Особливості лицарського роману

Лицарський роман за своєю технікою і стилем має суттєві відмінності від героїчного епосу. У
ньому важливе місце займають монологи, в яких аналізуються душевні переживання героя, живі
діалоги, докладний опис обставин дії, зображення зовнішності персонажів. На перший план
висувається служіння дамі серця, ідеальне лицарське кохання, бажання особистої
слави. Всі герої роману «Трістан та Ізольда» наділені психологічними та трагічними
рисами, особливо це помітно в образі Ізольди Білорукої. Для лицарського роману характерне
прагнення показати життя в динаміці, русі. Важлива роль тут належить сюжету, де багато
фантастичного і несподіваного.
Нерідко образи романтичних героїв еволюціонують. У романі «Трістан та Ізольда» реальність
переплелась із фантастикою, яку можна простежити в епізоді, де з’являється образ дракона з яким
бився Трістан. Тому, хто його знищить, король обіцяв півкоролівства та руку прекрасної
Ізольди. Також фантастичним елементом є чарівний напій, якого покоївка випадково
дала не королю Марку, а Трістану. Герої лицарського роману самостійно долають складнощі,
вирішують важливі питання, при цьому керуючись особистим досвідом і почуттями. Звичайно
автори романів не приховували своєї схильності до вигадки, хоча й завжди спирався
на певні літературні чи фольклорні джерела. У пошуках сюжетів творці романів
звертались до фольклору європейських і східних народів, використовували
дохристиянську міфологію, сюжети античних авторів
Більшість творів перевантажені описами скарбів, чудово зробленого озброєння, одягу. Це було
доказом того, що дворянство вело спосіб життя, гідний його положенню в суспільстві. Такий
спосіб життя припускав радість від володіння земними багатствами і захоплення красою людини.

Історія роману постає як послідовне зростання у творі ваги особистого внутрішнього

світу героя . Роман відзначається також гуманізмом - повагою до жінки і до людських
почуттів. Йому властивий також авантюрно-пригодницький елемент.