НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ДСТУ EN 60998-1:2016
(EN 60998-1:2004, ЮТ)

ПРИСТРОЇ З’ЄДНУВАЛЬНІ
НИЗЬКОВОЛЬТНІ
ПОБУТОВОЇ ТА АНАЛОГІЧНОЇ
ПРИЗНАЧЕНОСТІ
Частина 1. Загальні технічні вимоги

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь

до національного органу стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.org.ua)
Д СТУ EN 60998-1:2016

ПЕРЕДМОВА
1 ВНЕСЕНО: Приватне підприємство «Електротехнік-стандарт», Технічний комітет стандартизації
«Силові перетворювачі» (ТК 31)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: Ю. Барахта (науковий керівник), Л. Селезньова

2 НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ ДП «УкрНДНЦ» від 02 серпня 2016 р. № 222 з 2017-07-01

3 Національний стандарт відповідає EN 60998-1:2004 Connecting devices for low-voltage circuits for
household and similar purposes — Part 1: General requirements (IEC 60998-1:2002, MOD) (З’єдну­
вальні пристрої для кіл низької напруги побутової та аналогічної призначеності. Частина 1.
Загальні вимоги) і внесений з дозволу CEN, rue de Stassart 36, В-1050 Brussels. Усі права щодо
використання європейських стандартів у будь-якій формі й будь-яким способом залишаються
за CEN

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en)

4 НА ЗАМІНУ ДСТУ EN 60998-1:2014

Право власності на цей національний стандарт належить державі.

Заборонено повністю чи частково видавати, відтворювати
задля розповсюдження і розповсюджувати як офіційне видання
цей національний стандарт або його частини на будь-яких носіях інформації
без дозволу ДП «УкрНДНЦ» чи уповноваженої ним особи
ДП «УкрНДНЦ», 2017
 ДСТУ EN 6 0 9 9 8 -1 :2016

ЗМІСТ
с
.
Національний вступ.............................................................................................................................................IV

1 Сфера застосування...................................................................................................................................... 1

2 Нормативні посилання................................................................................................................................... 1

3 Терміни та визначення по нять..................................................................................................................... 2

4 Загальні положення.........................................................................................................................................4

5 Загальні вимоги до випробування.................................................................................................................4

6 Основні характеристики................................................................................................................................... 4

7 Класиф ікація.......................................................................................................................................................4
8 Марковання..........................................................................................................................................................5

9 Захист проти ураження електричним струмом .......................................................................................... 5

10 З’єднання провідників......................................................................................................................................6

11 Конструкція.........................................................................................................................................................6

12 Стійкість до старіння, вологості, проникнення твердих об’єктів і шкідливого

проникнення в о д и ............................................................................................................................................ 7

13 Опір ізоляції та електрична м іц н іс ть .......................................................................................................... 8

14 Механічна м іцність............................................................................................................................................ 9

15 Перевищення температури............................................................................................................................ 10
16 Стійкість до нагрівання...................................................................................................................................12

17 Ізоляційні проміжки та шляхи струму спливу.......................................................................................... 12

18 Стійкість ізоляційного матеріалу до аномального нагрівання та вогню ...........................................13

19 Трекінготривкість ізоляційного м атеріалу.................................................................................................14

20 Вимоги до E M C ..................................................................................................................................................14

Додаток А Схематичне подання з’єднувальних пристроїв як основа для визначення п о н я т ь .......15

Додаток ZA Нормативні посилання на міжнародні публікації та їхні європейські відповідники......16

Додаток ZB Спеціальні національні у м о в и .................................................................................................... 17

Додаток НА Перелік міждержавних і національних стандартів України, згармонізованих

з міжнародними нормативними документами, на які є посилання в цьому
ста н д а р ті.......................................................................................................................................... 17

Рисунок 1 — Одноканальний з’єднувальний п р истрій................................................................................14

Рисунок 2 — Багатоканальний з’єднувальний п р и стр ій ............................................................................ 15

Таблиця 1 — Співвідношення між номінальною напругою ізоляції та випробувальною

напругою.......................................................................................................................................... 9

Таблиця 2 — Співвідношення між номінальною приєднувальною здатністю

та випробувальним струм ом .................................................................................................... 11

Таблиця 3 — Ізоляційні проміжки та^ляхи.струму-х:пл'иву ......................................................................13

ДС ТУ EN 60998-1:2016

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП
Цей національний стандарт ДСТУ EN 60998-1:2016 (EN 60998-1:2004, IDT) Connecting de­
vices for low-voltage circuits for household and sim ilar purposes — Part 1: General requirem ents»
(IEC 60998-1:2002, MOD) (З’єднувальні пристрої для кіл низької напруги побутової та аналогічної
призначеності. Частина 1. Загальні вимоги).
Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 31 «Силові перетворювачі».
Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.
До стандарту внесено такі редакційні зміни:
— змінено назву стандарту відповідно до вимог національної стандартизації України;
— слова «ця частина ІЕС 60998» замінено на «цей стандарт»;
— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Зміст», «Національ­
ний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформлено
відповідно до вимог національної стандартизації України;
— вилучено попередній довідковий матеріал EN 60998-1:2004 «Передмову»;
— у розділі «Нормативні посилання» наведено «Національне пояснення», виділене в тексті
рамкою;
— технічні вимоги до випробувань подано в тексті курсивом;
— долучено національний додаток НА (П ерелік м іждержавних і національних стандартів
України, згармонізованих з міжнародними нормативними документами, на які є посилання в цьому
стандарті).
Решту стандартів, на які є посилання в цьому стандарті, не прийнято в Україні як національні
стандарти і чинних замість них документів немає.
Копії нормативних документів, на які є посилання в цьому стандарті, можна отримати в На­
ціональному фонді нормативних документів.

IV
 ДСТУ EN 60998-1:2016

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ПРИСТРОЇ З’ЄДНУВАЛЬНІ
НИЗЬКОВОЛЬТНІ
ПОБУТОВОЇ ТА АНАЛОГІЧНОЇ ПРИЗНАЧЕНОСТІ
Частина 1. Загальні технічні вимоги
УСТРОЙСТВА СОЕДИНИТЕЛЬНЫЕ
НИЗКОВОЛЬТНЫЕ
БЫТОВОГО И АНАЛОГИЧНОГО НАЗНАЧЕНИЯ
Часть 1. Общие технические требования

LOW-VOLTAGE CONNECTING DEVICES

FOR HOUSEHOLD AND SIMILAR PURPOSES
Part 1. General technical requirements

Чинний від 2 0 1 7 -0 7 -0 1

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт застосовують до з’єднувальних пристроїв як окремих об’єктів для з’єднання двох
або більше електричних мідних провідників (які відповідають вимогам ІЕС 60228 або ІЕС 60344),
жорстких (одножильних чи багатожильних) або гнучких, що мають площу поперечного перерізу від
0,2 мм2 до 35 мм2 включно, з номінальною напругою, що не перевищує 1000 В змінного струму
з частотою до 1000 Гц включно та 1500 В постійного струму, якщо електричну енергію використо­
вують для побутових та аналогічних цілей.
Примітка. Для номінальної приєднувальної здатності менше ніж 0,5 мм2 застосовують ІЕС 60344, а для номінальної
приєднувальної здатності, що дорівнює або більше ніж 0,5 мм2, застосовують ІЕС 60228.
Цей стандарт не поширюється на з’єднувальні пристрої, що потребують застосування спе­
ціальних інструментів, крім пристроїв для з’єднання скручуванням і з’єднувальних пристроїв з про­
шивкою ізоляції.
Цей стандарт містить загальні технічні вимоги, які застосовують разом з відповідною части­
ною 2, що охоплює окремі спеціальні вимоги до
— пристроїв із затискними елементами нарізевого типу (ІЕС 60998-2-1);
— пристроїв із затискними елементами безнарізевого типу (ІЕС 60998-2-2);
— пристроїв із затискними елементами з прошивкою ізоляції (ІЕС 60998-2-3);
— пристроїв для з’єднання скручуванням ІЕС 60998-2-4);
— пристроїв із з’єднувальними коробками (сполучення та/чи відгалуження) (ІЕС 60998-2-5).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У наведених нижче нормативних документах зазначено положення, які через посилання в цьо­
му тексті становлять положення цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки
наведені видання. У разі недатованих посилань треба користуватись останнім виданням норма­
тивних документів (разом зі змінами).
Видання офіційне 1
ДС ТУ EN 60998-1:2016

