МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

Харьківский національний університет

імені В. Н. Каразіна
2020
Презентація з дисципліни «Міжнародне публічне право
(основні галузі)
на тему №2 «Право міжнародних організацій»:
Організація ісламського співробітництва

Виконала: студентка ІІІ курсу

юридичного факультету групи ЮМП-31
Чмихало Анастасія
Перевірив: Воєводін Ігор Сергійович
 Організація ісламського співробітництва
(до 28.06.2011 — Організація Ісламська конференція, ОІК) —
найбільш впливова міжнародна урядова ісламська
організація, заснована 29.09.1969 з метою ісламської
інтеграції, боротьби проти колоніалізму та расизму.
Заснування ОІС
• Організація ісламського співробітництва заснована 25
вересня 1969 року на Конференції глав мусульманських
держав у Рабаті з метою забезпечення ісламської
солідарності в соціальній, економічній і політичній сферах,
боротьби проти колоніалізму, неоколоніалізму й расизму та
підтримки Організації звільнення Палестини. Статус
спостерігачів мають Боснія і Герцеговина, 
Центральноафриканська Республіка, Російська Федерація, а
також Національно-визвольний фронт Філіппін Моро й ряд
організацій (ООН, Рух неприєднання тощо). Штаб-квартира
організації знаходиться в Джидді (Саудівська Аравія).
 • Організація Ісламського співробітництва є
найбільшою й найвпливовішою офіційною урядовою
мусульманською міжнародною організацією. У цей
час об'єднує 57 країн із населенням близько 1,2 млрд
людей. Спочатку до її складу входили 25 держав Азії
й Африки та Організація звільнення Палестини.
Мета створення ОІК: співробітництво між
мусульманськими державами, спільна участь у
діяльності на міжнародній арені, досягнення
стабільного розвитку країн-учасниць.
Керівні органи ОІС
• Керівні органи ОІС: зустріч королів, глав держав і урядів (саміт), конференція міністрів
закордонних справ, генеральний секретаріат і допоміжні органи (Стаття 3 Статуту ОІС).
Зустріч королів, глав держав і урядів (саміт) обумовлює спільну політику
мусульманських держав. Подібні зустрічі проводяться раз на три роки. Конференція
міністрів закордонних справ проводиться щорічно. При необхідності скликаються
позачергові конференції. Генеральний секретаріат є виконавчим органом ОІС. Головою
секретаріату є Генеральний секретар, що обирається конференцією Міністрів
закордонних справ на чотирирічний термін. Повноваження Генерального секретаря
можуть бути продовжені тільки один раз. У генерального секретаря чотири заступники: з
політичних питань, з науки й технологій, з економічних питань, із соціальних,
культурних та інформаційних питань. Крім заступників є директор кабінету, що організує
чисто технічну роботу секретаріату.
• У складі Генерального секретаріату діє ряд відділів: соціально-економічний, з науки й
техніки, у справах Азії, у справах Африки, з міжнародних питань, інформації, із прав
людини й справ релігійних меншин, у справах мусульманських неурядових організацій
тощо.
 • Зараз ОІС переживає період модернізації. У
цьому зв'язку, на черговому саміті ОІС у Дакарі
(Сенегал) у березні 2008 року був прийнятий
новий Статут Організації.
• 28 червня 2011 рішенням 38-ї сесії Ради міністрів
