Ліцейський період (1813-1817) Найвідоміші вірші ліцейського періоду:
««До друга-стихотворцу», «Спогади у Царському селі». Петербурзький період (1817-1820). Пише політичні епіграми і вірші «До Чаадаєва» (1818), «Вільність» (1818), «Н. Я. Плюсковій» (1818), «Село» (1819). У ці роки він зайнятий роботою над поемою «Руслан і Людмила», розпочатої в Ліцеї. Південний період (1820-1824) Відомі твори: "Кавказький полонений", "Бахчисарайський фонтан", "До моря", "Пісня про Віщого Олега", розпочав роботу над романом "Євгеній Онєгін". Михайлівський період (1824-1826) Пушкін завершує початі в Одесі вірші «Розмова книгаря з поетом»,«До моря», поему «Цигани», продовжує писати роман у віршах. Восени 1824 року він відновлює роботу над автобіографічними записками і обмірковує сюжет народної драми «Борис Годунов». У 1825 році зустрічає в Тригорському племінницю Осипової — Анну Керн, якій, як прийнято вважати, присвячує вірш «Я пам'ятаю дивну мить …». Пізній період творчості (1826-1837) Саме в ці роки виникає у творчості 1837) Пушкіна інтерес до особистості Петра I, царя-перетворювача. Він стає героєм розпочатого роману про прадіда поета, Абрама Ганнібала, і нової поеми «Полтава». Болдінська осінь (1830), коли з-під його пера вилилася ціла бібліотека творів: «Повісті Бєлкіна», «Маленькі трагедії», останні глави «Євгенія Онєгіна», «Будиночок в Коломні», «Історія села Горюхіна», «Казка про попа і про працівника його Балду», та близько 30 віршів. Петербург 1831—1833. Пушкін знову вступив на службу як «історіограф», отримавши найвище завдання написати «Історію Петра». В цей час написав вірші «Перед гробницею святою …», «Наклепникам Росії», «Бородінська річниця». З початку 1830-х років проза у творчості Пушкіна починає превалювати над поетичними жанрами. Пушкін завершує роботу над «Історією Пугачова» і «Піснями західних слов'ян», починає роботу над повістю «Винова краля», створює поеми «Анджело» і «Мідний вершник», «Казку про рибака і рибку» і «Казку про мертву царівну і про сім богатирів», вірш в октавах «Осінь». 1836 Відомі твори: "Пікова дама", "Капітанська дочка", "Казка про золотого півника".
Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні_. Перший в українській літературі соціально-психологічний роман, свідчення можливостей в художньому дослідженні дійсності. Співавторство з Іваном Біликом