояснення змісту Святого Письма,
а з другої сторони відбувається пошук знайдених в Святому Письмі правд віри в своєму
власному житті. Необхідно пам’ятати, що цей діалог взаємний, та дві сторони стають
невіддільні одна від одної287. Хороший катехит, за твердженням ЗКД, має усвідомлювати,
що зміст катехизи пов’язаний з методом, вимагає індивідуального підходу до учнів,
виконує функцію проповідницьку, пов’язану з природою спасенного послання. Добре
підібраний метод катехизи стає гарантією вірності щодо змісту288.
Дані засади вміщає в себе катехиза керигматична, в якій здебільшого реалізуються
біблійні методи. Б. Твардзіцкий презентує приклад схеми керигматичної катехизи з
використанням Біблії:
1. Впровадження.
2. Слово Боже, проголошення науки про спасіння.
3. Роздуми над спасительною тайною та Об’явленням, а також відсилання до
життєвого досвіду, як зміст відноситься особисто до кожного катехизованого.
4. Особиста відповідь на Божий поклик в різних формах289.
Відповідь катехизованих, виражена в молитві, провадженню духовного життя
свідчить про плідність катехизи. Катехиза тільки тоді стає дієвою, коли в ній знаходить
своє відображення засада вірності Богу і вірності людині290.
Слово Боже стає гарантом засади вірності Богові, Божественному Об’явленню.
Слово Боже виступає як скарб практичної мудрості та дороговказ. Катехити, що
практикують євангелізаційні зустрічі з молоддю, пропонують організовувати спільні
284
Пор. A. Długosz, B. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, с. 89.
285
Пор. W. Cichosz, E. Pankowska-Siedlik, Metody aktywizujące w wychowaniu w wierze, в: Wychowanie
w wierze w kontekście przemian współczesności, «Studia i Materiały Wydziału Teologicznego Uniwersytetu
Śląskiego w Katowicach», 61 (2011), ред. R. Buchta, S. Dziekoński, с. 9.
286
Пор. B. Twardzicki, U źródeł katechezy, Przemyśl 2011, c. 116.
287
Пор. C. Rogowski, Koncepcje katechetyczne po Soborze Watykańskim II, Lublin 1997, c. 27.
288
Пор. ЗКД 149.
289
Пор. B. Twardzicki, U źródeł katechezy, с. 122.
290
Пор. A. Długosz, Problematyka współczesnej katechezy,
78
читання Біблії, щоб якомога краще наблизити молодь до Бога 291. Багато цікавих думок на
тему засади вірності Богу і вірності людині описує М. Маєвський. Він говорить про
непорушний зв’язок між катехитикою та теологічними і антропологічними науками,
нагадує про велике значення для катехизи використання Святого Письма та ролі Традиції.
Професор М. Маєвський зауважує, що як Біблію так і Традицію Церкви слід відчитувати в
історичному, культурному, суспільному аспектах. Вбачає потребу в опрацюванні
біблійних досліджень292. Релігійний досвід, висвітлений на сторінках Біблії, є унікальним і
неповторним, стосується як історичних часів так в сучасному світі так і в формуванні
майбутнього. Таким чином катехиза стає джерелом досвіду, так необхідного
катехизованим293.
Катехизовані становлять другу частину засади – вірність людині. Свого роду це
відповідь людини Богові, крок до порозуміння з Ним. Варто в цьому контексті згадати
біблійні вирази, які заохочують до відкритості на Боже Об’явлення: «Наблизьтесь до Бога,
і Він наблизиться до вас…» (Як 4, 8), або «ми любимо, бо Він перший полюбив нас» (1 Йо
4, 19). Віра не виникає сама по собі, це процес, який твориться зі слухання Божого Слова.
Запропоновані різними катехитами методи, такі, як роздуми над Євангелієм, біблійні кола,
допомагають розширити світогляд молоді, зміцнити впевненість в Божій любові та
перейняти досвід віри біблійних персонажів294.
Говорячи про особливості використання біблійних методів катехизації молодшої
молоді, спонукання підлітків до щирого поклоніння, варто згадати, що катехизовані
приймають правди віри за свої власні життєві цінності за умови пристосування катехизи
до потреб та віку адресатів295. Як вже було згадано, змістом катехизи є Боже Об’явлення,
яке міститься в Святому Письмі та Традиції. Інтерес становить спосіб переказу
Спасенного послання та поєднання цього переказу з дидактичними засобами 296. Не будемо
заглиблюватися у весь перелік відомих біблійних методів, а розглянемо тільки ті
приклади, які найбільше відповідають віку середньої школи. Для молодшої молоді, яка
вже відходить від віку дитинства та крокує до дорослого життя, відповідним буде
використання біблійної дидактики, що супроводжує в темпах процесу формування зрілої
віри. Біблійні тексти мають так пронизати душу молодої людини, щоб прихована в
291
Пор. T. Kopiczko, Zasada wierności Bogu i człowiekowi w organizacji światowach dni młodzieży-zarys
problematyki, [електронна версія в форматі pdf],
http://czasopisma.uksw.edu.pl/index.php/sk/article/view/125/126, c. 73 [04.12.2018].
292
Пор. M. Majewski, Metodologia katechetyki w teorii i praktyce, Kraków 1998, c. 55.
293
Пор. M. Majewski, Spotkania katechezy z teologią, Kraków 1995, c. 72.
294
Пор. W. Cichosz, E. Pankowska-Siedlik, Metody aktywizujące w wychowaniu w wierze, с. 21.
295
Пор. Z. Marek, A. Hajduk, Zasada wierności Bogu i wierności człowiekowi w polskiej katechezie, в:
«Seminare» 17 (2001), с. 45.
296
G. Kusz, Katecheza z pismem świętym, в: Katechizacja różnymi metodami, ред. M. Majewski, Kraków
1994, c. 20.
79
глибині серця потреба любові до Бога зміцнювалася та знаходила вихід в щирому
поклонінні. В катехизі має міститися зустріч спасенного послання з людською
дійсністю297. Святе Письмо, що вкоренилося в душу підлітка від початку родинної
катехизи, дає «мудрість на спасіння» , тому катехитам важливо донести правду, що Святе
Письмо справедливо навчає, направляє та виховує, «щоб Божий чоловік був досконалий,
до всякого доброго діла готовий» (пор. 2 Тим 3, 15-17).
Катехит використовує методи, беручи до уваги засади сучасної дидактики, але
окрім цього, Церква потурбувалася про видання документів, що стають основою та
вказівкою для навчання релігії. Заслуговує уваги документ, що має назву «Інтерпретація
Святого Письма в Церкві» виданого Папською Біблійною Комісією в 1993 році. Хоча цей
документ стосується радше галузі біблістики, однак, певним чином, торкається також
катехитики298. Окрім загальних положень католицької інтерпретації Біблії, основ біблійної
герменевтики, зміст документу головним чином розкриває техніку реалізації методів,
представляє низку вибраних біблійних методів:
1) Метод історично-критичний;
2) Нові методи літературного аналізу тексту;
3) Методи, що опираються на Традицію299.
Метод історично-критичний, згідно визначення вищезгаданого документу,
означає науковий пошук сенсу давніх біблійних текстів. До складу даного методу входить
критика тексту, його аналіз як з історичної так і з літературної сторін. До уваги також
береться жанр, час написання, автор тексту 300. Для молоді цікавим буде пізнати авторів та
адресатів біблійного послання або ж дати самим собі відповіді на питання, яким чином
аналізований текст спричинився до процесу відкриття Божого Об’явлення, яким чином
показує Божі правди та великі вчинки, що Бог здійснив для людства. Оскільки критичне
мислення підлітків знаходиться тільки в стані розвитку, але вже досягає певного
функціонування, такий аналіз Божого Слова допомагає побороти труднощі підліткового
періоду, знайти молоді свою ідентичність 301. Під час використання історично-критичного
аналізу біблійного тексту важливим для катехита є не піддатися спокусі відчитувати текст
суто в світлі історичної фактології та трактування Біблії як підручника з історії. Б.
297
298
Пор. J. Skarpetowski, R. Szewczyk, Egzegeza i katecheza, [електронна версія в форматі pdf],
https://pwtw.pl/wp-content/uploads/wst/10/Skarpetowski.pdf [12.12.2018] с. 320.
299
Papieska Komisja Biblijna, Interpretacja pisma świętego w Kościele, [електронна версія в форматі
pdf], http://prorok.edu.pl/media/A_Problemy%20biblistyki/interpretacja%20pisma%20swietego%20w
%20kosciele.pdf?fbclid=IwAR0S-HlWCIqitN9NXfyn45bYaFzHPG88uar1Gq5nUJbjiCdYqRPzK6Z4yWs
[12.12.2018] c. 1.
300
Пор. Там само, с. 5 і 7.
301
Пор. G. Kusz, Katecheza z pismem świętym, с. 20-21.
80
Твардзіцкий пропонує дивитися не в першу чергу на історичний контекст та подію, а її
теологічної обґрунтованості – що вимагає Бог від людини в світлі Спасіння 302. Я
Мастальський згідно своїх досліджень робить висновки, що саме на практиці багато
катехитів допускають помилки під час аналізу біблійного тексту. Він спостерігав, як
біблійні герої представлялися тільки в історичному контексті, натомість нічого не було
сказано про спасенний зміст послання. Я. Мастальський описує випадки, коли біблійні
книги подавалися не відповідно віку молодшої молоді (напр.: Послання до Євреїв), що
утруднювало сприйняття інформації. Зауважує, що катехити не використовують метод
біблійного кола, типово біблійних методів чи не звертаються до нього під час
обговорювання складних моральних питань. З цього всього робить загальний висновок,
що під час катехиз на практиці недостатньо вживається Святе Письмо303.
Нові методи літературного аналізу, згідно вище згаданого Документу, полягають
на риторичному, нарраційному та семіотичному аналізі біблійного тексту. Під
риторичним аналізом тексту розуміємо концентрацію уваги на літературних тропах
(метафора, метонімія, синекдоха, іронія), поданих в тексті, їхню кількість, якість, спосіб
використання, мету304. Нарраційний аналіз відбувається за рахунок оповідання. В такому
аналізі завжди присутній «той, хто оповідає», і саме від нього залежить зміст та манера
викладеного матеріалу. За метою висловлювання в тексті може бути присутня або
прозова, або віршована форма305. Семіотичний аналіз допомагає зрозуміти текст в світлі
різних інтерпретацій, не відходячи від головної тематики змісту. Метод був
запропонований Умберто Еко, італійським спеціалістом з семіотики 306. В стосунку до
Біблії метод семіотичного аналізу використав француз А. Греімас. Згідно Греімасу кожен
текст є предметом дослідження, але деталі (автор, події) стають другорядними. Головним
зацікавленням становить сенс написаного. Не останню роль відіграє граматика, на яку
зазвичай опирається текст307.
Щодо методів, що опираються на Традицію, то сам Ісус Христос подав приклад
даного методу, коли в Назаретській синагозі на очах у всіх людей вголос читав книгу
пророка Ісаї. В Євангелії від Луки читаємо: «А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й
сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. І він почав до них говорити:
“Сьогодні збулось це писання у вухах ваших”». (Лк 4, 20-21). Бачимо, що Христос
302
303
Пор. J. Mastalski, Zasady edukacyjne w katechezie, Kraków 2002, c. 285.
304
M. Kostera, Analiza tekstu, Warszawa 2003/2005, c. 5-6.
305
Пор. Наратологія як наука про оповідні структури тексту, https://studopedia.org/6-84917.html
[13.12.2018].
306
Пор. M. Kostera, Analiza tekstu, с. 19-24.
307
Пор. Papieska Komisja Biblijna, Interpretacja pisma świętego w Kościele, с. 2.
81
проголошував Слово Боже в усний спосіб, а також власним прикладом життя 308. Молоді
буде цікаво знайти в Святому Письмі приклади вірних Богові людей, прочитати притчі,
як, наприклад, про багатого юнака, що шукав відповіді на свої екзистенціальні питання.
(Пор. Мт 19, 16-26)309.
Говорячи про використання Біблії в катехизі неможливо не згадати документ
Другого Ватиканського Собору Догматичну конституцію про Боже Об’явлення Dei
Verbum. Хоча в контексті документу не обговорюються прямо методи навчання, але
документ служить гарним нагадуванням катехитам, яким чином слід ставитися до
підготовки та проголошення Євангельського Об’явлення. Документ пропонує виховувати
поставу слухання Божого Слова та Вчительство Церкви, «читати та тлумачити Святе
Письмо в тому Дусі, в якому воно було написане, то щоб вірно видобути сенс священних
текстів, слід також з неменшою пильністю звертати увагу на зміст та єдність усього
Писання, враховуючи живе Передання всієї Церкви та аналогію віри…», говорить
документ310.
Застосувати на практиці вищенаведену пропозицію документу Собору можна в
катехитичних групах під час читання біблійного тексту. А. Длугош пропонує катехитам
заздалегідь підготувати надруковані на картках біблійні фрагменти, або виділити в самих
Бібліях вірші, що урочисто зачитуються. Для молодшої молоді пропонується біблійна гра
у вигляді пантоміми. В цьому бере участь міміка, жести, постава, що мають передати
зміст тексту. А. Длугош звернув увагу на сам процес приготування до театралізованого
дійства. Підготовка сцени, костюмів, вживання в роль біблійного персонажу сприяє
духовній формації підлітків311.
Окрім пантоміми катехитичним групам пропонується використовувати дискусії та
метод проблеми. Дискусія розпочинається з визначення проблеми, висловлювання
власного погляду на проблему, можливість довести власну думку опираюсь на отриманих
знаннях з катехизи. Катехит має керувати використанням даного методу знаючи, що
підлітки схильні до створення конфліктних ситуацій. Добрий перебіг катехизи-дискусії
залежить головним чином від властивої підготовки питань, змісту та мети катехизи 312.
М. Маєвський до біблійних методів відносить години біблійні, біблійні кола,
ділення Євангелієм, щоденне читання Біблії313. Коротко можна окреслити мету біблійного
кола та ділення Євангелієм як хорошу можливість активізації молоді. Внаслідок участі в
308
B. Twardzicki, U źródeł katechezy, с. 346.
309
Пор. Papieska Komisja Biblijna, Interpretacja pisma świętego w Kościele, с. 6.
310
Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum, 12 в: Документи Другого
Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі.
311
Пор. A. Długosz, B. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, с. 92-93.
312
Пор. Wybrane metody i ich możliwości aktywizowania katechezy,
82
біблійних колах та можливості говорити на тему Божого Слова, значно розширюється
світогляд та поглиблюються богословські знання, придбані на катехизі. Такі методи вчать
самостійності, виховують повагу до Святого Письма, мають значний вплив на моральне
виховання катехизованих підлітків314.
Непоганий метод можна знайти у Я. Зборовського, який в своїй класифікації подав
ідею використання самостійної праці катехизованих. Знаючи вікову потребу до сепарації
та враховуючи індивідуалізм молоді цей метод відповідає вивченню Біблії молоддю.
Катехизовані шукають відповіді на свої питання шляхом досліджень, як теоретичних так і
практичних. Катехит допомагає пасивно, створює відповідні умови для пошуку знань,
може наштовхнути молодь на потрібну думку315.
За допомогою самостійного пошуку катехизовані знаходять відповіді на проблемні
питання. Підлітки 12-15 років вже мають здатність аналізувати, тому властивим методом
може слугувати метод біблійного висновку. Висновок має базуватися на конкретних
біблійних ситуаціях, подіях. Учні самі визначають, хто буде грати роль біблійного
персонажу, якому решта учнів мають поставити запитання. Питання можуть ставити всі
учні класу, як репортери або свідки події. За допомогою відповідей учні знаходять
актуальний зміст написаного, або проводять власні дослідження316.
Г. Куш звернув увагу на важливість праці з малюнком в біблійній катехизі. Слово
Боже, що під час викладу катехизи подається в малюнках, збагачує катехизованих. Хоча
вважається, що малюнок більше відповідний до дитячої катехизи, для молоді катехит має
підібрати такі малюнки чи фотографії, які б відповідали вікові, допомагали пережити
зміст біблійного оповідання, навіть заохочували до медитації над Словом Божим. Однак,
катехит має пам’ятати, що жоден малюнок не може затінити Боже Слово, є тільки
інтерпретацією змісту317. В одній зі своїх статей М. Маєвський підкреслює доцільність
вживання символів та малюнків в катехитичній практиці. Підкреслює, що такий підхід
наближає до розуміння таємниці Спасіння318.
Отже бачимо, що катехиза служить зустрічі Бога та людини. В цьому катехиту
допомагають методи, що активізують творчі та наукові здібності молоді. Завдяки
використанню методів катехизовані мають більше шансів на отримання глибокої духовної
313
S. Łabendowicz, Formacja katechetów w dokumentach Kościoła i literaturze katechetyczno-
314
Пор. Koło biblijne, http://www.zs.swidnica.zgora.pl/organizacje/biblijne.htm [14.12.2018].
315
316
317
Пор. G. Kusz, Katecheza z pismem świętym, в: Katechizacja różnymi metodami, с. 31.
318
Пор. M. Majewski, Katecheza otwarta na symbole, в: Katechizacja różnymi metodami, с. 80.
83
формації319. Святе Письмо та катехиза найбільше поєднуються між собою в історії
катехизи. Біблія набула вираження в керигматичній моделі катехизи. В окреслений період
випрацьовувалися нові біблійні методи та здійснювався пошук можливостей провести
катехизу, що тримається на Божому Слові 320. Катехизовані мають право почути слова, що
походять від самого Бога. Таким чином знаходячись в катехитичному класі,
катехизований стає ближчим до Христа, який промовляє на сторінках Біблії до серця
молодої людини, допомагаючи їй пізнати саму себе та почути Божий голос. Євангеліє
торкає душу, тому молодь має проголошувати його іншим людям за посередництвом
власного прикладу та словом321.
2. Літургійні методи
Взаємозв’язок між літургією та катехизою простежується від початків історії
Церкви. Літургія стала основою катехизації через свій сакраментальний характер, тобто
приготування до таїнств, прийнятті Євхаристії, молитовного виховання 322. Катехиза без
згадки про літургію стала би просто теоретичною лекцією про спасіння світу, а між тим
завдяки літургії, яка становить основу катехизації, катехизований поступово
впроваджується в Божі наміри відносно людства 323. В часи Просвітництва катехиза почала
набувати ознак інтелектуалізму, де відкидалося все, що пов’язане з емоційним
пережиттям, вважалося, що почуття гальмують розвиток дозрілої, свідомої віри
катехизованого324. В певній мірі в катехизі мають бути висвітлені тлумачення про
літургійні знаки та показаний зміст літургії, але, на думку Г. Вронської, в більшій мірі
катехизованим потрібне виховання, формація та літургійне втаємничення, ніж суто
навчання про літургію325. З цього твердження виникає, що мета літургійної катехизи не
становить тільки потребу передачі інтелектуальних релігійних знань молоді, але йдеться
про те, щоб учень став захоплений тим, що Бог обіцяє для людства. Це пізнання має
штовхнути молоду людину до добровільного рішення співпраці з Богом, розвитку
особистої віри та ведення християнського життя 326. Досягти такого плідного ефекту можна
за допомогою підбору відповідного катехитичного методу, що становить істотний вимір в
319
Пор. R. Goliszek, Katecheza a osoba. Wybrane zagadnienia z metodologii personalistycznej w
katechezie, Lublin 2010, c. 161.
320
Пор. M. Majewski. Spotkania katechezy z teologią, с. 70.
321
Пор. М. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, с. 48.
322
Пор. A. Orczyk, Wokół natury, koncepcji i treści katechezy, с. 205.
323
Пор. H. Wrońska, Katecheza a małe grupy szkolne i parafialne, c. 222.
324
K. Szweda, W poszukiwaniu tożsamości współczesnej katechezy, [електронна версія в форматі pdf]
http://studiabydgoskie.diecezja.bydgoszcz.pl/pdf/2/stud_bydg_2_szweda.pdf [16.12.2018].
325
Пор. H. Wrońska, Katecheza a małe grupy szkolne i parafialne, с. 224.
326
84
катехитичній праці. Неправильно підібраний метод розходиться з метою, яка була
заздалегідь поставлена на катехизі, або взагалі не досягає її, що не дає в підсумку
очікуваних результатів327.
До літургійних методів відносять: метод священнодії, молитовне споглядання та
різні форми молитви, метод євхаристійної адорації. Завдяки цим методам катехизовані
мають створити особливу індивідуальну внутрішню дружбу з Ісусом Христом та
сформувати спільноту на фундаменті християнської любові до ближнього328.
Метод целебрації. Детально тему катехитичної целебрації в парафіяльному
осередку описує Г. Слотвиньська. Дає визначення літургійної целебрації як здійснення
Святої Меси та інших частин (таїнства, сакраменталії, Літургія Годин) під проводом
священика (головний целебрант) в оточенні всієї церковної спільноти. Основу целебрації
становлять слова, знаки, символи, що допомагають пригадати величні Божі діяння 329.
Разом з цим літургія є справою Христа-Священика і одночасно справою всієї Церкви 330.
Катехит має відповідне завдання, яке здійснює в контексті літургійної катехизи –
допровадити катехизованих до участі в Святій Месі. Під час катехизи методами целебрації
важливо навчити розуміти те, що діється під час Божої Служби та прищепити учням
розуміння, що вони беруть участь в Священстві Христа 331. При використанні методу
целебрації катехиза за своєю формою та змістом нагадує літургійну відправу. В ній
присутні тлумачення знаків та жестів, що вживаються під час літургії, вхід з процесією,
урочисте читання Божого Слова, глибоке роздумування над сенсом свого життя, подяка
Господеві за всі благодаті, даровані людям, особисті прохання, переказування знаку миру
та розуміння його значення. Така літургійна катехиза базується на всій катехитичній
програмі, дає можливість молитися всією спільнотою, розвивати та укріплювати віру. В
сучасних інтернет-джерелах пропонують розглянути традиційний зміст катехизи-
целебрації, який раніше був описаний професором М. Маєвським в книзі «Tożsamość
katechezy integralnej»:
- вияснення фактів та явищ, що мають істотне значення в історії спасіння;
- пошук «знаків часу», Божих діянь в оточуючому середовищі;
- розвиток та поглиблення віри молоді в смерть та воскресіння Ісуса Христа.
327
Пор. M. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, с. 158.
328
329
Пор. H. Słotwińska, Celebracje liturgiczne w katechezie parafialnej, в: «Roczniki liturgiczne» 1 (56)
2009, с. 399.
330
S. Łabendowicz, Formacja katechetów w dokumentach Kościoła i literaturze katechetyczno-
331
Пор. I. Celary, Liturgiczny wymiar katechezy, в: Studia Warmińskie 40, 2003 c. 162.
85
Катехит має приготувати під час катехизи з використанням методу целебрації до
зустрічі з Христом в Євхаристії332. Як зазначає М. Маєвський, за допомогою методу
целебрації в катехизі досягається не просто подання дидактичних знань, а глибоке
пережиття разом з молитвою333.
Метод целебрації пов’язаний з біблійними методами, бо має в своєму складі
урочисте читання Святого Письма, потім вміщує в себе спів та молитву. На перше місце,
згідно даної схеми, пропонується поставити Боже діяння, а людське діяння займає
другорядну позицію. Урочисте читання Святого Письма вказує на те, що Бог спершу
промовляє до людини, а людина слухає та відкриває своє серце на Божий поклик 334.
Метод контемпляції. Термін contemplatio, що вживається в латинській традиції,
словник латинської мови передає як «розглядання чогось», «споглядання», «роздуми».
Похідні спільнокореневі слова: contemplabundus, що означає «той, хто пильно розглядає»,
та contemplator, що має два значення: 1) влучний стрілець; 2) споглядач, спостерігач335.
Термін «контемпляція» розглядається в напрямках філософії та психології, означає форму
пізнання конкретного предмету, пізнавання правди. Якщо говоримо про богослов’я
духовності, то в цьому контексті контемпляція розглядається як споглядання правди, що
об’явлена людині в світлі віри, за допомогою Божої благодаті. Людина досвідчує Боже
милосердя, пізнає Його любов та отримує релігійний досвід. Католицька енциклопедія
пише, що часто термін контемпляція поєднують та вживають з поняттям про
контемлятивну молитву, що вживається в літургійних методах. Така молитва розкриває
Таємницю смерті та воскресіння Спасителя протягом всього літургійного церковного року
та за допомогою різних форм молитов, у тому числі Літургії Годин 336. В грецькій мові
термін «контемпляція» (θεωρία) вживають в значенні здатності людського розуму
пізнавати істинну суть речей. Помічати Божу присутність у навколишньому середовищі, в
особистому житті, в літургії та під час читання Біблії337.
На практиці, коли мова заходить про контемлятивну молитву, у багатьох людей в
свідомості виникає образ закритого монастиря, молитви Кармелю. Дехто думає, що цей
спосіб молитви зарезервований для небагатьох вибраних, забуваючи, як багато простих
людей досягли святості саме методом споглядання Бога. Тому катехитам важливо навчити
катехизованих правильно сприймати даний вид молитви, навчити молитовній техніці та
332
Пор. Metody liturgiczne, http://absta.pl/metody-liturgiczne.html [18.12.2018].
333
Пор. M. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, с. 151.
334
Пор. H. Słotwińska, Celebracje liturgiczne w katechezie parafialnej, с. 400.
335
И. Дворецкий, Латинско-русский словарь, Москва 1976, с. 250.
336
Пор. E. Ziemann, Kontemplacja, в: Encyklopedia katolicka, т. IX, ред. A. Szostek, Lublin 2002, c. 748.
337
Пор. Споглядання-контемпляція, http://poradnyk.ucu.edu.ua/theological-comments/contemplation/?
fbclid=IwAR21VIcXTDzBsXSseNXvdG1gWUhAxM6SHw5e8hHNMvssx0qutOjJ040g1SE [18.12.2018].
86
постійності, витривалості під час контемплятивної молитви 338. Як приклад можна
застосувати молитву Розарію контемлятивним способом, розмірковуючи над життям
Христа339.
Катехит може запропонувати катехизованим відповідну зручну позу для молитви,
