Соціалізм — поняття, що має багато значень.

Під цим терміном у першу чергу розуміють:

 соціально-економічні ідеї, вчення та ідеології, основною ціллю та ідеалом яких є

здійснення принципів соціальної справедливості, свободи та рівності.
 політичні рухи, різноманітні утворення та партії, що в Новітній час відносять до «лівого»
політичного спектра;
 в переносному значенні в політичній лексиці — політика економічного перерозподілу
національного продукту країни, спрямована на соціальний захист найслабших верств
населення; підтримка бідних за рахунок багатих
 самоназва економічного суспільного та політичного ладу в СРСР та країнах, що в XX
столітті були вільними або невільними сателітами СРСР

Політичні ідеології, що визнають себе «соціалістичними» мають дуже широкий спектр — від
німецького національного соціалізму до комунізму та сталінізму у Радянському Союзі, від
анархізму та марксизму до маоїзму.

Ідея соціалізму виникла як відповідь на проблеми раннього періоду промислового

капіталізму в країнах Європи (в першу чергу, Франції, Німеччини та Великої Британії).
Подолання недоліків капіталізму соціалісти вбачали в заміні приватної власності на засоби
виробництва суспільною власністю, скасуванні оплачуваної праці та створенні безкласового
суспільства, де замість капіталістичної гонитви за прибутком діє соціальне виробництво на
задоволення потреб людини. В такому суспільстві мало б здійснюватись «соціальне» начало
людини, взаємна турбота про добробут іншого, а не задоволення власних бажань, співпраця
для досягнення спільних цілей, а не змагання за особисте та доброчинність замість жадоби.

До відомих соціалістів належать:

 П'єр Жозеф Прудон

 Джуліус Н'єрере
 Карл Маркс

В дослівному значенні, соціалізм нічого не означає. Він нічого не означає внутрішньо, оскільки
його основна економічна програма — націоналізація — не реалізує й не здатна реалізувати його
моральний ідеал — рівність — у спосіб, який скрізь постійно вважали притаманним
соціалізмові. Він також нічого не означає історично, оскільки був привласнений такою
величезною кількістю несхожих суспільних формацій, що втратив гостроту. Часто навіть
стверджували, що найфантастичніші різновиди соціалізму містять в собі елементи релігії.

З погляду Карла Маркса, повний та цілковитий соціалізм можна помістити в єдину фразу:
«знищення приватної власності». Як наслідок, необхідно також знищити продукт приватної
власності — зиск і засіб, де його черпають, — ринок. Тільки після цього максималістська
формула соціалізму стає повною: соціалізм виходить із моральної ідеї — рівності, апогею
досягає у практичній програмі — руйнації приватної власності й ринку.

Однак ніколи не ставало можливим впровадити цю максималістську програму соціалізму без

нищівної революції. Соціалістичний рух, на практиці, задовольнився скромнішими цілями й
еволюційними методами в їхньому досягненні. Це й призвело до розмаїтості програм — від
прогресивного оподаткування до загальної держави достатку, які також вибороли собі право
називатись «соціалістичними».
Дедалі зростаючий успіх соціалістичного руху ніс за собою і небезпеку відхилення від основних
засад.

1848 році Карл Маркс включив до «Маніфесту» найрадикальніший ярлик лівих — комунізм,
назвавши його останньою, найважливішою стадією соціалізму.