Professional Documents
Culture Documents
Перша Частина Петро Захарченко і Марія Мірошниїченко
Перша Частина Петро Захарченко і Марія Мірошниїченко
Методичний посібник
до самостійної роботи
Київ-2020
Рецензенти:
Макарчук В.С. доктор юридичних наук, професор кафедри теорії, історії та філософії
права Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету
«Львівська політехніка»
Історія держави і права України ( з найдавніших часів до кінця XVIII cт.): методичний
посібник до самостійної роботи. КНУ імені Тараса Шевченка. 2020. 97 с.
Передмова
Юридична освіта в Україні має системно реагувати на виклики і
загрози, перед якими опинилась Україна на початку ХХI ст. Особливо великі
вимоги і сподівання покладаються на університетську освіту у частині її
гуманізації та фундаменталізації, що виражається у формуванні навичок
наукового мислення, критичного осмислення дійсності та навичок вирішення
проблемних ситуацій на основі поєднання філософських, теоретичних,
історичних, галузевих знань юридичних знань з потребами практики.
На порядку денному стоїть актуальне завдання – забезпечити
параметри цілісної інтеграції знань - базових в проектуванні інноваційних
правових моделей, вписаних в загальноцивілізаційний контекст, але таких,
що не суперечать національним стратегічним цілям і національній безпеці
України.
Мета й завдання мають перспективу в рамках парадигми
трансдисциплінарності.
Наприкінці минулого століття наукова спільнота прийняла низку
документів щодо запровадження трансдисциплінарного підходу у сфері
освіти: Декларація Міжнародного конгресу в Локарно «Якому бути
університету майбутнього»(1997 р.), «Всесвітня Декларація про вищу освіту
для ХХІ століття: підходи і практичні заходи», ухвалена учасниками
Міжнародного конференції ЮНЕСКО з питань вищої освіти (1998 р.). В
документах наголошується, що актуальність запровадження
трансдисциплінарного підходу в освітні програми підготовки майбутніх
фахівців полягає в необхідності забезпечити базовий рівень інтегративного
знання для розв’язання складних проблем природи, людини і їх
взаємозв’язку. Проектування трансдисциплінарних концепцій (моделей)
освіти вимагає, по-перше, чіткого визначення культурно-історичних меж і
контексту явищ та процесів, що підлягають осмисленню; по-друге, всі
проблеми мають вирішуватися з посиланням на близький по смислу досвід в
історії.
З огляду на вище наведене зростає роль історико-правових дисциплін в
системі юридичної освіти. Зосереджуються акценти на самостійный роботі
студентів, актуалізується дистанційне навчання.
Автори даного посібника поставили за мету допомогти студентам
першого курсу ОР «Бакалавр» в поглибленому самостійному опрацюванні
програмного матеріалу з Історії держави і права України в умовах
дистанційного та змішаного навчання.
Посібник стане в нагоді для студентів стаціонарної і заочної форм
навчання.
Структура і логіка методичного посібника містить:
- загальні методичні вказівки до самостійного опрацювання лекцій;
підготовки до семінарського заняття; самостійного опрацювання
навчального матеріалу;
- включає комплекс запитань, завдань для самоперевірки, тестів для
самоконтролю1; індивідуальні науково орієнтовані завдання, теми
рефератів, перелік орієнтовних запитань на іспит, список
літератури : основної та з інтернет порталу.
В посібнику втілений багаторічний досвід авторів з викладання
дисципліни в минулому в вузах України ( Київська національна академія
внутрішніх справ, Інститут внутрішніх справ при Національній академії
внутрішніх справ, Інституту права Міжнародного університету розвитку
людини «Україна») та в підготовці навчальних посібників з Історії держави і
права України.
Врахувуючи новітні тенденції в засвоєнні знань студентами, особливо в
умовах дистанційного навчання, автори використали досвід (з методичного
забезпечення лекційних, семінарських занять та із самопідготовки) колег,
які викладають дисципліну на кафедрі історії держави, права та політико-
правових учень юридичного факультету Львівського національного
університету імені І.Франка; на юридичному факультеті Львівського
1
Тестові завдання з курсу “Історія держави і права України” /Укладачі: В.М.Власенко, С.І.Дегтярьов. –
Суми: Вид-во СумДУ, 2006. – 96 с.
державного університету внутрішніх справ; Сумського державного
університету; Навчально-наукового інституту права, психології та
інноваційної освіти НУ «Львівська політехніка», Харківського університету
імені В.Н.Каразіна, Харківського національного університету внутрішніх
справ та ін.
