ЗАВДАННЯ 3-ГО ЕТАПУ (ОБЛАСНОЇ) ОЛІМПІАДИ З ПРАВОЗНАВСТВА

11 клас_ 2013-2014 н.р.

Завдання 1. Логічні пари ( 10 балів, по 2 бали за кожну логічну пару).

1. Визначте відповідність між видами житлових спорів та їх прикладами:
1) спори, що випливають з відносин, які регулюються Житловим кодексом; 2) спори, що випливають з відносин,
які регулюються Цивільним кодексом; 3) спори, що випливають з відносин, які регулюються Господарським
кодексом; 4) спори, що випливають з відносин, врегульованих Кодексом України про адміністративні
правопорушення;
А) про порушення правил користування жилими приміщеннями, знищення або пошкодження земельних
насаджень, невжиття заходів до їх охорони, утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними
правилами; Б) про передачу забудовниками органам місцевого самоврядування частини площі у
новозбудованих будинках, розподіл жилої площі у будинках, збудованих за рахунок коштів, переданих в
порядку дольової участі; В) про примусовий обмін займаного жилого приміщення, про переселення на час
капітального ремонту жилого будинку; Г) про надбудову, прибудову або перебудову будинку і підсобних
будівель, якщо є дозвіл виконкому місцевої ради, але проти цього заперечують інші учасники спільної
часткової власності, про компенсацію, пов’язану із зменшенням цінності будинку, спричиненим діяльністю
підприємств, організацій.
2. Визначте відповідність між методом певної галузі права та його ознаками:
1) трудове право; 2)господарське право;3)цивільне право;4) адміністративне право.
А) для нього найхарактернішими є владні приписи, має місце односторонність волевиявлення одного із
учасників правовідносин, це волевиявлення є юридично владним, допускається у разі потреби використання
дозвільних засобів; Б) для виникнення цих правовідносин характерним є виключно договірний характер,
сторони правовідносин перебувають у юридично рівному стані, має місце поєднання державно-правового і
договірно-правового, імперативного і диспозитивного, централізованого і локального правового регулювання
суспільних відносин у відповідній сфері; В) суб’єкти цих правовідносин є юридично рівними, для них
характерний самостійний організаційно-майновий статус, правові відносини між суб’єктами виникають
переважно за їхньої обопільної згоди, зокрема з договорів, у регулюванні відносин між учасниками
переважають диспозитивні начала, санкції спрямовані майже виключно на майновий стан особи, а не на саму
особу; Г) ці відносини є комплексними, поєднують у собі як майнові, так і організаційні елементи, переважає
метод автономних рішень учасників правовідносин, учасники правовідносин можуть бути юридично рівними, а
можуть і не бути юридично рівними. В останньому випадку застосовується метод владних приписів.
3.Визначте відповідність між видами адміністративно-господарських санкцій та підставами їх
застосування:
1) застосування індивідуального режиму ліцензування; 2) скасування державної реєстрації суб’єкта
господарювання; 3) припинення експортно-імпортних операцій; 4) зупинення операцій за рахунками суб’єктів
господарювання.
А) застосовується у випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням
встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України; Б) застосовується у разі
відмови органів управління або посадових осіб суб’єкта господарювання у проведенні документальної
перевірки чи у допуску працівників податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для
здійснення господарської діяльності; В) застосовується за порушення суб’єктами господарювання правил
здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної
конкуренції та інших правил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності; Г) може застосовуватися у разі здійснення суб’єктом господарювання
діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.
4. Визначте відповідність між парами правоприпиняючих юридичних фактів та спільними ознаками цих
пар юридичних фактів:
1) розірвання трудового договору і розірвання шлюбу; 2) розірвання трудового договору і розірвання цивільного
договору; 3) розірвання цивільного договору і розірвання шлюбу; 4) розірвання шлюбного договору і розірвання
цивільного договору;
А) припинення правовідносин в обох випадках можливе з ініціативи будь-якої із сторін, але в одному випадку
сторона правовідносин може ініціювати їх припинення тільки при певних обставинах; Б) в обох випадках
припинення правових відносин може здійснюватися виключно через суд; В) припинення правовідносин в обох
випадках можливе з ініціативи будь-якої із сторін, але якщо в одному випадку однією із сторін правовідносин
обов’язково має бути фізична особа, то в другому випадку цього може не бути; Г) в обох випадках припинення
правових відносин здійснюється через суд, однак в одному із цих випадків припинення правових відносин
може здійснюватися і через інший державний орган, в одному випадку припинення правовідносин відбувається
виключно за волею однієї із сторін, а в другому випадку також із волі обох сторін.
5. Визначте відповідність між парами злочинів та спільними ознаками пар цих злочинів:
1) службове зловживання та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм
службовим становищем; 2) вимагання і примушування до виконання чи невиконання цивільно - правових
зобов’язань; 3) самоправство і примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; 4)
зловживання владою або службовим становищем і перевищення влади або службових повноважень;
А) обидва злочини скоюються шляхом дії, але один з них може скоюватися також шляхом бездіяльності,
обидва злочини заподіюють істотну шкоду або тяжкі наслідки, суб’єктом обох злочинів є спеціальний суб’єкт;
Б) обидва злочини передбачають пред’явлення вимоги, пов’язаної із погрозою насильства щодо потерпілого
або його близьких родичів, або із погрозою пошкодження, або знищення їх майна, обидва злочини є злочинами
з усіченим складом, за обидва злочини може бути призначено покарання у вигляді обмеження волі; В) наслідки
обох злочинів є майновими, але наслідки одного з них можуть мати і немайновий характер, обидва злочини
скоюються шляхом дії, але один з них може бути скоєно і шляхом бездіяльності, обидва злочини скоюються з
прямими умислом, але один з них може бути скоєний також з необережності; Г) суб’єктом обох злочинів є
особа, яка досягла 16-ти річного віку, обидва злочини можуть скоюватися виключно з прямим умислом.

