1

Тема 11.Формування та котирування цін на товарній біржі

План
1. Сутність та правила біржового котирування цін
2. Принци формування цін на біржові товари
3. Види цінових стратегій під час здійснення біржових операцій

1. Сутність та правила біржового котирування цін

Однією з найголовніших функцій біржової торгівлі є створення умов

для формування реальної рівноважної ринкової ціни товару, спостереження
за нею та надання інформації щодо поточних цін і цінових тенденцій.
Формування ціни – це найважливіше питання, що постає не лише
перед учасниками біржової торгівлі, а й іншими суб’єктами економічних
відносин.
Зрозуміло, що ринкові ціни формуються під впливом багатьох
факторів, але основною, домінуючою, залишається функція попиту і
пропозиції. На біржовому ринку ціни формуються вільно, а їх рівень
визначається на кожний вид товару співвідношенням попиту та пропозиції на
конкретний момент біржових торгів.
На біржовому ринку використовуються такі ціни:
продавця (пропозиції);
покупця (попиту);
біржових угод;
котирувальні ціни.
Ціною продавця на біржовий товар визнається ціна, що вказана
учасником біржових торгів у заявці на продаж, а також названа ним під час
торгів з метою стимуляції продажу.
Під ціною покупця слід розуміти ціни, вказані покупцем у заявках з
купівлі, а також ті, які називаються ним безпосередньо під час торгів під час
обговорення пропозиції продавця.
Ціною біржової угоди є остання з тих, які названі покупцем
(продавцем) цін під час біржових торгів на конкретну позицію товару, що
зафіксована біржовим маклером.
Котирувальна ціна – це ціна, визначена котирувальною комісією
біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців, цін покупців на
підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів.
Розрізняють:
котирування офіційне;
позаофіційне (довідкове).
 2

Котирування офіційне проводиться щодо цін біржових угод на

визначені біржею групи товарів стандартної якості з єдиним базисом
поставки після кожного біржового торгу. Процес визначення офіційної
котирувальної ціни передбачає об’єктивне оцінювання коливань цін
протягом біржового дня. Котирування поза офіційне (довідкове) проводиться
на підставі аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод) з урахуванням
оцінювання котирувальної комісії кон’юнктури попиту та пропозиції за
трьома напрямами:
1) за цінами продавців (котирувальна ціна пропозиції);
2) за цінами покупців (котирувальна ціна попиту);
3) за найбільш типовою на біржі в конкретний період часу ціною на
конкретний вид (групу) товару (котирувальна ціна біржі).
Довідкове котирування може проводитися на підставі підсумків
кількох біржових торгів.
Біржове котирування необхідно розглядати під двома кутами зору:
1) котирування як механізм вияву ціни у процесі біржового торгу;
2) котирування як обробка даних про ціни, що були встановлені під
час біржового торгу, підготовка їх до публікації у біржових бюлетенях чи
повідомленнях та надання учасникам торгів.
Як правило, котирування цін здійснюється таким чином (рис. 1).

Види котирувальних цін

Мінімальна і максимальна
Ціни першої та останньої угоди
ціни певного біржового
біржового періоду або тільки останньої,
періоду, які відображають
яка характеризує пізнішу ринкову
граничні їх коливання за
кон’юнктуру певного біржового періоду
угодами на певний вид
товару

Ціни першої, останньої Комбінована Типова або

угоди та середнього котирувальна ціна, що довідкова ціна на
рівня, що фіксує зміну у ґрунтується на основі
напрямі їх руху поєднанні максимальної порівняння
і мінімальної цін угод максимальної та
цінами початку та кінця мінімальної
біржового періоду

