Дипломна робота на тему:

“Викладання основ нотної грамоти у

третьому класі вальдорфської школи”

Студентки музично-педагогічного семінару

Мітасової Олени
Зміст
 1

Вступ
Розділ 1. Теоретичні обґрунтування викладання основ нотної грамоти у
третьому класі вальдорфської школи
1.1 Хто досліджував питання методики викладання музики у вальдорфській
школі загалом і основ нотної грамоти зокрема
1.2 Особливості викладання музики у початкових класах вальдорфської
школи. Програма з музики для 3 класу
1.3 Особливості віку. “Рубікон”
Розділ 2. Методичні аспекти формування поняття про ноти і нотний запис
у дітей третього класу
2.1 Донотний період: форми роботи з учнями
2.2 Методика введення нот
Висновки
Додатки. (Зошит, ноти поспівок, ілюстрації)

Вступ
Об’єкт дослідження: система музичного виховання у вальдорфській школі.
 2

Предмет дослідження: особливості методів, форм і засобів навчання учнів

третього класу основ нотної грамотності.
Завдання:- дослідити методику формування поняття про ноти і нотний запис,
- показати, що з такий підходом початкова теорія музики дається дітям легко і
гарно запам’ятовується.
Стан музичної освіти сьогодення, на мою думку, можна приблизно розділити на
3 напрямки:
1. класична музична освіта у музичних школах, училищах і т.д;
2. музична освіта у державній школі;
3. музична освіта у різних альтернативних школах, студіях, гуртках тощо.
Щодо першого пункту: дуже часто дитина після закінчення музичної школи
ніколи більше не грає на інструменті, не цікавиться академічною музикою, великий
відсоток дітей не закінчує музичну школу з різних причин, серед яких — складне
викладання матеріалу, багато теорії (в результаті чого втрачається цікавість до
предмету), а також складність самого матеріалу.
Музична освіта у державній школі, в основному, знаходиться на низькому
рівні, цей предмет часто нівелюється і заміняється іншими, “ більш важливими”
предметами. Діти, у яких розвинений музичний слух з дитинства, відвідують
музичні школи, гуртки чи студії і, таким чином, розвивають свій талант.
Щодо третього пункту, то тут вже є надія, що дитина може отримати музичну
освіту без втрати інтересу, адже музичне виховання у таких закладах направлене не
стільки на результат, скільки на інтерес і гармонійний розвиток дитини.
Такі думки виникають із власного досвіду, оскільки я спробувала всі три
напрямки. У музичній школі мені було не важко вчитись, але через велику кількість
інформації я поступово втрачала інтерес. Також у мене була учителька, до якого у
мене не було симпатії і я ходила на спеціальність, як на каторгу, хоча по сольфеджіо
і музичній літературі була прекрасна вчителька і ,тільки завдяки її вмовлянням, я
закінчила музичну школу.
У загальноосвітній школі взагалі була халепа з музикою, не пам’ятаю, щоб там
було щось цікаве. Після школи я вступила до університету на вчителя початкових
 3

класів і музики тільки тому, що я дуже хотіла бути вчителем початкових класів, а на
цей факультет бум менший конкурс, ніж на “чистий педфак” (як ми тоді його
називали). Мені відразу сказали, що з моїм голосом я не “дотягну” і до другого
курсу. Та я провчилась 5 років, закінчила університет, але зарікалась бути вчителем
музики.
І ось, потрапивши до вальдорфської школи, завдяки програмі з музики і цікавій
роботі з дітьми, у моїй душі відбулись колосальні зміни і я, нарешті, почала
цікавитись музикою.
Через те, що я бачила радість і цікавість у дітей від занять музикою, мені
хотілось зберегти цю радість і я шукала прийоми і методи, які розкривають
музичний потенціал дитини. Наразі у мене є клас (7-й), із яким я послідовно,
починаючи з першого класу, втілювала музичну програму 6,5 років і зараз маю
позитивні результати по засвоєнню певних знань, умінь і навичок моїх учнів. Вони з
цікавістю і легкістю освоїли програмовий матеріал по теорії музики у вальдорфській
школі. Зараз їм 13 років, вони читають з листа трьохголосні і чотирьохголосні
партитури, вже на тому ж уроці, коли я принесла новий інструментальний твір,
вони, розібравши по партіях на флейтах (сопрано, альт, тенор) просять з’єднати,
щоб послухати, як звучить. Кожен новий твір сприймають з радістю і “спортивним”
інтересом. Коли кажу їм, що з іншими класами співали тільки частину твору
(конкретно “Geographical fugue”), бо не осилили весь твір, вони наполягають, щоб
розучувати увесь. Якщо приєднується нова дитина, яка не вчила ноти, я проводжу
декілька індивідуальних занять із нею, саме за тією методикою, за якою я вводила у
третьому класі ноти, тільки дуже коротко. І дитина швидко запам’ятовує їх.
Розділ 1. Теоретичні обґрунтування викладання основ нотної
грамоти у 3 класі вальдорфської школи.
1.1 Хто досліджував питання методики викладання музики у
вальдорфській школі загалом і основ нотної грамоти зокрема.
Засновник вальдорфської педагогіки Рудольф Штайнер позначив філософську
основу уроків музики в школі у своїх доповідях по темі “Сутність музичного
переживання тону в людині”1. На основі цих доповідей були розроблені практичні
 4

