МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова

РЕФЕРАТ

з курсу «Митне регулювання»

на тему «Причини відмови у митному оформленні товарів та

транспортних засобів»

Виконала:
студентка 4 курсу, групи УО-42
спеціальності – міжнародні економічні відносини
першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
Салімон Тетяна Анатоліївна

Перевірив: 
  ст.викл. Дмітрієв В.М

Кількість балів: _______

Харків – 2021
ЗМІСТ
 2

ВСТУП.....................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретико-організаційні основи проведення митного оформлення
товарів та транспортних засобів ...........................................................................5
1.1 Загальні відомості та поняття щодо митного оформлення ..................5
1.2 Порядок здійснення митного оформлення, його етапи .......................7
Розділ 2. Відмова у митному оформленні товарів та транспортних
засобів ....................................................................................................................13
2.1 Причини відмови у митному оформленні та їх природа ...................13
2.2 Особливості документального оформлення відмови митними
органами при виконанні митних процедур ..................................................19
ВИСНОВКИ .........................................................................................................22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛЛ .....................................................23

ВСТУП
 3

Актуальність теми дослідження. Зовнішньоекономічні зв'язки на

сьогодні - це об'єктивно обумовлена необхідність, важливий фактор
економічного зростання, невід'ємна складова національного процесу
розширеного відтворення. Важливість діяльності митної служби також
зумовлена тим фактом, що найбільш стабільним джерелом прибуткової
частини державного бюджету України є митні податки та збори. Тому, дуже
важливо вірно організувати процес пропуску через митний кордон товарів та
транспортних засобів.
Але останнім часом суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України
досить часто отримують відмову у митному оформленні товарів чи
транспортних засобів.
Важливо розуміти й об’єктивно оцінювати яких збитків може принести
суб’єктам ЗЕД, така відмова й знаходити способи її уникнути.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є
визначення причин відмови у митному оформленні товарів та транспортних
засобів. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних
наукових завдань:

1) Висвітлити теоретико-організаційні основи проведення митного

оформлення товарів та транспортних засобів.
2) Охарактеризувати загальні відомості та поняття щодо митного
оформлення
3) Розглянути порядок здійснення митного оформлення та його етапи
4) Проаналізувати Відмова у митному оформленні товарів та
транспортних засобів
5) Ідентифікувати причини відмови у митному оформленні та визначити
їх природу
6) Узагальнити особливості документального оформлення відмови
митними органами при виконанні митних процедур та визначити
способи її оскарження
 4

Об’єкт і предмет дослідження. Об'єкт дослідження – митне

оформлення при здійсненні митного регулювання. Предмет дослідження –
відмова у митному оформленні товарів та транспортних засобів.

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів,

4 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи – 23
сторінки.

Розділ 1. Теоретико – організаційні основи проведення митного

оформлення товарів та транспортних засобів
 5

1.1 Загальні відомості та поняття щодо митного оформлення

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби, які

переміщуються через митний кордон України. Митний контроль
здійснюється виключно митними органами відповідно до Митного кодексу
України та інших законів України і передбачає виконання митними органами
мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання
законодавства України з питань державної митної справи.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого
законодавством України порядку перемiщення товарiв, транспортних засобiв
комерцiйного призначення через митний кордон України, а також
забезпечення статистичного облiку ввезення на митну територiю України,
вивезення за її межi i транзиту через її територiю товарiв [1, ст. 246].
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного
оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику,
якщо інше не передбачено цим Кодексом [1, ст. 246].
Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою
забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших
нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних
договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митне оформлення — виконання митних формальностей, необхідних
для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
[1, ст.4].
Митні формальності — сукупність дій, що підлягають виконанню
відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог
законодавства України з питань державної митної справи [1, ст.4].
Митне оформлення здійснюється:
– в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів
протягом робочого часу, встановленого для цих органів.
 6

– в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів

протягом робочого часу, встановленого для цих органів.
– в будь-якому органі доходів і зборів з пред’явленням їх цьому органу,
якщо інше не передбачено цим Кодексом [1, ст. 246].

Обов’язковою умовою митного оформлення товарів та

транспортних засобів є їх декларування.
Декларування – це заява за встановленою формою (письмовою,
усною, шляхом вчинення дій) точних даних про мету переміщення через
митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари чи інші
предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного
контролю та митного оформлення [1, ст.4].
Товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний
кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне
оформлення цих товарів і транспортних засобів.
Декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від
імені якої здійснюється декларування [1, ст.4]. Декларантами мають право
виступати:
1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного
призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму
щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного
резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;
2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства
України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів
комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені [1, ст.
246].