рекомендується використати молитовну лаву. Очі бажано закрити. Вся позиція виражає
відпочинок та слухання, готовність зустрітися з Богом. Катехит з катехизованими робить
знак хреста, розпочинає молитву «Отче наш», заохочує віддати свій час Богові,
усвідомити, ким є людина в цей момент. Відволікання в катехитичному класі під час
контемплятивної молитви є цілком природніми. Катехит має пояснити, що зовнішні
фактори теж стають частиною молитви. В кінці споглядання проголошується молитва до
Марії, робиться знак хреста340. Бажано використовувати різні форми молитви: як ті, що
представлені в молитовнику, так і молитви своїми словами. На думку Й. Гаваерта молитва
несе в собі досвід, релігійний пошук, спосіб вираження внутрішнього стану людини (біль,
радість). На рівнях екзистенціальному та експериментальному молитва не може бути
замінена жодною філософською рефлексією. Вона є унікальним засобом прославлення
Бога341. Можна запропонувати різні особисті форми молитви, так як навчав Христос в
Євангелії від Матея, де говориться про молитву-секрет за зачиненими дверями наодинці,
де Бог чує молитву та відповідає людині на її прохання. Важливо бути наодинці з Богом
під час молитви342.
Метод євхаристійної адорації. Латинське слово adoratio перекладається як
обожнення, поклоніння343. Катехизм Католицької Церкви говорить про адорацію як про
перший прояв богопоклоніння з боку людини, яка смиренно визнає себе Божим
творінням. Проявляється це поклоніння в прославленні Божої величі, шанобливому
схилянні перед Богом, який названий «Царем слави». Адорація сповнює людину покори
та надає впевненість молитвам, які під час щирого прохання будуть вислухані 344. Цінність
адорації в тому, що вона має в собі божественний початок, підносить людину до
реальності бачення Бога в Гостії, що схована в монстранції та уособлює собою Бога,
присутнього на землі, якому можна прийти та віддати честь і хвалу. Адорація – це духовна
338
Пор. Oración contemplativa. Orar con la imaginación, «Escuela de Oración» 1 (2005), с. 1. (переклад
автора).
339
M. Á. Martínez, El Rosario, una oración contemplativa y un modo de predicación,
http://estudioypredicacion2014.blogspot.com/2016/09/el-rosario-una-oracion-contemplativa-y.html [19.12.2018].
340
Пор. ¿Cómo nos iniciamos en la oración contemplativa?, http://www.comunidadsea.org/como-nos-
iniciamos/ [19.12.2018]. (переклад автора).
341
Пор. J. Gavaert, La dimensión experiencial de la catequesis, Madrid 1985, c. 169. (переклад автора).
342
Пор. M. Williams, Oración y Adoración, USA 1999, c. 27.
343
И. Дворецкий, Латинско-русский словарь, с. 34.
344
87
практика поклоніння Богові345. Молитва кожного християнина становить його особисту,
ніким, крім Бога, незнану таємницю, але долучається до молитов усієї парафіяльної
спільноти346.
Катехит має навчити молодь правильно поводитися під час адорації. Оскільки
існують різні форми прославлення (в залежності від обставин), катехит приготовує молодь
до участі в адорації. Якщо адорація відбувається в тиші, катехит пропонує молоді
помолитися в тиші своїх сердець, або мовчки зосередитися в цей час на читанні Святого
Письма чи духовній літературі. Пропонується спонтанна молитва, чи рефлексія над своїм
життям, але не забуваючи, що в центрі адорації знаходиться Христос. Можна просити про
допомогу в зосередженні у святих. Катехит не повинен оминути увагою агіографічний
момент під час катехизи. Коли учневі буває важко відкрити своє серце перед Богом,
катехит не залишає його самого, а пояснює, що достатньо того, що такий учень вже
присутній на адорації; достатньо того, що мовчить та споглядає, а Бог бачить серце
кожної людини347.
Біблія попереджає, що під час будь-якої молитви варто уникати багатослів’я, а
вчитися довіряти Богові і вірити, що молитва буде вислуханою. (пор. Мт 6, 7-8).
Я. Мастальський, проводячи дослідження серед молоді, зауважує, що на практиці
літургійні методи не користуються популярністю, хоча прийнята думка, що вони
допроваджують до взаємин з Богом. Він підрахував, що тільки на 12% відвіданих ним
катехиз катехити користувалися літургійними методами. Ще 14% катехитів зізналися, що
застосовують метод целебрації на своїх уроках. Я. Мастальський вважає, що методи
контемпляції та адорації цілком втратили своє практичне застосування в катехизі 348.
Думки на цю тему висвітлює і Е. Альберіх, який говорить про певну літургійну кризу в
катехизі. Він зазначає що:
 Катехитична практика недооцінює переваг літургійної катехизи, тому на
практиці простежується слабкий зв’язок між катехизою та літургійними методами.
Мало приділяється уваги тлумаченню літургійних знаків і символів, мало говориться
про літургійний рік.
 Катехиза надто переймається проблемами катехизованого, зосереджується
головним чином на антропологічному вимірі та надто звертає увагу на передання
345
Пор. A. Tesnière, Manual de la adoración del Santísimo Sacramento, Mejico 1894, c. 17-18. (переклад
автора).
346
Пор. J. Sulowski, Wychowanie do modlitwy w katechezie młodzieżowej, в: Teoretyczne założenia
katechezy młodzieżowej, с. 175.
347
Пор. Що робити під час адорації?, http://credo.pro/2017/10/191594 [20.12.2018].
348
Пор. J. Mastalski, Zasady edukacyjne w katechezie, c. 267.
88
досвіду, ніж на целебрації чи літургії, катехити не зауважують цінний літургійний
досвід в розвитку віри катехизованої молоді.
 Буває так, що літургія в катехитичному контексті трактується чисто
інструментально, принагідно, і катехити не показують природи целебрації. лише
використовують деякі інтерпретації таїнств з метою навчання349.
Е. Альберіх вважає, що проблеми в сакраментальному душпастерстві виникають
через брак правильного підходу до значення таїнств та недостатньо сумлінному
приготуванні до них350. Тому важливо донести значення використання літургійних методів
як до катехитів, так і до катехизованих.
Роль літургійних методів в катехизації молодшої молоді можна зрозуміти тоді,
коли присутнє чітке усвідомлення мотивів вживання методів, або ж розуміння, чим є
літургія для катехизованих, які блага вона їм приносить. Спершу спробуємо дати
відповідь на питання: який зміст несе в собі літургія з точки зору екзистенціального та
життєвого виміру. Літургія є Містерією Ісуса Христа, реалізацією спасіння, вона кожен
раз переживається людиною наново, бо її фундаментом є Господь Бог351. Згідно з
роздумами Е. Альберіха, літургія вміщає в себе різні форми молитви, завдяки яким
християнське життя наповнюється радістю та допроваджує до звільнення від гріха та
спасіння. В Євхаристії та інших таїнствах присутній історичний досвід віри, що дозволяє
людині бачити перед собою дорогу до Божого Царства через спасенну жертву Христа 352.
Ю. Гаваерт зазначає, що зустріч людини з Богом під час літургії має відбуватися в дусі та
істині, в безкорисливому служінні ближньому, в молитві. В своїх роздумах звертає увагу
на важливість виховання любові до ближнього, особливо під час участі в Євхаристії, адже
сам Христос в цьому таїнстві своєю смертю та воскресінням за гріхи людства подав
приклад любові. Ю. Гаваерт підкреслює, що проблема може виникнути тоді, коли під час
катехитичного навчання такі істини сприймаються та передаються учням як норма, як
навчальне передання знань. Як результат – учні будуть відвідувати літургію та приймати
таїнства de facto та механічно. Щоб уникнути цього, Ю. Гаваерт вказує на довгий шлях
розробки властивих катехитичних навчальних програм, де окрім знань буде ставитися
акцент на тому, що літургія та Євангеліє становлять екзистенціальну основу, джерело та
основний момент християнської віри353.
349
Пор. E. Alberich, Catequesis evangelizadora. Manual de catequética fundamental, c. 189. (переклад
автора).
350
Там само, с. 190.
351
Пор. Osvaldo Fernández de Castro, ¿Qué es la Liturgia?, в: «Conali informa” 154 (2017), с. 1.
352
Пор. E. Alberich, La catequesis en la Iglesia, с. 23. (переклад автора).
353
Пор. J. Gavaert, La dimensión experiencial de la catequesis, c. 172. (переклад автора).
89
Для молоді у період підлітковості однією з головних потреб є потреба пошуку
власного «я». Молодь зазирає в себе, в свій внутрішній світ, і знаходить такі людські
якості, як егоїзм, гордість, страх за себе, неспокій. Беручи активну участь в Літургії
молодь відкриває власну гріховність, погані якості та відчуває потребу у відкуплені.
Важливим є навчити молодь бачити себе в правді. Коли молода людина встане в правді
перед собою, вона зрозуміє, як сильно потребує спасенної дії Євхаристії в своєму житті 354.
Необхідність особливого, внутрішнього налаштування перед літургією підкреслює
документ Другого Ватиканського Собору Конституція про Святу Літургію Sacrosanctum
Concillium. Всім причетним до катехизації (катехитам, настоятелям парафій) документ
радить пильнувати, щоб участь у літургії була свідома, діяльна та результативна, з
правильним душевним налаштуванням та відкритістю сердець на благодать Божу355.
3. Дидактичні методи
Згідно з енциклопедичними даними термін «дидактика» (гр. didaktikos –
напоумлюючий, що має відношення до навчання) є частиною педагогіки, що розробляє
теорію освіти та навчання, виховання в процесі навчання. Термін вживався ще на початку
XVII сторіччя. В 1657 році Я. А. Коменський видав книгу «Велика дидактика», в якій
розглянув питання відносно подальшої долі навчання на той час: зміст освіти, дидактичні
принципи та правила наочності, організацію клас-урочної системи, що довгий час
загально вживалася в освіті, а в деяких країнах продовжує існувати дотепер. Я. А.
Коменський ввійшов в історію освіти як новатор, що запропонував індивідуальний підхід
до кожного учня з урахуванням вікової та психологічної категорії дітей та молоді 356. Папа
Іван Павло ІІ доцінював надбання педагогіки, вважав її найважливішою серед всіх інших
світських наук, бо сам Господь Бог послуговувався педагогічною наукою 357. Христос
прийшов на землю в образі людини, проголошував своє навчання людською мовою,
використовував педагогічні прийоми в проповідуванні. Катехиза також має брати цей
приклад з досвіду Великого Вчителя, оскільки є педагогікою віри358.
Процес передання та засвоєння знань, вмінь та навичок називається навчанням. В
навчанні реалізується мета навчання та виховання учня. Саме для того, щоб досягти мету
навчання, використовуються методи та засоби. Методи підбираються та характеризуються
354
Пор. Т. Дайчер, Роздуми про віру, Львів 2009, с. 144-145.
355
Пор. Конституція про святу літургію Sacrosanctum Concillium, 11 (далі SC), в: Документи
Другого Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі.
356
Пор. М. Скаткин, И. Лернер, Дидактика, в: Большая Советская Энциклопедия, т. 8, ред. А.
Прохоров, Москва 19723, с. 246.
357
Пор. CT 58.
358
Пор. J. Stala, Dydaktyka katechezy, cz I, Tarnów 2004, c. 28.
90
в залежності від виду діяльності вчителя та учня. Загально в них входять наступні: лекція,
евристична бесіда, праця з підручником та допоміжними матеріалами, демонстрація
об’єктів наочності, спостереження359. Через великий плюралізм педагогічних методів
науковцям важко віднайти одну конкретну класифікацію дидактичних методів для
загального вживання на уроках. Існують різні підходи до самої класифікації, що зумовлює
набуття особливого значення процесу розробки методів360.
Існує визначення, що дидактичні методи – це способи спільної теоретичної та
практичної діяльності викладачів та студентів з досягнення дидактичних цілей і завдань 361.
Оскільки катехитика направлена не тільки на передання віри, але й на розвиток та
формування християнина, вона не має в собі власної класифікації дидактичних методів, а
послуговується надбаннями світської дидактики в тому випадку, якщо ці методи не
протирічать вченню Церкви та Євангелію362.
Для того, щоб правильно оцінити та вибрати відповідний метод слід
використовувати різні класифікації на основі загальноприйнятих критерієв. За
дидактичними цілями виділяють дві групи методів навчання:
1) Методи, що забезпечують первинне засвоєння учбового матеріалу. В цю ланку
входять: інформаційно-розвиваючі методи (усний виклад вчителя, розповідь, бесіда,
робота з книгою); евристичні методи (евристична бесіда, диспут); дослідницькі методи
(спостереження, самостійне вивчення матеріалу);
2) Методи, що забезпечують закріплення і вдосконалення здобутих знань. До них
відносять: вправи (за зразком, варіативні, пробні, тренувальні); практичні роботи,
спрямовані на застосування теоретичної підготовки на практиці363.
Останні роки в світську дидактику ввійшла найрозповсюдженіша класифікація
методів навчання, яка була запропонована академіком Ю. Бабанським. Він опирався в ній
на способи організації пізнавальної діяльності учнів. Запропонована Ю. Бабанським
класифікація хоча і відрізняється від всіх інших класифікацій більшою повнотою викладу,
але не набула загальноприйнятого характеру. У ній виділяється три великі групи методів
навчання:
1) організація та здійснення навчальних дій і операцій (словесні, логічні, гностичні,
самоврядування навчальними діями);
359
Пор. Н. Менчинская, М. Скаткин, А. Бударный, Обучение, в: Большая Советская Энциклопедия,
т. 18, ред. А. Прохоров, Москва 19743, с. 236-237.
360
Пор. Л. Терлецька, Вибір активних методів навчання в організації навчально-пізнавальної
діяльності підлітків, в: «Людинознавчі студії» 29 (2014), с. 195.
361
Дидактичні методи і засоби, http://socio.125mb.com/didakticheskie-metodyi-sredstva-18534.html
[05.01.2019].
362
Пор. J. Stala, Dydaktyka katechezy, cz IІ, с. 160.
363
В. Чайка, Основи дидактики, с. 97.
91
2) стимулювання і мотивація навчання (пізнавальні дидактичні ігри, дискусії,
навчальні вимоги, заохочення або диспут);
3) організація контролю і самоконтролю (усного, письмового, лабораторного,
машинного)364.
Довгий час існувала класифікація, запропонована такими дидактиками, як
І. Лернер, М. Скаткін та іншими, що полягала на побудові взаємної діяльності всіх
учасників педагогічного процесу. Класифікація виглядала наступним чином:
1) Пояснювально-ілюстративний метод або інформаційно-рецептивний (розповідь,
демонстрація, пояснення, праця з підручником, лекція).
2) Метод дослідження, формування творчого потенціалу учнів.
3) Репродуктивний метод (відтворення дій за зразком, програмування, діяльність за
алгоритмом).
4) Евристичний (частково-пошуковий) метод365.
Найбільш розповсюдженою класифікацією дидактичних методів за джерелом знань
вважається поділ методів на три групи: 1) наочні; 2) словесні; 3) практичні. Наочні методи
поділяють на показ, показ з поясненням, демонстрацію наочних методів з поясненням.
Словесні методи (або їх ще називають вербальні методи) охоплюють: оповідання,
розповідь, опис, пояснення, загадки, дискусія, праця з дидактичними матеріалами.
Практичні методи діляться на лабораторні методи, інструктаж, практичні заняття 366.
Окрім даної класифікації сучасні педагоги додають та пропонують активізуючі
методи та окреслюють їх як такі, що найкраще відповідають вимогам сучасної освіти.
Активізуючі методи якнайкраще допомагають учням засвоїти знання, вдосконалюють
інтелект, пам’ять. Учні, з якими працюють за допомогою активізуючих методів вчаться
самостійно здобувати необхідні знання, користуючись багатьма джерелами інформації,
здобувають досвід, пізнають світ. Шляхом активізування учнів до самостійності
формується почуття відповідальності, креативності, гордості за здобуті досягнення. До
активізуючих методів відносять: круглий стіл, брейн-ринг, метод аналізу тексту,
ситуаційні методи, театральні вистави, дидактичні ігри, семінари, дебати, дидактично-
науковий диспут, «мозковий штурм»367. Єпископ А. Длугош, описуючи загальновідомі
методи навчання, підкреслює, що застосування в дидактично-виховному процесі таких
методів, як: дидактичні, активізуючі, драматичні, пантоміми, методи аналізу тексту та
364
Пор. Дидактичні методи і засоби, http://socio.125mb.com/didakticheskie-metodyi-sredstva-
18534.html [05.01.2019].
365
О. Ефремов, Педагогика, с. 244.
366
Пор. L. Zarzecki, Wybrane problemy dydaktyki ogólnej, Jelenia Góra 2008, c. 80-81.
367
Пор. J. Baldy, A. Brzozowska, B. Temler, Przewodnik metodyczny dla nauczycieli: nowatorskie metody
pracy z uczniami, Wrocław 2015, c. 6.
92
інші – є виявленням турботи про катехизованих та можливістю осягнути засаду вірності
Богу та людині368.
Відомий в Польщі дидактик В. Оконь запропонував наступну класифікацію:
1) Методи асиміляції знань (подання інформації): це загадка, дискусія, лекція,
праця з книжкою.
2) Методи самостійного пошуку знань (проблемові): ситуаційні методи; мозковий
штурм;
3) Метод інсценізації: драма, театральне мистецтво, вистава, експозиція, показ369.
З точки зору катехитики, професор М. Маєвський в свій час описував педагогічно-
дидактичні методи, в яких неодмінно мають бути присутні спонтанність, пізнавання,
рефлексія, молитва, свідчення віри, що призводить до великих катехитичних осягнень. Він
пропонує вживати в катехизі метод лекції, працю в групах чи метод дискусії, методи
проблеми, панель, трибунал, які, на думку професора, допомагають катехизованим
сформувати дозрілу релігійну свідомість 370. Аналіз класифікації методів доводить, що
сучасна дидактика має велике багатство та різнорідність методичних надбань, якими
можуть послуговуватися катехити. В контексті опису методів, більш властивих для
катехитичної праці з молодшою молоддю, розглянемо детальніше деякі вибрані засоби.
Лекція (виклад). Походить від латинського слова lectio, що означає «читання»371.
Педагогічні джерела подають визначення лекції як форми усного висвітлення учбового
матеріалу, спрямовану на пробудження зацікавлення до викладу предмету зі сторони
учнів. Також, разом з цим, підкреслюються ораторські здібності самого викладача. Лекція
відноситься до методів, що подають інформацію 372. З точки зору дидактики існує
розрізнення між лекцією як методом навчання та лекцією як формою організації навчання.
В першому випадку, лекція як метод навчання представляє собою відношення до
теоретичних методів, які полягають на тому, що викладач або вчитель пояснює учбовий
матеріал, а слухачі (учні, студенти) сприймають та засвоюють надані знання, додають їх
до тих знань, які вже отримували раніше. Ключова роль в лекції належить вчителю, який
словесно подає матеріал, або ж відеоматеріалу, що застосовується на уроці. Як форма
організації учбового процесу лекція є більш відповідна для студентів ВУЗів, ніж для
середньої школи. Викладач обмежений в академічних годинах (зазвичай дві години),
впродовж яких має викласти необхідний матеріал. Використовує системність викладу, що
допомагає слухачам створити цілісну картину того, що вивчається. Лекція викладається
368
Пор. А. Długosz, В. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, с. 90.
369
L. Zarzecki, Wybrane problemy dydaktyki ogólnej, с. 81-82.
370
Пор. М. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, с. 149 і 153.
371
Л. Асланова, Латинско-русский и русско-латинский словарь, Москва 2010, с. 186.
372
Пор. А. Кравченко, Психология и педагогика, Москва 2008, с. 276.
93
таким чином, щоб слухачі могли створити власні нотатки або конспекти. Бажано
використовувати на лекції аудіовізуальний матеріал: слайди, відео, плакати373.
Як вже говорилося вище, лекція може застосовуватися на викладах як в середній
школі так і в вищих учбових закладах. Вимоги, які науковці-педагоги покладають на
лекцію, такі: науковий стиль викладу, ідейність, доступність, інформативність, цілісність
форми викладу (лекція не має бути розірвана, а вимагається дотримання чіткого
внутрішнього логічного плану), емоційність (лекція не має бути начитана монотонно) 374.
Лекція виконує дві функції: пізнавальну та розвиваючу. Пізнавальна функція лекції
особливо виражена в тому випадку, коли школа не володіє достатньою кількістю
дидактичних матеріалів, тому учні змушені самостійно шукати потрібну інформацію,
висвітлену в лекції. Розвиваюча функція виконується тоді, коли зміст лекції орієнтований
не на пам’ять, а на мислення, коли вчитель не подає конкретних фактів та подій для
механічного запам’ятовування, а вчить проводити синтез та аналіз проблеми, що
подається в лекції375.
Праця в групах. Групова навчальна діяльність – це форма організації навчання в
малих групах учнів, які – під керівництвом вчителя, співпрацюючи з однолітками та
об’єднані загальною навчальною метою – виконують певні програмні завдання. В основу
праці в групах покладені: співпраця, спілкування, взаємодопомога. Роль вчителя при
цьому опосередкована; він приходить на допомогу тільки в разі проблемних питань,
здійснює своє керівництво даючи завдання та врегульовує можливі конфлікти 376.
Рекомендована кількість учасників групи – 3-6 осіб. Для досягнення ефективності
виконання завдань вчителю слід ділити на групи учнів, беручи до уваги їх індивідуальні
можливості та вміння377. Групові завдання покликані поглибити та закріпити отриманні
знання під час лекції. Учні можуть самостійно докласти зусиль для пошуку необхідного
матеріалу, вивчити певні важливі теоретичні нюанси та знайти відповідь на питання 378.
Окрім позитивних сторін праці в групах, можуть виникнути певні труднощі.
Наприклад, якщо в створеній групі виникає неформальний лідер, який гальмує розвиток
та ініціативу інших учасників групи, й ті, в порівнянні з лідером, можуть не мати
достатнього обсягу знань. Ще однією проблемою може стати несамостійність окремих
груп, які потребують ретельної та постійної допомоги та консультування з боку вчителя.
373
Пор. Т. Скрипникова, Теоретические основы методики обучения иностранным языкам,
Владивосток 2017, с. 6.
374
Пор. Лекция, в: Большая Советская Энциклопедия, т. 14, ред. А. Прохоров, Москва 19733, с. 285.
375
Пор. А. Кравченко, Психология и педагогика, с. 279.
376
Пор. Технологія групової навчальної діяльності, https://studfiles.net/preview/5511894/page:24/
[07.01.2019].
377
Пор. В. Чайка, Основи дидактики, с. 138.
378
Пор. О. Ефремов, Педагогика, с. 255.
94
Частою проблемою праць в групах стає порушення чіткої організації плану уроку, ритму
заняття та дисципліни379.
Дискусія (від лат. discussio – дослідження). Має два значення:
1) суперечку або бесіду, в якій обговорюється певне поставлене питання.
2) спосіб організації педагогічної діяльності, який полягає на спільному вирішенні
проблеми, доходження до правильних конструктивних висновків380.
Дискусія як метод навчання, заснований на обміні поглядами по визначеній
проблемі, полягає на висловлюванні власної думки чи загальноприйнятих тез. Цей метод
доцільно використовувати в тому випадку, коли підлітки вже мають значний ступінь
зрілості поглядів і самостійності мислення, вміють аргументувати, аналізувати
інформацію, подавати виважено й обґрунтовувати свою точку зору. Дискусія, що вдало
використовується під час уроку, показує учням суть проблеми, вчить вмінню захищати
свої погляди, допомагає поважати думки інших учасників дискусії. Вона належить до
методів пошуку інформації381. Важливою умовою проведення дискусії є ретельна
підготовка як учнів так і вчителя. Структура дискусії проходить за таким планом:
1) Впровадження. На початку вчитель подає головну проблематику, зміст, мету та
умови проведення дискусії.
2) Хід дискусії. На цьому етапі висловлюють свою думку щодо проблематики всі
учасники дискусії згідно черги, шукають вичерпну відповідь та намагаються осягнути
поставлену мету дискусії.
3) Підсумок. Наприкінці дискусії виводиться загальний підсумок на підставі
доказів та аргументів; робиться висновок382.
Дидактичні ігри. Це інтерактивна частина педагогіки. Згідно погляду О. Прометун,
українського фахівця в галузі історії та педагогіки, старанність та результат педагогічної
діяльності викладача середньої школи визначається 10% підлітків, що в стані засвоїти
весь матеріал на уроці, бо існує твердження, що тільки 10% учнів можуть назватися,
тримаючи книгу в руках. Вся решта учнів (а їх немало – 90%) теж навчаються, але
вибирають інший метод: вчинки, реальні справи, використовують навчальні ігри, в яких
задіяні всі органи чуття383.
На перший погляд здається, що використання дидактичних ігор більш відповідає
молодшому шкільному віку, ніж підлітковому, але варто враховувати психо-емоційні
379
Пор. В. Чайка, Основи дидактики, с. 138-139.
380
Пор. А. Кравченко, Психология и педагогика, с. 277.
381
Пор. Характеристика методів навчання,
https://lubbook.org/book_303_glava_16_Tema_14.KHarakteristika_meto.html [07.01.2019].
382
Пор. L. Zarzecki, Wybrane problemy dydaktyki ogólnej, с. 84.
383
Пор. О. Прометун, Енциклопедія інтерактивного навчання, с. 6.
95
сторони підлітковості. Підлітки за своїм психологічним складом є ще напівдітьми, тому
форми навчання рекомендують застосовувати в середньому між дитячими та дорослими.
В дидактичну гру можна включити і тестові завдання, які викликають зацікавлення, але
основою має залишатися ігрова форма384.
Дидактичні ігри поділяються на рольові, в яких учні грають певних персонажів,
цілком нагадує театральну постановку, в ході якої виникає розвиток уявлення,
закріплюються навички співпраці з іншими людьми. Ділові ігри полягають на імітації
