Урок № 4

Тема. Аналітична композиція твору. Новаторство Ібсена-драматурга. Роль Ібсена в

розвитку нової європейської драми («ібсенізм») (слайд 1)
Мета: дослідити особливості аналітичної композиції у п’єсі “Ляльковий дім”; розкрити
значення понять “аналітична композиція”, “відкритий фінал”, “ібсенізм”; розвивати
аналітичне мислення, навички дослідницької роботи, цілісного аналізу драматичного
твору, вміння вести дискусію; сприяти виробленню учнями власних світоглядних позицій;
виховувати повагу до людської особистості.
Обладнання: додаток ( 6 слайдів): опорні схеми та таблиці, картки для словникової
роботи.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
Епіграфи: Яке велике призначення – прокладати шлях для
незрозумілих істин і для нових ідей.
Г. Ібсен

З Ібсена розпочалася нова ера театру…

Б. Шоу
І. Актуалізація опорних знань.
1. Презентація учнями творчих робіт-рецензій та афіші до театральної вистави
(часткова перевірка домашнього завдання).
2. Експрес-опитування.
- Дати визначення терміна “соціально-психологічний твір”.
- Які ознаки соціально-психологічного твору наявні у драмі “Ляльковий дім”?
- В якому співвідношенні знаходяться зовнішня і внутрішня дії у художньому просторі
твору?
3. Складання інформаційного гроно. “Тематика та проблематика драми “Ляльковий
дім”.
ІІІ. Формування нових, знань, умінь, навичок. Коментування епіграф (слайд 2).
1.Слово вчителя. Для художнього світу Г. Ібсена характерним є використання
т.з. “аналітичної композиції”. Автор “застосував майстерно розроблену, захоплюючу
форму розгортання подій, яку поступово удосконалював …” (за К. Шаховою). (Слайд 3.)
Словникова робота.
“Аналітична композиція” – це специфічна побудова твору, згідно з якою вихідним
пунктом дії є певний факт минулого, а його розкриття тісно пов’язане із вияскравленням
особистості та її рушійних сил” (за Є. Волощук).
“Аналітична композиція” – розвиток дії означає послідовне розкриття деяких таємниць,
внутрішнє неблагополуччя і трагізм, який ховається за досить благополучною зовнішньою
оболонкою (за А.Градовським).
Слово вчителя (продовження). Г. Ібсена вважають творцем аналітичних п’єс, які
відроджували традиції античної драматургії. “Антична” побудова твору означає, що
конфлікт у сучасному світі є наслідком подій минулого. Композиційні принципи драм
Г. Ібсена пов'язувалися з побудовою трагедії «Царя Едіпа» Софокла. Уся дія цієї трагедії
присвячена розкриттю таємниць — з'ясуванню подій, які колись відбулися. Поступове
наближення до розкриття таємниці й створює сюжетну напругу п'єси, а остаточне її
розкриття — розв'язку, яка визначає справжню передісторію головних персонажів і їхню
подальшу долю.
2. Бесіда.
- П’єси Г. Ібсена інколи порівнюють із детективами. Чи згодні ви з таким порівнянням?
Аргументуйте свою думку. (Основна відмінність між цими жанрами – результат
аналітичного процесу. У детективі підсумок – це з’ясування невідомого факту, який
пояснить загадкову подію (таємницю, злочин тощо); заключний ефект полягає в явній
непередбачуваності цього факту. Підсумок аналітичної драми Г. Ібсена ж виявляється в
розкритті істинної внутрішньої сутності ситуації, з якої розпочався твір, справжньої
природи стосунків між героями. Драматизм твору Г. Ібсена полягає у невідповідності
між видимістю життя і його справжньою суттю; ця невідповідність досліджується
поступово, в ході розгортання драматичної дії, через підтекст тощо. Фінал твору – крах
ілюзій, утвердження істини.)
- Чи можна стверджувати, що у драмі “Ляльковий дім” використано композиційні
принципи античної трагедії? (Аналітичність античної трагедії була тісно пов’язана з
фатумом, міфологічною стихією, у драмі Г. Ібсена вона визначається розкриттям
протиріччя між зовнішніми благополучними проявами життя і його істинною сутністю,
внутрішнім трагізмом.)
- У чому полягає художня специфічність композиції драми? Яка подія минулого визначає