ІЕС 60068-2-32:1975 Basic environmental testing procedures — Part 2: Tests — Test Ed: Free fall
IEC 60068-2-75:1997 Environmental testing — Part 2: Tests — Test Eh: Hammer tests
IEC 60112:1979 Method for determining the com parative and the proof tracking indices of solid
insulating materials under moist conditions
IEC 60228:1978 Conductors of insulated cables. Amendment 1 (1993)
IEC 60344:1980 Guide to the calculation of resistance o f plain and coated copper conductors of low-
frequency cables and wires
IEC 60529:1989 Degrees of protection provided by enclosures (IP Code)
IEC 60695-2-10:2000 Fire hazard testing — Part 2-10: Glowing/hot-wire based test methods — Glow-
wire apparatus and common test procedure
IEC 60695-10-2:1995 Fire hazard testing — Part 10: Guidance and test methods for the minimization
of the effects o f abnormal heat on electrotechni-cal products involved in fires — Section 2: Method for
testing products made from non-metallic materials for resistance to heat using the ball pressure test —
Basic safety publication
IEC 61032:1997 Protection of persons and equipment by enclosures — Probes for verification
ISO 1456:1988 Metallic coatings — Electrodeposited coatings of nickel plus chromium and of copper
plus nickel plus chromium
ISO 2081:1986 Metallic coatings — Electroplated coatings of zinc on iron or steel
ISO 2093:1986 Electroplated coatings of tin — Specification and test methods.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
IEC 60068-2-32:1975 Основні методики випробування на вплив зовнішніх чинників. Частина 2.
Випробування. Випробування Ed: вільне падіння
ІЕС 60068-2-75:1997 Випробування на вплив зовнішніх чинників. Частина 2. Випробування.
Випробування Eh: випробування на удар
ІЕС 60112:1979 Метод визначення відносного та нормативного індексів трекінготривкості твер­
дих ізоляційних матеріалів за умов вологості
ІЕС 60228:1978 Струмопровідні жили ізольованих кабелів. Зміна 1 (1993)
ІЕС 60344:1980 Настанова щодо обчислення електричного опору мідних провідників з покри­
вом і без нього для низькочастотних кабелів і дротів
ІЕС 60529:1989 Ступені захисту, забезпечені оболонками (код IP)
ІЕС 60695-2-10:2000 Випробування на пожежну небезпеку. Частина 2-10. Основні методи вип­
робування розжареним/нагрітим дротом. Пристрій із розжарений дротом і загальна процедура
випробування
ІЕС 60695-10-2:1995 Випробування на пожежну небезпеку. Частина 10. Настанова та мето­
ди випробування для мінімізації впливів аномального тепла, спричиненого полум’ям, на елек­
тротехнічні вироби. Розділ 2. Метод випробування виробів, виготовлених із неметалевих мате­
ріалів, на стійкість до нагрівання із застосуванням випробування натисканням кулею. Родові
стандарти з безпеки
ІЕС 61032:1997 Захист людей та устатковання огорожами. Щупи для перевіряння
ISO 1456:1988 Металеві покриви. Електролітичний покрив нікель-хром і мідь-нікель-хром
ISO 2081:1986 Металеві покриви. Електролітичний покрив із цинку на залізі чи сталі
ISO 2093:1986 Електролітичні покриви з олова. Вимоги та методи випробування.

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті вжито наведені нижче терміни та визначення позначених ними понять.
3.1 з’єднання (connection)
Електричне з’єднання між двома чи більше провідниками або між струмопровідною частиною
та одним чи кількома провідниками
3.2 сполучення (Junction)
З ’єднання кінців двох або більше провідників

2
 ДСТУ EN 60998-1:2016

3.3 відгалуження (tapping)

Приєднання кінця провідника (названого «відгалужений провідник» чи «відгалузина») до будь-
якої точки іншого провідника (названого «основний провідник»)
3.4 з’єднувальний пристрій (connecting device)
Пристрій для електричного з’єднання двох або більше провідників, що містить один або кілька
затискачів і, за потреби, ізоляцію та/чи допоміжні частини (див. додаток А)
3.5 затискач (terminal)
Струмопровідна частина одного полюса, що складається з одного чи кількох затискного(-их)
елемента(-ів) та ізоляції, за потреби (див. додаток А)
3.6 затискний елемент (clamping unit)
Частина(-и) затискача, необхідна(-і) для механічного затискання та електричного приєднан­
ня провідника(-ів), зокрема частини, потрібні для забезпечення відповідного контактного тиску
(див. додаток А)
3.7 допоміжна частина (ancillary part)
Частина з’єднувального пристрою, що забезпечує електричний та механічний захист і/або
кріплення, наприклад основа, оболонка, монтувальна напрямна тощо (див. додаток А)
3.8 номінальна приєднувальна здатність (rated connecting capacity)
Площа поперечного перерізу найбільшого жорсткого провідника(-ів), приєднуваного(-их) так,
як зазначив виробник з’єднувальних пристроїв. У разі з'єднувального пристрою тільки для гнуч­
ких провідників номінальною приєднувальною здатністю є площа поперечного перерізу найбіль­
шого приєднуваного гнучкого провідника
3.9 номінальна напруга ізоляції (rated insulation voltage)
Напруга компонента, пристрою чи частини устатковання, відносно яких виконують випробу­
вання електричної міцності ізоляції та визначають шляхи струму спливу
3.10 номінальний струм (rated current)
Струм, установлений для пристрою виробником
3.11 ізоляційний проміжок (clearance)
Найкоротша відстань у повітрі між двома струмопровідними частинами
3.12 шлях струму спливу (creepage distance)
Найкоротша відстань по поверхні ізоляційного матеріалу між двома струмопровідними час­
тинами
3.13 температура навколишнього середовища (ambient temperature)
Температура повітря, що оточує з’єднувальний пристрій разом з його оболонкою, якщо вона є
3.14 перевищення температури (temperature rise)
Різниця між температурою випробовуваної частини разом з її оболонкою, якщо вона є, виміря­
на за навантаги відповідно до вимог випробування, та температурою навколишнього середовища
3.15 багатоканальний з’єднувальний пристрій (multiway terminal device)
З’єднувальний пристрій, що містить кілька затискачів, ізольованих один від одного у спільному
корпусі з ізоляційного матеріалу, які користувач може відокремити, щоб з’єднувальні пристрої скла­
далися з одного або кількох затискачів
3.16 непідготовлений провідник (unprepared conductor)
Провідник, який було відрізано та ізоляцію якого було видалено на зазначеній довжині для
уведення в затискач.
Примітка. Провідник, який формують для уведення в затискач або жили якого скручують, щоб зміцнити кінець, вва­
жають непідготовленим провідником-

з
Д СТУ EN 60998-1:2016

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
З’єднувальні пристрої має бути спроектовано та виготовлено так, щоб за нормального за­
стосування їхня робота була надійною та безпечною для користувача чи оточення.
Відповідність перевіряють виконанням усіх установлених випробувань.

