Professional Documents
Culture Documents
дезінформація
дезінформація
Із розвитком технологій у сфері масової комунікації Україна і світ постають перед новими
викликами. Одним із найскладніших і найпідступніших сьогодні є дезінформація. Бо чи не
несе загрози отримана мільйонами людей “новина” про “розп’ятого хлопчика” на Донбасі,
про безпечність чи взагалі відсутність коронавірусу, про те, що конкурент на виборах —
наркоман, алкозалежний тощо?
У рішенні ЄСПЛ у справі Manole and others v. Moldova йдеться про те, що телебачення і
радіо мають більш “безпосередній і потужний ефект”, ніж преса, а тому вони відіграють
особливо важливу роль в контексті плюралізму і свободи вираження думки. Йдеться не
просто про те, що медіа мають право поширювати інформацію повно, а про те, що люди
мають право таку інформацію отримувати. Цей висновок доцільний і в контексті
дезінформації: люди мають право на достовірну інформацію, а телебачення відіграє в
цьому важливу роль.
Так, через соцмережу Facebook, наприклад, ширився фейк про те, що в Індії нібито немає
спалаху Covid-19 (хоча на початку травня там було зафіксовано найбільше заражень в
світі, а система охорони здоров’я не могла витримати навантаження). Також, згідно з
дослідженням міжнародної організації Avaaz, під час виборів у США 44% виборців
бачили у соцмережі дезінформацію про фальсифікацію виборів, а 35% повірили в це.
Відеоконтент також набув набагато простіших форм, ніж раніше. Якщо колись відео
потребувало вираження виключно на телебаченні чи в кінотеатрах, що вимагало часу і
витрат на його створення, то зараз відеоблогінг на найпростішому рівні цього не потребує:
достатньо мати смартфон та доступ до інтернету.
У грудні 2020 року Facebook видалив десятки сторінок в Україні, пов’язаних із партією
“Європейська солідарність” та громадською організацією “Справа Громад”, яка має
спільні проєкти з Фондом Петра Порошенка та партією “ЄС”. За даними Facebook,
сторінки за допомогою координованої неавтентичної поведінки поширювали позитивні
коментарі про Порошенка і негативні — про президента України Володимира
Зеленського.
Цей “трекінг поведінки” і його застосування під час виборів президента США 2016 року
описав дослідник медіа, комунікацій, журналіст Джонатан Олбрайт. На людей, які
потенційно могли б стати прихильниками Дональда Трампа, ціленаправлено
спрямовувалися матеріали з дискредитацією його опонентки Гілларі Клінтон, емоційні
повідомлення з маніпулятивними заголовками тощо.
Останнім часом це питання виникає і в правовому полі, адже захист персональних даних
актуалізується. Так, одним із способів відслідковування поведінки користувача є файли
“cookies”. Наприкінці 2019 року Суд Європейського Союзу постановив, що згода
користувача щодо використання сайтом файлів “cookies” повинна бути свідомою і явною.
Фактично суд заборонив сайтам самостійно попередньо ставити галочки згоди у вікнах на
використання цих файлів. Сайти зобов’язані надавати користувачам інформацію про
доступ до цих файлів третіх сторін, а також про тривалість зберігання даних про
користувача. Такі рішення повинні обмежити можливість зацікавлених осіб маніпулювати
думкою людей.
Зміст дезінформації
У згаданому вище Рабатському плані серед іншого вказано, що важливу роль при оцінці
дискримінаційних повідомлень має особа оратора (статус у суспільстві, ставлення з боку
аудиторії), а також ступінь публічності (розмір аудиторії, рівень поширення). Ці критерії
можна спроектувати і на поширення дезінформації.
У рішенні Le Pen v. France ЄСПЛ вказав, що суд повинен здійснювати суворий контроль
щодо втручання у свободу вираження думки осіб, які представляють своїх виборців і
захищають їхні інтереси. Тобто публічність особи і наявність в неї аудиторії (виборців,
поціновувачів) є тим критерієм, на який суд обов’язково звертає увагу.
Наприклад, у січні 2021 року Twitter заблокував акаунт президента США Дональда
Трампа через поширення дезінформації. За даними аналізу видання CNBC, 36 зі 100
найпопулярніших дописів Трампа містили фейки про вибори у Штатах. Вони отримали
більше 22 млн вподобань і майже 4 млн поширень від користувачів. Можна уявити, який
ефект має публічна людина з багатомільйонною аудиторією, поширюючи дезінформацію.
Це проявляється, наприклад, у тому, що прихильники Трампа були готові штурмувати
Капітолій з метою скасування результатів виборів.
Охорона здоров’я
При цьому численні компанії і приватні особи просувають гомеопатію у медіа, рекламі,
навіть у послугах реальних клінік. Так, нещодавно на телеканалі “1+1” вийшов сюжет до
так званого дня гомеопатії, у якому і ведуча йшлося про нібито існування дієвої
гомеопатії, яку треба відрізняти від шахрайства.
Тобто дезінформація відіграє важливу роль під час розпалювання расової, етнічної чи
іншої ворожнечі, адже може давити на “хворобливі” місця у стосунках між тими чи
іншими групами. Те ж саме можна сказати про заклики до сепаратизму, війни тощо.
Такі повідомлення недарма поширюються саме країнами Балтії, в яких досі є багато
російськомовного населення. Таким чином РФ намагається дискредитувати НАТО та
військових західних країн в очах громадян.
Політика і вибори
Через постійну боротьбу політичних сил за місце у владі, сфери впливу, а також в
контексті конкуренції і боротьби на зовнішній арені дезінформація є надзвичайно
поширеною зброєю у сфері політики і виборів. І тут вона є доволі дієвою, адже дозволяє
маніпулювати людською свідомістю, спонукати до певного вибору, який впливає на життя
всієї країни. Серед наслідків політичної дезінформації можна виділити програш чи
перемогу певних сил на виборах, відставка, економічна і фінансова нестабільність,
збройні протести тощо.