прийняття та вирішення управлінських рішень в різних виробничих та правових ситуаціях
(напр.: суд, трибунал). Комп’ютерні дидактичні ігри використовуються для вивчення
окремих шкільних дисциплін. На сьогоднішній день дидактична література тільки шукає
можливості практичного застосування методу гри, шукає розкриття можливостей вчителя
та учнів при використанні гри на уроці. Невизначеною ланкою є вимоги до гри, методичні
підстави для її проведення385.
До дидактичних ігор, що використовується на заняттях з молоддю можна віднести:
лотерею, брейн-ринг, тести. Вчитель має провести дидактичну гру за наступним планом:
1) Визначити дидактичну мету гри.
2) Визначити учасників та заохотити їх до співпраці.
3) Визначити правила гри та повідомити їх учасникам, написати сценарій, поділити
на ролі учнів.
4) Подбати про умови та засоби для належного проведення дидактичної гри.
5) Проведення гри з подальшим коректуванням того, що не вдалося зробити386.
Аудіовізуальні засоби, в які входять образ, малюнок, відео, аудіо, музика не менш
популярні серед катехитів. Використання медіа в катехизі пов’язане з метою, змістом
катехитичної теми. Служать допомогою, якісніше представляють слова катехита,
допомагають в поясненні, поглиблюють зміст сказаного387.
Катехитика послуговується кореляцією зі школою, особливо коли в шкільному
навчально-виховному процесі суттєво розширюється спектр застосування технічних
засобів. В школах можна зустріти техніку старого типу і разом з цим новітні
устаткування. Цей контраст змушує переглядати сферу, методи і форми експлуатації
технічних засобів. Під час використання засобів навчання завжди першочерговою
проблемою є освоєння процесу керування цими засобами самим викладачем. Це означає:
384
385
Пор. В. Чайка, Основи дидактики, с. 120-121.
386
A. Czepiżak, M. Wądołowski, Metody aktywizujące w nauczaniu, [б. м. р.] c. 14.
387
Пор. S. Kulpaczyński, Katecheza przy pomocy środków audiowizualnych, в: Katecheza różnymi
metodami, с. 208-209.
96
належна підготовка до роботи, обслуговування пристрою. Іншою, не менш серйозною
проблемою стає освоєння методики застосування аудіовізуальних засобів у навчанні 388.
Вчитель або катехит, що дбає про своїх учнів, буде підбирати такі дидактичні
методи навчання, що допомагають, а не створюють перешкоди на шляху до отримання
знань. При правильному доборі методів учень навчиться розмірковувати над новою
інформацією, здобувати вміння та удосконалювати навички 389. Катехиза, що проводиться
за допомогою дидактичних методів вчить учнів цінувати набуті релігійні знання, формує
переконання, розвиває світогляд. Катехизований вчиться захищати свою віру та
практикувати її надалі390. Різнорідність методів має спровокувати емоційне та
інтелектуальне пізнання в учнів, активізувати їх до співпраці. Катехиза, реалізована
цікавим способом, з урахуванням програми, змісту та мети кожної катехизи, формує
активних католиків, приготовляє їх до життя у світі, формує християнську свідомість 391. В
дидактичному процесі катехизації молоді важливо і потрібно навчити катехизованих
користуватися Катехизмом Католицької Церкви, документами Церкви, додатковою
релігійною літературою. Катехитові варто звертати увагу на вміння катехизованих
використовувати ці засоби392.
4. Євангелізаційні методи
Євангелізація окреслюється як явище, сповнене динамізму, багатогранності, яке до
кінця зрозуміти досить важко. Документи, що були видані після Другого Ватиканського
Собору, не подали конкретного, чіткого визначення терміну євангелізація. Г. Пухальський
згадує в своїй статті, що Папа Павло VI, канонізований Церквою у 2018 році, в свій час
перестеріг давати будь-які визначення євангелізації. Папа вважав, що стислий термін
послабить сенс передання Євангелія. Не зробив цього і Святий Папа Іван Павло ІІ; в його
творах немає чіткого опису терміну 393. Відомі катехити, такі як Я. Хаританський, Р.
Муравський та М. Маєвський, посилаючись на зміст документів Церкви, намагалися
вияснити поняття євангелізації. Основою для їх роздумів стала адгортація Папи Павла VI
Evangelii Nuntiandi, бо саме цей документ вичерпно висвітлює проблеми, пов’язані з
євангелізацією. На підставі адгортації, М. Маєвський відокремлює широке та вузьке
388
Пор. А. Гуржій, Р. Гуревич, Мультимедійні технології та засоби навчання. Навчальний посібник,
Вінниця 2017, с. 11.
389
Пор. W. Cichosz, E. Pankowska-Siedlik, Metody aktywizujące w wychowaniu w wierze, в: «Wycjwanie
w wierze w kontekscie przemian wspólczesności» 61 (2011), c. 8.
390
Пор. M. Majewski, Tożsamość katechezy integralnej, c. 154.
391
392
Пор. J. Stala, Dydaktyka katechezy cz. II, c. 189.
393
Пор. G. Puchalski, Ewangelizacja i nowa ewangelizacja w nauczaniu kościoła, в: Katecheza
ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, ред. P. Mąkosa, Lublin 2010, c. 17.
97
значення терміну. Він приходить до висновку, що в широкому сенсі слова, євангелізацію
слід розуміти, як донесення Доброї Новини до всіх верств населення. Це ціла вагома
діяльність Церкви, продовження місії Христа. У більш вузькому значенні окреслює як
перше проголошення Євангелія тим, хто не мав змоги почути його, або не прийняв
спасенну звістку всім серцем394.
Загальний Катехитичний Довідник на своїх сторінках вказує на значення та роль
євангелізації для Церкви. Розвиток євангелізації має відбуватися поступово, цілісно,
враховуючи сторони свідчення та проповідування. Дорогами і засобами поширення
Христової науки є навчання, таїнства, любов та пошана до ближнього 395. Оскільки
навчання, яке міститься в катехизі, має суттєвий виховний вплив на людину, то проповідь
про Боже Царство закликає до навернення, показує Христову істину, провадить дорогою
спасіння396. «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і
Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав…» (Мт. 28, 19-20б). Сьогодні
Церква продовжує виконувати наведені слова Ісуса Христа. Катехиза в сьогоднішньому
світі має допомогти катехизованим усвідомити актуальні проблеми людства та
суспільства у світлі богослов’я397.
Євангелізація охоплює в своєму складі безліч суспільних наук, такі як психологія,
соціологія, теологія і в тому числі катехитика. Катехитика, переймаючись проблемами
суспільства та питаннями, яким чином донести до людей депозит віри, займається
пошуком концепції, в якій людська віра стала би дозрілою та міцною. Поняття про
євангелізацію хоча і є новим явищем, але сам зміст, методи та умови, потрібні для
євангелізації, історично відомі в Церкві398.
Важливість, потребу та роль євангелізації висвітлюють документи Церкви.
Адгортація Папи Павла VI Evangelii Nuntiandi де він, окрім опису передання Євангелія в
різних середовищах, підкреслює значення участі молоді в євангелізаційному процесі,
пише, як важливо навчати молодих людей пізнавати євангельський ідеал щоденного
життя. Папа говорить про місію молоді в молодіжному апостольстві віри та запевняє, що
молоді люди не будуть залишені Церквою напризволяще, а можуть сподіватися на всіляку
її підтримку399.
394
Пор. P. Mąkosa, Ewangelizacyjny wymiar katechezy w twórczości ks. Prof. Mieczysława Majewskiego,
в: Katecheza ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, с. 87-88.
395
Пор. ЗКД 46.
396
Пор. Іван Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio. Про співвідношення віри й розуму, Київ-Львів 2000,
99.
397
Пор. ЗКД 16.
398
Пор. M. Majewski, Fundamentalne problemy katechetyki, Lublin 1981, c. 77.
399
Пор. EN 72.
98
Папа Іван Павло ІІ в адгортації Catechesi Tradendae пригадує про перше
проголошення Євангелія під час катехизи. Папа зазначає, що в катехитичній практиці
трапляються випадки, коли ця перша євангелізація не відбулася в житті молодої людини з
певних причин. Деякі молоді люди приходять на катехизу, маючи тільки зачатки віри, що
дана була як дар під час таїнства Хрещення, але не розвинута в своєму складі. Рідко, але
також трапляються випадки неохрещених дітей та молоді, що потребують катехитичної
формації та уділення їм таїнства Хрещення. Тому таку молодь слід прийняти з особливою
турботою, яка зумовлює сам виклад катехизи, задає їй тон, метод та відповідну мову400.
Загальний Катехитичний Довідник наголошує на систематизованій, добре
підготованій катехизі християнського втаємничення для підлітків та молоді, що допомагає
їм стати дорослими, зміцнити власну віру та йти дорогою спасіння. Така катехиза може
зробити молодих людей правдивими щирими євангелізаторами, що не бояться нести
Добру Новину людству в своїх середовищах401.
Декрет про місійну діяльність церкви Ad gentis в Документах Другого
Ватиканського Собору показує значення обов’язку поширювати віру для спасіння для всіх
людей та народів. Звертає увагу на підготовку досвідчених катехитів, формування
катехита-євангелізатора, що плекає віру та культуру, вивчає католицьку науку, біблійну та
літургійну та розробляє катехитичну методику, поліпшує свої педагогічні здібності 402.
Наведений соборовий документ вказує на динамізм процесу євангелізації: християнське
свідчення, діалог і наявність любові, проповідування Євангелія та заклик до навернення,
катехуменат, формування християнської спільноти за посередництвом таїнств і
служіння403. Як і Папа Павло VI, сьогоднішній Папа Франциск не перестає говорити про
радість Євангелія. В адгортації Evangelii gaudium зазначені принципи, за якими слід жити
справжньому проповіднику Божого Слова. Описані фундаментальні питання, пов’язані з
євангелізацією404. Здійснення євангелізації неможливе без тих, хто проголошує спасенну
звістку: «Євангелізатори з Духом – це євангелізатори, які без страху відчиняються для дії
Святого Духа… Ісус хоче мати євангелізаторів, які проголошують Добру Новину не
тільки словами, а передовсім своїм життям, преображеним Богом», – це риси, які мають
бути притаманні досвідченому проповіднику405.
400
Пор. CT 19.
401
Пор. ЗКД 58.
402
Пор. Декрет про місійну діяльність церкви Ad gentis, 17 (далі AG), в: Документи Другого
Ватиканського Собору (1962-1965). Конституції, декрети, декларації. Коментарі.
403
ЗКД 47.
404
Пор. EG 50.
405
EG 259.
99
Методи, що застосовуються в євангелізації мають навчити катехизованих
апостольству, розширенню світогляду молоді406. Папа Іван Павло ІІ вказує на невіддільний
зв’язок катехизи та євангелізації, в якому немає суперечностей, але немає також
цілковитої тотожності. Катехиза та євангелізація доповнюють одна одну та становлять
загальну цілісність. Папа дає визначення поняттю «катехиза», як систематичне та
органічне виховання у вірі різних категорій населення, в тому числі й молоді, навчання
християнської науки, де кінцевою метою є введення людини у повноту християнського
життя. Папа акцентує увагу на чинники, або методи пасторальної діяльності Церкви, що
сприяють євангелізації:
- перший чинник становить проголошення Євангелія, або проповідування через
керигму, що призводить до пробудження віри, яка веде до таїнства Хрещення;
- вміння оперувати аргументами, що захищають віру. Так звана апологетика віри;
- Папа перераховує практики християнського життя: таїнства, участь у житті
парафіяльної спільноти, апостольське та місійне свідчення, приклад власного життя 407.
Загальний Катехитичний Довідник описує євангелізаційну катехизу як
керигматичну, що несе в собі головні елементи віри, заохочує до навернення, підсилює
усвідомлення своєї приналежності до християнства, показує як жити словами Євангелія у
щоденному житті. Катехизовані отримують відвагу, щоб реалізувати місійне покликання,
даючи свідчення, діалог з іншими людьми та проповідування Божого Слова 408. Перелік
елементів керигми становлять Божа любов, усвідомлення гріха, відкуплення через Ісуса
Христа, віра в Господа як в Спасителя світу, місія Святого Духа у спільноті Церкви. Ці
риси товаришують євангелізаційним методам та допомагають у сталій, ґрунтовній
формації дозрілого християнина, яким має стати молода людина409.
А. Оффманський надає роз’яснення, що модель євангелізаційної катехизи має
складатися з керигматичного процесу в герменевтично-комунікативному напрямку, де
молодь має змогу самостійного пошуку релігійних знань, самостійних досліджень, що
формує в них відкриття правди та ставить їх перед вибором, який вони свідомо мають
здійснити. Молоді люди займаються пошуком інформації, завдяки чому в їх серцях
селиться радість, коли врешті вони зустрічаються з правдою про Христа, стають ближче
до Нього та досвідчують Боже милосердя410. Євангелізація та її керигматична основа є
процесом введення християнина до святості, це не є одноразова акція.
406
Пор. J. Stala, Dydaktyka katechezy cz. II, с. 170.
407
Пор. CT 18.
408
Пор. ЗКД 194.
409
Пор. P. Tomasik, Ewangelizacyjne formy katechezy w kontekście wezwania do nawrócenia, в: «Studia
Theologica Varsaviensia» 2 (2014), с. 109.
410
Пор. A. Offmański, Propozycja modelu katechezy ewangelizacyjnej, в: Katecheza ewangelizacyjna.
Poszukiwanie koncepcji, с. 35.
100
Серед методів та засобів євангелізації, з метою донести спасенну звістку кожному
грішнику виділяють:
- особисте свідчення Слова Божого, автентичний християнський приклад в
щоденному житті;
- вплив радіо, телебачення, якими послуговуються всі деномінації;
- євангелізація здійснюється через всеможливі релігійні друковані видання. ( В
Католицькій Церкві для молоді спеціально випущений журнал «Любіть одне одного» на
різних мовах для молоді з різних країн світу).
- в євангелізації велику підтримку мають групи прославлення, церковний хор;
- не варто забувати і про новітні методи (відео, інтернет, соціальні мережі, в яких
молодь проводить все більше часу)411.
В Католицькій Церкві віддавна діє рух, заснований у Польщі священиком та
катехитом Ф. Бляхницьким, під назвою «Світло-Життя», в якому як молодша так і старша
молодь активно бере участь. Цей рух має відповідну програму та підручники, що
спеціалізуються на євангелізаційних засадах проповідування, вчать основам віри та
прийняття Христа як Господа та Спасителя. Цей рух є одним з рухів віднови Церкви. Він є
євангелізаційним, катехуменальним, рухом визволення людини 412. На реколекціях руху
«Світло-Життя» опрацьовуються та втілюються в життя керигматичні правди віри, такі як:
- пошук віри, формування усвідомлення зв’язку людини з Богом;
- формування нового життя, що означає життя людини з Богом;
- усвідомлення людиною своєї грішності, гріхів, що від Бога віддаляють;
- досвідчення Божої любові, яка виражається у відпущенні гріхів;
- дія Святого Духа у серці людини;
- дар спасіння, в якому людині допомагають таїнства Церкви;
- формування цілковитої довіри до Бога та віддання в Його руки всіх щоденних
справ та проблем413.
Твори Ф. Бляхницького ясно виражають думку, що основні теологічно-пасторальні
засади, що окреслюють природу душпастирської діяльності Церкви, реалізуються в
катехитичній практиці та засаді вірності Богу та людині414. Разом з цим, о. Ф. Бляхницький
пов’язував діяльність свого руху «Світло Життя» з євангелізацією, в якій бачив добро в
вимірі свободи, сенсу життя, миру та радості. Вважав, що істотним значенням служіння
411
Пор. Євангелізація в житті християнина, http://love-healing.org.ua/homilies/details/id/396
[30.12.2018].
412
Пор. Тексти: вчення руху, http://www.svitlo-zhyttja.kiev.ua/teaching/43 [30.12.2018].
413
Oaza Ewangelizacji. Plan wyjazdowych rekolekcji ewangelizacyjnych przed I stopniem ONŻ, Kraków
2006, c. 9.
414
A. Potocki, Ewangelizacyjna katecheza młodzieżowa z perspektywy paradygmatów teologii pastoralnej,
в: Katecheza ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, с. 137.
101
християнина є передача іншим людям Христового світла, світла Церкви, свідчення віри,
що є одним з пунктів засад руху415. Євангелізація та спільнота, спільнота та євангелізація
стали одним з ключових понять діяльності руху. Бляхницький вважав, що будування
Церкви слід почати з євангелізації416.
В країнах Заходу достатньо розвивається катехиза в школі, а не лише в парафії.
Бляхницький, аналізуючи католицьку школу, як важливий чинник катехизи та
євангелізації, вказує на різні аспекти бачення цього явища. Показує, що одні катехити
хотіли би попередити кризу катехизи шляхом поглибленої керигми під час викладів
лекцій релігії, інші бачать небезпеку духовності через виклад катехиз в школі й видалення
її з парафії, що можна трактувати як просту передачу інтелектуальних релігійних знань
учням417. Сам же Бляхницький висловлював думки та сумніви щодо належного
катехуменату молоді на території державної школи та боявся виникнення мінусів, ніж
плюсів в поспішній практиці переходу парафіяльної катехизи до шкільної програми 418.
Натомість варто підкреслити зміст, який несуть в собі католицькі школи. Вони мають
обов’язок релігійного формування свідомості учнів, розвиток сумління та свободи
совісті419.
Чи можлива реалізація євангелізації в умовах шкільної програми, якщо існує
різнорідність поглядів учнів, які знаходяться на різних етапах катехитичної формації, в
яких наявна чи відсутня катехизація в сім’ях? Цим питанням задаються більшість
катехитів420. П. Монкоса, досліджуючи катехитичну діяльність професора М. Маєвського,
згадує, що, згідно з поглядами М. Маєвського, в той час, коли катехиза відбувалася
виключно на парафії, в ній брали участь люди віруючі. Коли катехизу стали викладати в
школах – контингент розширився і для певної кількості учнів навчання про віру стало
першим досвідом на шляху до релігійних знань. Тому такі учні потребують спершу
проголошення першої звістки про Царство Боже, а потім можуть отримати повноцінну
катехизу. Школа, як вважав професор М. Маєвський, має стати осередком євангелізації та
катехизи одночасно, оскільки на уроці присутні як віруючі, так і невіруючі учні 421. Зв’язок
шкільної катехизи та парафії має залишатися; цьому буде сприяти в першу чергу приклад
415
Пор. J. Łysek, Pedagogia Nowego Człowieka jako kategoria edukacyjna i refleksyjna praktyka, в:
«Rozprawy i artykuły naukowe» 61 (2017), с. 38 і 40.
416
Пор. M. Marczewski, Sprostać wezwaniu do ewangelizacji,
http://yadda.icm.edu.pl/yadda/element/bwmeta1.element.ojs-doi-10_21697_sk_2015_11_07 [02.01.2019].
417
Пор. F. Blachnicki, Katechetyka fundamentalna, c. 229.
418
Пор. Ewangelizacyjny wymiar katechezy szkolnej, http://www.ssb24.pl/warto_przeczytac, 8
[02.01.2019].
419
Пор. CT 69.
420
Пор. A. Offmański, Propozycja modelu katechezy ewangelizacyjnej, в: Katecheza ewangelizacyjna.
Poszukiwanie koncepcji, с. 39.
421
Пор. P. Mąkosa, Ewangelizacyjny wymiar katechezy w twórczości ks. Prof. Mieczysława Majewskiego,
в: Katecheza ewangelizacyjna. Poszukiwanie koncepcji, с. 91.
102
та свідчення вчителя релігії, оскільки молодь потребує сильного духовного лідера. Лекції
релігії повинні базуватися на керигмі, яку учні досвідчують в парафіях шляхом участі в
євангелізаційних реколекціях чи парафіяльних катехизах422.
Нові методи євангелізації – це насамперед відкритість євангелізаторів на нові стилі
життя в світі, з пошаною до людського сумління та особистого вибору конкретної
людини. Церква завжди дає пропозицію, але не примушує423. Учні вчать у школі моральні
та культурні основи. Папа Іван Павло ІІ говорить про підвищення ролі шкільництва у
суспільному житті, так звану схоляризацію, щоб учні гармонійно в світлі віри та Євангелія
засвоювали культурні та суспільні погляди. Необхідно зважати на те, що на світогляд
молоді, окрім школи, впливають інші чинники: розваги, оточення 424. Широким вжитком
серед молоді на сьогоднішній день користуються мас-медіа та інтернет-ресурси.
Розглянемо, чи можуть вони стати методом та можливістю для євангелізації.
В сьогоднішньому світі молодь має дуже великий медіа-досвід. З кожним роком
збільшується час перебування підлітків за комп’ютером, смартфоном, збільшився час
перегляду відеофільмів. 13-14-річні підлітки вважаються «глядачами без міри», а на
спілкування по телефону витрачають, за даними досліджень, в середньому три чверті
години щодня. Значення читання друкованої літератури в підлітковому віці й старше
неухильно падає, окрім обов’язкової художньої літератури, яка вивчається в школі; хоча
ще зберігається певний відсоток молоді, що читає дві години щодня. У мас-медіа молодь
здебільшого шукає заспокоєння своїх душевних сумнівів, шукає відповіді на свої
актуальні життєві питання: яким я бачу себе? Як ставляться до мене однолітки та батьки?
Чого я шукаю у житті? У підлітковому віці молодь використовує медіа перш за все для
того, щоб налагодити контакти з оточуючими людьми. Зміст медіа-програм стає темою
для розмов з родиною та друзями, а також підґрунтям для спільних культурних заходів 425.
ЗМІ стали головним знаряддям інформації та формуванням особистості. Чи може Церква
знехтувати такою можливість для євангелізації?
Церква ставиться до ЗМІ двояко. З одного боку допускає вживання мас-медіа як
данину людського сучасного прогресу, засіб для поширення справедливості та миру,
використовує ЗМІ для поширення знань про Бога. З другого боку, Церква застерігає від
різного роду нехристиянського вчення, що поширюється в інтернет джерелах 426. Папа
Франциск зазначає, що часом засоби масової інформації висловлюються з недовірою до
422
Пор. P. Tomasik, Ewangelizacyjne formy katechezy w kontekście wezwania do nawrócenia, в: «Studia
Theologica Varsaviensia» 2 (2014), с. 110.
423
Пор. J. Grzegorczyk, Potrzeba nowej ewangelizacji, в: «Rocznik teologii katolickiej» IV (2005), с. 220.
424
Пор. CT 69.
425
Пор. Е. Зандер, Медіа в юнацькому віці, http://www.ji.lviv.ua/n46texts/sander.htm [02.01.2019].
426
Пор. К. Чавага, Засоби масової інформації, їх вплив на формування світогляду молоді, в: Церква,
молодь, суспільство. Міжнародний конгрес, Львів 2002, с. 135.
103
послання Церкви та виражають деяке розчарування її структурою 427. Окрім цього,
надмірний пошук людини до людської інформації в ЗМІ часом наводить на думку щодо
недовіри Божому Слову. Найкращий засіб євангелізації та катехизації все ж таки
залишається читання Біблії та відвідування парафіяльної спільноти, а не явище
«віртуальної Церкви», до якої примикають люди віруючі, щоб послухати проповідника з
екрану телевізора чи комп’ютера428. Натомість якщо ставитися помірковано та
врівноважено до використання ЗМІ, документи Церкви кажуть, що не скориставшись
можливостями медіа «Церква мала би провину перед Господом». Кожен засіб мас-медіа
(телебачення, радіо, преса, відео, аудіо-візуальні засоби, інтернет ресурси) відіграє свою
роль, вимагає кваліфікованого застосування. Катехитична програма повинна вміщати в
себе спектр медійних засобів та використовувати їх в проповідуванні Євангелія 429. Папа
Іван Павло ІІ в адгортації Catechesi Tradendae згадує про доцільність використання мас-
медіа, засобів масової інформації в катехитичній діяльності без дискредитування всіх
учасників навчально-катехитичного процесу430. Євангелізація в мас-медіа повинна
служити правді, підтримувати благо людини, не втрачати своїх навчальних функцій 431.
Підсумовуючи, можна сказати, що згідно з навчанням Церкви євангелізація є
серйозним завданням для кожного охрещеного християнина. Євангелізація становить
таємницю Пресвятої Трійці, що реалізується силами євангелізатора 432. Завданням
євангелізаційної катехизи є допомога катехизованому зрозуміти власне сумління,
сформувати його відкритим та вразливим на довір’я та любов. Вже потім в процесі
навчання з’являється зв’язок християнського сумління з вірою та мотивацією любові, що
формує поставу дозрілого християнина433. Молоді люди в період дорослішання
потребують такої катехизи. Підлітки ростуть з почуттям свободи, але не вміють
користатися з неї повністю. Вони можуть робити все, що забажають, але при цьому їм
важко віднайти свою ідентичність. Коли підлітки стають дорослими, дуже часто грають у
щастя, погоджуються з тими можливостями, що в них з’являються, можуть не прагнути
подальшого розвитку434. Тому методи, якими послуговується євангелізаційна катехиза і
катехиза в цілому, мають становити підґрунтя для того, щоб підлітки критично підходили
427
Пор. EG 79.
428
Пор. M. Zając, Ewangelizacja budzeniem zaufania do Słowa Bożego, в: Katecheza ewangelizacyjna.
Poszukiwanie koncepcji, с. 179-180.
429
Пор. ЗКД 160.
430
Пор. CT 14.
431
J. Grzegorczyk, Potrzeba nowej ewangelizacji, в: «Rocznik teologii katolickiej» IV (2005), с. 221.
432
Пор. EG 111.
433
Пор. P. Tomasik, Ewangelizacyjne formy katechezy w kontekście wezwania do nawrócenia, с. 124.
434
Пор. A. González, Evangelizar a los Jóvenes ¿Cómo? http://www.pastoral-
vocacional.org/mente/jovenes.pdf [03.01.2019] c. 2. (переклад автора).
104
до свого життя. Проголошення про Христа, таємниця Його смерті та воскресіння можуть
промовити до серця підлітка та допровадити до життя у вірі435.
Проповідування про спасенну місію Христа, свідчення власного життя, автентичне
навчання катехизованих, формування любові до ближнього – ці перераховані аспекти є
дорогами та засобами на шляху до поширення Євангелія і елементами євангелізації436.
435
Пор. CT 38.
436
Пор. ЗКД 46.
105
IV. Критерії вибору методів в катехизі молодшої молоді
Отримати відповідну катехизацію – це неодмінне право та потреба кожного

