Запорізький державний медичний університет

Кафедра внутрішніх хвороб 1 та симуляційної медицини

Завідувач кафедри д.м.н., професор Кисельов С.М.

Викладач к.м.н., ассистент Бондаренко О.П.

РЕФЕРАТ
«Цирози печінки. Особливості діагностики різних варіантів»

Виконала:
Студентка 4 курсу група 28
І медичного факультету
Спеціальності «Медецина»

Запоріжжя, 2021
 План
1. Цирози печінки. Визначення.

2. Особливості діагностики різних варіантів

1. Цирози печінки. Визначення.

Цироз печінки (ЦП) - хронічне дифузне прогресуюче захворювання

печінки, яке проявляється структурною перебудовою її паренхіми у вигляді
вузликової трансформації та фіброзу внаслідок некрозу гепатоцитів, появою
шунтів між портальною і центральними венами в обхід гепатоцитів з
розвитком портальної гіпертензії і наростаючої печінкової недостатності. [1]
Цироз характеризується виникненням в тканини печінки сполучнотканинних
вузлів, розростанням сполучної тканини, формуванням «помилкових»
часточок.

Цироз розрізняють за розміром формуються вузлів на дрібновузлового

(безліч вузликів до 3 мм в діаметрі) і великовузлового (вузли перевищують 3
мм в діаметрі). Зміни структури органу на відміну від гепатитів незворотні,
таким чином, цироз печінки відноситься до невиліковних захворювань. [2]

Серед причин розвитку цирозу печінки лідирує зловживання алкоголем (від

35,5% до 40,9% пацієнтів) . На другому місці розташовується вірусний
гепатит С. У чоловіків цироз розвивається частіше, ніж у жінок, що пов'язано
з великим поширенням в чоловічому середовищі зловживання алкоголем. [2]

2. Особливості діагностики різних варіантів

На сьогоднішній день найбільш точний метод, застосовуваний в
діагностуванні цирозу - це біопсія в комплексі з детальним опитуванням
пацієнта щодо його способу життя (вживання алкоголю, особливості
професійної діяльності, харчування, режиму тощо), перенесених раніше і
актуальних на момент опитування захворювань (гепатит тощо). [3]
В обов'язковому порядку здійснюється і пальпація печінки, що потрібно для
виявлення її збільшення. Досліджуються і можливі зовнішні прояви
захворювання (алкогольний цироз супроводжується, наприклад, появою
павутинки судин на шкірі). Знову ж таки, досліджуються слизові та шкіра
пацієнта на предмет наявності у нього жовтяниці, яка, незважаючи на її поява
і при інших захворюваннях, також розвивається і при цирозі. [2]

Постановка діагнозу здійснюється гастроентерологом або гепатологом на

підставі сукупності даних анамнезу і фізикального огляду, лабораторних
досліджень, функціональних проб, методів інструментальної діагностики.

Важливе значення має лабораторна діагностика цирозу печінки.

Обов’язково призначається дослідження на маркери вірусного гепатиту

(HВsAg, anti-HCV, anti-HGV). Також при цирозі печінки проводиться
клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові (холестерин, АсАТ, АлАТ,
ГГТП, лужна фосфатаза, загальний білок, фібриноген,  коагулограма,
протромбін, ПТІ, сечовина, залізо, креатинін, глюкоза), загальний аналіз сечі,
протеїнограма, копрограма з реакцією на приховану кров. [4]

Обов'язкові лабораторні дослідження:

 загальний аналіз крові: гемоглобін, еритроцити, колірний показник,
 кількість ретикулоцитів, вміст лейкоцитів, лейкоцитарна формула,
 зміст тромбоцитів, ШОЕ
 печінкові проби: АЛТ, АСТ, ГГТП, ЛФ, концентрація загального
 білірубіну по фракціях;
 концентрація загального білка і протеінограмма (зниження загального
білка
 свідчить про печінково-клітинної недостатності; збільшення
 змісту γ-глобулінів характерно для аутоімунного гепатиту);
 вміст глюкози в плазмі;
 концентрація сечовини, креатиніну;
 визначення сироваткового заліза; феритину, ОЖСС;
 концентрація в сироватці крові натрію, калію;
 коагулограмма: активований частковий тромбопластиновий час,
протромбіновий час, протромбіновий індекс, фібриноген, МНО
(міжнародне нормалізоване відношення); вміст у крові імуноглобулінів А
(підвищені при алкогольному ураженні печінки), М (підвищені при
первинному біліарному цирозі печінки), G (підвищені при
аутоімунному гепатиті). [4]