розвиток дії і сприяє розкриттю характерів персонажів? (Не співпадають зав’язка інтриги
і виникнення конфлікту: конфлікт виник 8 років тому, коли Нора підписала фальшивий
вексель, але не був усвідомлений героїнею; зав’язка – шантаж Крогстада; події, що
проходять перед нашими очима, перетворюються у з’ясування суті суперечності, яка
виникла в минулому.)
- Чи згодні ви з твердженням, що кожен персонаж у творі приховує в душі якусь
таємницю, іноді сумну, іноді похмуру чи злочинну? Аргументуйте свою відповідь
прикладами із тексту.
- Поміркуйте, чому “таємниці” сюжету автор відкриває (читачам, глядачам) вже на
початку твору. Коли про них дізнається Хельмер? Чи можна ці “таємниці” вважати
ключовими для художньо-ідейної спрямованості драми?
- У чому, на ваш погляд, полягають істинні, більш глибокі і вагоміші таємниці у п’єсі?
(Це таємниці життя душі людини, істинної природи сучасної сім’ї, сучасного
суспільства, які розкриваються лише протягом усієї дії твору. “Саме викриттю цих
основних і вирішальних “таємниць” підпорядковані усі події, які відбуваються, саме
їхньому розкриттю служать усі фабульні ходи. У такому розумінні “Ляльковий дім” є
інтелектуально-аналітичною п’єсою, яка послідовно розкриває головну сутність
сучасного Ібсену суспільства – його бездуховність і аморальність, приховані за
зовнішньою благопристойністю” (за О. Ніколенко).
-У чому полягає значення аналітичної композиції у драмі? (Саме аналітична композиція
сприяє розкриттю “багатошаровості” конфлікту (соціальний, зовнішній. внутрішній) в
творі. Аналітична композиція сприяє поступовому розкриттю внутрішнього
неблагополуччя і трагізму, бездуховної сутності, які приховуються за досить
благополучною видимістю зображуваної дійсності.)
- Яка подія, на вашу думку, є кульмінацією, переломним моментом у розвитку дії твору
(зовнішньої і внутрішньої)? ( У зовнішній дії – отримання Хельмером листа Крогстада,
його реакція на лист; у внутрішній – “пробудження” Нори як особистості, усвідомлення
справжньої суті свого життя.)
- У чому полягає розв’язка твору? (Остання розмова Нори і Хельмера підведе нас до
розв’язки. Виникає ідейна дискусія героїв, яка “стає одним із основних композиційно-
ідейних елементів, що перетворили цей твір на першу сходинку розвитку драми ідей…
Суть розв’язки – в інтелектуальному осмисленні героями свого життя (внутрішня дія).
Наприкінці твору Нора здатна свідомо зробити моральний вибір: після відвертої розмови
з чоловіком вона залишає дім” (зовнішня дія)).
Узагальнення. “У “Ляльковому домі” надзвичайно сильні елементи аналітичної
структури. Вона полягає передусім в осмисленні внутрішньої суті сімейного життя
Хельмерів, на перший погляд доволі щасливого, але основаного на омані та егоїзмі. При
цьому розкривається справжній характер як самого Хельмера, так і його дружини. До
аналітичної структури належить і широке використання передісторії, розкриття сюжетних
таємниць, як важливої рушійної сили в розвитку дії (внутрішньої і зовнішньої) (за А.
Градовським).
Моделювання внутрішньої еволюції Нори Хельмер.
Завдання.
- Дослідити: а) етапи духовного розвитку головної героїні, підтвердити тези
відповідними цитатами, власними міркуваннями; б) як мовна характеристика Нори
допомагає прослідкувати народження її як особистості.
- Виписати ключові цитати та ремарки, які розкривають внутрішній світ героїні,
дослідити їх підтекст: 1 гр. – І дія, 2 гр. – ІІ дія, 3 гр. – ІІІ дія, 4 гр. – ремарки.
Методичний коментар: після представлення результати роботи кожної із груп
узагальнюються у вигляді опорної схеми.
Матеріали для роботи
І дія
Репліки: “Мені й на думку не спало б чинити тобі наперекір” (до Торвальда); “Мені так легко
стало на серці, я така щаслива!”; “Як чудесно жити і відчувати себе щасливою!”; “Мені є чим
пишатися, з чого радіти”; “Дуже приємно було працювати, заробляти гроші”; (після розмови з
Крогстадом) “Ні, це просто неможливо!.. Нісенітниця, нісенітниця, нісенітниця! Нічого тут нема