Рис. 1. Найбільш типові види котирувальних цін, що застосовуються на

біржовому товарному ринку
 3

Реєстрація фактичних цін. Такий спосіб найбільш прийнятний для

сформованого стійкого ринку чи іншого товару, якому притаманна стійка
тенденція у формуванні цін, а самі ціни відповідають співвідношенню
попиту і пропозиції.
Розрахунок типової (довідкової) ціни. Такий спосіб котирування цін
придатний за умов нестабільного ринку, тобто за несталого співвідношення
попиту і пропозиції і значного коливання цін на продукцію.
Під час котирування цін застосовують різноманітні способи
розрахунків, за результатами яких можна одержати бажаний вид
котирувальної ціни.
В умовах формування ринкових відносин, коли ринок більшості
товарів і особливо сільськогосподарської продукції нестабільний і
характеризується значними коливаннями попиту і пропозиції, сезонними
коливаннями тощо, під час котирування цін найбільш прийнятним є ведення
типової (довідкової) ціни угод.
Методика визначення типової (додаткової) ціни залежить від кількості
укладених угод на цій біржовій сесії з певного виду товару.
У цьому зв’язку практика котирування цін передбачає такі методи
розрахунку типової (довідкової) ціни (рис. 2).

Кількість укладених угод на біржовій Методика розрахунку

сесії з цього виду товару
Велика кількість укладених угод
Невелика кількість укладених угод
Одиничні угоди
Розраховується проста або зважена
середньоарифметична ціна від рівня всіх
цін угод, укладених з цього товару.
Визначена у такий спосіб ціна є найбільш
точною
Розраховується на основі обов’язкового
врахування окремих мінімальних і
максимальних значень цін угод. При цьому
методика передбачає врахування таких
параметрів:
• обсягів товару, на які укладаються угоди;
• кількість контрагентів, які беруть участь в
укладанні цих угод;
• співвідношення попиту і пропозиції;
• умови взаєморозрахунків;
• умови транспортування;
• базис поставки;
• кількість контрагентів;
• обов’язкове виведення з розрахунків
нетипових угод
Типова ціна не розраховується

Рис. 2. Методи розрахунку типової (довідкової) ціни

 4

Отже, типова (довідкова) ціна є відображенням основних тенденцій

кон’юнктури на біржовому ринку протягом певного періоду, найбільш
реально виражена її рівнем, оскільки під час визначення не враховується
вплив випадкових ціноутворювальних факторів.
Результати біржового котирування цін публікують не пізніше
наступного за торгами дня і вміщують відповідну систему показників, серед
яких обов’язковими є:
1) рівень типової ціни з розрахунку за одиницю товару;
2) мінімальний та максимальний рівні цін угод;
3) рівень цін першої та останньої угоди.
Бюлетені, що випускаються біржами, пропонують різнобічну
інформацію, але біржове котирування цін, як правило, подають за наступною
формою (табл. 1):

Таблиця.1. Форма бюлетеня котирування біржових цін за

результатами торгів на вітчизняних товарних біржах
Найменування Якісні Одиниці Типовий Ціна за одиницю товару
товару різновиди виміру обсяг

На початок торгів
товару угод

Максимальна

На кінець торгів
Мінімальна
Типова

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Біржовий бюлетень регулярно видається до початку біржових торгів і

надається всім учасникам. Бюлетень можуть одержувати за передплатою і не
члени біржі, їх продаж – це джерело доходів біржі.
Важливо зазначити, що пропоноване котирування має пряме
відношення до ціноутворення на товарних біржах, що здійснюють торгівлю
реальним товаром. Торговельні стратегії учасників біржової торгівлі повинні
вибудовуватись не лише на аналізі інформації про динаміку зміни цін на
товари з негайною поставкою, не менш значимими для них стають цінові
прогнози, що надходять від функціонування ф’ючерсного ринку.
Ф’ючерсний ринок дає можливість створити умови для прогнозування
майбутніх спотових цін, без яких не може стабільно функціонувати ні одна
сфера виробництва, переробки та споживання.
За умов конкурентного середовища один і той самий біржовий актив,
як правило, має різні ціни на фізичному (спотовому) і на ф’ючерсному
ринках.
Це випливає з того, що реальна купівля-продаж активу на спотовому
ринку відбувається в цей момент часу, а на ф’ючерсному – через певний
 5

проміжок часу – від кількох днів до кількох місяців або навіть років. У свою
чергу, як і будь-яка ринкова ціна, ціна ф’ючерсного контракту має свою
об’єктивну основу – вартість. Ціна може відхилятися від вартості під
впливом попиту та пропозиції. Тому в найзагальнішому вигляді модель ціни
ф’ючерсного контракту традиційна (рис. 3).

