Аналіз стратегій гравців на ринку, де вони конкурують за ресурси, може дозволяє розділити їх на дві

групи: боротьба і співпраця.

Саме про це йдеться у виборі дії в ситуації, яка умовно називається «дилема ув’язненого». Існує
багато модифікацій умов вибору, але головне питання одне й те саме: що вибрати – максимізувати
особистий результат/мінімізувати особисті втрати самому чи спробувати досягти кращого результату
у співпраці з партнером, не знаючи його вибору.

Для разової гри з незнайомим партнером раціонально обґрунтувати ефективний вибір неможливо.

Але якщо ситуація повторюється, з’являється можливість знайти такий вибір і стратегію повторюваної
гри за рахунок досвіду. Якщо поведінка партнера повторюється, тоді вона передбачувана, тоді
з’являється довіра, а значить можливість співпраці і отримання кращого результату в грі.

Зрозуміло, що довіра краще формується у невеликих групах, члени яких пов’язані родинними
зв’язками чи особистим знайомством. Так історично формувалися цехи, чумацькі товариства,
середньовічні купецькі гільдії. В сучасному світі прикладом таких груп є організовані злочинні групи.

В рамках цих груп формуються соціальні норми, спрямовані на максимізацію результату

економічного обміну і мінімізації втрат. Але ефективність стратегій розповсюджується лише на членів
групи, щодо зовнішнього світу використовується стратегія боротьби. «Лоха не кинуть – себя не
уважать» - це саме така стратегія.

Емпіричний досвід свідчить, що розвиток однозначно пов'язаний з розширення мереж довіри на тих
учасників ринку, які особисто не знайомі один з одним. Тоді розширюється співпраця і ринок реагує
зростанням.

Цей же досвід свідчить, що найкраще ефективну з точки зору зростання конкуренцію забезпечує
приватне право. Держава своїм законом гарантує права власності і дотримання вимог контрактів. Але
без підтримки соціальних норм, які створюють ці гарантії, формальні інституції не будуть
ефективними. Довіра до державних норм і системи забезпечення їхнього дотримання в конкретних
випадках може бути і буде нижчою, ніж довіра всередині локальних груп.

Отже, питання в поширенні довіри.

Чи існують економічні передумови поширення цієї довіри? Як поширення цієї довіри описує теорія
ігор?

Одна з моделей: гра агентів, Agency Game.

Моделі, що її описують, запропоновані, зокрема в розділі 9 Law from Order: Economic Development
and the Jurisprudence of Social Norms

На кількох малюнках пояснено, як учасники ринку/інвестори можуть стимулювати доброчесну

поведінку і карати нечесну поведінку.

Пропоную вибрати одну з тем для есе і виступу на семінарі 4 травня:

1. Описати, як модель покарання нечесних учасників ринку працює і не працює в Україні. Що, на
Вашу думку, потрібно, щоб вона запрацювала.
2. Описати своє бачення стану довіри в ринкових транзакціях в Україні. Як цей стан стимулює чи
пригнічує економічне зростання?
3. Чому в українських умовах не працюють моделі,що описують покарання недобросовісних
учасників ринку/агентів, якщо йдеться про олігархічні групи?