Тарасова ніч — історична поема Тараса Шевченка, перший з творів, у якому він звернувся до поетичного

осмислення історичного минулого України. У поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого
як героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної
поетові України. Поему написано 6 листопада 1838 року в Санкт-Петербурзі, опубліковано у 1840 році.

Історична Довідка
В основу сюжету поеми покладено історичну подію: переможну битву селянсько-козацьких повстанців,
очолюваних гетьманом нереєстрових запорозьких козаків Т. Федоровичем (Трясилом ), з польсько-
шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського, яка відбулась у ніч на 25 травня 1630 року під
Переяславом. У результаті нічного бою було вщент розгромлено так звану золоту роту, що складалася з
родовитих шляхтичів, та захоплено обоз.

Основні відомості для написання свого твору Шевченко взяв з прочитаних ним праць з історії України,
насамперед із поширюваної в той час у списках «Історії русів», (саме звідти поет узяв назву «Тарасова ніч»), з
робіт істориків - Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича, В. Рубана, а також із народних джерел. Невипадково
головним ретранслятором авторської ідеї слугує образ кобзаря як носія народного етичного ідеалу, виразника
народного бачення історичних подій.

Ідейний зміст
Перед слухачами постають персоніфіковані образи зневаженої зажуреної України, що потерпає від
польсько-шляхетського панування, релігійних переслідувань з боку уніатів, жорстокого придушення
повстань, зокрема під проводом Наливайка та Павлюги. Гетьман нереєстрових запорозьких козаків
Тарас Трясило піднімає побратимів на чергове повстання проти ляхів, проте зазнає поразки у важких
боях з військом Конецпольського. Однак козаки не здаються, вони лише імітують свою поразку, а
потім, після переможного бенкету ляхів, оточують уночі вороже військо й завдають йому повного
розгрому. Яскраві, експресивні картини битви козаків з ляхами сприймаються як протест проти
ганебної дійсності, в основі якого — мрія поета про кращу долю народу й утвердження його права на
свободу. Історичні персонажі поеми — Северин Наливайко, Павлюга, а також головний герой поеми
Тарас Трясило — виступають борцями за волю. Поему було написано заради пробудження
національної самоповаги українців, усвідомлення й утвердження себе як народу з давньою і
героїчною історією.