5 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИПРОБУВАННЯ

5.1 Випробування згідно з цим стандартом є випробуваннями типу.
5.2 Якщо іншого не встановлено, то зразки перевіряють за умов, за яких їх постачають
і установлюють для нормального застосування, за т емператури навколишнього середовища
(20 ± 5) °С.
5.3 Випробовування виконують у тому порядку, у якому їх наведено в цьому стандарті.
5.4 Якщо іншого не встановлено, то три зразки піддають усім випробуванням, і якщо всі ви­
пробування пройдено, то вважають, що вимоги задоволено. Якщо тільки один зі зразків не витри­
мує випробування через несправності, що з'явилися під час збирання чи виготовляння, то це ви­
пробування і будь-які попередні, які могли вплинути на результати, треба повторити, а наступні
випробування треба виконати в необхідній послідовності на іншому повному наборі зразків, усі
3 яких мають відповідати вимогам.
П римітка. Заявник може надати разом зі зразками, кількість яких зазначено в 5.4, додатковий набір зразків, які мо­
жуть знадобитися в разі невідповідності одного зразка. Тоді випробувальна станція буде без подальшого запиту перевіряти
додаткові зразки та забракує виріб, якщо тільки вони не витримають випробування. Якщо додатковий набір зразків не нада­
но одночасно з основним, то невідповідність одного зразка призведе до бракування виробу.

6 ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
6.1 Переважними значеннями номінальної напруги ізоляції з’єднувальних пристроїв є 125, 250,
300, 400, 500, 600, 690, 800, 1000 В змінного і постійного струму та 1500 В постійного струму.
6.2 Стандартні номінальні приєднувальні здатності: 0,2; 0,34; 0,5; 0,75; 1; 1,5; 2,5; 4; 6; 10;
16; 25 і 35 мм2.
Примітка. У Великобританії стандартною номінальною приєднувальною здатністю є 1,25 мм2.

6.3 За температури навколишнього середовища понад 40 °С потрібне маркування Т.

Переважні значення: 55, 85, 110, 140 і 200 °С. Якщо застосовують інші значення, то вони ма­
ють бути кратними 5 °С.

7 КЛАСИФІКАЦІЯ
З’єднувальні пристрої як окремі об’єкти класифікують як зазначено нижче.
7.1 Класифікація залежно від кількості затискачів:
— одноканальні пристрої;
— багатоканальні пристрої.
7.2 Класифікація залежно від функцій:
— сполучні пристрої;
— відгалужувані пристрої;
— сполучні та відгалужувані пристрої.
7.3 Класифікація залежно від наявності захисту проти ураження електричним струмом:
— пристрої без захисту;
— пристрої із захистом.
7.4 Класифікація залежно від наявності засобів кріплення:
— пристрої без засобів кріплення (розміщення забезпечено тільки жорсткістю провідників, при­
єднаних до них);
— пристрої із засобами кріплення (розміщення забезпечено їхніми власними кріпильними за­
собами чи пов’язаними з ними засобами, такими як гвинти, напрямні опори тощо).

4
 ДСТУ EN 60998-1:2016

7.5 Класифікація залежно від максимальної температури навколишнього середовища в місці

застосування з’єднувального пристрою (номінальна температура):
— пристрої без Т-марковання для температур навколишнього середовища, що не перевищу­
ють 40 °С;
— пристрої з Т-маркованням для температур навколишнього середовища понад 40 °С.
7.6 Класифікація залежно від ступеня захисту від шкідливого проникнення води, вологості та
твердих сторонніх предметів.
Опис ступенів захисту IP наведено в ІЕС 60529.

8 МАРКОВАННЯ
8.1 Наведене нижче марковання треба розмістити на основній частині:
a) номінальна приєднувальна здатність у квадратних міліметрах (див. 6.2 та 8.3);
b ) номінальна напруга ізоляції у вольтах (якщо є);
c) максимальна температура навколиш нього середовищ а в місці застосування в градусах
Цельсія, якщо перевищує 40 °С, виражена Т-маркованням (див. 6.3 і 8.3);
d) посилання на тип (наприклад, каталожний номер);
e) назва виробника чи відповідального постачальника, або торгова марка, або ідентифікацій­
не марковання;
f) код IP, якщо більше ніж ІР20.
На дуже малі пристрої з поверхнею, недостатньою для маркування, наносять тільки марко­
вання, зазначене в d) і е). У такому разі все зазначене марковання має бути нанесено на наймен­
шу паковальну одиницю.
8.2 На багатоканальні з’єднувальні пристрої треба наносити повне марковання щонайменше
на два будь-які суміжні пристрої.
8.3 Якщо застосовують познаки, то вони мають бути такими:
В для вольтів;
мм2 чи □ для номінальної приєднувальної здатності в квадратних міліметрах;
Т для максимальної температури навколишнього середовища. Наприклад, Т 55.
8.4 Марковання на виробі має бути стійким і легко розбірливим.
Відповідність вимогам 8.1— 8.4 перевіряють оглядом і зазначеним нижче випробуванням на
пристрої. Випробування полягає у протиранні марковання ручним способом протягом 15 с шмат­
ком тканини, зм оченої водою, а потім прот ягом 15 с — ш матком тканини, зм оченої уайт -
спіритом. Після цього випробування марковання має бути розбірливим.
Примітка 1. Марковання, виконане штампуванням, пресуванням або гравіруванням не піддають цьому випробуванню.
Примітка 2. Застосовуваний уайт-спірит має містити розчин гексану з умістом ароматичних речовин не більше ніж
0,1 % від об’єму, каурі-бутанолове число 29, точка початку кипіння приблизно 65 °С, точка закінчення кипіння приблизно
69 °С і щільність приблизно 0,68 г/см3.

9 ЗАХИСТ ПРОТИ УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ

СТРУМОМ
З ’єднувальні пристрої із захистом проти ураження електричним струмом має бути сконструй­
овано, як зазначено у відповідній частині 2, так, щоб струмовідні частини були недоступні, якщо
їх правильно установлено та оснащено ізольованим провідником з найменшою та/чи найбільшою
площею поперечного перерізу.
Кожний затискний елемент з’єднувального пристрою має бути з’єднано з провідником з най­
меншою або найбільшою встановленою площею поперечного перерізу чи з поєднанням провідників
з мінімальною та максимальною площами, забезпечуваною затискним елементом.
Відповідність перевіряють, якщ о іншого не встановлено у відповідній частині 2, наведе­
ним нижче випробуванням, виконуваним для з ’єднувальних пристроїв із допоміжними частина­
ми, призначеними для захисту проти ураження електричним струмом.
У разі виробів з Т-маркованням з ’єднувальні прист рої доводять до температури Т ± 2 °С.

5
Д С ТУ EN 60998-1:2016

Стандартний випробувальний палець згідно з ІЕС 61032 прикладають із зусиллям 10 Н до

будь-яких отворів на з ’єднувальному прист рої та, якщ о він проникає повністю чи частково, його
розміщують у кожному можливому положенні. Випробувальний щуп треба прикладати до з ’єдну­
вального пристрою відразу після виймання з т еплової камери.
Джерело наднизької напруги (від 40 В до 50 В) з послідовно приєднаною придатною лампою
підключають між випробувальним пальцем і струмовідними частинами. Струмопровідні частини,
покрит і тільки лаком або фарбою чи захищ ені окисленням або подібним методом, треба об­
горнути металевою ф ольгою та електрично приєднат и до тих частин, я кі під час експлуа­
тування зазвичай перебувають під напругою.
Захист вважають задовільним, якщ о лампа не засвічується.

10 З’ЄДНАННЯ ПРОВІДНИКІВ
З’єднувальні пристрої мають давати можливість правильно з’єднувати провідники, які зазна­
чено в певному розділі спеціальних вимог відповідної частини 2.

11 КОНСТРУКЦІЯ

11.1 Вимоги до конструкції наведено у відповідній частині 2.