закордонних справ ОІС, що відбулася в Астані
Організація ісламська конференція
перейменована в Організацію ісламського
співробітництва (ОІС).
Мета ОІС
• На першій зустрічі у верхах країн - членів ОІС основними завданнями організації були проголошені:
·        мобілізація зусиль мусульман на боротьбу за звільнення мусульманських святинь, які знаходяться
в Східному Єрусалимі;
·        боротьба проти анексії Ізраїлем Єрусалиму.
• Однак поступово коло завдань було суттєво розширено І вже у Статуті ОІС (1972) проголошувалось,
шо діяльність організації спрямована на досягнення наступних цілей:
·        зміцнення ісламської солідарності;
·        підтримка боротьби мусульман "на захист своєї честі, незалежності та національних прав";
·        розвиток співробітництва країн-членів в економічній, соціальній, культурній та науковій сферах;
·        боротьба за досягнення миру та безпеки у всьому світі на основі справедливості;
·        координація зусиль з охорони ісламських святинь; підтримка законних прав арабського народу
Палестини;
·        діяльність з викоренення расизму і колоніалізму у будь-яких їх формах;
·        створення сприятливої атмосфери для досягнення взаємопорозуміння та налагодження
співробітництва між державами - членами ОІС, з одного боку, і рештою держав світу - з іншого.
Структура організації
• 1.         Конференція глав держав та урядів мусульманських країн.
• 2.         Конференція міністрів закордонних справ.
• 3.         Генеральний секретаріат.
• Конференція глав держав та урядів у складі керівників держав та урядів країн-членів є вищим керівним органом ОІК.
Скликається один раз на три роки (з 1981 р.). Усього було проведено вісім таких конференцій.
• Конференція міністрів закордонних справ є робочим органом, який проводить свої засідання щорічно. До кола його обов'язків
входить:
• ·        контроль за ходом реалізації рішень, прийнятих на конференції глав держав та урядів;
• ·        розгляд поточних політичних, економічних, соціальних, релігійних та міжнародних проблем;
• ·        затвердження бюджету Генерального секретаріату та інших органів ОІК.
• Генеральний секретаріат створений згідно з рішенням конференції 1970 р. міністрів закордонних справ у Джидді, є постійно
діючим виконавчим органом ОІК. Його очолює Генеральний секретар, який призначається на чотири роки.
• Генеральний секретар має чотири заступники:
• ·        з політичних питань;
• ·        з юридичних питань та питань, пов'язаних зі  становищем мусульманських громад у державах - нечленах ОІК;
• ·        з питань інформації та культури;
• ·        з питань економіки, науки і техніки.
• У складі Генерального секретаріату діє низка відділів: соціально-економічний; з питань науки та техніки; у справах Азії; у
справах Африки; з міжнародних питань; інформації; з прав людини та релігійних меншин; з питань мусульманських неурядових
організацій та ін.
• Офіційними мовами ОІС є арабська, англійська та французька.
• У травні 1980 р. було створено постійний Комітет міністрів, до складу якого входить 11
міністрів країн - учасниць та Генеральний секретар.