християнина. В документах Церкви неодноразово знаходимо заклик, де першочерговим
завданням Церкви є надання якісної допомоги всім адресатам катехизи в отриманні знань
про Бога, у формуванні зрілої віри та реалізації свого покликання. В процесі катехизації
окремий визначений адресат катехизи повинен мати можливість виразити свою
індивідуальність, навчитися свідомо підходити до правд віри, релігійних практик, а не
залишатися тільки на рівні пасивному, мовчазному та бездіяльному 437. Повертаючись до
характеристики підліткового віку варто пригадати, що період між 12 і 15 роками життя
називають «перехідним» через біологічні, гормональні, фізичні, інтелектуальні та психічні
зміни. Вік протиріч та конфліктів 438. Враховуючи вікові особливості молодшої молоді,
вчителям, катехитам та вихователям варто звертати увагу на організацію навчально-
виховного процесу таким чином, щоб допасувати навчальну активність учня до вікових
змін його психіки439.
Каркасом даного розділу послужать документи Католицької Церкви, програмні
вимоги до катехизації молоді, а також витяги з законів України про освіту та постанов
Кабінету Міністрів України щодо нової освітньої реформи в Україні.
1. Індивідуальні можливості учня

Підбираючи відповідний метод навчання, катехит готується до найважливішого
моменту – правильного розуміння та розпізнання змісту кожної катехизи, визначення її
дидактичної та виховної мети. Говорячи в контексті біблійної дидактики варто згадати
слова єпископа А. Длугоша, який наголошує на тому, що відповідне та конкретне
формулювання мети катехизи полегшує катехитові пошук та добір відповідного методу.
Процес навчання відбувається з двох позицій – позиції катехита та позиції учня
(катехизованого), тому критерієм правильного визначення методу є вдало налагоджена
співпраця між катехитом та катехизованим 440. Спрямовуючи мету та завдання навчання
437
Пор. Там само 167.
438
с. 50.
439
Пор. E. Osewska, Pluralizm metod stosowanych w katechezie, в: Dydaktyka katechezy cz. II, с. 158.
440
106
катехизи на формування особистості катехизованого в інтелектуальному напрямку
катехитові не можна забувати, що інтелектуальний розвиток тісно пов’язаний з розвитком
емоційним. Сюди входять такі особисті пізнавальні здібності учня, як мислення, увага,
пам’ять, що пов’язані з зацікавленнями, інтересами учнів, їх мотивацією, вміннями та
навичками441. Перед християнською спільнотою з’являється непросте завдання:
достосування викладу катехитичного матеріалу до вікових особливостей та
індивідуальних можливостей учня. Вік підлітковості, як і кожний окремий віковий етап
людини, має певні особливості, містить у собі виклики. Віра в Бога, в Його спасенні
задуми, впливають на особистість людини. Тому для досягнення формування дозрілого
християнина не слід забувати, що катехитика як наука послуговується здобутками різних
наук: антропології, педагогіки, психології442.
Як було вже сказано в першому розділі даної праці, в Україні на державному рівні
не передбачено викладання катехизи в державних школах, натомість існують
факультативні лекції предмету «Основи християнської етики», яка на практиці охоплює
тільки базові знання про релігію в цілому і не має багато спільного з катехизацією.
Починаючи з 2010 року набула чинності рекомендована Міністерством освіти і науки
України програма викладу даного предмету (Лист 1/ІІ-6347 від 13 липня 2010 року) 443.
Уроки предмету «Християнська етика» несуть в собі цілісний інформаційно-
пояснювальний зміст та виховний. Програмою Міністерства освіти України передбачене
проведення цих уроків за допомогою бесіди, дискусії, дидактичних ігор, лекційних занять,
узагальнення та контроль отриманих знань 444. Розглянемо, як, згідно українських реалій
існування катехизи при парафіях, здійснюється кореляція між катехитичними вимогами
до знань учнів та осягненнями української педагогіки, яка теж має державні стандарти
щодо індивідуальних можливостей учнів.
Кожен український учень, незалежно від того, чи вивчає загальні освітні предмети
в школі, чи відвідує катехизу при парафії, має свої індивідуальні навчальні потреби.
Індивідуальний підхід в навчанні передбачає опору на індивідуальні якості учня, які
набувають вираження в таких окресленнях, як: спрямованість особистості, її ціннісні
орієнтири, життєві плани, настанови, домінуючі мотиви діяльності та поведінки, риси
характеру, вольові якості, тип темпераменту 445. Закон України «Про освіту», що набув
441
J. Szpet, Cel i zadania katechezy, в: Dydaktyka katechezy cz. I, с. 36.
442
Пор. ЗКД 171.
443
Міністерство освіти і науки України, Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних
закладів основи християнської етики 1-11 класи, http://uchebana5.ru/cont/1764309.html [11.02.2019].
444
Пор. Предмет «Християнська етика» та основні педагогічні вимоги щодо його викладання,
http://osvita.ua/vnz/reports/culture/11090/ [07.02.2019].
445
Індивідуальний підхід, https://pidruchniki.com/15491007/pedagogika/individualniy_pidhid
[07.02.2019].
107
чинності від вересня 2017 року, окреслює індивідуальний навчальний підхід до учня
таким чином: «індивідуальна освітня траєкторія – персональний шлях реалізації
особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його
здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі
здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності
та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності,
методів і засобів навчання»446. Але ж і тут вчитель (катехит) стикається з певними
труднощами. В першу чергу, це проблема різнорідності підлітків. Відомо, що в
підлітковому віці розвиток всіх сфер відбувається нерівномірно, в кожної дитини окремо
спостерігається різний рівень співвідношення психічних сфер, різний рівень досвіду,
знань, вмінь та навичок, що унеможливлює формування мисленнєвих стратегій учня
згідно з вимогами традиційної системи навчання. Друга проблема, з якою стикаються як
вчителі шкіл, так і катехити при парафіях – це низька мотивація до навчання у значного
відсотка учнів. Що необхідно для того, щоб вирішити ці проблеми хоч на мінімальному
рівні? Потрібно створювати таку методику, яка б враховувала індивідуальні потреби учнів
та спонукала до активної, самостійної творчої діяльності. Відсутність такої методики
негативно впливає на навчально-виховний процес та рівень досягнень учнів 447.
Католицька Церква, дбаючи про особистість катехизованого, розпрацьовує
документи, що допомагають катехитові методично правильно підходити до навчання. В
одному з них знаходимо критерії, що характеризують програмні вимагання до учня.
Учень, що відвідує катехизу в віковий період середньої школи, має опанувати наступні
здобутки:
- Навчитися аналізувати біблійні тексти, вміти надавати тлумачення текстам, що
знаходяться в Біблії.
- Катехизований орієнтується у хронології історії спасіння, фактах біблійної історії
та датах, вміє пояснити ключові поняття. Задає питання, самостійно може знайти
відповідь, селекціонує отриману інформацію.
- В даному віковому періоді важливим є приготування до таїнства Миропомазання.
Для успішної підготовки в учня розвивається розуміння значення Хрещення, трактує
Миропомазання як доповнення Хрещення та кінцеву християнську ініціацію. Вчиться
переживати Євхаристію належним чином.
- В процесі катехизації наголошується на формуванні сумління, християнської
моралі. Катехизований формує певні моральні та духовні цінності, вчиться довіряти
446
Закон України про освіту, https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 [11.02.2019].
447
108
Богові та Церкві. Окрім загального інтелектуального та психічного розвитку набуває
здатності давати моральну оцінку власним судженням, поведінці, життєвого вибору.
- Учень створює власні уявлення відносно набутих релігійних знань. Письмово та
усно може окреслити свою думку, відповідь на поставлене питання, дбає про правильність
сказаного448.
Дані вимоги узгоджуються з індивідуальним психо-фізичним розвитком підлітка,
оскільки дана вікова категорія вже набуває можливості аналізувати, оперувати гіпотезами,
узагальнювати, класифікувати. Активного розвитку набуває пам’ять, встановлюються
логічні зв’язки усередині отриманого учбового матеріалу. Творча діяльність підлітків
виражається в написанні віршів, оповідань, музики 449. Таке використання творчих
можливостей учня скеровується на розвиток особистості в цілому, стосується таких сфер,
як навчання та спілкування з ровесниками450.
З. Марек, говорячи про пошук нових ініціатив катехитичної праці з молоддю,
наголошує на такому явищі, як активність. Звертає увагу на можливості пробудження
особистої активності катехизованих на катехизі, що допоможе розвинути в них бажання
передавати віру іншим людям451. Заохочення до активної участі катехизованих у
навчально-катехитичному процесі також рекомендовано в Загальному катехитичному
довідникові, де сказано, що формування активної позиції на катехизі не йде всупереч із
нормами людської комунікації та економією Об’явлення. Більш того, кожен віруючий має
діяльно та плідно проголошувати правди віри, давати можливість Богові діяти у серці
шляхом участі людини у таїнствах, Святій Месі. Тому під час катехизи учні через свою
активність отримують можливість розвивати чесноти віри, надії та любові, набувають
досвіду правильної оцінки певних явищ, зміцнюючи прагнення навернення, покаяння та
примирення з Богом та з самим собою452. Спробуємо дати тлумачення поняттю
«активність».
В педагогіці поняття «активність» окреслюється як дидактичний принцип, що
обумовлює ефективне засвоєння знань, формування вмінь, навичок та активну участь
учнів на катехизі453. Активність має відношення до людських біологічних ресурсів, а
також охоплює психічні, соціальні сфери, має відношення до релігійного формування
448
Konferencja Episkopatu Polski, Podstawa programowa katechezy kościoła katolickiego w Polsce, с. 51-
52.
449
Пор. В.Кутішенко, Вікова та педагогічна психологія, с. 53.
450
451
Пор. Z. Marek, Katecheza w służbie nowego człowieka, в: Horyzonty wychowania. Człowiek i
pedagogia na progu nowego tysiąclecia, 1 (2002), Kraków 2002, c. 81.
452
Пор. ЗКД 157.
453
Активность, https://methodological_terms.academic.ru/56/%D0%90%D0%9A
%D0%A2%D0%98%D0%92%D0%9D%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%AC [11.02.2019].
109
особистості. Активність становить такий елемент людської діяльності, що не може
існувати без заспокоєння пізнавальних потреб; мусить весь час доходити до знань 454.
Всебічний розвиток пізнавальних процесів учня означає ситуація, коли учень, не
отримавши готових даних, знань, дат та подій, мусить самостійно організувати свої
дослідження та самостійно дійти до потрібних тверджень. На відміну від традиційної
форми навчання, коли учень тільки пасивно отримує готові знання від вчителя,
стимулювання активної позиції має набагато більшу ефективність 455. Оскільки не тільки в
Україні, але й у більшості країн світу відбувся перехід з традиційної системи освіти до
особистісно-орієнтувальної, ця остання модель освіти вимагає якісного використання
часу, відведеного на одиницю уроку. Як зазначає директор однієї з українських шкіл
І. Синячов, саме факт максимального використання часу на навчання пояснює, чому різні
методичні служби заохочують викладачів до застосування інтерактивних методів
навчання. В свою чергу вживання вчителем інтерактивних, ігрових методів та форм на
уроці передбачає обов’язкову присутність учня на уроці456.
Активність учня обумовлена низькою умов. На думку педагога О. Прометун,
необхідно створити сприятливу до навчання атмосферу в колективі. Учень тоді буде
поводитися активно, брати участь на уроці, коли його не бентежить атмосфера заняття, що
складається з аспектів його творчої діяльності та дій вчителя. Другою умовою є ставлення
до результатів діяльності учня. Якщо те, що дослідив, знайшов, зробив, оцінив учень,
цінується, то він буде відчувати безпеку, що призведе до більшого розкриття особистості.
Третьою умовою є відсутність критиканства результатів діяльності, чи критика
особистості учня з боку викладача або однолітків 457. Окрему умову для активності та
успішного засвоєння знань зазначає І. Синячов. Він наголошує на обов’язковій
присутності учня на уроці та обов’язку учня виконувати настанови вчителя. В своїй книзі
він, як директор школи, наводить приклад виставлення в класному журналі оцінки за
присутність на заняттях, яка вже понад 20 років практикується в стінах школи, де
навчаються різні діти, з різним рівнем актуального розвитку. В такій системі учень, який
не зацікавлений в навчанні, приходить на урок заради виставлення оцінки тільки за
присутність на уроці, розраховуючи на позитивну тематичну оцінку в кінці семестру.
Учень вважає, що можна не бути активним, не висловлюватися та не заважати одноліткам,
а оцінка все рівно буде виставлена на користь учня. Але на практиці сподівання учня не
оправдовуються, оскільки вчитель за допомогою індивідуальної програми, яку сам
454
Пор. W. Cichosz, E. Pankowska-Siedlik, Metody aktywizujące w wychowaniu w wierze, в: Wycjwanie w
wierze w kontekscie przemian wspólczesności 61 (2011), c. 4.
455
Пор. M. Przetacznik-Gierowska, Z. Włodarski, Psychologia wychowawcza, Warszawa 1994, c. 87.
456
Пор. И. Синячёв, Как модернизировать школу сегодня, Южный 2015, с. 24.
457
110
складає, змушує учня працювати на уроці та бути активним. Якщо розглядати негативний
варіант, де учень починає бунтуватися, йому за допомогою адміністрації школи нагадують
про необхідність виконувати настанови вчителя. Директор І. Синячов узагальнює, що цей
метод має успішне застосування в його школі та згодом проблем з пасивними учнями не
виникає458.
Молодь схильна до експериментів та швидко втомлюється, якщо в навчанні чи
катехизації вчитель застосовує один і той самий метод. Тому важливим є частота
використання того чи іншого активуючого методу459. Цю ж тезу можна знайти в книзі
доцента, кандидата педагогічних наук, народного вчителя України М. Палтишева. Він,
маючи великий педагогічний досвід, наводить приклади, що ілюструють, як важливо
часто змінювати рід діяльності учнів на уроці. Зміна атмосфери в класі, коли окрім тиші
можна дати можливість учням висловитися, подискутувати, дуже позитивно впливає на
активність учнів. Окрім цього, він рекомендує так розсаджувати учнів на уроці, щоб вони
в рівні свого актуального розвитку були рівноправні, мали один рівень знань. Це
унеможливлює варіант списування, допомагає учням чесно думати над поставленими
вчителем запитаннями. М. Палтишев розглядає розсадку учнів «слабкий з сильним» як
негативний приклад, оскільки крім списування, мало би місце відволікання більш здібного
учня слабким від навчання460.
Отже, активність учнів посідає важливе місце в навчанні та заохоченні до
навчання. Активність учнів допомагає зрозуміти, що в процесі навчання не вчитель, а
учень посідає головну роль, і від його результатів досліджень і відповідей залежить
ефективність навчання та правильність підбору навчального методу вчителем 461. Це
стосується і катехитики, яка практично завжди йде в парі з педагогічними досягненнями,
де катехизований, проявляючи свою активність, при покроковому та цілісному розвиткові
особи, самостійно може зрозуміти та пояснити багато понять. Такий підхід більш
вартісний, ніж пасивна інтеріоризація знань від іншого (наприклад, катехита) 462.
Якщо говорити про учня (катехизованого), як про окрему цілісну особистість, то
для педагога (катехита) важливо зрозуміти та визначити рівень актуального розвитку
учня, та зону найближчого розвитку. Рівень актуального розвитку учня визначається
завданнями, які учень може вирішити самостійно, без допомоги вчителя. Наукова
література називає ці процеси дозрілими. Той учбовий матеріал, який доступний учневі
458
Пор. И. Синячёв, Как модернизировать школу сегодня, с. 135.
459
460
Пор. Н. Палтышев, Экклесиаст педагогики. Проповедник педагогики, Одесса 2017, с. 26.
461
Пор. A. Pacewicz, Aktywni uczniowie-szansa i wyzwanie dla szkoły, в: Jakość edukacji. Różnorodne
perspektywy, ред. G. Mazurkiewicza, Kraków 2012, c. 174.
462
111
тільки в співпраці з вчителем, становить рівень потенційного розвитку. Ці процеси ще не
дозрілі, але дозріваючі. Разом ці рівні становлять так звану зону найближчого розвитку, де
нижньою її границею є рівень актуального розвитку, а верхньою – рівень потенційного
розвитку463. Щоб діагностувати рівень актуального розвитку, існують певні критерії:
- Загальне розуміння учнем матеріалу уроку. Це включає в себе вміння
аргументувати свою позицію, пояснити загальні визначення. Окрім цього визначається
загальний рівень інтелекту, світогляд, ерудиція.
- Темп, в якому учень здатен працювати на уроці та загальна працездатність.
Допомагає визначити, чи може підліток впоратися із учбовим навантаженням та який
обсяг матеріалу потрібен для того, щоб учень його запам’ятав.
- Подається характеристика уваги, мислення, запам’ятовування. Ці компоненти
загалом мають відношення до пізнавальної діяльності учня, тому необхідно якомога
точніше визначити, на якому рівні учень має змогу їх використовувати.
- Характеристика просторових, абстрактних понять, рівня інтелекту, мотиваційно-
вольової сфери.
- Емоційно-особистісні особливості підлітка, що включає в себе тип темпераменту,
риси характеру, особливості нервової системи.
- Характер міжособових відносин. Важливий чинник для перебування в колективі,
вміння будувати здорові відносини, дружбу464.
Більш детальний опис показників рівня актуального розвитку подає Синячов. Він
додає до освітніх, інтелектуальних можливостей учня опис рівня вихованості, моральної
поведінки учня. Представлена ним схема виглядає так:
- Навченість. Сюди входять загальні знання учня, вміння застосовувати на практиці
отримані вміння та навички, а також окремими учбовими діями.
- Розумова розвиненість, мислення. Присутні тут наявність сформованої учбової
діяльності (самостійно виконані завдання, варіативність дій, реалістична оцінка
результатів діяльності) та характеристика розумових здібностей учня (інтеріоризація,
абстрактне мислення, володіння мисленнєвими операціями, такими як: порівняння, аналіз,
синтез; діалектичне мислення).
- Вихованість. Охоплює моральність переконань, мотивів, мету, емоції в навчанні.
Моральні вчинки та моральність поведінки учня під час навчання. Узгодженість знань,
переконань з поведінкою окремого учасника навчального процесу465.
463
Пор. С. Касвинов, Система Выготского. Обучение и развитие детей и подростков, Харьков
2013, с. 27.
464
Пор. Зона актуального развития, http://cdk.edusite.ru/p30aa1.html [12.02.2019].
465
И. Синячёв, Как создать педагогическую систему школы сегодня, с. 134-135.
112
Поняття зони найближчого розвитку з’явилося в світовій педагогічній літературі
завдяки Л. Виготському. Це вчення ґрунтується на співпраці учня з дорослим, що
допомагає учневі розвинути соціальні та психологічні навички, досвід, потенціал,
талант466. Починаючи з ХХ століття виникли освітні проблеми стосовно вікових
психологічних основ у педагогіці. Проблема пристосування методу до віку залишається
актуальною до сьогодні. Вчені психологи та педагоги масово вивчають вікові особливості
учня, виходячи з рис його особистості, бо без цього складника неможливо правильно
використати та підібрати певний метод навчання та освітній зміст. Система,
запропонована Виготським, дає змогу зрозуміти залежність навчання чи виховання від
індивідуального розвитку учня. Виготський знайшов можливість вирішення проблеми
шляхом визнання взаємозалежності між навчанням та розвитком, пояснив механізм цього
явища, а також довів, як можна вирішити проблему узгодженості досягнень психології з
актуальними потребами системи освіти 467. Використовуючи метод тестувань Виготський
критично зауважив, що застосування тестів не розкриває повної картини психологічного
розвитку учня та його індивідуальних можливостей в навчанні, а показує тільки рівень
актуального розвитку. Експериментальним методом автор теорії довів, що найбільше
нової інформації учень отримує за допомогою дорослих, вчителя. Він запропонував учням
розв’язувати тести, завдання, використовуючи відповідні питання, показуючи їм образи,
демонстрації, наочні приклади, і в цей момент учні набагато легше та швидше
справлялися з завданнями тестів, ніж перед цим. Такі експерименти допомогли вченому
зрозуміти, що ті завдання, які учень здатен зробити за допомогою вчителя, на наступний
раз зробить самостійно468.
Розуміння зони найближчого розвитку учня потрібне катехитові для того, щоб не
робити помилок при викладі матеріалу, коли навчальний матеріал слід грамотно
пристосувати до вікової категорії, щоб не допустити комічних прикладів та казусів в праці
з підлітками. Оскільки в даному розділі характеризується певна кореляція катехитики з
педагогікою, можна навести приклад, який описує досвідчений педагог М. Палтишев, щоб
навчаючись на таких педагогічних прикладах, катехит у своїй праці з молоддю,
викладаючи біблійний матеріал, не допускав подібних методичних помилок. Палтишев,
педагог та викладач фізики в старших класах школи, маючи досвід викладання тільки зі
старшою молоддю, не був підготовлений до зустрічі з 7 класом, де специфіка
психологічного розвитку досить інша. Педагог, маючи впевненість в своєму
466
Пор. О. Карабанова, Понятие «социальная ситуация развития» в современной психологии, в:
Методология и история психологии 4 (2007), т. 2, с. 47.
467
Пор. С. Касвинов, Система Выготского. Обучение и развитие детей и подростков, с. 74-75.
468
Пор. M. Przetacznik-Gierowska, Z. Włodarski, Psychologia wychowawcza, с. 29.
113
педагогічному досвіді, почав вести урок так, як зазвичай він це робив зі старшою
молоддю. Оскільки він викладав фізику, тема його уроку звучала як «Сила. Додавання
сил». Як і у старших класах, вчитель запитав в учнів, що вони розуміють під поняттям
«сила», але учні в силу свого віку не могли дати відповідь на питання. Вчитель подав