11.2 Затискні елементи має бути спроектовано та виготовлено так, щоб вони затискали про­
відники надійно між металевими поверхнями, крім певних випадків, на які поширюються вимоги
відповідної частини 2.
Відповідніст ь перевіряю т ь оглядом і належним випробуванням, наведеним у відповідній
частині 2.
11.3 З’єднувальні пристрої має бути спроектовано та виготовлено так, щоб провідники мож­
на було установлювати без ізолювання одного з них, що перебуває в контакті з струмовідними
частинами, приєднаними до іншого провідника відмінної полярності.
Відповідність перевіряють оглядом і, за потреби, установленням з ’єднувального пристрою
з найменш придатними провідниками чи їхнім поєднанням.
11.4 Ізолювальна обшивка, бар’єри тощо повинні мати достатню механічну міцність і мають
бути надійно закріплені.
Відповідність перевіряють оглядом після випробування відповідно до розділу 14.
11.5 Струмопровідні частини, охоплюючи всі затискачі, потрібно виготовляти з металу, який
за умов, що виникають в устаткованні, має механічну міцність, електричну провідність і стійкість
до корозії, відповідні для їх призначеного застосування.
Відповідність перевіряють оглядом і, за потреби, хімічним аналізом.
Прикладами придатних металів, якщо їх застосовують у межах допустимого діапазону темпе­
ратур і за нормальних умов хімічної забрудненості, є:
— мідь;
— сплав, що містить щонайменше 58 % міді для частин, які обробляють у холодному стані,
чи щонайменше 50 % міді для інших частин;
— неіржавка сталь, що містить щонайменше 13 % хрому та не більше ніж 0,09 % вуглецю;
— сталь з електролітичним покривом із цинку згідно з ISO 2081; товщина покриву щонайменше:
— 5 мкм (умови експлуатування 1 згідно з ISO) для звичайного устатковання;
— 8 мкм (умови експлуатування 2 згідно з ISO) для краплезахищеного та бризкозахищено-
го устатковання;
— 12 мкм (умови експлуатування 3 згідно з ISO) для водонепроникного та водостійкого
устатковання;
— сталь з електролітичним покривом з нікелю та хрому згідно з ISO 1456; товщина покриву
щонайменше:
— 10 мкм (умови експлуатування 1 згідно з ISO) для звичайного устатковання;

6
 ДС ТУ EN 60998-1:2016

— 20 мкм (умови експлуатування 2 згідно з ISO) для краплезахищеного та бризкозахище-

ного устатковання;
— 30 мкм (умови експлуатування 3 згідно з ISO) для водонепроникного та водостійкого
устатковання;
— сталь з електролітичним покривом з олова згідно з ISO 2093; товщина покриву щонайменше:
— 12 мкм (умови експлуатування 1 згідно з ISO) для звичайного устатковання;
— 20 мкм (умови експлуатування 2 згідно з ISO) для для краплезахищеного та бризкоза-
хищеного устатковання;
— ЗО мкм (умови експлуатування 3 згідно з ISO) для водонепроникного та водостійкого
устатковання.
Струмопровідні частини, які можуть механічно зношуватися, не можна виготовляти зі сталі
з гальванічним покривом.
За умов вологості метали, що мають велику різницю електрохімічних потенціалів один щодо
одного, не можна застосовувати в контакті один з одним.
Відповідність перевіряють випробуванням, яке перебуває на розгляді.
Примітка 1. Пружини, пружні частини, затискні елементи, затискні гвинти тощо не вважають частинами, призначеними
переважно для проведення струму.
Примітка 2. Застосування алюмінієвого сплаву для струмопровідних частин потребує додаткових випробувань згідно
з ІЕС 615451>.

11.6 Затискачі відповідно до їхньої номінальної приєднувальної здатності мають бути здатні
до приєднання жорстких (одножильних або багатожильних) і гнучких провідників класу 5 згідно
з ІЕС 60228 або ІЕС 60344, кількість і площу поперечного перерізу яких визначив виробник.
Відповідність перевіряють приєднанням відповідних провідників і оглядом.
11.7 Кріпильні засоби основ не можна застосовувати в будь-яких інших цілях.
Відповідність перевіряють оглядом.

12 СТІЙКІСТЬ ДО СТАРІННЯ, ВОЛОГОСТІ, ПРОНИКНЕННЯ

ТВЕРДИХ ОБ’ЄКТІВ І ШКІДЛИВОГО ПРОНИКНЕННЯ ВОДИ
12.1 З’єднувальні пристрої мають бути стійкими до старіння.
Якщо іншого не зазначено у відповідній частині 2, то виконують наведене нижче випробування.
З ’єднувальні прист рої з ізоляційним матеріалом іншим, ніж керамічний та термопластич­
ний матеріал, піддають випробуванню у вентильованій тепловій ш аф і з атмосферою, що має
склад і тиск навколишнього повітря.
Примітка 1. Вентиляцію можна забезпечити природною циркуляцією через отвори у стінах теплової шафи.
Зразки залишають у ш аф і протягом 7 днів (168 год) за температури (70 ± 2) °С для з ’єдну­
вальних пристроїв без Т-марковання чи (Т + ЗО ± 2) °С для з ’єднувальних пристроїв з Т-марко-
ванням (наприклад, для Т = 85 температура шафи має становити (115 ± 2) °С.
Примітка 2. Рекомендовано застосовувати шафи з електричним нагріванням.
Після цього зразки виймають із камери та залишають за кімнат ної температури щонай­
менше на 4 год.
Зразки не повинні мати тріщин, видимих нормальним або відкоригованим зором без за­
стосування оптичних засобів для збільш ення, а мат еріал не повинен стати липким чи мас­
ним, що оцінюють наведеним нижче випробуванням.
Зразок розміщують на одній чаші ваг, а іншу чашу навантажують масою, що дорівнює масі
зразка плюс 500 г. Рівновагу потім відновлюють натисканням на зразок вказівним пальцем, об­
горнутим у шматок сухого грубого полотна.
Після випробування зразки не повинні мати пошкодження, яке призведе до невідповідності
вимогам цього стандарту.
12.2 З'єднувальні пристрої має бути спроектовано так, щоб вони витримували умови воло­
гості, які можуть виникати за нормального застосування.
1) ІЕС 61545:1996 Connecting devices — Devices for the connection of aluminium conductors in clamping units of any
material and copper conductors in aluminium bodied clamping units (З’єднувальні пристрої. Пристрої для з’єднання алюмініє­
вих провідників у затискних елементах з будь-якого матеріалу та мідних провідників в алюмінієвих затискних елементах).

7
ДС ТУ EN 60998-1:2016

Якщ о іншого не встановлено у відповідній частині 2, то виконують наведене нижче випро­

бування.
Спочатку застосовують вологу обробку, описану нижче, після яко ї одразу вимірюють опір
ізоляції та виконують випробування електричної міцност і ізоляції, наведені в розділі 13.
Вологу обробку виконують у камері вологості, що містить повітря з відносною вологістю,
підтримуваною в межах 91— 95 %. Температуру повітря в усіх місцях, де зразки може бути роз­
міщено, підтримують у межах 1 °С від будь-якого придатного значення t від 20 °С до ЗО °С. Пе­
ред розміщенням у камері вологості зразки доводять до температури в межах від t до t + 4 °С.
Зразки витримують у камері протягом:
— 168 год для з ’єднувальних пристроїв, у яких захист від проникнення води, визначений
у відповідній частині 2, вище ніж ІРХ2;
— 48 год для всіх інших виробів.
Примітка. Відносної вологості від 91 % до 95 % можна досягнути, розмістивши в камері вологості насичений розчин
сульфату натрію (Na2S 0 4) чи азотнокислого калію (K N 03) у воді, розчин повинен мати достатньо велику контактну поверхню
з повітрям.
Щоб досягнути зазначених умов у камері, потрібно забезпечити постійну циркуляцію повітря
всередині, а, найкраще, застосовувати теплоізольовану камеру.
Після цього випробування зразки не повинні мати пошкодження, яке призведе до невідповід­
ност і вимогам цього стандарту.
12.3 З’єднувальний пристрій має забезпечувати ступінь захисту IP від шкідливого проникнення
води відповідно до класифікації пристроїв.
Відповідність перевіряють належним випробуванням згідно з ІЕС 60529, яке виконують на
з ’єднувальних пристроях, оснащених кабелями, для яких їх призначено. Одразу після цього ви­
пробування зразки мають витримати випробування на електричну міцність ізоляції, як зазна­
чено в 13.4, і огляд має показати, що вода не проникла у зразки до будь-якого помітного рівня
та не досягла струмовідних частин.

