ЗАВДАННЯ 3-ГО ЕТАПУ (ОБЛАСНОЇ) ОЛІМПІАДИ З ПРАВОЗНАВСТВА

10 клас_ 2013-2014 н.р.

Завдання 1. Тести (максимум 10 балів, по 1 балу за кожну правильну відповідь).

1.Поняття «припинення повноважень уряду» та «відставка уряду» співвідносяться як:
а) частина і ціле; б) ціле і частина; в) є поняттями – антонімами; г) ніяк не співвідносяться.
2. Правова ідеологія – це сукупність правових:
а) понять; б) ідей; в) принципів; г) теорій.
3. У Верховному Суді України та Конституційному Суді України число суддів складає відповідно:
а) 18 і 48; б) 20 і 48; в)18 і 20; г) 48 і 18.
4.Характерними рисами органів виконавчої влади є те, що вони:
а) формуються шляхом обрання;
б) здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність, тобто організують втілення у життя волі держави,
висловленої у законах;
в) наділені правотворчими повноваженнями, на основі яких видають закони;
г) здійснюють свою діяльність на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.
5.Додержання письмової форми трудового договору є обов’язковим:
а) при організованому наборі працівників;
б) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і
геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
в) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
г) з жінками, які мають дітей до трьох років.
6.Підставами виникнення правових відносин є:
а) правові норми, що передбачають та регулюють ці відносини;
б) наявність суб’єктів права, які наділені відповідною правосуб’єктністю, що включає правоздатність і
дієздатність цих осіб;
в) юридичні факти, які безпосередньо зумовлюють виникнення конкретних правовідносин.
7.Залежно від характеру впливу на суб’єктів правовідносин розрізняють:
а) імперативний метод; б) превентивний метод; в) диспозитивний метод; г) варіативний метод.
8. На підставі застосування аналогії закону межі регулюючого впливу норм:
а) удосконалюються; б) коректуються; в) розширюються; г) звужуються.
9.До місцевих загальних судів належать:
а) районні суди та районні суди у містах; б) міські суди;
в) міськрайонні суди; г) третейські суди.
Залежно від суб’єктів, на яких поширюються правові норми, розрізняють наступні види норм:
а) особливі; б) загальні; в) спеціальні; г) галузеві; д) колективні.
10.Актами реагування Уповноваженого з прав людини є:
а) подання; б) конституційне подання; в) рішення; г) конституційне рішення; д) зауваження; е)
конституційне зауваження; є) стягнення; ж) конституційне стягнення; з) конституційний припис.

Завдання 2. Дайте відповіді на запитання «Чому?» (максимум 8 балів, по 1 балу за кожну правильну
відповідь).
1.Політичні та особисті права і свободи інколи називають негативними. Чому?
2.На місцевих виборах, на відміну від Всеукраїнських виборів, установлено ценз осідлості щодо осіб, які
відбувають кримінальні покарання у місцях позбавлення волі. Чому?
3. Визнання батьківства не є юридичною санкцією. Чому?
4. Відмова одного з подружжя від права на частку у спільній сумісній власності не може бути адресною.
Чому?
5.На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, а також
витрат на охорону спадкового майна не поширюються правила про порядок і строки пред’явлення вимог
кредитором спадкодавця. Чому?
6. Одразу після смерті спадкодавця спадщина не належить спадкоємцям. Чому?
7. Трудовий договір передбачає продаж працівником своєї робочої сили, однак він не може вважатися
договором купівлі-продажу у цивільно-правовому розумінні. Чому?
8. Чому злочинну самовпевненість іноді називають змішаною формою вини ?

Завдання 3. Поясніть у чому полягає відмінність між (максимум 15 балів):

1.Безпосередньою демократією та представницькою демократією. 2. Усиновленням і піклуванням.
3. Розбоєм і грабежем.
Завдання 4. Виправіть юридичні помилки допущені у тексті, який містить Конституція України
(максимум 10 балів, по 1 балу за кожну виправлену помилку).
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Верховної Ради
України. Україна є президенсько-парламенською республікою. Народ здійснює владу через органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. При прийнятті нових законів або внесенні змін до
чинних законів допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Початкова освіта є
обов'язковою. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як
двох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення
референдуму зібрано не менш як у більшості областей і не менш як по п’ятдесят тисяч підписів у кожній
області. Голова районної та голова обласної ради обираються народом і очолюють виконавчий апарат ради.
Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III і XIII цієї Конституції з одного й того
самого питання можливе через п’ять років.

