Ісландська мова

Поняття «ісландська мова» з’явилося лише в 15 ст. Ісландська мова виникла

на основі норвезької. До наших днів збереглося лише 45 рунічних написів
ісландською мовою.

Історія ісландської мови

Історія мови починається десь у 9 ст., коли Ісландія була заселена
норвезькими вікінгами, які розмовляли на певному діалекті
давньоскандинавської мови. Найдавніші збережені тексти були написані
близько 1100 р., найвідомішими з них є знамениті ісландські саги. Інші
збережені тексти включають вірші та закони.
Ісландська мова пройшла певні фази, від спільноскандинавського періоду до
давньоскандинавського, від середньоісландської до сучасної ісландської. З
1050 по 1350 рр. настав період під назвою давньоскандинавська мова, коли
ісландська мова почала відокремлюватися як власна мова. Був написаний
Перший граматичний трактат, що містить оригінальну характеристику
ісландської мови та її фонологію. (Написаний між 1140 і 1180 роками. Автор
трактату — невідомий.)
Середньоісландський період – це час з 1350 по 1550 рр., коли данська корона
почала здобувати більший авторитет при владі в Скандинавії, а ісландська
зазнала деяких змін, ще більше відокремившись від норвезької. І нарешті,
новоісландський період починається з Лютеранської реформації та
запровадження друкарства, коли була офіційно закріплена найновіша форма
мови. А в 18 ст. уряд запровадив політику для забезпечення чистоти мови,
особливо в тих випадках, коли виникає потреба у введенні нових слів на
позначення сучасних понять, проте без запозичень з інших мов.
Фонетика й алфавіт
Сучасна ісландська мова дуже близька до давньоісландської, однак основна
відмінність між ними полягає у вимові. Ці розбіжності, за винятком деяких,
не знайшли відображення в орфографії.
На письмі ісландська мова послуговується латиною, включає 6 додаткових
голосних букв з акут (діакритичний знак гострого наголосу) á, é, í, ó, ú, ý, які
вважаються самостійними літерами. Будь-яка з літер може позначати як
довгий, так і короткий звук, а також голосні літери æ, ö і приголосні букви ð,
þ. Буква þ є рунічним знаком, і використовується тільки в ісландській.
Сучасний ісландський алфавіт був створений на основі стандарту, що
склався у 19 ст. Головну роль у створенні відіграв датський лінгвіст Расмус
Раск. Складається з 32 літер.
Літери C, Q і W не є частиною ісландського алфавіту, але винятково
використовуються в іноземних словах-запозиченнях. Літера Z (seta) більше
не використовується в ісландській мові, за винятком газети Morgunblaðið.
Наголошені голосні стають довгими:
– в односкладових словах, де голосна стоїть наприкінці слова;
– перед одиничним приголосним.
В інших позиціях наголошені голосні є короткими
Ненаголошені голосні завжди є короткими
Ісландські слова ніколи не починаються на Ð і не закінчуються на Þ .
j, l, m, n і r глухі перед h
Подвійні mm і nn часто вимовляються як pm і tn .
f в середині слова часто вимовляється як av
На відміну від інших скандинавських мов, ісландська має:
- короткі та довгі дифтонги;
- лише глухі зімкнені приголосні, які протиставляються за принципом
слабоаспірованих та сильноаспірованих (тобто, замість звичайного для
української мови протиставлення приголосних за принципом глухості-
дзвінкості, ісландські приголосні протиставлені за принципом
аспірованості при повній відсутності дзвінких приголосних [p-ph] [t-
th]);
- глухі сонанти;
придих перед подвійними зімкненими: upp [υhp:] «вгору».
Складова рівновага досягається за рахунок того, що наголошений склад
завжди довгий. Наголос завжди падає на перший склад.
Морфологія
Морфологія мови майже не змінилися із часу створення писемності. У
системі іменника ісландська зберігає 3 роди, 2 числа, 4 відмінки (називний
(Nefnifall), знахідний (Þolfall), давальний (Þágufall), родовий (Eignarfall).
Наявні складні системи займенників і дієслів, які мало змінилися з
класичного періоду. У ряді сильних дієслів чіткіше представлений
аблаут. Крім того, він зберігся в словотворі, в окремих випадках за його
допомогою утворюються нові слова в сучасній мові.
Лексика
Ісландський народ дотримується мовної чистоти, отже, крім найдавніших
латинських запозичень, в мові майже немає інших. Нові терміни
утворюються за допомогою словоскладання та словотворення. У країні існує
навіть спеціальна мовна комісія, яка займається захистом від іноземного
впливу. Коли в Ісландії входить в ужиток яке-небудь іноземне поняття або
визначення, комісія придумує або знаходить йому місцевий еквівалент.
Наприклад, tala (цифри) völva (ворожка) tölva (комп’ютер). Eyja (эйя) острів
fjall (фьядль) гора jökull (екюдль) льодовик. Діалектні відмінності між
варіантами мови у різних частинах Ісландії дуже невеликі і стосуються
деяких фонетичних рис. Існує всього два діалекти: північний та південний.
Основна відмінність полягає у тому, що в північній частині країни в області
фонетики – це вимова p, t, k після довгих голосних, тоді як на півдні в цій
позиції вимовляються b, d, g. Перша із зазначених вимов називається
harðmæli (глуха вимова), друга - linmæli (дзвінка вимова). Цікавим фактом є
те, що в Конституції країни не написано про ісландському як про офіційне
державною мовою. Ісландські школярі вивчають дві обов'язкові мови:
данська, англійська. Ще однією цікавою особливістю мови є те, що більшість
ісландців не мають прізвищ, а мають лише ім’я по батькові. Воно
утворюється шляхом додавання до імені батька в родовому відмінку слова
son «син» або dóttir «дочка». Наприклад, дочка Агнес Йонсдоттір – батько
Йон Петурссон – син Арні Йонссон. В окремих випадках може
використовуватися ім'я матері. Наприклад, син Арні Хельгюсон – мати
Хельга Сігурдардоттір – дочка Агнес Хельгадоттір. Щоб уникнути
плутанини у великій кількості однакових імен по батькові, до всіх, навіть до
президента, прийнято звертатись на ім’я. Існує державний список
ісландських імен, з нього батьки вибирають ім’я для немовляти. У разі, коли
вони бажають дати дитині ім’я, якого нема в списку, то подають прохання до
Комітету з особистих імен. Академічна комісія, що складається з науковців
та юристів, має вирішити, чи слід дозволяти нові імена чи ні. Кожне
ісландське ім’я обов’язково має значення: назви тварини (Хаукур -яструб),
природного явища (Штейн – скеля), рослини (Фьола – фіалка), певного
поняття (Люкка – щастя), назви предмету (Эльмар – корабель), цілої фрази
(Сайунн – та, що піклується про море). Найпоширеніше ісландське слово –
jæja (yah-ee-yah).