наукове визначення терміну «сила», а для кращого зрозуміння наводив асоціації з силою
любові, силою ненависті, силою пари, механічною силою, але молодша молодь засвоїла
тільки асоціації, що вилилися під час контрольної роботи, де замість обґрунтованого
наукового терміну дали відповідь, що «сила – це сила любові». Пізніше викладач визнав
свою помилку неврахування вікових психологічних особливостей та можливостей
молодшої молоді469.
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що індивідуальні можливості учня
стосуються всієї пізнавальної сфери його діяльності, активності, творчого застосування
знань, вмінь та навичок. Раніше учень рідко проявляв свої можливості, але з переходом на
особистісно-орієнтувальну систему навчання від учня все більше чекають проявів
вираження власних думок, ідей, сумнівів, переконань. Правила комунікації із вчителем та
однолітками теж потребують видозмінень та нових переглядів, зниження критиканства,
застосування обґрунтованих порад щодо результатів діяльності 470. Кожен учень приходить
на урок зі своїм багажем знань та досвідом, системою мислення і від вчителя залежить, чи
вони будуть розвиватися чи ослабнуть під час уроку471. Тому необхідні нові методики та
педагогічні прийоми, що мотивуватимуть творчу та пізнавальну діяльність підлітка,
розкриють його потенціал та можливості. Потрібні така програма та методи, що будуть
націлені на індивідуальний розвиток учня472.
2. Компетентність катехита
В українській мові знаходимо два слова, які в науковій літературі часто
використовують як синоніми і у певних словосполученнях замінюють одне одним. Однак,
між ними існує відмінність. Компетенція відображає певну сферу, коло діяльності,
наперед визначену систему питань, щодо яких особа має бути обізнана і в них
орієнтуватися, володіти знаннями, оперувати вміннями та навичками. Компетентність
означає якість особистості, її досвід, моральні засади, проявляється в певний критичний
момент вмінням знаходити зв’язок між знаннями у прийнятті рішень щодо проблеми, яка
469
Пор. Н. Палтышев, Экклесиаст педагогики. Проповедник педагогики, с. 12-13.
470
471
472
114
виникла473. Закон України «про освіту» в 1 розділі статті 1 наводить дефініцію терміну.
Компетентність – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення,
поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно
соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність 474.
Компетентність катехита випливає з означення його компетенції. Для цього
необхідно визначити основні завдання катехизи. Такий перелік надає Загальний
Катехитичний Довідник:
- розвиток пізнання віри. Свято Письмо ясно вказує, що віра походить від слухання,
а слухання походить від слів Христа (пор. Рим 10, 17), які можна зрозуміти через пізнання
змісту віри (fides quae) та через прийняття віри (fides qua) всім серцем. Воплоченням в
життя цього завдання є навчання правд віри, Символу віри, змісту Біблії й навчання Отців
Церкви;
- літургійне виховання, яке передбачає активну задіяність катехизованих у
літургійне життя Церкви;
- моральне формування. Зміна, метаноя свого життя наслідуючи Христа,
розвиваючи такі моральні якості, як співчуття, доброту, смирення, лагідність (пор. Кол 3,
10);
- навчання молитви. Така катехиза сповнена духом молитви, провадить до глибини
розуміння всього християнського життя, навчає молитовної та контемплятивної
постави475.
Для реалізації цих завдань важлива добра підготовка катехита, докладне
окреслення, що саме включає в себе його компетентність. Варто в це поняття включити та
розглянути особистість катехита, охарактеризувати його, звернути увагу на риси доброго
катехита. Загально поняття особистості означає певну історичну соціальну істоту, яка є
діячем суспільного розвитку. Психологи перераховують такі загальні риси особистості,
як: свідомість; суспільні ролі, які особа виконує; наявність в неї корисної суспільної
діяльності. Вирізняє особистість її індивідуальність, що полягає в наявності притаманних
особі рисах характеру, темпераменту, мотивації, цілеспрямованості. Також перебіг
психічних процесів (сприймання, пам’ять, мислення, мовлення, почуття, воля) 476. Існує
три критерії, за якими характеризується особистість:
473
“Компетенція” і “компетентність”: чи є різниця?
https://ukrainian.stackexchange.com/questions/3831/ [13.02.2019].
474
Закон України про освіту, https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 [16.02.2019].
475
Пор. ЗКД 85.
476
Пор. Поняття про особистість та її структуру,
http://studentbooks.com.ua/content/view/1266/51/1/3/ [18.02.2019].
115
- збірка сталих, притаманних певній особі рис та властивостей, що визнають її
індивідуальність, неповторність особи та відрізняють її від інших осіб;
- зовнішні фактори, умови, дії, що мають вплив на поведінку та реакцію людини,
регулюють її пристосування до оточуючого середовища;
- психологічні критерії, такі як ментальність, потреби, розум, цінності, які
супроводжують особу.
Особистість завжди вільна, здатна керувати власним життям 477. Така особистість є
дозрілою, що становить необхідну умову для катехита. Оскільки катехит має стати
відкритим на потреби катехизованих, має розвинути такі риси особистості, як вміння
вести діалог, бути дипломатичним. Це звичайне поточне розуміння всього, що стосується
означення особистості катехита478.
С. Ухач зазначає, що зазвичай існує переконання, що катехит, який катехизує
молодь суттєво відрізняється від катехита, який має справу з дітьми, тим, що вважається
більш відповідальним та краще підготовленим до катехизи, є більш задіяним в проблемах
молодшої молоді. В певному сенсі це правдиве твердження, але не варто забувати, що всі
катехити загалом покликані проголошувати Божу науку, послуговуючись надбаннями не
тільки катехитики, але й інших наук: таких як психологія, соціологія чи педагогіка 479.
Говорячи про молодь Церква не вбачає в молодих людях банальний предмет пастирської
опіки. Як вже було неодноразово сказано, молодь є активним учасником парафіяльної
спільноти, євангелізації; саме молодь становить ту ланку населення, яка вразлива на
суспільні процеси, відкрита на відновлення. Але в силу особливостей віку, молодь
потребує якісних наставників, які б розуміли їх тривоги, турботи, розчарування, страхи 480.
Маючи доступ до безпосереднього спілкування з молоддю катехит пізнає їхній досвід,
щоб реалізувати своє завдання поєднати зміст Божого Об’явлення з досвідом, який вже є в
молодих людей. Адже саме від них залежить майбутнє Церкви, свідчення про Христа в
невіруючих осередках. Катехит – це людина глибокої віри, завдяки якій учні відкривають
свої серця на Божу дійсність481.
В Катехизмі Католицької Церкви знаходяться найважливіші вказівки для
достойного формування катехита. По-перше, Катехизм Католицької Церкви наголошує на
центральній Особі Ісуса Христа в християнському навчанні, оскільки метою катехизації є
привести катехизованих до єднання, порозуміння з Богом та сформувати прагнення
477
R. Szewczyk, Osobowość nauczyciela religii, в: Studia Katechetyczne 7 (2010), с. 219.
478
479
Пор. S. Uchacz, Osobowość katechety młodzieżowego, в: Teoretyczne założenia katechezy
młodzieżowej, с. 364.
480
Пор. ChL 46.
481
116
розпізнати спасенні Божі плани відносно людини 482. По-друге, згідно навчання Катехизму,
тільки Христос є справжнім Вчителем, а катехит виконує роль оповісника, або тлумача, не
переказуючи катехизованим своє розуміння, бачення чи свою науку, лише вчення, яке
залишив людям Ісус Христос. Тому кожен катехит має зміцнювати власну віру та
пізнавати Бога, щоб реалізувати своє катехитичне покликання483.
Документи Церкви неодноразово вказують на катехита як на того, хто не просто
навчає, але виконує місію, покликання навчати про Христа. Тому діяльність катехита
тісно пов’язана з діянням благодаті, якою наділяє його Бог 484. С. Кульпачинський
підкреслює, що катехит, який виконує катехитичне навчання, має отримати від єпископа
канонічну місію, тобто дозвіл, а після цього здійснювати цю місію систематично, згідно з
катехитичною програмою, залучаючи учнів до всестороннього християнського життя 485.
Єпископ А. Длугош називає катехитичну діяльність пророцькою місією та зазначає, що
формація катехита дуже подібна до формації вчителя. Катехитична дидактика черпає
багато можливостей та запозичень від загальної дидактики, тому ті заклади, що
відповідають за формацію катехитів мають відповідально навчати основам світської
педагогіки, щоби не здобувати досвід, який існує у сучасній дидактиці 486. Неможливо
здобути досвід, якщо сам катехит не розвиває свій світогляд та педагогічні вміння.
Оскільки катехит покликаний навчати, він має володіти науковим, релігійним,
педагогічним та соціальним світоглядами, подібно як кожен педагог. Можливо на
підсвідомому рівні людині дано зрозуміти педагогічні принципи, закони дидактики, але
цього розуміння не достатньо для того, щоб якісно передавати знання, вміння та
навички487.
Слід розуміти поняття світогляду як сукупність поглядів, уявлень особи про світ,
ставлення до різнорідних подій та явищ, життєву позицію, цінності та орієнтири.
Світогляд достатньо складне та суперечливе, а буває й суб’єктивне явище, що складається
з єдності знань, ідеалів, інтересів. Все це характеризує особу, її діяльність та життєві
позиції488. Ю. Сталя пояснює, що катехит має пізнавати та втілювати в життя набуті
знання про оточуючий світ, моральні норми, естетичне бачення світу, намагатися бути для
катехизованих прикладом послідовника Христа, тобто розвивати в житті такі якості як
доброту, правду, красу. Катехит має володіти уявленнями про природні, біологічні,
482
Пор. ККЦ 426.
483
Пор. Там само 427-428.
484
Пор. ЗКД 138.
485
Пор. S. Kulpaczyński, Aktualny i postulatywny obraz katechety, в: Seminare 13 (1997), с. 59.
486
487
488
Світогляд: його сутність і структура,
https://pidruchniki.com/1821100162260/filosofiya/svitoglyad_yogo_sutnist_struktura [15.02.2019].
117
суспільні, культурні, історичні явища, оскільки в дидактичній діяльності катехита
всебічний розвиток займає не останнє місце. Щоб навчати інших необхідно самому бути
навченим489.
Молодь не схильна шукати неосяжних ідеалів, а скоріше слухає особу, яка
викликає до себе повагу, дає молоді почуття впевненості та безпеки. Катехит може знайти
авторитет у підлітків в конкретних ситуаціях, коли молодь потребує життєвого прикладу
та досвіду, яким катехит наділений 490. На дорозі віри досвідчений катехит з широким
світоглядом та духовним збагаченням може послужити духовним лікарем, аніматором, а
навіть і дороговказом на шляху віри катехизованих 491. Думки на цю тему можна знайти і в
професора М. Маєвського, який характеризує особу катехита як того, хто формує в молоді
релігійні цінності, ангажує їх в спільноту Церкви, допомагає їм розвинути
загальнолюдські та духовні якості, пізнати себе. Катехит спричиняється до того, щоб віра
та Божа благодать могли доторкнутись серця молодої людини та поступово звільнити її
від гріховності, хаотичного пошуку свого місця в світі492.
С. Лабендович розділяє опис рис катехита на дві ознаки: людські риси (хороше
здоров’я, хороші сенсо-моторичні навички, артистичні здібності, щирість, повага та любов
до катехизованих та християнські риси (наслідування Христа, будування церковної
спільноти, жертовність, участь в Євхаристії, мир у серці, досвід віри, переживання та
турбота за духовне добро катехизованих) 493. Такого результату можна досягти тільки в
тому випадку, коли катехит не легковажить своїм покликанням, а підходить до нього з
усією готовністю.
В сучасній методичній педагогічній лексиці існує термін «готовність вчителя до
педагогічної діяльності», що відображає в собі індивідуально-психологічні якості
особистості педагога, вміння реалізувати в навчальному процесі набуті професійно-
педагогічні вміння, знання, навички. Реалізація цього потенціалу вчителя доступна тільки
під час конкретної діяльності, застосування методів навчання, працею з дидактичними
матеріалами. Деякі дидактики вважають, що готовність вчителя до професійної
педагогічної діяльності становить фундамент професійної компетентності та створює
своєрідну зону найближчого (або віддаленого) розвитку педагогічної готовності.
Готовність і компетентність характеризуються як рівні, взаємопов’язані поняття
489
Пор. J. Stala, Umiejętność działania nauczyciela religii i katechety. Kierunki formacji kształtowania
umiejętności pedagogiczno-katechetycznych, в: Rocznik teologii katolickiej, t. 10, 2011, с. 163.
490
Пор. A. Offmański, Katecheta permanentnie kształtujący się, в: Biuletyn katechetyczny № 5, ред.
T. Kocór, Przemyśl 2003, c. 96.
491
Пор. S. Kulpaczyński, Obraz katechety wyłaniający się z badań empirycznych, в: Katecheza w szkole
współczesnej, ред. M. Zając, Lublin 2010, c. 126-127.
492
Пор. M. Majewski, Aktualne wyzwania katechetyczne, с. 116-117.
493
S. Łabendowicz, Kształtowanie osobowości katechety, в: Dydaktyka katechezy cz. I, с. 261.
118
професійної педагогічної майстерності494. Все перераховане підвищує ефективність праці
вчителя та катехита, як викладача Божого слова, але загально не дає відповіді на питання,
якими якостями має володіти катехит чи вчитель, щоб його назвати «добре
підготовленим». Чи це той, хто допомагає учням в суспільно-емоційному плані, надає
підтримку, розвиває потенціал учнів, чи той, хто допомагає в розвитку знань, мотивує на
поглиблення пізнавальних процесів?495
Знаходимо пояснення у М. Маєвського, який нагадує, що в катехитичній практиці
історично утворилися два протилежні типи катехиз. Перша інформаційна, а друга
пережиттєва. Інформаційна катехиза схиляється до скрупульозного передавання знань, в
значній кількості матеріалу, який катехизовані зобов’язані зрозуміти та вивчити.
Пережиттєва катехиза не обтяжує учнів великою кількістю знань, натомість
зосереджується на здобутті досвіду. Професор влучно вказує на те, що кожна з цих типів
катехиз потребує специфічної, індивідуальної компетенції. Для реалізації інформаційної
катехизи необхідні фактичні знання, широкі та поглиблені в особі катехита, здатність
відповідати на питання катехизованих. З іншого боку, для втілення в життя другого типу
катехизи, катехитові необхідно мати багатий світогляд та бути відкритим на зміни в
сучасному світі, важливе вміння користуватися такими методами як дискусія та бесіда 496.
С. Лабендовіч описує, що роль катехита як вчителя з реалізацією педагогічних надбань
розвивається в сучасній катехитиці у трьох напрямках: керигматичному,
антропологічному та інтегральному. Готовність катехита до катехитичної праці в
керигматичному напрямку полягає на розумінні та вмінні передати зміст Божого слова,
використанні біблійних методів, зміцненні власної віри через молитву, таїнства та
свідчення віри власним життям. Антропологічний напрямок передбачає вміння катехита
знаходити контакт з учнями, зрозуміти їх проблеми, вміння надати настанови та допомогу
у важких життєвих ситуаціях, допровадити до зустрічі з Богом та Його словом.
Інтегральний напрямок поєднує два вищенаведені напрямки, створює теологічно-
антропологічну рівновагу. В такому напрямку катехит не тільки спричиняється до
розвитку духовності в учнів, але й розвиває свої власні якості. Стає відкритим, вразливим,
займає поставу діалогу та служіння, застосовує правди віри у власному житті, тому
свідчить автентично про Бога497.
494
Пор. Т. Садова, Професійна компетентність та готовність до педагогічної діяльності:
сутність і взаємозв’язок, http://vuzlib.com/content/view/331/84/ [16.02.2019].
495
D. Fontana, Psychologia dla nauczycieli, Poznań 1998, c. 404.
496
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, с. 147-148.
497
dydaktycznej po Soborze Watykańskim II, c. 147-150.
119
Окрім вміння застосувати відповідні методи навчання, в залежності від типу та
напрямку катехизи та активності катехизованих, катехит, як і кожен звичайний вчитель,
повинен мати зовнішні прояви готовності до педагогічної праці, що виражається в
наявності персональної програми учня, плануванні та програмних вимогах 498. Катехит має
зберігати у своїй бібліотеці та користуватися базовими програмами. В такому випадку
катехит стане обізнаний в нових педагогічних тенденціях, зможе орієнтуватися у поділі
матеріалу за віковими критеріями, зможе створити базу для планування навчального року.
Катехитичні підручники становлять дидактичні джерела, які служать як вчителю, так і
учню. Вони містять у собі біблійні цитати, вибрані історії з життя відданих Богові людей,
пісні, вправи, необхідні для засвоєння молитви 499. В катехита не може забракнути
дидактичних матеріалів, особливо Біблій. У випадку недостатнього матеріального
забезпечення в парафії А. Длугош рекомендує катехитам готувати виписки зі Святого
Письма. Але бажано, за його думкою, все ж таки мати по 20 екземплярів Біблій у
парафії500. В класичну дидактичну компетентність катехита також входить складання
конспекту та плану катехизи. Вважається, що оптимальним планом катехизи може стати
такий план, в якому присутні три складники:
1. чітко окреслена тема;
2. дидактична та виховна мета, що допомагає учням самим дійти до висновків;
3. перебіг катехизи, де виражаються початкові та кінцеві чинники підготовки
катехита.
Стосовно конспекту катехизи пропонується застосувати творчий підхід його
складання. У його склад повинні входити найважливіші дані, такі як: назва лекції, зміст,
основні моменти, приклади. Однак конспект не варто трактувати як сценарій катехизи.
Конспект має бути пристосований до теми, включати дидактичну та виховну мету,
індивідуальні потреби учнів у класі, необхідний перелік оснащень для інтерактивних
ігор501. С. Лабендовіч надає такі рекомендації перед написанням конспекту катехизи:
1. катехит має бути ознайомлений з деталями змісту програми, підручника,
посібника та підготувати дидактичні засоби для проведення катехизи;
2. катехити повинен визначити мету катехизи, достосувати програмні вимоги
до конкретного класу та можливостей катехизованих;
498
499
Пор. A. Długosz, B. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, с. 82-83.
500
501
Пор. W. Żmudziński, Czy w katechezie istnieje monopol na plany, scenariusze i konspekty lekcji?,
https://opoka.org.pl/biblioteka/T/TA/TAK/konspekt.html [23.03.2019].
120
3. катехити повинен скласти внутрішній план катехизи, в якому чітко
прослідковується логічна послідовність викладу думки502.
Автором даної праці в 2018-2019 роках було проведено вибіркове анкетування
серед десяти парафіяльних катехитів, що належать до різних єпархій (Кам’янець-
Подільської, Києво-Житомирської та Одесько-Симферопольської) та працюють з
молодшою молоддю в Україні. Малий склад респондентів пов’язаний з кадровими
труднощами при парафіях та з огляду на те, що в опитуванні не брали участь катехити, що
не практикують працю з молоддю, та катехити, що не працювали з молоддю на час
анкетування. Анкети були складені анонімно та відповіді на питання давалися довільно та
відкрито. Анкета складалася з п’яти питань. Після проведення аналізу анкетування
отримані такі результати:
На перше питання «опишіть, які труднощі виникають в катехизі молодшої
молоді» відповіді розділилися. 6 опитаних катехитів загалом вважають, що головними
труднощами є вікові зміни в психіці підлітків, байдужість, важкість концентрації на
абстрактних поняттях, відволікання під час катехизи на сторонні справи. Решта 4 анкети
подають трудність іншого характеру: брак властивих дидактичних засобів, розроблених
спеціально для молоді. Двоє з цих чотирьох респондентів подали більш розгорнуту
відповідь та пропонують знаходити нові шляхи подання наочного матеріалу.
Друге питання стосувалося катехитичних матеріалів, чи є вони в наявності в
достатній кількості. 8 катехитів написали, що матеріали є в наявності й їм вистачає того,
що вони мають, однак двоє респондентів відповіли негативно та наголосили на тому, що
матеріалів їм суттєво бракує. Оскільки опитування відбувалося в межах кількох єпархій,
такий результат в цілому пояснюється специфічністю та реальними матеріальними
можливостями кожної єпархії.
Третє питання вимагало відповіді особистого характеру: «як ви ставитеся до
використання активізуючих методів (фільм, музика, зображення) в катехизі молоді». Всі
десятеро опитаних відповіли в позитивному ключі; активізуючі методи достатньо
популярні серед опитаних катехитів. Двоє осіб надали уточнення, що активізуючі методи
мають слугувати допоміжним засобом, а не основним та наголошувати на образі Господа
Бога, а не на другорядних питаннях.
Четверте питання торкалося катехитичного практичного досвіду, яким мали
поділитися катехити. На питання «чого потребує сучасна молодь на Вашу думку» 8
респондентів наголосили на достойному прикладі, взірці для наслідування, образі
справжнього катехита, що стає не тільки наставником, а й другом для молоді. Ще 2 особи
502
Пор. S. Łabendowicz, Formacja katechetów, c. 221.
121
привели приклад святих, які могли б стати прикладом для молоді: Мати Тереза з
Калькутти, Папа Іван Павло ІІ, Святий Франциск та інші. Також Ісус Христос – як
справжній Приклад для наслідування.
П’яте питання теж було направлене на особисті роздуми і звучало так: «чи
задоволені Ви станом сучасних катехитичних програм, матеріалів, зошитів». Переважну
більшість опитаних актуальний стан катехитичних матеріалів не влаштовує. Всі 8
респондентів відповіли, що, незважаючи на широку їхню кількість, потрібно, однак,
доопрацьовувати якість катехитичних посібників, підлаштовувати їх під вікові
особливості молоді503.
Мета даного опитування – дізнатися реальний стан речей, пов’язаних з
катехизацією молодшої молоді в Україні. Дізнатися, чого потребує молодь на даний час.
Окрім того, перед автором анкетування стояло завдання довести, що на сьогоднішній день
Україна має суттєву проблему зі станом та змістом катехитичних матеріалів, а також зі
змістом основної програми катехизації, опрацьованої в 2002 році.
3. Дидактичні реквізити школи

