ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І.ПИРОГОВА

«ЗАТВЕРДЖЕНО»
на методичній нараді кафедри
ортопедичної стоматології
Завідувач кафедри
доц. Беляєв Е. В.
«27» серпня 2021р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна Ортопедична стоматологія

Тема заняття 5 Реєстрація положення верхньої щелепи за
допомогою лицевої дуги.
Курс V
Факультет Стоматологічний

Вінниця 2021
1. Цільові завдання :
- поглибити знання щодо застосування анатомічної лицевої дуги у клініці
ортопедичної стоматології.
- Визначення основних показів до застосування анатомічної лицевої дуги.
- Основні складові частини лицевої дуги.
- Правила накладання лицевої дуги.
- Перенос даних в артикулятор.

2. Зміст теми.
Лицьова дуга – необхідний інструмент для стоматологів-ортопедів і зубних
техніків.Лицеву дугу встановлюють згідно серединно-сагітальної площини, а
також за Камперівською або Франкфуртською 9 горизонталями.

Основні частини лицевої дуги:

- бічні важелі, на кінцях яких розташовані вушні еластичні вставки –
пелоти;
- прикусна вилка, за допомогою якої отримують відбиток оклюзійної
поверхні зубів верхньої щелепи; носовий стопер;
- перехідник між дугою та вилкою.
Встановлення моделей щелеп в артикулятор за допомогою лицевої дуги
здійснюють наступним чином: спочатку встановлюють прикусну вилку на
зубах верхньої щелепи і отримують відбиток оклюзійної поверхні зубів за
допомогою термопластичної маси, оклюзійного силікону або твердого воску,
потім встановлюють бічні важелі, вводять вушні пелоти в зовнішні слухові
проходи.
Бічні важелі приєднюють до прикусної вилки перехідником. Носовий стопер
сприяє утриманню лицевої дуги в потрібному положенні. Для правильного
встановлення лицевої дуги і моделей щелеп по вертикалі застосовують також
орбітальную стрілку лицевої дуги, яку орієнтують за нижнім краєм очниці або
по зовнішньому краю крила носа в залежності від того, згідно якої площини
встановлена лицева дуга (по Франкфуртській або Камперівській горизонталі).
Існують два варіанти перенесення положення прикусної вилки, а отже, і моделі
верхньої щелепи в артикулятор:
- встановити в артикулятор прикусну вилку разом з лицевою дугою і
перехідником,
- встановити вилку і перехідник за допомогою опорного пристрою –
трансферу.
Для отримання відбитків оклюзійної поверхні зубів на вилці
використовують різні матеріали: твердий тугоплавкий віск («Моусо Beate Pink
XHard»), термопластичну масу («Panadent») у вигляді кліпсів, силікон типу А
(«Platinum») та ін.
Якщо відбиткова маса розташовується по всій поверхні вилки, то можна
перевірити точність моделі.
Найчастіше використовують оклюзійні маси з силікону, які відповідають
необхідним вимогам (наприклад, «Regidur»). Силіконовий матеріал типу
«Platinum» у вигляді джгута наносять на вилку і злегка відтискають, щоб маса
пройшла через отвір вилки. З нижнього боку вилки масу потрібно притиснути,
щоб отримати ретенцію матеріалу. Вилку вводять в порожнину рота і злегка
притискають до зубів верхньої щелепи. Два довгих ватних ролики
встановлюють в області премолярів справа і зліва перпендикулярно до зубних
рядів. Вилка утримується нижніми зубами, вивільняючи руки лікаря. Після
виведення вилки з рота потрібно перевірити точність оклюзійного відбитка.
Зуби не повинні продавлювати відбиткову масу до вилки. Модель повинна
точно встановлюватися у відбитки зубів.
При використанні середньоанатомічної лицьової дуги розташування
шарнірної вісі вибирається довільно, з орієнтацією на зовнішні слухові
проходи. Приблизно у 80-90 % випадків це актуальний і швидкий спосіб
перенесення. Але є ситуації, коли необхідно використовувати істинні точки
шарнірної вісі пацієнта. Їх визначають за допомогою аксіографії. Для тих, хто
ще не встиг залучитися до «таїнств» роботи з лицьовою дугою, ми підготували
матеріал, представлений нижче.
Лицьова дуга – інструмент, що дозволяє зафіксувати положення верхньої
щелепи відносно шарнірної площини СНЩС і перенести його в простір
артикулятора.