13 ОПІР ІЗОЛЯЦІЇ ТА ЕЛЕКТРИЧНА МІЦНІСТЬ

13.1 Опір ізоляції та електрична міцність ізоляції з’єднувальних пристроїв має бути достатньою.
Якщ о іншого не встановлено у відповідній частині 2, то відповідність перевіряють випро­
буваннями згідно з 13.3 і 13.4, я кі виконують одразу після випробування згідно з 12.2 в кам ері
вологості чи в приміщенні, у якому зразки буде доведено до визначеної температури.
13.2 Ізоляція між приєднаними провідниками та зовнішньою поверхнею з'єднувального при­
строю має бути відповідною для всіх поєднань провідників, для яких з’єднувальний пристрій спро­
ектовано.
Відповідність перевіряють випробуванням згідно з 13.3.
13.3 Кожний затискний елемент з’єднувального пристрою має бути з’єднано з провідниками
з найменшою або найбільшою площею поперечного перерізу.
Потім вимірюють опір ізоляції, прикладаючи напругу постійного струму приблизно 500 В.
Вимірювання виконують через 1 хв після прикладання напруги.
Вимірювання виконують послідовно, я к зазначено нижче:
a) м іж всіма зат искними елементами, з ’єднаними разом, та корпусом для з'єднувальних
пристроїв без засобів кріплення чи м іж всіма затискними елементами, з ’єднаними разом, і мон­
тувальною основою для з'єднувальних пристроїв із засобами кріплення;
b) між кожним затискним елементом і всіма іншими, з ’єднаними з корпусом, для з ’єднуваль­
них пристроїв без засобів кріплення чи між кожним затискним елементом і всіма іншими, з ’єдна­
ними з монтувальною основою, для з ’єднувальних пристроїв із засобами кріплення;
c) м іж металевою фольгою, що контактує із внутріш ньою поверхнею внут ріш ньої ізолю­
вальної обшивки металевої оболонки, та корпусом, якщо ця обшивка необхідна для забезпечення
відповідност і встановленому ізоляційному проміжку між струмовідними частинами та
— металевими накривками та оболонками без ізолю вальної обшивки;
— поверхнею, на якій змонтовано основу.

8
 ДСТУ EN 60998-1:2016

Примітка. Термін «корпус» охоплює усі доступні металеві частини, металеву фольгу, що контактує із зовнішньою по­
верхнею зовнішніх частин ізоляційного матеріалу, кріпильні гвинти основ або накривок і зовнішні монтувальні гвинти.
Для вимірювань відповідно до а) і Ь) металеву ф ольгу прикладають так, щоб можна було
ефективно перевірити герметизувальний компаунд, якщо він є.
Опір ізоляції має бути не менше ніж 5 МОм.
13.4 Електричну міцність перевіряють, прикладаючи м іж частинами, зазначеними в 13.3,
протягом 1 хв напругу з майже синусоїдною ф ормою хвилі, що має частоту 50 Гц або 60 Гц
і значення, установлені в таблиці 1.
Спочатку прикладають не більше ніж половину від уст ановленої напруги, а потім її швид­
ко підвищують до повного значення.
Під час перевіряння не повинно відбуватися перекриття чи пробою.
Примітка. Високовольтний трансформатор, застосовуваний для випробування, має бути спроектовано так, щоб у разі,
якщо вихідну напругу відрегулюють до значення відповідної випробувальної напруги та вихідні виводи закоротять, вихідний
струм становив не менше ніж 200 мА.
Реле максимального струму не повинно спрацьовувати, якщ о вихідний струм становить
менше ніж 100 мА.
Треба вжити заходів, щоб дійове значення прикладеної випробувальної напруги було вимі­
ряне з точністю ± 3 %.
Тліючими розрядами без спаду напруги нехтують.
Таблиця 1 — Співвідношення між номінальною напругою ізоляції та випробувальною напругою
Номінальна напруга ізоляції, Випробувальна напруга,
В В

Понад 130 включ. 1250

Понад 130 до 250 включ. 2000

» 250 » 450 » 2500

» 450 » 750 » 3000

» 750 3500

14 МЕХАНІЧНА МІЦНІСТЬ
14.1 З’єднувальні пристрої повинні мати відповідну механічну міцність. Захисні оболонки, зо­
крема, повинні витримувати навантаги, що виникають протягом установлення та застосування.
Якщо іншого не встановлено у відповідній частині 2, то відповідність перевіряють випро­
буваннями згідно з 14.2 для з ’єднувальних прист роїв з масою менш е ніж 50 г або згідно з 14.3
для з ’єднувальних пристроїв з масою, що дорівнює чи більше ніж 50 г. Випробування виконують
без установлених провідників, якщо іншого не зазначено у відповідній частині 2.
14.2 Зразки перевіряють у галтувальному барабані згідно з ІЕС 60068-2-32.
Гзинти, якщо є, затягують з крутним моментом, зазначеним у відповідній частині 2.
Барабан обертають до досягнення 50 падінь.
Після випробування зразок не повинен мати пош кодження в межах вимог цього ст андар­
ту. Зокрема, пристрій не повинен мати будь-яких зламів, тріщин або деформації, я к і перешкод­
жали б йому продовжувати підтримувати ст румовідні частини на м ісці чи забезпечуват и за­
хист проти ураження електричним струмом.
Примітка. Невеликими зламаними частинами, що не впливають на цей захист, нехтують.

14.3 З разки з ізоляцією піддаю т ь ударам за допом огою маят никового молот ка згідно
з ІЕС 60068-2-75.
Ударний елемент повинен мати масу (150 ± 1) г.
Перед завданням ударів кріпильні гвинти основ і накривок затягують з крутним моментом,
установленим у відповідній частині 2.

