Фізична реабілітація

у футболі.

Виконав:
канд.біолг.наук, доцент О.А.Горбунов
 Сучасний футбол характеризується :
фізичним навантаженням з великим обсягом та
максимальною інтенсивністю,
емоційною напруженістю,
фізичним контактом із суперником
(за м'яч, простір на ігровому полі),
складно координаційними рухами,
все це висуває до організму спортсмена
високі вимоги.

Внаслідок чого, зростає потенційний ризик

отримання спортсменом травми.
Локалізація травм у футболі
Зоны риска

Зоны риска
 Основни причини отримання травм
у футболі
•Недоліки та помилки у методиці проведення
занять
•Недоліки організації занять та змагань
•Недоліки у матеріально-технічному забезпеченні
занять та змагань
•Несприятливі метеорологічні та санітарні умови
при проведенні тренувань та змагань
•Порушення вимог лікарського контролю
•Недисциплінованість спортсменів.
 Профілактика травм у футболі
Основними профілактичними засобами травм, що
належать до груп спортивного вдосконалення:
• зміцнення м'язово-зв'язувального апарату методами
баланс-тренування,
• тейпування стоп,
• повне одужання після травм,
• тренування на координацію та зміцнення м'язів стопи.

За оцінкою фахівців 80% травм

відбувається через
• недостатню розминку перед грою,
• різке підвищення навантаження в
період підготовки до змагань та
• погане покриття футбольного
поля
Методи профілактики травматизму у футболі
1. Обстеження гравців – передсезонне обстеження та фізичне
тестування спортсменів мають велике значення у профілактиці травм;

2. Передсезонна підготовка - щоб витримувати нормальні

навантаження, потрібні рухливі суглоби та сильні м'язи, що стабілізують
суглоби.

3. Фізичне тестування - найбільшу популярність в даний час отримала

так звана стабілометрія - комплексна оцінка стабільності суглобів
нижніх кінцівок: гомілковостопного та колінного;

4. Профілактичне бинтування суглобів – основні об'єкти бинтування

для футболу -колінний і гомілковостопний суглоби;

5. Тренування опорно-рухового апарату – розминка.

Перша частина розминки має бути спрямована на підвищення
внутрішньої температури, що знижує в'язкість м'язів;
друга - заповнена вправами на розтягування

6. Вправи на гнучкість
 Пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки колінного
суглоба

Передня хрестоподібна зв'язка (ПКС) є одним із головних

внутрішньосуглобових стабілізаторів колінного суглоба.
Механізм пошкодження ПКС:
1. Найбільш частим механізмом розриву ПКС є ротаційний підворот у
коліні за фіксованої гомілки, тобто. відбувається скручування у
коліні. Така ситуація не рідкість під час занять ігровими видами
спорту (футбол, баскетбол, волейбол).

2. Іншою причиною травми ПКС є бічний

удар у коліно (наприклад, у футболі
або в контактному виді спорту
(карате)).
Передня хрестоподібна зв'язка
 Періоди реабілітації

1. Етап медичної реабілітації

(морфофункціональний);

2. Етап спортивної реабілітації

(адаптаційно-тренувальний

3. Етап спортивного тренування

(спеціально-підготовчий).
 1. Етап медичної реабілітації
(морфофункціональний);

Завдання
1. Попередження післяопераційних ускладнень,
2. Профілактика контрактури колінного суглоба,
3. Активізація діяльності серцево-судинної та дихальної
систем
4. Створення оптимальних умов регенерації тканин у зоні
оперативного втручання,
5. Поліпшення кровообігу в оперованій кінцівці,
6. Стимуляція м'язів стегна.

Тривалість цього періоду 3 тижні .

 З перших днів після операції хворим
призначається лікувальна фізкультура
загальнотонізуючого характеру для м'язів
•плечового пояса,
•верхніх кінцівок,
•тулуба,
•здорової ноги,
•ізометричні вправи для травмованої кінцівки.

Обсяг та інтенсивність загальнорозвиваючих

фізичних вправ зростають у міру нормалізації
показників температури тіла та загального
самопочуття хворого.
 На 8-10-й день після операції дозволяється
•ходьба з милицями в режимі полегшеного
осьового навантаження без опори на оперовану
кінцівку;
•застосовуються загальнорозвиваючі вправи у
спортивному залі груповим способом;
•проводяться індивідуальні заняття.

