Тема.

Морально-етичний етичний аспект

роботи педагогів в інклюзивному середовищі

Зміст
1. Визначення понять «педагогічна етика» та
«педагогічна взаємодія»
2. Змістові структурні компоненти педагогічної етики
та їх характеристика.
3. Основні категорії етики педагогічної взаємодії в
умовах інклюзивної освіти.
Етика - філософська наука, що вивчає
закономірності виникнення, розвитку і
функціонування моралі, її специфіку та роль
у суспільстві.

Предметом дослідження етики є мораль -

одна із форм суспільної свідомості як
система принципів, норм, оцінок, правил,
вимог, що виступають духовно-культурними
механізмами регуляції поведінки людей.
*Професійна етика - сукупність принципів,
норм і правил, які є регуляторами
поведінки представників окремих
професій на основі загальнолюдських
моральних цінностей з урахуванням
особливостей професійної діяльності .
*Деонтологія (від грецького «деонтос» -
обов'язок і «логос» - вчення) - розділ
етики, що розглядає проблеми обов'язку,
сферу належного (того, що повинно бути),
усі форми моральних вимог та їхнє
співвідношення.
Етичний ідеал, за І. Бентамом:
«найбільше щастя найбільшої
кількості людей»;
критерій моралі - «досягнення
користі, вигоди, задоволення,
добра та щастя»
*Педагогічна деонтологія - наука про
професійну поведінку педагогічного
працівника, про його обов'язок.

*Змістом педагогічної деонтології є

система морально-етичних норм і
принципів, необхідних учителеві для
виконання своїх професійних обов'язків.
 Вимоги щодо ставлення педагога до своєї
праці:
* вчитель повинен любити свою професію,
постійно цікавитись її досягненнями і
проблемами;
* завжди пам'ятати про специфіку своєї професії і
враховувати її у своїй діяльності;
* усвідомлювати відповідальність за результати
своєї діяльності;
* уміти виявляти гнучкість свого ставлення до
дітей, бути толерантним.
 Професійна честь у педагогіці — це
поняття, що виражає не тільки
усвідомлення педагогом своєї
значимості, але і суспільне визнання,
суспільна повага його моральних заслуг
і якостей.
Педагогічний авторитет педагога —
це його моральний статус у колективі
дітей і колег, це своєрідна форма
дисципліни, за допомогою якої
авторитетний і шановний педагог
регулює поводження вихованців,
впливає на їхні переконання.
Термін «взаємодія»
«взаємо» - «обопільний,
взаємовплив, взаємозалежність,
взаємовигідність»,
«взаємодія» – як «взаємний зв’язок
двох явищ», як-от взаємопідтримка.

Обопільна дія сторін, яких не

обов’язково має бути дві, з огляду,
наприклад, на взаємодію “дитина-
вчитель-батьки”.
 “Педагогічна взаємодія” – це
особистісний контакт педагога й вихованця
(вихованців), випадковий або навмисний,
окремий або прилюдний, тривалий або
короткочасний, або вербальний, наслідком
якого є взаємні зміни їх поведінки,
діяльності, відносин, установок.
“Суб’єкт-суб’єктні відносини”- як
міжособистісна педагогічна взаємодію, що
реалізує базову потребу дитини в залученні
її до соціуму й культури суспільства на
основі рівноправного партнерства з
педагогом, характеризує готовність
суб’єктів виховання до взаєморозуміння й
взаємоповаги в процесі спілкування та
діяльності.
За К. Ушинським:
*міжособистісне спілкування – це єдиний канал,
по якому здійснюється “вплив особистості
вихователя на молоду душу”, що становить “ту
виховну силу, яку не можна замінити ні
докорами, ні моральними сентенціями, ні
системою покарань і заохочень”.

