Практичне зайняття 3(№8)

Тема: Сутність та зміст процесу виховання.

1. ІНДЗ (презентація і повідомлення на одну із запропонованих тем);

2. Сутність мети виховання;
3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості;
4. Мета національного виховання в сучасній педагогіці;
5. Введення термінологічного словника.
Контрольні питання

ПИТАННЯ 1.Розкрити зародження ідей про всебічний розвиток особистості.

Ідея всебічного розвитку особистості виникла та розвивалася впродовж історії людства під
впливом різноманітних філософських, психологічних та педагогічних концепцій. Вона базується на
ідеї про постійний розвиток та удосконалення людини у всіх сферах її життя.
Ідея всебічного розвитку особистості має свої коріння в давні часи, коли філософи, такі як Сократ,
Платон і Аристотель, висловлювали свої погляди на розвиток людини як моральної,
інтелектуальної та фізичної істоти. Вони вважали, що людина повинна прагнути до гармонії та
розвитку всіх своїх аспектів, включаючи моральність, розум, фізичне здоров'я та духовність.
В середньовічні часи та впродовж Відродження ця концепція продовжувала розвиватися через
релігійні та гуманістичні погляди. Розвиток особистості був сприйнятий як постійний шлях до
самоусвідомлення, духовного зростання та набуття знань.
У XIX столітті важливий внесок у розвиток ідеї всебічного розвитку зробили педагоги та психологи,
зокрема Ян Амос Коменський, Йоганн Генріх Песталоцці, та Йоганн Фрідріх Гербарт. Вони
підкреслювали важливість індивідуального підходу до навчання та виховання, спрямованого на
розвиток усіх сторін особистості: інтелекту, моралі, фізичних здібностей.
У XX столітті психологи, такі як Абрахам Маслоу та Карл Роджерс, розвинули концепцію
самореалізації та самовдосконалення як ключових аспектів всебічного розвитку особистості.
Маслоу запропонував ідею ієрархії потреб, в якій він визначив самореалізацію як найвищий рівень
розвитку.
Сучасні тенденції в освіті та розвитку особистості також віддзеркалюють ідею всебічного розвитку.
Вони акцентують не лише навчання та отримання знань, але й розвиток навичок спілкування,
критичного мислення, творчості та самовдосконалення.
Отже, ідея всебічного розвитку особистості виникала та розвивалася завдяки внескам філософів,
педагогів, психологів та вчених, які прагнули доцільно поєднати фізичний, інтелектуальний,
моральний та духовний розвиток людини для досягнення гармонії та повноцінного самореалізації.

ПИТАННЯ 2. Афінська система виховання про всебічний розвиток особистості.

Афінська система виховання в Давній Греції відома своєю унікальною спрямованістю на всебічний
розвиток особистості. Вона була частиною культури та соціально-педагогічної системи Афін, що
вважалися одним з центрів давньогрецької цивілізації.
Виховання в Афінах спиравалося на ідеї гуманізму, громадянської відповідальності та розвитку у
всіх сферах життя. Це було можливо завдяки системі виховання, яка поєднувала як фізичний, так і
інтелектуальний розвиток.
Виховання в Афінах розпочиналося з дому, де діти отримували початкові навички та знання від
своїх батьків. Пізніше, хлопчики могли приєднатися до дидактичних шкіл, де вони вивчали
читання, письмо, музику, геометрію та філософію.
Однак, виховання в Афінах не було обмеженим тільки на навчанні. Важливою частиною була
фізична підготовка. Юнаки залучались до спортивних змагань та вправ, що сприяли не лише
здоров'ю, але й виховували дисципліну та спритність.
Саме з цієї системи виховання виникли й олімпійські ігри - знамените захід, який об'єднував греків
і сприяв розвитку фізичних та моральних якостей учасників.
Одним з найвідоміших філософів, які сприяли концепції всебічного розвитку особистості в Афінах,
був Платон. Він підтримував ідею, що виховання має бути спрямоване на гармонійний розвиток
розуму, душі та тіла.
У цій системі виховання головним було не тільки набуття знань, але й формування моральних
цінностей, розвиток характеру та здібностей, що допомагали учням стати не лише освіченими, а й
мудрими, дисциплінованими та здатними приносити користь своїй громаді.
Афінська система виховання була визнана унікальною в свій час, оскільки вона вплинула на
розвиток ідей про виховання та сприяла формуванню всебічно розвинутих громадян
давньогрецького суспільства.