Завдання 2. Визначіть обставину, що виключає злочинність діяння за поданими нижче окремими

ознаками цих обставин (5 балів).
1)Є зіткненням «права» з «неправом». 2) Є зіткненням «права» з «правом». 3) Передбачена не тільки в
Кримінальному кодексі України, а і в Конституції України. 4) При його наявності кримінальна відповідальність
в окремих випадках застосовується за правилами крайньої необхідності. 5) При його наявності кримінальна
відповідальність застосовується тільки за правилами крайньої необхідності.

Завдання 3. Поясніть у чому полягає відмінність між (16 балів):

1.Правом та законністю. 2.Умисним вбивством та умисним тяжким тілесним ушкодженням, що спричинило
смерть потерпілого. 3.Трудовим договором та цивільним договором.

Завдання 4. (10 балів).

Із часу здобуття Україною незалежності кілька разів змінювалася види виборчих систем, за якими формувався
склад українського парламенту. Кожна із цих видів виборчих систем має певні переваги і недоліки. Спробуйте
визначити недоліки і переваги як мажоритарної системи виборів, так і пропорційної. ( 10 балів, по 2,5 бала за
кожну із чотирьох складових відповіді).

Завдання 5. Розв’яжіть задачі (25 балів):

Задача № 1 (8 балів).
Сімнадцятирічний Петро з дозволу свого батька сів за кермо батьківського автомобіля і поїхав до свого
друга Михайла, щоб разом піти на стадіон для перегляду футбольного матчу. Михайла не виявилося вдома, а на
телефонні дзвінки він не відповідав. Це дуже розізлило Петра. Він віднайшов у багажнику автомобіля пляшку
горілки і з пересердя випив 100 грам. Після цього він знову сів за кермо і продовжив рух у напрямі до стадіону.
Після закінчення футбольного матчу Петро, роздратований поразкою своєї улюбленої команди, розбив два
вікна у одному з приміщень стадіону. У той момент коли він намагався розбити третє вікно, працівник міліції
поставив перед Петром вимогу про негайне припинення протиправної поведінки. У відповідь міліціонер почув
непристойну лайку, а Петро зробив невдалу спробу розбити третє вікно. Петра було затримано і складено
відповідний протокол. Назвіть усі види правопорушень, скоєних Петром, розкрийте їх склад.
Задача № 2 (17 балів).
Гнат, який із 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі із Маргаритою, у січні 2012 року уклав договір
позики із Миколою. За цим договором, який був посвідчений нотаріусом, Микола передав Гнатові 50 тис. грн.,
які позичальник мав повернути позикодавцеві через рік із відсотками (загальна сума повернутих грошових
коштів мала складати 55 тис. грн.). Щомісячна виплата відсотків умовами договору не передбачалася. Через
тиждень після укладення договору позики Гнат уклав із Маргаритою договір про поділ майна, яке належало їм
на праві спільної сумісної власності. За цим договором із майна вартістю 70 тис. грн., набутого подружжям за
час шлюбу, частка Маргарити мала становити 60 тис. грн., а частка Гната – 10 тис. грн. При цьому слід
зазначити, що Гнат був власником майна вартістю 10 тис. грн., яке належало йому на праві особистої приватної
власності. У січні 2013 року Микола звернувся до Гната із вимогою про повернення боргу, на що отримав
відповідь, що через вкрай скрутне матеріальне становище повернути борг не може і просив простити йому борг.
Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації, вказавши при цьому як саме позикодавець може захистити свої
майнові права. Якщо у цій ситуації мало місце скоєння злочину, то розкрийте його склад.

