СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«АКУТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ І ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО-
ТРУДОВИХ ПРАВ»

Тема № 1. Дотримання соціально-трудових прав працівників.

Тема № 2. Охоронні соціальні та трудові правовідносини.

Тестові завдання
1. Кодекс законів про працю регулює трудові відносини:
а) найманих працівників;
б) працівників та роботодавців;
в) усіх працівників;
г) всіх громадян України.

2. Система трудового права поділяється на:

а) Загальну та Особливу частини;
б) Загальну та Спеціальну частини;
в) Особливу та Спеціальну частини;
г) Загальну та Основну частини.

3. Метод трудового права охоплює:

а) договірний порядок виникнення трудових відносин;
б) поєднання рівності з підлеглістю;
в) поєднання централізованого та локального регулювання праці;
г) нормативне і договірне регулювання умов праці.

4. До інших правовідносин, що входять до предмета трудового права,

належать правовідносини з:
а) підготовки до праці та підвищення кваліфікації;
б) працевлаштування та вирішення трудових спорів;
в) контролю за додержанням законодавства про працю;
г) не судового порядку розгляду спорів.

5. Юридичною гарантією права на працю є:

а) заборона необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу;
б) заборона поєднання державної та приватної оплати праці;
в) заборона укладати договори фізичним особам;
г) заборона вільного вибору виду діяльності.

6. Трудове право регулює відносини:

а) лише найманої праці;
б) примусової праці;
в) колективної праці;
г) приватної праці.

7. Основу предмета трудового права становлять:

а) наймана праця, її організація та умови;
б) індивідуальні та колективні правовідносини;
в) кооперативні відносини і відносини спільних підприємств;
г) трудова функція працівника.

8. Право громадян України на працю – це:

а) право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого
державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір
професії, роду занять і роботи, забезпечується державою;
б) право на одержання роботи з оплатою праці нижче встановленого
державою мінімального розміру, виключаючи право на вільний вибір
професії, роду занять і роботи, забезпечується державою;
в) право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого
державою мінімального розміру, виключаючи право на вільний вибір
професії, роду занять і роботи, забезпечується державою;
г) право на одержання роботи з оплатою праці не вище встановленого
державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір
професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

9. Використання примусової праці:

а) дозволяється;
б) не дозволяється;
в) дозволяється щодо повнолітніх осіб;
г) із дозволу одного з батьків або піклувальника.

10. Працівники реалізовують право на працю шляхом:

а) укладення трудового договору;
б) укладення колективного договору;
в) звернення до державної служби зайнятості;
г) досягнення віку, із якого особа може вступати в трудові відносини.

11. Основним інститутом у системі трудового права є:

а) трудові відносини;
б) робочий час;
в) трудова дієздатність;
г) трудові гарантії.

12. Ядром і основним видом трудових правовідносин є:

а) виробничі відносини;
б) індивідуально-трудові;
в) колективно-трудові;
г) правовідносини працевлаштування.

13. Локальними актами, що регулюють трудові відносини, є:

а) Генеральна угода;
б) Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників;
в) Положення про порядок укладення контрактів під час прийняття на
роботу;
г) Правила внутрішнього трудового розпорядку.

14. Трудове право регулює трудові відносини:

а) військовослужбовців Збройних Сил України;
б) атестованих працівників Національної поліції України;
в) суддів апеляційних судів;
г) осіб, які уклали трудовий договір.

15. Предметом трудового права України є:

а) відносини з нарахування та виплати дивідендів акціонерам;
б) відносини, що виникають внаслідок укладення трудового договору;
в) відносини оренди приміщень для розміщення цехів і відділів
підприємства;
г) відносини навчання з відривом від виробництва.

16. Джерелами трудового права є:

а) акти компетентних державних органів;
б) встановлення і санкціонування норм права;
в) визначеність сфери дії норм права;
г) всі відповіді правильні.

17. Спеціальні джерела трудового права:

а) передбачають підвищену відповідальність;
б) визначають юридичну рівність сторін;
в) конкретизують загальні норми права;
г) гарантують незалежність сторін.

18. За сферою дії нормативно-правові акти поділяються на:

а) галузеві та обласні;
б) обласні та місцеві;
в) загальнодержавні та місцеві;
г) галузеві та відомчі.

19. Характерні ознаки джерел трудового права:

а) особливі види суспільних відносин;
б) нормотворча діяльність держави;
в) спеціальні нормативні акти;
г) джерела, що приймаються спеціальними органами.