принципи роботи на музичних заняттях для учнів різного віку, починаючи з

дошкільного періоду і закінчуючи старшими класами. Ідеї Штайнера були
перепрацьовані у практичні поради і методичні рекомендації педагогом,
музикантом, композитором, доцентом кафедри музики у педагогічному інституті
міста Віттен (Німеччина) Вольфгангом Вюншем. Практично усе своє життя він
викладав музику у школі, а потім у педагогічному інституті. У кінці 80-х років 20
століття приїхав у Росію, у момент створення перших вальдорфських ініціатив. Там
були видані дві книжки Вюнша:”Формирование человека посредством музыки” і “ Я
сам! Понимаем ли мы послания детей?” 3. Книги присвячені опису способів
створення “вільної творчої організації викладання музики”. Дані методи сприяють
формуванню здорової, різнобічно розвинутої людини, що вміє самостійно мислити.
За допомогою них людина через музику пізнає світ і саму себе.
У книзі “Формирование человека посредством музыки” 2 представлена велика
кількість прикладів музичної діяльності і способів роботи на уроках, спираючись на
вікові особливості і специфіку розвитку учнів, дається роз'яснення того, як музика
впливає на дітей різного віку. Вюнш методично пише про уроки музики,
спираючись на особливості дитини: фізичні, розумові та душевні; розглядає
стосунки зі світом; аналізує сприйняття інтервалів у музиці, обґрунтовує вибір
навчального матеріалу в залежності від віку учнів, приводить конкретні приклади
музичних вправ для розвитку почуття ритму, слуху та імпровізації на інструментах.
Вюнш більше 30 років викладав у вальдорфській школі, що дало можливість
використовувати і випробовувати багаточисленні методи, прийоми і музичні вправи,
запропоновані в цій книзі. Методика Вюнша – ефективний засіб для розвитку
музичності, закладеної у кожній дитині.
Важливою відмінністю навчання музиці у вальдорфській школі є навчання грі
на музичних інструментах, що починається з наслідування педагогу, тобто без нот.
Цю ідею розробляли такі педагоги як Карл Орф (1895-1982), Золтан Кодай (1882-
1967), а також Т.А. Рокитнянська, авторка системи «Кожна дитина – музикант». І,
звичайно, кожен вчитель музики має свободу обирати ті чи інші форми роботи на
уроках, головне, щоб вони відповідали завданням викладання музики у
 5

вальдорфській школі - таким, як розвиток особистості, формування здатності до

сприйняття і створення музичних образів та потреби у музично-творчій
самореалізації, стимулювання вольових процесів, виховання моральних якостей і
музичного смаку учнів.
Для введення нотної грамоти існує безліч різних методик. Ось приклад, що
описаний у книзі М.Кальва4. Автор вводить нотне письмо, спираючись на історію
музики. Введення нотного письма автор починає з яскравого опису життя
середньовічних монастирів та історико- музичної ситуації, в якій з'явилася
необхідність в нотному записі. Перші вправи полягають в тому, що діти вчаться
музикувати, супроводжуючи мелодію, що рухається вгору і вниз від основного тону
по секундах, рухами руки вверх і вниз. Виникає безпосереднє переживання, наче
музика звучить у храмі а також діти отримують можливість диригувати церковним
та монастирським хором.

Наступний крок - спроба записати ці мелодії. Дітям стає зрозуміло, що

основний тон утворює орієнтир, навколо якого відбувається музичний рух навіть
тоді, коли цей тон не звучить. Він тепер з'являється видимим на дошці у вигляді
товстого штриха крейдою, бажано не яскравого кольору, так як почути його можна
тільки тоді, коли це стосується мелодії. Тепер лінія мелодії розпадається на окремі
мелодичні дуги, що складаються з двох-трьох тонів, котрі показують рух молодій
навколо одного основного тона .
Дітям розказують про невми, які були початковою формою нотного запису
грецькими буквами, що фіксували музичні фрази у вигляді форми руху. Так,
спочатку в спільній роботі дітей з учителем, а потім і самостійно, записуються
мелодії псалмів, котрі потім виконуються з листа чи з дошки. Такий запис може
виглядати наприклад так.
 6

У цій перший формі запису рух мелодії зображується у вигляді вигнутих

товстих ліній (лігатур), в подальшому ці дуги розпадаються на окремі блоки, що
зображують окремі кроки (тони) мелодії.