Одночасно включаються вправи

з обтяженням (гумові бинти,
еспандери, гантелі та ін.)
•для м'язів
•верхніх кінцівок,
•тулуба
•здорової ноги.
 Завдання фізичної реабілітації
1. Відновлення анатомічної цілісності
пошкодженого суглоба.
2.Ліквідація вогнища запалення у зоні
операції.
3.Нормалізація трофіки колінного суглоба.
4.Стимуляція скорочувальної здатності
м'язів травмованої кінцівки (насамперед,
м'язів стегна).
5.Боротьба з гіподинамією, підвищення
загальної працездатності спортсмена
Засоби та форми фізичної
реабілітації
ЛГ:
Загальнорозвиваючі (ЗРВ)
та спеціальні вправи (СВ)
- ізометрична напруга м'язів
стегна
– спеціальні вправи для
пошкодженої кінцівки
Лікування становищем
Заняття у тренажерному
залі.
Заняття на ручному
велотренажері
УГГ
Физиотерапия:
- УВЧ
Дозування Методичні рекомендації
На 2-3 день після операції Кількість повторень вправ,
по 15-20 хвилин, 3-5 разів амплітуда та темп
на день поступово збільшується.
На початку періоду - 15-20
хвилин, 2 рази на день,
В кінці періоду - від 20-30
хвилин до 30-40 хвилин 3
рази і день
15-20 хв. щодня, 3 рази на Укладання на розгинання
день оперованого суглоба
30-40 хвилин раз на день 10 Поступове збільшення
хвилин навантаження та числа
повторень
Щодня 20-25 хв. ЗРВ для здорової кінцівки
та м. плечового пояса
5 до 15 минут Электромагнитное поле на
обл. коліного суглобу (КС)
 Протягом цього періоду
накладається іммобілізація
у вигляді колінного брейсу
з шарніром, що дозволяє
примусово регулювати амплітуду
рухів у колінному суглобі
(від 0 до 90о ).
Загалом рухова активність
визначається станом зони операції
та загальною реакцією організму
на оперовану агресію.
 2. Етап спортивної реабілітації
(адаптаційно-тренувальний

Завдання фізичної реабілітації

1.Ліквідація контрактури колінного суглоба.
Адаптація організму спортсмена до наростаючих
фізичних навантажень
2. Відновлення рівня загальної фізичної підготовленості.
3. Відновлення рухових навичок та розвиток фізичних
якостей.
4. Тренування м'язів пошкодженої кінцівки, розвиток
силової витривалості м'язів стегна.
5. Відновлення нормальної ходи та адаптація до тривалої
ходьби.
6.Корекція психоемоційного стану спортсменів.
 При виборі засобів фізичної реабілітації
необхідно враховувати темпи розвитку
репаративно-регенеративних процесів.

Початкова остеоінтеграція кісткових фрагментів

«черешка» і його реваскуляризація вимагають
2-3 місяців , тому протягом зазначеного терміну
слід уникати
•інтенсивних швидкісно-силових
навантажень,
•щадити розгинальний апарат колінного
суглоба,
а при плануванні фізичних вправ
дотримуватися принцип суворої
поступовості.
Тривалість цього періоду 12 тижнів .
 Головни засоби фізичної реабілітації:

кінезо- та гідрокінезотерапія

Допоміжни засоби фізичної реабілітації:

різні види масажу та фізіотерапії.

Ручний масаж проводиться протягом усього етапу

реабілітації , уривчастими курсами, по 10 процедур,
з перервами в один тиждень.
 Засоби та форми фізичної
реабілітації
ЛГ:
- ЗРВ
- СВ на нестабільній платформі
- ФВ на силових тренажерах
Заняття у тренажерному залі (СВ Щоденно, 45-60 хв. через день
силової спрямованості); - Вправи
на велоергометрі
Гідрокінезотерапія
Дозована ходьба (ДХ)
Масаж
Физиотерапия:
- електроміостимуляція
Дозування Методичні рекомендації
Щоденно, 2 р/день У ВП стоячи відновлення
від 60 хв. до 1,5 год. нормальної ходи.
Амплітуда розгинання
колінного суглоба
ненасичена.
Темп середній. ЧСС – 120-
140 уд./хв.
30-40 хв (на початку періоду), 40-45 хв Температура води – 28-30
(через 2,5-3 міс після операції) градусів
Один раз на три дні СВ у ВП стоячи для
відновлення нормальної
ходи.
15-20 хв (перші дні), 45-50 хв. Темп середній.
до двох місяців після операції Ходьба по пересіченій
місцевості
20 хв. через день Перкусійний масаж нижніх
кінцівок та м'язів спини
пневмо-, гідромасаж
15-20 хв. раз на три дні Встановлюються на
м. стегна та гомілки
 Після зняття іммобілізації, хворі
продовжують займатися ОФП,
виконують великий обсяг
загальнотонізуючих та
загальнозміцнюючих вправ
(інтенсивність їх значно зростає).