9
Д С ТУ EN 60998-1:2016

Зразки монтують на ф анері я к для нормального застосування, щоб точка прикладання уда­
ру була у вертикальній площ ині через вісь обертання.
Дозволено, щоб ударний елемент падав з висоти:
— 7,5 см для тих частин накривок, які заглиблено не менше ніж одна шоста від найбіль­
шого розміру заглибленої частини;
— 10 см для пласких поверхонь накривок з ’єднувальних пристроїв заглибленого типу;
— 20 см для частин, що виступають з монтувальних поверхонь (наприклад обідки, що ви­
ступають на відстань 20 мм від стінок) накривок з ’єднувачів заглибленого т ипу та для обо­
лонок поверхневого типу;
— 25 см для оболонок будь-якого іншого типу.
Примітка 1. Деякі з’єднувальні пристрої, наприклад багатоканальні, призначені для установлення в оболонки, що за­
безпечують механічний захист, треба перевіряти з висоти падіння 7,5 см.
Висота падіння — це вертикальна відстань між положенням контрольної точки, коли маят­
ник відпускають, і положенням цієї точки в момент удару. Контрольну точку позначають на по­
верхні ударного елемента в місці, де лінія через точку перетину осей сталевої труби маятника
та ударного елемента стикається з поверхнею перпендикулярно до площини через обидві осі.
Примітка 2. Теоретично контрольною точкою має бути центр тяжіння ударного елемента. Оскільки на практиці центр
тяжіння важко визначити, то контрольну точку вибирають, як зазначено вище.
Зразки піддають десяти ударам, я кі рівномірно розподіляють по зразку.
Зазвичай п'ять ударів прикладають, я к зазначено нижче:
— для з ’єднувальних пристроїв заглибленого типу один удар у центр, один у кожний край
зони заглиблення в блоці та інш і два приблизно на півш ляху м іж попередніми ударами, пере­
важно по ребру, якщо є, переміщуючи зразок горизонтально;
— для інших з ’єднувальних пристроїв один удар у центр, один з кожного боку зразка після
того, як його повернуть наскільки можливо, але не більше ніж на 60° навколо вертикальної осі,
та інш і два приблизно на півшляху між попередніми ударами, переважно по ребру, якщо є.
Інш і удари потім прикладають у такий самий спосіб після того, як зразок повернуть на
90° навколо його осі, перпендикулярній до фанери.
Накладки випробовують як відповідну кількість окремих накривок, але до будь-якої точки
прикладають тільки один удар.
Після випробування зразки не повинні мати пошкодження, яке призведе до невідповідності
вимогам цього стандарту. Зокрема, струмовідні частини не повинні стати доступними.
У разі сумніву перевіряють можливість зняття та заміни зовнішніх частин, таких як ко­
жухи, оболонки, накривки та накладки, без пош кодження цих частин або їхніх ізолю вальних
обшивок.
Проте якщо накладку, що закриває внутрішню накривку, пошкоджено, то випробування по­
вторюють на внутрішній накривці, яка має залишитися непошкодженою.
Пошкодженням покриву, маленькими вм’ятинами, які не зменшують шляхи струму спливу чи
ізоляційні проміжки більше, ніж на значення, установлені в розділі 17, і маленькими відколами,
які не впливають несприятливо на захист проти ураження електричним струмом, нехтують.
Тріщинами, не видимими нормальним або відкоригованим зором без застосування оптичних
засобів для збільшення, та тріщинами в армованих волокном формовках і подібними пошкоджен­
нями нехтують.
Тріщинами чи ямками на зовнішній поверхні будь-якої частини зразка нехтують, якщо зразок
відповідає вимогам цього стандарту, а також якщо цієї частини немає. Якщо декоративна накрив­
ка закриває внутрішню накривку, то пошкодженням декоративної накривки нехтують, якщо внутріш­
ня накривка витримала випробування після видалення декоративної накривки.

15 ПЕРЕВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ
15.1 З’єднувальні пристрої має бути сконструйовано так, щоб перевищення температури за
нормального застосування не перевищувало значень, установлених у 15.4.
Відповідність перевіряють випробуваннями згідно з відповідною частиною 2.

10
 Д С ТУ EN 60998-1:2016

15.2 З’єднувальні пристрої з одним затискачем (див. рисунок 1), що мають один або кілька
затискних елементів, має бути з’єднано з провідниками установленим способом і за найнесприят-
ливіших умов.
Довжина провідника має становити 1 м для площі поперечного перерізу до 10 мм2 включно
та 2 м — для площі поперечного перерізу понад 10 мм2. Довжину провідника можна зменшити за
згодою із виробником.
15.3 Для багатоканальних з’єднувальних пристроїв щонайбільше три суміжні затискачі з’єдну­
ють послідовно. Якщо однополюсні з'єднувальні пристрої спроектовано для монтування поряд,
то три пристрої розміщують установленим способом і з’єднують разом (див. рисунок 2).
Довжина провідника має становити 1 м для площі поперечного перерізу до 10 мм2 включно
та 2 м — для площі поперечного перерізу понад 10 мм2. Довжину провідника можна зменшити за
згодою із виробником.
15.4 З’єднання виконують з новими провідниками з найбільшою площею поперечного пере­
різу, призначеними для затискних елементів; затискні елементи приєднують згідно з вимогами
відповідної частини 2. Для пристроїв з Т-маркованням вимірювання треба виконувати за темпе­
ратури, що дорівнює Т-маркованню з допустимим відхилом ± 2 °С.
Перевищення температури вимірюють, коли випробовуваний пристрій досягне теплової рівно­
ваги. Зазвичай вважають, що температура є усталеною, якщо температура випробовуваної час­
тини не підвищується більше ніж на 1 К/год. Протягом усього випробовування пристрої наванта­
жують змінним струмом, значення якого наведено в таблиці 2.
Таблиця 2 — Співвідношення між номінальною приєднувальною здатністю та випробувальним струмом
Номінальна приєднувальна здатність, Випробувальний струм,
мм2 А

0,2 4

0,34 5

0 ,5 6

0,75 9

1 13,5

1,5 17,5

2,5 24

4 32

6 41

10 57

16 76

25 101

35 125

Температуру визначають за індикаторами, що змінюють колір, або термопарами, вибра­

ними і розміщеними так, щоб вони мали незначний вплив на температуру, яку визначають (на­
приклад на металеву частину, що контактує із провідником).
Перевищення температури струмопровідних частин затискних елементів не повинно пе­
ревищувати 45 К; це означає, що в разі ізольованого пристрою перевищення температури про­
відника треба вимірювати якомога ближче до затискного елемента.
Перевищення температури для пристроїв з номінальною температурою, що не перевищує
40 °С, вимірюють за температури (20 ± 5) °С. Д ля прист роїв з вищою номінальною темпера­
турою, тобто для пристроїв з Т-маркованням, перевищення температури вимірюють за тем­
ператури, що дорівнює помаркованій Т з допустимим відхилом ± 2 °С.

11
ДС ТУ EN 60998-1:2016

16 СТІЙКІСТЬ ДО НАГРІВАННЯ
16.1 З ’єднувальні пристрої, що мають частини з ізоляційного матеріалу, мають бути достат­
ньо стійкими до нагрівання.
Якщ о іншого не визначено у відповідній частині 2, то відповідність перевіряють випробу­
ваннями згідно з 16.2 та 16.3.
16.2 Зразки чи частини зразків, як визначено у відповідній част ині 2, витримують 1 год
у тепловій камері за температури 85 °С чи за їхн ьо ї ном інальної температури Т + 45 К, за­
лежно від того, яка з них вища, з допустимим відхилом ± 5 °С.
Під час випробовування вони не повинні зазнавати будь-яких змін, що погіршують їх по­
дальше використання та герметизувальний компаунд, якщо є, не повинен витекти настільки,
що струмовідні частини стануть відкритими.
Після випробування та після охолодження зразків приблизно до температури навколиш ­
нього середовища не повинно бути доступу до струмовідних частин, я кі зазвичай недоступні,
якщо зразки змонтовано так, як за нормального застосування, навіть у разі застосування стан­
дартного випробувального пальця із зусиллям, що не перевищує 5 Н.
Після випробування марковання має залишатися розбірливим.
16.3 Частини з ізоляційного матеріалу, необхідні для ут римування струмопровідних час­
тин і частин кола уземлення на місці, випробовують натисканням кулею за допомогою устат­
ковання згідно з ІЕС 60695-10-2.
Якщо неможливо виконати випробування на випробувальному зразку, то випробування треба
виконувати на рівному шматку пластмасової частини з мінімальною товщиною 2 мм, відрізаної від
зразка. Якщо це неможливо, наприклад для багатошарового матеріалу з чотирьох шарів, то мож­
на використовувати будь-який шматок з мінімальною повною товщиною 2,5 мм, відрізаний від зраз­
ка, або зразок матеріалу завтовшки щонайменше 2 мм.
Поверхню випробовуваної частини розміщують горизонтально на сталевій основі завтов­
шки щонайменше 3 мм.
Випробовування виконують у тепловій камері за температури (125 ± 2) °С чи за встанов­
л е но ї Т плюс 45 °С, залежно від того, яка з них вища. Після 1 год кулю видаляють із зразка,
який потім охолоджують протягом 10 с приблизно до температури навколишнього середови­
ща, занурюючи його у холодну воду.
Діаметр лунки, створеної кулею, вимірюють, і він не повинен перевищувати 2 мм.
Частини з ізоляційного матеріалу, не пот рібні для ут рим ування ст румовідних частин
і частин кола уземлення на місці, навіть якщо вони перебувають у контакті з ними, випробо­
вують натисканням кулею, як зазначено вище, але за температури (70 ± 2) °С чи (40 ± 2) °С,
плюс найбільше перевищення температури, визначене для відповідної частини під час випро­
бовування згідно з розділом 15, залежно від того, яка з них вища.