Після того, як діти ґрунтовно поправляюсь в такому зображенні мелодій, а

також у виконанні мелодій з аркушу, до кінця третього класу водиться традиційний
5-лінійний нотний запис з ключем.
А ось що пише про введення нотного письма П.М Рим у книзі “Heilen und
Erziehen durch Musik”5 - “Виховання і лікування за допомогою музики: “У формі
вільної розповіді вчитель описує якийсь історичний епізод, в якому, наприклад,
виникає потреба зібрати, запам'ятати чужі, рідкісні мелодії. Діти могли б спробувати
придумати невменне письмо, яке б потім перейшло в форму нотного запису.
Важливо, щоб навчання нотному письму супроводжувалося вправами на “спів і гру
з аркушу”. При цьому слід, відштовхуючись від секунди як від власне рухового
інтервалу, поступово опрацювати всі інтервали, а також ознайомити дітей з
тризвуками та їх оберненнями, супроводжуючи все безпосереднім чуттєвим
переживанням.”

1.2 Особливості викладання музики у початкових класах вальдорфської

школи. Програма з музики для 3 класу.
Одним із принципів вальдорфської педагогіки є принцип вікової відповідності.
Закони духовного і фізичного розвитку, процеси, зміни, які відбуваються у
внутрішньому світі дитини на кожному етапі, слугують головними орієнтирами
освітньої діяльності.
“У 3 класі відбувається перехід до якісно нового ступеня навчання музиці. У
цьому віці дітей виховує почуття ладу, більшого значення набуває диригентський
жест. В іграх діти самі прагнуть бути диригентами. На уроках використовуються
 7

різноманітні шумові інструменти для супроводу пісень. Діти вчаться ілюструвати

більш складні ритмічні малюнки (пунктирний ритм, затакт) оплесками, притопами
за допомогою руху по колу. До розуміння характеру музики додається поняття
інтонації. Використовуються більш складні музичні ритми, ускладнюється
музичний матеріал. Більша увага приділяється чистоті інтонації, роботі з
формування ладового та інтонаційного слуху. Діти вчаться переживати мажорний та
мінорний лади, з’являються перші музичні терміни, починається навчання нотному
письму. На основі цікавих історій діти продовжують знайомитись з музичними
інструментами.
Наприкінці 3 класу діти вивчають назви нот та вміють записувати їх з
допомогою вчителя, знають деякі музичні терміни (скрипковий ключ, нотоносець).6

“Навчання музиці у 3 класі зорієнтовано на формування таких загальнокультурних

вмінь і навичок, як: рухатися в темпі музики, визначати настрій творів мистецтва,
співати та грати на одному з музичних інструментів”6.

Урок музики, як і решта уроків, складається з певних елементів, заповнення

яких змінюється залежно від теми року; епохи, що вивчається на головному уроці;
пори року та річних свят; підготовки класу; можливостей вчителя; вікових та
темпераментних особливостей тієї чи іншої групи класу тощо. Практично кожен
урок у вальдорфській школі у молодших класах складається з трьох частин:
ритмічна частина, основна та усна розповідь вчителя. Певний ритм уроку пов'язаний
насамперед зі здоров'ям дитини, оскільки, чим ритмічніше життя учнів, тим більше
здоровим чином протікає їх розвиток та навчання. При великому інтелектуальному
навантаженні і під час глибоких роздумів учні швидко втомлюються,,
«розвалюються» за партами. Саме тому для активізації фізичних та духовних сил
школярів до уроків необхідно включати ритмічну частину, вона сприяє об'єднанню
учнів у колектив і налаштовує на навчання. На уроках у молодших класах ритмічна
частина включає співи, ігри, рухову активність у колі. У перших класах учні, за
словами Штайнера, обов'язково «протопують» і «прохлопують» ритмічні вправи. Як
правило, ритмічна частина на уроці музики триває близько 10-15 хвилин. До неї
 8

входять різні ритмічні вправи, співи пісень до свят і пісень річного циклу. Ритмічна
частина проходить в колі, вправи виконуються всіма разом або по черзі. Основна
частина уроку включає гру на музичних інструментах, або, починаючи з 3 класу,
вивчення теорії (спочатку це вивчення нот, потім, тривалостей; пізніше читання з
листа і елементарне сольфеджіо, з 8-го класу – це історія музики, або музична
література). Усна розповідь вчителя залежить від теми та мети уроку. У 1-2 класах
це, в основному, казки та розповіді про музикантів та музичні інструменти; у 3-4
класах - історії, пов'язані з вивченням нотної грамоти та творчістю різних
композиторів. Далі розповіді вчителя присвячені більш глибокому вивченню теорії
та історії музики. Важливо те, що вчитель у вальдорфській школі не читає за книгою
чи конспектом, він розповідає історію, дивлячись на учнів, тому що у такому разі
учні краще сприймають інформацію, ніж прочитаний вголос текст.

