Поняття «сродної праці» з’явилось завдяки видатному українському

філософу та поету Григорію Сковороді. Це означає роботу, до якої людина

має хист яка є її покликанням і робить її щасливою за все на світі. Сам
процес роботи , а не її результати мають давати втіху. На думку
письменника сродною працею можна вважати тільки ту, від якої людина
отримує задоволення. Це те, без чого не можливо уявити життя, те, до
чого в людини лежить душа. У творах Г. Сковороди можна зустріти
багато яскравих прикладів сродної праці. А найяскравішим з творів про
сродну працю можна вважати байку «Бджола та Шершень».
Шершень кепкує з Бджоли, яка вкладає душу в свою працю збираючи мед, і
хизується що живе за її рахунок фактично паразитуючи на ній. Бджола ж
продовжує сумлінно працювати і пояснює йому, що збирання меду для неї —
задоволення і призначення, що без цього вона не уявляє свого життя, вона
для цього народжена і буде робити, доки не помре. Пропагуючи ідею
«сродної праці», поет засуджує людей типу Шершня, людей-паразитів, які
живуть крадіжкою чужого, і вшановує образ Бджоли як символ чесності і
працелюбства, як образ мудрої людини, що живе і працює за покликанням.
Поет стверджує, шо немає нічого кращого, ніж жити "по натурі", тобто
працювати за своєю спорідненістю. «Сродна праця» принесе суспільству
матеріальне і духовне багатство, а людям — щастя і задоволення. Якщо ж
людина буде працювати не за своїм покликанням, то це може обернутися
для неї трагедією. Бджола не зможе жити, якщо їй не дозволять збирати
мед.
Також доволі великий вплив на світогляд та формування філософської
концепції поета мав його спосіб життя, що, у свою чергу, відобразилося в
його художній творчості. Саме в контексті «сродної праці» відома теза
«пізнай себе» та «Світ ловив мене, та не спіймав» наповнюються новим
змістом. Йдеться вже про самопізнання та самовдосконалення людини на
основі «сродної» життєвої діяльності.
Я вважаю, що раціональне зерно дуже важливе в цій ідеї. Кожен має хист
до чогось, любить і вміє робити щось краще за інших. Хтось має вміння
малювати, писати історії, а хтось пише мизику яка має відгомін в серцях
людей.
Можливо, якщо людині дозволено заробляти на життя тим, що вона
робить найкраще і найпростіше, кожен з радістю буде займатися такою
роботою, не вважаючи її тяжкою повинністю.