ПИТАННЯ 3. Педагоги-гуманісти епохи Відродження Ф. Рабле, М. Монтень про всебічний

розвиток особистості

Франсуа Рабле і Мішель де Монтень – видатні діячі епохи Відродження, які внесли значний внесок
у філософію та педагогіку. Обидва вони мали свої унікальні погляди на всебічний розвиток
особистості.
Франсуа Рабле був французьким письменником, гумористом і філософом. Його твір "Гаргантюа і
Пантагрюель" відображав не лише гумор та фантазію, але й глибокі думки щодо освіти та
виховання. Він ставив питання про необхідність системи освіти, яка б сприяла всебічному розвитку
особистості. Рабле підкреслював важливість гуманістичних цінностей, наголошуючи на
необхідності виховання людини як мудрої, культурно освіченої та морально досконалої.
Мішель де Монтень був філософом та письменником, який відомий своїм трактатом "Ессе"
(Essais), де він досліджував широкий спектр тем, включаючи освіту та виховання. Монтень
підкреслював важливість індивідуального підходу до освіти, підтримуючи ідею, що кожна людина
має розвиватися відповідно до своїх здібностей та інтересів. Він підносив самостійне мислення та
розвиток критичного мислення як ключові елементи виховання.
Обидва педагоги-гуманісти розглядали освіту та виховання як засоби формування гармонійно
розвиненої особистості, яка має бути не лише освіченою з академічної точки зору, а й морально
досконалою.
Вони підтримували ідею, що кожна людина повинна розвиватися як фізично, так і духовно, вільно
виражати свою індивідуальність та здібності.
Таким чином, роботи Рабле та Монтень були важливими у формуванні поглядів на освіту та
виховання, підкреслюючи необхідність всебічного розвитку особистості через гуманістичні цінності
та індивідуальний підхід до навчання та виховання.

ПИТАННЯ 4. Соціалісти-утопісти Т. Мор, Т. Компанелла про ідею всебічного і гармонійного

розвитку особистості.

Томас Мор і Томмазо Кампанелла, соціалісти-утопісти свого часу, висловлювали ідею всебічного
та гармонійного розвитку особистості у своїх теоріях та утопічних виданнях.
Томас Мор, англійський філософ і державний діяч, став відомим завдяки своїй книзі "Утопія", де
він описав утопічне суспільство, в якому пропонував нові підходи до організації суспільства, праці
та виховання. Мор бачив ідеальне суспільство, де всі члени мали б рівні права, де кожен міг
розвивати свої здібності у всіх сферах життя: в освіті, політиці, культурі та господарстві. У такому
суспільстві, він підтримував ідею гармонійного розвитку особистості через можливість вільного
вибору та освіти для всіх шарів суспільства.
Томмазо Кампанелла, італійський домініканець і філософ, створив у своїй книзі "Сон про вічне
життя" (La città del Sole) утопію про ідеальне суспільство, де пропонував визначену систему
виховання та освіти. Він вважав, що гармонійний розвиток особистості можливий тільки у такому
суспільстві, де кожен член отримує рівні можливості для розвитку своїх здібностей. Кампанелла
підкреслював важливість освіти, яка спрямована на формування моральних цінностей, розумового
розвитку та практичних навичок.
Обидва соціалісти-утопісти Мор та Кампанелла підтримували ідею, що розвиток особистості має
бути всебічним, оскільки лише в гармонійному суспільстві, де кожен має рівні можливості для
освіти та саморозвитку, можна досягти істинної гармонії та повноцінного розвитку людини. Вони
вважали, що суспільство має створити умови для всебічного розвитку особистості, що включає
інтелектуальний, етичний, культурний та соціальний розвиток кожної людини.

ПИТАННЯ 5. Макаренко А.С., Сухомлинский В.О. про всебічний розвиток особистості.