Попит

Вартість
ф’ючерсного Ціна ф’ючерсного
контракту контракту

Пропозиція

Рис. 3. Схематична модель формування ціни ф’ючерсного

контракту

В умовах ринкової економіки біржова ціна – це один з найважливіших

економічних параметрів, який визначає ринкові умови діяльності товарних та
фінансових ринків.
Ціна ф’ючерсного контракту виступає як регулятор динамічної
рівноваги між попитом і пропозицією.
Вартість ф'ючерсного контракту може бути визначена як така його
ціна, за якою інвестору вигідна як купівля самого активу на спотовому ринку
і подальше його зберігання до моменту використання або отримання доходу
за нього, так і купівля ф'ючерсного контракту на цей актив. При цьому
купівля активу заздалегідь, до моменту отримання надходжень за нього
означає, що інвестор, вклавши свої кошти в цей актив, недоотримає дохід за
нього у вигляді депозитних відсотків і може бути змушений нести якісь
додаткові витрати, пов'язані зі зберіганням активу, його страхуванням тощо.
Отже, вартість ф'ючерсного контракту визначається такими основними
факторами, як ціна активу на спотовому ринку, термін дії ф'ючерсного
контракту, відсоткова ставка, витрати, пов'язані з володінням активу
(зберіганням, страхуванням). До цих чинників з урахуванням конкретної
специфіки ринку і країни можуть додаватися відмінності в комісійних
витратах на спотовому і ф'ючерсному ринках, відмінності в оподаткуванні, у
валютних курсах тощо. Отже, модель вартості ф'ючерсного контракту можна
представити у вигляді схеми, в якій перелічені фактори згрупуємо на
 6

постійні, які завжди присутні в моделі, і специфічні, що залежать від виду

самого біржового активу, виду операцій тощо.
Математичний розрахунок вартості ф'ючерсного контракту залежить
від того, які фактори враховуються.
Наприклад, вплив постійних факторів на вартість ф’ючерсного
контракту виражається за формулою:
Д
Са Ца Ца П , (1)
360
де: Са – вартість ф'ючерсного контракту на біржовий актив А; Ца –
ринкова ціна активу А на спотовому ринку; П – депозитні відсотки; Д –
кількість днів до закінчення терміну дії ф'ючерсного контракту або його
ліквідації.
Оскільки під впливом попиту та пропозиції ціна ф'ючерсного
контракту може відхилятися від його вартості, з'являється можливість
отримати прибуток, використовуючи різницю в цінах на спотовому і
ф'ючерсному ринках. Такі операції отримали назву арбітражних. Якщо
вартість ф'ючерсного контракту виявилася вищою за його ринкову ціну, то це
означає його недооцінювання, дешевизну порівняно з ціною на спотовому
ринку, тому можна актив купити там, де дешевше, тобто на ф'ючерсному
ринку, і продати там, де він коштує дорожче, тобто на спотовому ринку.
Різниця в цінах становитиме арбітражний прибуток.
ПР С а Ц фк , (2)
де: ПР – прибуток; Са – вартість ф'ючерсного контракту; Цфк – ціна
ф'ючерсного контракту.
Відповідно, якщо вартість ф'ючерсного контракту з будь-яких причин
раптом стане вище його ринкової ціни, то арбітражна операція зводиться до
того, щоб купити там, де дешевше, тобто у цьому випадку – на спотовому
ринку, і продати там, де ціна вища, тобто на ф'ючерсному ринку.
ПР Ц фк С а (3)
Завдяки подібним арбітражним операціями відбувається постійне
приведення цін на ф'ючерсному ринку до їх вартості, з одного боку, а з
іншого – забезпечується тісний зв'язок ф'ючерсного ринку зі спотовим. На
практиці ціна і вартість ф'ючерсного контракту ніколи не рівні не тому, що
неможливий арбітраж, а тому, що останній економічно недоцільний у
визначених межах коливання ціни навколо вартості.
Наприклад, якщо прибуток від арбітражної операції не покриває або
дорівнює розмірам біржових та комісійних зборів, не покриває податків
тощо. Аналіз першої виконання ф'ючерсного контракту, коли Д = 0,
вартість його дорівнює ціні на спотовому ринку. А оскільки в момент
виконання кількість продавців і покупців одна й та сама, тобто попит
дорівнює пропозиції, то ціна ф'ючерсного контракту дорівнює його
вартості.
 7

