Dyplom Na Temu Rannyohrystyyans'ka Eshatolohiya

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛЬВІВСЬКА ДУХОВНА СЕМІНАРІЯ СВЯТОГО ДУХА
Філософсько-богословський факультет
Кафедра богослов’я
РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА ЕСХАТОЛОГІЯ:
ПИТАННЯ ХІЛІАЗМУ В АВТОРІВ ІІ-ІІІ СТОЛІТЬ

Дипломна робота
Студент 5-го курсу: Володимир Самець

Науковий керівник: Олександра Вакула
доктор патристичних наук
Львів 2008
ЗМІСТ
Зміст ............................................................................................................................................... 2
Вступ .............................................................................................................................................. 4
Розділ 1. Причини виникнення хіліазму................................................................................. 8
1.1. Юдейське середовище та Старий Завіт................................................................... 9
1.2. Характеристика майбутнього царства в Старому Завіті....................................... 10
1.3. Хіліазм в Новому Завіті……………………............................................................ 13
1.3.1. Хіліастичне царство книги Одкровення ....................................................... 14
1.4. Філософські та богословські погляди на хіліазм.................................................. 19
Розділ 2. Хіліастичні погляди Юстина та Іринея Ліонського............................................ 21
2.1. Питання смерті в Юстина......................................................................................... 21
2.1.1. Життя праведників після смерті.................................................................. 24
2.1.2. Життя грішників після смерті...................................................................... 25
2.1.3. Друге пришестя............................................................................................... 26
2.1. 4 Хіліастичне царство Юстина....................................................................... 28
2.1.5. Воскресіння та кінець світу........................................................................... 29
2.2. Питання смерті в Іринея Ліонського....................................................................... 30
2.2.1. Стан праведників після смерті...................................................................... 32
2.2.2. Стан грішників після смерті.......................................................................... 33
2.2.3. Друге пришестя............................................................................................... 34
2.2.4. Воскресіння....................................................................................................... 37
2.2.5. Хіліастичне царство Ісуса Христа............................................................... 38
Розділ 3. Хіліастичні погляди Іпполита та Тертуліана........................................................ 41
3.1. Питання смерті в Іпполита....................................................................................... 41
3.1.1. Стан праведників після смерті...................................................................... 42

Зміст 3
3.1.2. Життя грішників після смерті...................................................................... 42
3.1.3. Друге пришестя............................................................................................... 43
3.1.4. Воскресіння та кінець світу .......................................................................... 44
3.1.5. Хіліастичне царство....................................................................................... 45
3.2 Питання смерті в Тертуліана..................................................................................... 46
3.2.1. Друге пришестя Христа................................................................................. 48
3.2 2. Воскресіння та Сташний суд ........................................................................ 49
3.2.3 Хіліастичне царство ....................................................................................... 50
Висновки....................................................................................................................................... 52
Список використаної літератури ............................................................................................ 56

ВСТУП
Дана праця досліджуватиме, аналізуватиме та представлятиме поняття хіліазму творах
церковних письменників II-III го ст. –– Юстина, Іринея Ліонського, Іполита та Тертуліана.
Розглядаючи та осмислюючи погляди кожного з них зокрема, намагатимемося віднайти та
представити основні історичні, богословські та соціальні підстави, на які опирався
церковний автор у своєму есхатологічному баченні та апокаліптичних ідеях.
Вчення про ( χιλιαs ) –– настання тисячолітнього Царства Ісуса Христа на землі після
Його Другого приходу вже з самого початку його формування в історії доктрини ранньої
Церкви було досить суперечливим пунктом богослов’я останніх речей. Ця особлива
доктрина стала місцем дискусій для багатьох мислителів, богословів та науковців. На
сьогодні в Україні немає досліджень на тему хіліазму, як провідну течію
ранньохристиянської есхатології.
В нашій дипломній роботі ми спробуємо віднайти місце та середовище, де виникло
та розвивалось це поняття, вивчимо основні значення, які були йому притаманні та
спробуємо розглянути його у світлі церковного вчення християнських письменників II-ІІІ
го ст. Об’єктом нашого дослідження буде розгляд вчення про тисячолітнє царство в
богословських поглядах . Юстина, Іринея Ліонського, Іполита та Тертуліана. Хоча погляд
письменників стосовно даного питання є подібним, проте існують певні особливості, на
які вони наголошували, кожен у своїй власній інтерпретації. Таким чином в ході нашої
праці розглядатимемо хіліастичне вчення на основі творів Юстина, Іринея Ліонського,
Іполита та Тертуліана.
Магістерська робота поділена на три розділи. У першому розділі спробуємо
прослідкувати ті чинники та середовища, які повпливали на розвиток вчення про
хіліастичне царство. Спочатку розглянемо основні напрямки юдейської есхатології –
месіанізм та хіліазм. Після цього ми зробимо аналіз деяких частин із Старого Завіту
Вступ 5
пов’язаних з формуванням цієї доктрини. Крім цього намагатимемося прокоментувати
важливі частини Нового Завіту, зокрема Одкровення Йоана Богослова. Зробимо короткий
огляд юдейської літератури. Далі звернимося до ранньохристиянської есхатології, коротко
оглянувши деякі свідчення періоду Апостольських Отців (Лист Варнави, Сиввілині
записки, Вознесіння Ісаї.)
Другий розділ буду присвячений розумінню хіліазму в Юстина та Іринея Ліонського.
На початку коротко представимо тло та середовище в якому працювали Юстин та Іриней.
Одним з важливих пунктів розгляду буде аналіз вчення грецьких філософів, та окремих
гностичних спільнот, що своєю наукою повпливали на богословські погляди
вищезгаданих богословів.
Пізніше ми представимо вчення Юстина про тілесну смерть та безсмертя душі, долю
людської душі безпосередньо після смерті: місця можливого перебування душі у
потойбічному світі; розуміння небесного блаженства, пекельних мук, другого та славного
приходу Христа, загального воскресіння, Суду та кінця світу. Аналіз вищепереліченого
дасть нам змогу глибше запізнатися у суть вчення про тисячолітнє царство в Юстина та
Іринея Ліонського.
Як відомо, Юстин був одним з перших, апологетів, в якого є присутнє хіліастичне
вчення, тому центральним пунктом другого розділу буде розгляд вчення про хіліазм на
основі поглядів Юстина. Розглянувши оригінальні твори цього церковного автора, а також
основну критичну літературу, виділимо головні аргументи на користь хіліазму Тому ми
представимо опис цього тисячолітнього Царства, феномену тисячоліття, та стану
праведників у ньому. Також виділимо головні біблійні, філософські, сотеріологічні
аспекти, щоб якнайчіткіше подати суть вчення про хіліазм в поглядах
ранньохристиянських письменників.
Пізніше ми зробимо короткий аналіз догматичного вчення про хіліастичне царство
відомого богослова, систематизатора церковної доктрини, борця проти єресей св. Іринея
Вступ 6
Ліонського. З одного боку для Іринея головним було захистити Церкву перед єретиками
систематизувати та відстояти ортодоксійність вчення Церкви, а вже потім розвивати
вчення про хіліазм. З іншого боку Іриней знаходився під сильним впливом творів, а отже і
поглядів Папія, тому велика частина його есхатологічної доктрини присвячена тематиці
настання земного Царства Христа.
Тому важливим аспектом у нашому розгляді стане аналіз авторитетних та
оригінальних творів автора, які в більшій мірі є дотичними до розглянутого нами питання.
Відповідно ми використаємо певну критичну літературу, щоб детальніше та глибше
висвітлити суть та особливості притаманні лише цьому питанню у Ліонського єпископа.
Також ми частково спробуємо порівняти деяких частин, опису земного Царства Христа в
Юстина та Іринея.
Третій розділ нашої праці буде присвячений розгляду розуміння хіліазму в Іполита
та Тертуліана. Ми спробуємо через аналіз головних творів цих авторів показати, яке було
бачення смерті, воскресіння, хіліазму в III-му ст., зокрема в Іполита та Тертуліана.
Характеризуючи бібліографію, яку будемо використовувати у на різних етапах
написання нашої праці, виокремимо оригінальні твори Юстина, ( « Перша та друга
Апологія», « Розмова з Трифоном» ), Іринея Ліонського («Проти єресей»), Тертуліана
(«Проти Маркіона») та інші, які вважаються базовими джерелами в формуванні доктрини
хіліазму II-ІІІ -го ст. Крім цього послуговуватимемось критичною літературою, яка
здебільшого розглядає питання хіліазму у творах цих двох церковних авторів .
Варто наголосити на фундаментальній праці французького вченого Жана Данєлю «
Теологія юдео-християнства». Ця праця чітко і структуровано розкриває основний зміст
та особливості богослов’я ранньохристиянської спільноти. Також досить детально є
показані головні етапи зародження та розвитку хіліазму в житті Церкви в перших двох
століттях.
Вступ 7
На нашу думку особливої уваги заслуговує магістерська праця митрополита Макарія
( Оксіюка ) «Есхатология святиnеля Григория Нисского». Незважаючи на назву ця праця є
надзвичайно широкою та фундаментальною у дослідженнях ранньої святоотцівської
есхатології. Незважаючи на основну тематику праці, що має на меті висвітлення головних
догматичних міркувань святителя Григорія Ниського, автор звертається до аналізу
практично всієї есхатології Християнської Церкви, починаючи від Апостольких Отців і
закінчуючи близько V-го ст.
Все ж таки есхатологія як наука, все ще залишається мало досліджуваною в Україні,
а це стосується книжкового та підручного матеріалу, то у процесі написання цієї роботи
будуть допоміжними різноманітні Інтернет-джерела (статті, наукові праці,
енциклопедичні довідки). Методи, якими будемо послуговуватись у процесі написання
нашої дипломної праці носять переважно аналітичний та дослідницький характер. У
третьому розділі спробуємо застосувати компаративний та синтезуючий елемент, за
допомогою якого можна виділити нечисленні відмінності у вченні Юстина та Іринея
Ліонського, Іполита та Тертуліана.

РОЗДІЛ 1
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ХІЛІАЗМУ
Питання смерті, потойбічного життя та другого пришестя Ісуса Христа завжди було
актуальним у християнській спільноті. Впродовж перших трьох століть Отці Церкви
намагалися пояснити подію Другого приходу Ісуса Христа на землю. Адже, те що буде
після смерті, завжди бентежило людство і лишало таємничість та непевність майбутнього,
що і стало причиною випрацювання Отцями доктрини і спроби пояснити подію Другого
пришестя Христа на землю, та все те, що буде діятися з людиною в тому часі. Тому вартує
зробити огляд найважливіших на наш погляд причин, що призвели до виникнення
хіліазму, есхатологічної течії, яка викликала багато дискусій та питань у
ранньохристиянському богослов’ї.1
Міленаризм, або хіліазм в перекладі з грецького χιλιάς-тисяча2. (або в латинському mille-
тисяча) - течія, яка вказувала на існування земного царства Ісуса Христа між загальним
воскресінням та остаточним судом 3. В часових рамках це царство мало б проіснувати
близько тисячі років, де жили б тільки праведники з Христом і разом з ним мали ввійти у
вічне життя4. Отці-хіліасти (Папій, Юстин, Іриней), вважали, що панування нового
царства розпочнеться після Другого Христового пришестя на землю, де Христос у
видимий спосіб пануватиме між праведниками5. Це царство буде надане праведникам в
нагороду за добре прожите життя. Вони будуть жити у постійному спокою та видимій
Божій присутності. Можна припустити, що в цьому хіліастичному царстві, для праведних
будуть надані духовні та матеріальні блага.
1
Хилиазм Християнство, т. 3.Москва 1995, с 185.
2
http:/ru.wikipedia.org/viki/Хилиазм (15 грудня 2007).
3
Л. Падовезе. Вступ до патристичного богослов‘я. Львів 2001, с. 81.
4
http:/ru.wikipedia.org/viki/Хилиазм (15 грудня 2007).
5
Л. Падовезе. Вступ до патристичного богослов‘я, с. 81.
Причини виникнення хіліазму 9
1.1. Юдейське середовище та Старий Завіт
Перші натяки на зародження хіліазму, як провідної релігійної течії знаходимо в
юдейському середовищі, а особливо в Старозавітніх біблійних текстах та апокрифах, які
просякнуті апокаліптичними та есхатологічними елементами. До хіліастичних книг
відносимо: Єзекію: 36-40; Еноха 4; Даниїл: 7; Апокаліпсис Варуха та інші. Есхатологічний
підхід в старозавітніх писаннях був зумовлений різними причинами релігійного,
соціального, характеру.
Ізраїльський народ час від часу був змушений оборянитися від інших народів-
агресорів, тому він очікував на сильного заступника-царя, який його визволить. Саме про
такого царя-воїна розповідають старозавітні вищезгадані книги. Старозавітні твори в яких
присутні хіліастичні елементи можна охарактеризувати такими рисами: а) акцент на
швидкому приході Месії Спасителя; б) символічність та метафоричність певних образів,
за допомогою яких автор намагається вияснити важливі спасительні моменти6.
Можна вважати, що апокаліптична література виникла через складні політичні
ситуації в історії ізраїльтян, зокрема: вавилонська неволя та панування римлян. В цих
обставинах, юдеї жили в очікуванні на прихід того, який зможе визволити їх від ворогів.
Старозавітна традиція вказувала, що прихід Нового Царства відбудеться в деструктивний
спосіб. Юдеї вважали, що все старе має бути цілковито знищене. Тому протягом
панування над ізраїльтянами різних загарбників весь час підіймалися бунти та повстання і
тоді з новою силою поширювалася тематика месіанізму та хіліазму. На тлі такої боротьби
виникла секта зелотів, що пропагувала революційне повстання, і ставила за ціль знищити
ворогів поновити завіт з Ягве7. В цій боротьбі всі очікували на швидкий прихід Царя Месії
та визволення ізраїльського народу. Все юдейське богослов’я, ізраїльські молитви,
талмуд, стародавні релігійні легенди носять багато месіанських та хіліастичних впливів 8.