Для того, щоб вивчити історію держави і права України та успішно скласти
іспит, студентам слід оволодіти методикою самостійної роботи, правильна
організація якої дає можливість раціонально використовувати вільний час,
поглиблювати і систематизувати свої знання, підвищувати результативність їх
засвоєння.
У вивченні Історії держави і права України використовуються різні форми
самостійної роботи: конспектування й опрацювання лекційного матеріалу, робота
над першоджерелами та літературою, написання реферату, есе, підготовка до
семінару, заліку та іспиту тощо.
У своїй роботі студент повинен керуватися Програмою курсу «Історія
держави і права України». В програмі визначений зміст предмету, мета, завдання
навчального курсу, вказана необхідна та додаткова література, рекомендована для
поглибленого оволодіння навчальним матеріалом.
Провідна роль у засвоєнні навчальної дисципліни належить лекціям, в яких
систематизовано подається наукове висвітлення основних проблем з історії
держави і права України. Лекції допомагають студентам в самостійній роботі над
правовими пам’ятками, джерелами, матеріалом підручників та навчальних
посібників. Якість засвоєння змісту лекції значною мірою зумовлена умінням
слухати, зацікавленістю і прагненням опанувати лекційний матеріал.
Лекцію необхідно не тільки уважно слухати, а й обов’язково конспектувати.
ЇЇ не потрібно записувати дослівно, оскільки така робота є механічною і тому не
сприяє творчому осмисленню матеріалу. Занотовувати необхідно лише головні ідеї,
концептуальні положення та висновки, докази, аргументи. Викладач вказує на чому
слід зосередити увагу, що потрібно додатково вивчити та зміст яких понять
засвоїти.
Законспектовану лекцію необхідно опрацювати: уточнити її зміст, виписати
із першоджерел цитати, підкреслити найбільш важливі положення, записати на
полях додаткові факти, які відкриваються при самостійному опрацюванні теми, свої
думки, зауваження, запитання. Обов’язково слід ознайомитися із запропонованими
в навчальних, чи методичних посібниках питаннями для самоконтролю, заліку й
іспиту з тим, аби зрозуміти, на що слід звертати основну увагу при опрацюванні
рекомендованої літератури, аналізі правових пам’яток, джерел; матеріал яких
суміжних дисциплін, що вивчаються на першому курсі, залучити для поглибленого
опрацювання теми (деякі питання, або й теми можуть бути рекомендовані
студентам для самостійного вивчення) тощо.
Перед наступною лекцією важливо відновити в пам’яті зміст попередніх тем і
ознайомитися з літературою з теми наступної лекції. Все це полегшує засвоєння
матеріалу і є запорукою змістовної підготовки до семінарського заняття.
Рекомендуємо для поглибленого опрацювання матеріалів лекцій опорний
конспект у схемах: Історія держави та права України: навч. посібник (у
схемах і таблицях) / Д. Є. Забзалюк. – Львів: Львівський державний
університет внутрішніх справ, 2017. – 120 с.(інтернет ресурс)
Семінари в навчальному процесі, як правило, відбуваються після
лекції. На семінарських заняттях опрацьовуються найважливіші теми курсу. Мета
семінарських занять полягає у поглибленому вивченні, уточненні і узагальненні
знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи. Це активна форма
навчального процесу, вид практичних занять, який передбачає обговорення, під
керівництвом викладача, підготовлених студентами доповідей і повідомлень, чи
проблемного, заздалегідь не підготовленого питання; участь студентів у дискусіях;
виступи з доповненнями.
Головним завданням семінарських занять є навчити студентів творчо-
конструктивному стилю мислення: вмінню оперувати абстрактними поняттями і
категоріями, самостійно розмірковувати над будь-якою проблемою, творчо й
нестандартно її вирішувати.
При підготовці до семінарського заняття слід дотримуватися таких вимог:
1. Докладно ознайомитися з темою і планом заняття, питаннями, що
виносяться на обговорення.
2 . Знайти і замовити в бібліотеці відповідні рекомендовані історичні правові
джерела та літературу, насамперед обов’язкову.
3. Прочитати основну літературу і документальні джерела до кожного з
питань семінару(обов’язково необхідно осмислити прочитане).
4. Законспектувати все, що необхідно для аргументованого виступу (цитати,
типові факти, зміст основних понять і термінів, пов’язаних із обговоренням тощо).
5. Те ж саме зробити з додатковою літературою, маючи на меті уточнити
окремі деталі того чи іншого питання.
6. Скласти план і текст виступу з кожного питання. Готувати план бажано на
основі конспектів лекцій та матеріалу, що міститься у рекомендованій літературі до
теми.
