Дослідження геніальності

Підготувала Чиріна Дарина, ДП-20-1

Теорії щодо
дослідження Патологічні теорії
геніальності умовно
можна розділити Психоаналітичні теорії
на:
Теорії якісної переваги
Теорії кількісної
переваги
Патологічні теорії
Патологічні теорії пов'язують геніальність з безумством, недоумством, "расовою
дегенерацією", занепадом фізіологічних функцій особи
До таких висновків дійшли Арістотель і Платон, які вивчали особливості марення дуже
розумних людей
На думку В. Ланж-Ейхбаума, який вивчив 800 біографій відомих людей, патологічний стан
підвищує емоційну сенситивність, ослаблює самоконтроль, що призводить до
пригніченості, примушує людину до гіперкомпенсації. У комплексі це сприяє підвищенню
креативності
Надалі було доведено, що рівень психічного здоров'я геніїв далекий від норми
Психоаналітичні теорії
Психоаналітичні теорії розглядають геніальність як один з психологічних захистів
(сублімацію)
Згідно з цим підходом, творчість є компенсаторною відповіддю на психологічні або
фізіологічні проблеми
За іншою точкою зору розглядають геніальність як норму. Тобто стверджують, що генії не
відрізняються по рівню розвитку здатностей від інших людей, а відрізняються лише тим,
що знаходять інше застосування своїм здатностям під впливом дуже сильної мотивації
Теорії якісної переваги
Теорії якісної переваги визначають геніальну людину як особливу, відмінну від решти,
наділену креативним інтелектом, тобто здатністю породжувати не тільки суб'єктивне, а і
об'єктивно нове
Основна відмінність від перших двох теорій: вчені беззаперечно вважають геніальну
людину більш розвиненою, ніж звичайні люди
Теорія кількісної переваги
Теорії кількісної переваги вважають геніальність досягненням верхньої межі
здібностей, які спочатку властиві багатьом, вле переважно не отримують
мотиваційного або освітнього підкріплення
Емпіричних доказів правильності жодної із цих
теорій досі не отримано, і геніальність
розглядають як полідетерміноване явище
 Г. Гельвецій вважав геніїв "шедевром випадку",
розуміючи під цим успішний збіг обставин:
економічних, політичних, педагогічних умов
Геніальність в період розвитку

Просвіти (XVII-XVIII Д. Дідро наголошував на наявності спадкових

передумов геніальності
ст.)
Г. Лейбніц вважав, що художня творчість потребує
"простору уяви" (екстазу, інтуїції), а наукова -
підпорядковано раціональному методу

І. Кант дійшов до висновку, що наука підпорядкована

не тільки волі випадку, велику роль грає також
обдарованість вченого
 І. Кант

Г. Гельвецій Д. Дідро
Г. Лейбніц
Ф. Гальтон Кінець ХІХ ст. праця "Спадковість таланту: його
закони і наслідки"
Проводив дослідження видатних людей Англії та
Європи з метою показати спадковість рис
характеру, психологічних особливостей,
обдарованості та таланту.
Головні фактори розвитку: спадковість і відбір
 Фактори, які сприяють розвитку таланту і
обдарованості: особливості характеру геніїв і
вплив навколишнього середовища
Він наголошував на тому, що наявність чи
відсутність освіти не є дуже важливим для геніїв
 В. М. Бєхтєрєв
В 1927 р. виступив з пропозицією створення "Банка мізків"
для дослідницької бази анатомічної основи геніальності та
обдарованості
Основна задача: науково-дослідницька робота по вивченню
будови мозку і творчої діяльності видатних людей
В колекцію були включені мізки Леніна, Сталіна,
Виготського, Маяковського, Горького, ППавлова і т.д.
Варто відмітити, що вивчення мозку не дало значимих
результатів для розуміння природи геніальності
С. Л. Рубінштейн

Природна обдарованість підкріпляється

цікавістю, яка проявляється в
накопиченні великого обсягу знань вже в
юному віці
Обдарованість проявляється не тільки в
обраній сфері наукової діяльності, але і в
інших областях науки, а також у
художній творчості
Л. С. Виготський
Геніальність - це більш або менш
односторонній надмірний розвиток творчої
діяльності
Геній - це еволюціонуюча, прогресивна
варіація людського типу в будь-якій області
Сприятливі економічні та соціальні умови
можуть допомагати в використанні
вроджених задатків