• Компетенція Комітету міністрів:

• ·        розгляд будь-якої надзвичайної ситуації або ж кризи, щб стосується однієї із країн -
членів ОІС;
• ·        вирішення конфліктів та суперечок, що мають місце між мусульманськими країнами;
• ·        виконання доручень Конференції міністрів закордонних справ.

• ОІС та ООН. З 1975 р. ОІС має_статусспостерігачів ООН. На XXXVI сесії Генеральної

Асамблеї ООН ухвалено резолюцію «Про співпрацю між ООН та ОІС» , в якій
наголошувалось на необхідності створення спеціального механізму для координації дій
сторін.
До складу ОІК (на січень 1997 р.) входять 14 комітетів:
• 1.         Комітет з питань Єрусалиму.
• 2.         Постійний комітет з питань інформації та культури.
• 3.         Постійний комітет з торговельно-економічного співробітництва.
• 4.         Постійний комітет з науково-технічного співробітництва.
• 5.         Ісламський комітет миру.
• 6.         Ісламський комітет з питань економіки, культури та соціальних проблем.     
• 7.         Постійний комітет з фінансових питань.
• 8.         Контрольно-фінансовий комітет.
• 9.         Спеціальний комітет з Афганістану.
• 10.       Комітет ісламської солідарності з народами Сахеля.
• 11.       Шестисторонній міністерський комітет з мусульманам Філіппін.
• 12.       Шестисторонній міністерський комітет з Палестини.
• 13.       Контактна група з Боснії та Герцеговини.
• 14.       Контактна група з Джами та Кашміру.
Самостійні організації при ОІС
• При ОІК діє ціла низка спеціальних організацій, які умовно можна розділити на дві групи:
• ·        організації, які фінансуються за рахунок бюджету ОІК і членство в яких автоматично
отримали всі країни - учасниці ОІК;
• ·        організації, що діють у межах ОІК, але мають окремий бюджет і до яких держави -
члени ОІК можуть приєднуватись за бажанням.
• До першої групи відносяться Центр статистичних економічних та соціальних досліджень
(Анкара); Центр вивчення історії ісламу, ісламського мистецтва та культури (Стамбул);
Ісламський центр професійно-технічної підготовки та досліджень (Дакка); Ісламський
центр розвитку торгівлі (Касабланка); Ісламська організація з науки, технологій та
розвитку (Джидда); Центр ісламського права (Джидда); виконавчий комітет Фонду
ісламської солідарності (Джидда); Фонд Єрусалиму (Джидда); Міжнародний комітет з
охорони ісламської спадщини (Стамбул).
• До складу другої групи входять Ісламський банк розвитку (Джидда); Ісламська організація
освіти і культури (Раббат); Міжнародне ісламське агентство новин (Джидда); Організація
радіомовлення ісламських країн (Джидда).
Організація ісламського співробітництва визнала Східний Єрусалим столицею
Палестини.
Єрусалим – столиця Ізраїлю
• Організація ісламського співробітництва (ОІС), в яку входять 57 мусульманських держав, погодилася визнати
Східний Єрусалим столицею Палестини на позачерговому саміті в Стамбулі. Зазначають, що прийняте рішення
є відповіддю на недавнє визнання президентом США Дональдом Трампом Єрусалима столицею Ізраїлю (6
грудня 2017 року). Внаслідок рішення Трампа, США перенесли своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалима.
Незабаром після рішення Трампа президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган закликав міжнародну спільноту
визнати Єрусалим столицею палестинської держави. У зв'язку із цим він скликав позачерговий саміт ОІС.
• Раніше Ліга арабських держав (ЛАД) виступила проти рішення Трампа про визнання Єрусалима столицею
Ізраїлю, оскільки це може призвести до посилення насильства в регіоні. У заяві ЛАД, яке було прийнято за
підсумками засідання в Каїрі, йдеться, що рішення Трампа - "небезпечне порушення міжнародного права". У
документі воно називається недійсним, що не має юридичної сили. На думку арабських держав, рішення
"підсилює напруженість, розпалює гнів і загрожує втягти регіон в більше насильство і хаос". Ліга має намір
домогтися, щоб Рада безпеки ООН скасувала дії Трампа. Про економічні санкції щодо США в заяві не йшлося.
Раніше голова МЗС Лівану Джебран Басіль закликав арабські країни ввести економічні санкції проти США через
рішення Трампа. Голова МЗС Палестини Ріяд аль-Малікі заявив, що країна відмовиться від посередництва США
у вирішенні конфлікту з Ізраїлем.
Крім того, як повідомляє The Times of Israel, прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що "не готовий
приймати подвійні стандарти" в питанні визнання Єрусалима від країн Євросоюзу. "Я чую звідти голоси, які
засуджують історичну заяву президента Трампа, але я не чую засудження ракет, запущених в бік Ізраїлю", - сказав
він.
Важливі рішення
• Каїрська декларація прав людини в ісламі — регіональний теоцентричний 
міжнародно-правовий документ у сфері прав людини. Каїрська декларація прав
людини прийнята 5 серпня 1990 р. в Каїрі, після схвалення на 19-й конференції
міністрів закордонних справ держав-членів Організації Ісламського співробітництва.
• У теоцентричних концепціях права́ людини найтіснішим чином пов'язані з