20. Основними джерелами трудова права є:

а) Конституція України і Кодекс законів про працю;
б) укази, постанови, розпорядження;
в) окремі акти професійних спілок;
г) рішення профкомів і комісій з трудових спорів.

21. Яким Законом України регулюються трудові відносини громадян

України, які працюють за її межами, та іноземних громадян?
а) Про зайнятість населення;
б) Про міжнародне публічне право;
в) Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії;
г) Про міжнародне приватне право.

22. Локальними актами, що регулюють трудові відносини, є:

а) генеральна угода;
б) інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників;
в) положення про порядок укладення контрактів під час прийняття на
роботу;
г) правила внутрішнього трудового розпорядку.

23. За органами правотворчості джерела права можуть видаватися:

а) вищими органами влади й управління;
б) центральними органами управління;
в) місцевими органами народовладдя;
г) правильної відповіді немає.

24. Диференціація джерел трудового права залежить від:

а) галузі виробництва або умов праці;
б) віку і статі працівника;
в) характеру трудового зв’язку;
г) мети регулювання трудових відносин;
ґ) економічної та соціальної основи держави.

25. Чинність законодавства про працю поширюється на:

а) Президента України;
б) суддів;
в) прокурорів;
г) осіб, які проходять альтернативну службу.
26. Якщо у трудовому законодавстві виникає суперечність між загальною і
спеціальною нормами, то діє:
а) загальна норма;
б) спеціальна норма;
в) спеціальна норма, якщо вона має однакову юридичну силу із загальною
нормою;
г) правильної відповіді немає.

27. Законодавство про працю регулює трудові відносини:

а) усіх працівників державної форми власності;
б) працівника та роботодавця;
в) працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності та виду діяльності;
г) працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які
працюють за трудовим договором із фізичними особами.

28. Трудові відносини – це:

а) добровільний юридичний зв’язок між працівником і роботодавцем;
б) примусовий юридичний зв’язок між працівником і роботодавцем;
в) відносини, врегульовані Кримінальним кодексом України або Кодексом
законів про адміністративні правопорушення;
г) учнівські правовідносини під час навчання.

29. Трудова правосуб’єктність роботодавця виникає з моменту:

а) визначення повноважень роботодавця;
б) оголошення набору працівників;
в) державної реєстрації;
г) проведення загальних зборів засновників підприємства.

30. Трудова правосуб’єктність роботодавця припиняється у разі:

а) скорочення штатів;
б) застосування процедури санації;
в) ухвалення рішення про банкрутство;
г) ліквідації організації.

31 Підставами виникнення трудових правовідносин із підлітками, які не

досягли 15 років, є:
а) особисте бажання підлітка;
б) клопотання членів трудового колективу;
в) згода одного із батьків або особи, що його замінює;
г) направлення державного центру зайнятості населення.
32. Правовий статус суб’єктів трудового права дає змогу:
а) брати участь у конкретних правовідносинах;
б) врегульовувати положення учнівського договору без укладення
трудового договору;
в) фізичній особі – суб’єкту підприємницької діяльності не укладати
трудовий договір із найманими працівниками під час працевлаштування;
г) обмежувати права працівників у процесі вирішення трудових спорів.

33. До змісту правового статусу суб’єктів трудового права належить:

а) наявність трудової праводієздатності;
б) закріплення суб’єктивних трудових прав і обов’язків;
в) встановлення гарантій прав і обов’язків;
г) визначення відповідальності під час невиконання трудових обов’язків;
ґ) система органів з питань виховання працівників.

34. Види суб’єктів трудового права:

а) працівники (робітники та службовці);
б) власник підприємства (адміністрація);
в) трудові колективи;
г) громадські організації (профспілки тощо);
ґ) будь-яка юридична особа.

35. Види осіб як суб’єктів трудового права:

а) фізичні особи;
б) юридичні особи;
в) будь-які кооперативні організації;
г) усі відповіді правильні.

36. Фізичні особи можуть бути суб’єктами трудового права лише за

умови:
а) досягнення певного віку;
б) наявності відповідної професійної підготовки;
в) наявності складного юридичного факту;
г) підвищення кваліфікації (професії);
ґ) включення до складу бригади.

37. Риси, що об’єднують фізичних і юридичних осіб як суб’єктів

трудового права:
а) обов’язкове додержання норм трудового права;
б) належність до державного устрою;
в) можливість бути наймачем робочої сили;
г) дотримання норм КЗпП;
ґ) збереження обов’язкової квоти працевлаштування.