Хиць Руслан 4-Р

Який зміст понять ― воля і ― уявлення у вченні Шопенгауера?

• У творі “Світ як воля і уявлення” обґрунтовує волюнтаризм, згідно з яким
рушійною силою, що визначає все у світі, є світова воля;
• "світова воля" – абсолютний початок, вищий космічний принцип, що
лежить в основі світобудови;
• все, що існує, тримається на пориві до буття, до самоздійснення;
• світова воля не піддається розумному поясненню, це є сліпим пориванням;
• оскільки все просякнуте волею, світ являє собою нещадну боротьбу за
існування;
• воля притаманна і неживій природі;
• істинна філософія виходить не з об’єкта і не з суб’єкта, а лише з уявлення;
• світовий життєвий універсум нерозумний, алогічний, ірраціональний.
Упорядковуючу функцію у ньому виконує "світова воля".
У чому особливість розуміння людини в екзистенціальній філософії?
Екзистенція (від лат. existo – "існую") – специфічно людське, неповторно-
унікальне існування у світі.
• Унікально-неповторне існування людини робить її недосяжною для
раціонального осягнення;
• справжня натура людини виявляється у граничних ситуаціях – між життям
і смертю. З цього моменту людина усвідомлює саму себе;
• суспільство, держава – чужа, ворожа людині реальність;
• шляхом від тиранії до цивілізації є бунт, який пов’язаний з усвідомленням
людиною свободи;
• свобода – це “тотальний вибір”. Навіть відмова від вибору є вибір – “вибір
не вибирати”; людина повинна постійно віднаходити себе, створювати себе до
найменших деталей.
Які філософські проблеми здобувають першорядну значимість у сучасній
філософії?
На перший план виходять проблеми людської суб'єктивності, духовного
досвіду людини, світу її повсякденності, проблеми культури та історії, морально-
етичні проблеми, проблеми мови та спілкування (комунікації).
При всій множинності філософських течій XX століття, їх можна розділити
на два основних опозиційних напрямки. До того чи іншого з них тяжіє більшість
сучасних філософських систем. Це -ірраціоналістичний. екзистенційно-
антропологічний напрям («філософія життя», екзистенціалізм, філософія
франкфуртської школи, психоаналітична філософія, персоналізм, філософська
антропологія, герменевтика, феноменологія та ін.) і раціоналістичний,
 Хиць Руслан 4-Р
позитивістськи орієнтований напрям, так звана «філософія науки»
(неопозитивізм, аналітична філософія, структуралізм тощо).
Найбільш поширеними і впливовими вченнями у XX столітті стають
ірраціоналістичні вчення. Саме вони здійснили так званий «бунт проти розуму»,
відверто зреклися від раціоналізму та сцієнтизму. У центрі їхньої уваги -
проблеми людського існування. Розум, згідно концепції ірраціоналізму, відіграє
другорядну роль. Усі форми раціонального, свідомого у людини про-
голошуються вторинними, похідними, а вирішальне значення у людському житті
відводиться таким чинникам, як інстинкт, воля, підсвідоме, переживання, інтуїція,
віра тощо