Робота учениці 9-В класу Харчук Антоніни

2) Рома́н- літературний формат, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом,

складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко
розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман-хроніка — літературна форма роману, що містить викладення подій в їх часовій

послідовності в житті однієї людини чи цілої сім'ї. Але крім цього містить суто романні засоби
— переживання і конфлікти людей.

Істори́ чний рома́н — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній
формі якусь епоху, певний період історії.

3) Сюжет: Приїзд батька й сина Шрамів на хутір Хмарище до Череваня, знайомство Петра
Шрама з родиною Череванів, спілкування з Божим Чоловіком — бажання Шрама заручити
Петра й Лесю — Шрами й Черевані в Києві, розмова з незадоволеними міщанами — зна-
йомство Лесі з Кирилом Туром — зустріч Череваня й Шрама з Якимом Сомком у Києво-
Печерській лаврі — вечеря Сомка, Шрама, Череваня, Тура й Лесі в Києві, натяк Тура на
викрадення Лесі — нічне викрадення Лесі, двобій Кирила Тура з Петром Шраменком —
гостини Шрама на хуторі в Гвинтовки, недалеко від Ніжина — зустріч Петра Шрамен-ка з
Кирилом Туром, сніданок у нього вдома — покарання біля стовпа Кирила Тура в урочищі
Романовський Кут, повернення Кирила й Петра додому — перипетії в Ніжині — Чорна рада в
Ніжині — обурення обдуреної черні, розчарування її в Брюховецькому — пропозиція Тура по-
рятувати ціною свого життя Сомка (у в’язниці) й відмова останнього — засудження Тетерею на
смерть старого Шрама («як бунтівника») — одруження Петра ІІІраменка й Лесі.

Композиція: Твір містить 18 розділів. Автор влучно використав композиційний прийом —

подорож героїв. Цей прийом дає змогу показати широку картинку народного життя,,
населення, ознайомити і героїв твору, і читачів із тим, як і чим живе й дихає народ, складними
проблемами тогочасності.

Образи: Яким Собко – гетьман Лівобережжя

Павло Тетеря – правобережний гетьман
Васюта Золотаренко – полковник
Іван Брюховецький –гетьман Запорозької Січі
Гагін-князь москви
Кирило Тур – отаман;
Шрам-полковник
Петро Шраменко – син шрама
Михайло Черевань – колишній козак
Меланія- дружина Михайла Черевані
Леся-дочка Михайла і Меланії
Божий Чоловка
Матвій Гвинтовка

4)
a) Роман «Чорна рада» має дві сюжетні лінії -соціальна і любовна.
б) Я вважаю, що зневажливе ставлення Шраму до простолюду виправдане. ІI ще, тому що
запорожці вибрали гетьманом I. Брюховецького, який був зацікавлений лише у своїх інтересах-
гетьманська булава. В) Образи Я. Сомка й I. Брюховецького- справжні антиподи. Ними автор
розкривас головний конфлікт, через який бачимо основну думку твору. Ці персонажі-
українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор симпатизує,
милусться ним, бо «Сомко був воїн уроди, возрас-та і красота зіло дивної» (пишуть у літописах);
був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий;B голова в кучерях, як у золотому вінку;
очі ясні, веселі, як зорі; і вже, чи ступить, чи заговорить, то справді по- гетьманські». Він був
освіченою людиною, розумною, талановитою. Саме на нього П Куліш покладав надію, що він
свосю сильною рукою обеднае всі землі України у незалежну державу. Ця людина вміе
тримати себе впевнено, вірить у свою перемогу в боротьбі за ладу. Він цінуе у козаків гордість,
побратимство, іхню честь. Як мудрий державний діяч, мріє звільнити Україну від будь-яких
ворогів. Та, на жаль, Сомко був самовпевненим і жорстоким по відношенню до простих людей
та запорожців. 1 все ж він мужній, благородний, відваги йому не бракує. Загибель Сомка пвтор
розуміе як трагедію цілого народу. Iван Брюховецький- протилежність Л киму Сомку, бо він
уособлюс в собі всі негативні риси характеру: лихий, підступний, лицемірний, жорстокий. Це
людина без совісті і честі; він гірше за Сомка гнітив народ. Дуже любив владу, тому підкупом та
общянками зумів привернути на свій бік більше прихильників козацької старшини і навіть
московських представників. Здобувши владу, він жорстоко розправився з тими хто підтримував
Сомка. Г) Ознаки роману-хроніки: . викладення подій в іх часовій послідовності в житті одніеї
людини чи цілої сім". . містить суто романні засоби— переживання і конфлікти людей. .
сюжетоутворюючу роль грас саме час, розповідь це почергова зміна епізодів. «Чорна рада»
має підзаголовок: «Хроніка 1663 року». П. Куліш наголошуе на хронікальності евого роману,
тим самим підкреслюс ще раз свое бачення художнього зображения іеторії саме як
достовірного, правдивого змалювання реалій певної епохи. Хронікальність сюжету «Чорної
ради», безперечно, запозичена з козацьких літописів, а його причиново-часова послідовбi
поглиблюсться образом дороги. Д П. Куліш називае Київ «старим дідом» з метою підкреслити
його дуже багату на різні події історію. Сам Куліш писав:«Весело й тяжко згадувати нам тебе,
старий наш діду Кисве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх
боків збирались .. Скілько-то князі лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави;
скілько-то на твоїх вулицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях
пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тї ясири половецькії
нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився
Батий твої Золоті ворота. Буде з нас недавніх споминок про твою руіну».
в) Як відомо, у творі "Чорна рада" Пантелеймон Куліш використовує історичні факти з
домішком видгаданого. У першому прозовому творі української літератури згадуються події
доби руіни з нашої історії. Тут, у творі, Іван Брюховецький (реальний персонаж ) є повним
антиподом Якима Сомка ( вигаданого персонажа ). Події любовної лінії також є цілком
вигадані.
Г)