такого!”; “Це неправда, не може бути правдою, ніколи, ніколи у світі!”.
Ремарки: “посміхається тихим задоволеним сміхом”, “наспівує”, наспівує і посміхається”,
“плескає у долоні”, говорить “з посмішкою”, “з хвилюванням, притихлим голосом”,
“посміхаючись і наспівуючи”, “стурбовано, напружено”, “задирливо дивиться” на Крогстада,
“сідає на диван, береться вишивати,…зупмняється, кидає роботу, встає, йде до дверей у
предпокій”, “звільняє свою руку і переходить на інший бік ялинки”, “бліднучи від жаху”.
ІІ дія
Репліки: “О, розірвати б їх на шмаття!” (про маскарадні костюми); “Тільки б не думати, не думати
про це…”; “Не можна допустити цього! Краще все інше! Рятунок! Вихід!” (натяк на самогубство);
“Мені сьогодні так і хочеться утнути щось таке…”; “Біда іде…Іде все-таки…”; “Звідки ви знаєте,
що я додумалась до цього?” (про самогубство у розмові з Крогстадом); “Тепер у мене вистачиь
духу!” (врятувати родину і добре ім’я чоловіка ціною власного життя); “Тепер нам нема
порятунку!”; “Бенкетувати до ранку! І трішки мигдалевого печива…Ні, більше! Один раз нічого!”;
“Не треба було. Однаково ти не можеш запобігти лихові. А й справді, хіба це вже не свято –
чекати з хвилину на хвилину дива?” ( у розмові з Кристиною); “…Тоді тарантелу буде скінчено…
Тридцять одна година життя”; “Ось він, жайворонок”.
Ремарки: “хвилюючись, ходить по кімнаті”, “ходячи по кімнаті”, “ходить туди й сюди”, “затаївши
подих, “вражена до жаху”, “розгублена, перелякана, стоїть як укопана”, “спокійним, рівним
тоном”, “з придушеним криком біжить у кімнату”, “тихо і хрипко”, “злякано скрикує”, “кидається
до піаніно і починає грати тарантелу”, “вихоплює тамбурин і …шарф, похапливо загортається в
нього, потім одним стрибком стає посеред кімнати й гукає”, “танцює дедалі запальніше”, якусь
хвильку стоїть, ніби намагається отямитися”, “кидається до Торвальда з розкритими обіймами”.
 ІІІ дія
Репліки: “Ні-ні-ні! Не хочу сюди! Хочу знов нагору. Не хочу так рано йти!”; “Я знаю, що
тепер робити!”; “Так, я дуже стомилася. І скоро засну.” (Зявляється мотив “сон-смерть”);
“…Як нам з вами вбратися наступний раз?” ( У розмові з Ранком: Норі вже відомо про
близьку смерть доктора, і її “нам з вами” – натяк на власний трагічний фінал, “наступного
разу” вже не буде); “Чому судилося бути – то краще без зайвих слів”; “…Скоріше б уже
кінець…”; “Коли мене не буде на світі, ти вільний”; “Я жорстоко боролося ці три дні”; “Нам
з тобою є про що поговорити”; “Розмова буде довга. Мені т реба багато чого сказати тобі”;
“…Це ж уперше ми з тобою, чоловік з дружиною, сіли поговорити серйозно”; “От ми і
дійшли до суті. Ти ніколи не розумів мене…”; “Я тільки думала, що щаслива, а насправді
ніколи не була”; “Весь наш дім був тільки великий ляльковий дім”; “Я повинна виховати
себе саму”; “Тепер даремно забороняти мені будь-що”; “Я гадаю, що передусім я людина, …
або принаймі повинна стати людиною… Я повинна сама подумати про ці речі і спробувати
розібратися в них”; “Мені треба вияснити собі, хто правий – суспільство чи я”; “Ти
міркуєш і говориш не так, як та людина, яку я могла б полюбити…Не можу навіть згадувати
про це! Так би й розірвала себе на шматки!”; “Така матір, як я тепер, їм (дітям)
непотрібна”; “…І ти, і я – ми обоє повинні змінитися настільки…Ні. Торвальде, я більше не
вірю в диво!”; “Щоб наше співжиття могло стати шлюбом. Прощай”.
Ремарки: “Хельмер майже силоміць вводить Нору до передпокою”, Нора говорить “швидко,
пошепки, задихаючись”, “притихлим голосом”, “переходячи на другий бік столу”, “здригаючись”,
“неуважно”, “звільняючись, твердо, рішуче”, “з блискучим поглядом, хитаючись ходить по
кімнаті, хапає доміно Хельмера, накидає на себе і шепоче швидко, хрипко, уривчасто”, “голосно
скрикує”, “дивиться йому у вічі і говорить з застиглим обличчям”, “Нора мовчить, як і раніше,
не відводячи погляду, дивиться на нього”, “в холодному спокої” , “твердо”.