17 ІЗОЛЯЦІЙНІ ПРОМІЖКИ ТА ШЛЯХИ СТРУМУ СПЛИВУ

Якщо іншого не визначено у відповідній частині 2, то шляхи струму спливу, ізоляційні про­
міжки та відстані по герметизувальному компаунду не повинні бути меншими за значення, наве­
дені в таблиці 3.
Відповідність перевіряють вимірюванням між наведеними нижче частинами.
Шляхи струму спливу та ізоляційні проміжки:
— між струмовідними частинами різн ої полярності;
— між струмовідними частинами і
— металевими накривками та оболонками без ізолювальної обшивки;
— поверхнею, на якій змонтовано основу.
Відстані по герметизувальному компаунду:
— між струмовідними частинами, покритими герметизувальним компаундом і поверхнею,
на якій змонтовано основу.

12
 Д С ТУ EN 60998-1:2016

Таблиця 3 — Ізоляційні проміжки та шляхи струму спливу

Номінальна напруга ізоляції, Ізоляційні проміжки

В та шляхи струму спливуа), мм

Понад 130 включ. 1,5

Понад 130 до 25 0 включ. 3 ,0

» 250 » 450 » 4 ,0

» 450 » 75 0 » 6 ,0

» 75 0 8,0

а> Ці значення на розгляді.

Для багатоканальних з ’єднувальних пристроїв і затискачів без кріпильних засобів, але із

захистом, відст ані вимірюють м іж ст румовідними частинами та будь-яким отвором, який є
найближчою доступною для дотику точкою будь-якої інш ої частини, якщ о затискач оснащено
провідниками з найбільшою площею поперечного перерізу.

18 СТІЙКІСТЬ ІЗОЛЯЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

ДО АНОМАЛЬНОГО НАГРІВАННЯ ТА ВОГНЮ
Якщо іншого не визначено у відповідній частині 2, то відповідність перевіряють випробу­
ванням розжареним дротом.
Випробовування виконують відповідно до розділів 4— 10 ІЕС 60695-2-10, за наведених ниж­
че умов:
— для частин з ізоляційного матеріалу, необхідних для утримування струмопровідних час­
тин і частин кола уземпення на місці, випробовування виконують за температури 850 °С;
— для частин з ізоляційного матеріалу, не потрібних для утримування струмопровідних
частин і частин кола уземлення на місці, навіть якщ о вони перебувають у конт акт і з ними,
та для оболонок, що утримують на м ісц і т ільки узем лю вані зат искні елементи, випробову­
вання виконують за температури 650 °С.
Якщо зазначені випробування треба виконувати більше ніж в одному м ісц і на т ому само­
му зразку, то треба вжити заходів, щоб жодне погіршення, спричинене попередніми випробу­
ваннями, не вплинуло на результат виконуваного випробування.
Примітка 1. Невеликі частини, такі як шайби, не піддають цьому випробуванню.
П римітка 2. Випробовування не виконують на частинах з керамічного матеріалу.
Випробування розжареним дротом застосовують, щоб гарантувати, що електрично на­
грітий випробувальний дріт за встановлених умов випробування не спричинить займання ізо­
ляційних частин або щоб гарантувати, що частина з ізоляційного матеріалу, яку можна запа­
лити розжареним випробувальним дротом за встановлених умов, має обмежений час для зго­
рання без пош ирення пож ежі полум ’ям або горючими частками чи крапельками, я к і падають
з випробуваної частини на дошку із соснової деревини, вкриту цигарковим папером.
Якщо можливо, то зразком має бути зібраний з ’єднувальний пристрій.
Якщо випробування не можна виконати на зібраному з ’єднувальному пристрої, то для ви­
пробування можна від нього відділити відповідну частину.
Випробування виконують на одному зразку.
У разі сумніву випробування треба повторити на двох додаткових зразках, я кі потім ма­
ють витримати випробування.
Випробовування виконують, застосовуючи один раз розжарений дріт протягом 5 с із до­
пустимим відхилом ” ° с .
Під час випробовування зразок має перебувати у найнесприятливішому положенні його при­
значеного застосування, з випробуваною поверхнею, розміщеною вертикально.

13
Д С ТУ EN 60998-1:2016

Кінець розжареного дроту має бути прикладено до зазначеної поверхні зразка з урахуван­
ням умов призначеного застосування, за яких гарячий або розжарений елемент може увійти
в контакт зі зразком.
Зразок вважають таким, що витримав випробування розжареним дротом, якщо:
— немає видимого полум’я та тривалого світіння або якщо
— полум’я та світіння на зразку згасає протягом ЗО с після видалення розжареного дроту.
Не повинно відбутися займання цигаркового паперу чи підгоряння дошки.
У разі сумніву випробування треба повторити на двох додаткових зразках, які потім ма­
ють пройти випробування.

19 ТРЕКІНГОТРИВКІСТЬ ІЗОЛЯЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

Якщо іншого не встановлено, то частини з ізоляційного матеріалу, що утримують стру-
мовідні частини на місці, має бути виготовлено з трекінготривкого матеріалу.
Д ля матеріалів, крім керамічного та такого, де шлях струму спливу вдвічі менший, ніж
значення, встановлені в розділі 17, відповідність перевіряють наведеним нижче випробуванням
на трьох зразках.
Випробовування виконують згідно з ІЕС 60112.
Пласку поверхню випробуваної частини з розмірами щонайменше 15 мм х 15 мм і завтов­
шки щонайменше 3 мм, розміщують у горизонтальному положенні у випробувальному пристрої.
Випробовуваний матеріал має витримати випробування за нормативного індексу трекін-
гот ривкост і 175 В із заст осуванням випробувального розчину А з інтервалом м іж краплями
(ЗО ± 5) с.
Примітка. Якщо частина, яку треба випробувати, не відповідає критеріям за розмірами, то дозволено складати зраз­
ки, щоб досягти значення товщини 3 мм, чи можна застосувати пластину з такого самого матеріалу завтовшки 3 мм.
У разі сумніву випробування треба повторити на новому наборі зразків, я кі потім мають
витримати випробування.

20 ВИМОГИ ДО EMC
Якщо іншого не зазначено у відповідній частині 2, то застосовують наведені нижче вимоги
щодо несприйнятливості та емісії.
20.1 Несприйнятливість
На роботу з’єднувальних пристроїв у межах сфери застосування цього стандарту за нормаль­
ного застосування електромагнітні завади не впливають.
20.2 Емісія
З’єднувальні пристрої в межах сфери застосування цього стандарту призначено для неперер­
вного використання і за нормального застосування вони не створюють електромагнітні завади.