Антон Семенович Макаренко і Василь Олександрович Сухомлинський — відомі педагоги, які

зробили величезний внесок у розвиток педагогіки та виховання. Обидва педагоги висловлювали
важливі погляди щодо всебічного розвитку особистості.
Антон Семенович Макаренко був відомий своїм підходом до колективного виховання,
впроваджуючи ідею колективу як основи виховання та освіти. Він засновав "Гірський інтернат №
1", де реалізував свою педагогічну концепцію, відому як "система колективного виховання".
Макаренко вважав, що виховання повинно бути спрямоване на формування моральних якостей та
підготовку до життя в колективі. Він підкреслював важливість виховання громадянських якостей,
трудової дисципліни та відповідальності.
Василь Олександрович Сухомлинський був відомий український педагог, який вважав, що освіта
має бути спрямована на розвиток душі дитини, на виховання доброти, співчуття та
взаєморозуміння. Він підтримував ідею, що освіта повинна бути орієнтована на індивідуальність
кожної дитини, розвивати її креативність та інтелектуальні здібності. Сухомлинський акцентував
увагу на морально-етичному вихованні, створенні сприятливого середовища для розвитку та
підтримки кожної дитини.
Як педагоги, Макаренко та Сухомлинський прагнули до формування особистості через виховання
не лише академічних знань, але й важливих соціальних, моральних та емоційних якостей. Вони
підкреслювали значення виховання особистості як активного, морально відповідального
громадянина, здатного до співпраці, розвитку власної особистості та сприйняття світу.

ПИТАННЯ 6. Сучасні педагогі про ідею всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Сучасні педагоги вдосконалюють підходи до виховання та освіти, акцентуючи на ідеї всебічного та

гармонійного розвитку особистості. Деякі ключові педагогічні течії та підходи в сучасній педагогіці,
які спрямовані на ці ідеї, включають:
1. Персоналізоване навчання: Цей підхід спрямований на створення індивідуальних програм для
кожної дитини, враховуючи їхні унікальні здібності, інтереси та темп навчання.
2. Інклюзивна освіта: Ідея забезпечення рівних можливостей для навчання кожному учневі,
незалежно від їхніх особливостей, інвалідності чи соціального стану.
3. Розвиваюче виховання: Зосереджене на розвитку всіх аспектів особистості: когнітивних,
емоційних, соціальних та фізичних.
4. Цілісний підхід до освіти: Педагогічні підходи, що враховують розвиток не лише когнітивних
навичок, а й розвиток емоційного і соціального інтелекту, творчості та критичного мислення.
5. Стимулювання самовдосконалення: Підтримка учнів у розвитку особистості, вихованні
самостійності, самоорганізації та вміння навчатися протягом життя.
Ці сучасні педагогічні концепції та підходи орієнтовані на створення середовища, що сприяє
всебічному розвитку особистості, де кожна людина має можливість розкрити свій потенціал у всіх
сферах життя, формуючи гармонійну та збалансовану особистість.
1. Леонід Вишняков:
 Ідеї: Акцентує на важливості індивідуального підходу до кожної дитини в освіті. Вишняков
підтримує ідею розвитку особистості через створення сприятливого середовища для
самовираження та саморозвитку учнів.
2. Ольга Бутенко:
 Ідеї: Пропонує ідею освіти, спрямованої на створення позитивної атмосфери, яка сприяє
розвитку творчих здібностей, креативності та соціальних навичок учнів. Бутенко підкреслює
важливість позитивного спілкування та діалогу в освіті.
3. Валерій Шакіров:
 Ідеї: Акцентує на цілісному підході до освіти, спрямованому на розвиток всіх сфер
особистості - інтелектуальної, емоційної та фізичної. Шакіров вважає, що виховання та
навчання мають бути узгодженими, щоб забезпечити гармонійний розвиток учнів.
4. Тетяна Власова:
 Ідеї: Акцентує на важливості стимулювання саморозвитку учнів через активну участь в
навчальному процесі. Вона підтримує ідею, що вчитель повинен бути не тільки джерелом
знань, а й наставником у власному розвитку.
5. Юлія Михайлова:
 Ідеї: Спрямована на створення середовища, що сприяє розвитку критичного мислення,
творчих здібностей та соціальної компетентності учнів. Михайлова підтримує ідею
підтримки самостійності та ініціативи учнів.
Ці педагоги зосереджені на створенні сприятливого середовища для всебічного та гармонійного
розвитку особистості кожної дитини через індивідуальний підхід, стимулювання творчих
здібностей, соціальної взаємодії та самовираження.