Звідси випливає, що в момент виконання ф'ючерсного контракту, коли

термін його існування закінчився:
Ц фк С а Ц а , (4)
де: Цфк – ціна ф'ючерсного контракту на актив А; Са – вартість
ф'ючерсного контракту; Ца – ціна активу А на спотовому ринку.
Доки термін дії ф'ючерсного контракту не закінчився, існує різниця
між його ціною і ціною його активу на спотовому ринку, а різниця між
вказаними цінами називається базисом ф'ючерсного контракту.
Враховуючи те, що сучасна біржа вже давно перестала виконувати
функцію обігу реальних активів, вона все ж зберігає за собою функцію
ціноутворення завдяки забезпеченню торгівлі ф’ючерсними та опціонними
угодами, а також іншими інструментами фінансової інженерії, переважну
більшість яких об’єднує кілька спільних рис, а саме: строковість угод,
відсутність реальних активів, система гарантування.
Ф'ючерсні біржі нині перетворюються у свого роду епіцентр цінових
сигналів. Ціни, що встановлюються на біржі, слугують орієнтиром,
відправною точкою для ринків спотових товарів. Біржа є ринком контрактів і
в цьому сенсі, не пов'язуючи рух великої кількості товарів, вирівнює попит і
пропозицію, створює максимально еластичні за ціною перманентний попит і
пропозицію. Пропозиція реального виробника і попит реального споживача
сировини малоеластичні за ціною.
Виробник сировини не буде збільшувати виробництво, реагуючи на
незначні коливання біржової ціни так само, як споживач сировини також не
стане розширювати або скорочувати свої запаси через найдрібніші коливання
ціни. Тому коливання ціни, що виникли через розбіжність реального
попиту та реальної пропозиції, слабоеластичних за ціною, не
погашаються негайно, а перетворюються на різкі коливання ціни. Саме
біржовий попит і біржова пропозиція створюють механізм стримування
цінових коливань, запобігають різким перепадам цін на сировинні товари, що
стабілізує економіку загалом, дозволяє ринковій економіці мінімізувати
жорстке державне регулювання цін.
Біржова спекуляція є механізмом не роздування, а стабілізації цін.
Стабілізації цін стабілізації цін здійснюється через механізм біржових
спекуляцій, які передбачають гру на підвищення і на зниження цін і
включають в себе дії, що сприяють як реальному їх підвищенню, так і
реальному їх зниженню.
Дії "биків" і "ведмедів" за нормальних умов врівноважують одна одну,
що також сприяє стабілізації цін. Важливими чинниками стабілізації цін є
гласність укладання угод, публічне встановлення цін на початок і кінець
біржового дня (біржове котирування), зрідка обмеження денного коливання
цін межами, встановленими біржовими правилами. Істотну роль відіграють
також збір та обробка інформації, яку біржа надає в розпорядження своїх
членів, клієнтів і широкої публіки. Ця інформація стосується виробництва
 8