Завдання 5. Розв’яжіть задачі (25 балів):

Задача № 1 (10 балів).
Антон, який досить часто вживав спиртні напої, у черговий раз ні від кого не міг позичити грошей, щоб
купити кілька пляшок горілки. Йому уже ніхто не хотів давати гроші у борг, позаяк Антон дуже неохоче
виконував взяті на себе зобов’язання за договорами позики. Його сусід Петро знав не тільки про це, а і про
те, що Антон дуже полюбляє грати у настільний теніс. І тому, нічого не підозрюючи, 28 серпня 2013 року,
на прохання Антона у черговий раз дав йому у безоплатне користування на один день тенісну ракетку, яка
була визначена індивідуальними ознаками, оскільки на торцеві ручки було вирізьблено букву «П» та цифри
«1982», що означало першу букву імені її власника та рік його народження. Цю ракетку Петрові його
дружина подарувала на день народження. Вартість ракетки складала 96 грн. Через 35 хв. після отримання
ракетки Антон продав її своєму знайомому Володимиру за 70 грн. і на цю суму одразу ж придбав спиртні
напої. Наступного дня Петро звернувся до Антона з вимогою повернути річ, одержану за договором
позички. Позичальник відповів, що загубив її, а коли буде мати гроші, то компенсує її вартість. Ще через
тиждень Петро побачив свою ракетку у тенісному клубі в руках у Володимира і одразу ж поставив вимогу
перед останнім про повернення речі. У відповідь почув, що річ ним придбана у Антона і тому хай Петро з
усіма претензіями звертається до нього (Антона). Дайте правову кваліфікацію діянню Антона. Розкрийте
склад скоєного ним правопорушення. Вкажіть чи вправі Петро вимагати повернення речі від Володимира.
Як він може захистити своє право власності? Свою відповідь обґрунтуйте.
Задача № 2 (15 балів).
Максим народився 5-го січня 1995 року. 5-го лютого 2012 року його було прийнято на роботу
слюсарем на машинобудівний завод. Протягом п’яти місяців він 10 разів залучався до роботи у суботу із
виплатою середнього заробітку за цей день. 22 рази за цей час йому довелося працювати по 10 годин на
день. Оскільки у Максима була погодинна система оплати праці, то за ці 22 дні йому виплатили зарплатню
пропорційно до відпрацьованих годин. Через п’ять місяців після початку роботи Максим звернувся до
керівника підприємства із заявою про надання йому відпустки повної тривалості, однак йому була надана
відпустка тривалістю 10 календарних днів. Це було обґрунтовано тим, що Максим ще не відпрацював
півроку і тому не має права на відпустку повної тривалості, а отже отримає відпустку пропорційно до
відпрацьованого часу. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.

Завдання 6.
Особливості праці та відпочинку жінок (12 балів).