6
А. Мень. Исагогика. Ветхий Завет. Москва 2001, с. 501.
7
Там само.
8
С. Булгаков. Апокалиптика и социализм http// www.gumer.info/bogoslov/BulgS/-index.phpt (15. груд. 2007).
Ця література формується протягом трьох століть на протязі двох етапів: а.) після
повстання Маккавеїв (168р.); б.) повстання – Бар-Кохби. (130р.)9.
1.2. Характеристика майбутнього царства у Старому Завіті
В Старозавітніх писаннях провідною була тема віднови юдейського міста Єрусалиму,
який за своїм устроєм буде подібний до стану блаженного Раю, який був до гріхопадіння
першої людини –– Адама, а пізніше, згідно писань Варуха буде взятий разом з Раєм до
неба. Саме в цьому новому Божому місці пануватиме мир, спокій зникне все те, що
розділює людство: злість, ненависть, війни, неспокій, страждання, всі вороги. Ізраїлю
будуть передані в руки юдеїв і отримують належну кару. Про це можемо довідатися з
книги пророка Амоса (5:18-20:)
Горе вам, що прагнете дня Господнього! Навіщо вам той день Господній? Він –– темрява не
світло! Це все одно, якби хтось утік від лева й наскочив на ведмедя, або, ввійшовши в хату,
сперся об стіну, а його б гадина вкусила. Хіба ж бо день Господній не буде темрява, а
світло? Не пітьма без просвітку.
Цей фрагмент вказує, що прихід Господнього дня настане в мілітаристичний спосіб.
В Амоса весь час підкреслюється тематика храму. Вона важлива, бо ізраїльський народ
жив в роздріб невеликими групами, а Єрусалимська святиня була тим місцем, що їх
єднала. В пророка Йоіла можна віднайти два хіліастичні моменти, які б могли нас
зацікавити, з одного боку зібрання всіх в Йосафатовій долині, а з іншого, суд і щасливе
життя з Месією.
Затрубіте в ріг на сіоні, вдарте на моїй святій горі на тривогу. Нехай тремтять всі мешканці
краю, бо надходить день Господній, бо він близько! День темряви й пітьми, день хмари
густої мряки. Немов зірниця, розкидається по горах народ численний сильний, якого, не
бувало споконвіку і після нього більш не буде аж до років найдальших родів. Поперед нього
вогонь пожирає, а позад нього полум’я палить. Край мов райський сад, поперед нього, а
позад нього –– пустиня гола. Ніщо не може утікти від нього! З виду, він наче на коні, мов
рисаки, –– так вони женуться. Скачуть по верхів’ях гір із гуком, немов від колісниць, і з
трісканням, неначе полум’я вогню палкого, що стерню пожирає, немов потужне військо,
вишикуване до бою. Побачать його –– і тремтять народи, у всіх їх, обличчя бліднуть. Вони
9
А. Мень. Исагогика. Ветхий Завет, с.501.
кидаються, немов лицарі, лізуть на мури, немов вояки. Не штовхає один, одного, кожен
своїм шляхом простує. Вони кидаються крізь стріли, й це їм не шкодить[…].Земля трясеться
перед ними, тремтить небо. Затьмарюється сонце й місяць, світло зір гасне. Господь гримить
перед своїм військом, бо його табір превеликий; бо сильний той, хто виконує його волю, бо
великий день Господній та страшний вельми […]. Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст,
скличте святкові збори. Зберіть народ, скличте громаду! Старих згромадьте, зберіть дітей і
немовлят при грудях! Токи будуть пшениці повні, а тискарні будуть переливатися вином та
олією[…]. Ви їстимете до схочу, донаситу, і славитимете Господа, Бога вашого, що так
учинив з вами.; Зберу всіх в Йосафатову долину. Там учиню суд над ними за мій народ та за
моє спадкоємство –– Ізраїля.10
Вибраний народ зможе вповні відчути славу та блаженство. Саме тут віднаходимо
хіліастичний напрямок юдеїв. Мається на увазі те, що земля буде давати плоди більше від
звичайниго. Люди зможуть збирати врожай, який земля ніколи не приносила11.
Юдеї не мали чітко сформульованої доктрини про воскресіння мертвих та загробне
життя. За їхніми міркуваннями, людина після смерті попадала в місце, що звалося Шеол –
темна безодня, куди не попадає світло, а тіні людей живуть в напівпритомному стані 12. У
своєму пояснення про загробне життя, ізраїльтяни багато запозичили від інших народів, і
зробили власний синкретизм, про це не згадується в текстах Старого Завіту, але
зберігається в усній традиції. Від Єгипту вони запозичили теорію, що людина отримує
нагороду чи кару залежно, від того, як вона провела своє земне життя. Крім цього євреї
надіялися, що прийде час, в якому Господь визволить їх з Шеолу. Проте немає докладних
відомостей, як саме це мало б статися.
Смерть розумілася не як норма, а як наслідок відходження від Бога. Тут
проблискують космологічні та антропологічні нотки. Для юдеїв людина складається з
двох світів: видимий - тіло і невидимий –дух. Нове царство Духа, нового міста нового
храму, нового неба і землі, які надані в користування переображеній людині13.
Автор сирійського апокаліпсису Варуха говорить, що земля буде родити в 10000
разів більше ніж завжди, і буде стільки їжі, що ніколи люди не зможуть відчувати голоду.
10
П. Гайденко. Апокалиптика хилиазм, философия.http // www.gumer.info/bibliotekbuks/Science/Article/Guid-
ist Nov. php (23 груд. 2007).
11
А. Мень. Исагогика. Ветхий Завет. Москва 2001, с. 507.
12
C. Kleinhens. Fearful hope. London 1999, p. 40.
13
Дальше мова йде про збільшення всяких плодів на 1000, кожна знедолена людина
відчуватиме себе задоволеною і в достатку. В інших книгах місійне царство має вигляд
нового міста, на престол якого сяде вибраний і відтоді запанує спокій і мир на землі14. Всі
зможуть жити в своє задоволення. Птахи і всі тварини знов будуть служити людям, як
колись служили в едемському саді Адамові. «Немовля гратиметься коло нори гадюки, а
малятко встромить руку в зміїну нору. На святій моїй горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо
земля так повна знання Господа, як води покривають море». (Іс. 11:8-9)
Отож, підсумовуючи, все життя ізраїльтян було пов’язане з постійною надією на
кращі часи і воно закріплювалось релігійними переконаннями. Тому маємо подібні описи
земного нового царя - месії та доволі земного та фабульного царства. І це все подібне до
звичайного заможного царства тієї доби. Юдеї розуміли, що самі не зможуть правити і
вистояти в тому тиску від інших потужних держав, тому собі створювали ідеал чогось
нового, де вони зможуть панувати, тому вірили в Божу справедливість, але зі свого
людського бачення15.
Юдейська есхатологія має два головні напрями: месіанський напрямок характеризує
прихід Месії; хіліастичний – настання нових часів та Його царства 16. В цьому царстві
Ізраїль займе визначне місце між усією спільнотою. Всі народи дивитимуться на Ізраїль як
на зразок, і всі сповідуватимуть закон Мойсея, Єрусалимська святиня відбудується. Месія
стане великим новим царем, якого не було і не буде, всі йому коритимуться і
поважатимуть як великого авторитета. Люди зможуть отримувати більше благ, при цьому
затрачаючи мінімум зусиль, ніколи не буде війни, всі будуть жити в радості і добробуті. В
світі цінуватимуться мудрість і добро. Саме Месія приведе обраний народ своєю
могутністю та величчю до такого блаженного стану. Юдеї очікували зміни і початку
нових порядків з приходом Месії, а тому намагались зі свого боку підготовити і
14
15
16
Л. Падовезе. Вступ до патристичного богослов‘я.Львів 2001, с. 81.
полегшити прихід Месії, здійснюючи певні акції непокори та революції 17. Вони розуміли
прихід нового царя, у славі зі своїм військом, що нищить всіх ворогів.
1.3. Хіліазм в Новому Завіті
Одним із основних текстів Нового Завіту, що говорить про хіліастичне царство вважається
Одкровення Йоана Богослова, зокрема 20-21 розділ, де вказується, що настане час, коли
прийде Христос, заснує тисячолітнє царство і буде тріумфувати. Час написання
Апокаліпсису не відомий. Однак, можна припустити, що цей твір був написаний в кінці
першого століття. Щодо місця написання Апокаліпсиса і досі існує думка, що він був
написаний в Ефесі. Авторство цього твору належить письменнику, який зветься Йоаном,
котрий бачив Ісуса Христа.
Тло, на якому є підготований Апокаліпсис Йоана –– це книги пророків, в яких часто
за допомогою метафор чи інших образів вказуються на прихід Нового Царя. Іншою
важливою тематикою, що популяризувала хіліазм був мессіанізм, який пропагував прихід
Месіанського Царства тобто прихід Месії царя і початок нового найсильнішого
ізраїльського царства18. Можна сказати, що вона є центральним б і біблійним документом,
на якому побудоване майже все вчення Отців про хіліазм.
Сатана воюватиме з Христом, буде переможений та скинутий в вогняне озеро і всі
хто його підтримував будуть покарані небесним вогнем. Вибрані отримають царство
Боже, а грішників скинуть в вогняне озеро19.
Під вогняним озером розумілося поняття шеолу-безодні. Як вже ми згадували,
безодня в юдейському народі розумілася, як печера досить великих розмірів, під землею, а
17
18
Ж. Даниелу Христианский милленаризм. http // www.gumer.info/bogoslov-Buks/bogoslov/Daniel-HrisMil.
php. (23 груд. 2007).
19
С. Булгаков. Апокалипсис Иоанна. www.krotov.info/library/bible/comm/apocalip.html (25 грудня 2007).
деколи місце, де перебували грішники очікуючи кари, можна сказати, що це була
видозмінена форма шеолу. В цій безодні мав бути замкнутий диявол. Безодню обрано
тому, що саме дияволи боялися безодні, як про це розповідає Лука у своєму Євангелії.
(Лк: 8, 31): «І вони благали його, щоб Він звелів їм йти в безодню». Цікавим є питання,
чому для Царства Христа вживається число тисяча, а не якесь інше число. За Барклі в
юдейському розумінні –– тисяча це дуже великий проміжок часу, тобто число
розуміється як символ20. Маємо приклади: сатана закутий на тисячу років (От. 20: 7-10,
Йов 9:3) «Людина не відповість на тисячу звинувачень».
1.3.1. Хіліастичне Царство Одкровення
В Одкровенні згадується, що буде перше воскресіння, під час якого воскреснуть лише ті,
що постраждали за віру чи були праведниками. Час цього воскресіння прийде перед
приходом тисячолітнього царства. Всі вірні Христові та апостоли будуть наділені владою
судити інших21.
Після тисячі років сатана буде випущений, і звичайно буде далі продовжувати, сіяти
зло між людьми. Це приведе до того, що він захоче воювати з Богом і збере своїх
прибічників, на битву. Тут згадуються народи Гога і Магога. В Старому Завіті
розповідається, що ці народи виступали проти народу Ізраїлю і були вщент розбиті ним.
Взагалі поняття Гога і Магога диференціювалось з якимись злом.
Бог буде сидіти в білій одежі, що символізує чистоту та досконалість. На останньому
суді будуть суджені всі за свої вчинки. Згадуються два види книг. В одній записані вчинки
людей Даниїл 7: 10 і Ездра 6: 20 «[…] коли прийде визначений час книги розкриються». 22
Інша книга титулується як книга життя. Про неї досить часто каже Ст. Завіт, мова тут
20
У. Баркли. Толкование откровения Иоанна. Брюссель 1987 ,с. 386.
21
У. Баркли. Толкование откровения Иоанна, с. 395.
22
У. Баркли. Толкование откровения Иоанна. Брссель 1987, с.384.
про те щоб не вписувати грішників в книгу живих. Згадка, що море віддасть мертвих
означає, що воскреснуть всі утопальники і ті, що померли наглою смертю. Бог не може
залишити їх без належної кари чи нагороди. Ті, що будуть вибрані не знатимуть, що таке
смерть.
Одкровення говорить про те, що буде створене нове небо і нова земля. « Я створю
нове небо і нову землю.» (Іс. 65:17). Життя в новому часі є постійним актом звеличування
Бога його вибраними. Йоан говорить про створення нового Єрусалиму та відбудову
храму. В Богослужбових єврейських текстах і сьогодні можна почути по створення і
відбудову святого храму, як центр величі і слави Божої 23. Пророки мріяли про побудову
нового храму і вказували його велич буде більша від попередньої. Йоан підтримує цю
теорію і підкреслює велич і святість храму відповідною символікою: коштовні каміння
вулиці з золота, блиск Божої слави.
Всі хто будуть жити в цьому місті зможуть в безпосередньо спілкуватися з Богом і
бачити Його славу. «Я буду їхнім Богом, а вони моїм народом». 24 Такий підхід виявляє
інтимний зв’язок батька і сина, Бога і вибраного народу. Це означає, що проблеми,
нещастя, неспокій, негаразди є позаду, а приходить ера радості, задоволення та життя в
Бозі.
Все буде створене нове, як про це каже сам Бог – Альфа та Омега тобто «початок» і
«кінець»25. Саме в грецькій мові це символізує: A - початок всіх речей, а остання буква
каже не лише про кінець, але про досягнуту ціль. Тим самим Йоан каже, що все життя
починає і закінчується в Бозі.
В Йоановому Апокаліпсисі засуджується всіх тих, хто аморально поводився
здійснив злочини, говорив неправду. Всі вірні Богові будуть спасенні. В цьому
проявляється Божа справедливість і тут маємо відповідно позицію Бога в обіцянці до
23
Там само.
24
У. Баркли. Толкование откровения Иоанна, с.401.
25
У.Баркли. Толкование откровения Иоанна, Брюссель 1987, с. 401.
людини у випадку, як Бог говорить до Авраама, що я буду Богом для твоїх нащадків 26.
Вартим уваги є також момент перекладу слова боязливі тут розуміється не ті, що бояться
Божого гніву, бо вони залишаються вірними синами. А засуджується боязнь визнати
Христа перед іншими тому, що можна зазнати небезпеки чи втратити вигідні для себе
матеріальні умови. Невірними є ті, які відмовилися від науки Христа. Можна вважати, що
вбивцями були, ті які переслідували та вбивали християн. Любодії - це ті, що вели
аморальне життя. Ворожбити – ті, що поклонялися іншим божкам та заперечували
справжнього Бога.
Іншим важливою характеристикою Божого міста є те що не згадується про якийсь
особливий храм. Але уважно почитавши про форму самого нового міста, випливає, що
воно є збудоване у вигляді храму. Місту не потрібний храм, бо там перебуває сам Бог –
саме місто є храмом.
В цьому місті людина може лице в лице оглядати Бога. Це призводе до того що вона
постійно служить Богу і йому поклоняється, що вказує на обраність божих синів.
Блаженство очікує лише тих, які вірно служили Богові тут на землі. 27 В описі видіння
небесного міста представлений перелік коштовних матеріалів, з яких збудована та чи інша
частина. Можливо саме така побудова цього міста вказує на Христову Церкву як Божу
інституцію28.
Коли ми подивимося на Історію Нового завіту, то бачимо що юдеї живуть під
пануванням Римської імперії, та надіються на прихід Месії. Звичайно такий стан гнітив
всіх і тому в народі з величним очікуванням чекали на нові зміни і краще життя. Таким
чином знову розгорілися тема месіанства та хіліазму 29. Палке і глибоке звіщення доброї
новини серед Ізраїлю ствердили авторитет Ісуса Христа, що він є вибраним ватажком,
національним героєм і взагалі надія Ізраїля. (Ді 1:16).
26
У. Баркли. Толкование откровения Иоанна, с.402.
27
У.Баркли. Толкование откровения Иоанна, с. 385.
28
У. Баркли. Толкование откровения Брюссель 1987, с. 387.
29
Там само.
Всі чекали його політично–деструктивної програми сталих порядків, навіть учні
Христа очікували нових вигідних посад чи влади. Та в подальшій науці почувши про
покору, зневагу, смерть Ісуса Христа юдеї не можуть сприйняти Його науки і фактично
виводять на загальне посміховисько та кпини. Тому маємо в текстах Нового завіту дві
течії. Одні засуджують Христа виводячи його поза соціальні верстви. Та інші, що є в
меншості очікують на Боже Царство і про Нього дізнаються, аж після Воскресіння Ісуса
Христа.
За прикладом науки Христа та в очікуванні Його другого пришестя перші християни
намагаються створити певну есхатологічну модель, в навчаннях якої тема смерті і
воскресіння мають величний і прославлюючий характер 30. Про це ми дізнаємося із книги
Діянь апостолів, саме звідти починається перший розділ між юдейським розумінням
майбутнього царства та християнським. (Ді 2: 29 -34).
Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріарха Давида, що помер і був
похований і гріб його у нас по цей день. Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою
йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, Він предвидів і говорив про
Христове воскресіння , що ані, його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило
зотління. Оцього Ісуса Бог воскресив,– ми всі цьому свідки Він, отже, вознесений Божою
правицею, одержав від отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите
й чуєте.
Коли проаналізуємо головні моменти науки Христа, та бачимо Він не заперечує
власного месіанства, але Сам вказує на свою обраність та вищість над пересічними
євреями, більше того, що є Царем (Мт. 27:11; Мк 15: 2; Лк. 23:38) 31. У своїй науці Він
ставить акцент на: милосердя співчуття вбогість співчутті. Христос вказує на відмінність
свого царства, кажучи що його царство не від Світу цього .
Тим самим Ісус заперечує всю народну релігійність, та ставить під сумнів вироблену
впродовж багатьох років тему месіанства. Він шокує не лише звичайних людей, але
духовну еліту, коли в досить гострий спосіб картає фарисеїв, чи виганяє купців з храму.
30
М.Поснов. Гностицизм ІІ века и победа Христианской церкви над ним. Киев 1917, с.183.
31
С. Булгаков. Апокалиптика и социализм http// www.gumer.info/bogoslov/BulgS/-index.phpt (15. груд. 2007)
Докоряє тим, які не виконують Божі заповіді та закон Мойсея і схвалює всіх, що живуть
згідно з Його вчення.
Про Царство Боже Він говорить, що воно буде не колись, а вже прийшло тільки
потрібно відкрити своє серце і увійти туди. Він вказує, що людина в даний момент може
спілкуватися з Богом через молитву та добре життя 32. Царство Боже не означає
матеріальної зміни, але навернення свого серця і душі до Творця.
Можна сказати, що відкриття нового царства про яке говорить євангелист Йоан у
своєму пролозі, вказує на вищість Божого Царства над раціональним людським розумом.
«Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у світ. Бог у
світі, і світ ним виник – і світ не прийняв його.» (Ів. 1:9)
Проаналізувавши основні есхатологічні частини Євангелій (Мт. 24:3-44; Мк. 13:3-32;
Лк. 15: 22-37) випливає, що все - таки наука Христа про останні речі має багато подібних
моментів зі старозавітньою есхатологією, але вони інтерпретовані в дещо інший спосіб 33.
Християнська есхатологія погоджується з тим , що на землю має прийти вибраний Бог
Месія, але це не означає, що Він мусить все робити, як звичайний місцевий правитель.
Людина не може відслідкувати, коли прийде Христос. Тому юдеї намагались за
допомогою певного вирахування, вияснити прихід Христа34. Ми як християни вважаємо,
що вони помилялися, бо людині неможливо зрозуміти те, що знає Бог, коли Він сам не
відкриє це для нас.
В Одкровенні появляються нові риси хіліазму, це все розуміється у світлі юдейської
есхатології. Так можемо сказати про інші твори чи апокрифічну літературу того часу
беручи до уваги апокриф Ездри, Варуха, тут, зберігається подібний до Одкровення стиль,
тематика і більш-менш однакова символіка35.
32
С. Булгаков. Апокалипсис Иоанна. www.krotov.info/library/bible/comm/apocalip.html (25 грудня 2007)
33
34
35
П. Гайденко. Апокалиптика хилиазм, философия.http // www.gumer.info/bibliotek-buks/Science/Article/Guid-
ist Nov. php (23 груд. 2007).
Одначе взявши до уваги стиль написання тексту можна побачити, що новозавітній
Апокаліпсис засуджує тематику юдейських текстів. В юдейській есхатологічній літературі
присутня тема месії -спасителя, на якого всі чекають. А новозавітній текст представляє
щось нове і відмінне, бо тут Христос вже є присутній. Він є Месією, Словом Божим,
Господом Ісусом. Тому в першому випадку юдейська спільнота очікувала приходу
месіанського царства, та мілітарної зміни в цілому світі. Натомість Одкровення пропонує
іншу тематику, а саме пропагування справедливості та любові. Також є присутні
мілітарні моменти, мається на увазі те, що будуть знищені всі, хто несе зло, тобто можна
сказати , що такий розклад подій спрямований на панування добра і уприсутнення Божої
любові до свого творіння.
1.4. Філософські та богословські погляди на хіліазм
Апокаліпсис Йоана завжди приваблював до себе християн. Особливої популярності він
набрав в ті часи, коли зовнішні гоніння, внутрішні труднощі, проблеми засмучували
людей36. Звичайно в такий спосіб практикуючі вірні намагалися там віднайти розраду та
відповіді на поставлені питання.
Апокаліпсис застановляв людину задуматись над багатьма поняттями, над своїм
власним життям та сприяв бажанню наслідувати Христа. В перші роки християнства
Церква в очікуванні швидкого приходу Ісуса Христа. Тому в перших християнських
спільнотах поширюється юдейський месіанізм, який виражав загальноприйняту доктрину
розвивається інший гетеродоксійний хіліазм у середовищі ебіонітів та зазнав осуду
християнських богословів того часу37. Між цими двома течіями знаходить місце хіліазм
Отців, але про це буду детальніший опис в подальшому викладі нашої праці.
36
Д. Садов’як. Апокаліпсис. Київ 2000, с. 206.
37
Л. Падовезе. Вступ до патристичного богослов‘я. Львів 2001, с. 82.
Апокаліпсис ми не можемо віднести до певного розділу соціології чи філософії С.
Булгаков, каже, що предметом апокаліпсису є не просто історія, а метаісторія, це свого
роду історична онтологія, яка привідкриває внутрішній механізм Буття речей 38. Події, що
зображені в Одкровенні заторкують земний та небесний світ, адже саме в ньому небо і
земля сходяться до переображеного Христа39.
38
39
РОЗДІЛ 2
ХІЛІАСТИЧНІ ПОГЛЯДИ ЮСТИНА ТА ІРИНЕЯ
ЛІОНСЬКОГО
2.1. Проблема смерті в Юстина
Вже від початку існування Церкви християни формували доктрину про останні речі.
Таким чином в II-му ст. важливими релігійними елементами були: воскресіння, суд, зміна
цілого світу. Богословська діяльність апологетів II-го ст. відкриває перед нами внутрішнє
життя ранньої Церкви, де значну частину займали богословські дискусії, що стосувались
формулювання християнської доктрини та постулатів віри ранньої Церкви. Як було вище
згадано в цьому часі появляться чимало різних єресей, що за допомогою різних релігійних
систем намагалися викласти нібито справжню науку Христа.
Слід сказати, що хіліазм виступає, як провідна релігійна течія богослов’я II –III ст40.
У юдео-християнському середовищі в якому, розвивався це вчення, Христа розуміли, як
Месію земного царя, але не як Сина Божого. Для них Месія виступав, як посередник між
Богом та людьми. Юдео-християнське богослов’я слід поділяти на юдейське та
елліністичне. Звідси випливає те що, в ранніх християнських спільнотах юдейська
релігійність була поширеною та популярною 41. Такий вплив зумовлений певним
політичним та месіанським баченням в цих спільнотах. Переважно в християнських
середовищах поширювалася революційна пропаганда за незалежність Ізраїлю, а також до
цього додавалася інтерпретація старозавітніх есхатологічних пророцтв, та новозавітного
Апокаліпсису Йоана. Однак, нас буде цікавити Керинт, який походив з юдео-
християнського оточення. Він визначний тим, що перший намагається поширити