Фіксований виступ на семінарі розрахований на 7-10 хвилин.
Структура доповіді: Доповідачу необхідно чітко сформулювати тему або
питання виступу, з’ясувати актуальність обговорюваної проблеми, визначити її
місце і роль серед інших проблем курсу, значення набутих знань для кваліфікації
юриста, або для сучасної юридичної практики; розкрити зміст понять і категорій,
якими доповідач буде оперувати у своєму виступі; сформулювати мету і завдання
виступу.
Доповідь завершується обґрунтованими висновками, які кореспондуються з
поставленими метою і завданнями. Рекомендується не читати записане, а
користуватися ним лише тоді, коли необхідно навести цитату, статистичний чи
фактичний матеріал.
Студенти зобов’язані уважно слухати доповідача, виступати, доповнювати,
уточнювати, задавати питання. Якщо студент виступає не першим з питання, яке
обговорюється, бажано дати оцінку попереднім виступам. Добре, коли на семінарі
виникають дискусії, суперечки з питань, які обговорюються, що сприяє кращому
засвоєнню матеріалу.
Завершується семінарське заняття загальними висновками по темі, з
обов’язковою оцінкою ходу та результатів обговорення проблеми, виступів,
доповнень.
Як працювати з літературою?
Для студентів-першокурсників пошук необхідних джерел і літератури може
стати серйозною проблемою. Тому варто звернутися за допомогою до бібліографів,
консультантів наукової бібліотеки які познайомлять з основами роботи в
бібліотечних каталогах, допоможуть розібратися у бібліографічних покажчиках,
знайти необхідну довідкову літературу.
Працюючи з текстом книги, слід дотримуватися таких вимог:
1 .Не переписуйте цілі речення чи абзаци; краще виписуйте ключові думки,
ідеї.
2. Затримуйте увагу на вступному реченні кожного абзацу, особливо коли це
великі абзаци.
3. Не пропускайте так звані слова-сигнали: «отже», «підбиваючи
підсумки»,«таким чином», «істотно» – вони застосовуються для того, щоб
загострити увагу на найважливішому.
При підготовці до семінару (взагалі у самостійній роботі над вивченням
історії держави і права України ) слід користуватися довідково-енциклопедичними
виданнями, в яких можна знайти пояснення основних історичних та юридичних
термінів, понять, визначень, концепцій; відомості про найважливіші події та факти
загальної історії права; іменні чи систематизовані предметні покажчики,
хронологічні таблиці, карти тощо. До переліку таких видань відносяться,
наприклад,
«Антология мировой правовой мысли» в п’яти томах (М.,1999);
«Антологія української юридичної думки» в десяти томах ( К., 2002-2005);
«Сучасна правова енциклопедія»(К.,2010);
Шеститомна юридична енциклопедія (К.,2003);
Велика українська юридична енциклопедія Історія держави і права України.
Т.1. Х., 2016 і т.п.
Для вивчення історії галузевого законодавства рекомендуємо
використовувати навчальні посібники:
Бойко І.Й. Правове регулювання цивільних відносин в Україні (ІХ –
ХХ ст.): [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / І.Й. Бойко. – К.: Атіка,
2013. – 348 с
Бойко І.Й. Кримінальні покарання в Україні (ІХ – ХХ ст.): навч.посіб./
І.Й. Бойко. – Л.: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – 408 с
Бойко І.Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних та
процесуальних відносин в Україні (ІХ – ХХ ст.): посіб.для
студ.вищ.навч.закл. – Л.: Видав.центр ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – 904 с.
Шевченко О.О. Звичаєве право України IX-XIX ст. К.2012. 200 с.
Для поглибленого вивчення документів пропонуємо хрестоматії:
Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. / За ред. В.Д.
Гончаренка. – Київ, 2003. Хрестоматія з історії держави і права України:
Навч. Посіб. / Упоряд.: А.С. Чайковський (кер.) та ін. – Київ, 2003.
Питання чи проблеми, які виносяться на семінарське заняття повинні
аналізуватися на тлі історії розвитку суспільства і держави та під кутом зору
історичного і логічного в праві. Це означа: виходити з тези, що право передує
державі. Сучасна держава як політико-правовий інститут сформувалась в процесі
своєї генези і вибудовувалась засобами права і на основі права.
Застосовуються різні форми обговорення: фіксований виступ з наступним
ретельним аналізом, дискусії з окремих питань, запитання-відповіді,
заслуховування і обговорення рефератів з окремих аспектів проблеми, що
вивчається.