Лицьова дуга
Основні складові лицьової дуги: основна рама, бічні площини з вушними
пелотами, прикусна вилка, носовий упор, шарнірна передавальна опора між
вилкою і дугою, індикатор площини.
Як реєстраційний матеріал у даному випадку використовується «Сілаформ 90»
(Siladent). Також можна використовувати Occlufast (Rock) або будь-який інший
матеріал для реєстрації прикусу. Необхідну кількість матеріалу замішуємо до
однорідного відтінку.
Отриману масу рівномірним шаром розподіляємо по поверхні прикусної вилки.
Мал. 2
Пацієнт у кріслі сидить прямо, голову тримає рівно. Вилку з реєстраційним
матеріалом на верхній щелепі позиціонуємо паралельно горизонту. Необхідно
отримати відбитки горбиків і ріжучих країв різців.

Мал. 3
Тиснути на вилку не варто. Досить часто неможливо отримати відбитки всього
зубного ряду. Головне, щоб згодом гіпсова модель верхньої щелепи при
позиціонуванні на прикусну вилку займала істинне положення, без зміщення і
балансу. Утримувач вилки має бути паралельний серединній лінії обличчя, бо
затискувач передавальної опори, який ми закручуватимемо надалі, має
обмежений радіус роботи (лише 15 градусів).

Мал. 4
Тобто, якщо ми зафіксуємо вилку не паралельно серединній лінії,
утримувач вилки не надінеться в затискувач передавальної опори.
Щоб зрозуміти, застиг матеріал або ні, необхідно для проби використовувати
залишки матеріалу, а не матеріал на прикусній вилці. Якщо матеріал застиг,
можемо витягнути вилку і оцінити якість відбитків горбиків. Ми маємо 3 точки:
2 задніх (бічні зуби) і 1 передню (різці): цього достатньо для того, щоб
правильно виставити моделі. В даному випадку, дивлячись на відбитки, вже
можна дійти висновку про оклюзійну площину.
Мал. 5
Встановлюємо лицьову дугу. Важливо, щоб дуга розташовувалася паралельно
горизонту. Спочатку позиціонуємо дугу в зовнішніх слухових проходах. Якщо
лікар працює з асистентом, останній може підтримувати лицьову дугу. Якщо ж
асистента немає, можна попросити пацієнта вам допомогти. Засовуємо рамку
до моменту появи терпимого тиску в ділянці зовнішніх слухових проходів. Далі
позиціонуємо носовий упор і фіксуємо його на дузі.

Мал. 6
Приступаємо до установки передавальної опори. Перед її фіксацією до дуги
необхідно відкрутити до кінця всі гвинти. Слід пам’ятати, що гвинт, який у
наступному фіксуватиме прикусну вилку, не можна закручувати, коли вилка в
ньому відсутня. Це призведе до його поломки, що доволі проблематично: ця
деталь має відносно високу вартість.

Мал. 7
Розташовуємо вилку в порожнині рота. Вона може вільно лежати на зубах
нижньої щелепи. Після того, як вилка встановлена в передавальну опору,
закручуємо гвинт, фіксувальну передавальну опору до дуги і приступаємо до
позиціонування вилки в ротовій порожнині. У такій позиції дуже зручно
працювати.

Мал. 8

Великим пальцем притримуємо дугу, а середнім і вказівним – вилку. Таким

чином можна спокійно маніпулювати прикусною вилкою в порожнині рота.
Намацуємо нижній край орбіти та встановлюємо вказівник. В даному випадку
ми орієнтуємося на Франкфуртську горизонталь.

Мал. 9
Після того, як встановлений вказівник, ми до упору закручуємо гвинт,
фіксувальну вилку в передавальній опорі.