40
A. Daley. The hope of the Early Church. New York 2004, p. 58.
41
J. Danielou. Teologia judeochrescianska. Krakow 2002, p. 20.
месіанські думки і сформувати доктрину про земне царство Христа. Його наука
базувалася на юдейському месіанстві та матеріальному хіліазмі. Центром навчання в
Керинта виступає тема земного Божого Царства, де все найкраще дається в користування
християнам. Такі думки зароджувалися в нього, тому що Керинт матеріальне ставив вище,
ніж духовне. Його хіліазм –– це поєднання політичного юдаїзму та релігійного хіліазму, і
це все прикрашене християнством.42 Він вважав, що хіліазм –– релігійна течія, яка
говорила про існування Царства Месії перед кінцем часів та виникла в юдео-
християнській традиції. Суть хіліазму полягає в тому, що Христос збудує нове царство в
час, що передує кінцю світу. Час тривання цього царства буде тисячу років43.
Християнські спільноти засвоювали це вчення, тому що жили в есхатологічному
очікуванні. Але ця доктрина не сприйнялася елленістичним середовищем, бо для нього
вона виглядала, релігійною казкою44 .
Першими свідченнями, в яких маємо свідчення про хіліазм цієї доби є: Вознесіння
Ісаї, де маємо опис парусії; Послання Варнави, де згадується сьоме тисячоліття; Книга
Ювілеїв в якій розповідається, що людина в час існування раю повинна була прожити
тисячу років, а через власну грішність не зуміла цього осягнути. Про це згадує текст з
книги Вознесіння Ісаї:
«[ …] після 1332 днів прийде з сьомого неба Господь з своїми ангелами і святими,
блискавкою вкине до пекла диявола та тих що з ним. І спочатку побачить він побожних
людей, що зостануться жити на цьому світі. І дасть Він їм відпочинок в своїх помешканнях,
які розміщені на сьомому небі, і перебуватимуть з Богом. Найближче ті, хто відчув терпіння
в минулому житті»45.
Таким чином документ нам говорить про перемогу Христа над Антихристом, диявол
буде вкинутий до вогняного озера, а святі зможуть жити з Богом і будуть перемінені, а
після цього настане воскресіння. З цього документу бачимо і те, що перші християни
42
J. Danielou. Teologia judeochrescianska, Krakow 2002, p. 344.
43
J. Danielou. Teologia judeochrescianska, p. 337.
44
А. Мень. Апокалипсис: Откровение Иоанна Богослова. Рига 1992, с. 156.
45
Вознесіння Ісаї 4, 14-17 / за J. Danielou. Teologia judeochrescianska. Krakow 2002 p. 338.
пропагували месіаністичні думки та в буквальний спосіб розуміли тексти Святого
Письма46.
Іншим представником хіліазму виступає Папій. Саме він є представником
Азійського хіліазму. (Під Азійським хіліазмом розуміємо формування хіліазму
богословами азійського походження: Юстин, Папій, Іриней Ліонський). В нього
тисячоліття, розуміється, як окреслення стану земного раю 47. В своєму вченні Папій
запозичує багато елементів з тексту Вознесіння Ісаї. Апологет зосереджує увагу на темах
матеріального хіліазму та буквального розуміння текстів Старого та Нового завіту. Коли
проаналізувати текст Одкровення, то там не маємо особливого наголосу щодо числа 1000,
а це вже інтерпретація пізніших часів. Взявши до уваги вчення Папія, неможливо цілком
сказати чому саме він використовує на окреслення часу існування земного царства термін
1000-і літ, можливо тому, що це є буквальне розуміння слів із 89 псалма: «В Господа один
день, як тисячу літ».
Есхатологію Юстина можемо охарактеризувати, як вже і ще ні. Іншими словами в
його вченні відбувається постійна реляція ( відношення) та взаємодія між Божою милістю
та людським провидінням. Юстин в своїх творах говорить, що людина сама винувата в
своїй смерті. Також він вчить про існування земного Царства після смерті 48 та картає тих,
які не приймають цієї течії49.
Смерть згідно з Юстином є наслідком гріху перших людей Адама та Еви. Св.
мученик про це висловлюється: «Ева прийнявши слово від змія призвела непокору та
смерть»50. Однак, головним аргументом про безсмертність душі, на якому базувалася
вчення богослова–– це тексти Святого Письма.
Інтерпретуючи об’явлення Бога Мойсею на горі Хорив Юстин наводить такі слова:
«Я Бог твій Бог Авраама і Бог Ісака, і Бог Якова, і Бог отців твоїх», філософ припускає, що
46
J. Danielou. Teologia judeochrescianska. Krakow 2002, p 355.
47
J. Danielou. Teologia judeochrescianska. p343.
48
F. Draczkowski. Patrologia. Lublin 1998, p. 71.
49
50
Иустин. Диалог с Трифоном 105.
вищезгадані праведники жили після смерті»51. Іншим біблійним елементом є розповідь
про андорську чарівницю, що на прохання царя Саула викликала душу Самуїла52.
Юстин, говорячи про безсмертність людської душі припускає, що вона є
безсмертною не лише за своєю природою, але також за Божим задумом :Людська душа,
отримавши початок життя не може припинити свого існування 53. Таким чином, існування
людської душі залежить від волі Господа54.
2.1.1. Життя праведників після смерті
Людина своїм (ratio) розумом не може знати про життя після смерті. В творах Філософа
виступає ряд думок, де він говорить, що на людину після смерті очікує вічне блаженство в
небі, або кари в пеклі. Юстин намагався подати виклад про засоби, за допомогою яких
можна осягнути небо. Центральне місце в цих викладах займає особиста святість життя, та
звичка чинити добрі вчинки.
Він, який як ми бачимо, сам все подає для нас. Ми навчені і переконані і віруємо Йому, що
Йому приємні лише ті, що наслідують Його в досконалості, в ціломудрії, правді та любові до
людей і в усьому, що гідне Бога, який не має чітко вказаного ім’я. Ми навчені також, що Він
по Своїй доброті все створив з нічого для людини, і що вони якщо за своїми вчинками
виявляться гідними Його стану будуть гідними жити з Ним і царювати з Ним, станувши
вільними від тління та страждання. Бо Він нас з спочатку створив нас , коли ми не існували,
такими ж думаємо образом тих які вибрали блаугодне Йому, вдостояться за це стану
нетління і співжиття з собою 55.
Апологет наголошує, що ми повинні радісно і з вірою служити Господу і тоді нам
відкриється вічне життя та радість Божої присутності. Доля людини залежить від її
вибору, якщо людина за власним бажанням вибере служіння та вірність Господеві, тоді її
очікує нетлінність та відсутність кари. Особливий акцент в творах Юстина ставиться на
виконанні Божих заповідей. Святий філософ говорить, що сумлінні виконавці Божих
51
Иустин, Апологія І, 63.
52
Иустин, Диалог с Трифоном 105.
53
54
Макарий (Оксиюк). Есхатология Св. Григория Нисского. Москва 1999, с. 23.
55
Иустин, Апология. І, 10.
заповідей, стануть безсмертними і гідними зватися Божими дітьми 56. Крім цього Юстин
пропонує іншу дорогу, за якою ми відразу потрапляємо до Господа – тобто мучеництво в
ім’я Ісуса Христа. Тому в нього є такі слова: « […], ті що прийняли муки за Христа,
відразу ідуть до Отця небесного Царя»57.
Про місце перебування праведників Юстин конкретно нічого не говорить. Однак, в
його творах можна віднайти, що душі благочестивих людей в потойбічному світі
перебувають в кращій ситуації порівняно з душами грішників. Таким чином : «вони стали
гідними бачити Бога, та не вмирати» 58. Юстин припускає, що душі праведників після
смерті, отримують нагороду59. Однак, він заперечує те, що праведники відразу отримають
блаженство. Будучи прихильником хіліазму філософ допускає, душі праведних після
смерті підуть в кращу країну60.
2.1.2. Життя грішників після смерті
В своїх роздумах Юстин багато часу присвячує питанню участі грішників після смерті. На
його думку, грецькі філософи навчаючи про стан душ після смерті, багато елементів
перейняли від старозавітних пророків. Вони зробили синкретизм вчення пророків та
грецького народного вірування. Таким чином витворили своє вчення, яке полягає в тому,
що грішники будуть засуджені судом Рамаданта та Міноса на час тисячі років 61. Юстин
заперечує їхнє вчення, та припускає поширення кари не лише на душу , але і на тіло.
Апологет пише, що суть кари для грішників полягає в перебуванні їх душ у вогні.
Коли святий роздумує над виглядом кар, то допускає, що душі перебуватимуть в
56
Иустин, Діалог с Трифоном 88.
57
Иустин, Апология ІІ, 1.
58
Иустин, Діалог с Трифоном 5.
59
Иустин, Апология ІІ, 12.
60
Юстин порівнює Сходження Христа до Аду, тобто не як Бога, але звичайної праведної людини, / Диалог с
Трифоном 80.
61
Иустин, Апология. І, 8.
спеціальному місці приготовленому Богом для них. Це місце є гірше та жахливіше від
аду62. Юстин називає це місце Гієнною та додає, що в Гієнній будуть наказані всі ті, що
жили нечестиво і не вірили в те, що вчив Бог через Ісуса Христа63.
Юстин має дві позиції відносно одержання кар для грішників після смерті. З одного
боку виглядає, що кари будуть надані одразу, натомість з іншого боку, розуміється
призначення кар під час другого приходу Христа. Апологет, навчаючи про тривалість кар,
акцентує увагу на тому факті, що тіла грішників в Аді буде їсти черв’як та вічний вогонь,
хоча від цього їх зовнішній вигляд не зміниться64.
2.1.3. Друге пришестя Христа
Як було вище згадано, час, в якому жив та працював Юстин був оповитий
есхатологічними тенденціями другого приходу Ісуса Христа на землю. Таким чином, в
творах Юстина час парусії є особливо популярний. Апологет розуміє другий прихід, як
подію, що має відбутися в близькому часі. Вчення Св. Юстина є тісно пов’язане з вченням
про два приходи Ісуса Христа. Перше пришестя – це Його воплочення, а друге пришестя
наступить лише в майбутньому65.
У другому пришесті Христос прийде у славі з неба, Він ітиме на небесних хмарах і в
супроводі Своїх ангелів66. Навчаючи про автентичність другого приходу Ісуса Христа на
землю, мученик коментує тексти старозавітних пророків, де вони пишуть про час, що буде
передувати цьому приходу та вигляд майбутнього Месії, як великого Царя та Судді,
зокрема пророцтво Ісаї67. Св. Мученик, розтлумачуючи обидва пришестя Христа, говорить
про юдейське свято Йомкі-Пур, під час якого був звичай відпускати одного козла на волю,
62
63
Иустин, Апология І, 19.
64
65
А. Сидоров. Курс патрологии. Москва 1996, с. 181.
66
Иустин, Апологи. І, 51.
67
а іншого приносити в жертву за гріхи народу. Юстин творить певну аналогію між цим
святом та приходом Ісуса Христа. На його думку перше пришестя, відбулося з
воплоченням, а друге - наступить тоді, коли Юдеї побачать Божого Сина у славі в
Єрусалимі, місті де вони його збезчестили. Також Юстин бачить два пришестя в поведінці
Мойсея та Ісуса Навина: перший з піднятими руками був символом Христа розп’ятого, а
інший, що звався Ісусом (Навин) привів Ізраїль до перемоги.
Згідно з вченням Юстина перед настанням парусії має відбутися прихід пророка Іллі,
бо сам Христос, сказав, що коли з’явиться Ілля, тоді настане час Його приходу 68. Однак, в
вченні апологета немає чітко вказаної ні точної дати, ні місця другого приходу, але
згадується, що він має відбутися в недалекому майбутньому. Юстин, навчаючи про друге
пришестя Спасителя, говорить, що Христос прийде з небес, з військом ангелів і підніме
тіла померлих людей, достойних зодягне в нетління, а тіла призначених на смерть зашле з
нерозумними бісами в вогонь вічний69. З іншого боку, Бог не спішить руйнувати весь світ
для того, щоб ті, які ще не народилися змогли спастися через покаяння. В інших творах
Юстин вказує, що диявол, його військо та люди, які служать йому, будуть заслані з ним на
вічні муки70. Людство різних верств, збереться разом, щоб перебувати з Господом в тій
землі, щоб мати вічний спадок та вічні блага71.
Ціль другого приходу Христа на землю це –– воскресіння мертвих. Юстин робить
різницю між воскресінням праведників, що є на початку тисячолітнього царства Христа
на землі, та загальним воскресінням, тобто він вважає, що нагорода для праведних та кара
для грішників наступить після воскресіння72.
2.1.4. Хіліастичне Царство
68
Иустин, Діалог с Трифоном. 49.
69
Иустин, Апологія 51.
70
А. Сидоров. Курс патрологии. Москва 1996, с. 182.
71
Иустин, Диалог с Трифоном,139.
72
А.Цігенаус. Есхатологія. Львів 2006, с. 66.
Єрусалим відбудується, прикраситься та возвеличиться, і вірні будуть жити в ньому жити
в мирі та спокої з Христом тисячу років. Після цього періоду настане загальне
воскресіння, суд всіх людей через Ісуса Христа, і кожен отримує згідно своїх заслуг,
одержить вічне блаженство, або вічну кару.
Ми можемо вважати Юстина, як відкритого хіліаста, адже Він вважав хіліазм, як
правдивий і вважав, що його повинні поширювати в християнській спільноті 73. На думку
апологета, всі християни знають, що буде воскресіння тіла і тисячоліття в Єрусалимі.
Саме тут Христос відкриє своє тисячолітнє Царство74.
Ісая так говорить про це тисячоліття, буде нове небо і нова земля, і минуле не буде
пригадуватися, і не прийде воно на серце, але знайдуть на ній радість і веселість в тому, що
Я творю; або Я вчиняю Єрусалим радощами, і мій Народ мій радістю, і буду радіти, радіти в
Єрусалимі і радітиму в народі Моєму. І більше не буде чути на ній голос плачу ,страждання,
і не буде там немовляти і старшого, який би не виконав свого часу; бо буде юнак жити сто
років, а грішник, що помирає – сто років і буде проклятий. І вони побудують будинки, і самі
будуть жити, і посадять виноград, і самі будуть їсти плоди його і пити вино. Не будуть
будувати для тих, щоб інші жили, і не будуть садити, щоб інші їли, бо дні мого народу
вчинки їхні, помножаться. Вибрані мої не будуть даремно працювати, ні народжувати дітей,
на прокляття : всі вони будуть насінням праведним і благословенним Господом, і внуки їхні
будуть з ними[…].Тоді вовки та ягнята пастимуться разом і лев як буде їсти солому, а змії
землю як хліб. Не будуть вони робити зла ні вигублення на горі святій каже
Господь[…]Знаємо також вислів: «День Господа як тисячу років». Крім цього один з
апостолів Христа Йоан в Одкровенні сказав, що віруючі в нашого Христа будуть жити в
Єрусалимі тисячу років, а після цього буде загальне воскресіння всіх разом, а потім суд 75.
Воскресіння мертвих можливе для Христа, який під час свого приходу воскресить
всіх померлих людей. Адже, як Христос під час свого перебування на землі зцілював
сліпих, глухих, калік і воскрешав померлих, то звичайно під час другого приходу Він
воскресить тих, що виконували Його заповіді76. Таким чином виходить, що в земному
Царстві Христа будуть лише праведники.
2.1.5. Воскресіння і кінець світу
73
К. Керн. Патрология. Москва 1996, с. 120.
74
75
76
Юстин припускає, що люди після загального воскресіння отримають своє тіло. Бог своєю
могутністю зможе відновити людське тіло після смерті, адже для Нього немає нічого
неможливого, оскільки Він зумів створити першу людину з пороху. За Юстином, тіло
людини є цінним в Божих очах. Само по собі тіло не є гріховним, а таким стає тоді, коли
співдіє з душею в якомусь гріховному вчинку. В Святому Письмі немає чітко вказаних
місць про воскресіння тіл. Проте на думку Юстина Бог сотворив нас з увагою та любов’ю,
тому не може нас залишити на призволяще. Він покликав до спасіння людину, яка
складається з душі і тіла. Тому, спасіння людини залежить від співпраці між душею і
тілом.
Крім цього, воскресіння тіла настане, бо Христос, який воскрешав померлих, врешті
сам помер і воскрес за нас 77. Апологет дає уточнення, що воскресне лише людське тіло, бо
душа не воскресає, тому що вона є безсмертна по природі. Юстин заперечує воскресіння в
духовний спосіб, аргументуючи це тим, що Христос нічого не сказав про духовне
воскресіння.
За своєю формою та сутністю воскресле тіло не буде відмінне від земного. Люди
воскреснуть в такому самому вигляді, як і померли, душа і тіло будуть об’єднані. 78 Тіла не
будуть потребувати за собою догляду, не відчуватимуть сексуальних бажань, вони стануть
нетлінними та безсмертними.
На думку апологета, Остаточний Суд –– це задум Бога, який з одного боку є
Творцем та Отцем, а з іншого, справедливим Суддею для всіх людей. Бог проведе свій суд
через Ісуса Христа79. Після цього світ не буде знищений, а набере лише нової форми і буде
нове небо та нова земля.
2.2. Питання смерті в Іринея Ліонського