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних

засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших
осіб на здійснення декларування від свого імені враховуючи обов’язки,
права та відповідальність сторін:
 7

– у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів

комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом
відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі
несе декларант.
– особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів
комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов’язки,
права і несе таку саму відповідальність, що й декларант [1, ст. 266].

1.2 Порядок здійснення митного оформлення, його етапи

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу

доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної
декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та
документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного
декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від
декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації
або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює
митну декларацію [1, ст. 248].
Митна декларація — заява особи, в якій вона зазначає: митну
процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, відомості про товари,
умови і способи їх переміщення через митний кордон України відомості
щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї
процедури [1, ст.4].
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів,
транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до
митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків
відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою
інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або
документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на
 8

товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання

на паперовому носії.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою
формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей
про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також
відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного
оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть
використовуватися як електронні документи, так і документи на
паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені
електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним
особи [1, ст. 257].
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для
здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються
Митним Кодексом Україна. Положення про митні декларації та форми
цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок
заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під
час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного
призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного
оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при
здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і
зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких
є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою
документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів,
членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного
спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними
для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній
 9

декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених

документів за власний рахунок.
Положення про митні декларації затверджено постановою № 450
«Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій», порядок
заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного
документа наказам № 651, а порядок виконання митних формальностей
при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної
декларації на бланку єдиного адміністративного документа – наказом №
631 [2,3,4].
Попередня митна декларація подається декларантом або
уповноваженою ним особою органу доходів і зборів, в зоні діяльності
якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть
пред’явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків
та прискорення виконання митних формальностей [1, ст. 259].
Попередня митна декларація (інший документ, що може
використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього
Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів
комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх
ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території
пункту пропуску через державний кордон України [1, ст. 259].
Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні
для:
1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного
призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до
органу доходів і зборів призначення; або
2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною
декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після
пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення
 10

через митний кордон України та без пред’явлення їх органу доходів і

зборів, яким оформлена така попередня митна декларація; або
3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною
декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після
пред’явлення їх органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня
митна декларація [1, ст. 259].
За рішенням органу доходів і зборів митне оформлення та випуск
товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до
митного режиму експорту може здійснюватися без їх пред’явлення органу
доходів і зборів, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному
порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів
комерційного призначення без їх пред’явлення органу доходів і зборів або
про необхідність такого пред’явлення приймається органом доходів і
зборів на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох
робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у
звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту [1, ст. 259].
При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів
подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих
товарів органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна
декларація, є обов’язковими [1, ст. 259].
Попередня митна декларація приймається органом доходів і зборів,
якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості
щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, у тому числі
у вигляді електронного документа або електронної (сканованої) копії
паперового документа, засвідченої електронним цифровим підписом
декларанта або уповноваженої ним особи. У разі відсутності на момент
подання попередньої митної декларації оригіналів документів
дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується
посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом
 11

проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших

відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі
з використанням інформаційних технологій [1, ст. 259].
Відмова органу доходів і зборів в прийнятті попередньої митної
декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути
письмово повідомлено декларанта [1, ст. 259].
Ввезення товару на територію України за попередньою митною
декларацією дозволяється протягом 30 днів з дати її оформлення органом
доходів і зборів [1, ст. 259].
Для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною
декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію,
застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього
Кодексу, та заходи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності,
чинні на дату прийняття органом доходів і зборів такої попередньої митної
декларації для оформлення, а заходи нетарифного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності - чинні на дату такого випуску.
Якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні
для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на
митну територію України та забезпечення їх доставки до органу доходів і
зборів призначення, або після оформлення попередньої митної декларації
змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою
подається додаткова декларація [1, ст. 259].
Попередня митна декларація, за якою органом доходів і зборів
здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення
відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх цьому органу
доходів і зборів відповідно до частини п’ятої цієї статті, або попередня митна
декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини
 12

тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в

звичайному порядку [1, ст. 259].
Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з
моменту пред’явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів
комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо
згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення
підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який
відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і
відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу [1, ст. 255].
 13

Розділ 2. Відмова у митному оформленні товарів та транспортних засобів

2.1 Причини відмови у митному оформленні та їх природа

Відповідно до ст. 256 Митного кодексу України від 13 березня 2012

року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) відмова у митному
оформленні - це письмове вмотивоване рішення контролюючого органу про
неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів
комерційного призначення через невиконання декларантом або
уповноваженою ним особою умов, визначених МКУ.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені
причини відмови та наведені вичерпні роз’яснення вимог, виконання яких
забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів
комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити
інформацію про порядок його оскарження [1, ст. 256].
У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення посадовою особою
митного органу заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації в
порядку, встановленому Держмитслужбою. Інформація про відмову у
прийнятті для оформлення електронної ВМД надсилається декларанту
електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом
посадової особи митного органу.
Вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої
форми, що подається митному органу на паперовому носії або як
електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та
транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України,
митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію,
необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної
статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів
[1, ст.4].
 14

Митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з таких

підстав:
– декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для
здійснення митного контролю та оформлення;
– декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та
цього Положення;
– наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку
відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної
митної декларації;
– електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових
реквізитів;
– ВМД на паперовому носії заповнена з виправленнями, крім змін та
доповнень, внесених до декларації у порядку, встановленому
Держмитслужбою [5].
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів
виключно у випадках, передбачених законодавством України, після
завершення процесу прийняття ВМД для оформлення.
Відомості у ВМД змінюють і доповнюють виключно з дозволу митних
органів. Та й це дія ймовірно тільки до її оформлення та появи на ній штампу
«під митним контролем» і реєстраційного номеру. Дозволено не більше трьох
виправлень. В іншому випадку є ризик отримання Картки відмови в
прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і
транспортних засобів через митний кордон України. По-друге, не
допускаються зміни графах, які інакше стосуються так платежів (гр.
12.22,24,36,38,42,45,46 BМД). Як зазначено в постанові Кабінету Міністрів
України від 1 лютого 2006 р. № 80 перелік документів, необхідних для
здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України:
̶ Документи, обов'язкові для подання
1. Митна декларація
 15

2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична

накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air
Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо
3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший
документ, що використовується в міжнародній практиці замість
договору (контракту)
4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає
вартість товару
̶ Документи, необхідність подання яких визначається нормативно-
правовими актами Мінфіну з урахуванням мети переміщення, виду
транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що
впливають на митні процедури
5. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених
Кабінетом Міністрів України)
6. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні
роздрібні ціни на підакцизні товари
7. Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, форма якої
затверджується Мінфіном, або її копія, завірена таким
суб'єктом.
8. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним
поза зоною діяльності митного органу)
9. Документ контролю за доставкою товарів
10. Документи про надання фінансових гарантій
11. Ліцензія митного перевізника
12. Книжка МДП, книжка АТА, книжка CPD
13. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до
перевезення товарів під митними печатками і пломбами
14. Акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти,
аміаку тощо)
15. Посередницький договір
 16

16. Документ на право провадження митної брокерської

діяльності
17. Документи, що використовуються для визначення митної вартості
товарів.
18. Документи, що визначають країну походження товарів.
19. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду
товару згідно з УКТЗЕД.
20. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату
податків і зборів (обов'язкових платежів) .
21. Векселі (відповідно до законодавства)
22. Документи, що підтверджують право на застосування до .
товарів пільгового режиму оподаткування.
23. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи
користування товаром та/або транспортним засобом
24. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у
спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання
тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)
25. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними
органами для здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України [6].
Загалом найчастішою причиною відмови Митними органами в
оформленні декларацій підприємствам, стає те, що останні невірно
визначають митну вартість товару, намагаючись зменшити суми
обов’язкових платежів до бюджету.
Митні органи оперують тим, що що ціна імпортованого товару повинна
відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або
аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за
характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову
собівартість виробництва.
 17

При цьому, Митні органи оперують при визначенні вартості до

автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, в якій
зазначаються ціни на товари.
Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління
ризиками з об’єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі
дані не можуть мати першочергове значення у порівнянні з наданими
декларантом первинними документами про товар.
Коригування митної вартості для суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності мають негативні наслідки. Збільшення митної вартості є
результатом кратного збільшення податкових зобов’язань для декларанта.
Через виробничу необхідність декларант часто в подальшому декларує
товар за вартістю, що визначив митний орган та одразу ж оскаржує рішення
про коригування митної вартості та картку відмови, адже в більшості
випадків простої на кордоні приносять набагато більше збитків, ніж доплата
за платежами.
В багатьох випадках суди стають на бік декларанта, задовільняючи їх
позовні вимоги. посилаючись на необгрунтованість рішення митних органів.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
– декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові
значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок
митної вартості;
– зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його
замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
– рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є
об’єктом купівлі-продажу);    якщо рахунок сплачено – банківські платіжні
документи, що стосуються оцінюваного товару;
 18