ПИТАННЯ 7. Розкрийте сутність національного виховання (мета, завдання, принципи, зміст).

Національне виховання є важливою складовою суспільного виховання та спрямоване на

формування особистості відповідно до національних традицій, культури, історії та цінностей
держави або нації. Сутність національного виховання полягає в розвитку національної свідомості
та самоідентифікації особистості у контексті певної нації чи культури.

Мета національного виховання:

 Формування почуття національної гідності, патріотизму та любові до власної нації.

 Розвиток національної свідомості та осмислення історії, культури, мови та традицій нації.

 Сприяння збереженню та розвитку національної спадщини.

Завдання національного виховання:

 Передача культурних цінностей та ідентичності нації молодому поколінню.

 Виховання поваги до історії, традицій, мови, та культури своєї нації.

 Формування громадян, які розуміють свою приналежність до нації і готові долучитися до її

розвитку та збереження.

Принципи національного виховання:

 Культурна спадщина: Засноване на передачі та збереженні культурної спадщини нації.

 Національна свідомість: Спрямоване на розвиток усвідомлення власної національної

ідентичності та цінностей.

 Самоідентифікація: Підтримка формування особистості через розуміння і прийняття своєї

національної приналежності.

Зміст національного виховання:

 Вивчення історії та культури нації.

 Освіта національної мови та літератури.

 Пізнання та розуміння національних традицій, обрядів та звичаїв.

 Виховання поваги до національної спадщини та взаєморозуміння між представниками різних

культур.

Національне виховання відображає культурні та ідентичні аспекти нації, сприяючи формуванню

особистості як активного члена своєї нації, який розуміє і поважає культурну спадщину своєї
країни.

ПИТАННЯ 8. Визначити компоненти духовного світу особистості українця.

Духовний світ українця включає різноманітні компоненти, які формують особистісну ідентичність
та духовні цінності українського народу. До основних компонентів духовного світу українця
належать:

1. Історія та культура: Українська історія та культура відображають багатовікові традиції, звичаї,

мову, мистецтво, музику, народні обряди та обрядовість, які мають значний вплив на
формування духовного світу українців.

2. Мова та література: Українська мова є не тільки засобом комунікації, а й символом

національної ідентичності. Українська література, поезія, творчість видатних письменників
відображають душу та цінності українців.
3. Релігійність та духовність: Для багатьох українців віра та релігія важливі як складові
духовності. Християнство, особливо православ'я, має велике значення в духовному житті
багатьох українців.

4. Традиції та народні цінності: Народні традиції, обряди, звичаї, пісні, танці та народні ремесла
відображають особливості та цінності українського народу.

5. Патріотизм та національна свідомість: Любов до Вітчизни, прагнення до розвитку та

збереження культурної спадщини, а також усвідомлення важливості своєї нації в історії світу є
важливими компонентами духовного світу українця.

Ці компоненти спільно формують духовний світ українця, який відображає багатство культурної
спадщини, традицій та цінностей українського народу.

ПИТАННЯ 9. Розкрити поняття ідеал національного виховання.

Ідеал національного виховання - це певне уявлення про виховання та освіту, спрямоване на

формування особистості відповідно до національних цінностей, традицій, культури та історії
конкретної нації. Цей ідеал визначає, які цінності, навички та якості повинна отримати особистість
під час виховання для того, щоб стати активним, свідомим громадянином своєї країни.

Основні аспекти ідеалу національного виховання:

1. Національна свідомість: Формування усвідомлення власної національної приналежності та

ідентичності, розуміння та прийняття національних цінностей та традицій.

2. Розуміння історії та культури: Вивчення історії та культури своєї нації, усвідомлення внеску
своєї культури у світову спадщину.

3. Мовна та культурна спадщина: Підтримка розвитку національної мови та культурних

традицій, що відображають особливості та цінності нації.

4. Патріотизм та громадянська свідомість: Виховання почуття гордості за свою країну, бажання

брати активну участь у житті своєї держави та сприяти її розвитку.