божественною силою. Їх прихильники вважають, що Бог не тільки створив людину, а
й наділив її певними правами і свободами. Перелік і опис цих прав містять як
релігійні доктрини, так і священні книги.
• У 1981 році ісламськими богословами був розроблений документ під назвою «Права́
людини в ісламі», який ліг в основу прийнятої 1990 року Каїрської декларації прав
людини в ісламі.
• Каїрська декларація заснована на принципах ісламу та ісламського права і
проголошує рівність людей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігійних
 переконань, соціального статусу та ін. 
Основні положення Каїрської Декларації прав людини в ісламі :
• Всі люди утворюють одну сім'ю, члени якої об'єднані покорою Господу і є нащадками Адама.
• Всі люди є слуги Господні, і найбільш улюблені ним ті, які найбільш корисні іншим його слугам, і ніхто не має переваги над
іншими людьми, хіба що в благочесті і добрих справах.
• Життя є даром Господа, і право на життя гарантовано кожному.
• Жінка рівноправна з чоловіком в людській гідності й наділена як правами, так і обов'язками; вона має свій самостійний 
цивільний статус і фінансову незалежність, а також право зберігати своє ім'я та рід. Чоловік відповідає за добробут і
благополуччя родини.
• Здобуття знань є обов'язком, а забезпечення освіти — зобов'язанням суспільства і держави.
• Іслам — релігія первозданної чистоти.
• Лихварство (араб. ‫ربا‬ ribā) суворо заборонено.
• Всі люди рівні перед законом без якої-то не було б різниці між правителями і керованими.
• Не може бути злочину чи покарання, якщо тільки вони не передбачені в шаріаті.
• Кожен має право на вільне вираження своєї думки таким чином, щоб це не суперечило принципам шаріату.
• Влада — це довіра; і зловживання нею або умисне її використання абсолютно неприпустимі в інтересах забезпечення гарантій
основних прав людини.
• Ісламський шаріат є єдиним джерелом для тлумачення або пояснення будь-яких статей цієї Декларації.
• Іншими ісламськими документами в галузі прав людини є: Загальна ісламська декларація прав людини (1981), Арабська хартія
прав людини (1994), Пакт про права дитини в ісламі (2005).
Україна та ОІС
• У 2014 важливим був візит Мустафи Джемілева до штаб-квартири Організації ісламського співробітництва (ОІС) у Джидду
(Саудівська Аравія) та його зустріч із Генеральним секретарем цього об’єднання, Ійядом аль-Мадані. Зустріч відбулася 10 квітня за
ініціативою самого Ійяда аль-Мадані, на якій були присутні й голови структурних підрозділів організації. Меджліс
кримськотатарского народу скерував у секретаріат ОІС лист із проханням про підтримку забезпечення прав кримськотатарського
народу. У відповідь Ійяд аль-Мадані, серед іншого, запропонував Мустафі Джемілеву посприяти входженню України до складу ОІС.
Сама ОІС, яка існує з 1969 року (до 2011 — Організація Ісламська конференція), сьогодні об’єднує 57 країн, головним чином тих, де
іслам визнано державною релігією. Входять до складу ОІС як спостерігачі й держави зі значними мусульманськими меншинами,
зокрема й Росія.
• Уже 18 березня 2018 року колишній Президент України Петро Порошенко провів зустріч з Віце-прем’єр-міністром, міністром
закордонних справ Кувейту шейхом Сабахом Халідом Аль-Хамадом Ас-Сабахом.
— Глава держави висловив вдячність кувейтській стороні за підтримку ініціатив України в рамках міжнародних організацій та
висловив сподівання на подальше плідне співробітництво в цьому напрямі, — йдеться в повідомленні прес-служби Президента
України.
Зі свого боку шейх Сабах Халід Аль-Хамад Ас-Сабах високо оцінив внесок України як непостійного члена Ради Безпеки ООН
протягом 2016–2017 років у справу підтримання миру та безпеки в світі, а також захисту прав людини.
Петро Порошенко звернувся до кувейтської сторони з проханням підтримати намір України отримати статус спостерігача в
Організації ісламського співробітництва. Він підтвердив прагнення України розвивати стабільні та конструктивні взаємини з країнами
арабського світу та підкреслив безальтернативність розв’язання регіональних конфліктних ситуацій шляхом мирних переговорів.
Сторонами була підтверджена необхідність подальших міжнародних зусиль для забезпечення дотримання основоположних принципів
міжнародного права, передусім щодо поваги до територіальної цілісності та суверенітету держав. Співрозмовники привітали
досягнуту домовленість щодо лібералізації візового режиму для громадян України та обговорили питання регіональної безпеки.
Висновки
• Діяльність ОІС за роки її існування, зазначалося у ході
конференції у верхах у 1994 р. у Марокко, стала
багатогранною, пройшовши шлях від трагедії Аль-
Акси до налагодження економічного,торговельного та
культурного співробітництва між країнами-членами,
діяльності, спрямованої на мирне вирішення конфліктів
та суперечок між мусульманськими країнами. Однак
відсутність економічної та політичної стабільності у
самих мусульманських країнах, згуртованості країн-
членів на міжнародній арені ослаблюють позиції ОІС
як впливового фактору у сучасній системі міжнародних