При усній розповіді необхідно враховувати різні темпераменти учнів та знати

особливості сприйняття ними інформації. Потрібно пам'ятати про те, що у кожної
дитини свій темперамент, і це також значно впливає на сприйняття та
запам'ятовування того, що було пройдено на уроці.

Учні третього класу ходять на індивідуальні заняття після основних уроків.

Вранці вони продовжують розвивати навички гри на блокфлейті і до кінця
четвертого класу досягають досить високого рівня: гра флейтових канонів; гра
двоголосних інструментальних творів; освоєння звуків першої і частково другої
октави; самостійний підбір на слух пісень та мелодій.

У п’ятий клас учні приходять зі знанням того, що на них чекає гра в класному
оркестрі. Тепер один урок на тиждень присвячений хоровому співу, грі на флейті та
теоретичному матеріалу, а другий урок – грі в оркестрі. Учні приносять свої
індивідуальні інструменти на перерві перед уроком, налаштовують їх разом із
учителем. Якщо є можливість, на урок запрошується педагог-інструменталіст, він
допомагає в налаштуванні інструментів, написанні оркестрових партій та у самому
виконанні творів.
 9

1.3 Особливості віку. “Рубікон”.

У 3 класі в душі дитини відбувається криза – зміна в структурі свідомості. До
цього вона жила в прекрасному казковому світі. Але з часом вона починає відчувати
світ зовсім іншим – більш свідомо бачити реальність. Посилюється почуття
власного «Я», внутрішнє життя стає більш глибоким і незалежним. У 3 класі до
виховання і навчання ставляться нові вимоги.5
2
У книзі «Формирование человека посредством музыки» Вюнша ( ст. 44)
читаємо: “Уважно спостерігаючи за дитиною, можна помітити, що, незабаром після
досягнення 9-річного віку, вона вступає в нові відносини з навколишнім світом. Цей
рубіж у антропософському вченні про людину позначений поняттям «Рубікон».
Ознакою такого нового ставлення дитини до світу є те, що відтепер дитина може
розглядати його з точки зору зовнішнього спостерігача.
Ми, дорослі, переживаємо цей світ зазвичай саме з такої позиції. Завдяки їй ми
можемо за короткий термін скласти, наприклад, опис якогось маршруту, на
проходження якого потрібно було б витратити кілька годин, причому саме тому, що
в своїй уяві ми оглядаємо все ніби зверху, з точки зору зовнішнього глядача.

Головне питання, з яким дитина звертається до нас в цей період звучить так:
«Як мені жити в такій розлуці, де знайти мости, що з'єднують мене з цим світом?».
Відтепер все, що так чи інакше пов'язане з «функцією з'єднання», викликає
неймовірний інтерес у дитини, наприклад пошта, розклад руху транспорту, а також
нотне письмо.”

Дитина цього віку вперше відчуває самотність, “вигнання з Раю”, вперше

починає відчувати час. З’являються перші маленькі правила, починаються канони.
З'являється “велика” діатонічна флейта, на якій можна зіграти всі мелодії (на
“маленькій” пентатонічній можна було зіграти лиш певні пентатонічні мелодії).

Нотне письмо може вводитись на прикладі до-мажора, спочатку співається

мелодія, потім- записується, а вже потім — читається і грається. Усі поняття і
терміни базуються на образах.
 10

“До вивчення з дітьми нотної грамоти (звуковисотної та ритмічної нотації)

можна приступати лише після досить тривалого періоду усного освоєння музичної
мови. Одним з головних принципів має стати теза: говорити музичною мовою
раніше, ніж читати. До нотної грамоти рекомендується звертатися лише тоді, коли
діти відчують необхідність фіксації своїх музичних ідей та придбають достатній
запас музичних «слів». Необхідність донотного періоду навчання доведено вже
давно. Саме воно визначає успіх у оволодінні навичками імпровізації – мистецтва
усної, а не писемної традиції.”8