5. Толерантність та взаєморозуміння: Розвиток здатності сприймати й уважати різноманіття,

відкритість до спілкування з представниками інших культур та націй.

Ідеал національного виховання створює основу для формування духовної свідомості та

національної ідентичності особистості, сприяючи збереженню та розвитку культурної спадщини та
національних цінностей.

ПИТАННЯ 10. Ващенко Г. про ідеал виховання.

Українська освітньо-виховна система в світлі ідей Г.Ващенка

Професор Г.Г. Ващенко до системи національного виховання включав родинне (сімейне)
виховання як органічну її підсистему здебільшого з позиції етнопедагогіки і етнопсихології, хоча
таких термінів не вживав.

Г. Ващенко пропонує прийняти таку структуру для системи освіти у вільній Україні.

1. Переддошкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла (до трьох років),
дитячий садок (від трьох до шести років).

2. Початкова школа (від шести до 14 років).

3. Середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська
семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (від 14 до 18 років).

4. Висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтв,
консерваторія, військова академія (від 18 до 22—23 років).

5. Позашкільна освіта.

6. Науково-дослідні установи: академія наук, академія педагогічних наук.

країнська освітньо-виховна система в світлі ідей Г.Ващенка

Професор Г.Г. Ващенко до системи національного виховання включав родинне (сімейне)

виховання як органічну її підсистему здебільшого з позиції етнопедагогіки і етнопсихології, хоча
таких термінів не вживав.

Г. Ващенко пропонує прийняти таку структуру для системи освіти у вільній Україні.

1. Переддошкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла (до трьох років),
дитячий садок (від трьох до шести років).

2. Початкова школа (від шести до 14 років).

3. Середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська
семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (від 14 до 18 років).

4. Висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтв,
консерваторія, військова академія (від 18 до 22—23 років).

5. Позашкільна освіта.

6. Науково-дослідні установи: академія наук, академія педагогічних наук.

Творчі завдання

ПИТАННЯ 1. Опрацювати «Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти

України» (від 06 червня 2022 року № 527). Законспектувати мету, завдання, принципи та основні
шляхи національно-патріотичного виховання. Як має впроваджуватися національно-патріотичного
виховання.

Метою національно-патріотичного вихованим є становлення самодостатнього

громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання

громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних

надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування

активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян па

основі духовно-моральних цінностей Українського народу, національної самобутності.

Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання:

- підготовка нормативно-правових документів з питань національнопатріотичного виховання в

системі освіти України, удосконалення законодавства;

- розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки,

спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни, та

розвиток кріп іншого мислення;

- розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на

національно-патріотичне виховайня;

- підготовка комплексних програм громадянсько-патріотичного, військовопаї ріотичного, духовно-

моральної о виховання та нормативно-методичного

забезпечення їх реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління,

гшового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;вироблення науково-

теоретичних і методичних засад патріотичного вихованій

молоді, включення проблематики пай ріотичного виховання молоді до дослідницьких

програм та планів наукових установ і закладів освіти (через історію можна показати,

як державність поновлювали інші народи; через зарубіжну літературу показати, як ці

народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового

циклу розкртгі іт здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо). Тільки

цілісна і системна картина гарантуватиме досягнення мети Концепці

ПИТАННЯ 2. Дослідити, як змінювався зміст поняття «всебічного гармонійного розвитку

особистості» з розвитком суспільства в різні історичні періоди.

Поняття "всебічного гармонійного розвитку особистості" має деякий еволюційний шлях у

відповідності з розвитком суспільства та змінами в гуманітарних та психологічних уявленнях.
Давайте розглянемо, як змінювався зміст цього поняття в різні історичні періоди:

Класичний античний період: У давньогрецькій філософії, особливо у письмах платонізму та

аристотелізму, відображені ідеї про всебічний розвиток особистості. Платон говорив про розвиток
усіх аспектів особистості, включаючи розум, душу, тіло та моральні якості. Аристотель
підкреслював важливість гармонійного розвитку через освіту та навчання.
Середньовіччя: У середньовіччі, зокрема в період розквіту релігійних ідей, поняття розвитку
особистості було тісно пов'язане з розвитком душі. Гармонійний розвиток в цей час розглядався
через приналежність до церкви та покаяння.