Висновок. Художня мова у творі набуває важливого значення. Так, мовна характеристика

головної героїні допомагає прослідкувати не просто психологічний стан, а “порух душі”,
динаміку пробудження Нори як незалежної особистості.
У І та на початку ІІ дій переживає розгубленість, страх, інколи – жах, її думки
прориваються назовні короткими фразами. ІІ дія – це спроби Нори зупинити біду і
очікування “дива” (самопожертви заради неї Торвальда); вона змучена постійним
очікуванням біди, але надія на “порятунок” ще тліє. Її мова – короткі обірвані фрази,
інколи без змісту з попередніми, окремі слова. У ІІІ дії внутрішнє життя (сутність) Нори
виходить назовні (після розмови з Хельмером); її мова – це поширені фрази, чіткі логічні
пояснення та висновки.
Варто звернути увагу ще на одну мовну особливість твору: Хельмер часто говорить
про Нору в третій особі (“Хельмер.Що це, жайворонок заспівав?” І дія), і сама Нора
підтримує цю гру (“Нора. Саме він”. І дія). У цих словах відчувається поблажливе,
зверхнє ставлення Торвальда до дружини, складається враження, що він не сприймає її
серйозно, як особистість. Це теж має насторожити читачів (глядачів). В останній розмові
героїв Хельмер вперше почує від Нори: “я інакше міркую”, “я вирішила”, “я не хочу тут
залишатися” тощо. Це свідчення того, що відбувається справжнє переосмислення
героїнею свого попереднього життя і самої себе.
Деякі дослідники творчості Г. Ібсена ставили під сумнів мовленнєве оформлення
останньої розмови Нори і Хельмера: Нора, ще вчора “жайворонок”, “білочка”, “дитина”,
не може так критично оцінювати громадські стосунки, глибоко аналізувати відносини свої
з чоловіком, власну роль у родині. Драматург Б. Шоу називав Нору на початку твору
просто “жіночна жінка”, а у фіналі – “мужня жінка”.
- Чи згодні ви з таким твердженням дослідників і визначенням Б. Шоу? Аргументуйте
відповідь прикладами з тексту. (Мова і поведінка Нори в останній сцені психологічно
мотивовані. Вже на початку твору ми бачимо свідчення того, що вона не така
“легковажна” “марнотратниця” і “пустунка”, якою здається на перший погляд, і якою
її хоче бачити Хельмер. Вона не просто “жіночна жінка”. Нора здатна на серйозний
вчинок, на прийняття рішення, потайки від чоловіка бере роботу, багато в чому
відмовляє собі, не економить за рахунок сімейного бюджету. Отже, в характері героїні
від самого початку закладені ті духовні сили, які остаточно визріють, сформуються і
вийдуть назовні тільки тоді, коли Нора пройде через страждання, величезну
психологічну напругу, розчарування, усвідомлення протиріч життя – відбудеться
остаточне “пробудження” особистості Нори.)
- У німецькому перекладі драма “Ляльковий дім” отримала назву “Нора”. Ця тенденція
подвійної назви твору з часом утвердилася в європейському театрі. Поміркуйте, чому.
Для довідки. Ім’я для своєї героїні Г. Ібсен вибрав невипадково. Драматург завжди
захоплювався героїнями давньогрецьких трагедій Софокла і Евріпіда. Ім’я “Нора” має
давньогрецьке походження: воно перекладається як “сила, міць”, “жила”. Саме в образі
Нори сконцентровано ідейний задум всієї п’єси, на ньому тримається драматична напруга
всього твору.
 ОС “Внутрішня еволюція Нори Хельмер:
від ляльки до “пробудження” особистості” (слайд 4 )
Щаслива, радісна, впевнена у почуттях чоловіка, сповнена очікуванням свята, прихованою гордістю.
Зовнішнє враження: жінка-дитина, жінка-лялька у очах Хельмера.
“Жіночна жінка” (Б. Шоу)
Внутрішньо: серйозна, відповідальна, прихована духовна сила

а, злякана, змучена тривогами і сумнівами, психічно збуджена, ладна піти на самопожертву заради порятунку чоловіка, родини

Внутрішньо напружена, холодно спокійна, твердо впевнена у своєму рішенні – “стати людиною”, “виховати себе саму”
“Мужня жінка” (Б. Шоу)

“ЛЯЛЬКА” “ПРОБУДЖЕННЯ” ОСОБИСТОСТІ

“Я тільки думала, що щаслива”, “Тепер даремно забороняти мені будь-що…мені це потріб
“Я була тут твоєю лялькою…А діти були вже моїми ляльками”

Робота в групах. «У творчій майстерні драматурга».

