8. Антоненко після закінчення інституту прийшов до ІТ-компанії влаштовуватися на роботу програмістом.

Після
успішного проходження співбесіди йому запропонували звернутися до відділу кадрів компанії з метою оформлення
трудових відносин. Крім, укладення трудового договору йому надали для ознайомлення додатково, ще інший договір,
за яким Антоненко, як співробітник компанії повинен надати дозвіл на відцифрування даних (параметрів) його рис
обличчя, райдужки ока та відбитків пальців рук. Надання таких особистих даних (параметрів) було пов’язано з тим, що у
компанії є інформація, яка є комерційною таємницею, і для забезпечення її захисту та недопущення витоку, авторизація
доступу співробітників до такої інформації здійснюється за вказаними даними (параметрами). Надання таких особистих
даних (параметрів) у Антоненка викликало незадоволення, і він звернувся до адвоката з метою надати йому пояснення,
щодо особливостей використання таких даних (параметрів).

На які питання теми розраховане завдання? Визначте правову природу таких особистих даних (параметрів)
людини? Надайте характеристику правового режиму вказаних особистих даних (параметрів) людини та їх
співвідношення з анатомічними матеріалами людини, тілом померлої людини та ембріоном людини?

Завдання розраховане на питання інформація як об’єкт цивільних прав. За правовою природою особисті дані
людини є об’єктивними відомостями фізичної особи (біометричні дані). З 2011 року набрав чинності Закон України
„Про захист персональних даних", присвячений режиму відомостей про фізичну особу (якщо остання може бути
ідентифікована) – її персональним даним. Наведений Закон спричинив ситуацію, за якої на даний час отримання
інформації від фізичних осіб в багатьох сферах суспільного життя обумовлюється необхідністю надання ними письмової
згоди на обробку власних персональних даних.

Анатомічні матеріали - органи (їх частини), тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини, фетальні
матеріали людини.

Необхідно отримувати письмову згоду співробітника на обробку його персональних даних, які стосуються
расового або етнічного походження; політичних, релігійних або світоглядних переконань; членства в політичних партіях
і професійних спілках; притягання до кримінальної відповідальності; стану здоров'я, статевого життя, біометричних або
генетичних даних.

4. Між ТОВ «Монтажник» (далі – «ТОВ») та ПАТ «Спецбуд» (далі – «ПАТ») 10 серпня було укладено договір
поставки металоконструкцій. За умовами цього договору ПАТ зобов’язувалося поставляти ТОВ металоконструкції
партіями 50 щомісяця протягом одного року з моменту укладення договору поставки, а ТОВ зобов’язувалося оплатити
поставлений товар. При цьому договір містив положення, згідно з яким ТОВ зобов’язувалося здійснити оплату протягом
20 днів. 10 вересня ПАТ здійснило поставку першої партії металоконструкцій, а 10 жовтня – поставку другої партії.
Однак ТОВ за отриманий товар не розрахувалось. У зв’язку з цим ПАТ звернулося до ТОВ з вимогою про виконання
обов’язку щодо оплати отриманих партій товару у розмірі 150 тис. грн. з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних за
весь період прострочення. На думку ПАТ, прострочення оплати першої партії склало 60 днів, а другої – 30 днів
відповідно. Однак ТОВ проти позову заперечувало. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ зазначало, що, умовами
договору не визначено, з якого моменту починається відлік 20-денного строку оплати. ТОВ уважає, що вказаний строк
починає спливати з моменту отримання ним усіх партій товару, тобто, зі спливом одного року з моменту укладення
договору.

На які питання теми розраховане завдання? Як слід вирішити цю справу? Які існують правила тлумачення
правочину? Чи впливає на вирішення цієї справи той факт, що умова договору, яка визначає строк оплати товару,
була включена до договору: а) ПАТ; б) ТОВ?

Завдання розраховане на питання правочину.

Договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, якщо інше не
встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Укладання цього договору вбачається
надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців та часто використовуються в
підприємницькій діяльності. За договором поставки, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець
(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки)
товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з
особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і
сплатити за нього певну грошову суму.

Щоб уникнути спорів між сторонами, у договорі поставки слід указати точний строк оплати. Так, у ч. 1 ст. 692
ЦК сказано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його приймання або отримання товаросупровідних
документів. Крім того, сторони можуть передбачити в договорі й інші способи оплати товару, зокрема передоплату,
розстрочення або відстрочення платежу.

Спосіб 1. Передоплата. На практиці такий спосіб оплати має свої ризики. Можна зіткнутися із ситуацією, коли
товар оплачено, але не отримано. Після цього виникають складності з поверненням сплачених грошей за неотриманий
товар. Щоб убезпечити себе, рекомендуємо передбачити в договорі умову про нарахування процентів за користування
чужими коштами в разі порушення постачальником строку поставки. Проценти нараховуються на суму передоплати
починаючи із дня, коли товар повинні були передати покупцю, і до дня фактичної його передачі покупцю або
повернення йому передоплати. Договором також може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти із
суми передоплати із дня її отримання від покупця (ч. 3 ст. 693 ЦК).

Спосіб 2. Розстрочення платежу. У договорі необхідно прописати порядок, строки та розміри платежів (ч. 1 ст.
695 ЦК). При цьому можна скласти графік платежів, який буде невід'ємною частиною договору.

Спосіб 3. У договорі слід було вказати чітко вказати, на який строк надається відстрочення; окремо прописати
ціну договору та проценти, які будуть нараховуватися за надане відстрочення.

Якщо покупець прострочить оплату товару, на прострочену суму повинні нараховуватися проценти – із дня, коли
товар слід оплатити, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК). Формулювання в договорі може бути таким:
«Товар надається з відстроченням платежу під 0,01 %, що нараховується на загальну вартість товару за кожний день,
починаючи з наступного дня після фактичної передачі товару і закінчуючи датою фактичної оплати покупцем вартості
товару за цим договором». У цьому випадку йдеться про поставку на умовах товарного кредиту, коли товари
передаються у власність на умовах, що передбачають відстрочення платежу на певний строк і під процент. За
прострочення платежу покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка встановлена за узгодженням сторін і не
може перевищувати подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК).

Можна передбачити можливість односторонньої зміни ціни, наприклад, у зв'язку зі збільшенням собівартості
продукції. У цьому разі не діятиме стандартне правило, що будь-які зміни в договір вносять виключно за погодженням
сторін (ч. 1 ст. 533 ЦКУ). Зміну ціни за згодою з партнером оформляють додатковою угодою до договору. Після
виконання умов договору змінити ціну не можна.

Відповідальність сторін можна передбачити за будь-яке порушення умов договору: несвоєчасна поставка товару
або поставка в неповному обсязі (кількість менше, ніж обумовлено, не та комплектація); прострочення оплати;
поставка неякісного товару; поставка у непогодженій тарі або з непогодженим маркуванням; затримка в наданні
технічних та інших документів тощо.

Правила тлумачення правочину визначені законом за принципом "концентричних кіл", тобто, за неможливості
витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення), залучаються
усе нові і нові критерії перевірки правильності того чи іншого тлумачення умов договору.

Ця система "концентричних кіл" виглядає так:

1) при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і
понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (буквальне, граматичне тлумачення);

2) у разі, коли буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення
термінів не дозволяє з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної
частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (структурно-системне
тлумачення);

3) якщо ні буквальне граматичне, ні структурно-системне тлумачення не дають можливості встановити справжню

волю особи, яка вчинила правочин, використовуються будь-які обставини, що можуть допомогти з'ясувати
відповідність волевиявлення дійсній волі учасника (учасників) правочину: враховуються мета правочину, зміст
попередніх переговорів, усталена практика відносин сторін, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст
типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (комплексне тлумачення).
(останнє питання не знаю)