Розділ 2. Методичні аспекти формування поняття про ноти і нотний запис

у дітей 3 класу.
2.1 Донотний період
Для дітей, які тільки починають осягати таємниці і закони музики,
найпростішим і найближчим способом є спів. Тому спів такий важливий в цей
період, йому приділяється велика увага. Співають діти в неширокому діапазоні в
унісон. Мелодія запам'ятовується дітьми шляхом проспівування її разом з учителем,
тобто методом наслідування. Опора у піснях робиться на ритм дихання, варто
уникати чітко окресленого метру.
У першому класі практично не вводяться ще музичні терміни, але за допомогою
різних ігор, оповідань створюється відчуття музичних понять, таких як темп,
регістр, динаміка. Відбувається знайомство з давніми музичними інструментами а
також з основними диригентськими жестами. На уроках присутні елементи
імпровізації голосом і за допомогою інструментів з різною якістю звука (ліри,
металофона, ксилофона).
Для цього використовуються казки, що яскраво описують явища природи, пори
року, рослини, тварин.
Діти використовують прості ритмічні малюнки, метричну пульсацію (без
знання термінів), беруть участь у музичних рольових іграх і хороводах.
Під час уроків використовуються також історії про музичні і немузичні звуки, а
також різноманітні ігри з музичними і немузичними звуками (в іграх
 11

використовуються дзвіночки з різною висотою, металофон, ксилофон, трикутник

тощо).
Діти на уроках навчаються грі на пентатонічній флейті, поступово опановують
звуки від верхнього до нижнього за допомогою образів і коротких мелодій. Багато
уваги приділяється звуковисотності. Спочатку пісня співається у колі з пластичними
рухами, що відповідають тексту і руху мелодії. Далі можна уявити, що на руку сіла
пташка і рука рухається за пташкою відповідно мелодії.
У другому класі задачі різних видів діяльності залишаються, але починаються
деякі розширення і ускладнення. Діти вчаться:

1. Розрізняти настрій і характер музики, деякі засоби музичної виразності, тембр,

регістр.
2. Упізнавати музичні образи, знати назви деяких музичних творів, їх авторів.
3. Розрізняти тембри - вокальну та інструментальну музику, соло і хорове
звучання, тембри деяких музичних інструментів.
4. Розрізняти низькі та високі регістри.
Ритмічні малюнки, що виконують діти, ускладнюються. Продовжується
використання інструментів для імпровізації в якості звукової розмови або для
створення образів у казці.
У хоровому співі продовжується робота над співочими навичками - диханням,
правильною вокально-співочою поставою, дикцією, звукоутворенням, інтонацією,
чистотою інтонування. Розширюється діапазон пісень і ускладнюється мелодія. До
вже знайомих диригентських жестів додаються підсилення і послаблення звучання
(голосніше -тихіше). В другому півріччі діти знайомляться з мелодичною лінією, її
рухами догори-вниз , звуками, що повторюються. Продовжується використання
казок та історії, що описують природу, пори року, тварин, а також історії про звуки.
У грі на флейті діти виконують прості пісні, поспівки. Пісенний матеріал той же
самий, що і в першому класі.
На початку третього класу діти заводять зошити, у яких замальовують деякі
знайомі мелодії. Спочатку вони малюють рамочку, потім зліва посередині малюють
сонечко і від нього “чарівний золотий промінь”. Знизу - земля, зверху- небо. Музика
 12

народжується між небом і землею. Якщо це пісня про дощик, то її замальовують

краплинками, якщо про осінь- листочками тощо.

Перед записом пісні у зошит ми її співаємо, можемо, наприклад, уявити, що

кожна дитина — це один звук із пісні і діти “малюють” мелодію у просторі: низькі
звуки — сідають, високі — стають на лаву і т.д. Можна мелодію викласти канатом,
шишками на підлозі, показати рукою рух мелодії. Потім замальовуємо у зошитах і
лінією позначаємо рух мелодії. Діти легко справляються з такою роботою, бо до
цього вони 2,5 років на уроках працювали над звуковисотністю різними способами,
які я вказувала вище.

2.2 Методика введення нот

П'ять разів я вводила ноти в третіх класах і кожного разу це було на початку
другого півріччя, коли діти вже доткали чохли для флейти. Цікаво, що майже в
кожному класі діти самі починали вже говорити: “ А давайте запишемо цю пісню
нотами” або “Коли ми вже будемо записувати звичайними нотами, а не листочками
чи сніжинками?”, хоча на початку року все це вони робили із великим задоволенням
і цікавістю. Тоді на одному з уроків я розказую їм про те, як людство колись так
само прийшло до того, що виникла потреба записувати музику певними знаками, які
будуть зрозумілі всім. Я розповідаю їм історію винайдення нот.
Винахідником всесвітньо відомої нотної грамоти вважається італійський
чернець Гвідо Аретинський (Гвідо д'Ареццо), що жив у 11 столітті. Нотна грамота
зародилася неподалік Флоренції, у невеликому містечку в Тоскані — Ареццо. Гвідо
був учителем музики та хорового церковного співу при різних храмах, він багато
 13