77
J. Danielou. Teologia judeochrescianska.Krakow 2002, p.480.
78
79
Іншим представником хіліастичної течії виступає Іриней Ліонський. Новизною в його
хіліастичному вченні є описи надзвичайної плодючості землі. Фактично Іриней
посилається на свідчення Папія та старших пресвітерів і коментує їх вчення.
Для Іринея було важливим оборонити християнство від єретиків, а вже потім розвивати
хіліастичну доктрину. В його вченні є присутніми такі хіліастичні елементи: стократня
зарплата для праведників, тисячоліття сьомого дня, новий Єрусалим.
В творчості Іринея Ліонського питання, людської душі, смерті, та вічного життя є
одними з головних. Есхатологія Іринея представляє хіліастичну теорію рекапітуляції
світу80. Він каже, що людина за своєю природою є смертною, складається з душі і тіла і
призначена до життя в Богові81.
Душа і тіло перебувають в тісному зв’язку і забезпечують гармонію та
життєдіяльність цілій людській особі. Саме, зв’язок душі і тіла, на думку Іринея, охороняє
людину від смерті, тому що душа звіщає життя тілу 82. Коли відбувається розрив цього
зв’язку, то душа залишає тіло і воно піддається тлінню. Іншими словами смерть
людського тіла спричиняє втрату фізичної життєвої сили, а відтак, тіло стає бездушним і
розкладається на певні окремі частини83.
Головна причина того, що призводить людину до смерті –– це гріх перших людей
Адама та Еви. Після того наше тіло піддається тлінню через непослух людини своєму
Творцеві. Тому Іриней говорить про те, що ми всі помираємо в Адамі. « Господь і
прийшов щоб спасти його, щоб як ми в Адамі помираємо, так і в Христі живемо»84.
Крім цього богослов бачить смерть, як вияв Божої ласки та Божого милосердя до
людини. Смерть дана Господом для того, щоб разом із закінченням людського життя,
покласти край всім гріхам, що присутні в ньому. Через смерть ми можемо віднайти любов
80
J. Questen. Patrology, v. 1. USA 1993, p. 312.
81
Ириней Лионской, Против ересей V, 30, 1 с. 488.
82
Ириней Лионской, Против ересей II, 3, 41, с. 213.
83
Ириней Лионской, Против ересей V,7, 1, с. 458.
84
Ириней Лионской, Против ересей V, 12, 3.
в Божих очах та стати Його добрими дітьми «Він затримав гріх, запропонував смерть, щоб
людина перестала жити для гріха, почала жити для Бога.»85
Іриней заперечує смертність душі і каже, що смертним є лише тіло. Ліонський
єпископ спростовує думки гностиків, які не вірили у воскресіння тіла і покликається на
уривки текстів із Святого Письма ( 1 Кор. 15: 33, 2 Кор. 5: 4 ), де він пояснює слова ап.
Павла, що під поняттям тлінне та смертне, потрібно розуміти лише тіло, але не душу,
тому що вона не підлягає смерті.
Іриней навчає, що Бог все утримує згідно своєї волі, а тому душа існує, тільки на
певний проміжок часу, визначений для неї Творцем. Тіло після смерті людини
знаходиться під землею і очікує на з’єднання з душею щоб стати перед Богом 86. Таким
чином, Бог дарує душі життя, а період її буття залежить від Його волі 87. З цих слів є
очевидним те, що Іриней відкидає прекзистенцію і не згідний з тим, що все може бути
наперед задумане і мати в собі життя без відома Бога.
Богослов стверджуючи факт існування людських душ після смерті не припускає
реінкарнації (переселення душ) в інші тіла чи істоти. Фактично, він заперечує думку
грецьких філософів, щодо реінкарнації людських душ, адже, вони не можуть пригадати
будь-які моменти з минулого життя 88. Іриней не згідний з їхнім аргументом про те, що
пам’ять минулого життя стирається цілком. Згідно з його вченням, людська душа повинна
пам’ятати події з минулого життя89. З іншого боку душа повинна тримати в пам’яті певні
уривки з минулого життя, які б проявлялися під час сну людини. В текстах Іринея можна
зустріти багато висловів, в яких йде мова, що кожна людина має душу і тіло, а також
особистий характер, дарований їй від Бога.
85
Ириней Лионской, Против ересей III, 23, 6.
86
J. Dewart. Death and resurection, Wilmington 1986, p. 95.
87
Ириней Лионской, Против ересей II, 34, 4.
88
89
2.2.1. Стан праведників після смерті
Св. Іриней припускає, існування душі після розкладання тіла, кажучи, що вона: «зберігає
той самий характер тіла, який вона мала ще при житті людини, і носить в пам’яті ті
вчинки, які вчинила, бувши з тілом 90. Ліонський єпископ наводить до прикладу притчу
про багача та Лазаря, де після смерті людини, душі, не переходячи в інші тіла, отримують
місце перебування згідно зі своїми вчинками. Кожна душа після смерті отримує
призначене для неї місце від Бога. Це місце для померлих знаходиться під землею і має
назву Ад. За Іринеєм Ад поділяється на Лоно Аврама та Гієнну. Саме до Аду сходить
Христос після своєї смерті, і перебуває там до третього дня, воскресає із мертвих і
возноситься до Отця. Проте Іриней каже, що не всі душі ідуть під землю, а є такі, що
підуть відразу до Небесного Отця. Цими вибраними є душі мучеників. Церква за словами
апологета, на всякому місці по своїй любові до Бога, весь час посилає Отцю багато
мучеників91. Христос зійшов до Аду для того, щоб відпустити гріхи благовістити спасіння
для померлих. Патріархам та праведникам відпустив гріхи92.
За Іринеєм, померлі праведники перебувають на лоні Авраама. Він каже, що там
можуть перебувати лише душі тих, які вели побожне життя. Іриней робить припущення,
що саме туди потрапив Лазар після своєї смерті. «Господь пояснив в розповіді про
багатого та Лазаря лежачому на лоні Авраама»93.
Досить цікавим в науці Ліонського єпископа є вчення про рай. Рай є місцем, де
знаходяться душі праведних та святих людей, аж до закінчення світу « По цьому говорять
і говорять пресвітери, учні апостолів […] що рай приготовлений для людей праведних та
духоносних і туди був взятий ап. Павло, коли слухав голоси не сказанні для нас в даний
90
91
Ириней Лионской, Против ересей IV, 33, 9.
92
93
час – і що назначені туди, будуть там перебувати до закінчення світу перед починаючи
нетління»94.
2.2.2. Стан грішників після смерті
Іншою частиною Аду, де перебувають грішники є Гієна. Крім цього в Ліонського