У цей час пропонується носити

спеціальний наколінник з шарніром,
тому що він дає можливість ходити без
милиць, зменшує осьове навантаження
при ходьбі, забезпечує надійний захист,
страхує від випадкових травм, зривів
тощо.
 Рухи у травмованому суглобі відновлюються
за 1,5-2 місяці після операції .

Виключаються ротаційні рухи, а також рухи у

фронтальній площині .

У ці терміни дозволяється повне осьове

навантаження на оперовану кінцівку,
хворі поступово адаптуються до виконання
побутових та професійних навантажень.
 3. Етап спортивного тренування
(спеціально-підготовчий).

До початку 3-го місяця у частини спортсменів зберігається

деяке обмеження гнучкості колінного суглоба .

Завдання фізичної реабілітації

1. Відновлення повного обсягу рухів у колінному та
гомілковостопному суглобах
2. Відновлення швидкісно-силових якостей
пошкодженої ноги
3. Відновлення специфічних рухових навичок
4. Нормалізація психоемоційного стану

Тривалість цього періоду 8 тижнів .

 Засоби та форми фізичної
реабілітації
ЛГ:
- СВ (ігрові вправи з м'ячем)
- Стрибкові вправи.
Дозована ходьба
- Дозований біг
Гідрокінезотерапія
Масаж
Ідеомоторне тренування
Физиотерапия:
- електроміостимуляція
Дозування
У вигляді тренування щодня до 1
години
Щодня.
Ходьба: 45-60 хв.
Біг: від 4-6 хв до 35--50 хв.
наприкінці періоду
Через день 60 хв.
15 хв. щодня
20-30 хв., 2-3 р/д.
15-20 хв. раз на три дні
Методичні рекомендації
Вправи в залі та на полі
Вправи проводити у
розслабленому стані
Поступове збільшення
навантаження та числа
повторень
Температура води – 28-32
градуси
Поєднання вправ з різними
стилями плавання
Стрибкові та імітаційні
вправи виконувались в
основній частині заняття
Перкусійний масаж нижніх
кінцівок та м'язів спини
Hypervolt
Вправи проводити у
розслабленому стані
Встановлюються на
м. стегна та гомілки
 Інтенсивність тренувань поступово збільшується і до кінця
етапу досягає максимальної

Необхідність досягнення тренувального ефекту потребує

наростання об'єму та інтенсивності від заняття до заняття,
зменшення інтервалів відпочинку та застосування
навантажень на фоні невідновлення вегетативних систем
організму.

Але наприкінці кожного тижневого мікроциклу необхідно

дати спортсмену відпочинок, щоб він відновився перед
наступним мікроциклом (ефект суперкомпенсації).

Повернувшись до загальної групи, спортсмен не повинен

фізично поступатися своїм товаришам за командою, а то й
перевершувати їх за фізичними кондиціями.
Надалі, через 1-2 дні це нівелюється, з урахуванням
командної роботи з м'ячем
 У відновленні спортсменів використовуються такі
методи спортивного тренування:
змінний, повторний, інтервальний, повторно-інтервальний,
круговий тренування, фартлек

Фартлек - різновид інтервального циклічного тренування, яке варіює від

анаеробного спринту до аеробної повільної ходьби або бігу підтюпцем
 Важливою та невід'ємною частиною всіх етапів
реабілітації є контроль над процесом відновлення
спортсменів.

Система контролю за процесом реабілітації

покликана забезпечити:
- адекватний стан організму спортсмена при
використанні різних методів та засобів впливу;
- своєчасне коригування запланованих фізичних
навантажень;
- попередження стану перенапруги та перевтоми;
- позитивну динаміку показників відновлення різних
систем організму;
- поточне та перспективне планування застосування
засобів та методів реабілітації.
 Для цього використовуються методи обстеження,
які можна проводити самостійно, витрачаючи на це мінімум часу

•Визначення обхватів кінцівок,

•Визначення частоти серцевих скорочень.
Педагогічні спостереження:
•Визначення величини навантаження,
•Спеціальної фізичної готовності,
Рухові фізичні тести:
сили,
витривалості,
швидкості,
гнучкості,
спритності,
на координацію
Психологічної готовності.
Тести для оцінки стану підготовки футболістів (усілякі
переміщення з м'ячем, що імітують ігрові ситуації).
 Література
1. Валєєв Н. М. У Відновлення працездатності
спортсменів після травм опорно-рухового апарату.
2. Єрьомін Д.Н., Архіпенкова Є.О. Фізична
реабілітація футболістів з розривом переднього
хрестообразного зв’язку.
3. Савельєв А.А. Спортивна реабілітація Футбол.
Тренер з фізичної підготовки ФК Локомотив
4. Павлов Д.Р. Причини отримання травм у футболі
та їх профілактика.
Дякую за увагу!