Завдання 6. (10 балів).

Загальні положення права інтелектуальної власності (визначення, об’єкти, суб’єкти, їх права, значення
інституту інтелектуальної власності).

Максимальна кількість балів за виконання всіх завдань – 80.

Відповіді на завдання. 11 клас.
Завдання 1.
1. 1В; 2Г; 3Б; 4А. 2. 1Б; 2Г; 3В; 4А. 3. 1В; 2Г; 3А; 4Б. 4. 1А; 2В; 3Г; 4Б. 5. 1В; 2Б; 3Г; 4А.
Завдання 2.
1)Необхідна оборона. 2) Крайня необхідність. 3) Право не виконувати явно злочинний наказ чи розпорядження.
4) Фізичний примус. 5) Психічний примус.
Завдання 3.
1.Відмінні ознаки права і законності
1.Право, як об’єктивне явище, являє собою систему норм і принципів, у яких зафіксовані різні ступені свободи і
рівності суб’єктів суспільних відносин, а законність – це певна правомірна якість дій (поведінки, діяльності)
суб’єктів суспільних відносин.
2.Джерелом права є суспільні відносини – матеріальна сила, яка його породжує, а для законності джерелом є
правомірна поведінка суб’єктів суспільних відносин.
3.Право, закріплюючи суспільні відносини, інтереси і волю, надає їм, таким чином, правової форми, а
законність, як принцип через систему вимог, що конкретизують його, втілюється у виданні законодавцем таких
норм, які відповідали б потребам суспільного розвитку, загальнолюдським правовим принципам, а також
забезпечує реалізацію цих норм і формування на цій основі правопорядку.
4.Суб’єктами права є кожна людина, а суб’єктивний склад законності включає тільки дієздатних осіб,
організації, правомірними діями яких твориться правопорядок.
5.Право – це початок існування правової матерії, а законність – це рух.
6.Головна функція права полягає у створенні основи правопорядку, а головна функція законності – у його
встановленні та підтримці.
2.Відмінні ознаки умисного вбивства (далі – УВ) та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що
спричинило смерть потерпілого ( далі – УТТУЩССП)
1. УВ є протиправною дією, а УТТУЩССП – відносною подією.
2. При УВ є умисел щодо дій і щодо наслідків, а при УТТУЩССП є умисел щодо дій і необережність щодо
наслідків, хоча в цілому злочин вважається за формою вини умисним.
3. УВ може мати основний склад, привілейований і кваліфікований, а УТТУЩССП є кваліфікованим складом
умисного тяжкого тілесного ушкодження.
4. При УВ здійснюється посягання на життя людини, а при УТТУЩССП - на здоров’я людини.
5. На кваліфікацію УВ може впливати мета і мотив злочину, а щодо УТТУЩССП таке виключається.
6. УТТУЩССП є тяжким злочином, а УВ може бути злочином невеликої тяжкості (умисне вбивство при
перевищенні меж необхідної оборони), середньої тяжкості (умисне вбивство, вчинене в стані сильного
душевного хвилювання, умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини) та особливо тяжким (т. зв.
просте умисне вбивство і умисне вбивство при обтяжуючих обставинах).
7. УВ може здійснюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності, а УТТУЩССП – тільки шляхом дії.
8. Можливий замах на УВ, але неможливий замах на умисне тяжке тілесне ушкодження, яке повинно привести
до смерті потерпілого.
9. При скоєнні цих злочинів є досить суттєві відмінності щодо способу, знарядь злочину, кількості, характеру,
локалізації поранень тощо.
10. За УТТУЩССП може бути призначено тільки таке кримінальне покарання як позбавлення волі, а за УВ -
також інші кримінальні покарання.
3. Відмінні ознаки трудового договору (далі – ТД) і цивільного договору (далі – ЦД)
1.Однією із сторін ТД обов’язково має бути фізична особа (працівник), а в ЦД обидвома сторонами можуть
бути як фізичні особи так і юридичні (можливим є і те, щоб одна із сторін була фізичною особою, а друга
юридичною).
2.У випадку з ЦД сторони є рівними як у момент укладання договору так і під час його дії, а у випадку з ТД
сторони є рівними тільки у момент укладання договору.
3.Правові відносини, які виникають у випадку укладання ТД є триваючими, а правові відносини, які виникають
у випадку укладання ЦД можуть бути як триваючими, так короткочасними і одноактними.
4.При укладенні ТД має місце вільний вияв волі осіб (роботавця і працівника) щодо вступу у договірні
відносини, а при укладенні деяких ЦД волевиявлення однієї із сторін щодо укладення договору є обов’язковим
для вступу із цією стороною у договірні відносини (публічний договір).