біржових товарів, динаміки попиту на них, наявності товару на біржових

складах, цін на біржових та не біржових ринках інших країн тощо.
Єдність біржового та небіржового ринків, організуюча роль біржі у
всій системі ринкового господарства найбільш явно проявляються саме в
процесі біржового та позабіржового ціноутворення. Хоча каналами біржі
проходить лише незначна частина біржових товарів, проте біржові
котирування роблять визначальний вплив на ціни небіржового ринку. Ці ціни
можуть відрізнятися від біржових котирувань, тому що умови та терміни
поставок на біржовому та небіржовому ринках можуть не збігатися, а
насиченість цих ринків пропозицією товарів може відрізнятися за сезонами
(наприклад, на ринку сільськогосподарської сировини). Але розриви
біржових і небіржових цін не можуть бути значними, оскільки завжди існує
можливість переливання частини товару з вільного (небіржового) ринку на
організований (біржовий) ринок, і навпаки.
Разом з тим, ціни вільного ринку проявляють у відомому сенсі
визначальний вплив на співвідношення біржових цін різних сортів товару.
Висока ліквідність і багатократний перепродаж біржового товару
припускають його уніфікацію, однорідність. Тим часом абсолютно
однорідних товарів не буває, кожен товар розрізняється десятками сортів.
Біржові правила передбачають: контракти фіксують лише базовий
сорт товару, і тільки його ціна котирується і публікується. Однак крім
базового сорту для виконання контрактів можуть використовуватися й інші
сорти, допущені біржовими правилами, до того ж постачання товарів більш
високих сортів (порівняно з базовим) сприяє надбавкам до ціни базового
сорту, а більш низьких сортів – до цінових знижок.
Механізм визначення надбавок до ціни і знижок з неї
встановлюється біржовими правилами – він фіксує розбіжності цін різних
сортів на небіржовому ринку на певну дату.
Таким чином, якщо біржові котирування мають стабілізуючий вплив на
загальний тренд динаміки цін, то ціни вільного ринку, поточні попит і
пропозиція на цьому ринку на товари конкретної якості і конкретного
виробничого призначення впливають на структуру біржових цін.
Тісна взаємодія цін біржового та небіржового ринків надає
стійкості всій системі ринкового ціноутворення. Також біржі сприяють
стабілізації грошового обігу та полегшення кредитування. Біржа збільшує
ємність грошового звернення. Вона є також однією з найважливіших сфер
докладання позикового капіталу, оскільки вона є надійним забезпеченням
позик (товари і цінні папери) і зводить ризик до мінімуму.
Ф’ючерсні ціни безперервно формуються в процесі здійснення
біржових торгів як в біржовому залі, так і через біржову електронну систему.
Необхідно зазначити про паралельність обох технологій торгівлі і незначні
розбіжності цін в обох системах. Нині всі професійні та непрофесійні
учасники на біржовому ринку мають змогу щоденно знайомитись з ціновою
 9

ситуацією на світових біржах з допомогою використання інтернет-ресурсів

даних бірж. Крім того, потужні фінансові інформаційно-аналітичні агентства
такі, як BLOOMBERG, REUTERS та інші займаються збором, обробкою та
розповсюдженням аналітичної інформації на професійному рівні.
Вид ф’ючерсних котирувань аналітичних видань та Інтернет-ресурсів
мають схожий характер і певну специфіку лише залежно від різних базових
активів. Проте всі вони ідентичні до біржових котирувань, які надаються
біржами.
Практично усі світові біржі забезпечують вільний доступ до
котирувальних цін на всі види контрактів за всіма існуючими на них
технологіями торгівлі. Адже в умовах формування ф’ючерсних цін бере
участь надзвичайно велика кількість спекулянтів та хеджерів з різних
куточків світу, що забезпечує формування справедливих ринкових цін і
визначає важливість і ефективність ф’ючерсного ціноутворення.
Не менш важливим фактором також є відсутність прямого державного
впливу на процеси ціноутворення на світових біржах. Крім того, державні та
саморегульовані органи біржового ринку чітко відстежують і
перешкоджають створенню будь-яких монопольних впливів на процеси
ціноутворення, що забезпечує рівноправність доступу до ринку всім
учасникам торгівлі та створення конкурентних умов для проведення
біржових операцій.

2. Принци формування цін на біржові товари

Теоретичне обґрунтування ринкового ціноутворення належить

американському вченому Маршалу, який поєднав теорію класиків
політекономії про визначальну роль витрат виробництва з теорією граничної
корисності попиту й пропозиції у формуванні ринкових цін.
Теорія граничної корисності стверджує, що ринкова ціна об’єкта
оцінювання прямо залежить від ступеня насиченості потреби в ньому.
Рівень ринкових цін формується через співвідношення попиту і
пропозиції, що коливаються навколо вартості через товарно-грошові
відносини. Ринок перевіряє корисність товарів і остаточно формує їх ціни.
Ринок і ціна взаємопов’язані категорії товарного виробництва. Але
визначальним є ринок, бо економічні відносини за умов товарного
виробництва знаходять своє реальне відображення, головним чином, через
ринок. Саме за посередництвом ринку виявляється динаміка цін та
закономірності тенденції розвитку майбутніх цін.
Отже, формування біржової ціни, виходячи з теорії ринку,
ґрунтується на співвідношенні попиту і пропозиції. Сама ж товарна біржа є
індикатором ринкової кон’юнктури, оскільки саме на ній пропозиція
безпосередньо стикається з попитом і це статистично фіксується.
 10