подорожував по Італії, зустрічався в Римі з Папою Іоанном XIX і багато трудився

над створенням музичної грамоти, яка стала б загальноприйнятою. Музичні тексти
тоді записували невмами – знаками, що початково спиралися на мовлення і
складалися з рисок і крапок, які проставляли над текстами псалмів. Але невми могли
позначати як один звук, так і кілька, не мали точної звуковисотності, а також не
відображали ритму. Тобто мало що говорили співакові про мелодію. Такий
невменний запис музики був поширений у Середньовічній Європі, при чому у
кожній місцевості використовували свій різновид невм. По-своєму також
записували музику у древніх азіатських культурах, у Візантії, на Русі (знаменний
спів), та у Вірменії (хази). Для того, щоб співакові вивчити усі піснеспіви до
церковних служб, потрібно було 10 років. Ґвідо та та його помічник Михаїл
переписали книгу церковних пісень Антифонарій. У пролозі, який ще називається
«Інші правила про незнайомий пісноспів» (Prologus in Antiphonarium. Aliae regulae
de ignoto cantu), Ґвідо скаржиться, що співаки витрачають весь свій час на вивчення
пісень з голосу вчителя, а без нього не можуть засвоїти жодного рядка, «навіть якщо
тренуються вдень та вночі сто років». Одного разу, намагаючись придумати більш
легкий спосіб заучування незнайомих мелодій для піснеспіва, Гвідо придумав
систему сольмізації на основі акровірша гімну автора Павла Диякона на честь Іоана
Хрестителя.
 14

Ut queant laxis Щоб слуги Твої

resonare fibris голосами своїми
Mira gestorum змогли оспівати
famuli tuorum, дивні діяння Твої,
Solve polluti очисти гріх
labii reatum, з наших зганьблених вуст,
Sancte Iohannes. о, Святий Іоане.

Особливість гімну така, що кожен рядок першої строфи виконується на щабель

вище попередньої. І Гвідо записав на дошці, як підказку для своїх учнів, тільки

початок кожного рядка, але так, як співається , кожен склад - на щабель вище.

LA (bii reatum, Sancte Ioannes.)

SOL (ve polluti)

FA (muli tuorum,)

MI (ra gestorum)

RE (sonare fibris)

UT (queant laxis)

Нота до називалася ут . Але в подальшому (в шістнадцятому столітті ) ут

змінили на “до” для простоти співу (найімовірніше до походить з початку Dominus,
Lord), хоча “ут” все ще використовується у деяких місцях. Також була додана нота
сі (скорочено від «Sancte Ioannes»).
 15

У результаті Гвідо почав відзначати звуки нотами (від латинського слова nota -
знак). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, що
складався з чотирьох паралельних ліній. Зараз цих ліній п'ять, і ноти зображують
кругом, а не квадратом, але принцип, введений Гвідо, залишився без змін. У
Флоренції встановлено пам'ятник монаху.7

На наступному уроці у нас свято: до нас приходять “великі” діатонічні флейти.

Ми сідаємо у коло, флейти усі вже в чохликах у таці чи кошику. У повній тиші, з
благоговінням, кожна дитина отримує свою флейту: я піднімаю флейту, дитина
вгадує свій чохлик , підходить до мене і я вішаю їй на шию цю флейту, вітаю, кажу
теплі слова, побажання, дитина сідає на місце і чекає, доки всі отримують свої
флейти. Тоді кожен дістає свою і роздивляється, може показати сусіду і подивитись
його флейту. Далі ми говоримо про те, чим ця флейта відрізняється від тієї, на якій
ми грали. Ми рахуємо, скільки дірочок, як вони розміщені. Я кажу їм що це
блокфлейта, вона може розкладатися на два блоки, один з яких свисток. Діти
можуть розібрати і за мною повторити невеликий ритмічні композиції на свисточку.
Тоді я кажу що не варто це робити часто тому що флейта так швидко може
зіпсуватись, ми знову з'єднуємо флейту і починаємо вправи з аплікатурою пальців.

Починаючи з великого пальця лівої руки, всі пальці по черзі знаходять свої
місця на флейті. Звертаємо увагу на те, що мізинець лівої руки так само не має місця
 16

на флейті, як і на пентатонічній. Діти помічають, що всі інші пальчики - це

“пташечки”, “гномиків-охоронців” немає, як було раніше. Флейти ставимо на
підборідді, “пташечки” по черзі злітають і сідають на “гніздечка”. І так само, як
раніше ми спостерігали, якщо “пташечка” правильно сидить на “гніздечку”, вона
може знести яєчко. Це відбиток дірочки на пальці, перевіряємо, щоб він був не на
кінчику пальця, а на м’якій “подушечці”. Далі ставимо 4 пальчики лівої руки згори
донизу по порядку до безіменного. І тепер методом відлуння граємо звук - спочатку
я, потім діти. Я кажу, що висота цього звуку позначається нотою соль і це перша
нота яку ми сьогодні замалюємо. Діти продувають і прочищають флейти, кладуть їх
у чохлики і вішають на гачки на стіні класу.