*І докори, і моральні сентенції, і покарання, і

заохочення – теж елементи педагогічного
спілкування, яке є складовою педагогічної
майстерності.
 Педагогічна взаємодія як психологічна
структура містить:
- Внутрішню основу – педагогічне ставлення:
почуття, образи, думки, які викликають у
педагога вихованці, його власна педагогічна
діяльність; наочний образ учня, його
узагальнений портрет;
- Зовнішню сторону - думки про учня,
судження про нього

Ідемо від педагогічного ставлення до

педагогічного спілкування, із внутрішньої
до зовнішньої педагогічної техніки
 Типи педагогічної взаємодії:

Внутрішнє і зовнішнє збігаються – збіг здійснюється на

позитивному рівні. Словесна формула “тепло – тепло” (++)

Внутрішнє й зовнішнє відповідають один одному тільки на

негативному рівні. Словесна формула “холодно – холодно”
(- -)

Зовнішнє та внутрішнє ставлення не збігаються:

- Словесна формула “холодно всередині – тепло зовні” (- +)
- Словесна формула “всередині тепло – зовні холодно” (+ -)
 Питання “внутрішньої педради”
“Який тип педагогічної взаємодії характеризує мене?”
“Чи знаю я своїх вихованців?”
“Чи справедливий(а) я до них (з огляду на емоційне
сприйняття та ставлення)?”
“Чи не виходжу з принципу: в гарного вихованця все
добре?”
“Чи помічаю навіть маленькі успіхи того, хто зазвичай
ними не радує?”
“Чи знаю я колектив, у якому працюю?”
Педагогічна етика вивчає характер етичної діяльності
педагога та етичних відносин у професійному середовищі,
розробляє основи педагогічного етикету, що є сукупністю
вироблених у педагогічному середовищі специфічних
правил спілкування, манер поведінки людей, які
професіонально займаються навчанням і вихованням.
Мораль – основна категорія етики, що відображає духовно-
культурний механізм регуляції поведінки людей.
Педагогічна мораль – система етичних вимог, що постає
перед педагогм в його ставленні до самого себе, до своєї
професії, до суспільства, до дітей і решти учасників
навчально-виховного процесу.
Моральні цінності – осмислені моральною свідомістю
етично обґрунтовані чесноти й відповідні їм норми
поведінки.
 Структурні компоненти
педагогічної етики:

- моральна свідомість
- моральна діяльність
- моральні відносини.
Моральна свідомість - форма суспільної
свідомості, яка відображена і закріплена у
вигляді моральних норм і правил
поведінки людей у суспільному й
особистому житті.

Структура моральної свідомості:

1. Моральні знання.
2. Моральні почуття.
Моральна діяльність охоплює не лише
просвітництво, самовиховання і досвід, а й
мету, потреби, мотиви, засоби та результат
діяльності.

Моральні відносини представлені на рівні

відносин з учнем (учнівським колективом),
колегами і керівництвом школи, батьками і
суспільством.
 Для педагогічної етики
найважливіший критерій - краса

