Зміст економічного кругообігу

Кругообіг економічної діяльності — це спрощена модель основних економічних

взаємозв’язків в економічній системі. Ця модель дає загальне уявлення про те, як економічні
суб’єкти взаємодіють на різних ринках, обмінюючись товарами та послугами, виробничими
ресурсами (також відомими як чинники виробництва) і грошима.

Економіка розвинених країн організована навколо системи індивідуальних ринків, де ціни на

товари та послуги визначають через взаємодію покупців і продавців. Роль покупців і
продавців виконують ринкові суб’єкти: домогосподарства та фірми.

Домогосподарства — це окремі особи або родини, що як споживачі купують товари й

послуги у фірм, а як власники ресурсів продають фірмам виробничі ресурси.

Фірми, що прагнуть отримати прибуток, — основні виробничі одиниці в ринковій

економіці, які купують ресурси та продають товари й послуги.

Модель кругообігу демонструє взаємодію домогосподарств і виробників на ринках товарів, а

також факторів виробництва (ресурсів). На ринку виробничих ресурсів продаються всі
виробничі товари й послуги, що потрібні фірмам для виробництва інших товарів і послуг.
Отже, покупцями на цьому ринку е фірми. На ринок споживчих товарів і послуг виходять
фірми з товарами й послугами для споживачів.

На ринку зустрічаються ринкові суб’єкти з метою реалізації своїх інтересів.

Кінцева мета домашнього господарства — це найбільш повне задоволення різноманітних

потреб (фізіологічних, соціальних, індивідуальних, групових, суспільних). Усі ці потреби —
споживчі. Якщо їх задовольняють через ринковий обмін, то ці потреби економічні. Ринок
припускає, що за товари й послуги споживач (домашнє господарство) має заплатити гроші.
Отже, домашнє господарство повинне мати доходи. Основні доходи домашнього
господарства: заробітна плата, пенсії, дивіденди (доходи власників акцій). Фірми
(підприємства) являють собою самостійні господарські одиниці різних форм власності, різних
напрямків діяльності, що об’єднали економічні ресурси для виробництва товарів і послуг із
метою отримання комерційної вигоди, а саме — отримання прибутку.

Спочатку фірми й домашні господарства зустрічаються на ринку виробничих ресурсів.

Домашні господарства мають окремі види виробничих ресурсів (природні, капітальні,
трудові). Ці ресурси є або в недостатній кількості, або не мають повного набору ресурсів, щоб
здійснити виробництво. Тому домашні господарства виходять на ринок виробничих ресурсів
як продавці. На ринку є покупці (підприємці, що нагромадили достатню кількість грошей і
згодні ризикнути, вклавши їх у виробництво). Підприємці відкривають фірми. Тому
покупцями на ринку виробничих ресурсів є фірми. На ринку відбуваються такі потоки:
домашнє господарство продає виробничі ресурси, отримуючи доходи (заробітну плату, ренту,
дивіденди, відсоток, підприємницький дохід). Фірма при цьому купує виробничі ресурси в
певній пропорції, здійснюючи плату за ресурси (це її витрати).

Далі процес обміну переривається. Фірма здійснює виробничу діяльність: раціонально з’єднує
куплені виробничі ресурси та виробляє товари й послуги. При цьому фірма мас реалізувати
конкурентні переваги, що виражається або в якісних характеристиках товарів і послуг, або в
більш низьких цінах.

Наступна зустріч домашніх господарств і фірм відбувається на ринку споживчих товарів і

послуг. Роль ділових фірм полягає в тому, щоб постачати товари й послуги, яких бажають
домогосподарства, та отримати в процесі цього дохід. Фірми як продавці пропонують
різноманітні товари й послуги, а домашні господарства прагнуть їх купити, витрачаючи
споживчі доходи, отримані в першому акті кругообігу. Фірма прагне так продати свої товари
й послуги, щоб відшкодувати витрати на придбання виробничих ресурсів та отримати
прибуток. Фірма має обчислити свій дохід, помноживши кількість проданих товарів чи
наданих послуг на їхню ціну: TR = P*Q.

Мал. 1. Ринковий кругообіг за участю держави

Прибуток — це різниця між доходом від продажу й витратами на придбання всіх виробничих
ресурсів: П=TR-ТС.