У зошитах робимо рамочку, малюємо три лінії: лінію землі, сонця і неба,
скрипковий ключ, замальовуємо ноту “соль” жовтим кольором. Вона знаходиться на
сонячній лінії і сама схожа на сонце, а знизу, під нотою, малюємо вертикально
флейту, на якій синім кольором позначаємо дірочки, які закриті пальцями, та
жовтим - які не закриті.

На початку наступного уроку діти розігрівають флейту, ритмічно, методом

відлуння, за вчителем стукають флейтою по долоні. Згадується аплікатура пальців
(не граючи), далі усі беруть ноту соль і грають методом відлуння за вчителем різні
прості ритмічні вправи. Вони можуть бути і зі словами :
 17

Далі вчитель каже, що сьогодні вони познайомляться з нотою ля, показує її

аплікатуру на флейті і діти грають її. Далі вчитель грає поспівку на ноту ля, діти
співають її і грають із вчителем разом. Наприклад таку:

Далі діти замальовують ноту ля в зошиті (вона помаранчева, наче місяць) і

флейту з аплікатурою.

На наступному уроці, розігріваючи флейту, вчитель (і учні за ним) співає

поспівку “У кот воркота”.

Далі граються вже вивчені ноти соль і ля. Тоді вчитель грає цю поспівку, діти
дивляться, що нове з’явилось. Це наступний звук і нота сі. Діти змальовують у
зошит ноту сі (вона на лінії неба, тому її можна назвати небесною і замалювати
синім кольором).

На наступний урок, програвши вже відомі звуки, діти записують мелодію пісні
“У кота- воркота” у зошит. Потім читають ноти і грають.

На всіх наступних уроках робота з нотами йде за таким планом:

1. Розігрів флейти під спів поспівок;

2. Гра усіх відомих звуків і поспівок у тій послідовності, у якій вони вивчались;

3. Читання з листа вже записаних мелодій, потім гра;

4. Запис у зошиті нових нот (“фа” — фіолетова, як фіалка,”мі” — зелена, як

трава, що проростає з землі, адже вона малюється на лінії землі, “ре” — коричнева,
 18

як зернятко, що от-от проросте з-під землі, “до” — сіра, як камінчик, що лежить

глибоко під землею), замальовування аплікатури. Нова нота з’являється тоді, коли
діти гарно засвоїли попередні, а поспівка до цієї ноти записується після того, як її
діти поспівали і пограли деякий час.

5. Запис нових мелодій.

Над кожною поспівкою чи піснею працюють стільки, скільки потрібно дітям

часу, щоб грати її. Але кожного уроку програються усі, вивчені раніше пісні.
Вчитель обов’язково називає ноти, коли діти грають ту чи іншу мелодію. Так діти
швидко запам’ятовують аплікатуру, адже вони на кожному уроці її постійно чують і
повторюють. Ось приклад поспівок і пісень на кожен звук:
 19

Коли вже дійшли до ноти до, треба у зошитах записати звукоряд відповідними
кольорами і під кожною нотою намалювати флейту з аплікатурою. На такому
малюнку дуже гарно видно, що дірочки знизу догори відкриваються по черзі і часто
діти роблять відкриття: “Я зрозумів! Мелодія вгору — і пальці вгору!”. І стільки
радості від цього відкриття!.

А далі можна заграти відому вже їм мелодію Е.Гріга “Ранок” (вони грали її на
пентатонічній флейті). Діти помітять, що з’явились нові ноти, але їх нікуди
записати, адже лінії усі зайняті. І тоді ми домальовуємо ще 2 “небесні” лінії і тепер
вже вони бачать справжній сучасний нотоносець. Наступні мелодії вже записуються
на п’ятьох лініях. Цим закінчується третій клас і у наступних класах продовжується
робота за принципами, описаними раніше.

