Professional Documents
Culture Documents
література
література
Іван Шрам є головним героєм роману "Чорна рада" Пантелеймона Куліша. Він є козацьким
полковником і священиком, лідером гайдамацького руху, що бореться за свободу українського
народу.
У романі "Чорна рада" шлях Шрама є нелегким і трагічним. Він постійно стикається з
внутрішніми конфліктами та моральними виборами, але завжди залишається вірним
своїм принципам. Його жертовна боротьба та самопожертва вражають і залишають
слід у серцях читачів.
Роль Івана Шрама в романі "Чорна рада" показує трагічну долю героя, який бореться
за свободу і має суперечливі внутрішні переживання, але все ж залишається вірним
своїм ідеалам до самого кінця.
ВАЛЕРІЯ:
Шрам – доброчесна, шанована людина, відважний воїн. Привертає до себе увагу незвичайна
зовнішність цього полковника – священика. Мужньо веде себе Шрам у бою, його стійкість викликає
здивування навіть у бувалих воїнів: “Що, тебе Господь сотворив із самого заліза?”.
Паволоцький полковник Шрам – одна з центральних постатей роману – людина досвiчена, мудра. Вiн
добре розумiє, чого прагнуть претенденти на гетьманську булаву, правильно оцiнює їхнi полiтичнi та
вiйськовi сили. Заради незалежностi України Шрам готовий вiддати сили й лiта, що йому судилося ще
прожити. Вiн їде до Якима Сомка, щоб словом i дiлом допомогти йому в цiй справi – “привернути всю
Україну до однiєї булави”.
Шрам – iдеально-романтичний образ, який усiма силами прагне добра та спокою Українi. Навiть
стосовно єдиного сина Петра, якому Божий Чоловiк пророкував, що той помре своєю смертю,
вiдповiдає: “Нехай лучче поляже од шаблi i од кулi, аби за добре дiло, за цiлiсть України, що ось
розiдрали надвоє” .
I загинув Шрам теж за Україну, коли, рятуючи Паволоч, сам здався Тетерi й прийняв усю вину на
одного себе: “Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину
на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й
осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти” .
Шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати всі державні питання, із зневагою ставиться до
простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у
минулі часи.
“Перевелися тепер уже кат знає на що запорожці. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди тікав
щонайкращий люд з городів, а тепер хто йде на Запорожжя? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться
шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба”,- говорить Шрам.
Проте в ставленні до козацтва Шрам, як і сам П. Куліш, досить непослідовний. Він захоплюється їх
героїчними вчинками в боротьбі проти польської шляхти, татарських людоловів, їх відвагою,
відданістю січовим звичаям, безкорисливістю. Із вдячністю пригадує, як запорожці (отаманом яких
виявився саме Кирило Тур) врятували йому життя.