5.За різними принципами будуються вимоги щодо письмової форми ЦД та ТД.
6.Деякі ЦД підлягають нотаріальному посвідченню, а ТД нотаріальному посвідченню не підлягає.
7.Необхідність державної реєстрації ЦД пов’язана з предметом договору, а необхідність реєстрації ТД у
державній службі зайнятості зумовлюється правовим статусом роботодавця (реєстрації у службі зайнятості
підлягає ТД у якому роботодавцем є фізична особа).
8.ТД, форма якого є усною, вважається укладеним у випадку видачі наказу чи розпорядження про прийняття на
роботу або фактичного допущення працівника до роботи, а ЦД вважається укладеним з моменту досягнення
згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору або з моменту передачі речі.
9.ТД найчастіше є безстроковим, а ЦД, якщо він є триваючим, то здебільшого укладається на чітко визначений
строк.
10.У ЦД сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли
до укладення, а щодо ТД таке виключається.
11.Щодо ЦД можливий основний договір і попередній, а щодо ТД таке законодавством не передбачено.
12.Різновидом ЦД, на відміну від ТД, може бути договір на користь третьої особи.
13.Розірвання ЦД допускається лише за згодою сторін (за незначними винятками), а розірвання ТД за
ініціативою однієї із сторін допускається відповідно до вимог трудового законодавства.
14.ТД, на відміну від ЦД, може бути припинено не з волі сторін договору (наприклад, ТД підлягає припиненню
у разі вступу у законну силу вироку суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі на певний строк,
довічного позбавлення волі, обмеження волі чи арешту).
15.Якщо після закінчення строку дії ЦД жодна із сторін договору не виявила бажання протягом одного місяця
припинити його дію, то договір вважається продовженим на той же строк, на який його було укладено, а в
аналогічній ситуації із ТД договір стає безстроковим.
Завдання 4.
а) недоліки мажоритарної виборчої системи:
1.Ця система не завжди адекватно відображає у складі парламенту політичний спектр суспільства та
призводить до втрати великої кількості голосів виборців, що має своїм наслідком послаблення представництва
в парламенті іноді значної кількості громадян, наділених активним виборчим правом.
2.В разі дострокового припинення повноважень народного депутата України, необхідно проводити проміжні
вибори, що важким тягарем лягає на бюджет. Якщо ж повноваження народного депутата припинилися менше,
як за рік до чергових виборів, то проміжні вибори не проводяться, і тому велика кількість виборців на досить
тривалий час позбавляється представництва у парламенті.
3.При мажоритарній системі виборів більші можливості для застосування адмінресурсу.
б) недоліки пропорційної виборчої системи:
1. При пропорційній системі обмежується активне виборче право тих громадян, які є безпартійними, бо вони не
можуть брати участь у висуванні кандидатів у депутати.
2. Ця виборча система знецінює особистість кандидатів.
3. Порядок підрахунку голосів виборців є дуже складним.
4. Депутати, по суті, є відповідальними перед своєю політичною партією, а не перед конкретними виборцями.
в) переваги мажоритарної виборчої системи:
1. Мажоритарна виборча система результативна і проста в застосуванні.
2. Депутати підтримують тісний зв’язок з виборцями і відчувають себе відповідальними перед ними, а не перед
партіями, навіть у тому випадку, якщо вони були висунуті кандидатами у депутати цим видом об ’єднання
громадян.
3. При цій системі особисті якості кандидатів є дуже значимими для одержання перемоги на виборах.
4. Виборці можуть брати участь не тільки в обранні депутатів, а й у висуненні кандидатів у депутати.
г)переваги пропорційної виборчої системи:
1. Пропорційна виборча система приблизно адекватно відображає спектр громадських симпатій щодо
політичних партій.
2. Ця система стимулює розвиток багатопартійності, що, у свою чергу, сприяє зміцненню демократії.
3. Виключається можливість проведення проміжних виборів, що сприяє економії коштів бюджету.
4. Менші можливості щодо застосування адмінресурсу.
Завдання 5.
Задача № 1
Ситуація, що аналізується, врегульована нормами адміністративного права (інститут адміністративних
правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку, інститут адміністративних
правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку та інститут адміністративних
правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління). Основним нормативно – правовим актом,
що стосується цієї ситуації є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП). Діяння
Петра підлягають кваліфікації за сукупністю адміністративних проступків. Неповнолітній скоїв діяння
передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортними засобами особами, які не мають права керування
або водіями, які не мають при собі чи не пред’явили для перевірки відповідних документів), ч. 1 ст. 130
КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп’яніння), ст. 173
КУпАП ( дрібне хуліганство) та ст. 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції,
члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця).
Крім того, розбивши два вікна Петро вступив у позадоговірні цивільно - правові відносини із стадіоном як
юридичною особою.
Об’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є встановлений порядок отримання права на
керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху.
Об’єктивна сторона правопорушення – це формальний склад керування транспортними засобами особами, які
не мають права керування цими засобами. Суб’єктивна сторона характеризуються виною у формі прямого
умислу. Суб’єктом є особа, яка на момент вчинення діяння досягла шістнадцятирічного віку.
 Об’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення
безпеки дорожнього руху. Об’єктивна сторона правопорушення – керування транспортним засобом в стані
сп’яніння. Суб’єктивна сторона характеризуються виною у формі прямого умислу. Суб’єктом є особа, яка на
момент вчинення діяння досягла шістнадцятирічного віку.
Об’єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері громадського
порядку. Об’єктивна сторона правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому
ставленні до громадян та інших діях (наприклад, знищення чи пошкодження з хуліганських мотивів якого-
небудь майна у незначних розмірах, що і має місце у даній конкретній ситуації). Суб’єктивна сторона
характеризуються наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Суб’єктом є особа, яка на момент
вчинення діяння досягла шістнадцятирічного віку.
Об’єктом правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення
громадського порядку. Об’єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному
розпорядженню працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону, військовослужбовця при виконанні ними службових обов’язків. Суб’єктивна сторона
характеризуються наявністю вини у формі умислу. Суб’єктом є особа, яка на момент вчинення діяння досягла
шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ст. 13 КУпАП неповнолітні за діяння передбачені статтями 126, 130, 173, 185 несуть
адміністративну відповідальність на загальних підставах. При прийнятті рішення про накладення на Петра
адміністративного стягнення орган адміністративної юрисдикції відповідно до ст. 34 КУпАП повинен
врахувати як обставину, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення той факт, що
Петро є неповнолітнім. Якщо до розгляду справи судом стосовно дрібного хуліганства Петро добровільно
відшкодує шкоду, яку він завдав своїми хуліганськими діями стадіону, то ця обставина також має бути
врахована як така, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Задача № 2
Ситуація, що аналізується, врегульована нормами сімейного права (інститут майнових прав подружжя)
та цивільного права (інститут договірних зобов’язань та інститут правових наслідків порушення зобов’язання,
відповідальності за порушення зобов’язання ). Нормативно-правовими актами, які стосуються цієї ситуації є
Сімейний кодекс України ( далі – СКУ, статті 57, 64, 70, 73) та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ, статті
605, 610 - 612, 623 – 625, 1046 - 1053). Уклавши шлюб із Маргаритою, Гнат вступив із нею у сімейно – правові
відносини. За змістом прав та обов’язків суб’єктів сімейних правовідносин вони є шлюбними; за підставами
виникнення вони є позадоговірними, оскільки виникли у зв’язку з укладенням шлюбу (стан шлюбу став
підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя); за тривалістю часу вони є
триваючими, оскільки повинні тривати до тих пір, поки подружжя перебуватиме в шлюбі; залежно від