Наприкінці другого акту обігу реалізовано цілі ринкових суб’єктів. Домашні господарства
придбали товари й послуги для задоволення своїх потреб. Фірми отримали прибуток, що
дасть змогу в подальшому виробничому процесі виробити ще більше товарів і послуг та знову
отримати прибуток. Підприємці (власники приватних фірм) отримують плату за свій
виробничий ресурс — підприємницькі здібності у вигляді частини прибутку. На цей дохід
вони купують споживчі товари й послуги для задоволення своїх потреб.

Обмін між виробниками та споживачами певних товарів і послуг прискорюють гроші й тим
самим допомагають реалізувати особисті інтереси кожного суб’єкта ринкових відносин
(домогосподарств та фірм).

Гроші виникли дуже давно. За натурального обміну цінність товару виражається через річ, на
яку його можна обміняти. Із розширенням кола вироблених людьми товарів гроші поступово
стали єдиним мірилом цінності всіх товарів. Запровадження грошей полегшило та прискорило
обмін, а отже, надало поштовх усьому економічному прогресу людства.

Гроші розглядають як унікальний товар, що виконує функцію загального еквіваленту товарів

та послуг і виступає засобом обігу, мірою їх вартості та засобом нагромадження.

На першому етапі аналізу ми абстрагувалися від ще одного ринкового суб’єкта — держави.

Однак ви вже знаете, що в сучасній ринковій економіці держава активно виконує регулюючу
функцію.

Держава представлена у вигляді установ, діяльність яких забезпечується за рахунок

фінансування з державного бюджету (за рахунок податків). Державні міністерства, відомства,
комітети як ринкові суб’єкти потребують товарів і послуг, отримують певні доходи,
витрачають фінансові кошти. На ринку ресурсів держава закуповує послуги спеціалістів,
землю під будівництво тощо. Держава в ринковій економіці виконує функцію регулювання
соціально-економічних процесів: забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки; розвиток
соціальної інфраструктури, зокрема освіти, охорони здоров’я, науки, транспорту;
забезпечення соціальних гарантій в галузі трудового права; розробка стимулів для охорони
навколишнього середовища.

У ринковому кругообігу в державну скарбницю надходять податкові платежі від

домогосподарств та фірм відповідно до чинного податкового законодавства. Держава надає з
бюджету субсидії виробникам із метою підтримки певних напрямків виробництва споживчих
товарів та послуг. Грошові потоки від держави до домогосподарств спрямовуються у вигляді
трансфертних платежів. Трансферти — це потоки, які не мають зворотних потоків праці,
товарів та послуг, тобто стипендії, пенсії, виплати в разі безробіття тощо.

Умовно взаємозалежність між ринковими суб’єктами стосовно раціонального розподілу

ресурсів, товарів і послуг можна представити певною моделлю (мал. 1).

Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів планової економіки мас особливості, які зумовлені
специфічною роллю держави. Держава є єдиним власником усіх ресурсів і товарів. Держава,
володіючи всіма ресурсами, постачає їх підприємствам, що випускають продукцію, яка теж є
власністю держави.

Обсяг продукції, її якість та структуру визначено державними плановими органами.

Домогосподарства, продаючи свою робочу силу державі, отримували доходи у вигляді
заробітної плати, яку витрачають на державному ринку товарів та послуг. Таким чином, усі
акти купівлі-продажу мають умовний характер. Держава повністю регулює всі потоки
кругообігу, тому доцільно ринки товарів та послуг, ринок ресурсів розглядати як
«псевдоринки».

Крива́ виробни́ чих можли́ востей поєднує кілька значень можливості

одночасного виробництва двох благ з урахуванням наявності ресурсів, що витрачаються на
виробництво цих продуктів.

Опис кривої:

• Обмеженість ресурсів примушує робити вибір способу використання цих ресурсів для
задоволення потреб. Економіка — це наука про вибір в умовах обмеженості ресурсів.
• Обмеженість ресурсів вимагає прийняття рішення щодо вибору способу їх використання як
на індивідуальному рівні, так і на рівні державної політики.
• Альтернативна вартість (вартість втраченої можливості) — це є вартість найкращої (після
обраної) альтернативи, від якої треба відмовитися через здійснений вибір іншої альтернативи.
Оцінка вибору та альтернативної вартості є суб'єктивною.
• Усі економічні рішення повинні враховувати альтернативну вартість.
• Крива виробничих можливостей (КВМ) — сукупність різних варіантів комбінацій виробництва
двох товарів при повному використанні наявних ресурсів. Економіка повної зайнятості і
повного обсягу виробництва вимушена жертвувати випуском одних видів товарів та послуг,
щоб досягти збільшення виробництва інших.