Суб'єктивні критерії краси взаємин - індивідуальні

моральні установки особистості (дітей, учителя, батьків),
які залежать від рівня її вихованості.
Об'єктивні критерії краси - якості особистості педагога:
- терпіння;
- доброзичливість;
- чуйність;
- рівновага;
- делікатність;
- милосердя (емпатія);
- любов до кожного учня.
Інклюзивне навчання — система
освітніх послуг, гарантованих
державою, що базується на принципах
недискримінації, врахуванні
багатоманітності людини, ефективного
залучення та включення до освітнього
процесу всіх його учасників.
 КАТЕГОРІЇ ОСІБ З ООП
* особи з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарата;
хворобами нервової системи; затримкою психічного розвитку,
інтелектуальними порушеннями, складними порушеннями
мовлення (у тому числі з дислексією);
* іншими складними порушеннями розвитку (у тому числі з
розладами спектру аутизму);
* особи, яким встановлено електрокардіо-стимулятор або інший
електронний імплантат чи пристрій;
* особи, які мають захворювання, що можуть бути перешкодою
для проходження зовнішнього незалежного оцінювання,
визначені МОН спільно з МОЗ;
* особи, які мають захворювання, що потребують постійного
медичного нагляду, або періодичного здійснення
індивідуальних медичних процедур із забезпечення
життєдіяльності людини та/або контролю за її станом;
 КАТЕГОРІЇ ОСІБ З ООП
* особи, які потребують відновлення стану здоров’я у закладах загальної
середньої освіти санаторного типу;
* особи,які опинились у складних життєвих обставинах, влаштовані до
дитячих будинків сімейного типу, соціально-реабілітаційних центрів,
перебувають у школах соціальної реабілітації;
* особи, які проживають на тимчасово окупованій території, або у
населених пунктах, на території яких органи державної влади
тимчасово не здійснюють свої повноваження або у населених пунктах,
що розташовані на лінії зіткнення;
* особи, які мають статус внутрішньо переміщених;
* діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового
захисту;
* особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено
опанувати зміст навчальних предметів одного чи декількох класів,
освітніх рівнів;
* особи, які здобувають(ли) повну загальну середню освіту мовою, що не
належить до слов’янської групи мов, або базову чи профільну середню
освіту – мовою корінних народів (особи з особливими мовними освітніми
потребами).
 Категорії освітніх труднощів
*Інтелектуальні труднощі.
*Функціональні (сенсорні, моторні, мовленнєві)
труднощі.
*Фізичні труднощі.
*Навчальні труднощі.
*Соціоадаптаційні (особистісні, середовищні
/соціокультурні – зокрема, взаємодія з
представниками осередків окремих культур,
отримання інформації засобами жестової мови
тощо).
 Загалом виділяють 5 ступенів труднощів
*Виявлення бар’єрів (при інтенсивності
труднощів ІІ , ІІІ, IV, V ступенів) виступає
індикатором переведення певних
особливостей розвитку до статусу
особливих освітніх потреб у наданні
освітніх послуг закладом освіти, а значить
– у пристосуванні освітнього середовища
до стану розвитку дитини;
*З І ступенем - не створюють бар’єру на
шляху до опанування знань
Заклади освіти створюють для дітей умови для здобуття освіти
на рівні з іншими здобувачами освіти шляхом:
* належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного,
методичного забезпечення закладів освіти;
* підвезення учнів до закладів освіти і у зворотному напрямку;
* забезпечення доступності території закладів освіти, будівель,
споруд та приміщень для учнів, забезпечення універсального
дизайну закладів освіти;
* забезпечення необхідними допоміжними засобами для навчання,
що дають змогу опанувати освітню програму, відповідно до ;
* облаштування та обладнання ресурсної кімнати та медіатеки;
* залучення фахівців (із числа працівників закладу освіти та/або
додатково залучених фахівців) для надання корекційно-
розвиткових та психолого-педагогічних послуг (допомоги)
відповідно до потреб учнів;
* забезпечення доступу учнів до Інтернету, а також за потреби до
термінального та спеціального допоміжного обладнання
Етика інклюзивної освіти - розділ педагогічної етики про моральні
вимоги, норми, принципи і правила поведінки, що визначають особливості
взаємодії суб'єктів інклюзивної освіти.
Завдання етики інклюзивної освіти:
- розкритті значення професійного обов'язку педагога, відповідальності