Пропозиція на товарному біржовому ринку – це такі обсяги

продукції (тільки товари, поіменовані в біржовому стандарті), які
товаровиробники або інші контрагенти ринку готові продавати за кожного
рівня ціни. Продукція знаходиться на складах біржі або у визначених такими
приміщеннях, а також може бути доставлена чи вироблена.
Загальні обсяги пропозиції продукції на товарній біржі формуються
за рахунок таких складових: залишок або товарний запас; обсяги
виробництва певного товару, які є основою угод з відтермінованою
поставкою (форвард); обсяги імпортних поставок.
Обсяги пропозиції на товарних біржових ринках характеризуються
рухливістю, яка залежить від системи факторів і перш за все таких, що
формують кон’юнктуру ринку певного товару чи групи товарів.
У разі зростання біржової ціни пропозиція має напрям до
максимального збільшення і характерним є зворотна тенденція у випадку
зниження ціни. Отже, між рівнем ціни і обсягом пропозиції існує пряма
функціональна залежність.
У ринкових умовах працює аксіома щодо функціональної залежності
пропозиції від рівня ціни, коли більш вищому рівню ціни відповідає більший
обсяг пропозиції на біржі. Однак ціна не єдиний фактор, що кардинально
впливає на обсяги пропозиції. Існує система факторів, яка за своєю
сукупністю може змінювати, обмежувати або підсилювати прояв функції
пропозиції від ціни.
До факторів, що обмежують виявлення функції пропозиції від ціни
належать:
 ціна пропозиції не може бути нижчою за рівень витрат на
виробництво товару;
 виявляється пряма залежність зростання обсягу пропозиції товару
від збільшення рівня його біржової ціни;
 ціна пропозиції будь-якого товару залежить від зміни рівня
біржових цін на інші поєднані з ним товари фізико-хімічних властивостей
товару, кількості продавців на біржі, темпів інфляції.
Попитом на товарному біржовому ринку є такі обсяги продукції
(тільки товари, поіменовані у біржовому стандарті), які готові купити
контрагенти.
Як існує за певних умов функція пропозиції від ціни, так існує і
функція попиту від ціни, що виявляється у прагненні придбати максимальні
обсяги товару за низького рівня цін та можливості обмежувати купівлю при
високих цінах.
Крім того, існують ситуації, за яких функція попиту від ціни не
спрацьовує. Це тоді, коли під час продажу товарів: потреба в них вже
насичена; вони з низькими споживчими якостями; за умов інфляції
відкритого типу; їх не можна замінити в споживанні.
Отже, підсумовуючи, можна стверджувати що:
 11