Група 1. Завдання. Дослідити особливості хронотопу (художнього часу і простору) у
драмі:
- Чому художній час драми автор обмежує трьома днями різдвяних свят? Порівняйте
символічне значення свята Різдва з подіями, що відбуваються в родині Хельмерів.
- Ч.Діккенс стверджував, що “різдвяна ялинка ніколи не відкидає похмурих тіней”.
Співвіднесіть цю тезу з драмою “Ляльковий дім”. Спробуйте створити кольоропис “Три
різдвяні дні Нори”, враховуючи розвиток внутрішньої дії твору.
- Що вміщує в собі художній простір драми? Чому Нора здебільшого перебуває у вітальні,
а Хельмер – у кабінеті? У чому полягає символічний підтекст такого “поділу” простору
драми між персонажами? Яку роль відіграє замкненість і чіткість художнього простору
для реалізації творчого задуму автора?
- У першому варіанті п’єси дім Хельмерів був показаний ззовні, а в остаточній редакції дія
повністю перенесена в будинок і не виходить за його межі. Поміркуйте, чому.
- На початку твору виникає додатковий контраст між холодом надворі (дія відбувається
взимку) і теплом (затишком) у домі Хельмерів. Як з розвитком дії змінюється художня
опозиція “холод-тепло” у драмі? (Холод дедалі більше проникає у внутрішній простір
(думки Нори про самогубство у крижаній воді); тепло, яке панувало у домі,
перетворюється на “задуху”, що її відчуває не лише Нора, а й “товстошкурий” Хельмер:
“Нора. Як тут задушливо!” (Фінал І д.); “Хельмер.Фу, яка тут задуха!” (Сцена після
повернення з різдвяної вечірки, ІІІ д.).
Група 2. Завдання. Визначити роль ремарок у творі. (Ремарки у творі не тільки
вказують місце, час, інтер’єр – це їхнє традиційне призначення; Г. Ібсен використовує
ремарки для характеристики психологічного стану героїв. Наприклад, під час розмови
Нори і Хельмера після прочитання першого листа Крогстада героїня стоїть “непорушна,
закам’яніла”, “з застиглим виразом обличчя”. Незважаючи на зовнішній спокій і
незворушність, в душі Нори йде напружена дія, вона бачить справжню суть Хельмера, і
це стає ще одним поштовхом до “пробудження” особистості героїні. Тобто, ремарки є
одним із засобів підтексту, що належить до модерністської поетики.)
Група 3. Завдання. Визначити ключові образи-символи п’єси (ялинка, мигдалеве печиво,
тарантела, маскарадний костюм, вогонь (“вогник”), чорний хрест, годинник, поштова
скринька, лист, вексель, свічки, обручка, лялька, ляльковий дім, мотив гри тощо).
Результати роботи узагальнити у поданій таблиці:
Образи-символи твору Значення образу

Проблема “відкритого фіналу”.