Епоха Просвітництва: Під впливом ідей Просвітництва, розвиток особистості став більш пов'язаним
з розумовим розвитком. Освіченість, знання та розумовий розвиток вважалися ключовими для
гармонійного розвитку особистості.

19-20 століття: З поширенням ідей психології та педагогіки з'явилися нові підходи до всебічного
розвитку особистості. Вчені, такі як Ян Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Марія Монтессорі та інші,
підкреслювали важливість гармонійного розвитку у всіх сферах: розумовій, фізичній, емоційній та
соціальній.

Сучасність: У сучасний період, з урахуванням широкого спектру наукових відкриттів і

технологічного прогресу, підхід до всебічного розвитку став більш комплексним. З'явилися нові
підходи до психології, освіти та педагогіки, в яких враховуються індивідуальні особливості кожної
особистості. Застосування новітніх методик, включаючи інтерактивні технології та розвиток
навичок міжособистісної комунікації, також важливі для гармонійного розвитку.

Зміна культурних, філософських, педагогічних та психологічних парадигм відбивається на

розумінні гармонійного розвитку особистості. З врахуванням технологічних досягнень і
соціокультурних змін, поняття розвитку особистості постійно еволюціонує, стаючи більш
адаптивним до поточних реалій суспільства.

ПИТАННЯ 3. Прочитати та законспектувати працю Сухомлинського В.О. «Про виховання

всебічно розвиненої особистості»

В.О. Сухомлинський у своїй праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості»

наводить цікаву думку Ф. Енгельса, що складає його методологічну систему про те, що вже у
стародавній Греції були закладені основи майже всіх найважливіших сучасних ідей [2]. Це
відповідає дійсності. Ми дослідили динаміку розвитку натурфілософії з IV століття до нашої ери до
XVIII ст. нашої ери, див. рис. 1. За критерій взяли кількість учених, мислителів, які проявили себе у
той чи інший період і з’ясували, що цей розвиток набув розквіту в III столітті до нашої ери. Вже за
часів римлян спостеріга стрімкий занепад науки. Піднесення сталось починаючи з XVI століття і у
XVTII столітті набуло рівня III ст. до н.е. Цим і пояснюється зроблений висновок Ф. Енгельса.
Виходячи з цього, на нашу думку, В.О. Сухомлинський створив власну методологію психолого-
педагогічних досліджень і на її основі окреслив власну теорію навчання та виховання, дослідивши
психолого-педагогічні ідеї мислителів, починаючи з Платона та Аристотеля [1]. У цьому аспекті ми
розглянули проблему становлення принципів формування творчої особистості за В.О.
Сухомлинським.

Виклад основного матеріалу дослідження. Платон мав авторитет серед сучасників, стався як
наставник молоді, і як особистість. Мислитель відкинув сократівську іронію не став ходити
вулицями й розмовляти з пересічними перехожими. Не поділяв зверхності піфагорійців і їх правил
цуратись сторонніх. Домінуюча доброзичливість мислителя спонукала учнів створеної ним
Академії долучатись до фізичного, розумового і морального розвитку. В.О. Сухомлинський
дослідив еволюцію системи виховання Аристотеля, зміст всебічного розвитку, культ тілесної краси,
насолоду музикою, мистецтвом, літературою. Виділив педагогів-гуманістів епохи Відродження Ф.
Рабле, М. Монтеня і показав нерозуміння ними необхідності поєднання праці розумової з
продуктивною. Тому робить висновок, що мови про всебічний розвиток особистості в них не йшло,
але поступово накопичувались ідеї з зазначеної проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Крім цього, ми вивчили висновки до аналізу

відвідуваних вченим-практиком уроків учителів Павлишської школи і з’ясували, що головною
метою навчально-виховного процесу В.О. Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості.
Виходячи з наявних джерел ми спочатку визначили вплив основних ідей у системі поглядів В.О.
Сухомлинського на сутність навчально-виховного процесу.