1
єпископа є і інші назви на означення цього місця:, вічний вогонь, підземний Тартар2.
Після смерті грішники залишаються без всяких благ, наділених для них Богом і мають
призначені певні кари. Залишення грішників всіх благ вважається закономірним для
святого, тому що вони за свого земного життя свідомо відказалися від Бога, а таким чином
відкинули себе від Творця. Св. Іриней критикує та картає грішників, кажучи, що вони не
зможуть успадкувати Царство Боже3. В творах Іринея можна відчитати гостру критику і
засуд тим, що не виконують Божих заповідей, він каже, що вони будуть позбавлені Божої
слави і піддадуться смерті. «Бог не може дати людям людське Царство, але і всі інші речі і
людські вчинки будуть впорядковуватися за волею Бога Отця» 4. Згідно ліонського
богослова всяке творіння, що є на небі та на землі має служити та прославляти Господа.
Грішники за словами Іринея перебуватимуть у темноті. Бог послав Ісуса Христа, для
того, щоб Він всіх, хто не вірить в Нього послав в темноту 5. З іншого боку святий вказує
на вічні муки грішників в вогні. Цей вогонь приготований Богом для диявола, який сам
согрішив і привів до гріха перших людей. Пізніше всі грішники разом з Антихристом
будуть кинуті в вогняну піч, або в вогняне озеро 6. Кари, що очікують на грішників, будуть
страшними та вічними. Іриней каже, що краще людині було б не появлятися на світ.
94
1
Ириней Лионской, Против ересей ІI, 32, 1.
2
Ириней Лионской, Против ересей II, 6 3.
3
4
5
6
Грішники будуть позбавлені всіх благ, якими наділені праведники, адже блага Божі є вічні
та безконечні, як і кари7.
2.2.3. Друге пришестя
Ісус Христос буде на небі до того часу, доки не виконається все те, про що говорили
пророки. Говорячи про другий прихід Христа на землю Іриней покликається на книги
старозавітних пророків, які розказують про два приходи Христа на землю. Христос
прийде на хмарах в день, який буде охоплений полум’ям. Кожним своїм словом
вбиватиме всіх нечестивців, збере пшеницю в засіки, а солому спалить вогнем8.
Друге пришестя Христа буде в славі Отця та в супроводі ангельських чинів для
прослави в святих своїх.9 Христос прийде в тому самому тілі, в якому Він постраждав в
час свого першого перебування на землі, але воно буде інакшим, в славі Отця10.
Іриней на відміну від інших Отців Ранньої Церкви точно вказує на час Христового
приходу. На його думку світ буде існувати стільки часу скільки був він створений Богом.
Іриней наводить до прикладу книгу Буття, де Бог в шостий день закінчив свою працю, а в
сьомий відпочив від них. Тому минуле число може бути пророцтвом майбутнього.
Оскільки один день в Бога як тисячу земних днів, то виходить, що світ закінчить
своє існування в шеститисячний рік11. Після його закінчення наступить сьомий день –
день відпочинку та спокою Тут Іриней розуміє настання хіліастичного Царства Христа.
Таким чином Христове земне царство виступає центральним моментом приходу слави.
Коли ж Антихрист опустошить все в цьому світі, буде царювати 3 роки і шість місяців і
засяде в Єрусалимському храмі, тоді прийде Господь з неба на хмарах в славі Отця, і його та
тих, що підкорилися йому пішле в вогняне озеро , а праведними дасть часи Царства,
освячений сьомий день, і дасть Аврааму обіцяне насліддя Царство, в якому за словами
7
8
9
Ириней Лионской, Против ересей IV. 33, 11.
10
11
J. Kelly. Early christian doctrines. San Francisco 1978, p. 465.
Господа « багато прийдуть від Сходу Заходу та прийдуть відпочити з Авраамом, Ісаком та
Яковом».12
Іриней намагається показати також інші ознаки приходу Христа, це – велике
запустіння на землі, а також поява Антихриста. Страждання на землі необхідне для того
щоб спастися. Саме через нього людина може очиститися. Через страждання ми можемо
відчути в повноті радість відпущення гріхів та станути гідними царювання з Христом в
тисячолітньому Царстві13. Тому в кінці світу буде велике страждання якого до того часу не
було і не буде14.
Згідно з вченням Іринея, Антихрист одержить всю силу диявола, прийде не як
законний цар, що покірний Богу, але як боговідступник, злодій і чоловіколюбець, що
відпав від Бога. Він себе проголосить, за абсолютного авторитета і всіх людей
підкорить, щоб йому покланятися, немов Богові.
Він, немов лев нападатиме на людей, 15 а згідно з пророком Даниїлом з’явиться в
вигляді царя четвертого світового царства, який своїми злими вчинками перевищить всіх
інших правителів. Всі релігії визнаватимуть та підкорятимуться йому. Він повстане проти
Бога, переслідуватиме його святих і схоче поміняти час і закон.
За Іринеєм своє вчення він провадитиме в ім’я Христа і буде несправедливим суддею
про якого говорив Христос, що він ні Бога не боявся ні людей не стидався. Він буде мати
владу десяти царів і з їх допомогою переслідуватиме Христову Церкву 16. Антихрист
з’явиться у вигляді звіра, що вийшов з моря під ім’ям числа 666. Саме символіка цього
ім’я за Іринейом означає, що в ньому збереться все зло світу за час його існування 17. За
іншою версією ім’я антихрист несе все світове зло, як від потопу так і після нього.
12
13
14
15
16
17
Іриней дає пояснення числа 666 коментуючи текст книги Одкровення і виводить
думку, що це число розкриває справжню суть морського звіра. Він наводить грецьке
(ΕΓΑΝΘΑΣZ) латинське (ΛΑΤΕΙΝΟΣ) ім’я на означення антихриста і припускає, що вони
означають, те саме число. На його думку Бог нам не відкрив справжнього ім’я Антихриста
лише з тої причини, що воно не достойно бути провіщене Святим Духом Іриней
припускає коли б це ім’я промовилося Святим Духом, то проіснувало на протязі довгого
часу. А таким чином, коли звір вийде з води, то відразу піде на погибель. Звідси, що він не
існував, ім’я його не було проголошене а отже ніхто не буде пам’ятати про нього18.
Антихрист походитиме з роду Дана. Свій престол заснує в Єрусалимському храмі і
буде царювати три роки та шість місяців. Саме про цей час пише Даниїл (7: 25). Отже,
коли Антихрист все, що існує приведе в знищення, тоді прийде Христос з неба в славі
Отця і пошле його в вогняне озеро, а для праведників настануть часи царства слави 19.
Отож, що вінцем перемоги Христа над сатаною є заснування царства Христового.
2.2.4. Воскресіння
Згідно зі Св. Іринеєм воскресіння померлих має бути загальним. Христос знову прийде
щоб воскресити тіла20. Іриней пише, що під час свого приходу Він воскресить, як
праведних так і грішників21. Ісус Христос воскресить закам’янілих грішників, які не
хочуть власного спасіння для того, щоб вони пізнали правду та Того, Хто воскрешає їх з
стану смерті.
Іриней досить багато говорить про воскресіння тому що гностики його не могли
прийняти. За їх вченням, тіло, що створене із землі, не може брати участі в спасінні.
Згідно вченням святого, тіла після своєї смерті розпадаються на дрібні частинки, однак
18
19
Ириней Лионской, Против ересей , 30, 4.
20
21
вони не знищуються .Земля свого роду є складом для збереження цих частин. Як зерно,
що посіяне зотліває, і проростає в доброму вигляді подібно наші тіла в землі воскреснуть
чистими та нетлінними.
Наші тіла воскреснуть не за своєю суттю, але по силі Божій. Іриней пояснює свою
науку через аргумент Божої всемогутності, Бог може воскресити , бо він був спроможний
сотворити людину. Господь не був би добрим, якщо не хотів воскресити людей, а тим
самим їх спасти22. Найбільшим фактом Воскресіння є сам Ісус Христос, Його воскресіння
заперечувало вчення фарисеїв. Він зцілював хворих і воскрешав померлих.
Іриней каже, що Господь в своїй справедливості воскресить тіла для нагороди чи
кари за минуле життя. Він воскресить наші тіла в такому вигляді, в якому вони були на
землі. На думку єпископа Ліонського ми воскреснемо зі своїм тілом, душею і духом і в
цілості прийдемо до Бога. Ті, що будуть очікувати кари також воскреснуть з своїми
душею і тілом. Тому люди отримають свої тіла в ідентичності до земних 23. Тіла
праведників за Іринеєм будуть прославлені і не піддаватимуться тлінню. Проте Іриней
припускав, що спочатку воскреснуть праведники, і будуть в земному Царстві, а після того
наступить загальне воскресіння.
2.2.5. Хіліастичне Царство Ісуса Христа
Святитель, каже, що праведники не можуть відразу після смерті іти до Отця, а поступово.
Одним з таких кроків в очікуванні нагороди для праведників є земне царство Христа.
Праведники можуть ввійти туди після свого воскресіння. Це царство є початком нетління
та через нього достойні звикають до Бога24.
22
23
24
Іринея можемо вважати як відкритого прихильника хіліазму 25. Христове Царство є
місцем спокою та благодаті. Воно настане для тих, які відчували на землі зневагу,
проблеми та терпіли за Христа, можна сказати були бідними, а в цьому світі вони
зазнають всіх благ. Іриней посилається на слова ап. Павла (Рм.8 19-21), де згадується, що
вся вселена має вернутися у первісний стан, де житимуть лише праведники26.
Говорячи про часи Царства для праведників Іриней посилається на тексти Святого
Письма. Іриней припускає, що царство, яке було обіцяне Аврааму та його нащадкам (Бт.
14 ) здійсниться під час воскресіння праведних. З іншого боку це підтвердив сам Господь,
коли казав, що блаженні вбогі що наслідять землю27.
Ще одним аргументом на користь хіліазму є слова Спасителя, де Він каже, що з
своїми учнями буде пити вино в Царстві свого Отця (Мт: 26, 29). Христос сам говорить
про нагороду для бідних та скитальців і про приготування бенкету для праведників (Лк 14:
12-14), а також стократну нагороду для тих хто йде за Ним, а це приводить до думки28.
Кажу вам, що віднині не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове
вино з вами в Царстві мого Отця. Так, Він сам обновить насліддя землі і відновить таїнство
слави синів своїх […]Він обіцяв пити від плоду виноградного зі своїми учнями , показуючи і
те, і друге, і насліддя землі на якій п’ється нове творіння виноградне, і воскресіння плоті
учнів Його. Бо нова плоть, що воскресла отримає нову чашу. І Він не може представляться
тим що п’ють від виноградного плоду, коли Він разом зі Своїми знаходиться в
пренебесному місті; ті що Мають Його знову не можуть бути без плоті, бо тілу, а не духу є
закономірним пиття, отримане від винограду. Це місце в часи Царства, тобто сьомий день
освячений , в який Бог відпочив від всіх діл своїх, який є істинна субота праведних, коли
вони не будуть нічого земного робити, але матимуть трапезу приготовану Богом, подаючи
їм всяку їжу. Буде Царствувати праведні , воскреснувши з мертвих , тоді тварини обновлені і
визволені буде плодоносити багато всякої їжі від роси небесної та тука земного. Так і
пресвітери, які бачили Івана учня Господнього чули від нього: прийдуть дні, коли будуть
рости виноградні дерева, і на кожному буде 10 тисяч гілок, і на кожній гілці по 10 тисяч
прутів, […] 10 Подібно родитиме і пшениця[…] 10 тис колосів і кожний колос 10 т зерен і
кожне зерно 10 фунтів чистої муки29.
Зображаючи хіліастичне Царство Св. Іриней вказує, що засновником царем буде сам
Ісус Христос Іриней каже, що весь Старий завіт просякнутий тематикою особливого
25
J. Danielou. Teologia judeochrescianska. Krakow, p. 345.
26
27
J. Danielou. Teologia judeochresciansk., p. 347.
28
Там само.
29
Царства30. Прообразом цього Царства є царство Соломона. Царство Христа разом з тим
являється Царством Отця, саме від Нього Христос прийняв вічне Царство Ізраїль31.
Іриней припускає, що в час цього царства земля буде особливо родюча 32. А всі
тварини особливо покірно служитимуть людям. Беручи до уваги Старозавітні тексти Іс.
26: 19;30:26; 58:14; Єз. 37:12-14; 18: 25-26; Єр. 23; Дан. 7:27; Лк. 12:37) Іриней каже, що
там не буде страждання, проблем, а лише радість в Господі. Люди стануть свобідні від
страждань та нетлінні З часом вони зможуть оглядати славу Бога Отця 33. В цьому Царстві
вони знайдуть спокій і будуть учасниками Господньої трапези та перебуватимуть з
патріархами і пророками.
Час земного Царства буде для його мешканців буде суботою, в яку вони не
працюватимуть. Вони користуватимуться їжею та всіма іншими благами нового царства.
Праведники насолоджуватимуться розмовою з святими ангелами.
Можемо сказати, що царство Іринея є лише частинкою Божої благодаті для тих хто
йде за Христом і хоче Його бачити. Згідно Іринея хіліастичне царство Христа є
необхідним для людства для досягнення блаженного стану, що являється головною ціллю
буття світу.
Після закінчення земного Царства настане загальне воскресіння мертвих та суд 34.
Апологет каже, ще старозавітні пророки говорили про встановлення суду Пс. 17, Ісая 2:
17, Малахія 4:1. Про це також згадується в Новому Завіті Мт. 3: 12, 25-41, Солун 1: 9-10,
Од. 20: 11-15. Про час день та годину св. Іриней нічого не говорить.
Свій Суд Бог Отець здійснюватиме не сам, але через Ісуса Христа 35. Христос буде
Суддею живих та померлих36. На цьому суді людина повністю дасть звіт за свої вчинки.
30
31
Ириней Лионской, Против ересей III,12 – 13.
32
J. Danielou. Teologia judeochrescianska. Krakow 2002, p 342.
33
34
35
Ириней Лионской, Против ересей ІІІ 12, 9.
36
Суд простягнеться на всіх і ніхто не зможе його уникнути. Майбутній суд буде
праведним, тому що Бог віддасть кожному згідно з його вчинками37.
Світ буде мати відмінний вигляд це можна бачити з опису земного Царства. Він
ніколи не перестане існувати. Іриней зазначає, що як був знищений Єрусалим, так само
буде знищений образ цього світу. Знищення світу вогнем означає, що знищиться форма, а
суть залишиться незмінною38. Після цього настане нове небо та нова земля. Таким чином
світ буде продовжуватися без кінця39.
37
38
Ириней Лионской, Против ересей V, 36, 1
39
Там само
РОЗДІЛ 3
ХІЛІАСТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІПОЛИТА ТА ТЕРТУЛІАНА
3.1. Питання смерті в Іполита
Учнем та послідовником вчення Св. Іринея був Св Іполит Римський. Згідно з його
вченням, душа після смерті залишається безсмертною, а тіло розкладається на частини.
Іполит в своїх творах говорить, що смерть є наслідком гріху перших людей Адама та Еви.
На думку письменника головним доказом, який свідчить про безсмертя душі є сам Ісус
Христос та Святе Письмо40.
Богослов розділяє вселенну: на небо, землю та Ад. Він каже, що небо було закрите
від людей до того часу, доки не прийшов Христос. Ад за Іпполитом місце, де збираються
душі, як праведників, так і грішників41. Ад –– це хаос в якому немає світла, а є лише
темрява42. Там розташоване особливе місце гієнна, вічний вогонь і це місце буде
функціонувати з приходом страшного суду. Праведники перебувають в особливому місці
(лоні Авраама), а грішники тут передчувають вогонь кари. На його думку рай буде
відновлений і там вже буде жити не лише Адам, але і всі праведники.
В своїх творах Іполит заперечує, вчення грецьких філософів, які навчали про
переселення душі однієї людини в іншу. На думку письменника душа має призначення, а
не переселюється в інших тварин чи людей43. Після смерті душа іде в Ад, де вирішується її
подальша доля. За вченням Іполита, при вході до Аду стоять ангели, які скеровують душі
на подальше їх призначення. Праведники входять в Ад через праві двері, а грішники через
40
Макарий (Оксиюк). Есхатология Св. Григория Нисского Москва 1995, с. 85.
41
Там само.
42
Ипполит Слова против эллинов, -http//www.biblicalstudiesru/Lib/Father3/Hyppolitus (14 квіт. 2008).
43
Хіліастичні погляди Іполита та Тертуліана 42
ліві44. На думку богослова на людину може очікувати щасливе життя в небі, або кари в
пеклі.
3.1.1. Життя праведників після смерті
Після смерті праведні душі потрапляють в особливе місце, що зветься Лоном Авраама.
«Там немає ні холоду, ні проблем, але є праведники, які очікують спокою та вічного
воскресіння на небі. Це місто ми називаємо Лоно Авраама.» 1 Саме тут вони відкривають
для себе істини, які були закриті перед ними під час їх земного життя. Перебуваючи в
цьому місці вони зможуть пізнати суть тайни Христового Воплочення 2. Іполит хвалить
праведників за їх побожне життя та виконання Божих заповідей і картає грішників, які
заради пристрасті та гріху відкинули Бога та його заповіді. Душі є вільними від спокус,
упадків та гріхів, однак усе залежить від вибору людини. Іполит вважає, що Христос
зійшовши до Аду сповістив душам спасіння, але не визволення 3. За вченням богослова,
визволення відбудеться на Загальному суді.
В творах Іполита особливо популярною є тема мучеництва, він каже, що мученики
відразу ідуть до неба. Будучи прихильником хіліазму Іпполит вважає, що душі
праведників будуть царювати з Христом у земному царстві4.
3.1.2. Життя грішників після смерті
За вченням Іполита грішники ідуть в частину Аду, що знаходиться з лівого боку та зветься
Гієнна. Саме тут вони відбувають свої кари. На думку Іполита грішники не зможуть
44
Макарий (Оксиюк). Есхатология Св. Григория Нисского. Москва 1995, с. 86.
1
Ипполит, Слова против эллинов, -http//www.biblicalstudiesru/Lib/Father3/Hyppolitus (14 квіт. 2008).
2
Макарий (Оксиюк). Есхатология Св. Григория Нисского, с. 87.
3
Ипполит Римский Слово о Христе и антихристе // www.krotov.info/spravki/persons/03person/0236ippo .html.
(14квіт. 2008).
4
успадкувати Боже Царство. «Невірні і ті, які перебувають в невір’ї будуть наказані» 5. В
творах Іполита віднаходимо, що страждання та кари для грішників приготовляють ангели
Божого гніву6.
Грішники за словами Іполита перебувають у темноті та є закуті в кайдани. Проте в
нього можна знайти інші місця, де він говорить, що душі грішників можуть споглядати на
стан праведників, які знаходяться на Лоні Авраама, і від цього ще більше страждають.
Між Гієнною та Лоном Авраама розташована безодня, яка не дозволяє грішникам
перейти до праведників та навпаки7.
Кари, які очікують на грішників, будуть вічними. Іполит вказує на вічні муки
грішників в вогні. Цей вогонь приготовлений всім хто свідомо відкинув Бога та його
науку. Ангели приводять сюди до Гієнни, і грішники відчувають її гуркіт і не можуть
втекти від її палаючого дихання8. Крім цього на думку святого така ж кара очікує на тих,
хто свідомо відкинув Христову Церкву. Доля грішників цілковито вирішиться під час
Загального Суду9.
3.1.3. Друге пришестя Христа
Іполит говорить, що другий прихід Ісуса Христа буде відмінний від першого. Другий
прихід відрізнятиметься від першого в тому, що в першому Христос прийшов спасти
людину, тепер прийде, щоб судити праведних та грішних. Перше пришестя Христа
відбулося в приниженні, натомість друге відбудеться у славі та з ангельським військом.
Навчаючи про реальність Христового приходу Іполит інтерпретує тексти старозавітніх
пророків, де вони вказують на час приходу, а також на вигляд Месії, як небесного царя 10.
5
6
Макарий (Оксиюк) Есхатология Св. Григория Нисского, Москва 1995, с. 94.
7
8
9
10
М. Оксиюк. Есхатология Св. Григория Нисского. Москва 1995, с. 95.
Христос прийде другий раз на землю в вигляді Судді видимому і прославленому
вигляді. Другий прихід відбудеться тоді, коли, Євангелія проголоситься по цілому світу і
прийдуть пророки Енох та Ілля. Протягом 1260 днів звіщатимуть Євангелія всім поганам,
а після них появиться Антихрист, який умертвить пророків через те, що не хотіли віддати
йому славу. Він намагатиметься бути подібним до Христа в усьому. В цей час на землі
пануватиме беззаконня і багато піддадуться на спокусу Антихриста та йому служитимуть.
Він покличе до себе народ із різних сторін щоб вони віддали йому честь немов Богові 11.
Антихрист переслідуватиме та вбиватиме всіх тих, що є вірні Богові 12. На думку Іполита в
імені Антихриста віднаходиться все зло світу.
Коли відбудуться всі провіщені події, тоді зійде Христос як Цар над царями, який
переможе антихриста. Згідно з Іпполитом Друге пришестя має відбутися в Єрусалимі.
Тоді Христос, як добрий пастир збере своїх вірних та заснує царство на землі.
3.1.4. Воскресіння та кінець світу
За вченням Іполита ціллю другого приходу Христа на землю є суд. Тому Христос є
суддею живих та померлих. Він пошле праведникам нагороду, а грішникам кари. Для
праведників настане вічне царство, а для грішників вічний вогонь. Іпполит каже, що
Христос, який вознісся на небеса, сів по правиці Бога і Отця, знову появиться при кінці
світу в ролі Судді. «Він створить спалення світу і праведний суд» 1. Друге пришестя
Христа є вказано в Святому Письмі 2. Христос прийде у видимий спосіб і в осяйності, з
силою і славою Небесного Отця. Богослов говорячи про дійсність загального воскресіння,
вважає, що головним доказом Воскресіння є сам Христос, який помер та воскрес. Іпполит
11
Ипполит Римский, Слово о Христе и антихристе6 //
www.krotov.info/spravki/persons/03person/0236ippo .html. (14квіт. 2008).
12
Ипполит Римский, Слово о Христе и антихристе 50 //
1
Ипполит Римский, Слово о Христе и антихристе 64 //
2
М. Оксиюк. Есхатология Св. Григория Нисскоко, с. 94.
вважає, що після загального воскресіння душі будуть з’єднані зі своїми тілами. За словами
Іпполита тіло людини є добрим та цінним в Божих очах тому до спасіння покликана
людина з душею та тілом.
Іполит вважає, що час перебування тіла в землі після смерті є очищення. Під час
загального Воскресіння тіла будуть прославлені і не піддаватимуться тлінню 3. Пізніше
весь світ буде спалений вогнем.
3.1.5. Хіліастичне царство
Іполит, говорячи про прихід земного Царства каже, що празник Пасхи передвіщував Ісуса
Христа, так Свято П’ятидесятниці вказує на майбутнє Царство 4. Царство Христа апологет
називає незборимим та вічним. Це Царство Суддя і Цар царів віддасть у володіння своїм
пророкам, рабам, і всім що Його бояться 5. Богословнавчає, що після упадку різних царств
на землі наступить інше царство. «Бог небесний воздвигне царство, яке не зворушиться на
віки, і стоятиме вічно6.
Щодо, хіліазму Іполит говорить що перше пришестя нашого Господа в тілі сталося
від Адама в 5500 р.7. На його думку, щоб наступила субота потрібно майже 6000 р. тому
що субота є образом і подобою царства святих Йоанового апокаліпсису. В Господа один
день як тисячу років .(Пс. 89), тому як Господь все творив шість днів, так і все має статися
в 6000 році. Після цього прийде сьомий день і тоді наступить відпочинок8.
Таким чином від Різдва Христового потрібно відрахувати 500 років до 6000р і тоді
буде кінець. В кінці останніх 500 років Євангелія буде провіщена всьому світу, а потім
3
4
М.Оксиюк. Есхатология Св. Григория Нисского, Москва 1995, с. 90.
5
Ипполит Римский Слово о Христе и антихристе,65 //
6
Там само.
7
Hipolytys, The Extant works and Fragments Treatis on Christ and Antixrist. USA 1995, р.347.
8
Макарий (Оксиюк) Есхатология Св. Григория Нисского, с. 93.
перестане існувати справжнє життя9. Говорячи про грішників Іполит вважає, що вони не
зможуть ввійти життя вічне та будуть передані владі вогняного озера. Він каже, що на
грішників очікує безкінченні муки та вічний вогонь. Щодо воскресіння Іполит навчає, що
душі будуть з’єднані з тілами і Воскресіння відбудеться, як злих, так і добрих. Воскреслі
праведники уподібняться до ангелів будуть пробувати в нетлінні, безсмерті 10. За вченням
Іполита праведники царюватимуть разом з Христом. Вони не піддаватимуться
пристрастям, хворобам, тлінню11. В цьому царстві будуть учні Христа та всі ті, хто були
Йому вірними. Всі мешканці земного царства святкуватимуть суботу та
насолоджуватимуться в перебуванням з Христом.
3.2. Питання смерті в Тертуліана
Коли подивиться на есхатологічне вчення Тертуліана то можна припустити, що воно є
свого роду продовженням хіліастичної думки апологетів II-го ст. Есхатологію Тертуліана
можна поділити на часткову та загальну12. В загальній есхатології розглядаються теми:
кінець світу , воскресіння, долю праведників, земне Царство Христа протягом тисячі
років, всезагальне воскресіння, Страшний суд, кари, майбутня доля грішників і нагорода
праведників. В частковій, він описує детальніше теми: воскресіння тіла, стан праведників
та грішників.
З настанням смерті людини, душа покидає тіло, яке помирає і йде в землю. Тоді
згідно з наукою Тертуліана душі всіх людей після смерті, за винятком християнських
мучеників є поміщені в Ад13. В своєму вченні Тертуліан вважає смерть, як наслідок гріха.
9
Там само.
10
11
12
А. Фокин. Латинская патрология т. 1. Москва 2005, с. 149.
13
К. Керн. Патрология. Париж-Москва 1996, с. 170.
Душа на думку Тертуліана –– це Боже дихання, призначена до вічного життя. Тертуаліан
навчає, що душі є видимі .14
Ад, складається з двох частин верхньої та нижньої. Верхня частина називалася лоном
Авраама, нижня – Гієнна, а між цими двома частинами міститься безодня15. Душі
грішників розміщені в нижній частині Аду, де відбувають кару в очікуванні суду.
Натомість душі праведників ідуть на лоно Авраама та перебувають в очікуванні вічного
щасливого життя. Там вони знаходяться до Страшного суду та воскресіння мертвих.
Тертуліан припускає, що Ад для людей є свого роду в’язницею для душ 16. Таке
твердження він виводить з уривку Євангелія від Матея, де йде мова, що душа не вийде до
того часу, доки не віддасть останнього шагу. Можна припустити що Ад є свого роду
чистилищем для душ, хоча про це чітко немає вказівки в Тертуліана. Згідно з вченням
цього церковного письменника Христос зійшов в Ад, щоб відпустити гріхи та провістити
спасіння для померлих.
Особливе місце в есхатології Тертуліана займають мученики за Христа, які після
своєї смерті ідуть до неба без перешкод. Тема мучеництва є провідною в богословії
Тертуліана, він каже що через мучеників, ми можемо відчинити небо 17. Крім цього
письменник бере за основу видіння мучениці Перпетуї, де під час свого мучеництва вона
бачила небо та інших християнських мучеників, що загинули перед нею, Христа, який
сидить праворуч Отця і ангела з мечем, що охороняє вхід до раю18.
Тертуліан вважає, що ті, які свідомо не хотіли служити Богові будуть покарані. Вони
не зможуть унаслідувати Царства Божого. Тертуліан засуджує всіх, що не хочуть
виконувати Божих Заповідей та переслідують Христову Церкву. Згідно з вченням
Тертуліана грішники попадають в Гієнну і проходять через вогонь.
14
Там само.
15
Tertullian, Against Marcion III, 25.
16
17
Тертуліан. Проти Маркіона, ІІІ, 24.
18
А. Фокин. Латинская патрология, т. 1. Москва 2005, с. 151.
3.2.1.Друге пришестя Христа
Саме для Тертуліана римська влада є свого роду індикатором в приході Ісуса Христа на
землю другий раз. Він каже, що коли загинуть римські порядки настане час Антихриста 19.
Згідно з вченням Тертуліана другий прихід Христа буде в славі та з небесним військом 20.
Стверджуючи актуальність Христового приходу письменник покликається на старозавітні
пророцтва, що говорять про Месію - Царя слави.
Під час першого пришестя Христос прийшов немічний у вигляді немовляти,
натомість в другому, Він прийде Справедливим суддею та встановить царство слави. Він
прийде в своїй царській славі та збере всіх, що вірно служили йому 21. Прихід Христа –– це
показ Божої сили перед людьми, а також перемога над гріхом. Христос прийде на землю в
переміненому та прославленому вигляді. Згідно з вченням Тертуліана прихід Христа –– це
свого роду етап Божого задуму в спасінні людини.
Перед приходом Христа з’явиться князь цього світу син людський, який буде
переслідувати праведників. Тертуліан припускає, що безпосередньо перед Христовим
приходом повстануть багато лжепророків, які видаватимуть себе за Христа 22. Христос
переможе Антихриста та тих, що будуть йому служити.
3.2.2. Воскресіння та страшний суд
Коли пройде тисячолітнє Царство, тоді наступить кінець світу і настане день Страшного
суду. Щодо Страшного суду то Тертуліан каже, що для грішників, це буде жахливим
місцем, а для праведників виявом Божої благодаті.
19
В. Валько. Первісне християнство. Львів 1997, с. 92.
20
21
Тертуллиан, О воскресение 23.
22
Тертуліан навчає, що Бог сотворив наше тіло на образ Тіла Христа і вдихнув свого
духа , за яким ми стаємо подібні до Бога за Його подобою. Людину він поставив
найвищою з поміж усіх творінь і постійно опікується нею. Тому в Святому Письмі в
багатьох випадках тіло асоціюється з цілою людиною і не є відділеним від душі і має
осягнути спасіння та вічне життя 1. Звідси випливає, що під час Воскресіння тіло
з’єднається з душею.
Тертуліан навчаючи про воскресіння тіла наводить приклад з того, що Бог як
Абсолют, Всемогутність, той, що все сотворив, своєю могутністю воскресає цілу людину.
Наводиться паралель, що будь яку справу важче почати ніж її продовжити тим самим
сотворіння було важче створити, ніж воскресити2.
Світ буде зруйнований і горітиме у вогні. Із зміною світу прийде воскресіння цілого
людського роду. Суть цього воскресіння полягає в тому, що всі будуть залишатися без
зміни, чи то в небі чи в безодні. Таким чином для праведників та для грішників наступить
вічність3.
3.2.3. Хіліастичне царство
1
Tertullian, Against Marcion ІІІ, 23.
2
3
А. Фокин. Латинская патрология, т. 1. Москва 2005, с. 153.
В трактаті про молитву маємо ряд думок присвячених темі молитви та надії на прихід
Царства Божого. «Нехай прийде, Господи, як найшвидше Царство Твоє, очікування
християн, знищення поган, радість ангелів за що терпимо, а краще сказати молимось.»1
Багато інших моментів в есхатології Тертуліана набрали хіліастичного забарвлення.
Тертуліан вказує, що при кінці світу виллються чаші гніву Божого, так як про це йде мова
в Одкровенні Йоана. Богослов описує падіння Вавилону, війну Антихриста з Христовою
Церквою та отримання поразки. Диявол буде ув’язнений і кинутий в безодню, а тоді
наступить перше воскресіння2. Хіліазм Тертуліана можна віднайти в словах, що вслід за
вище переліченими подіями настане Царство Месії, царство праведників. Час цього
царства наступить після другого славного пришестя Христа.
В своєму есхатологічному баченні Тертуліан вважає, що з приходом цього земного
Царства Христа прийде воскресіння і щасливе життя для праведників. Вони воскреснуть
всі, не одразу, але за порядком, в залежності від того, як вони праведно і свято провадили
своє земне життя3.
Тертуліан говорить, про відбудову нового міста, царство слави, і святий час. Це
царство буде новим домом Ізраїля . В новому царстві земля приноситиме велику кількість
плодів. Новий Єрусалим буде мати блиск вогню. Тіла праведників будуть оновлені.
Христос в царстві буде в прославленому вигляді. Царство Христа –– це сповнення надії
всіх пророків та праведників4.
Царство Ісуса Христа триватиме тисячу років в переміненому місті Єрусалимі. Це
буде справжнє царство справедливості, миру та спокою. Можна припустити, що новий
Єрусалим стане відблиском Божого маєстату. Саме тут Бог житиме із своїми слугами5.
Фокин інтерпритує, що в Новому Єрусалимі проживатимуть лише святі. Вони там
мешкатимуть протягом тисячі років. Святі втішатимуться усіма земними та небесними