– за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що

підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для
ідентифікації ввезеного товару;
– транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати
на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що
містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
– копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
– якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також
документи, що містять відомості про вартість страхування [6].
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище
законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку
документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від
декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані
декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці
документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення
складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не
дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум
митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання
законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення
задекларованого товару.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної
вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або
уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення
про її коригування.
Якщо суб’єктом господарювання  надано митниці  вичерпний перелік
основних та додаткових документів, що  дозволяли митниці у належний
спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та
відомості щодо їх ціни, митниця не має права застосовувати інший, крім
основного методу розрахунку митної вартості, а відповідно рішення про
корегування митної вартості  може бути визнано недійсним.
 19

Орган митної служби може відмовити у митному оформленні товарів

за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю
виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні
та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі
невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою
розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів
згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених статті 53 Кодексу, або
відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові
значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що
була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним
особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у
Кодексу;
4) надходження до органу фіскальної служби документально
підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо
недостовірності заявленої митної вартості.
Відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення
органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення
товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання
декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов [1, ст.4].
Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

2.2 Особливості документального оформлення відмови митними

органами при виконанні митних процедур

Відповідно до п. 7.1 Порядку 631 у всіх випадках відмови в прийнятті

митної декларації (далі – МД), митному оформленні, випуску чи пропуску
 20

товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється

картка відмови за формою, наведеною в д. 2 до Порядку 631.

Рис. 2.1 Шаблон картки відмови в прийнятті митної декларації [7].

Порядок оформлення картки відмови визначається р. VII Порядку

виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення
товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного
адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
 21

України 10.08.2012 за № 1360/21672 (далі – Порядок 631). Картка відмови

складається за допомогою автоматизованої системи митного оформлення у
межах строку, відведеного ст. 255 МКУ для завершення митного
оформлення, посадовою особою контролюючого органу, якою прийнято
рішення про відмову [4].
Згідно з п. 7.5 Порядку 631 картка відмови роздруковується у двох
примірниках і підписується посадовою особою контролюючого органу, яка
прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування
формується тільки як електронний документ [4].
Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії
невідкладно вручається (надсилається) декларанту під його особистий підпис
у другому примірнику.
Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний
примірник картки відмови на паперовому носії надсилається декларанту
електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом
посадової особи контролюючого органу, яка прийняла рішення про відмову.
Для підтвердження отримання електронного примірника картки
відмови програмним забезпеченням робочого місця декларанта в
автоматизованому режимі направляється до контролюючого органу
відповідне електронне повідомлення із зазначенням дати й часу отримання
картки відмови.
Другий примірник картки відмови на паперовому носії, а також копії
документів, що були підставою для оформлення цієї картки відмови,
залишаються на зберіганні в підрозділі митного оформлення контролюючого
органу, яким прийнято рішення про відмову.
Реєстраційний номер МД, за якою надано картку відмови, не може бути
присвоєний іншій МД (п. 7.6 Порядку 631) [4].
 22

ВИСНОВКИ

Митне оформлення являє собою одну з форм митного контролю,

спрямовану на охоплення найважливіших складових частин митної
справи. Митне оформлення товарів та транспортних засобів є вимогою,
виконання якої обов’язкове для реалізації права всіх фізичних та юридичних
осіб на ввезення в Україну або (та) вивезення з України товарів та
транспортних засобів.
Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під
час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а
також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення
за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.
Орган митної служби може відмовити у митному оформленні товарів
та транспортних засобів у таких випадках:
– Невірно визначена митна вартість товару (намагання зменшити суми
обов’язкових платежів до бюджету)
– Неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів
згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених статті 53 Кодексу, або
відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові
значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що
була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
– Невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним
особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у
Кодексу;
– Надходження до органу фіскальної служби документально
підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо
недостовірності заявленої митної вартості.
Для уникнення таких ситуацій варто правильно визначати митну
вартість та надавати митним органам всі необхідні документи.
 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Митний кодекс України від 13.03.2012 р. N 4495-VI

2. Постанова Кабінету Мiністрів України від 21.05.2012 р. N450
«Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій».
3. Наказ Мінфіну України від 30.05.2012 р. No 651 «Про
затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку
єдиного адміністративного документа»
4. Наказ Мінфіну України від 30.05.2012 No 631«Про затвердження
Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного
оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку
єдиного адміністративного документа»
5. Постанова Кабінету міністрів України від 09.06.1997 р. No574
«Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію»
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. No 80
«Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та
митного оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України»
7. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження
Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті
митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і
транспортних засобів»
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. No
1375 «Порядок декларування митної вартості товарів, що
переміщуються через митний кордон України»
9. Закон Укрaїни від 03.04.97 N 168/97-ВР «Про податок на додану
вартість»