Висновки. В останні 3-4 десятиліття виникли різні погляди щодо змісту і завдань концепції
всебічно-розвиненої особистості. їх пошуки активізувались у 90-х роках минулого та на початку XXI
століття. Виникає проблема щодо визначення основи, фундаменту створення концепції і не лише.
На наш погляд, доцільно виокремити педагогічних мислителів К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка,
В.О. Сухомлинського як класиків психологопедагогічної науки України, які створили психолого-
педагогічну методологію аналізу освіти. Користуючись такою методоло ми визначили основні
компоненти концепції всебічно-розвиненої особистості, які потребують подальшого дослідження і
окреслюють перспективи подальших розвідок напрямку.

ПИТАННЯ 4. Поміркуйте, чому для ефективної цілеспрямованої виховної діяльності школа

повинна створити програму виховання на різних етапах навчання учнів?

Створення програми виховання на різних етапах навчання учнів має велике значення для
ефективної цілеспрямованої виховної діяльності у школі з кількох причин:

1. Різноманітність потреб та можливостей учнів: Учні на різних етапах свого розвитку мають різні
потреби, можливості та особливості. Програма, адаптована до кожного вікового етапу, дозволяє
краще враховувати ці відмінності, створюючи відповідні виховні підходи.

2. Послідовність і системність виховання: Програма виховання, створена для кожного етапу,

допомагає забезпечити послідовність та системність виховного процесу. Це дозволяє
встановлювати зв'язок між попередніми та наступними етапами розвитку учнів, формуючи
неперервний шлях виховання.

3. Адаптація до вікових особливостей: Різні вікові етапи супроводжуються специфічними

фізичними, когнітивними, емоційними та соціальними змінами учнів. Програма виховання,
спрямована на різні етапи, дозволяє більш ефективно адаптувати виховний процес до цих
особливостей.

4. Оптимізація виховних зусиль: Кожен етап розвитку учня потребує особливого підходу.
Інвестування часу та зусиль у створення програм, спеціально адаптованих до кожного вікового
етапу, дозволяє оптимізувати виховні зусилля, що призводить до більш ефективного виховання.

5. Розвиток комплексної особистості: Програма виховання на різних етапах допомагає створити

умови для розвитку всебічної особистості учнів, враховуючи їхні потреби, інтереси та здібності на
різних етапах розвитку.

У результаті, створення програми виховання на різних етапах навчання учнів допомагає школам
більш ефективно адаптувати свої виховні підходи до конкретних потреб та можливостей учнів на
різних стадіях їхнього розвитку. Це є ключовим фактором для досягнення якісного та
цілеспрямованого виховання.

ПИТАННЯ 5. Прочитати праці відомих педагогів і написати ЕСЕ (за бажанням):

 Ушинський К.Д. Праця в її психічному та виховному значенні

Концепція роботи в психічному та виховному значенні за Карлом Дмитровичем Ушинським

У сучасному світі, де важко уникнути постійної праці та напруги, погляди на роботу та її вплив на
психіку та виховання людини залишаються актуальними. Карл Дмитрович Ушинський, український
педагог та філософ XIX століття, вніс вагомий внесок у розуміння ролі праці в формуванні
особистості. В його праці «Листи до друзів про виховання» та інших творах, він дотику до цього
важливого аспекту.

Праця, на думку Ушинського, є основним елементом розвитку особистості, яка впливає як на

фізичний, так і на психічний розвиток. Його погляди на роботу виявились вельми прогресивними
для того часу і досі залишаються актуальними.

Ушинський вважав, що праця не тільки навчає нас вмінню та навичкам, але й формує нашу
мораль, дисципліну та характер. Він підкреслював важливість здобуття знань та навичок через
практичний досвід, що формує та збагачує нашу свідомість.

Ушинський вбачав працю як інструмент виховання та саморозвитку. Він підтримував ідею, що

робота повинна бути відповідною до віку та можливостей людини, стимулювати її розвиток та
розкриття потенціалу.

Психічне значення праці полягає в тому, що вона формує у людини відповідальність,

цілеспрямованість та самодисципліну. Виконуючи роботу, людина вчиться концентрації уваги,
умінню вирішувати завдання та пристосовуватися до змін. Ці якості важливі для психічного
здоров'я та загального розвитку особистості.

Щодо виховного значення праці, Ушинський підкреслював, що через працю людина вчиться
співпраці, взаємодії з оточуючими, розвиває відчуття відповідальності та соціальної
компетентності. Процес праці в школі має не лише практичне значення, а й виховний аспект,
формуючи моральні цінності та характер учнів.