1
Тертуліан Про молитву 5.
2
3
4
5
благами, що будуть для них як нагорода за ті кари чи поневіряння, які вони отримали, за
Христа чи при житті на землі6.
Тертуліан в своєму вченні говорить про реальність цього царства. Він до прикладу
приводить тексти Старозавітних пророцтв і новозавітній Апокаліпсис Йоана. Для
мешканців цього царства час буде Пасхою, адже вони перебуватимуть у постійній
присутності Христа. На думку Тертуліана Хіліастичне царство є проміжним і не виступає
кінцевою точкою в спасінні людини. Він каже, що це царство є перехідним етапом у
дорозі до Бога,7воно є процесом8.
6
7
там само
8
там само
ВИСНОВКИ
Коли ми уважно подивимося в тексти наших молитовників чи підручників з
догматичного богослов’я, то розділ про останні речі є поміщений при кінці, або в
додатках. Однак, тема доброї смерті, Божого Царства, яка досить часто згадується в
Синоптичних Євангеліях є центральним пунктом християнського вчення. Вже від
початків існування Церкви тема Божого Царства була особливо популярна серед
християнських письменників та богословів II-III cт. В нашій праці ми намагалися
висвітлити, дослідити та представити головні віхи вчення про хіліазм Ранньої Церкви на
прикладі відомих хриcтиянських мислителів та діячів захисників Церкви ІІ-ІІІ ст. –
Юстина, Іринея Ліонського, Іполита та Тертуліана.
Коротко зробимо підсумки нашого дослідження. Хіліазм –– релігійна течія, що
виникла в юдео-християнському середовищі та розвинулась під впливом деяких біблійних
текстів та апокрифів. Центральним пунктом цієї доктрини є існування Божого царства
перед кінцем світу, де будуть жити лише святі з Христом.
Первісне значення хіліазму – це очікування очікування Месії та нових часів, що
століттями плекався в Ізраїльському народі. Досліджуючи Старозавітні та Новозавітні
тексти бачимо, що питання настання нових часів та очікування майбутнього було весь час
актуальним та контраверсійним, а це призвело до того, що не було чітко сформованої
позиції відносно цього питання. Всі згадані автори посилалися на тексти пророків, однак,
кожен мав власну інтерпретацію та бачення настання есхатологічних часів. Це вчення для
юдеїв було аксіомою, догматом, але для елліністичного світу звичайна релігійна казка, де
надзвичайно-сильний герой перемагає все зло і встановлює еру добра та спокою.
Як відомо рання Церква жила в очікуванні швидкого та другого приходу Ісуса
Христа. Тому через вплив юдейської духовної ментальності в недалекому часі хіліазм стає
поширеним та популярним серед християнським спільнот.