Школа, на думку директора загальноосвітньої школи І. Сінячова, є «живим
організмом», частиною життя учня. Школа представляє собою місце, де група дітей,
молоді, працівників школи, вчителів, батьків, домовилися між собою про співпрацю, яка
направлена на інтенсивний розвиток особистості учня, його навчання. Директор пояснює,
що таке розуміння школи вказує на взаємозв’язок всіх учасників освітнього процесу.
Характер цих соціальних та міжособових зв’язків характеризує навчальне середовище, в
якому перебувають учні. Середовище, в якому учні навчаються, має бути комфортним. За
такої умови підвищується якість освіти. Чи на сьогоднішній день українська школа
досягла вимог цілісної системи, коли присутні комфортні умови для навчання? Директор
І. Синячов вважає, що ні504. Школа – цілісна система, тому дидактичні реквізити школи
доречно поділити на два складники: документальні, законодавчі (нормативні освітні
документи, програмні вимоги, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів,
планування) та матеріальну базу (оснащення класу, наявність дидактичних джерел,
посібників, бібліотеки).
Перша трудність, з якою стикаються більшість шкіл – це плюралізм сучасних
моделей освіти. Кожна країна світу обрала собі свій власний шлях розвитку освіти.
Наукова література подає класифікацію загальноприйнятих моделей освіти:
503
Додаток 2.
504
Пор. И. Синячёв, Как создать педагогическую систему школы сегодня, с. 17-18.
122
1) Модель освіти, як державно-відомчої організації, де навчальні заклади
підпорядковуються адміністративним або спеціальним органам місцевої влади з
регламентом цілей, змісту освіти, номенклатури навчальних закладів.
2) Модель розвивальної освіти, яку запропонували такі вчені як В. Давидов, В.
Рубцов та інші. Дана модель функціонує за рахунок організації освіти як інфраструктури,
шляхом співпраці освітніх систем різного рангу, типу та рівня акредитації. Задовольняє
потреби в освітніх послугах всіх верств населення, тобто розглядається як соціальна
структура, а не державна.
3) Традиційна система освіти. Таку систему освіти підтримали такі науковці, як:
Ж. Мажо, Ж. Капель, Ч. Фін. Як модель систематичної академічної освіти дозволяє
передати молоді культурний досвід минулого, акцентування уваги на традиційних
культурних та народних цінностях. Включає в себе різноманіття знань, умінь та навичок,
які розвивають в учнів індивідуальні та соціальні якості особистості.
4) Раціоналістична модель освіти. Її розвинули П. Блум, Б. Скіннер та інші вчені.
Організація цієї системи базується на часових рамках сучасності. Засвоєння умінь,
навичок, знань відбуваються в контексті сьогодення, направлені на практичному
пристосуванні молоді до існуючого на цей час суспільству. Дозволяє молоді адаптуватися
до вже існуючих громадських структур.
5) Феноменологічна модель освіти. Її представники: А. Маслоу, А. Комбс та ін. В
основі моделі лежить персоналістичний характер навчання, в якому враховуються
індивідуальні психологічні, фізичні, інтелектуальні можливості учня. Передбачає пошану
до потреб та думок, інтересів молодого покоління. Освіту розглядають в світлі
гуманістичної парадигми, яка відповідає природі людини. Педагоги, які виступають за
впровадження даної моделі, наголошують на створенні належних умов для самореалізації
учнів, надають свободу вибору, допомагають розкрити приховані таланти молоді.
6) Остання модель в сучасному світі тільки набуває свого апогею. Це
неінституційна модель освіти, апологетами якої виступали П. Гудман, Л. Бернар, Ф.
Клейн та ін. Ця модель орієнтована на освітній процес поза соціальними інституціями
(школа, університети). Реалізується шляхом інтернет ресурсів, дистанційного навчання,
розповсюдження online курсів. Прикладом такої моделі, починаючи з 90-х років ХХ
сторіччя в Україні може послужити харківська фірма ЄШКО (Європейська школа
кореспондентської освіти), яка надає освітні послуги шляхом листування з учнем з
попередньою відправкою учбових матеріалів поштою505.
505
Пор. Л. Мартинець, Сучасні моделі освіти, Вінниця 2015, с. 21-23.
123
Сучасна система управління освітою в Україні зародилася з 1990-го року і стала
продовженням радянської моделі освіти. Недоліком та другою трудністю в шкільній освіті
досі залишається відсутність якісних критерієв ефективності навчальних досягнень учнів
та компетенції вчителів, а ефективність освітнього процесу вимірюється вчасно
виконаною звітністю та документообігом, бюрократичними вимогами до звітності 506. На
думку П. Саух, сучасна шкільна українська освіта, незважаючи на свій активний розвиток
та проведений ряд реформ, все ж таки перевантажує інформацією учнів, орієнтується на
здобуття знань, не забезпечує чіткого сприймання та засвоєння навчального матеріалу.
Оскільки програми та посібники направлені на подачу знань, то упускається важливий
чинник – особистість учня. Такий залишок пострадянської освіти не навчає учнів
активному мисленню, прийняттю власних рішень, відстоюванню власних інтересів. Зміст
підручників перевантажений фактичним матеріалом, термінами, правилами, які школяр за
короткий термін час мусить вивчити напам’ять. Зміст підручників, дидактичних
матеріалів, за спостереженнями, не пристосований до потреб реального життя, не вчить
набуттю необхідного досвіду507. Бачимо з вищенаведеного, що українська освіта досі не
може відійти від традиційної моделі освіти.
Різні автори по різному характеризують та порівнюють дві моделі: традиційну та
особисто-орієнтувальну. Наприклад, педагог Т. Полякова в своїй доповіді, порівнюючи ці
дві системи, вказує, що учень в традиційній моделі тільки отримує готові знання, а
стимулом для успішного навчання стає оцінка. Вчитель займає авторитарну позицію та
стає головним носієм знань. Процес навчання узгоджується з державною програмою,
доповнюється ілюстраційними засобами, але в рамах тематики уроку. З боку вчителя
спостерігається монолог. Учні пасивно ведуть конспекти 508. О. Прометун пояснює, що у
випадку пасивності учнів на уроці абсолютно не формуються уміння та навички. Вчителі,
що використовують демонстраційні методи в навчанні та метод лекції (викладу) мають
розуміти, що без обговорення матеріалу, без дискусії якісного засвоєння знань не
відбувається509.
Законодавчо вказане, що згідно документу «Про національну доктрину розвитку
освіти» (Наказ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002) в пункті 42
розписане пріоритетне направлення української школи – особистісно-орієнтувальне:
«Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-
506
Пор. Г. Касьянов, Освітня система України 1990-2014. Аналітичний погляд, Київ 2015, с. 9.
507
Пор. П. Саух, Сучасна освіта: портрет без прикрас (між негативною креативністю ідей і
українською вестернізацією), [електронна версія в форматі pdf], https://core.ac.uk/download/pdf/12085536.pdf,
c. 3.
508
Пор. Т. Полякова, Сравнительная характеристика традиционной и личностно-ориентированной
моделей образования, https://works.doklad.ru/view/ZgZ5amx_79s.html [27.03.2019].
509
124
інноваційної освіти, що сприятиме зростанню інтелектуального, культурного, духовно-
морального потенціалу особистості та суспільства…»510. Якщо закон передбачає перехід
від традиційної парадигми освіти до особистісно-орієнтувальної, виникає питання, чому
цей перехід відбувався настільки сповільнено? Відповідь можна пошукати в творах І.
Сінячова, який, опираючись на свій педагогічний досвід, вважає, що цей перехід
пригальмував інший закон – рішення Колегії МОН №2/1-2 від 17 серпня 2000 року про
«Критерії оцінювання навчальних досягнень в системі середньої освіти», де критерії
оцінювання стосувалися тільки оцінки знань учнів, натомість упускалися особисті
досягнення та індивідуальні можливості учня, що характеризує традиційну модель
освіти511. Друга редакція цього ж документу № 371 від 5 травня 2008 року додаток 1
внесла корективи: «Удосконалення загальної середньої освіти спрямоване на
переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його
самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об'єктивно змушена
бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш
мотивованою до самонавчання і саморозвитку»512. Таким чином, коротко аналізуючи
розвиток освітнього процесу та законодавчі документи, бачимо, що школа отримала
перший необхідний реквізит: критерії оцінювання навчальних досягнень учня.
Катехитика послуговується оцінюванням досягнень катехизованих. Варто
пригадати досвід країн, в яких катехиза задіяна на базі шкіл; наприклад, сусідня для
України Польща. Р. Дрозд описує вимоги до оцінювання катехизи, посилаючись на
Розпорядження Міністерства Народної Освіти Польщі від 30 квітня 2007 року, де були
визначені критерії та вимоги до оцінювання досягнень учнів на уроках релігії в школах 513.
Але С. Кульпачинський вважає, що оцінювання в катехизі – це важке питання, і заохочує
зважати на об’єктивність та справедливість оцінювання знань, вмінь та навичок
катехизованих. Застерігає від суб’єктивного підходу до оцінювання, інакше катехизовані
знеохочуються відвідувати катехизу. А крім того, упередженість в оцінюванні може
вплинути негативно на формування віри в Бога та ставлення учня до Церкви. С.
Кульпачинський наголошує на тому факті, що людина обмежена в своїх можливостях,
тому певна суб’єктивність неминуча в праці катехита. Однак він підкреслює, що
510
Указ Президента України про Національну доктрину розвитку освіти,
https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/347/2002 [27.03.2019].
511
512
Міністерство освіти і науки України, Наказ №371 від 05.05.2008 «Про затвердження критеріїв
оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти»,
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0371290-08 [27.03.2019].
513
R. Drozd, Komentarz do zasad oceniania osiągnięć edukacyjnych z religii rzymskokatolickiej w
szkołach, [електронна версія в форматі pdf], http://www.archidiecezja.wroc.pl/pliki/wk-komentarz-ocenianie.pdf
[28.03.2019], с. 2.
125
обов’язком вчителя релігії є бажання вдосконалювати оцінювання 514. Польський документ
«Вимоги оцінювання навчальних знань з релігії римо-католицької Церкви» від 25 серпня
2008 року подає свою шкалу оцінювання: відмінна оцінка – 6 балів; дуже хороша оцінка –
5 балів; хороша оцінка – 4 бали; достатній рівень – 3 бали; допустимий рівень – 2 бали;
недостатній рівень – 1 бал. Ці критерії, як вказує сам документ, опрацьовані за допомогою
Документів Церкви та розпорядження Міністерства освіти в Польщі515.
Оскільки в Україні катехиза відбувається при парафії, українська катехитика
послуговується критеріями оцінювання, взятих зі шкільної дидактики. Наказ N 428/48 від
04.09.2000 року визначив 12-тибальну шкалу оцінювання навчальних осягнень учнів у
системі загальної середньої освіти. Згідно даного наказу поділ оцінювання відбувається на
рівні компетенції учня: 1) Початковий 1-3 бали. Володіння навчальним матеріалом на
рівні розпізнання, окремих фрагментів, термінів. 2) Середній 4-6 бали. Згідно цього рівня,
учень за допомогою вчителя відтворює значну частину учбового матеріалу. 3) Достатній
7-9 балів. Засвоює матеріал за допомогою прикладів, вміє пояснити більшу частину
матеріалу самостійно, може застосувати на практиці отримані знання. 4) Високий 10-12
балів. Учень виявляє творчі здібності, пояснює самостійно матеріал, може окреслити
власні думки та відчуття516.
Яку мету переслідує оцінювання в катехизі? Оцінка, як стверджує Б. Влодарчик, не
може бути фундаментальним елементом катехизації, оскільки метою катехизи є
наближення до Христа. Оцінка справедлива, сповнена прагненням добра до
катехизованих, показує, на яких правдах віри слід більше зосередитися. Катехит звертає
увагу на негативні оцінки, оцінює та коректує рівень засвоєння матеріалу. В такому
випадку оцінка слугує для добра катехизованих, а остаточне оцінювання зробить в житті
учня Господь Бог. Катехизований в подальшому в своєму практичному житті відтворить
все, що прийняв від Бога на катехизації517.
Другий реквізит, який необхідний школі – це програмні вимоги та планування
учбового матеріалу. Більшість шкіл послуговується класно-урочною системою, що
характерна для традиційної системи освіти. Для Держави економічно вигідно утримання
даної системи. Урок розглядається як мінімальний проміжок часу (зазвичай 45 хвилин), а
514
Пор. S. Kulpaczyński, Oceniać, ale jak?, в: Katacheci uczą się oceniać katechizowanych, Lublin 1998,
c. 10.
515
Komisja Wychowania Katolickiego Konferencji Episkopatu Polski, Zasady oceniania osiągnięć
edukacyjnych z religii rzymskokatolickiej w szkołach,
http://www.diecezja.opole.pl/index.php/wiadomosci/archiwum/246-katechetyczne/przepisyprawne/1332-zasady-
oceniania-osiagniec-edukacyjnych-z-religii-rzymsko-katolickiej-w-szkolach [28.03.2019].
516
Пор. Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі
загальної середньої освіти, https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0428290-00 [28.03.2019].
517
Пор. B. Włodarczyk, Przedmiotowy system oceniania z religii (klasy IV i VI), в: Rok szkolny
(2009/2010), с. 1.
126
також урок становить основну форму організації навчання. Загально можна сказати, що
урок розглядається як дидактична одиниця та мінімальний час навчання 518. С. Лабендовіч
подає історичну довідку виникнення класно-урочної системи. Він згадує, що
запропонував її в XVII столітті Ян Амос Коменський, який дослідив це питання як в
теоретичному, так і в практичному напрямку. Дана система об’єднує всіх учнів по класах.
Структура класу полягає на згромадженні учнів одного віку, здатних засвоїти програму на
конкретному програмному визначеному державою рівні 519. Законодавчо комплектація
шкільного класу мусить містити до 30 учнів в кожному класі та визначено з 2000 року
поділ учнів на групи під час вивчення окремих учбових дисциплін. Для кожного класу
визначається кількість уроків, що дорівнюють кількості навчальних годин, які мають бути
учнями засвоєні протягом всього учбового року520.
Цими здобутками школи активно послуговується катехитика. На сьогоднішній день
Римо-Католицька Церква в Україні має у своєму розпорядженні катехитичну програму,
пристосовану до кожного окремого класу, основану на Катехизмі Католицької Церкви, яка
була створена священиком А. Мацьонгом та затверджена в квітні 2002 року на
Конференції Єпископату Римо-Католицької Церкви в Україні 521. Досліджуючи зміст даної
програми, П. Монкоса зауважує, що вона містить у собі всі потрібні обґрунтовані теми для
переказу депозиту віри катехизованим, однак не оминає увагою той факт, що зміст та
назва катехиз часто повторюється в не до кінця зрозумілій логічній послідовності 522.
Такий розподіл годин вказує на пристосування катехитичної програми до класно-урочної
системи освіти в Україні. В самій програмі надається пояснення, що програма передбачає
одну годину катехизи на тиждень. Посилаючись на українську освітню нормативність
автор програми вказує, що уроки в школах відбуваються впродовж приблизно 33 тижнів.
У зв’язку з цим передбачаються 33 катехитичні години. Основна програма подає теми на
25 уроків катехизи, решта годин (резерв) залишається у розпорядженні катехита. Ці
години катехит може використати на творчі завдання, повторення матеріалу 523. Оскільки
українське освітнє законодавство дозволяє та заохочує вчителів розробляти та писати свої
плани занять, то цим може скористатися і катехит, використовуючи матеріал із резерву на
повторення та творче закріплення набутих знань, вмінь та навичок: «Розробка планів
проведення навчальних занять є компетенцією педагога, який і визначає їх структуру та
518
И. Синячёв, Как создать педагогическую систему школы сегодня, с. 32-33.
519
Пор. S. Łabendowicz, Formacja katechetów, c. 217.
520
521
Пор. Основна програма катехизації дітей та молоді в Римо-Католицькій Церкві в Україні, с. 1.
522
Пор. P. Mąkosa, Teoretyczne założenia katechezy przygotowującej do Bierzmowania w kościele
katolickim obrząku łacińskiego na Ukrainie, в: Studia Leopoliensia 7 (2014), с. 190.
523
Пор. Основна програма катехизації дітей та молоді в Римо-Католицькій Церкві в Україні, с. 5.
127
форму», йдеться в документі МОН України від 17.05.2005 № 297 «Про подолання проявів
бюрократизму в освіті»524.
В наведеному в другому пункті розділу опитуванні катехитів, проведеним автором
даної праці в 2018-2019 роках, прослідковується певна невдоволеність серед респондентів
відносно якості програми, оскільки реформа освіти в Україні в 2017 році ставить перед
всіма освітянами нові виклики. На запитання «чи задоволені ви станом сучасних
катехитичних програм, матеріалів та зошитів» більша частина відповіли, що потрібно
ще вносити певні методичні доопрацювання. Наприклад, респондент анкети №1 відповів,
що «інші зошити, також програми потребують деякої корекції з боку досвідчених
фахівців, також важлива думка тут досвідчених катехитів з багаторічним досвідом
роботи». Анкета №2: «деякі програми не відповідають певній віковій категорії, або не
відповідають їхнім потребам». Анкета №3: «Ні. Потрібно ще багато доопрацювання».
Анкета №4: «Дуже мало дидактичних матеріалів, з яких можна користатися в праці з
молоддю, щоб підготуватися до катехизи. Через це важко зацікавити молодь та
утримати їхню увагу». Катехит анкети №5 виявився задоволеним сучасним станом
програми та дидактичних матеріалів, оскільки для своєї єпархії він склав власні авторські
дидактичні засоби525. Як можна побачити з опитування, необхідно шукати нові пропозиції
та засоби для покращення ситуації з навчальними матеріалами.
Школа пропонує такі реквізити: в новій запропонованій МОН України в 2000 році
моделі освіти, на думку директора І. Сінячова прослідковується, хоча й не виразно, натяк
на введення класно-тематично-урочної системи освіти, де урок розглядається як проміжок
учбового часу, а основною дидактичною одиницею слід вважати учбову тему 526. О.
Прометун, досліджуючи прийоми інтерактивного навчання, приходить до цих самих
висновків: якщо учбова програма буде розділена на тематичні блоки, то ясніше можна
буде окреслити етапи занять. Посилаючись на природу пізнавальної діяльності учнів, О.
Прометун пропонує починати учбове заняття з озвучення теми, спробами зацікавлення
учнів. На її думку, кожен урок має починатися зі вступної частини, де буде чітко
окреслений зміст учбової теми, організація спеціальної діяльності учнів, що розвиває
мотивацію до навчання, заохочує думати над змістом теми, що вивчається. Це ввідний
етап уроку. Другим етапом є подальше заохочення до навчання учнів. Це етап
операційний, етап навчального пізнання, де активно засвоюються знання, вміння,
навички, нові терміни. Учні намагаються самі дійти до відповіді на свої питання. В
524
Міністерство освіти і науки України, Наказ № 297 від 17.05.2005, Про подолання проявів
бюрократизму в освіті, http://www.uazakon.com/document/fpart46/idx46914.htm [04.04.2019].
525
Додаток 2.
526
128
подальшому учні осмислюють новий матеріал за допомогою викладача, аналізують та
синтезують, аргументують вивчене. Завершальним є підсумковий етап. На цьому етапі
учні підсумовують вивчене, можуть відтворити на практиці отримані знання, виконати
творче завдання. Учні можуть самі оцінити свої учбові досягнення527.
В системі сучасної освіти календарно-тематичне планування складається на
підставі діючої програми та виконує такі функції:
1. визначення місця кожної теми в річному програмному курсі й місце кожного
окремого уроку в темі;
2. визначення взаємозв’язку між окремими уроками, темами річного курсу;
3. організація навчання учнів системою знань, умінь, навичок528.
За таким самим принципом, що і О. Прометун, подає пропозицію календарно-
тематичного планування І. Синячов. Ввідний етап уроку він поєднує з мотиваційною
сферою, створюючи умови для розвитку активності учнів. Цей перший етап є основним
етапом переходу від традиційної системи до особистісно-орієнтувальної. Операційно-
пізнавальний етап становить наступний етап вивчення учбової теми. В процесі вивчення
учень засвоює всі необхідні знання, вдосконалює вміння та навички, отримує оцінки за
свою активність на уроці, вчиться застосовувати отримані знання на практиці. Цей
операційний блок має бути спланований таким чином, щоб вмістити в собі три критерії:
оволодіння теоретичними знаннями, формуванню вмінь, та отримання навичок.
Підсумковий етап І. Синячов називає рефлексивно-оціночний. Він є обов’язковим етапом
у вивченні теми та розширює його значення. Директор наголошує, що в традиційній
системі цей етап відбувався шляхом відповіді учня біля дошки, однак на сьогоднішній
день картина змінилася в сторону демонстрації учнем набутих вмінь та можливість
самостійно оцінити власні досягнення529.
А. Зельма описує етапи планування в шкільному навчанні релігії та звертає увагу
на типи планів:
1. річне планування, яке катехит складає тільки на один рік;
2. планування на певний період. Наприклад, тільки на один семестр шкільного
навчання;
3. планування окремих уроків. Створення конспекту катехизи530.
527
Пор. О. Прометун, Енциклопедія інтерактивного навчання, с. 60-109.
528
Положення про календарно-тематичне планування, http://vchytel.info/polozhennya-pro-kalendarno-
tematychne-planuvannya/ [31.03.2019].
529
530
Пор. A. Zellma, Planowanie dydaktyczne w szkolnym nauczaniu religii, в: Dydaktyka katechezy cz.II,
с. 20-21.
129
Щоб застосувати такі педагогічні надбання в катехизації, потрібно дотримуватися
умов, у яких вказується, що програмування та складання планів – це процес, в якому
присутня логічність та послідовна структура мети та змісту. Складання програми має
ставити мету вдосконалити та відкривати нові методики в катехитичному процесі.
Програма повинна бути побудована так, щоб завжди була можливість досягти певної її
модифікації. М. Маєвський пропонує наблизити принципи програмування катехизи до
принципів навчання531. Однак, важливо дотримуватися зрівноваженості між
богословськими та педагогічними аргументами. Особистість катехизованого, особливо
підлітка, сповнена переживаннями, пов’язаними з віковими змінами, запитаннями про
сенс життя та покликання. Молодь турбують питання, що стосуються релігійного та
морального аспектів життя. Тому слід окреслити завдання мети та змісту релігійного
формування особистості. Скласти такий план, в якому були б задіяні як богословський,
так і антропологічний виміри. В цьому допоможе утворення ієрархії та порядок категорії
мети катехизи. Так звана таксономія мет532.
Таксономія мет була запропонована педагогами та психологами під керівництвом
Б. Блума в 1956 році в Америці. В Польщі таксономію мет окреслив Б. Немерко у вигляді
системи АБЦ тестів шкільних досягнень в 1975 році. Пропозиція таксономії АBC
структурно охоплює два рівні: знання та навички і в кожному з цих рівнів містить ще по
дві категорії.
Знання:
А. запам’ятовування;
В. зрозуміння інформації;
Вміння:
C. застосування знань в різних ситуаціях;
D. застосування знань в проблемних ситуаціях533.
В навчальному процесі, якщо береться під увагу особистісно-орієнтувальна
система освіти, обов’язково береться під увагу той факт, що учень сам пізнає оточуючий
світ за допомогою органів чуття. Вчитель, якщо вміє добирати відповідні методи,
презентує учбовий матеріал, використовуючи метод лекції, бесіди, розповіді. Або
користується наочними прикладами: таблиці, блок-схеми, малюнки, графіка. Це, по-
перше: допомагає учню якісніше сприйняти матеріал; по-друге: показує готовність
531
Пор. M. Majewski, Pedagogiczno-dydaktyczne wartości katechezy integralnej, с. 154-157.
532
Пор. J. Szpet, Taksonomia celów katechezy, в: Dydaktyka katechezy cz I, с. 83.
533
G. Piskorska, Cele operacyjne w nauczaniu-uczeniu się, [електронна версія в форматі pdf]
https://www.pcdzn.edu.pl/wp-content/uploads/2017/05/pedagogika_cele_operacyjne.pdf [03.04.2019], c. 8-9.
130
вчителя до виконання програми та календарно-тематичних планів, а також характеризує
відношення до учня як до особистості534.
Катехит так само може керуватися подібними критеріями добору методів,
створивши власне календарно-тематичне планування на підставі діючої катехитичної
програми535.
Тому на підставі всього вищесказаного, автором даної праці висувається
пропозиція на прикладі основної програми катехизації, розробленої о. А. Мацьонгом по
типу класно-урочної системи, створити зразок річного та календарно-тематичного
планування в особистісно-орієнтувальній моделі, яку пропонує сьогоднішня освіта. В
системі сучасної української освіти можна знайти приклади впровадження особистісно-
орієнтувальної системи. В Україні з 1987 року існує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
№2 –центр позашкільної освіти-професійно-технічне училище в місті Южне, одеської
області. На сьогоднішній день це єдиний учбовий заклад такого типу в Україні, який
поєднує три структури: школа, ліцей та центр позашкільної освіти в одному корпусі, та з
1987 року працює за особистісно-орієнтувальним принципом освіти 536. Керуючись
освітніми надбаннями даної школи та розробленими директором даного освітнього
закладу І. Сінячовим річних планувань та календарно-тематичних планів, автор праці
пропонує вжити цей досвід у катехизі.
За приклад взятий 8 клас, що відповідає 13-14 річному віку, під назвою «Звершення
християнської містерії». Планування складане на поточний 2018-2019 навчальний рік.
О. Андрій Мацьонг склав погодинну програму, де за дидактичну одиницю був
взятий урок, а не учбова тема. Тому зміст виглядав так:
1. Літургія – це молитва Христа і Церкви.
2. Пасхальна Містерія в таїнствах Церкви.
3. Звершення Літургії Церкви.
4. Хрещення в ділі спасіння.
5. Обряд святого Хрещення.
6. Необхідність та благодать св. Хрещення.
7. Євхаристія – джерело та вершина життя Церкви.
8. Євхаристія в ділі спасіння.
9. Звершення Літургії Євхаристії.
10. Євхаристія це подяка, спомин та присутність Господа Ісуса.
11. Євхаристія це Пасхальна Вечеря і завдаток майбутньої слави.
534
Пор. И. Синячёв, Как создать педагогическую систему школы сегодня, с. 263.
535
Додаток 3.
536
Н. Палтышев, Все остается людям!, в: Как создать педагогическую систему школы сегодня, с. 6.
131
12. Необхідність навернення в житті християнина.
13. Форми покаяння в християнському житті.
14. Умови таїнства Покаяння.
15. Звершення таїнства Покаяння та його наслідки.
16. Таїнство Єлеопомазання.
17. Таїнство Священства.
18. Подружжя у Божих планах.
19. Звершення таїнства Подружжя.
20. Наслідки таїнства Подружжя.
21. Що таке подружня любов.
22. Необхідність праці над собою та християнська аскеза.
23. Покликання до чистоти.
24. Сакраменталії.
25. Християнський похорон537.
Професор П. Монкоса, аналізуючи дану програму, помітив, що назви катехиз часто
повторюються та знаходяться іноді в хаотичному порядку, що не зрозуміло для
пересічного читача538. Враховуючи це зауваження автором даної праці пропонується на
прикладі програми для 8-го класу розкласти назви катехиз (уроків) в блоки на 8 тем:
Тема№1: Місце Літургії в житті Церкви.
1. Літургія – це молитва Христа і Церкви;
2. Пасхальна Містерія в таїнствах Церкви;
3. Звершення Літургії Церкви.
Тема№ 2: Хрещення та його значення.
1. Хрещення в ділі спасіння;
2. Обряд Святого Хрещення;
3. Необхідність та благодать Св. Хрещення.
Тема № 3: Євхаристія дорога до вічності.
1. Євхаристія – джерело та вершина життя Церкви;
2. Євхаристія в ділі спасіння;
3. Звершення Літургії Євхаристії;
4. Євхаристія це подяка, спомин та присутність Господа Ісуса;
5. Євхаристія це Пасхальна Вечеря і завдаток майбутньої слави.
Тема № 4: Таїнства Покаяння та Єлеопомазання.
537
Основна програма катехизації дітей та молоді в римо-католицькій Церкві в Україні, с. 16.
538
Пор. P. Mąkosa, Teoretyczne założenia katechezy przygotowującej do Bierzmowania w kościele
katolickim obrząku łacińskiego na Ukrainie, с. 190.
132
1. Необхідність навернення в житті християнина;
2. Форми покаяння в християнському житті;
3. Умови таїнства Покаяння;
4. Звершення таїнства Покаяння та його наслідки;
5. Таїнство Єлеопомазання.
Тема №5: Значення таїнства Священства.
Таїнство Священства (пропонується розглянути впродовж двох годин).
Тема №6: Подружжя в планах Бога.
1. Подружжя у Божих планах;
2. Звершення таїнства Подружжя;
3. Наслідки таїнства Подружжя;
4. Що таке подружня любов.
Тема № 7: Моральне життя християнина.
1. Необхідність праці над собою та християнська аскеза.
2. Покликання до чистоти.
Тема № 8. Сакраменталії
1. Сакраменталії. 2. Християнський похорон539.
Кожного року вчитель, орієнтуючись на спеціально розроблений календар для
вчителів, складає розрахунки тематичних годин. Цей календар надає інформацію про
кількість тижнів у кожному семестрі учбового року, дати канікул, які не враховуються в
плануванні, а також святкові дні, в які уроки не проводяться 540. Перед кожним початком
року вчитель, відповідно до покладених годин, розподіляє програмний матеріал на весь
навчальний рік і приступає до формування річного та календарно-тематичного
планування. Тематичний розклад годин може бути змінена вчителем на його розсуд541.