 ціна пропозиції товару на біржовому ринку, за якою продавець

готовий його реалізувати, сформована з огляду на рівень виробничих витрат,
бажану норму прибутку та скоригована на стан економічної і біржової
кон’юнктури;
 ціна попиту товару на біржовому ринку, за якою покупець
готовий його придбати, формується з огляду на його фінансові можливості та
рівень виробничої чи споживчої необхідності.
Співвідношення пропозиції і попиту формують так звану
рівноважну ціну, яка забезпечує його оптимальний рівень.
Для ефективного ведення біржового бізнесу завжди важливим є
питання про напрями руху цін на товари, які торгуються на товарній біржі в
короткостроковому (від одного дня до двох місяців), середньостроковому
(від 3–6 місяців до року) та довгостроковому (понад 1–2 роки) періодах.
На товарних біржах аналіз і прогноз цін здійснюються за
допомогою методів:
1) фундаментального;
2) технічного.
Мета їх використання одна – визначити напрям руху цін на біржовому
ринку, а методи реалізації – різні.
Так, фундаментальний метод ґрунтується на вивченні умов,
відповідно до яких функціонує ринок, а технічний – на визначенні його
ефективності.
Прихильники фундаментального аналізу збирають інформацію про
внутрішнє і зовнішнє виробництво, детально вивчають урядові звіти про
економічний стан, оцінюють політику держави стосовно товарних і
фінансових ринків, порівнюють ціни на різні види товарів та норми їх
споживання, відстежують зміни рівня інфляції.
Виходячи з аналізу цієї інформації, вони намагаються передбачити
ринкові ціни. Як правило, професійні учасники біржового ринку обізнані з
питанням впливу тільки типових фундаментальних факторів, діапазон яких
охоплює вплив показників як макро-, так і мікрорівня на ціни і можуть
передбачити їх рух.
Найбільш авторитетним з усієї сукупності фундаментальних факторів
на прогнозний рівень цін на товарному ринку є тенденції тих із них, що
безпосередньо впливають на рівень співвідношення попиту і пропозиції. При
цьому враховуються специфічні особливості окремих товарних ринків.
Фундаментальний аналіз повинен передбачити основні напрями
динаміки зміни ринкової ціни або, як ще називають це явище фінансові
аналітики, тренди. Головне призначення фундаментального аналізу –
формувати та передбачати майбутні коливання цін і курсів.
Методи фундаментального аналізу досить різноманітні. Аналітики
можуть використовувати під час аналізу інформації як звичайну інтуїцію, так
 12

і складні економетричні моделі на базі комп’ютерних програм. Цей вид

аналізу передбачає довгострокове спостереження за ринком.
Сучасні товарні, фондові та валютні біржі відіграють вирішальну роль
під час формування основних ринкових цін і курсів. Правила біржової
торгівлі, техніка торгів дозволяють установити причини та закономірності
виникнення багатьох явищ на ринку біржових товарів.
Прогнозування ринкової кон’юнктури стає досить достовірним. На
ринках сировини, капіталу та валюти існує кілька видів цін. Як правило, всі
вони щоденно публікуються у періодичних економічних виданнях. Це ціни
ф’ючерсних і опційних угод, спотові, форвардні ціни на реальні активи.
Таким чином, фундаментальний аналіз – це аналіз, що ґрунтується на
фундаментальних уявленнях про взаємодію попиту та пропозиції і основних
показниках внутрішньої вартості активів.
За умов глобалізованої економіки, під час здійснення аналізу факторів,
що впливають на формування попиту і пропозиції, а відповідно і
ціноутворення, необхідно враховувати тенденції, що відбуваються не тільки
в межах певного регіону країни, а й обов’язково в загальносвітовому
масштабі. Так, у разі здійснення фундаментального аналізу факторів, що
впливають на встановлення та рух цін на сільськогосподарську сировину,
серйозний вплив мають такі основоположні фактори, як зміни виробництва
та перехідних запасів, обсяги міжнародної торгівлі, зміни валютного курсу
тощо.
Для прогнозування короткотермінового руху цін на ф’ючерсному
ринку в біржовій діяльності успішно використовується технічний аналіз.
Влучно оцінив сутність цього аналізу відомий біржовий трейдер
Олександр Елдер, який сказав: «Технічний аналіз споріднений з
опитуваннями громадської думки. Це поєднання науки й мистецтва. Наукова
частина полягає у використанні статистичних методів і комп’ютерів; творча
частина – тлумачення отриманих даних».
Отже, технічний аналіз – це дослідження динаміки основних
показників ринку за допомогою графічних методів з метою прогнозування
майбутніх напрямів їх руху.
Сутність технічного аналізу тримається на статистичному
оцінюванні ціни, обсягів торгівлі та кількості відкритих позицій на
ф’ючерсному ринку.
Досвідчені аналітики біржового ринку технічний аналіз розглядають, з
одного боку, як графічне відображення соціально-технологічних процесів
ринку, а з іншого – як графічне відображення звичайних статистичних
процесів, побудованих на математичних моделях.
Технічний аналіз передбачає вивчення внутрішньої інформації бірж.
Слово «технічний» означає вивчення самого ринку, а не зовнішніх факторів,
що відображаються в динаміці ринку. Технічні аналітики намагаються
прогнозувати короткострокові зміни цін та курсів і на основі цього пронозу
 13