за результати професійної діяльності,
- визначення системи норм і вимог, що ставляться до вчителів у процесі
взаємодії з учнями з ООП, їхніми батьками, іншими педагогічними
працівниками, виявленні умов їх реалізації у практичній діяльності.
- роз'яснює значення тих чи інших дій, вчинків, мотивів, характерних
особистісних якостей педагогічних працівників,
- сприяє формуванню необхідних моральних рис, запобігає їх деформації
унаслідок тривалого виконання професійних обов'язків,
- вивчення способів усунень несприятливих факторів, конфліктних
ситуацій, що виникають у процесі професійної діяльності, запобігання
формального застосування знань вчителями, виховання деонтологічних
якостей особистості, а також підвищення престижу педагогічної
професії.
В. Сухомлинський
*«... без знання дитини - її розумового
розвитку, мислення, інтересів, захоплень,
здібностей, нахилів - немає виховання»
 Основними принципами взаємодії педагога з
дітьми з ООП мають бути такі принципи:
*Гуманність і повага до учня
*Милосердя
*Емпатія
*Толерантність
*Педагогічна справедливість
*Педагогічний оптимізм
 Професійні компетентності педагога
інклюзивного класу (групи)
*мотиваційно-ціннісний,
*когнітивний,
*організаційно- діяльнісний,
*рефлексивний компоненти.
 Мотиваційно-ціннісний компонент
Погляди і переконання, що:
*• інклюзивна освіта ґрунтується на переконанні про
рівність прав на освіту для всіх учнів;
*• усі учні мають здатність вчитися і розвиватися;
*• інклюзивна освіта стосується реформи соціальної сфери і
не підлягає обговоренню;
*• розуміння, що інклюзивна освіта та якість освіти не
можуть розглядатись як окремі питання;
*• учнів з ООП необхідно поважати і сприймати як ресурс
для організації навчання;
*• вчитель здійснює пріоритетний вплив на самооцінку учнів
і, як наслідок, - на їхній освітній потенціал;
*• цінності співпраці з сім'єю, партнерство з іншими
фахівцями, робота у команді психолого-педагогічного
супроводу сприяють розвитку дитини
 Когнітивний компонент
Знання:
*• міжнародного і національного законодавства у сфері
інклюзивної освіти;
*• закономірностей та особливостей розвитку дітей у різних
вікових періодах;
*• сучасних підходів до організації освітнього процесу;
*• з розробки, виконання, моніторингу ІПР;
*• способів адаптації та диференціації змісту освітніх
програм;
*• методів організації освітнього процесу в умовах інклюзії;
*• принципів створення інклюзивного освітнього
середовища
* з урахуванням вимог універсального дизайну та/або розумного
пристосування;
*• знання ефективних принципів спільної роботи з сім'єю
дитини з ООП
 Діяльнісний компонент
Уміння:
*• працювати в команді психолого-педагогічного супроводу
дитини;
*• здатність до ефективної міжособистісної взаємодії з
колегами в інклюзивному освітньому просторі;
*• формувати толерантні стосунки в дитячому колективі
інклюзивного класу;
*• взаємодіяти зі спеціальними педагогами і батьками
впродовж навчання дитини з ООП;
*• виявляти й усувати бар'єри у навчанні учнів з ООП;
*• розробляти ІПР;
*• оцінювати дитину, спираючись на її сильні сторони;
*• проектувати індивідуальну освітню траєкторію дитини;
*• організовувати інклюзивний освітній процес;
*• формувати не лише знання, але й уміння і навички у дітей з
ООП
 Рефлексивний компонент
Уміння:
*• планувати, організовувати, контролювати
й оцінювати власну діяльність;
*• здатність до самовдосконалення і
саморозвитку, професійного лідерства на
основі рефлексії своєї діяльності
Принципи деонтології інклюзивної освіти - це вихідні
незаперечні вимоги, що висуваються до професійної діяльності
педагога і виконують функцію соціальних орієнтирів його
поведінки в різних системах взаємостосунків: з учнями з ООП,
їхніми батьками, колегами по роботі, суспільством.
До зазначених принципів належать:
- повага до дитини з ООП;
- розуміння дитини з ООП;
- допомога і підтримка дитини з ООП;
- постійне удосконалення і розширення професійних знань.
- уміння вирішувати складні ситуації, з'ясовувати причинно-
наслідкові зв'язки;
- вимогливість учителя до себе. Об'єктивна оцінка своєї
особистості сприяє професійному зростанню, самовдосконаленню;
- підтримка морального стану учня з ООП, підкреслення
позитивного значення навіть найменшого прогресу в навчанні;
- тактовність, у тому числі вміння дотримуватися конфіденційності
інформації та особистих таємниць учня.