Візантія – осередок науки і розвитку техніки доби раннього середньовіччя

Загальні відомості
Візантійська імперія — пізньоантична та середньовічна держава, що виникла
внаслідок розділу Римської імперії на східну та західну частини.
Кордони Візантії постійно змінювалися, пройшовши через кілька циклів
занепаду та відновлення. Під час правління Юстиніана I (527—565) імперія
досягла найбільшого територіального розмаху після падіння Заходу, відвоювавши
більшу частину історично римського західного узбережжя Середземного моря,
включаючи Африку, Італію та Рим, який вона утримувала більше двох
століть. Візантійсько-сасанідська війна 602—628 років виснажила ресурси
Візантії, і під час ранніх мусульманських завоювань у VII столітті вона втратила
свої найбагатші провінції — Єгипет і Сирію — на користь Праведного халіфату.
Пізніше імперія втратила Африку на користь Омеядів у 698 році, перш ніж настала
доба стабілізації завдяки династії Ісаврів.
Вперше Візантія ліквідована під час Четвертого хрестового походу в 1204 році,
коли Константинополь розграбований латинянами, а території, якими раніше
керувала імперія, розділені на конкуруючі візантійські грецькі та латинські
області. Незважаючи на остаточне відновлення Константинополя в 1261 році,
Візантійська імперія вже залишалася тільки регіональною державою протягом
останніх двох століть свого існування. Решта її територій поступово анексовані
османами під час візантійсько-османських війн протягом 14-го та 15-го століть.
Друге падіння Константинополя під владу османів у 1453 році означало кінець
Візантії. Біженці, які тікали з міста після його захоплення, оселилися в Італії та
інших частинах Європи, допомагаючи розпочати епоху Відродження.

Основні здобутки у розвитку науки та техніки

Освіта
Оптика
Інженерія
Медицина
Математика і астрономія
Технології військового мистецтва

Освіта
У Візантії існували навчальні заклади, створені ще в античну епоху в Афінах,
Александрії, Антіохії, а також нові – у Константинополі, Бейруті, Дамаску. Так,
425 р. у Константинополі була заснована вища імперська школа Аудіторіум (від
лат. «аudire» – слухати). З XI ст. її почали називати Магнавра або Золота палата
відповідно до назви одного з приміщень імператорського палацу, де вона
розташовувалася. У Магнаврі викладачі були державними службовцями, які
отримували платню від імператора. Саме тут з’явилися кафедри, як об’єднання
вчених різних наук, які очолювалися консулами філософії. Таким чином,
навчальні заклади стародавніх цивілізацій передували появі середньовічних
університетів.
 Оптика
У ХІІІ ст. у Візантії поширюється виробництво оптичного скла. Це сприяло
виготовленню окулярів, підзорної труби, мікроскопа та започаткуванню
теоретичних основ оптики.

Інженерія
Основні напрямки інженерії Візантії включали в себе:

Будівництво та архітектура: Візантійські інженери відомі своїми

величезними спорудами, такими як церкви, палаці, фортеці та водогони. Один з
найвідоміших прикладів - Храм Святої Софії в Константинополі, який зберігався
як один з найбільш вражаючих архітектурних шедеврів.

Оборонні споруди: Візантійські інженери розробляли складні оборонні системи,

такі як стіни, фортеці, вежі та валові укріплення, що допомагали захищати міста
від ворожих нападів.

Гідротехніка: Візантійці майстерно використовували гідротехнічні системи,

такі як акведуки, фонтани, канали та системи водопостачання для забезпечення
міст з водою.

Медицина
Одним з найважливіших досягнень Візантійської медицини було створення
системи госпіталів. Ці установи були призначені для лікування хворих, а також
для проведення наукових досліджень у сфері медицини. У цих госпіталях
працювали лікарі, фармацевти та інші медичні працівники.

Візантійські лікарі також активно вивчали та практикували медичні знання,

успадковані від стародавніх греків та римлян. Вони вивчали анатомію, фізіологію
та лікувальні методи. Значний внесок у розвиток медицини внесли такі видатні
візантійські лікарі, як Оріфасій, Аетій Аміда та Павел Егінет.

Також важливим аспектом візантійської медицини була її зв'язок з релігією та

церковними установами. Візантійські лікарі часто співпрацювали з монастирями
та церквами, де проводилися лікувальні процедури та розроблялися ліки.

Математика і астрономія
Геометрія: Візантійські математики продовжували розвивати геометрію,
основану на роботах класичних грецьких вчених, таких як Евклід і Архімед. Вони
досліджували властивості геометричних фігур, складали нові теореми та методи
розв'язання задач. Папірій, зокрема, вніс вагомий внесок у геометрію, розвиваючи
методи обчислення площі та об'єму фігур.
 Алгебра: Візантійські математики також займалися алгеброю. Вони розвивали
методи розв'язання рівнянь, вивчали властивості чисел та складали таблиці
числових значень. Багато математичних праць того часу були призначені для
практичних потреб, таких як облік та фінанси.

Астрономія та космологія: Візантійські астрономи спостерігали за рухом

небесних тіл і складали астрономічні таблиці для передбачення сонячних та
місячних затемнень, фаз місяця та інших астрономічних явищ. Вони також
вивчали питання космології та природи Всесвіту.

Теорія чисел: Візантійські математики також зацікавлені у вивченні

властивостей чисел, таких як простість, ділення та факторизація. Вони розвивали
методи криптографії та шифрування, які мали важливе значення в дипломатії та
військовій справі.

Технології військового мистецтва

Візантійська імперія славилася своєю військовою майстерністю та
стратегічним мисленням. Розвиток технологій військового мистецтва у Візантії
був зумовлений потребами імперії в захисті своїх територій та розширенні впливу.
Ось деякі ключові аспекти цього розвитку:

Фортефікації: Візантійці вдосконалили систему фортець, що дозволило їм

ефективно оборонятися від ворожих нападів. Вони будували міцні стіни, вежі,
оборонні башти, а також використовували засоби оборони, такі як рови і
заглиблені водні відкриті ставки перед містами.

Військова техніка: Візантійські інженери розробляли та вдосконалювали

військову техніку, таку як катапульти, машина баліста, арбалети та інші види
гармат.

Стратегічне мислення: Візантійці відомі своїм високим рівнем стратегічного

мислення. Вони розробляли складні військові плани, використовуючи різноманітні
тактичні прийоми, такі як відволікаючі маневри та внутрішні розвідувальні
операції.

Морська сила: Значний акцент був покладений на розвиток військової флотилії.

Візантійці вдосконалили кораблі та тактику морських боїв, що дозволило їм
контролювати ключові морські маршрути та вести успішні експедиції.