Максимальна кількість балів за виконання всіх завдань - 80

Відповіді на завдання. 10 клас.
Завдання 1.
1.б. 2. а, б, в, г. 3. г. 4. б, г. 5. а, б, в. 6. в.7. а, в. 8. в. 9. а, б, в. 10. а, б.
Завдання 2.
1. Тому, що держава не зобов’язана у більшості випадків вживати якихось нормативних дій для їх
забезпечення, а повинна утриматися від зазіхань на права і свободи, які входять до цих двох груп, тобто
вони розглядаються як свобода людини від держави, право людини на невтручання держави. 2. Тому, що ці
особи не можуть бути віднесені до певної територіальної громади. 3. Бо воно не є наслідком невиконання
юридичного обов’язку. 4. Бо у такому разі фактично матиме місце договір дарування. 5. Бо вони не
випливають із зобов’язань спадкодавця. 6. Бо у момент відкриття спадщини у них виникає лише право на її
прийняття, але не право на спадщину. 7. Тому, що робоча сила як товар невіддільна від працівника, який
продає її, а при укладанні договору купівлі-продажу у цивільно-правовому розумінні товар є відокремленим
від його продавця. 8. Тому, що у цьому випадку має місце умисел щодо дій і необережність щодо наслідків.
Завдання 3.
1.Відмінні ознаки безпосередньої демократією (далі – БД) та представницької демократії (далі – ПД):
1. При БД народ здійснює владу самостійно, а при ПД – через посередництво представників.
2. При БД суб’єктами влади є всі громадяни, які досягли 18-річного віку, а при ПД представниками народу
не завжди можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку. Наприклад, народними депутатами України
можуть бути тільки громадяни України, які досягли 21-річного віку. Крім того, до окремих представників
народу законодавство ставить ще й інші вимоги, наприклад, володіння державною мовою кандидатом у
президенти.
3. БД є значно давнішою формою демократії, ніж представницька.
4. ПД неможлива без БД, оскільки представником народу можна стати тільки через вибори, а представники
народу можуть приймати рішення, виконання яких є здійсненням БД. Наприклад, президент України може
призначати Всеукраїнський референдум чи позачергові вибори до Верховної Ради України.
5. При БД, на відміну від ПД, суб’єкт та об’єкт влади збігаються.
6. Рішення, прийняті представницькими органами, є обов’язковими до виконання, а рішення, прийняті при
БД, таким є не завжди (наприклад, плебісцит).
7. БД може здійснюватися тільки колегіально, а ПД – також одноособово (діяльність глави держави,
міських, сільських та селищних голів).
8. БД має місце і в додержавному суспільстві, і в суспільстві державному, а ПД має місце практично
виключно в державному суспільстві.
9. Існують питання, які є у виключній компетенції БД (наприклад, обрання депутатів, прийняття рішення
про зміну території України на Всеукраїнському референдумі) і не можуть бути предметом вирішення
представниками народу, а є питання, котрі перебувають у виключній компетенції представницьких органів і
не можуть вирішуватися народом безпосередньо (наприклад, питання про амністію).
10. Рішення, які приймаються представниками народу, в окремих випадках потребують схвалення народом
на референдумі (наприклад, затвердження на Всеукраїнському референдумі змін до 1, 3 та 13 розділів
Конституції України), а зворотнє виключається.
11. При БД рішення приймається абсолютною більшістю голосів або відносною більшістю голосів, а при ПД
- також кваліфікованою більшістю.
12. Носії БД не мають тієї недоторканності, яка є у деяких носіїв ПД.
2.Відмінні ознаки між усиновленням і піклуванням.
1.Усиновлення є юридичним актом, що встановлює між усиновлювачем та усиновленим такі правові
відносини, які існують між батьками та дітьми, а піклування – це призначення піклування для захисту
(охорони) прав та інтересів особи, яка не маючи повної дієздатності, не може в повній мірі здійснювати
цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки.
2.Піклування встановлюється над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років, а усиновлення може проводитися
щодо дитини від народження до досягнення 18-ти річного віку, а в окремих випадках ще й повнолітніх.
3.У випадку усиновлення, усиновлений має право на спадщину усиновлювача, так само як і усиновлювач -
на спадщину усиновленого, а піклувальник і підопічний таких прав не мають.
4.Можлива таємниця усиновлення, але не може мати місця таємниця піклування.
5.При усиновленні усиновлювач може бути записаний батьком дитини, а при піклуванні – ні. При
усиновленні можлива зміна прізвища, імені і по батькові дитини, а при піклуванні – ні.
6.Усиновлення можна визнати недійсним, а піклування – ні.
7.Для усиновлення потрібна згода іншого з подружжя, а для встановлення піклування – ні.
8.Рішення про встановлення піклування може приймати як суд, так і орган по опіці і піклуванню, а рішення
про усиновлення –тільки суд.
9.Перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами і осіб, які не мажуть бути піклувальниками повністю на
співпадає.
10.Законом встановлена мінімальна різниця у віці між усиновлювачем і усиновленим, але цього немає
стосовно піклування.
3.Відмінні ознаки розбою і грабежу
1. Грабіж може поєднуватися із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, чи з
погрозою застосування такого насильства, а при розбої можливе насильство, яке є небезпечним для життя і
здоров'я потерпілого, або погрози застосування такого насильства.
2. Грабіж вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість ним
розпорядитися, а розбій вважається закінченим з моменту нападу, незалежно від того, чи відбулося
заволодіння майном потерпілого.
3. Грабіж можливий тільки як відкрите посягання, а розбій можливий також як таємне посягання.
4. Якшо об'єктом розбою є право власності, а також життя та здоров'я особи, то об'єктом грабежу е право
власності. Однак у разі застосування насильства або погрози його застосування додатковим об'єктом
виступає психічна і фізична недоторканність особи.
5. Складом розбою охоплюється значно ширше коло дій винного, ніж складом грабежу.
8.І за вимагання, і за ПДВЧНЦПЗ може бути призначено обмеження волі або позбавлення волі.
Завдання 4.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Україна є
республікою. Народ здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох
мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму
зібрано не менш як у 2/3 областях і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. Голова районної та
голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий аппарат ради. Повторне
подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III і XIII цієї Конституції з одного й того самого
питання можливе лише до Верховної влади наступного скликання .
Завдання 5.
Задача № 1:
Ситуація, що аналізується, врегульована нормами адміністративного права (інститут адміністративних
правопорушень, що посягають на власність) та цивільного права (інститут захисту права власності).
Основними нормативно-правовими актами, що стосуються цієї ситуації, є Кодекс України про
адміністративні правопорушення ( далі – КУпАП) та Цивільний кодекс України ( далі – ЦКУ). На перший
погляд може здатися, що взявши у Петра у безоплатне користування тенісну ракетку, Антон уклав із ним
договір позички. Однак, як видно з умов задачі, Антон із самого початку не збирався повертати річ її
власнику, а заволодів цією річчю шляхом обману, з метою її продажу для отримання грошових коштів,
призначених для придбання спиртних напоїв. Таке діяння Антона, враховуючи вартість незаконно
відчуженої ним речі, слід кваліфікувати за ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна шляхом
шахрайства). Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері власності. Об’єктивна сторона