характеру обов’язків вони є активними у тому сенсі, що покладають на подружжя взаємні обов’язки,
наприклад обов’язок матеріально підтримувати одне одного та пасивними у тому сенсі, що подружжя має
утриматися від посягання на права одне одного, які гарантуються подружжю нормами сімейного права; за
критерієм зобов’язаних осіб і ступенем їх конкретизації правовідносини між Гнатом і Маргаритою щодо їх
спільного майна є відносними, бо обидві сторони правовідносин є чітко визначеними, кожен із подружжя
зобов’язаний володіти, користуватися та розпоряджатися спільним майном не порушуючи прав іншого з
подружжя (однак при цьому слід зазначити, що ці правовідносини мають абсолютний характер захисту, тобто
всі і кожен повинні утримуватися від порушення права спільної сумісної власності подружжя); за об’єктом
правовідносин (стосовно права спільної сумісної власності) вони є майновими, оскільки у цих
правовідносинах об’єктом є майнові блага (речі); залежно від особливостей розподілу прав і обов’язків між їх
суб’єктами вони є двосторонніми, оскільки кожна із сторін наділена як правами так і обов’язками; за
функціональним призначенням вони є регулятивними, оскільки виникають відповідно до норм права, тобто із
фактів правомірної поведінки суб’єктів; залежно від характеру правових норм, на основі яких ці
правовідносини виникають вони є матеріально-правовими, оскільки виникають на основі норм
матеріального права (у даному випадку ідеться про сімейне право); за кількістю суб’єктів вони є простими,
оскільки не поділені на складові частини. Суб’єктами цих правовідносин є подружжя. Зміст цих
правовідносин становлять взаємні особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
Уклавши договір позики із Миколою, Гнат вступив із ним у договірні цивільні правовідносини. За
тривалістю часу вони є триваючими, оскільки мають тривати весь час до моменту повернення боргу, тобто
один рік; залежно від характеру обов’язків вони є активними у тому сенсі, що на боржника покладається
обов’язок повернення боргу; за критерієм зобов’язаних осіб і ступенем їх конкретизації правовідносини між
Гнатом і Миколою є відносними, бо обидві сторони правовідносин є чітко визначеними; за об’єктом
правовідносин вони є зобов’язальними, оскільки у цих правовідносинах об’єктом є дії по поверненню боргу;
залежно від особливостей розподілу прав і обов’язків між їх суб’єктами вони є односторонніми, оскільки
договір позики є реальним договором і вважається укладеним з моменту передачі грошових коштів, тобто з
моменту укладення договору у боржника є тільки обов’язок, а у кредитора – тільки право; за функціональним
призначенням вони є регулятивними, оскільки виникають відповідно до норм права, тобто із фактів
правомірної поведінки суб’єктів; залежно від характеру правових норм, на основі яких ці правовідносини
виникають вони є матеріально-правовими, оскільки виникають на основі норм матеріального права (у
даному випадку ідеться про цивільне право); за кількістю суб’єктів вони є простими, оскільки не поділені на
складові частини. Суб’єктами цих правовідносин є кредитор (позикодавець) (Микола) та боржник
(позичальник) (Гнат). Зміст цих правовідносин становить право кредитора вимагати повернення боргу і
обов’язок боржника цей борг повернути.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання
ним грошового зобов’язання. Отже, скрутне матеріальне становище про яке заявив Гнат не звільняє його від
обов’язку повернути борг. Разом з тим слід зазначити, що згідно ст. 605 ЦКУ зобов’язання може припинятися
внаслідок укладення такого одностороннього правочину укладеного кредитором, як прощення боргу. Однак
укладення такого правочину є правом кредитора, а не його обов’язком. Не виконання боржником своїх
обов’язків за договором позики дає право кредитору звернутися за захистом свого порушеного права до
загального суду першої інстанції з позовом про примусове виконання обов’язку в натурі (з вимогою про
повернення коштів одержаних за договором позики). Позивач вправі просити суд також про відшкодування
збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦКУ) та сплати боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СКУ дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві
спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СКУ при поділі майна
подружжя їхні частки не обов’язково повинні бути рівними. Встановлення договором про поділ майна
подружжя нерівних часток не може бути підставою для визнання його недійсним. Однак, якщо такий договір
було укладено для того, щоб уникнути звернення стягнення на майно одного з подружжя його кредиторами, то
останні вправі оспорити його. Таке оспорення матиме сенс тільки у тому випадку, якщо договір позики був
укладений Гнатом у своїх особистих інтересах, а не в інтересах сім’ї. Це пояснюється тим, що у випадку, якщо
судом буде встановлено, що кошти одержані за договором позики було використано на потреби сім’ї, стягнення
може бути накладено на все майно подружжя, яке стало об’єктом права їхньої особистої приватної власності
після поділу майна, яке раніше належало подружжю на праві спільної сумісної власності.
Виходячи з того, що Гнат через тиждень після укладення договору позики, уклав договір із дружиною про
поділ майна, яке було об’єктом права спільної сумісної власності, цілком можна припустити, що він зробив це з
метою уникнення звернення стягнення на значну частину свого майна після настання строку виконання
зобов’язання. Можна припустити також, що Гнат, укладаючи договір позики, із самого початку прийняв
рішення не повертати борг. Якби ця обставина була доведена, то діяння Гната підлягають кваліфікації за ч. 4
ст. 190 ККУ ( шахрайство вчинене в особливо великих розмірах). Кваліфікація діяння за ч. 4 ст. 190 ККУ
пояснюється тим, що Гнат вчинив злочин на суму, яка більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян (тобто суму у 10200 грн.). Скоївши кримінальний злочин Гнат вступив у
кримінально-правові відносини з державою і у цивільно-правові відносини із Миколою, як із особою, якій було
завдано шкоди злочином. Ці кримінально-правові відносини за підставами виникнення є охоронними, оскільки
виникли із злочину; за критерієм зобов’язаних осіб і ступенем їх конкретизації вони є відносними, оскільки у
цих правовідносинах конкретно визначені обидві сторони; за характером поведінки зобов’язаної сторони вони є
пасивними, оскільки на винних у цій ситуації покладається обов’язок пасивної поведінки – утримання від
протиправного діяння; залежно від особливостей розподілу прав і обов’язків між їх суб’єктами вони є
односторонніми, оскільки одній стороні (державі) належить тільки право (притягнення винних до кримінальної
відповідальності), а друга сторона (Гнат) зобов’язана понести кримінальну відповідальність, тобто права вона
не має, а тільки обов’язок; залежно від характеру правових норм, на основі яких ці правовідносини виникають
вони є матеріально-правовими, оскільки виникають на основі норм матеріального права (у даному випадку
ідеться про кримінальне та цивільне право); за кількістю суб’єктів вони є складними, оскільки виникли між
трьома суб’єктами (держава Україна, суб’єкт злочину і потерпілий від злочину як учасник цивільно-правових
відносин). Безпосереднім об'єктом цих правовідносин (об'єктом скоєного злочину) є право власності.
Предметом злочинного посягання є майно (грошові кошти у сумі 55000 грн.). Зміст цих правовідносин, як уже
зазначалося вище, полягає з одного боку в тому, що держава має право притягнути Гната до кримінальної
відповідальності, а він у свою чергу зобов'язаний понести кримінальну відповідальність перед державою, а з
другого боку потерпілий вправі вимагати від злочинця відшкодування шкоди завданої злочином, а той у свою
чергу цю шкоду зобов’язаний відшкодувати. З об'єктивної сторони злочин передбачений ч. 4 ст. 190 ККУ
характеризується протиправним заволодінням майном шляхом обману потерпілого. Із суб'єктивної сторони
злочин передбачений ч. 4 ст. 190 ККУ характеризується умисною формою вини у виді прямого умислу,
оскільки винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння та бажає його вчинити. Мотив
злочину є корисливим, а мета злочину полягає у протиправному заволодінні чужим майном. Суб'єктом цього
злочину є осудна особа, яка до часу вчинення злочину досягла шістнадцятирічного віку. У випадку, якщо
Гната буде засуджено за шахрайство, то потерпілий від злочину Микола може подати цивільний позов у
кримінальній справі і вимагати відшкодування шкоди завданої злочином.
Завдання 6.