Консультації проводяться на кафедрі, як правило, згідно із затвердженим
графіком. Корисно відвідувати їх регулярно протягом навчального року. На
консультаціях викладач допоможе розібратися у питаннях, які обов’язково
виникають під час самостійної роботи над темою. Багато уваги на консультаціях
відводиться формуванню у студентів навичок самостійної роботи з
рекомендованою літературою, ознайомленню з методикою підготовки рефератів і
доповідей.
Однією з найпоширеніших форм самостійної роботи над курсом історії
держави і права України опрацювання індивідуальних науково орієнтованих
завдань, які носять узагальнений характер. Їх виконання сприяє формуванню
навичок трансформувати набуті знання у вирішення актуальних правових проблем
сучасності.
Однією з поширених видів самостійної роботи є написання рефератів, яка
теж сприяє формуванню навичок дослідницької роботи. Готуючись до їх
написання, необхідно обрати тему, скласти план, підібрати і вивчити літературу. У
викладенні матеріалу дотримуватися логічної послідовності. Реферат повинен
містити узагальнення і висновки, правильно оформлений список використаних
джерел.
У вступі до реферату обов’язково необхідно обґрунтувати вибір теми –
вказати чому виникла необхідність у вивченні та висвітленні реферованої теми, а
також визначити мету її вивчення та завдання, які автор прагне розв’язати. В
основному викладі матеріалу головну увагу слід зосередити на головних
аргументах, фактах, подіях. Вони мають бути підкріплені посиланнями на правові
джерела, чи результати монографічних досліджень.
У висновках - необхідно підсумувати викладене з обов’язковими
аргументами про корисність проведеної роботи. Висновки мають бути
лаконічними, конкретними, логічними, зрозумілими та демонструвати зв'язок
історичного матеріалу із сучасністю.
При складанні списку використаних джерел слід обов’язково дотримуватися
правил бібліографічного опису документів.
Підсумком самостійної роботи студента під керівництвом викладача є іспит.
Рекомендуємо активно використовувати передекзаменаційні консультації, які
проводить викладач згідно із затвердженим графіком. Безпосередньо на іспиті
необхідно скласти план відповіді, продумати її зміст, сформулювати найбільш
важливі тези. Відповідь має бути чіткою, лаконічною, розкривати сутність питання.
Високої оцінки заслуговує уміння студента переконувати, аргументовано
висловлювати свої думки. І, найголовніше, актуалізувати набуті знання для
правової діяльності в сучасних умовах трансформації суспільства, права, держави
Відповідь студента оцінюється:
– на «відмінно», якщо він твердо засвоїв програмний матеріал,
продемонстрував глибоке та всебічне знання правових пам’яток та історичних
джерел, уміння послідовно, логічно та аргументовано викладати матеріал,
аналізувати історичні факти і події, робити порівняльну характеристику різних
думок, історичних подій та процесів, обстоювати власні погляди на ту чи іншу
проблему, робити правильні й достатньо аргументовані висновки й узагальнення,
чітко і правильно відповідати на додаткові запитання;
– «добре», якщо він засвоїв програмний матеріал, вивчив основні джерела,
уміє послідовно та логічно викладати матеріал, робить в основному правильні та
аргументовані висновки й узагальнення, але разом з тим допускається окремих
неточностей при висвітленні проблеми чи, відповідаючи на додаткові запитання,
що свідчить про недостатньо глибоке засвоєння програмного матеріалу;
– «задовільно», якщо існують суттєві прогалини в знанні програмного
матеріалу. При викладенні матеріалу студент не послідовний, припускається
помилок, наводить неправильні формулювання, у відповідях на додаткові
запитання –невпевнений, не володіє фактами, не аргументує сказане.
– «незадовільно», якщо студент має суттєві прогалини у знаннях, не
знайомий із основним змістом правових пам’яток, джерел, відповідає на запитання
непослідовно, нелогічно, без належної аргументації, припускається суттєвих
помилок у висновках, плутається у фактах, не може відповісти на поставлені
викладачем додаткові запитання.
Наведена методика самостійної роботи розрахована на тривалу працю і
орієнтована на очікувані позитивні результати.
Якщо скорегувати запропоновану методику до дистанційної форми навчання,
алгоритм в оцінюванні зрушується в бік ретельного самостійного опрацювання
індивідуальних завдань та лекційного матеріалу. Обсяг його значний, а часу на
засвоєння відведено мало. Лектор дає перелік запитань, які студент має опрацювати
самостійно. Результати мають бути зафіксовані в зошиті для лекційних занять.