Обов'язкові інструментальні дослідження

1. УЗ-дослідження органів черевної порожнини: печінка, селезінка, система

ворітної вени, селезеночная вена, жовчний міхур, підшлункова
заліза, нирки.
Помітне підвищення ехогенності печінки вказує на наявність жирової
дистрофії або фіброзу, однак показник неспецифичен.
o Збільшення селезінки, розширення судин ворітної системи і
видимі колатералі свідчать про наявність портальної
гіпертензії.
при УЗД легко можна виявити навіть невелику кількість рідини,
проте визначення об'єму рідини при УЗД може бути не точним.

2. ЕГДС: при встановленні діагнозу цирозу печінки обов'язково її

проведення для визначення ступеня вираженості варикозного
розширення вен. При їх відсутності ендоскопічне дослідження
повторюють з інтервалом 1 раз в 2 роки. [4]

Додаткове інструментальне обстеження:

1. Допплерографічеськоє дослідження судин печінки і селезінки (з метою
діагностики типу портальної гіпертензії, лінійної швидкості кровотоку ВВ,
СВ,
виняток тромбозів і т.д.);

2. КТ або МРТ з контрастуванням при підозрі утворень печінки і

інших органів черевної порожнини (н-р, ГЦК);
3. УЗ-дослідження малого таза - для виключення пухлинних утворень
малого таза;

4. ЕхоКГ - з метою диференціальної діагностики портальної гіпертензії.

В якості допоміжних методів виявлення причини виникнення даного

захворювання застосовують методики виявлення ферментних
недостатностей, досліджують показники метаболізму заліза, активність
протеїнів - маркерів обмінних розладів. [3]

Маркерна діагностика в залежності від етіології:

 маркери вірусів гепатитів: HBsAg; HBeAg; анти-НВсIgM; анти-

НВсIgG;
 анти-HCV; анти-HDV;
 HBV-ДНК - визначення вірусного навантаження;
 HCV-РНК - визначення вірусного навантаження; визначення генотипу;
 HDV-РНК. [5]

При діагностиці аутоімунного гепатиту:

 титр антиядерні АТ (виявляють при цирозі печінки внаслідок

 аутоімунногогепатиту 1-го типу)
 титр АТ до печінково-нирковою микросомам (анти-LKM1; характерні
для
 аутоімунного гепатиту 2-го типу)
 титр АТ до гладкої мускулатури (виявляють у крові при аутоімунному
гепатиті 1-го типу)

При діагностиці первинного біліарного цирозу:

o титр АМА-М2;

Діагностика обміну речовин:

o α1- антитрипсин (виявлення вродженого дефіциту α1-

антитрипсину).
o концентрація церулоплазміну (виняток хвороби Вільсона-
Коновалова)
o α-фетопротеїн (виняток гепатоцелюлярної карциноми). [5]
Література
1. Внутрішня медицина (В.І. Денесюк, О.В. Денесюк, за ред. В.М. Коваленка,
2019) Розділ 4. Захворювання органів травлення

2. Маевская М.В., Федосьина Е.А. Лечение осложнений цирроза печени.

Методические рекомендации для врачей под редакцией академика РАМН
профессора В.Т.Ивашкина –М.: ИД «МЕДпресс-информ», 2012.

3. Юджин Р. Шифф, Майкл Ф. Соррел, Уиллис С.Мэддрей. Болезни печени

по Шиффу. Цирроз печени и его осложнения. Трансплантация печени// –М.:
ИД «ГЭОТАР-Медиа», 2012

4. Практикум з внутрішньої медицини: навч. пос. / К.М. Амосова, Л.Ф.

Конопльова, Л.Л. Сидорова, Г.В. Мостбауер та ін. – К.: Український
медичний вісник, 2012 р.

5. Внутрішня медицина: Порадник лікарю загальної практики: навчальний

посібник. / А.С. Свінціцький, О.О. Абрагамович, П.М. Боднар та ін.; За ред.
проф. А.С. Свінціцького. – ВСВ «Медицина», 2014.