дають рекомендації щодо часу укладання угоди, конкретного контракту або

ринку загалом. На фінансових ринках світу вважають, що фундаментальний
аналіз дає відповідь на запитання «що?», а технічний відповідно – «коли?».
Найпопулярнішим інструментом технічних аналітиків є цінові графіки.
Побудова графіків зміни цін та курсів є одним із найдавніших та вдалих
методів. Багато графіків використовується фахівцями для виявлення
тенденцій ринку та точок зламу трендів.
Тренд – це тенденція або односпрямований рух ціни, що діє впродовж
певного неперервного періоду часу.
Засоби технічного аналізу можна поділити на чотири категорії:
1) зразки графіків цін;
2) метод дотримання тренду;
3) аналіз характеру ринку;
4) структурні теорії.
Отже, можна стверджувати, що, володіючи досконало засобами
технічного і фундаментального аналізу та використовуючи щоденну
інформацію консультаційних фірм з аналізу руху біржового та позабіржового
ринків товарів, цінних паперів, валюти, можна вдало використовувати
ф’ючерсний ринок для хеджування, спекулятивних операцій та
забезпечувати отримання прогнозованого прибутку.

3. Види цінових стратегій під час здійснення біржових операцій

Перед виходом на біржовий ринок кожний його учасник відпрацьовує

цінову політику, яка є основним елементом торговельної стратегії.
Через цінову стратегію продавець і покупець на біржовому ринку
досягають результативності й ефективності у своїй діяльності. У цьому
зв’язку питання визначення рівня ціни і факторів, згідно з якими вона
коливатиметься від мінімального її значення, визначеного витратами
виробництва, до максимального, що зумовлюється попитом на певний
продукт на біржі, є основним. Вплив попиту на визначення рівня ціни
визначальний і виявляється через економічні і психологічні фактори. Отже,
цінова стратегія формується під впливом системи факторів, основними з яких
є (рис. 4):
Згідно з розробленою на визначений період стратегію на товарному
біржовому ринку продавець досліджує і здійснює власну цінову політику.
Цінова політика кожного окремого продавця має певну специфіку, однак
загалом ґрунтується на існуючих типових напрямах.
Опрацьовується цінова політика продавцями для товару, який є в обігу
на біржовому ринку.
 14

Система - Входження на біржу з високим

факторів ступенем конкуренції продавців.
цінової - Максимізація прибутку від біржових
стратегії угод за повний період.
продавців на - Розширення своєї частки на
товарній біржі біржовому ринку за показником
«питома вага в обсязі угод».
- Завоювання біржового ринку за
показником «якості товару».
- Забезпечення «виживання» на
біржовому ринку

Рис. 4. Фактори впливу на цінову стратегію учасників біржового

ринку

Зрозуміло, що будь-яка цінова політика продавця продиктована

насамперед бажанням отримати максимальний прибуток та забезпечити
реалізацію продукції, але це йому не завжди вдається, незважаючи на чітко
продуману цінову політику (рис. 5).

«Ціновий лідер» «Цільовий прибуток» «Слідування у

Впливає на формування Ціни встановлюються фарватері»
рівня ціни, усуваючи для забезпечення Стратегія іти в руслі
конкурентів лідера на ринках
цільового прибутку

«Атака» «Проникнення на
Розширення обсягів та біржу»
зниження ціни Напрями Товар продається за
цінової нижчою ціною, ніж в
політики інших учасників
«Ціновий образ»
Політика створення
уявлення, що товар має «Зняття вершків»
нижчу ціну ніж у новий товар на
конкурента монопольному ринку
«Середні витрати плюс
продається за
прибуток»
завищеною ціною
«Відчутна цінність» Політика цін, яка
забезпечує однаковий
рівень прибутку для
всього асортименту
товарів

Рис. 5. Напрями цінової політики, які продавці використовують на

біржовому ринку
 15

Загалом продавці, загалом, використовують у своїй діяльності цінову

політику, що ґрунтується на широкому спектрі як типових, так і отриманих з
власного практичного досвіду.