“Відкритий фінал” – особливість структури фіналу (закінчення) твору, що пропонує
варіативність подальшого продовження подій; розв’язка п’єси передбачає початок нової
колізії, ще складнішої та загостренішої; автор пропонує читачеві (глядачеві) самостійно
“домислити” власний варіант закінчення.
Слово вчителя. Одним із найвагоміших внесків Г. Ібсена у розвиток світової драматургії
є “відкритий фінал”, який дав змогу відтворити тривалий конфлікт особистості з самим
буттям, власними надіями і сподіваннями. Проте саме “відкритий фінал” став причиною
різкою критики, нерозуміння, звинувачення драматурга у відірваності від життя,
штучності, неправдоподібності заради утвердження власних естетичних принципів.
Основний аргумент-звинувачення проти такого фіналу: як могла жінка, мати залишити
своїх дітей, відмовитися від свого основного, материнського призначення; діти були для
Нори сенсом життя, хіба вона могла так просто їх залишити? Героїня нехтує своїми
подружніми обов’язками і сімейними цінностями. Актриси, які грали роль Нори,
відмовлялися грати цю сцену, вимагаючи переробити закінчення драми. Навіть такі
відомі і шановані постаті в театральних колах тогочасної Європи як Лаубе (Відень), Моріс
(Гамбург) вважали, що фінал драми позбавлений психологічної мотивації. Г.Ібсен
змушений був у листі до Лаубе пояснювати та наполягати саме на такому фіналі.
Індивідуальне повідомлення. 
Методичний коментар: для підготовки повідомлення можна порадити учням
скористатися статтями-передмовами до п’єси “Ляльковий дім” (у ІІІ томі Повного
зібрання творів Г. Ібсена, виданому в 1909 році в Перербурзі; у прижиттєвому виданні
Повного зібрання драматичних творів Г. Ібсена у перекладах М. В. Лучицької виданого в
Україні (Київ – Петербург – Харків, 1900 – 1901); коментар до них пропонує дослідник
В. Гладишев у статті “Ще один фінал “Лялькового дому”.
Для довідки. Відомим є факт, коли Г. Ібсен поступився вимогам талановитої німецької актриси
Гедвіги Німан-Раабе, яка грала роль Нори, і переробив для її виступів закінчення драми. Можливо,
піти на такий крок Г. Ібсена змусив факт самовільної переробки фіналів на вимогу публіки
режисерами-постановниками, директорами театрів, і автор керувався думкою, що краще вже
власноруч внести зміни у твір. Змінений фінал мав такий вигляд (перекладачі п ’єси російською
мовою А. і П. Ганзен повідомляють читачеві у передмові до петербурзького видання, що в
оригіналі “текста в таком виде не существует, и перевод этот сделан с немецкого”):
Нора. Прощай. (Хочет уйти.)
Гельмер. Так и уходи! (Хватая ее за руку.) Но сначала взгляни в последний раз на детей.
Нора. Пусти меня! Я не хочу! Я не хочу их видеть! Не могу!
 Гельмер (силой увлекая ее к дверям спальни детей). Тебе надо взглянуть на них! (Открывает
дверь и тихо говорит.) Погляди! Вот они спят…безмятежно, спокойно. А завтра проснутся,
начнут звать маму – и узнают, что у них нет больше матери.
Нора (содрогаясь). …Нет матери.
Гельмер. Как и у тебя не было.
Нора. Нет матери! (После сильной внутренней боротьбы роняет из рук саквояж и говорит.)
О, я грешу перед самою собой, но не могу их бросить. (Бессильно опускается у двери.)
Гельмер (радостно, но тихо). Нора! (Занавес.)
З таким закінченням п’єса йшла потім у Гамбурзі, Берліні і Відні. Дуже швидко автор відмовився
від такого фіналу і повернувся до його першого варіанту. Публіка очікувала, що драматург напише
новий твір, в якому запропонує подальшу долю Нори. Але п ’єса все не з’являлась, і тоді деякі
письменники навіть спробували “дописати” свій варіант майбутнього ібсенівської героїні.
Художньої цінності та успіху ці спроби не мали.
Про популярність використаного драматургом “відкритого фіналу” свідчить навіть курйозний
випадок: у 1889 році видавництво Хейнеманна запропонувало видання “Лялькового дому” з
декількома чистими сторінками в кінці книги. Кожен із читачів, таким чином, міг за бажанням
написати свій варіант фіналу.
Вправа “Обери позицію”. Сучасний митець П. Коельо стверджував, що “найгірше із
страждань – не знати, яке рішення прийняти”. Чи вважаєте ви рішення Нори залишити
родину і дім для того, щоб “стати людиною” морально виправданим?
Слово вчителя. Що чекає Нору попереду? Ця незакінченість розвитку конфлікту і
створює відкритий фінал. Сам митець так визначив мету будь-якої драми: “П’єса не
закінчується з падінням завіси після п’ятої дії – справжній фінал знаходиться поза її
межами; письменник окреслив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, потім –
наша справа, справа кожного читача чи глядача окремо дійти до цього фіналу шляхом
власної творчості”. Власне, Г. Ібсен не пішов далі для вирішення завдання – що треба
зробити для того, щоб стати справжньою особистістю; якщо старі суспільні догми не
задовольняють, то якими повинні бути зміни у суспільстві, – оскільки вважав, що
“питання, а не відповіді” – ось його призначення. Глядач, залучаючись до “внутрішньої
дії”, має шукати свій варіант “фіналу”.
“Вільне письмо”. Яким ви уявляєте майбутнє Нори? Чи існував інший спосіб
самовизначення для Нори, який би не змушував її залишати родину?
Слово вчителя. Ми залишаємо Нору на життєвому перехресті. Яким буде її шлях далі?
Що чекає її? Можливо, вона скористається досвідом Кристини? Але характери у шкільних
подруг зовсім різні, та й, пройшовши через горнило духовних змін, Нора поставила перед
собою набагато вищу мету. Дослідник І. Гарін порівнював творчість Г.Ібсена з гірським
підйомом, який прикритий серпанком. Його герої завжди піднімаються у гори. Вони