ЦК визначає право інтелектуальної власності як право особи на результат інтелектуальної, творчої
діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законом (ч. 1 ст. 418). Право
інтелектуальної власності слід розглядати у двох значеннях: об’єктивному і суб’єктивному. У суб’єктивному
значенні право інтелектуальної власності являє собою суб’єктивне право (майнові або немайнові права) на
інтелектуальний продукт, тобто певні правомочності творця або іншої особи стосовно інтелектуального
продукту. ЦК визначає, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права
інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, які поширюються на результат
інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності ( ст. 418).
В об’єктивному значенні право інтелектуальної власності – це система правових норм, які регулюють
суспільні відносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Ця сукупність правових
норм становить підгалузь цивільного права і складається з декількох правових інститутів: авторське право та
суміжні права, патентне право, інститут індивідуалізації учасників цивільного обігу та їх продукції і послуг.
Кожний з них має свою специфіку інтелектуального продукту та особливості його використання.
Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать один від одного. Перехід права на
об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на
річ не означає переходу права на об’єкт інтелектуальної власності.
Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності
( автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права
інтелектуальної власності відповідно до Цивільного Кодексу, іншого закону чи договору.
Ст. 420 ЦК до об’єктів права інтелектуальної власності відносить: літературні та художні твори;
комп’ютерні програми; компіляції (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі організацій
мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування інтегральних
мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; фірмові найменування, торгівельні
марки, географічні зазначення; комерційні таємниці. Створювачі вищезазначених об’єктів наділені
виключними правами, ст. 418 ЦК закріплює принип їх непорушності.
Виключні права інтелектуальної власності за своїм характером та об’єктом поділяються на дві
групи – особисті немайнові та майнові. Особисті немайнові потрібні для охорони гідності відповідного
суб’єкта, його імені, творчої репутації, забезпечення його суспільного визнання. Майнові права дозволяють
реалізувати майновий інтерес правовласника в отриманні доходів або від самостійного розпорядження правом,
його використання. До особистих немайнових прав норми ЦК відносять: право визнання людини творцем
об’єкта інтелектуальної власності, право перешкоджати будь-якому посяганню, здатному завдати шкоди його
честі чи репутації, а також інші немайнові права, встановлені законом. Цей перелік немайнових прав не є
вичерпний. Особисті немайнові права належать і можуть бути здійснені тільки особою, що створила
інтелектуальний продукт. Ці права є невідчужуваними, тобто не можуть передаватися іншим особам.
Невідчужуваність цих прав виключає можливість відмови від них або їх примусового припинення. Вони є
абсолютними і чинними безстроково. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути різноманітними
залежно від особливостей самого інтелектуального продукту та способів його використання. Ст. 424 ЦК
відносить до майнових прав наступні: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати
неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке
використання; інші майнові права, встановлені законом. Майнові права відчужувані, вони можуть передаватися
іншим особам за договором як у повному обсязі, так і у частині правомочностей щодо одного чи декількох
способів використання . Вони можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом
договору застави та ін. зобов’язань. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків,
встановлених Кодексом, іншим законом або договором.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної
власності.
Інститут інтелектуальної власності має високе суспільне значення . Інтелектуальна власність – це одна з
рушійних сил розвитку цивілізації. Чим вище рівень творчої діяльності, тим вище рівень цивілізації.