Час, який вчитель визначає в календарно-тематичному плануванні на кожному
етапі (ввідно-мотиваційному, операційному та рефлексійному) є головним завданням.
Операційний етап завжди присутній від початку вивчення теми, мотиваційний етап
зберігається до закінчення теми, а рефлексійний етап узагальнює всі етапи. І. Сінячов у
своїй книзі пропонує пояснення логіки вивчення учбової теми. Він представляє спершу
ввідний етап вивчення теми, наголошення на мотивації вивчення. Ввідний етап плавно
переходить у операційний, який має внутрішній поділ на вивчення теоретичних знань та
формування практичних навичок. І. Сінячов пропонує контроль учбових досягнень у
539
Додаток 3.
540
Пор. Робочий календар вчителя на 2018-2019 навчальний рік, https://naurok.com.ua/robochiy-
kalendar-vchitelya-na-2018-2019-navchalniy-rik-39878.html [06.04.2019].
541
Тематичне і поурочне планування, тематична карта уроку,
http://moyaosvita.com.ua/pedagogika/tematichne-i-pourochne-planuvannya-tematichna-karta-uroku/ [06.04.2019].
133
вигляді обов’язкових робіт, які учень має виконати у присутності вчителя. Рефлексійний
етап може вміщати в себе демонстрацію учбових навичок 542.
Керуючись цією пропозицією представимо зразок календаризації та логіки
вивчення учбової теми на прикладі 8 класу по програмі «Звершення християнської
містерії», блок «Євхаристія – дорога до вічності», 5 годин:
Ввідний етап, Рефлексивний
Операційний, пізнавальний етап
мотиваційний етап
№ катехизи 1. Євхаристія – 2. Євхаристія в 3.Євхаристія – 4. Звершення 5. Євхаристія –
джерело та ділі спасіння. це подяка, Літургії це Пасхальна
вершина життя спомин та Євхаристії. Вечеря і
Церкви присутність завдаток
Господа Ісуса. майбутньої
слави.
Дата
Завдання: Організація вивчення знань, теорії, термінів. Організація Демонстрація
створення вивчення набутих вмінь,
мотивації до вмінь, навичок, додаткове
вивчення теми. практична домашнє
інформація. завдання,
проект,
презентація.
Шкільний календар, який представляється вчителю (катехиту) кожного року, не
вміщає в себе терміни шкільних канікул та свят543. Загально, планування містить в собі
такі компоненти:
1. Заголовок планування, його тип (річне, календарно-тематичне);
2. Кількість годин, що призначені на реалізацію програми;
3. Назви тем в програмі;
4. Нумерація уроків;
5. Кількість годин, що призначені на реалізацію окремих тем катехизи;
6. Зазначення семестру, зміст програми; іноді записуються домашні завдання,
загальний опис мети та завдань уроку, критерії оцінювання544.
Отже, катехитична програма, запропонована о. А. Мацьонгом була створена для
того, щоб задовільнити релігійні потреби вірних в Україні. Кожне планування показує,
яким чином програма може бути виконана в повному обсязі. Всі вірні мають отримати
якісну катехитичну формацію, оскільки катехиза – це виховання у вірі дітей, підлітків,
дорослих, яке включає навчання християнської науки, поданої органічно і системно, щоб
увести в повноту християнського життя545. На практиці можуть виникнути надзвичайні
542
543
Робочий календар вчителя на 2018-2019 навчальний рік, https://naurok.com.ua/robochiy-kalendar-
vchitelya-na-2018-2019-navchalniy-rik-39878.html [09.04.2019].
544
Пор. A. Zellma, Planowanie dydaktyczne w szkolnym nauczaniu religii, в: Dydaktyka katechezy cz.II,
с. 33.
545
CT 18.
134
ситуації різного характеру: продовження канікул, хвороба та відсутність на катехизі
катехита чи катехизованого та ін. Оскільки програма має бути виконана, автор даної праці
пропонує скорочувати та об’єднувати пропущені катехизи теми та наголошувати на
найважливіших поняттях та термінах.
Закон України про освіту від 2017 року окреслює індивідуальний навчальний
підхід до учня із забезпеченням належних умов для виконання освітньої програми в
повному обсязі. На сьогоднішній день освітня програма становить єдиний комплекс
освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань,
контрольних заходів), які сплановані та організовані з метою досягнення визначених
результатів навчання546. Враховуючи це кожен катехит також повинен складати
планування для ефективнішої катехизації в українських умовах. Поки що це не є
обов’язковою умовою катехизації в Україні, оскільки катехизація проводиться не в школі,
а при парафії. Однак, на підcтаві вище зроблених досліджень, планування зробило би
катехизацію в Україні більш ефективною і плідною.
546
Пор. Закон України про освіту, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 [11.04.2019].
135
Zakończenie
W Piśmie Świętym czytamy wskazówki Pana Boga, które mogą być skierowane do
dorosłych, rodziców, nauczycieli, wychowawców, kapłanów i katechetów: „Wdrażaj chłopca w
prawidła jego drogi, a nie zejdzie z niej i w starości” (Prz 22, 6). Dlatego Kościół, patrząc na
młodszą młodzież jako rosnącą nadzieję, jako wielkie wyzwanie dla przyszłości oraz dla
wspólnoty kościelnej, zapewnia różne formy formacji religijnej: katechumenat młodzieży,
katechezę wtajemniczenia chrześcijańskiego oraz odpowiednie i nieformalne spotkania wspólnot
formacyjnych.
Pierwszym powodem wyboru tematu pracy magisterskiej był fakt, że katecheza okresu
dojrzewania nie była jasno określona przez długi czas, ale składała się z części katechez dla
dzieci i dorosłych. Wymagała zatem nowych badań i dyskusji. Ogólna instrukcja katechetyczna
podkreśla propozycję nowej katechezy dla młodzieży, która odpowiadałaby na wrażliwośći i
potrzeby młodego pokolenia, biorąc pod uwagę różne kierunki wychowania chrześcijańskiego.
Możemy podać przykłady takiej działalności katechetycznej: wychowanie w prawdzie i
wolności według Ewangelii, formacja sumienia, miłość, chrześcijańskie obowiązki w
społeczeństwie. Ważne jest to, aby nie przeoczyć problemu wyboru powołania, ewangelizacji i
zaangażowania młodzieży w życie parafii547.
Zgodnie z nauką Soboru Watykańskiego II, katecheza musi prowadzić człowieka do
osobistego spotkania z Bogiem, który objawia się ludzkości przez Jezusa Chrystusa. Aby
osiągnąć ten ostateczny cel, katecheci zajmujący się pracą duszpasterską z młodzieżą powinni
zwracać uwagę na aktywację w ramach prowadzonej katechezy. Aktywny udział w lekcjach
katechetycznych jest gwarancją owocnego postrzegania Ewangelii, tworzenia dojrzałej wiary,
ponieważ wiara powstaje ze słuchania Słowa Bożego (por. Rz. 10,17).
Potrzeba duszpasterstwa młodzieży została podkreślona przez Synod Biskupów, który
rozpoczął się 3 października 2018 r. i trwał do 28 października 2018 r. w Rzymie, pod hasłem:
„Młodzież, wiara i uznanie powołania”. Podczas Synodu istniała potrzeba pomyślenia posługi
młodzieży jako powołania. Ojcowie synadlani podkreślili potrzebę rozwoju i utrzymania
kompleksowych inicjatyw duszpasterskich, które pomagają przetrwać okres od dzieciństwa do
547
Пор. ЗКД 182 і 185.
136
dorosłości we wspólnocie chrześcijańskiej. Synod potwierdził, że tworzenie młodzieżowych
ruchów parafialnych i wspólnot pomaga w formowaniu młodzieży w wierze548.
Drugim powodem napisania pracy jest to, że początek okresu dojrzewania zbiega się z
początkiem tworzenia się najwyższego poziomu aktywności edukacyjnej i poznawczej. Ten
okres życia jest bardzo ważny dla wpływu pedagogicznego. Poszukiwanie i wybór różnych
metod i środków, aby przynieść Ewangelię młodszej młodzieży, aby zaspokoić potrzeby
poznawcze nastolatków, oraz nauczyć ich najskuteczniejszego sposobu postrzegania prawdy
wiary, uwzględnienia potrzeb tej kategorii wiekowej, jej osobliwości oraz niedostatecznego
teoretycznego rozwoju literatury dotyczącej zagadnień tej pracy, doprowadził do wyboru tematu
pracy magisterskiej, który brzmi: „Metody nauczania i ich rola w katechezie młodszej
młodzieży”.
Praca ta częściowo podkreśliła rolę metod nauczania w katechezie młodszej młodzieży.
Wskazano w niej także, w jaki sposób katecheci mogą lepiej zrozumieć cechy wieku średniego,
format zainteresowań, ich stosunek do społeczeństwa, Boga i Kościoła. Metody nauczania
powinny służyć jako pomocnicze środki dla rozwijania katechetycznej wiedzy o wierze. Nie ma
jednej zwięzłej konkretnej klasyfikacji metod edukacyjnych, więc autorka wybrała do analizy z
wszystkich możliwych klasyfikacje, którą zaproponował ks. prof. Mieczysław Majewski.
Posiłkując się dodatkową literaturą autorka rozważała, w jaki sposób katecheci mogą
wykorzystać metody biblijne, liturgiczne, dydaktyczne i ewangelizacyjne w swojej prcy
katechetycznej.
Wybór metod nauczania i ich adaptacja do programu katechetycznego pozwala pogłębić
prezentację wiedzy religijnej. Ponieważ ważne są kryteria, według których katecheci wybierają
odpowiednią metodę nauczania, dlatego wazna jest sugestia bpa A. Długosza, który proponuje
ogólne pytanie w celu rozwiązania dylematu „jak uczyć?” Aby zasymilować wybraną metodę
należy odpowiedzieć na kilka pytań: W jaki sposób ta metoda prowadzi do aktywizacji uczniów
i zachęca ich do aktywności? W jaki sposób uczy samodzielności? W jaki sposób postrzeganie
materiału edukacyjnego wpływa na zaangażowanie w proces nauczania i dydaktyki? W jakim
stopniu zastosowana metoda uczy prawidłowego rozumienia tekstu biblijnego? W jakim stopniu
dana metoda otwiera uczniów na doświadczenie osobowego spotkania z Bogiem?
Pytania te były impulsem do wyeksponowania celu pracy aby pokazać, w jaki sposób
najlepiej realizować katechezę młodszej młodzieży, w jaki sposób można zastosować wybrana
do tego celu metodę nauczania? Dlatego autorka częściowo opisała problemy, jakie katecheci
napotykają w swojej pracy, przeprowadzając ankietę wśród nauczających katechetów i
548
XV Zgromadzenie ogólne synodu biskupów, Młodzi, wiara i rozeznawanie powołania, Dokument
końcowy, Watykan 22 października 2018, 16.
137
analizując ich odpowiedzi. W ankietach uczestniczyli katecheci z różnych regionów Ukrainy,
którzy bezpośrednio doświadczają trudności katechezy młodszej młodzieży i mogą obiektywnie
ocenić aktualną sytuację katechezy na Ukrainie. Wyniki kwestionariusza pokazały, że ukraińska
katechetyka wymaga udoskonalenia pod względem metod i środków dydaktycznych. Na
Ukrainie istnieje pilna potrzeba opracowania podręczników katechetycznych, zeszytów,
podręczników do pracy ze wszystkimi kategoriami wiekowymi i młodzieżą, o czym świadczą
wyniki badania.
Katecheci zwrócili uwagę na konieczność zainteresowania młodzieży na zajęciach,
umiejętność skupienia uwagi na abstrakcyjnych ale koniecznych programowo tematach, na
sztukę wyjaśniania Słowa Bożego. Autorka zastosował również kwestionariusz na terenie miasta
obwodu Odeskiego w szkole średniej UWK №2-liceum-szkoła zawodowa, wśród uczniów w
wieku od 12 do 15 lat. W ten sposób udało się ustalić aktualny stan zainteresowania młodzieży,
ich relację z rodzicami, rówieśnikami, nauczycielami, przyjaciółmi. Zbadano ich stosunek do
zajęć szkolnych i pozaszkolnych, ich stosunek do religii i stan edukacji religijnej w ukraińskich
rodzinach, przedstawiając wyniki badań w aneksie pracy. Autorka proanalizowała jedyny
program katechetyczny, który był opracowany w 2002 r. przez ks. A. Maciąga i na podstawie
osiągnięć współczesnej pedagogiki przedstawiła propozycję stworzenia kalendarza
tematycznego i corocznego planowania lekcji katechetycznych z młodszą młodzieżą. Baza do
tego stał się program katechetyczny dla ósmej klasy.
Autora podzieliła strukturalnie swoją pracę magisterską na cztery części. W pierwszej
części pokazała, jakie miejsce zajmuje młodzież w strukturze Kościoła, parafii i jak Kościół
wdraża podstawy Soboru Watykańskiego II w odniesieniu do wychowania chrześcijańskiego.
Drugą część autorka poświęciła bezpośrednio młodszej młodzieży. Dlatego przedstawiła
opis zmian fizjologicznych i biologicznych w okresie dojrzewania młodzieży, wskazała na
specyfikę sfery psycho-emocjonalnej, proanalizowała sytuację społeczną i religijną w rodzinach,
w których wychowuje się nastolatki
Biorąc pod uwagę tempo i specyfikę fizjologicznego i psychogennego rozwoju
młodszych uczniów, autorka zaproponował rozważenie tematu trzeciej części, dotyczącej metod
nauczania tej kategorii wiekowej. Autorka kierując się klasyfikacją, ktorą zaproponował ks. prof.
Mieczysław Majewski, przedstawiła opis i zakres stosowania biblijnych, liturgicznych,
dydaktycznych, ewangelicznych metod pracy z młodzieżą.
„Kościół i organizacje religijne na Ukrainie są oddzielone od państwa, a szkoła
oddzielona od Kościoła. Żadna religia nie może być uznana przez państwo za obowiązkową” -
mówi artykuł 35 Konstytucji Ukrainy. W związku z tą trudną sytuacją na Ukrainie, gdzie
katecheza jest odległa od prawa publicznego, autorka w czwartej części swojej pracy pokazał
138
paralelę między katechetycznym i pedagogicznym dziedzictwem pedagogiki i przeanalizowała,
w jaki sposób katecheza może wykorzystać osiągnięcia pedagogiczne. Autorka przeanalizowała
także legislacyjną bazę edukacyjną Ukrainy i podstawowy program katechetyczny Ukrainy od
2002 roku.
Ustawa Ukrainy „O wolności sumienia i organizacji religijnych” od 1991 r. art. 6
podkreśla, że „organizacje religijne mają prawo, zgodnie ze swoimi wewnętrznymi wytycznymi,
do tworzenia instytucji i grup edukacyjnych dla dzieci i dorosłych w celu edukacji religijnej, a
także do studiowania w innych formach, wykorzystując dla nich pomieszczenia, które są
własnością lub są udostępniane do użytku”. Ponieważ zgodnie z ustawodawstwem organizacje
chrześcijańskie mają prawo studiować w swoich instytucjach kościelnych, nigdy nie jest
zabronione uczenie się i zdobywanie doświadczenia pedagogicznego w szkołach świeckich.
Zatem w oparciu na doświadczenia ukraińskiej szkoły UWK №2-lyceum-szkoła zawodowa, w
której używany od ponad 20 lat w praktyce system klasowo-tematyczno-lekcyjny (System
klasowo-tematyczno-lekcyjny wprowadzony na Ukrainie dopiero od 2017 roku), autorka
zaproponowała stworzenie tematycznego i rocznego planowania katechezy na podstawie
podstawowego programu katechetycznego na Ukrainie. Powinien on być realizowany na
Ukrainie w wspólnotach parafialnych na etapie przejścia od tradycyjnej edukacji do nowego
paradygmatu edukacyjnego.
Autorka uważa także, że treść pracy może posłużyć jako materiał pomocniczy dla
katechetów specjalizujących się w pracy z młodzieżą, a także może być przydatny dla
naukowców i nauczycieli, którzy dążą do opracowania programów tematycznych, podręczników
katechetycznych, zmierzających do wykorzystania skutecznych metod nauczania, zwłaszcza w
katechezie młodszej młodzieży.
139
Закінчення
В Святому Письмі читаємо настанову від Господа Бога , яку можна адресувати до
дорослих, батьків, вчителів, вихователів, священиків та катехитів: «Привчай юнака до
дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.» (Пр. 22,6. Пер. І. Огієнка). Тому
Церква, дивлячись на молодшу молодь як на підростаючу надію, як на великий виклик для
майбутнього еклезіальної спільноти, передбачає різні форми релігійної формації:
молодіжний катехуменат, катехизи християнського втаємничення, принагідні та
неформальні спільнотові зустрічі.
Першою причиною для обрання теми магістерської праці був той факт, що
катехиза підліткового віку довгий час не була чітко окреслена, а складалася з частин
катехизи для дітей та дорослих. Вимагала більшого дослідження та обговорення.
Загальний Катехитичний Довідник наголошує на пропозиції нової катехизи для молоді,
яка реагувала би на чутливість та потреби молодого покоління, враховувала різні
напрямки християнського виховання. Можемо навести приклади такої катехитичної
діяльності: виховання у правді та свободі згідно з Євангелієм, формування сумління,
любові, християнського обов’язку в суспільстві. Важливо не оминути питання вибору
покликання, євангелізації та задіяння підлітків в житті парафії549.
Згідно з навчанням Другого Ватиканського Собору, катехиза повинна в своїй меті
провадити людину до особистої зустрічі з Богом, який об’являється людству через Ісуса
Христа. Для досягнення цієї кінцевої мети катехити в душпастирській праці з підлітками
мають звертати неабияку увагу на активізацію катехизованих. Активна участь в
катехитичних заняттях є запорукою плідного сприймання Євангелія, формування дозрілої
віри, оскільки віра породжується зі слухання, а слухання через сприймання Божого Слова.
(Пор. Рим. 10, 17).
Необхідність душпастирства молоді підкреслив Синод Єпископів, що розпочався 3
жовтня 2018 року та тривав до 28 жовтня 2018 року в Римі під назвою «Молодь, віра і
розпізнавання покликання». Під час Синоду з’явилася потреба трактувати душпастирство
молоді як покликання. Підкреслювалася потреба розвитку та підтримання всебічних
душпастирських ініціатив, які допомагають пережити період від дитинства до дорослості
549
Пор. ЗКД 182 і 185.
140
в межах християнської спільноти. Синод підтвердив, що створення молодіжних
парафіяльних рухів та спільнот допомагають в процесі формації молоді у вірі 550.
Друга причина пов’язана з тим, що початок підліткового віку співпадає з початком
формування найбільш високого рівня навчальної та пізнавальної діяльності. Цей віковий
період дуже важливий для педагогічного впливу. Пошук та вибір різних методів та засобів
для того, щоб донести Євангеліє до молодшої молоді, задовільнити пізнавальні потреби
підлітків, навчити їх найрезультативніше сприймати правди віри, врахування потреб даної
вікової категорії, його особливостей, та недостатня теоретична розробка літератури з
проблематики даної праці спонукало вибрати тему для магістерського дослідження
«Методи навчання та їх роль в катехизі молодшої молоді».
Дана праця частково висвітлила проблематику ролі методів навчання в катехизі
молодшої молоді. Показала, яким чином катехити можуть краще пізнати особливості
середнього шкільного віку, формат інтересів, зацікавлень підлітків, їх ставлення до
суспільства, Бога та Церкви. Методи навчання мають слугувати допоміжним засобом у
пізнанні віри катехизованими. Не існує однієї стислої конкретної класифікації навчальних
методів, тому авторка вибрала для аналізу серед всіх можливих класифікацій одну,
запропоновану кс. проф. Мечиславом Маєвським. Послугуючись додатковою літературою
авторка розглянула, як катехити можуть послуговуватися біблійними, літургічними,
дидактичними та євангелізаційними методами.
Вибір методів навчання та пристосування їх до катехитичної програми дозволяє
поглибити виклад релігійних знань. Оскільки важливі критерії, за якими катехити
підбирають відповідний метод, єпископ А. Длугош пропонує до загального питання «як
вчити?» Щоб проаналізувати відповідний метод слід відповісти на кілька питань: Яким
чином даний метод спричиняється до активізації учнів та заохочує їх до активної
діяльності? Яким чином вчить самостійності? Яким чином впливає на сприйняття
навчального матеріалу, свідому участь катехизованих в навчально-дидактичний процесі?
Якою мірою використаний метод вчить правильного зрозуміння біблійного тексту? Яким
чином метод служить поштовхом для того, щоб катехизовані відкрили свої серця на голос
Божий?551
Ці питання становили поштовх до розкриття мети магістерської праці: показати,
якими шляхами найкраще реалізується катехиза молодшої молоді, яким чином можна
застосувати той чи інший метод навчання? Тому авторка праці частково описала
проблеми, з якими зустрічаються катехити в своїй праці шляхом проведення анкетування
550
XV Zgromadzenie ogólne synodu biskupów, Młodzi, wiara i rozeznawanie powołania, Dokument
końcowy, Watykan 22 października 2018, 16.
551
A. Długosz, B. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, Kraków 2000, c. 89.
141
катехитів та зробивши аналіз їх відповідей. В анкетуванні брали участь катехити з різних
областей України, які безпосередньо мають досвід катехизації молодшої молоді та могли
об’єктивно надати оцінку сучасній ситуації катехитики в Україні. Результати анкети
показали, що українська катехитика потребує великих доопрацювань відносно методів та
засобів навчання. В Україні існує нагальна потреба розпрацювання катехитичних
посібників, зошитів, підручників для праці зі всіма віковими категоріями та молоддю в
тому числі, про що свідчать результати анкетування.
Катехити звертали увагу на вмінні зацікавити молодь на заняттях, вмінні
акцентувати їхню увагу на абстрактних моментах, мистецтві пояснення Божого Слова.
Авторка так само застосувала анкетування на теренах м. Южного одеської області в
загальноосвітній школі УВК №2-ліцей-ПТУ учнів від 12 до 15 років. Таким чином
вдалося встановити актуальний стан зацікавлень підлітків, їх відносини з батьками,
ровесниками, вчителями, друзями. Досліджувала їх ставлення до навчання в школі та
позашкільних занять, їх відношення до релігії та стан релігійного виховання в українських
сім’ях, подавши результати досліджень в додатках. Авторка проаналізувала єдину
катехитичну програму, розроблену в 2002 році кс. А. Мацьонгом та на підставі досягнень
сучасної педагогіки представила пропозицію створення календарно-тематичного та
річного планування катехитичних занять з молодшою молоддю. Прикладом стала
катехитична програма для восьмого класу.
Авторка поділила структурно свою магістерську працю на чотири розділи. Перший
розділ показав, яке місце займає молодь в межах структури Церкви, парафії та яким чином
Церква реалізує засади Другого Ватиканського Собору відносно християнського
виховання.
Другий розділ авторка присвятила безпосередньо молодшій молоді. Для цього
представила опис фізіологічних та біологічних змін організму підлітків, вказала на
особливості психо-емоційної сфери, соціальної та релігійної ситуації в сім’ях, де
виховуються підлітки.
Враховуючи темпи та особливості фізіологічного та психогенного розвитку
молодших школярів, авторка запропонувала тему третього розділу, що стосуються
методів навчання даної вікової категорії. Авторка, керуючись класифікацією
запропонованою кс. проф. Мечислава Маєвського, подала опис та сфери застосування
біблійних, літургічних, дидактичних, євангелізаційних методів праці з молоддю.
«Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від
церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.»-говорить стаття
35 Конституції України. В зв’язку з цією складною ситуацією в Україні, де катехиза
142
віддалена на законодавчому рівні від державних шкіл, авторка в четвертому розділі праці
показав паралель між катехитичними та педагогічними надбаннями педагогіки та
проаналізувала, яким чином катехитика може користати з дидактичних надбань
педагогіки. Авторка також проаналізував законодавчу освітню базу України та Основну
програму катехизації України від 2002 року.
Закон України про «Свободу совісті та релігійні організації» від 1991 року ст. 6
наголошує на тому, що «Релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх
настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а
також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що
їм належать або надаються у користування» 552. Оскільки згідно законодавства
християнські організації мають право на навчання в межах своїх церковних установ, але
ніде не заборонено пізнавати та переймати педагогічний досвід світських шкіл. Тому на
підставі досвіду української школи УВК №2-ліцей-ПТУ, в якій вже понад 20 років
застосовують на практиці класно-тематично-урочну систему, що запроваджена в Україні
тільки з 2017 року, авторка запропонувала створення тематичних планувань на основі
Основної програми катехизації в Україні. З метою застосування в практичній діяльності
катехитів України в парафіяльних спільнотах на етапі переходу від традиційної освіти до
нової освітньої парадигми.
Авторка вважає, що зміст даної магістерської праці може стати допоміжним
матеріалом для катехитів, які спеціалізуються на праці з молоддю, для науковців,
педагогів, які ставлять собі за мету розробку тематичних програм, катехитичних
підручників, в яких прослідковуються використання методів навчання, особливо в
катехизації молодшої молоді.
552
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації,
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 [05.05.2019].
143
Streszczenie
Młodość jest okresem, w którym każdy odkrywa samego siebie i swój własny świat
wewnętrzny, w którym łączy wielkie plany. Pojawia się wtedy pragnienie nawiązania kontaktów
społecznych z innymi ludzmi i radość związana z obiecującym odkrywaniem życia. Często jest
to także wiek nurtujących pytań oraz niepokojących poszukiwań. Z tego względu posługa
katechetyczna wśród młodzieży wymaga poszukiwania różnorodnych metod przekazu
aktywizujących młodzież. Problem metod nauczania młodzieży jest bardzo istotny, bowiem od
doboru metod zależy nie tylko przebieg katechezy, ale i jej skuteczność. Atrakcyjna od strony
metodycznej katecheza budzi zainteresowanie katechizowanych i wyzwala w nich aktywność.
Dlatego rodzi się pytanie, jakie metody aktywizacji i nauczania młodzieży należy stosować w
nauczaniu religii553.
Znany katecheta ks. prof. M. Majewski uważał, że katecheza powinna włączyć się w
dokonujące się przemiany, zwłaszcza w dynamikę rozwoju duchowego młodzieży. To ważlne
zadanie, aby młodzież zaprzyjaźniła się z Chrystusem, poznała prawdę o Nim, praktykowała
miłość, sprawiedliwość i odpowiedzialność. W takim kontekście katechizowani mogą znaleźć w
katechezie odpowiedź na swoje nurtujące pytania egzystencjalne, ukształtować własną
tożsamość. Katecheza młodzieżowa ma odbudować i pogłębić zaufanie do Boga i ludzi, co jest
istotnym kryterium katechezy młodzieżowej554.
Niniejsza praca magisterska ma na celu ukazania, jak prowadzić młodzież do prawdziwej
wiary za pomocą nowoczesnych metod nauczania. Katecheta powinien pamiętać, że obok
konkretnych metod nauczania istnieją również pomoce pedagogiczne, wychowawcze,
wspomagające proces nauczania i katechizacji młodzieży. Na szczególną uwagę zasługują
różnego rodzaju środki audiowizualne np. przeźrocza, filmy, obrazy, audycje i nowoczesne
multimedia. Katecheta powinien wspólnie z młodzieżą poszukiwać nowych metod
aktywizujących. Bp A. Długosz zwraca uwagę na to, że dobór metod zależy od przedyspozycji
katechizowanych i katechety. Nie warto ograniczać się tylko do jednej metody. Zbyt częste
posługiwanie się określoną formą lub metodą może wywołać znudzenie uczniów. Metoda będzie
skuteczna w takim wypadku, kiedy w znacznym stopniu będzię opanowana przez samego
katechetę555.
553
Metody aktywizacji młodzieży w szkolnym nauczaniu religii,
http://www.profesor.pl/mat/na9/na9_t_obara_170204_1.php?id_m=9177 [09.04.2019].
554
Пор. M. Majewski, Pesagogiczno+dydaktyczne wartości katechezy integralnej, Kraków 1995, c. 53.
555
A. Długosz., B. Stypułkowska, Wprowadzenie do dydaktyki biblijnej, Kraków 2000, c. 89.
144
Praca magisterska odpowiada na pytanie, jake miejsce zajmuję młodsza młodzież w
posoborowym nauczaniu Kościoła, jakie problemy pojawiają się w wychowaniu nastolatków,
jak realizuje się katecheza młodzieżowa i jak wygląda współpraca katechety z uczniami. W
treści pracy podana została charakterystyka okresu dojrzewania, dokonany opis fizyczny,
umysłowy, psychologiczny, społeczny w wieku adolescencji. Podany zoatał także analizie
problem pojawienia się zaburzeń psycho-emocjonalnych nastolatków oraz wyeksponowana rola
rodziny, Kościoła, szkoły w niwelowaniu ryzykowego zachowania młodzieży.
Aktualnie istnieje wielki pluralizm metod, dlatego autorka pracy wymienia tylko wybrane
metody katechetyczne: metody biblіjne, liturgiczne, dydaktyczne oraz metody ewangelizacyjne.
Dodaje kryteria doboru metod w katechezie młodszej młodzieży za pomocą nastepujących
punktów: indywidualne możliwości ucznia, kompetencje katechety, zaplecze dydaktyczne
szkoły. Ramy pracy stanowią dokumenty Kościoła katolickiego, wymagania programowe
dotyczące katechezy młodzieży, a także fragmenty prawa Ukrainy w sprawie edukacji i uchwały
Rady Ministrów Ukrainy w sprawie nowej reformy oświaty na Ukrainie. Ponieważ katecheza nie
jest nauczana w szkole w warunkach ukraińskiej edukacji, autorka pokazała, jak w takich
warunkach katecheza może korzystać z nowoczesnych osiągnięć pedagogiki.
145
Додаток 1
Результат опитування молоді віку 12-15 років в школі НВК № 2 міста
Южного, одеської області.
В якості додатка до магістерської праці автором було проведене анкетування
молодшої молоді віком від 12 до 15 років в загальноосвітній школі міста Южного,
одеської області весною 2018 року. В залежності від мети та віку опитуваних автором
була створена анкета, яка охоплювала чотири складники: 1. Відносини з батьками; 2.
Відносини з однолітками; 3. Опис життєвих цінностей та позашкільних інтересів молоді;
4. Ставлення до школи та проблеми викладання уроків (оцінювання, відтворення уроку).
Зі статистичної точки зору, це дослідження не висвітлює всієї соціальної та
релігійної ситуації в Україні, але допомагає на прикладі однієї школи побачити приблизну
картину системи цінностей молоді на щодень.
В опитуванні брало участь загально молодь від 12 до 15 років разом-112 осіб, з них
58% хлопців і 41% дівчат.
Молодь 12 років
Відносини з батьками молоді 12 років

