НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра біотехнології і мікробіології

Дисципліна «Біоенергетика та охорона довкілля

Лабораторна робота №6

Тема:
«Метаногенез як біоенергетичний процес»
 Мета: поглиблення здобувачами знань щодо особливостей метаногенезу як
біоенергетичного процесу, організації його апаратурного оформлення;
одержання вмінь оцінювання ефективності та перспективності різних
конструктивних рішень відповідно до поставлених технічних завдань.

Матеріали та обладнання: шприц об’ємом 50 см3, соняшникова олія, курячі

яйця, гідролізат качанів кукрудзи, KH2PO4, NaNO3, фотоколориметр, установка
для визначення вмісту метану (приймач біогазу, мірник метану), фарфорові
чашки, сушильна шафа, водяна баня, рН-метр, циліндр на 1 л, газовий
хроматограф.
 Основні теоретичні відомості
Біогаз – горючий газ, що утворюється у процесі анаеробної метанової ферментації і
складається переважно з метану (55...75%), двоокису вуглецю (25...45%) і домішок
сірководню, аміаку, оксидів азоту та інших (менше 1%). У табл. 1 зазначений склад
і властивості компонентів біогазу.
Таблиця 1
Склад і властивості компонентів біогазу
Показник CH4 CO2 H2 H2S Біогаз
  (60 % CH4
і 40 % CO2)
Oб’ємний 55-70 27-44 1 3 100
вміст, %  
Теплотвірна 35,8 - 10,8 22,8 21,5
здатність  
(теплопродуктив
ність), MДж/м3
Питома вага, 0,72 1,98 0,09 1,54 1,2
кг/м3
 Основні теоретичні відомості
Залежно від того, який клас органічних речовин присутніх в стічній воді,
змінюється склад біогазу й частка метану у ньому (табл. 2). Вуглеводи в більшості
випадків розкладають легко, однак вони дають порівняно меншу частку метану.
При розкладанні жирів і олій утворюється більша кількість біогазу з високим
вмістом у ньому метану, однак розкладають вони дуже повільно. Крім того, жирні
кислоти, що утворюються як побічні продукти при розкладанні жирів і олій, можуть
перешкоджати усьому процесу розкладання.

Таблиця 2
Вихід біогазу й частка метану в ньому залежно від класу речовин

Клас речовин Вихід біогазу, Частка метану, об.%

мл/г субстрату

Вуглеводи 0,83 50
Білки 0,72 71
Жири/Олії 1,43 70
 Основні теоретичні відомості
Основні умови забезпечення ефективного перебігу
метанової ферментації органічних речовин :

Безкиснева атмосфера.
Слабколужне середовище (рН - 6,5…8, оптимальне
– 7…7,5).
Наявність бактерій, що продукують метан.
Відсутність інгібіторів процесу (антибіотики, засоби
охорони рослин тощо).
Відповідна температура
 Хід роботи
1. Підготовка лабораторної установки для дослідження процесу
метаногенерації.
Лабораторна установка являє собою шприц для інфузіонних розчинів
об’ємом 50 см3. Для герметизації шприців голки необхідно заізолювати
гумовим корком або силіконовим шлангом із затискачем.

Об’єм утвореного біогазу визначають за відхиленням поршня шприца d.

Захисний стопор запобігає випаданню поршня з циліндра.

Рис. 1. Лабораторні анаеробні реактори (за Жаданом С.О., 2018)

 Хід роботи
2. Підготовка субстрату до проведення метанової ферментації
2.1. Провести теоретичні розрахунки оптимального складу субстрату
для метаногенерації, користуючись теоретичними даними щодо
оптимального співвідношення С:N:P* у середовищі та обравши
компоненти згідно варіантів (табл. 3)
Таблиця 3
Варіант Вологість,% Компоненти Маса компонентів із
середовища розрахунку на 20 см3
субстрату
№1 Ліпідовмісне 50  Соняшникова олія – 50 мл/л Соняшникова олія – 1 мл
середовище NaNO3 – 5 г/л NaNO3 – 0,1 г
KH2PO4 – 0,1 г/л KH2PO4 – 0,002 г
Вода – 18,8 мл
№2 Білоквмісне 60  Курячі яйця (сирі) – 50 мл/л Курячі яйця (сирі) – 1 мл
середовище NaNO3 – 3 г/л NaNO3 – 0,06 г
KH2PO4 – 0,1 г/л KH2PO4 – 0,002 г
Вода – 18,9 мл
№3 Вуглеводовмісне 70 Гідролізат качанів кукурудзи Гідролізат качанів
середовище – 60 мл/л кукурудзи – 1,2 мл
NaNO3 – 6 г/л NaNO3 – 0,12 г
KH2PO4 – 0,1 г/л KH2PO4 – 0,002 г
Вода – 18,6 мл