полягає у вчиненні шахрайства, тобто у незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману. Суб’єктом
правопорушення може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Суб’єктивна сторона
правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.
Згідно ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений
цього права. Згідно ст. 386 ЦКУ власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому
майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст. 387 ЦКУ власник має право витребувати своє майно від
особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (право на звернення до суду з
віндикаційним позовом). Власник вправі витребувати за таким позовом тільки індивідуально визначену річ.
З умов задачі можна зробити висновок, що тенісна ракетка була такою річчю, оскільки мала такі
позначення, які давали можливість відрізнити її від інших речей такого роду. Шляхом здійснення
системного тлумачення норм статтей 387 ЦКУ та 388 ЦКУ (право власника на витребування майна від
добросовісного набувача) можна зробити висновок, що Петро вправі звернутися до суду з віндикаційним
позовом про витребування тенісної ракетки із чужого незаконного володіння тільки у тому випадку, якщо
Володимир є недобросовісним набувачем, тобто він знав про те, що Антон не вправі був відчужувати річ,
оскільки не був її власником. З умов задачі неможливо зробити висновок про те, яким набувачем був
Володимир. Тому, якщо він був недобросовісним набувачем, то він не тільки зобов’язаний повернути річ її
законному власнику, а і всі доходи від цієї речі, які він одержав або міг одержати за весь час володіння
річчю, хоча безперечно, у цій конкретній ситуації важко говорити про якісь можливі доходи від тенісної
ракетки. Якщо ж Володимир є добросовісним набувачем, то він не зобов’язаний повертати ракетку її
законному власнику, оскільки згідно ст. 388 ЦКУ, якщо майно за відплатним договором придбане в особи,
яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),
власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником
або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він
передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння,
не з їхньої волі іншим шляхом. У такому разі Петро вправі звернутися до суду за захистом порушених прав і
вимагати від Антона відшкодування майнової шкоди, а з урахуванням того, що тенісна ракетка становила
для Петра також певну немайнову цінність, то не виключено, що Петро може вимагати і відшкодування
моральної шкоди.
Задача № 2:
Ситуація, що аналізується врегульована нормами трудового права (інститут праці неповнолітніх,
інститут робочого часу, інститут часу відпочинку, інститут оплати праці), нормами кримінального права
( інститут злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина) та
нормами цивільного права (інститут відшкодування шкоди). Нормативно-правовими актами, які стосуються
цієї ситуації є Кодекс законів про працю (далі – КЗпП), Кримінальний кодекс України ( далі – ККУ) та
Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ). Уклавши трудовий договір із машинобудівним заводом, Максим
вступив із підприємством у трудові правовідносини. Ці правові відносини за тривалістю часу є
триваючими, оскільки мають тривати весь час до моменту припинення трудового договору; за підставами
виникнення є договірними, оскільки виникли внаслідок укладення трудового договору, хоча і з
порушенням форми; за функціональним призначенням вони є регулятивними, оскільки виникли відповідно
до норм права; за критерієм зобов’язаних осіб і ступенем їх конкретизації вони є відносними, оскільки у
цих правовідносинах конкретно визначені обидві сторони; за характером поведінки зобов’язаної сторони
вони є активними, оскільки на їх учасників покладається обов’язок активної поведінки: працівник має
виконувати роботу, обумовлену трудовим договором і підпорядковуватися правилам внутрішнього
трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язаний виплачувати працівнику заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю;
залежно від особливостей розподілу прав і обов’язків між їх суб’єктами вони є двосторонніми, оскільки на
обидві сторони покладаються як права, так і обов’язки; залежно від характеру правових норм, на основі яких
ці правовідносини виникають вони є матеріально-правовими, оскільки виникають на основі норм
матеріального права (у даному випадку ідеться про трудове право); за кількістю суб’єктів вони є простими,
оскільки не поділені на складові частини. Отже, змістом цих правовідносин є взаємні права роботодавця і
працівника, про які уже ішлося вище. Об’єктом цих правовідносин є процес праці.
З умов задачі випливає, що Максим у момент укладення трудового договору і на момент звернення із
заявою про надання відпустки був неповнолітнім. Отже, на нього поширювалися норми про працю
неповнолітніх і щодо нього службовими особами підприємства були допущені порушення трудового
законодавства. По – перше, Максим не міг залучатися до надурочних робіт і до роботи у вихідні дні (ст. 192
КЗпП). По – друге, робота у вихідні дні і надурочна робота оплачується у подвійному розмірі (ст. 106 та 107
КЗпП). По – третє, неповнолітнім працівникам щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи
надаються за їх заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві (ст. 195
КЗпП). По - четверте, неповнолітнім працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 31
календарний день, а не 24 дні (ст. 75 КЗпП).
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що відповідною службовою
особою підприємства скоєно злочин передбачений ч. 2 ст. 172 ККУ (грубе порушення законодавства про
працю). Скоївши злочин ця особа вступила із державою у кримінально-правові відносини. Ці правові
відносини за тривалістю часу є триваючими, оскільки мають тривати весь час до моменту погашення чи
зняття судимості винними; за підставами виникнення є позадоговірними, оскільки виникли внаслідок
заподіяння шкоди; за функціональним призначенням вони є охоронними, оскільки виникли із скоєних
злочинів; за критерієм зобов’язаних осіб і ступенем їх конкретизації вони є відносними, оскільки у цих
правовідносинах конкретно визначені обидві сторони; за характером поведінки зобов’язаної сторони вони є
пасивними, оскільки на винних у цій ситуації покладається обов’язок пасивної поведінки – утримання від
протиправного діяння; залежно від особливостей розподілу прав і обов’язків між їх суб’єктами вони є
односторонніми, оскільки одній стороні (державі) належить тільки право (притягнення винних до
кримінальної відповідальності), а друга сторона (службова особа) зобов’язана понести кримінальну
відповідальність, тобто права вона не має, а має тільки обов’язок; залежно від характеру правових норм, на
основі яких ці правовідносини виникають вони є матеріально-правовими, оскільки виникають на основі
норм матеріального права (у даному випадку ідеться про кримінальне право); за кількістю суб’єктів вони є
простими, оскільки не поділені на складові частини.
З об’єктивної сторони даний злочин характеризується незаконним залученням до понаднормових
робіт осіб, які за законом не можуть залучатися до таких робіт; ненадання відпустки належної тривалості;
суттєве порушення прав працівника щодо одержання винагороди за працю відповідно до вимог трудового
законодавства; незаконне залучення до роботи у вихідні дні тощо. Об’єктом злочину є трудові права людини
і громадянина. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною. Суб’єктом злочину може
бути службова особа підприємства.
Максим, як потерпілий від злочину вправі звернутися з цивільним позовом у кримінальній справі і
вимагати відшкодування завданої йому злочином шкоди.
Завдання 6.

1. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними
умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по
санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучення жінок до підіймання і
переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Залучення жінок до
робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається
особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Не допускається залучення до робіт у
нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок,
що мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або
дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
2.Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми
обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив
несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є
легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із
збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок
підприємства, установи, організації. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості
виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за
попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.Якщо заробіток вагітних жінок та жінок,
що мають дітей у віці до трьох років на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до
переведення, їм виплачується фактичний заробіток.
3. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та
пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі
ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів, а жінкам, які є
постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю
та пологами тривалістю 180 календарних днів до пологів і 180 календарних днів після
пологів .Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить
126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення
пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з
виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Підприємства, установи та організації за
рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без
збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустка для догляду за дитиною
до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні. У разі,
якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без
збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення
дитиною шестирічного віку. За бажанням жінки у період перебування її у відпустці для догляду за дитиною
вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право
на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку. У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений
ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки
незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному
робочому році. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без
збереження заробітної плати надаються за заявою повністю або частково в межах установленого
періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка
для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати
зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за
спеціальністю. Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку,
надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку. Жінкам, які
усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох
років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56
календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування
святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення . Жінці, яка
працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину,
одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без
урахування святкових і неробочих днів .
4. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і
харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три
години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей
тривалість перерви встановлюється не менше години. Перерви для годування дитини включаються в
робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
5. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів,
пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю
дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним
категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у
письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. Звільнення
вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179),
одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації
підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після
закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня
заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
6. За рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до
чотирнадцяти років або дитину-інваліда може встановлюватись скорочена тривалість робочого часу. На
просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, в
тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї
відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний
встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.