МАША:

Іван Шрам є головним героєм роману "Чорна рада" Пантелеймона Куліша. Він є козацьким
полковником і священиком, лідером гайдамацького руху, що бореться за свободу українського
народу.

Шрам відзначається своїм великим патріотизмом та незламною вірою в боротьбу за

волю та незалежність українського народу. Він об'єднує козацькі сили для опору проти
польських загарбників та захищає інтереси свого народу.

Шрам володіє вражаючою хоробрістю, відвагою та витримкою на полі бою. Його

мужність та лідерські якості заслуговують на повагу. Він стає символом національного
героїзму та справедливості, який приводить за собою інших в боротьбі за свободу.

У романі "Чорна рада" шлях Шрама є нелегким і трагічним. Він постійно стикається з
внутрішніми конфліктами та моральними виборами, але завжди залишається вірним
своїм принципам. Його жертовна боротьба та самопожертва вражають і залишають
слід у серцях читачів.

Іван Шрам - це незабутній персонаж, який символізує боротьбу за свободу,

національну гідність та відданість принципам, і він залишається одним з
найяскравіших образів в українській літературі.

У романі Іван Шрам виступає як втілення національної гідності, мужності і

справедливості. Він об'єднує козацькі сили для боротьби з польськими загарбниками
та відстоює права та інтереси українського народу. Шрам виявляє велику хоробрість і
мужність на полі бою, а також виявляє розум і стратегічне мислення у керівництві
повстанським рухом.

Іван Шрам також є символом національного героїзму та жертовності. Він віддає

перевагу боротьбі за волю та незалежність над власним особистим щастям. Його
характер характеризується сильною вірою в справедливість і великою любов'ю до
свого народу.

Роль Івана Шрама в романі "Чорна рада" показує трагічну долю героя, який бореться
за свободу і має суперечливі внутрішні переживання, але все ж залишається вірним
своїм ідеалам до самого кінця.
ВАЛЕРІЯ:

Шрам – доброчесна, шанована людина, відважний воїн. Привертає до себе увагу незвичайна
зовнішність цього полковника – священика. Мужньо веде себе Шрам у бою, його стійкість викликає
здивування навіть у бувалих воїнів: “Що, тебе Господь сотворив із самого заліза?”.

Паволоцький полковник Шрам – одна з центральних постатей роману – людина досвiчена, мудра. Вiн
добре розумiє, чого прагнуть претенденти на гетьманську булаву, правильно оцiнює їхнi полiтичнi та
вiйськовi сили. Заради незалежностi України Шрам готовий вiддати сили й лiта, що йому судилося ще
прожити. Вiн їде до Якима Сомка, щоб словом i дiлом допомогти йому в цiй справi – “привернути всю
Україну до однiєї булави”.

Шрам – iдеально-романтичний образ, який усiма силами прагне добра та спокою Українi. Навiть
стосовно єдиного сина Петра, якому Божий Чоловiк пророкував, що той помре своєю смертю,
вiдповiдає: “Нехай лучче поляже од шаблi i од кулi, аби за добре дiло, за цiлiсть України, що ось
розiдрали надвоє” .

I загинув Шрам теж за Україну, коли, рятуючи Паволоч, сам здався Тетерi й прийняв усю вину на
одного себе: “Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину
на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й
осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти” .

Шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати всі державні питання, із зневагою ставиться до
простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у
минулі часи.

“Перевелися тепер уже кат знає на що запорожці. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди тікав
щонайкращий люд з городів, а тепер хто йде на Запорожжя? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться
шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба”,- говорить Шрам.

Проте в ставленні до козацтва Шрам, як і сам П. Куліш, досить непослідовний. Він захоплюється їх
героїчними вчинками в боротьбі проти польської шляхти, татарських людоловів, їх відвагою,
відданістю січовим звичаям, безкорисливістю. Із вдячністю пригадує, як запорожці (отаманом яких
виявився саме Кирило Тур) врятували йому життя.