прагнуть дійти до сонця. Яким буде цей шлях, коли і де він завершиться?..
- Поміркуйте, чому Г. Ібсен віддає перевагу “відкритому фіналу”? (“Незавершеність дії,
“відкритий фінал” є наслідком того, що в Ібсена конфліктують не окремі суперечності,
які можна усунути в рамках драматичного часу, але драматург перетворює свої твори у
форум, на якому обговорюються найголовніші проблеми, вирішити які можна лише
зусиллями всього суспільства і не в рамках художнього твору” (за Г. Храповицькою).
Робота з назвою твору.
- Яке слово в назві твору, на ваш погляд, є ключовим?
- Продовжте асоціативний ланцюжок до слова “ляльковий”: несправжній, штучний,
іграшковий, фальшивий, ненадійний; той, який легко зруйнувати…
- Яка проблема прихована у назві твору?(Символічне значення назви драми відкривається
поступово, протягом розвитку драматичної дії. Це значення конкретизується низкою
ситуацій, в яких присутній мотив гри, “ляльковості”: невинна, на перший погляд, історія
з мигдалевим печивом, розмова Нори і Хельмера на початку твору (чоловік говорить з
Норою ніби з малою дитиною, слухняною лялькою, посилюється це враження ремарками
(Нора “плескає в долоні”); гра з дітьми, яких Нора називає “маленькими лялечками”,
лялька-подарунок для доньки Емми, гра з доктором Ранком, історія з тарантелою.
Найбільш виразно це прозвучить у останній розмові Нори і Хельмера: “Він (батько)
називав мене лялечкою-донечкою, грався зі мною, як я зі своїми ляльками…весь наш дім
був тільки великий ляльковий дім. Я була тут твоєю лялькою, донькою. А діти були вже
моїми ляльками…”. Так визначаються проблеми: визначення суті справжніх життєвих
цінностей, а не зовнішніх засобів їх прояву, глибокої невідповідності між благополучно
видимістю і внутрішнім драматизмом, утвердження права особистості на
самоствердження, протест проти штучності життя, утисків індивідуальності,
нівелювання особистості.)
Індивідуальне повідомлення. “Сценічна доля драми “Ляльковий дім”.
Сценічне втілення образу Нори. (Перегляд відеоколажу.)
- Опишіть свої враження від перегляду.
ІV. Узагальнення та систематизація.
Слово вчителя. Творчість Г. Ібсена стала одним із першоджерел модернізму в
драматургії. “Ібсен взяв із попередніх культур набагато менше, ніж дав наступним, –
стверджує І. Гарін. – Він один пройшов набагато більший шлях, ніж п’ять попередніх
поколінь драматургів”.
Підсумкова бесіда.
- Поміркуйте, які “п’ять попередніх поколінь драматургів” має на увазі І. Гарін.
- Чому сучасники Г. Ібсена стверджували, що “нова драма “розпочалася зі слів Нори,
сказаних Хельмеру: “Нам з тобою є про що поговорити”? Який етап драматургії відкрила
його творчість?
- Які визначальні риси особистості нового типу втілено у драмі Г. Ібсена “Ляльковий
дім”?
- Чому п’єси Г. Ібсена вже за життя драматурга спричиняли багато дискусій? Чи
спроможні твори драматурга викликати подібні дискусії у сучасного глядача (читача)?
- Чому Ібсена вважають творцем “нової драми”? Назвіть основні риси її поетики.
- Прокоментуйте вислів дослідника І. Гаріна: “Ібсен регулює хаос душ. Він створює світ
прихованих істин, новий простір, у якім тільки й може існувати вільна людина».
- Сформулюйте основні складові новаторства Г. Ібсена та узагальніть свої судження у
вигляді опорно-смислового конспекту (ОСК) та опорної схеми “Ібсенізм”.
ОСК “Новаторство Г. Ібсена-драматурга” (слайд 5)
Його риси:
- звернення до актуальних проблем сучасності; у центрі уваги – моральна проблематика;
відмова від традиційного любовного конфлікту як головного;
- створення інтелектуально-аналітичної драми;
- структурні пошуки в напрямі звуження простору і часу дії при максимальній її
концентрації;
- розширення та ускладнення ролі ретроспекції, яка визначає композицію, розкриття
конфліктів та характерів; ретроспекція розірвана, вкраплена в дію; “дотекстова” завязка
твору;
- аналітична композиція; поєднання зовнішнього та внутрішнього конфліктів з метою
різнобічного показу складності духовного і суспільного життя;
- поєднання зовнішньої та внутрішньої дії; з розвитком дії основна драматична напруга
переноситься на внутрішню дію;
- психологізація конфлікту; вирішення конфлікту не за рахунок фабульних
“випадковостей”, а за рахунок інтелектуального осмислення;
- неоднозначність персонажів;
- герої діють не за логікою заздалегідь характеру, а за виявом своїх потенційних якостей
у конкретному випадку;
- поліфункціональний характер діалогів (інформаційний, психологічний,
інтелектуальний тощо);
- зосередження у розв’язці інтелектуального осмислення дійсності, дискусії, перехід від
зовнішньої сюжетної напруги до внутрішньої інтелектуальної;
- наявність відкритих фіналів, коли розв’язка твору предбачає початок нової колізії, ще
складнішої;
- активне використання підтексту, символіки, пауз; підсилення значення ремарки,
“багатошаровість” мови персонажів;
- посилення значення художньої деталі (за О. Ніколенко, Н. Копистянською, Н. Тодчук).
Коментар до ОС “Ібсенізм” (слайд 6 ).
“Ібсенізм” – особливість художнього мислення, творчого методу, який полягає у
розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та
внутрішньої дії, інтелектуально-аналітичному підході до подій та образів,
філософському осягненні дійсності, широкому використанню підтексту, символіки тощо.
Термін пов'язаний з іменем видатного драматурга Г. Ібсена, який був реформатором
драми кінця ХІХ – початку ХХ ст. Його відкриття справили величезний вплив на всю
подальшу драматургію. Послідовниками Г. Ібсена були А. Стріндберг, Г. Гауптман та ін.
Його учнем уважав себе Дж. Б. Шоу (за О. Ніколенко).