Висновки 53
Хілазм ранньої церкви за припущенням відомого дослідника ранньо-християнської
думки Жана Данелю слід поділяти на: гетеродоксійний хіліазм із сильними
матеріалістичними рисами, та хіліазм Отців, в основі якого була доктрина про другий
прихід Христа Царства, Страшного суду, Воскресіння9.
Одними з найбільш відомих письменників, в творах яких є присутня тема хіліазму є:
Юстин, Іриней Ліонський, Іполит та Тертуліан. Як відомо хіліазм особливо в час другого
століття був поширений на території Малої Азії, де пов’язані за походженням чи
культурною приналежністю вище перелічені богослови. Тому ми можемо вважати їх
послідовниками та прихильниками азійського хіазму.
Одним з перших богословів, в творах якого присутня тема хіліазму є Юстин. Слід
зазначити, що для Юстина не було на першому місці розвивати доктрину хіліазму, але
висвітлити головні аспекти правдивої віри Ісуса Христа. В своєму вченні Юстин особливо
наголошує на правдивому житті християнина. Він закликає до мучеництва, бо згідно з
його вченням мученики найдорожчі для Бога. Він не сумнівається в приході
Тисячолітнього Царства і картає всіх які не вірять в нього. На думку Юстина Бог
відтерміновує свій прихід у зв’язку з тим, щоб зі злими та грішниками не знищити
праведних та побожних. В творах Юстина є присутні такі хіліастичні елементи: земне
царство, новий Єрусалим, шасливе життя праведників з Христом.
Другим та одним із головних прихильників такого мислення був Іриней Ліонський.
Своє вчення Іриней покликається на свідчення Папія та пресвітерів як на поручителів
навчання отриманого від Йоана, який стверджував, що чув це від Господа. Для Іринея ці
свідчення є найбільшим доказом і тому Іриней підозрював в єресі тих, що не приймали
хіліазму. Слід зазначити що розвиток, його вчення ніс характер реакції та боротьби з
гностиками, які не приймали спасіння тіла. В своєму вченні він ставить акцент на тому,
що Христос прийде другий раз у славі та заснує царство для праведних. В цьому царстві
9
J. Danielou. Teologia judeochrescianska. Krakow 2004, p. 348
Висновки 54
праведники житимуть в насолоді без всяких обов’язків та розмовлятимуть з ангелами та
святими. На відміну від Юстина Іриней детальніше описує вигляд Царства, стан
праведників, та Нового Єрусалиму.
Тисячолітнє Боже царство буде свого роду даром та винагородою для праведників,
які багато перенесли терпінь в часі земного життя. Особливістю хіліастичного вчення
Іринея це те, що він говорить про певні етапи входження людини в Божу присутність.
Хіліастичне царство на землі буде уособлювати часткову переміну для цілої землі та істот,
що населяють її.
Тема хіліазму стає актуальною в ІІІ ст в Іполита Тертуліана. В своєму вченні про
тисячолітнє царство вони подібні до вчення Іринея, а саме, в описах земного Цаства
Христа та нового Єрусалиму, як міста Божої слави. Однак відмінним є те, що в Іполита
немає чітко вказаної числа 1000 на час існування Царства, а Тертуліан вважає, що прихід
Христа відбудеться тоді, коли перестане існувати Римської імперія. Особливий наголос
Іполит та Тертуліан ставлять на виконанні Божих заповідей та вистеріганні від спокус.
Тому, як бачимо головним елементом, який єднає богословів це дійсно що буде
прихід Христа, який відновить Єрусалим і збудує царство та житиме з праведниками, які
будуть насолоджуватися протягом тисячі років духовними добрами. Ще одна особливість
у вченні богословів –– це буквальне розуміння слів із Святого Письма.
Згідно вчення хіліастів воскресіння мертвих відбудеться два рази: перше стане за
тисячу років до загального кінця світу. Перед тисячолітнім царством воскреснуть лише
праведники, а перед кінцем світу, як праведники так і грішники. Хіліастичне царство, це
буде передвіщення Божої слави всьому світу. Ті що там перебувають, житимуть з
Христом, насолоджуватимуться Божою присутністю та духовними плодами.
Хоча з плином часу в Церкві ця течія стала непопулярною і забулася, однак ця
доктрина відновилася в богослов’ї реформаторів та їх послідовників: ілюмінатів,
анабабтистів, адвентистів. Також це вчення досить поширене у вченні свідків Єгови.