120%
100% 97% 97% 97%

80% 80%
80%
60%
40% 33%
20% 15%
0% 0% 0%
0%
батьки-порадники батьки-вихователі вчать вчать працьовитості вчать релігійності
доброзичливості
хлопці дівчата
Таб. 1.1 В цій серії окремих діаграм показані відносини з батьками, ровесниками,
школою та висвітлені життєві цінності молоді 12 років. Опитано 14 респондентів.
Як видно з таблиці, молодь 12 років перш за все звертається за допомогою до
батьків, коли має проблеми чи сумніви. Батьки, яких молодь назвала уважними,
небайдужими до потреб та досягнень складає 97% хлопців і 97% дівчат. Решта звертається
по допомогу до друзів чи дідусів та бабусь, вважає батьків мало вимогливими. Батьки, які
прищеплюють доброзичливість вважають 15% хлопців та 0% дівчат, натомість батьків, що
146
вчать працьовитості відзначили 33% хлопців та 80% дівчат, що характерно для
українського менталітету (від дівчат вимагають більше). 0% підлітків зауважили, що
батьки не приділяють час на катехизи та не вчать релігійності.
Таб. 1. 2. Таблиця 2 покликана показати, яким чином відбуваються реляція молоді
між собою, з учнями паралельних класів та вміння прийти на допомогу до іншої людини.
Відносини з однолітками молоді 12 років

120%
100%
100%
80%
66%
60% 60%
60%
40% 40%
40% 33%
20%
0% 0% 0%
0%
мають друзів тільки мають друзів в обох не мають друзів можуть захистити не нададуть
в своєму класі класах товариша допомогу другові
Як видно з таблиці, загальна атмосфера в класі середня, мають друзів тільки в

своєму класі, не контактуючи з паралельним класом 33% хлопців та 60% дівчат. В даній
школі хлопці виявилися більш комунікабельними та мають друзів в обох класах 66%, а
дівчата тільки 40%. Позитивна тенденція в тому, що на питання «не мають друзів»
результат анкетування показав 0%. Хлопці швидше прийдуть на допомогу до
скривдженого товариша (100%), натомість 40% дівчат не нададуть допомоги.
Таб. 1. 3. Таблиця 3 охоплює сферу особистих позашкільних занять молоді віком
12 років.
147
Життєві цінності та інтереси молоді 12 років
100%
88%
90% 80%
80% 77%
70% 66%
60%
60%
50% 40%
40%
30% 20% 22%
20%
10% 0% 0% 0%
0%
можуть ; ; ; ; ;
сказати
Таблиця показує, що більшість мають позакласні заняття, та мають початково

сформовані життєві цінності. Сказати «ні» , коли хтось намагається примусити зробити
поганий вчинок можуть 66% хлопців та 60% дівчат, що вказує на формування підліткової
особистості. Спорту присвячують 77% хлопців та лише 20% дівчат, натомість музичну
школу та гуртки відвідують 40% дівчат та 22% хлопців. В особистих відносинах цінується
дружба навідміну від любові та захоплення 88% хлопців та 80% дівчат. Оскільки в
минулій таблиці релігійна сфера не прищеплюється батьками, бачимо, що в особистих
інтересах та формуванні особистості релігійне питання в даній групі відсутнє. (0%).
Таб. 1. 4. Остання четверта категорія-тема школи та проблем оцінювання уроку
вчителями.
Ставлення до школи молоді 12 років

70% 66%
60% 60%
60%
50% 44%
40% 40%
40%
30%
22%
20%
11%
10%
0%
спілкування з цікавий урок з правильність оцінювання знання не завжди
однолітками в класі інтерактивними знань вчителем оцінюються правильно
методами
Оскільки в віці 12 років в молоді розвинуте почуття справедливості, то 60% дівчат

вважають себе несправедливо оціненими вчителями на уроках, хлопці-22% серед
опитуваних. Натомість, 44% хлопців та 40% дівчат вважають оцінювання вчителів
об’єктивними. Серед молоді 12 років цінуються уроки проведені з використанням
дидактичних, інтерактивних методів, цікавими такі уроки назвали 66% хлопців та 60%
148
дівчат. Пріоритетним спілкування між собою в школі відзначили 11% хлопців та 40%
дівчат.
Висновок
Більша частина окресленої молоді 12 років розвивається згідно віку, має
позашкільні захоплення, зацікавлення. Має друзів, має довіру до батьків. Негативним
явищем є не зацікавлення батьків до релігійного розвитку дітей, що зумовлене
відсутністю в Україні катехизи в школі та пострадянською ментальністю населення.
Ця серія діаграм показує групу молоді віком 13 років та їх стосунки з батьками,
ровесниками, школою та висвітлені життєві цінності. Опитано 36 осіб.
Таб. 2.1.

100% 90%
90% 87%
80%
80% 75%
69%
70%
60% 56%
50%
40%
30% 25%
20% 15%
10%
10% 0%
0%
батьки-порадники батьки-вихователі вчать вчать працьовитості вчать релігійності
доброзичливості
Як і в попередньому віці, підлітки 13 років мають довіру до батьків, зберігається

сімейний авторитет. 90% хлопців і 69% дівчат звертаються до батьків за порадою.
Натомість решта 10% хлопців та 31% дівчат звертаються до друзів. Загалом підлітки 13
років хвалять батьків та вважають їх уважними вихователями. 20% хлопців та 12% дівчат
мають труднощі з батьками та відповіли в анкеті, що батьки не приділяють належної
уваги. З результатів опитування бачимо, що більшу частину виховання в сім’ї батьки
приділяють формуванню працьовитості у молоді. 15% хлопців відзначили, що батьки
говорять їм про Бога.
Таб 2.2. Ця діаграма показує, що навідміну від віку 12 років, підлітки спілкуються
менше та зверненні на себе, що відповідає підлітковому віку.
149
90% 81%
80%
70%
60% 55%
50% 50%
50% 40%
40% 35%
30% 20% 19%
20% 15%
10% 6%
0%
мають друзів тільки мають друзів в обох не мають друзів можуть надати не надають
в своєму класі класах допомогу другу допомогу другу
Дівчата по результатам опитування показали себе сміливішими за хлопців, що

виражається в тому, що 81% дівчат готові надати допомогу другові у важкій ситуації,
навідміну від дівчат 12 років, показник яких був тільки 60%. Хлопці 13 років менш готові
підтримати і дивляться по ситуації, перш ніж надавати допомогу іншому. Відносини з
однолітками стають більш розбірливими, багато підлітків відповіли, що їм не
подобаються учні з сусідніх класів. 15% хлопців та 6% дівчат відповіли, що взагалі не
мають друзів в стінах школи.
Таб. 2.3.

100%
88%
90%
80% 70%
70% 60% 62%
60% 50% 50%
50%
40% 31%
30% 25% 25% 25%
20% 10%
10% 7%
0%
можуть ; ; ; ; ;
сказати
В віці 13 років хлопці й дівчата показали високі результати у відповіді на питання:

«чи можуть сказати «ні», коли їх намовляють на поганий вчинок». Натомість з них 30%
хлопців і 12% дівчат не можуть протистояти агресору. Займаються спортом 60% хлопців
та 25% дівчат, що свідчить про активне життя молоді. 25% дівчат та 30% хлопців взагалі
не відвідують спортивні секції та гуртки. Велику цінність як для хлопців так і для дівчат
складає дружба. Під час анкетування багато підлітки уточнювали, що під терміном
«любов» розуміють платонічну, сімейну атмосферу, а не романтичні стосунки.
150
Підвищився інтерес до релігійності, незважаючи на відсутність катехиз в українських
школах. 25% хлопців та 7% дівчат відповіли, що цікавляться релігією.
Таб. 2.4.

80% 70%
70% 62%
60% 55%
50%
50%
40% 31% 32%
30% 25%
20% 18%
20% 10%
10%
0%
спілкування з цікавий урок з правильність правильно знання оцінюються
однолітками в класі інтерактивними оцінювання знань оцінюються зання з не правильно
методами на всіх уроках деяких предметів
Дана діаграма показує картину ставлення до шкільного процесу молоді 13 років.

Великий процент хлопців та дівчат цікавляться уроками з використанням дидактичних
інтерактивних, аудіовізуальних методів. З числа опитуваних 27% молоді не цікавляться
школою та учбовими досягненнями. Молодь відзначила, що знання не завжди правильно
оцінюються вчителем. Молодь вважає, що вчителі оцінюють їх об’єктивно не зі всіх
предметів.
Висновок: Молодь 13 років розвивається згідно віку, має позашкільні заняття,
серйозно ставиться до навчання. Батьки займають ключову роль в процесі виховання та
світогляду молоді. В віці 13 років авторитет друзів поступово починає заміщати
батьківський вплив.
Таб. 3.1.
151
90% 85%
80%
70%
60% 53%
50%
50%
40% 40%
40% 33%
30%
20%
10% 7%
10%
0%
батьки-вихователі вчать доброзичливості вчать працьовитості вчать релігійності
Молодь 14 років мають довіру до батьків, охоче звертаються до них за порадою.

85% хлопців відмічають батьків, як тих, хто приділяє належну увагу вихованню, натомість
15 % з них відповіли, що не відчувають на собі зацікавлення батьків. 33% дівчат
звертаються з порадою до батьків, однак решта 53% -до друзів. 14% дівчат відповіли, що
самостійно вирішують свої проблеми (підліткова автономія). Тільки 10% хлопців дома
вчать віри в Бога і 7% дівчат. Пріоритети батьків в вихованні підлітків так і залишається
наголос на розвитку працьовитості та вмінню спілкуватися з людьми.
Таб. 3. 2.

100% 93%
90%
80% 75%
70%
60% 50% 46%
50%
40% 30% 34%
30% 25%
20% 20%
20%
10% 7%
0%
мають друзів тільки мають друзів в обох не мають друзів надають допомогу не надають
в своєму класі класах другу допомогу
Опитувана молодь у віці 14 років підтримує дружні стосунки як в своєму, так і в

сусідньому класі школи. 20% хлопців та 20% дівчат відповіли, що не мають друзів в
школі, що перевищує показник у молоді 13 років. 25% хлопців та 7% дівчат вважають, що
152
надавати допомогу другові потрібно в залежності від ситуації та відповіли, що він може
вирішити проблему самостійно.
Таб. 3.3.
Життєві цінності та інтереси мололоді 14 років

100% 90% 93%
90%
80%
70%
60% 55% 53%
50% 45% 45%
40%
40% 33%
30% 20%
20% 10% 7%
10% 5%
0%
можуть ; ; ; ; ;
сказати
Як і попередня вікова категорія, молодь 14 років має високу опірність негативному

впливові, тільки 10% хлопців та 7% дівчат не можуть протистояти агресору. Хлопці більш
займаються спортом, ніж дівчата. 40% хлопців та 47% дівчат відповіли, що не відвідують
спортивні секції та гуртки. Ставлення до дружби та любові майже зрівнялося, в поняття
«дружба» підлітки вкладають відповідальність, чесність, вірність, довіра. В поняття
«любов» як хлопці так і дівчата у віці 14 років вкладають не тільки соціальний, а й
романтичний контекст. Релігійність підлітків цікавить на 10% хлопців та 7% дівчат.
Таб. 3.4.

90% 80%
80%
70%
60% 55%
50% 53%
50% 45%
40%
40% 30%
30% 20%
20%
10% 5% 7%
0%
спілкування з цікавий урок з правильно правильно знання оцінюються
однолітками інтерактивними оцінюються знання оцінюються знання не завжди
методами з усіх предметів з деяких предметів правильно
Молодь 14 років цікавиться проведенням уроків з використанням інтерактивних

методів, тільки 15 % підлітків відповіли, що їх не цікавить школа та навчання.
153
Спілкуванню з ровесниками в школі приділяється менша увага, ніж навчанню.
Оцінюванням в школі підлітки відносно задоволені, але відзначають, що правильно
оцінюються тільки окремі предмети. Молодь дописувала під час анкетування, що болісно
реагує на постать вчителя, якщо він кричить та принижує учнів в класі.
Висновок: Молодь 14 років розвивається згідно віку, має позашкільні інтереси,
починає проявлятися підліткова автономія та авторитет друзів. Достатньо часу приділяє
навчанню, спілкуванню з друзями. Релігійний розвиток світської молоді має найменші
показники.

100% 90%
90%
80% 75%
70%
60% 55%
50% 45%
40%
30% 27%
18%
20%
10%
0%
звертаються за батьки-вихователі вчать вчать працьовитості вчать релігійності
порадою до батьків доброзичливості
Таб. 4.1.
У віці 15 років молодь за порадою найбільше звертається до батьків. 25% хлопців і
55 % дівчат йдуть до друзів. 16% опитуваних вважають, що батьки не приділяють
належну увагу вихованню. Більшість ( 94% хлопців та 90% дівчат) батьків окреслили як
турботливих. Як і в минулих категоріях головну роль в вихованні української молоді
батьки виділяють розвитку працьовитості. Натомість релігійному вихованню приділяється
тільки 6% в вихованні хлопців та 27% у вихованні дівчат.
Таб. 4.2.
154
100% 91%
90%
80% 73%
68%
70%
60%
50%
40% 31% 32%
30%
18%
20% 9% 10% 9%
10% 6%
0%
мають друзів тільки мають друзів в обох не мають друзів надають допомогу не нададуть
в своєму класі класах другу допомогу другу
У віці 15 років опитувані підлітки найбільше мають друзів в обох класах та

позитивно ставляться до них. Тільки 18% дівчат та 6% хлопців вказали, що не мають
друзів. Схильні до надання допомоги другові незалежно від ситуації. (навідміну від
підлітків 13 років).
Таб. 4.3.

100% 94%
90%
90%
80%
70%
60% 56% 55%
50% 44% 45%
40% 36% 36% 37%
30%
19%
20%
10% 7%
0%
0%
можуть ; ; ; ; ;
сказати
Майже 100% опитуваних вказали на наявність сили волі та вміння протистояти

агресору. (94% хлопців та 90% дівчат). З них 16 % не змогли надати позитивну відповідь
на це питання. Як і в минулих опитуваннях підлітки займаються спортом, відвідують
позакласні гуртки. Тільки 37% хлопців та 28% дівчат зазначили, що не відвідують ані
гуртки, ані спортивні секції. Дружба та любов займають майже однакове по важливості
місце в життєвих цінностях молоді. Процент релігійності молоді 15 років низький, тільки
7% хлопців відповіли, що вірять в Бога та цікавляться релігією.
Таб. 4.4.
155
90% 82%
80%
70% 62%
60% 50%
50% 45%
40% 37%
30% 25% 25% 25%
18% 18%
20%
10%
0%
спілкування з цікавий урок з знання оцінюються знання оцінюються знання не
однолітками інтерактивними правильно з усіх правильно з деяких оцінюються
методами предметів предметів правильно
Найбільше по результатах даної категорії молодь 15 років цікавить уроки з

інтерактивними методами навчання. Почуття справедливості, притаманне молоді в 15
років виражене в ставленні до оцінювання вчителями досягнень та знань. Спілкуванню з
однолітками в класі підлітки віднесли найменшу роль.
Висновок: Молодь 15 років розвивається згідно віку, має позашкільні захоплення,
не розмежовує поняття дружби та любові. Цікавиться навчанням, критеріями
правильності оцінки знань вчителем.
Молодь, що брала участь в опитуванні, підкреслювала, що найбільше цінує
дружбу, відданість, щирість, відвертість у відносинах з людьми. Цілком добре розуміє
своє майбутнє, багато опитуваних подавали приклад майбутньої професії, своїх
захоплень.
156
Анкета для учня середньої школи
«Молодь: життєві цінності, родина, друзі»
(анкета є анонімною)
Клас……………….Стать………………Вік……………….
1. Визнач, до кого перш за все звертаєшся про допомогу, коли маєш проблеми
чи сумніви:
А) до батьків;
Б) до вчителів;
В) до друзів;
2. Твої батьки:
А) уважні до тебе, цікавляться твоїми досягненнями;
Б) мало вимагають і ти хотів (ла) б більше уваги;
В) застосовують суворі покарання;
3. Чого хотів (ла) би навчитися від батьків:
А) доброзичливості;
Б) працьовитості;
В) релігійності;
4. Яка теза найкраще описує твої стосунки з батьками?
А) в більшості випадків щасливо, але бувають моменти, коли вони дуже дратують;
Б) Щось звичайне та нудне;
В) сварки
Г) інше (напиши)……………………………………………………………..
5. Зазнач речення, з яким згідна (згідний):
А) Я маю друзів тільки в своєму класі;
Б) Я маю друзів тільки в сусідньому класі;
В) Я однаково маю друзів як в своєму, так і в сусідньому класі;
Г) Мені не подобаються учні з сусіднього класу;
Д) Я не маю друзів в школі;
6. Чи надаєш допомогу другові?
А) Ні - нехай він один справляється;
Б) я намагаюся допомогти один (на) чи з іншими учнями;
В) я допоможу тим, що розмовляю про це з вчителем;
7. Чи можеш ефективно говорити "ні", коли хтось переконує робити погані вчинки?
А) так;
Б) ні;
157
Д) я не знаю.
8. Чи займаєшся спортом, відвідуєш позакласні гуртки, музичну школу? Відповідь
напиши
9. Коли тобі найцікавіше в школі:
А) коли проводять цікавий урок з інтерактивними методами (фільми, відео,
малюнки;)
Б) коли не треба нічого робити;
В) коли на перервах спілкуєшся з друзями;
10. Опиши, будь ласка, ситуації, які для тебе в школі здаються найбільш прикрими:
12. Як вважаєш, чи завжди відчуваєш, що твої знання оцінюються правильно:
А) завжди, з усіх предметів;
Б) Тільки з деяких предметів;
В) Знання не оцінюються вчителем правильно.
13.Опиши, будь ласка, ситуації, які в школі тобі здаються найбільш приємними:
14. Опиши, будь ласка, як проводиш свій вільний час:
15. Які якості є для тебе найбільш важливі:
А) дружба;
Б) любов;
В) релігійність;
16. Визнач три якості, які найбільше цінуєш в людях:
17. Що є для тебе найбільш цінним у житті?
158
Додаток 2
АНКЕТА ДЛЯ ПАРАФІЯЛЬНИХ КАТЕХИТІВ
1. Опишіть, які труднощі виникають в катехизі молодшої молоді

_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
2. Чи вистачає Вам катехитичних матеріалів?

_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
3. Як Ви ставитеся до використання активізуючих методів (фільм, музика,

зображення) в катехизі молоді?
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
4. Чого найбільше потребує сучасна молодь на Вашу думку?

_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
5. Чи задоволені Ви станом сучасних катехитичних програм, матеріалів,

зошитів?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
159
Додаток 3
Пропозиція річного тематичного програмного планування згідно Основної
програми катехизації дітей та молоді в римо-католицькій Церкві в Україні на прикладі 8
класу «Звершення християнської містерії». На 2018-2019 навчальний рік.
Річне програмне планування VIII клас: Звершення християнської містерії (1 година
в тиждень)
І семестр-16 учбових тижнів. ІІ семестр – 18 учбових тижнів.
Разом кількість годин на рік – 34.
№ теми Зміст катехитичного матеріалу Кількість годин в темі
І семестр
1 Місце Літургії в житті Церкви 2
2 Хрещення та його значення 3
3 Євхаристія дорога до вічності 5
4 Таїнства Покаяння та Єлеопомазання 5
ІІ семестр
5 Значення таїнства Священства 2
6 Подружжя в планах Бога 3
7 Моральне життя християнина 3
8 Сакраменталії 2
Резерв 9 годин
Всього 34 години
Пропозиція зразка тематичного планування теми №1 «Місце Літургії в житті

Церкви» календарно-тематичне планування:
№ Дата Зміст теми Тип уроку (катехизи)

Ознайомлення з програмою. В-м
1
Літургія – це молитва Христа і Церкви. О-п
2 Пасхальна Містерія в Таїнствах Церкви О-п
3 Целебрація Літургії Церкви Р-о
160

Praca Magisterska. Katarzyna Szeptycka. Moja Korekta

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Praca Magisterska. Katarzyna Szeptycka. Moja Korekta

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Spis treści

AG – Другий Ватиканський Собор, Декрет про місійну діяльність церкви

Католицька Церква все більше звертає увагу на проблеми молодого покоління.

ІІ Ватиканський Собор спричинився до однови всього катехитичного процесу,

1. Молодь в пособоровому вченні Церкви

2. Катехитичне виховання молоді

3. Проблеми катехизації підлітків

Поведінку, мотивацію вчинків, труднощів та освітніх потреб молодої людини

Враховуючи особливості підліткового віку, зростаючі прагнення молоді до

Отримати відповідну катехизацію – це неодмінне право та потреба кожного

1. Індивідуальні можливості учня

3. Дидактичні реквізити школи

Відносини з батьками молоді 12 років

100% 97% 97% 97%

Відносини з однолітками молоді 12 років

Як видно з таблиці, загальна атмосфера в класі середня, мають друзів тільки в

Таблиця показує, що більшість мають позакласні заняття, та мають початково

Ставлення до школи молоді 12 років

Оскільки в віці 12 років в молоді розвинуте почуття справедливості, то 60% дівчат

Відносини з батьками молоді 13 років

Як і в попередньому віці, підлітки 13 років мають довіру до батьків, зберігається

Дівчата по результатам опитування показали себе сміливішими за хлопців, що

Життєві цінності та інтереси молоді 13 років

В віці 13 років хлопці й дівчата показали високі результати у відповіді на питання:

Ставлення до школи молоді 13 років

Дана діаграма показує картину ставлення до шкільного процесу молоді 13 років.

Молодь 14 років мають довіру до батьків, охоче звертаються до них за порадою.

Відносини з однолітками молоді 14 років

Опитувана молодь у віці 14 років підтримує дружні стосунки як в своєму, так і в

Життєві цінності та інтереси мололоді 14 років

Як і попередня вікова категорія, молодь 14 років має високу опірність негативному

Ставлення до школи молоді 14 років

Молодь 14 років цікавиться проведенням уроків з використанням інтерактивних

Відносини з батьками молоді 15 років

У віці 15 років опитувані підлітки найбільше мають друзів в обох класах та

Життєві цінності та інтереси молоді 15 років

Майже 100% опитуваних вказали на наявність сили волі та вміння протистояти

Найбільше по результатах даної категорії молодь 15 років цікавить уроки з

1. Опишіть, які труднощі виникають в катехизі молодшої молоді

2. Чи вистачає Вам катехитичних матеріалів?

3. Як Ви ставитеся до використання активізуючих методів (фільм, музика,

4. Чого найбільше потребує сучасна молодь на Вашу думку?

5. Чи задоволені Ви станом сучасних катехитичних програм, матеріалів,

№ теми Зміст катехитичного матеріалу Кількість годин в темі

Пропозиція зразка тематичного планування теми №1 «Місце Літургії в житті

№ Дата Зміст теми Тип уроку (катехизи)

3 Целебрація Літургії Церкви Р-о

You might also like