Таким чином, погляди Карла Дмитровича Ушинського на роботу показують, що праця має
значення не тільки для матеріальних аспектів життя, а й для розвитку особистості та формування
виховних якостей. Вона стимулює не лише фізичний розвиток, але й сприяє психічному зростанню
та вихованню особистості.

ПИТАННЯ 6.Заповнити таблицю.

Компоненти Тлумачення
Національна психологія Психологія, яка вивчає психічні особливості і
характеристики представників конкретного
народу чи культури. Вона досліджує специфічні
психологічні риси, які визначаються
національною культурою та історією,
включаючи психологію працьовитого
господаря, вмілого хлібороба, захисника прав

Національний характер і темперамент
Націонаьний спосіб мислення
Народна мораль, етика
Народна естетика
Національна ідеологія
Національна свідомість та самосвідомість
ПИТАННЯ 7. Заповнити таблицю «Принципи національного виховання»
1.Цілеспрямованість виховання.
2.Опора на позитивне в людині
3.Урахування вікових та індивідуальних особистостей учнів.
4.Повага до особистості дитини, поєдана з розумною вимогивістю до неї.
5.Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльності учня.
6.Систематичність та послідовність виховання.
7.Єдність свідомості й поведінки.
8.Єдність педагогічних вимог школи.
9.Народність.
10.Природовідповідність.
11.Культуровідповідність.
12.гуманізація.
13.Демократизація.
особистості та державної незалежності, а також
духовної спадщини народу.
Характеристика особливостей, які визначають
поведінку та реакції представників конкретної
національності. Це включає типові риси
характеру, особливості темпераменту та
емоційну реактивність, які характеризують
певну національність чи культуру.
Особливості мислення, логіки та способу
вирішення проблем, які є характерними для
певної національності чи культури. Це охоплює
унікальний підхід до розв'язання завдань,
формування логічних концепцій та особливості
сприйняття світу.
Система цінностей, моральних принципів та
етичних норм, що є характерними для
конкретного народу чи культури. Ці принципи
формують основу моральних норм і визначають
правила поведінки та взаємовідносин в
суспільстві.
Сукупність уявлень, смаків та художніх
цінностей, що визначають естетичні стандарти
та погляди конкретного народу чи культури. Це
охоплює унікальність естетичних смаків, які
проявляються в мистецтві, архітектурі, дизайні
та інших проявах культури.
Основні ідеї, цінності та переконання, які
визначають напрямок розвитку та мету
конкретної нації чи культури. Це можуть бути
загальні цінності, національні цілі чи
філософські переконання, які утворюють основу
ідеологічних поглядів народу.
Усвідомлення і розуміння представниками
певної нації чи культури свого походження,
ідентичності, історії, мови, традицій та
культурних цінностей. Це формує особливу
самосвідомість та відчуття належності до
конкретного народу або спільноти.
ПИТАННЯ 8. Ознайомитись з праце Ващенко Г. Виховний ідеал . Виписати типи ідеалів
та їх характеристику.

1. Релігійний ідеал:

 Орієнтація на служіння Богові.

 Акцент на вірі, добрі, справедливості, красі тощо.

 Прагнення побудувати Царство Боже на землі.

2. Національний ідеал:

 Зосередження на служінні своїй нації.

 Визначення цілей, таких як державна незалежність, об'єднання українців, справедливий

державний та соціальний устрій, розквіт духовної культури тощо.

 Заснований на етнопедагогіці та виховній традиції українського народу.

3. Ідеал патріотизму:

 Прагнення до високого патріотизму, обов'язку перед Батьківщиною.

 Бажання для країни державної незалежності, об'єднання та високого рівня розвитку.

4. Гуманістичний ідеал:

 Звернення до гуманістичних цінностей, таких як правда, любов, справедливість.

 Визнання важливості здоров'я, релігійно-морального рівня та вироблення доброчесних

якостей.

5. Критика ідеалу:

 Вказівка на пасивний характер ідеалу.

 Зазначення, що в ідеалі загубилася людина.

 Вимога конкретизувати орієнтири, враховуючи сучасні реалії та гуманістичні принципи.