Висновки 55
Таким чином питання вивчення доктрини про хіліазм є на сьогодні досить
викривленим. Тому, що ми маємо знати джерела та витоки цієї течії, щоб могти правильно
інтерпритувати тексти ранньохристиянської доби та автентично голосити Боже слово. З
іншого боку відчувається певний брак літератури чи іншої наукової бази стосовно цієї
ділянки есхатології, що повинно бути закликом до розвитку аналізу ранньопатристичної
есхатології і зокрема вчення про хіліазм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І. ДЖЕРЕЛА
1. Іриней Ліонський. Проти єресей //св. Ириней Лионский Творения / перев. П.
Преображенского. Москва 1996.
2. Тертуллиан О воскресение // Тертуллиан. Сочинения / перев. С. Столярова Москва 1994.
3. Тертуллиан О молитве // Тертуллиан. Сочинения / перев. С. Столярова Москва 1994.
4. Иустин Мученик Диалог с Трифоном // Св. Юстин мученик и философ. Творения / перев.
П. Переображенского, Москва 1996.
5. Иустин Мученик Апология І-II //Св. Юстин мученик и философ. Творения / перев. П.
Переображенского, Москва 1996.
6. Св. Юстин. Апология I-II // Ранние Отцы Церкви. Брюссель. 1994.
7. Tertullian, Against Marcion // Tertullian / Ante-nicene fathers, v. 3. USA 1995.
8. The Extant works and Fragments Treatisa on Christ and Antixrist // Hipolytys Ante-nicene
fathers, v. 5. USA 1995.
І. ДОПОМІЖНА ЛІТЕРАТУРА
1. Баркли У. Откровение Иоана Богослова. Брюссель.1987.

2. Валько В. Первісне християнство. Львів 1997.
3. Керн К. Патрология. Москва 1992.
4. Мень А. Исагогика. Ветхий Завет. Москва 2001.
5. Мень А. Апокалипсис Откровение Ионна Богослова. Рига 1992.
6. Макарий (Оксиюк). Есхатология святителя Григория Нисского. Москва 1999.
7. Падовезе Л. Вступ до патристичного богослов’я. Львів 2001.
8. Поснов М. Гностицизм II века и победа Христианской Церкви над ним. Киев 1917.
9. Сагарда Н. Патрология. Санкт-Петербург 2004.
10. Садовяк Д. Послання святого апостола Павла. Апокаліпсис. Київ 2000.
11. Святе Письмо / пер. І. Хоменка. Рим 1991.
12. Сидоров А. Патрология. Москва 1996.
13. Фокин А. Латинская патрология, т.1. Москва 2007.
14. Цігенаус А.. Есхатологія. Львів 2006.
15. Danielou J. Teologia judeochrescianska. Krakow 2004.
16. Dewart J. Death and resurrection. Wilmington 1986.
17. Daley A The hope of the Early Church. New York 2004.
Список використаної літератури 57
18. Kelly J. Early christian doctrines. San Francisco 1978.

19. Draczkowski F. Patrologia. Lublin 1998.
20. Kleinhens C. Fearful hope. London 1999
21. Quasten. J. Patrology v 1, Texas 1996.
22. Хилиазм // Христианство, т. 3. Москва 1999.
ІІІ. ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА
1. http:/ru.wikipedia.org/viki/Хилиазм (15 грудня 2007).
2. Булгаков. С. Апокалиптика и социализм http// www.gumer.info/bogoslov/BulgS/-index.phpt
(15. груд. 2007).
3. Булгаков. С. Апокалипсис Иоанна. www.krotov.info/library/bible/comm/apocalip.html (25
грудня 2007).
4. Гайденко. П. Апокалиптика хилиазм, философия.http //
www.gumer.info/bibliotek-buks/Science/Article/Guid-ist Nov. php (23 груд. 2007).
5. Даниелу. Ж. Христианский милленаризм. http //
www.gumer.info/bogoslov-Buks/bogoslov/Daniel-HrisMil. php. (23 груд. 2007).
6. Ипполит Слова против эллинов, // http//www.biblicalstudiesru/Lib/Father3/Hyppolitus (14
квіт. 2008).
7. Ипполит Римский. Слово о Христе и антихристе //

Dyplom Na Temu Rannyohrystyyans'ka Eshatolohiya

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Dyplom Na Temu Rannyohrystyyans'ka Eshatolohiya

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛЬВІВСЬКА ДУХОВНА СЕМІНАРІЯ СВЯТОГО ДУХА

ПИТАННЯ ХІЛІАЗМУ В АВТОРІВ ІІ-ІІІ СТОЛІТЬ

Студент 5-го курсу: Володимир Самець

Розділ 1. Причини виникнення хіліазму................................................................................. 8

1.1. Юдейське середовище та Старий Завіт................................................................... 9

1.2. Характеристика майбутнього царства в Старому Завіті....................................... 10

1.3. Хіліазм в Новому Завіті……………………............................................................ 13

1.3.1. Хіліастичне царство книги Одкровення ....................................................... 14

1.4. Філософські та богословські погляди на хіліазм.................................................. 19

Розділ 2. Хіліастичні погляди Юстина та Іринея Ліонського............................................ 21

2.1. Питання смерті в Юстина......................................................................................... 21

2.1.1. Життя праведників після смерті.................................................................. 24

2.1.2. Життя грішників після смерті...................................................................... 25

2.1.3. Друге пришестя............................................................................................... 26

2.1. 4 Хіліастичне царство Юстина....................................................................... 28

2.1.5. Воскресіння та кінець світу........................................................................... 29

2.2. Питання смерті в Іринея Ліонського....................................................................... 30

2.2.1. Стан праведників після смерті...................................................................... 32

2.2.2. Стан грішників після смерті.......................................................................... 33

2.2.3. Друге пришестя............................................................................................... 34

2.2.5. Хіліастичне царство Ісуса Христа............................................................... 38

Розділ 3. Хіліастичні погляди Іпполита та Тертуліана........................................................ 41

3.1. Питання смерті в Іпполита....................................................................................... 41

3.1.1. Стан праведників після смерті...................................................................... 42

3.1.2. Життя грішників після смерті...................................................................... 42

3.1.3. Друге пришестя............................................................................................... 43

3.1.4. Воскресіння та кінець світу .......................................................................... 44

3.1.5. Хіліастичне царство....................................................................................... 45

3.2 Питання смерті в Тертуліана..................................................................................... 46

3.2.1. Друге пришестя Христа................................................................................. 48

3.2 2. Воскресіння та Сташний суд ........................................................................ 49

3.2.3 Хіліастичне царство ....................................................................................... 50

Список використаної літератури ............................................................................................ 56

церковних письменників II-III го ст. –– Юстина, Іринея Ліонського, Іполита та Тертуліана.

Розглядаючи та осмислюючи погляди кожного з них зокрема, намагатимемося віднайти та

представити основні історичні, богословські та соціальні підстави, на які опирався

церковний автор у своєму есхатологічному баченні та апокаліптичних ідеях.

Церкви було досить суперечливим пунктом богослов’я останніх речей. Ця особлива

доктрина стала місцем дискусій для багатьох мислителів, богословів та науковців. На

сьогодні в Україні немає досліджень на тему хіліазму, як провідну течію

В нашій дипломній роботі ми спробуємо віднайти місце та середовище, де виникло

та розвивалось це поняття, вивчимо основні значення, які були йому притаманні та

спробуємо розглянути його у світлі церковного вчення християнських письменників II-ІІІ

богословських поглядах . Юстина, Іринея Ліонського, Іполита та Тертуліана. Хоча погляд

письменників стосовно даного питання є подібним, проте існують певні особливості, на

праці розглядатимемо хіліастичне вчення на основі творів Юстина, Іринея Ліонського,

Магістерська робота поділена на три розділи. У першому розділі спробуємо

прослідкувати ті чинники та середовища, які повпливали на розвиток вчення про

хіліастичне царство. Спочатку розглянемо основні напрямки юдейської есхатології –

пов’язаних з формуванням цієї доктрини. Крім цього намагатимемося прокоментувати

огляд юдейської літератури. Далі звернимося до ранньохристиянської есхатології, коротко

оглянувши деякі свідчення періоду Апостольських Отців (Лист Варнави, Сиввілині

записки, Вознесіння Ісаї.)

Другий розділ буду присвячений розумінню хіліазму в Юстина та Іринея Ліонського.

На початку коротко представимо тло та середовище в якому працювали Юстин та Іриней.

гностичних спільнот, що своєю наукою повпливали на богословські погляди

людської душі безпосередньо після смерті: місця можливого перебування душі у

потойбічному світі; розуміння небесного блаженства, пекельних мук, другого та славного

приходу Христа, загального воскресіння, Суду та кінця світу. Аналіз вищепереліченого

Як відомо, Юстин був одним з перших, апологетів, в якого є присутнє хіліастичне

основну критичну літературу, виділимо головні аргументи на користь хіліазму Тому ми

представимо опис цього тисячолітнього Царства, феномену тисячоліття, та стану