*для стабільного протікання процесу метаногенерації оптимальним

співвідношенням C:N є діапазон 10…30:1
Концентрація KH PO – 0,1 г/л
 Хід роботи
2.2.Субстрат розвести до необхідної вологості водопровідною водою.
2.3. У кожен біореактор завантажити 20 см3 субстрату.
2.4. Завантажити анаеробний активний мул (масова частка ААМ - 10 %).
Після обережного перемішування вмісту лабораторного анаеробного
біореактора провести відбір проби і визначити початковий рівень рН
середовища.
2.5. Визначити муловий індекс активного мулу
3. Проведення дослідження
Дослідження провести у мезофільному режимі при температурі 35 °С і у
термофільному режимі при температурі 50 ºС.
Під час дослідження визначити:
3.1. Об’єм газоутворення (за відхиленням поршня шприца d, див. рис.1).
3.2. Вміст метану у біогазі
3.3. Вміст диоксиду вуглецю у біогазі
3.4. Вміст сірководню у біогазі
3.5.Вміст сухих речовин у субстраті
 Визначення рН
1. Вмикаємо рН-метр для калібрування (10- Початкове рН має бути кислим:
15 хв) 4-5
2. Промиваємо електроди дист. Водою
3. У мірний стакан наливаємо аналізат таким Лабораторний рН-метр
чином, щоб кінці електродів були занурені у
рідину
4. Тримаємо досліджуваний зразок до
встановлення певного рівня рН
5. Після одержання результатів, промиваємо
електроди дист.водою, та протираємо
фільтрувальним папером.
6. Занурюємо електроди в дистильовану воду
Та чекаємо встановлення певного рівня
7. Вимикаємо прилад
Портативний рН-метр
 Визначення мулового індексу
Муловий індекс (МІ) - це об’єм, який займає один грам активного мулу за
30 хвилин відстоювання у літровому циліндрі

оптимальне значення мулового

індексу від 80 до 120 см3/г
1. В циліндр на 1 л вносимо 1 г
активного мулу, попередньо діапазон припустимих значень - від
зваживши 60 до 150 см3/г
2. Засікаємо 30 хв від початку
осадження
3. В кінці, за шкалою циліндра,
вимірюємо який об’єм займає
наважка
 Вміст метану в біогазі
Для досліджень вмісту метану в біогазі за
методикою контролю процесу біохімічного
очищення стічних вод (за Г.О. Нікітін та ін.) на
змонтованому пристрої (рис. 1), який оснований
на принципі витіснення газом рідини в мірну
ємність, кількість якої відповідало значенню
об’єму газу.
З водяного газгольдера досліджений об’єм
біогазу подавали до приймача. В приймач
заповнювали 5%-м розчин NaOH, а в мірник газу
– дистильовану воду. Вуглекислий газ
розчиняється у NaOH, а метан у свою чергу Рисунок 1 – Схема установка
витісняє розчин з приймача до мірника. для визначення кількості
Значення об’єму розчину у мірнику еквівалентне метану в біогазі:
значенню метану в досліджуваному об’ємі 1 – приймач біогазу,
біогазу. 2 – мірник метану.

Вміст метану в біогазі повинен становити 40-75%

Вміст діоксиду вуглецю в біогазі
Для визначення вмісту С в біогазі використовують метод
газової хроматографії. Хроматограф містить колонку для
визначення діоксиду вуглецю. Температура колонки – 50 °С,
температура випарювача – 50 °С,
температура детектора – 50 °С, струм детектора – 50 мА. Газ–
носій – аргон, швидкість протоку газу – 30 см3 /хв. Об’єм проб
газу в колонці 1 см3

Відсотковий вміст газів СО2у газовій суміші розраховували за

площею піків компонентів за формулою:
C=KSM
де C – відсотковий вміст певного компоненту газу в суміші; K –
коефіцієнт газового компоненту (відповідно до табл. 2.6.), який
визначається емпірично у процесі калібрування газового
хроматографа [119]; S – площа трикутника на хроматограмі

Вміст діоксиду вуглецю в біогазі повинен становити

25-45%
 Вміст сірководню у біогазі

Фотоколориметричний метод визначення

Полягає в поглинанні сірководню з випробуваного газу підкисленим
розчином оцтовокислого цинку і наступним фотоколориметричним або
спектрофотометричним визначенням метиленового синього, що
утворюється в кислому середовищі при взаємодії сульфіду цинку з N,N -
диметил - n - фенілендіаміном.

Діапазон вимірюваних концентрацій

сірководню в газі 0,0001 – 0,05 г/м3 за
обсягів газу на випробування 80-1,5 дм3
відповідно.
 Вміст ухих речовин в середовищі

Масова частка сухого залишку (𝑤ср)

визначається методом визначення
втрати маси відібраної проби при висушуванні її
до постійної маси за формулою:

де 𝑤ср – масова частка сухого залишку, %; m1 – маса чашки із сухим залишком

після висушування, г; 𝑚ч – маса пустої чашки, г; m2 – маса наважки до
висушування, г.

У твердій сировині (жировмісні відходи, послід, гній, кукурудза, картопля)

визначають масову частку вологи 𝑤w, а в рідкій сировині (активний мул, інокулят)

визначають масову частку сухого залишку (𝑤ср).

Можно зробити висновок, що субстрат рослинного походження дає
більший вихід метану та чим більший вміст вологи, тим більший
вихід метану. Можно зазначити, що в межах від 10 до 50% вологості
вихід метану прямо пропорційний збільшенню вмісту води.