Мал. 10
Далі ми прибираємо вказівник, послабляємо гвинт, фіксувальну дугу, і
прибираємо носовий упор. Відкриваємо затискувач, притримуючи вилку.
Послабляємо і знімаємо дугу.
Мал. 11
Як орієнтир при роботі з лицьовою дугою можна використовувати
Франкфуртську горизонталь, Камперівську горизонталь і т. д. Усе залежить від
смаків лікаря або від ситуації: наприклад, якщо визначити нижній край орбіти
неможливо (травма, оперативне втручання і т. д.). На мал. 11 дуга встановлена
відповідно до Камперівської горизонталі.
3. Уміння та навички , які необхідно набути в процесі виконання роботи.
1. Знати складові частини лицевої дуги.
2. Вміти визначати покази до застосування лицевої дуги.
3. Знати механізм отримання даних за допомогою лицевої дуги та перенос їх в
артикулятор.
4. Теоретичні питання для визначення вихідного рівня знань.
 Показання до застосування лицьової дуги.
 Які реєстраційні матеріали використовуються при застосуванні лицьової
дуги?
 Отримання відбитків горбиків і ріжучих країв різців.
 Основне правило фіксації прикусної вилки .
 Оцінка якості відбитків.
 Вимоги до встановлення лицьової дуги.
 Правило установки передавальної опори.
  Орієнтири при роботі з лицьовою дугою.
Література.
1. Абдурахманов А. И. Материалы и технологии в ортопедической стоатологии
/ А. И. Абдурахманов, О. Р. Курбанов. – М.: Медицина, 2002. – 600 с.
2. Атлас „Анатомія людини з біомеханікою ЗЩА” під загальною редакцією М.
Д. Короля. – Полтава. – 2002. – 200 с.
3. Баданин В. В. Нарушение окклюзии – основной этиологический фактор в
возникновении дисфункции височно-нижнечелюстного сустава / В. В. Баданин
// Стоматология. – 2000. – №1. – С. 51-54.
4. Войников А. И. Ортопедическая стоматология: [учеб. для мед. вузов] / А. И.
Войников, В. Н. Трезубов, А. С. Щербаков. – СПб., 2005. – 512 с.
5. Джаханара С. Нарушение функции височно-нижнечелюстного сустава у
пациентов с дистальной окклюзией / С. Джаханара, В. М. Матвеев //
Ортодонтия. – 2003. – № 2. – С. ЗЗ - 37.
6. Зубопротезна техніка / За ред. проф. М. М. Рожка, проф. В. П. Неспрядька. –
К.: Книга плюс, 2006. – 543 с.
7. Клинеберг И. Окклюзия и клиническая практика – Практическое руководство
/ И. Клинеберг, Р.Джагер. – Москва: МЕДпресс информ, 2008. – 200с.
8. Копейкин В. Н. Зубопротезная техника / В. Н. Копейкин, Й. С. Кнубовец. −
М.: Медицина, 2001. – 564 с.
9. Коробейнікова Л. С. Методологічні основи діагностичного дослідження у
клініці ортопедичної стоматології. – Полтава: Астрея, 2003. – 321 с.
10. Костюк Т. М. Клінічна діагностика, ортопедичне лікування та профілактика
оклюзійних порушень, які виникають внаслідок прорізування третіх молярів:
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.22
«Стоматологія» / Костюк Т. М. – Київ, 2011. – 17 с.
11. Хватова В. А. Клиническая гнатология. – М.: Медицина, 2005. – 468 с.
12. Хватова В. А. Диагностика и лечение нарушений функциональной
окклюзии. – Н.Новгород, 1996. – 276 с.
13. Alkan I. Influence of occlusal forces on stress distribution in preloaded dental
implant screw / I. Alkan , A .Sertgoz, B. Ekici // J. Prosther Dent. – 2004. – V.91, №
4. – Р. 319-325.
14. Cooper L.F. "Rules of Six"- diagnostic and therapeutic guidelines for single-tooth
implant success / L.F.Cooper, O.C. Pin-Harry // Compend Contin Educ Dent. – 2013.
– V.34, N2. – P. 94-98, 100-101, 102, 117.
Інтернет – ресурс
1. http://dental-ss.org.ua/load/kniga_stomatologia/ortopedicheskaja/11
2. http://kingmed.info/knigi/Stomatologiya/Ortopedicheskaya_stomatologiya
Укладач : доц. В.В. Ковальчук