ВИСНОВКИ
Вальдорфська система освіти – одна з найрозвиненіших альтернативних систем
освіти у світі, унікальність якої відбито, зокрема, в оригінальних музично-
педагогічних ідеях. Особливості вальдорфської системи в цілому і вальдорфської
музичної педагогіки визначаються антропологічним підходом до проблеми
формування особистості, що вільно розвивається. Процес розвитку дитини йде
шляхом цілісного сприйняття та дружньої взаємодії з навколишнім світом природи
та соціуму, продуктивної реалізації власного творчого потенціалу.
Звернемо особливу увагу на принципи роботи з учнями: відповідність віковим
особливостям учнів; пріоритет практичної діяльності; поліінструментальний
розвиток; емоційне переживання; опора на фольклорно-пісенний матеріал та річний
цикл. Дотримуючись цих принципів на уроках музики, я спостерігала з року в рік, як
діти з радістю відкривають для себе світ музики, як у них виникає бажання
додатково займатись музикою і вони із задоволенням ходять на уроки до вчителя-
інструменталіста чи у музичну школу. Цим дітям не складно навчатись у музичній
школі, адже вони багато практикуються у співі і грі на інструментах у
 20

вальдорфській школі. Мій син - підліток, але він з радістю навчається у музичній
школі грі на контрабасі і йому легко дається сольфеджіо.
Такий підхід значно спрощує вивчення основ сольфеджіо, предмета, що
традиційно важко дається учням музичних шкіл. А ще він приносить велику користь
дітям, адже усе, що робиться дитиною з радістю, додає їй психічного і фізичного
здоров’я.

Список використаної літератури

1. Рудольф Штайнер. Сущность музыкального. Пер. с нем. В.Симонова. -
Ереван: Лонгин, 2010. - 208 с.
2. Вольфганг Вюнш. Формирование человека посредством музыки.
Преподавание музыки в вальдорфской школе. Перевод Н.Т.Григорьевой
Москва «Парсифаль» Издательство Московского Центра вальдорфской
педагогики 1998.-158 с.
3. Вольфганг Вюнш. Я сам! Понимаем ли мы послания детей?. -Наири, 2009.
4. M. Kalwa “Begednung mit Musik, Zum Lehrplan des Musikunterrichts an
Waldorfschullen. - Stuttgart, 1997
5. П.М Рим . Heilen und Erziehen durch Musik.
6. Програми для вальдорфських шкіл України: 1-9 класи. - Київ, “Генеза” 2009.
Пояснювальна записка до програми з музики, 3 клас.
7. Вікіпедія - електронний ресурс.
8. Тютюнникова, Т. Э. Уроки музыки: Система обучения К. Орфа / Т. Э.
Тютюнникова. – М.: Изд-во АСТ: Астрель, 2000. – 94 с.
9. Рокитянская, Т. А. Обучение игре на блокфлейте в группе / Т. А. Рокитянская.
– М., 1999. – Выпуск 1. – 68 с
10. Рокитянская, Т. А. Блокфлейта: Школа игры в группе: Учебнометодическое
пособие / Т. А. Рокитянская. – Москва: НО «Издательский центр
«Москвоведение», 2015. – 334 с.
 21

11. Кодай, З. Учебное пособие по сольфеджио. Вып. 1. 333 упражнения в чтении

нот: Введ. в венг. нар. музыку / З. Кодай; Вступ. ст., сост., пед. фортепиан. ред.
В. Блока. – М.: Композитор, 1993. – 44 с.
12. Мелодії для маленької дитини. Світлана Протасова.-Київ: Наірі, 2017. - 64 с.
13. Музика в школі. Журнал “Дитина”. Мар’яна Маринець. - Київ: Наірі, 2013 р.
14. Співи у школі. 1-4 класи. Світлана Протасова. - Київ: Наірі, 2018. - 56 с
15. Общее учение о человеке как основа педагогики. Рудольф Штайнер. - Санкт-
Петербург: Деметра, 2013. - 240 с.
16. Искусство воспитания. Методика и дидактика. Рудольф Штайнер. - Санкт-
Петербург: Деметра, 2018. - 224 с.
17. Воспитание и здоровье. М.Глеклер, С.Лангхаммер, К.Вихерт. Медицинская и
Педагогическая секция Гетеанума. Свободная школа духовной науки. -
Дорнах, 2006. - 249 с.
18. Учебные программы вальдорфских школ. Под редакцией В.К Загвоздкина.
М.:Народное образование, 2005. - 528 с.
19. Фазы развития ребенка. Бернард Ливехуд. - Калуга: Духовное познание, 1998.
- 187 с.
20. Кабалевский, Д. Б. Как рассказывать детям о музыке? / Д. Б. Кабалевский. – 3-
е изд., испр. – М.: Просвещение, 1989. – 191 с.
21. Баренбойм, Л. А. Система детского музыкального воспитания Карла Орфа:
сборник статей / Под ред. Л. А. Баренбойма. – Ленинград: Музыка, 1970. – 160
с.
22. Ребенок. От младенчества к совершеннолетию. Медико-педагогический
справочник. В.Гебель, М.Глеклер. - Санкт-Петербург: Деметра, 2012. - 672 с.
23. Дитина. Музика в школі № 5-6 (48-49). - Київ: Наірі, 2003.
24. Понимание речи и лечение речи. К. Кениг, Г. фон Арним, У.Херберг. - Киев:
Наири, 2013. - 160 с.