ПИТАННЯ, А НЕ ВІДПОВІДЬ – МОЄ ПОКЛИКАННЯ.

ГЕНРІК ІБСЕН

Філософське осягнення дійсності

Інтелектуально-аналітичний підхід
Підтекст, символіка

ОСОБЛИВІСТЬ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ,

Поєднання зовнішньої та внутрішньої діїТВОРЧОГО МЕТОДУ АВТОРА Неоднозначність персонажів

Трагізм життя – через психологічні колізії

Індивідуальне повідомлення. “Рецепція творчості Г. Ібсена в українському
культурному просторі”.
Методичний коментар: консультуючи учнів щодо напрямів їх дослідницькій роботи,
радимо скористатися статтею А. Мельник “Широкий культурологічний контекст як
необхідна умова поглибленого вивчення художнього твору”.
Індивідуальне повідомлення. “Г. Ібсен і Е. Мунк” (слайд 7).
Підсумкове слово вчителя. Під час святкування століття від дня народження Генріка
Ібсена його співвітчизник-драматург Хельге Крог написав: “Ми знаємо, що світло, яке
випромінюють зорі, доходить до нас із космосу лише через багато років потому. Те ж
можна сказати і про великі літературні твори. Джерело залишається незмінним, і світло
ллється безперервно, але це завжди нове світло. Саме так відбулося з драмами Ібсена.
Через п’ятдесят, через сто років після створення вони освітлюють наше життя і дарують
радість першосприйняття. Цим світлом пройнята вся творчість Ібсена” (за І. Гаріним).
Цікаві факти про визнання творчості Г.Ібсена. Із 1986 року в Норвегії присуджується
Ібсенівська премія. У місті Шиєн існує театр Ібсена. На честь Г. Ібсена названо кратер на
Меркурії. Син Г. Ібсена Сигурд Ібсен був відомим політичним діячем, а внук Танкред Ібсен –
кінорежисером.
V. Оцінювання роботи учнів.
VІ. Домашнє завдання.
Для всіх учнів.
Переглянути текст драми та підготуватися до написання твору за драмою Г.Ібсена
“Ляльковий дім” за актуальними проблемами твору.