L = 1 м для площі поперечного перерізу до 10 мм2 включно

L = 2 м для площі поперечного перерізу понад 10 мм2

Рисунок 1 — Одноканальний з’єднувальний пристрій

14
 Д С ТУ EN 60998-1:2016

З’єднувальні
пристрої

L = 1 м для площі поперечного перерізу до 10 мм2 включно

L = 2 м для площі поперечного перерізу понад 10 мм2

Рисунок 2 — Багатоканальний з’єднувальний пристрій

ДОДАТОКА
(довідковий)

СХЕМАТИЧНЕ ПОДАННЯ З’ЄДНУВАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Затискний(-і)
елемент(и)

Затискач(і)

Ізоляція,
за потреби .

Допоміжні
частини,
за потреби

Ізоляція,
за потреби

З’єднувальний пристрій

15
ДС ТУ EN 60998-1:2016

ДОДАТОК ZA
(обов’язковий)

НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
НА МІЖНАРОДНІ ПУБЛІКАЦІЇ
ТА ЇХНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ ВІДПОВІДНИКИ
У наведених нижче нормативних документах зазначено положення, які через посилання в цьо­
му тексті становлять положення цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки
наведені видання. У разі недатованих посилань треба користуватись останнім виданням норма­
тивних документів (разом зі змінами).
Примітка. Якщо міжнародну публікацію змінено загальними змінами, позначеними «mod», то застосовують відповідні
EN/HD.
Публікація Рік Назва EN/HD Рік
ІЕС 60068-2-32 1975 Основні методики випробування на вплив зовнішніх EN 60068-2-321) 1993
чинників. Частина 2. Випробування. Випробування
Ed: вільне падіння (метод 1)
ІЕС 60068-2-75 1997 Частина 2. Випробування. Випробування Eh: випро­ EN 60068-2-75 1997
бування на удар
ІЕС 60112 1979 Метод визначення відносного та нормативного індек­ HD 214 S22) 1980
сів трекінготривкості твердих ізоляційних матеріалів
за умов вологості
ІЕС 60228 (mod) 1978 Струмопровідні жили ізольованих кабелів HD 383 S23) 1986
ІЕС 60344 1980 Настанова щодо обчислення електричного опору
мідних провідників з покривом і без нього для низь­
кочастотних кабелів і дротів
ІЕС 60529 1989 Ступені захисту, забезпечені оболонками (код IP) EN 60529 + 1991
+ коригування 1993
травень
ІЕС 60695-2-10 2000 Випробування на пожежну небезпеку. Частина 2-10. EN 60695-2-10 2001
Основні методи випробування розжареним/нагрітим
дротом. Пристрій з розжарений дротом і загальна
процедура випробування
ІЕС 60695-10-2 19954' Частина 10-2. Настанова та методи випробування
для мінімізації впливів анормального тепла, спричи­
неного полум’ям, на електротехнічні вироби. Метод
випробування виробів, виготовлених із неметалевих
матеріалів, на стійкість до нагрівання із застосуван­
ням випробування натисканням кулею
ІЕС 61032 1997 Захист людей та устатковання огорожами. Щупи для EN 61032 1998
перевіряння
ISO 1456 1988 Металеві покриви. Електролітичний покрив нікель-
хром і мідь-нікель-хром
ISO 2081 1986 Металеві покриви. Електролітичний покрив з цинку
на залізі чи сталі
ISO 2093 1986 Електролітичні покриви з олова. Вимоги та методи
випробування

1> EN 60068-2-32:1993 охоплює A2:1990 до ІЕС 60068-2-32:1975.

2> HD 214 S2:1980 замінено на EN 60112:2003, базований на ІЕС 60112:2003.
3> HD 383 S2:1986 базовано на ІЕС 60228:1978 + доповнення А:1982, змінений.
41 ІЕС 60695-10-2 замінено на ІЕС 60695-10-2:2003, з яким згармонізовано EN 60695-10-2:2003.

16
 Д С ТУ EN 60998-1:2016

ДОДАТОК ZB
(обов’язковий)

СПЕЦІАЛЬНІ НАЦІОНАЛЬНІ УМОВИ

Спеціальна національна умова — це національна характеристика чи практика, які не може
бути змінено навіть протягом тривалого періоду, наприклад кліматичні умови, умови електричного
уземлення.
Примітка. Якщо національна умова впливає на гармонізацію, то вона має утворювати частину європейського стандарту.
Для країн, у яких застосовують відповідні спеціальні національні умови, ці умови є обов’яз­
ковими, для інших країн вони є довідковими.
Пункт Спеціальна національна умова
6.2 Великобританія
Замінити текст повністю на такий:
«6.2 Стандартні номінальні приєднувальні здатності: 0,2; 0,34; 0,5; 0,75; 1; 1,25; 1,5; 2,5; 4; 6;
10; 16; 25 і 35 мм2».

ДОДАТОК НА
(довідковий)

ПЕРЕЛІК
МІЖДЕРЖАВНИХ І НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ УКРАЇНИ,
ЗГАРМОНІЗОВАНИХ З МІЖНАРОДНИМИ НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ,
НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ
У цьому додатку наведено перелік чинних національних стандартів України, розроблених на
основі нормативних документів Європейського Союзу (EN), еквівалентних документам Міжнарод­
ної електротехнічної комісії (ІЕС), та міжнародних нормативних документів, посилання на які є
в цьому стандарті. Щоб забезпечити виконання вимог розділу 2, після назви національного стан­
дарту в разі ДСТУ ІЕС у круглих дужках наведено познаку прийнятої версії міжнародного норма­
тивного документа і ступінь від повід ності національного стандарту щодо цієї версії, а в разі
ДСТУ EN — познаку прийнятої версії європейського стандарту і ступінь відповідності національ­
ного стандарту щодо цієї версії, а також познаку версії міжнародного нормативного документа, на
основі якої розроблено європейський стандарт і ступінь відповідності європейського стандарту щодо
міжнародного нормативного документа.
ДСТУ EN 60228:2014 Струмопровідні жили ізольованих кабелів (EN 60228:2005/АС:2005, ЮТ;
ІЕС 60228:2004, ЮТ)
ГОСТ 14254-96 (МЭК 529-89) Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (Код IP)
ДСТУ EN 60529:2014 Ступені захисту, що забезпечують кожухи (Код IP) (EN 60529:1991/А2:2013, ЮТ;
ІЕС 60529:1989/А2:2013, ЮТ)
ДСТУ EN 60695-2-10:2014 Випробування на пожежну небезпеку електротехнічних виробів.
Частина 2-10. Методи випробування розжареним/нагрітим дротом. Устатковання і загальна проце­
дура випробування (EN 60695-2-10:2013, IDT; ІЕС 60695-2-10:2013, ЮТ)
ДСТУ EN 6069 5-10 -2 :20 1 5 В ипробування на пожежну небезпеку е л ектр о техн ічни х в и­
робів. Частина 10-2. А норм альне нагрівання. Випробування на твердість втискування кульки
(EN 60695-10-2:2003, ЮТ; ІЕС 60695-10-2:2003, ЮТ)
ДСТУ ГОСТ МЭК 61032:2004 Захист людей і обладнання, забезпечуваний оболонками. Щупи
випробувальні (ГОСТ МЭК 61032-2002, ЮТ).

17
Д С ТУ EN 60998-1:2016

Код УКНД 29.120.20

К л ю ч о в і слова: випробування, загальні технічні вимоги, затискні елементи, низьковольтний

з’єднувальний пристрій, класифікація, конструкція, марковання, основні характеристики.

Редактор О. Рождественська
Верстальники. М ялківська

Підписано до друку 24.05.2017. Формат 60 х 84 1/8.

Ум. друк. арк. 2,32 Зам. 869. Ціна договірна.

Виконавець
Державне підприємство «Український науково-дослідний
і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»)
вул. Святошинська, 2, м. Київ, 03115
Свідоцтво про внесення видавця видавничої продукції до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 14.01.2006 серія ДК № 1647

18