Безпосередньо на лекції викладач зосереджує увагу на ключових питаннях
предметної сфери Історії держави і права України: генезис українського права в
умовах дискретного розвитку української державності. Головну увага звертає на
атрибути, що забезпечують цей розвиток. На причини, умови трансформації
українського права та особливості генези української державності. Обов’язково
наголошує на проблемі правонаступництва, спадкоємності права та спадкоємності у
праві.
Особливу увагу концентрує навколо питання актуальності вивченого
політико-правового досвіду державотворення; на умовах, коли право позбавляється
властивості бути справедливим; особливостях наведення справедливого правового
порядку через призму ментального розуміння українським народом справедливості
тощо.
Україна є інтегральною частиною європейської спільноти, відповідно
маємо визнати, що потужний пласт правового і державотворчого досвіду
українського народу який створювався понад тисячоліття має бути
інтегрований в інтелектуальний простір Європи задля вирішення
актуалізованих європейським товариством правових проблем. Багато з них
стали надбанням інтелектуального продукту Європи лише в Новітній час, а
практичний досвід вирішення, ще задовго до цього часу, витворив
український народ та найкращі представники національно орієнтованої
еліти. Усі ці проблеми будуть названі лектором при вивченні окремих тем
навчального курсу з ІДПУ.
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ І РОЛЬ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
(ІДПУ) В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК.
2
Конвенціональний зв’язок – відповідний до угоди; відповідає певній традиції
Рекомендована література:
Основна:
1. Історія держави і права України. Акад курс у 2-х т.; за ред. В.Я.Тація,
А.Й.Рогожина.К.: Вид.дім. Ін Юре.2000. Т.1. С.5-9
2. Історія держави і права України. Підручник; за ред.
А.С.Чайковського. ( Авт. кол. Батрименко В.І.,Копиленко О.Л.,
Кривоніс В.М., Мірошниченко М.І та ін..).К.: Юрінком
Інтер.2004.С.3-10
3. Петро Захарченко. Історія держави і права України. К.: Атіка.2005.
С.3-4
4. Мірошниченко М.І. // Мірошниченко М.І. Історія українського
права. Навч. метод. посібник. К.: КНУ імені Тараса Шевченка. 2015.
Ч.1 < https://lektsii.org/11-70975.html>
Додаткова:
1.Загальна теорія держави і права. Підручник. За ред.. М.В.Цвіка,
О.В.Петришина. Харків: Право.2009. ( Предмет загальної теорії
держави та права, його структура. С.19-21)
http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI_2009/TEorijaDerjav_200
9.pdf
2. Велика українська юридична енциклопедія. Історія держави і
права України. Х.: Право.2016. Т.1
3.Юридична енциклопедія [Електронний ресурс]. – 1998. – Режим
доступа: http://leksika.com.ua/legal/
3
Реципрокність - синонім до слів взаємність або взаємовигідність.
Суть реципрокності полягає у тому, що добра справа, послуга чи подарунок роблять не для того, щоб у
майбутньому отримати аналогічну відповідь. Ні. Все для того, щоб прямо зараз і на цьому місці можна було
отримати підвищення соціального статусу.
4
Редистрибуція - одна із форм урівняльного разподілу матеріальних надбань, переважно засобів до
споживання і забезпечення життєдіяльності главою локальної спільноти або в ареалі більш широкого
обєднання спільнот. Слугує передумовою-фактором формування держави
1. Сучасна територія України як геополітичної реальності з давніх-давен була
заселена різними племенами і народами; тут існували або самодостатні або
«периферійні» цивілізації та культури – від персько-індійських до
адріатичних та центрально-європейських ;
2. Проте, як це доводить Михайло Грушевський і послідовники його
концепції України - Руси, на теренах нашої прабатьківщини одвічно
розселялися племена, які ніколи не полишали своєї плацентарної території й
створили спочатку трипільську, а далі черняхівську та зарубинецьку
культури, на культурному фундаменті яких сформувалась середньовічна
держава-країна Україна-Русь.5 Її культура в історичній перспективі
збагатилась здобутками скандинавської, греко-римської, візантійської,
болгарської, далекосхідної, перської, германської, інших цивілізацій.
Суть. Керуючись головним постулатом системно-інформаційного
підходу про не можливість знищення генетично закодованої інформації, яка
забезпечує життєдіяльність складних систем антропосоціокультурного типу,
маємо констатувати, що історію української державності доцільно вивчати
не з того часу як постав український етнос, а з урахуванням передісторії.
В) Аналізуючи правове життя ранньодержавних утворень на теренах
нашої прабатьківщини слід особливу увагу звернути на ті з них, які мали
прямий вплив на формування проукраїнської держави України–Руси:
Скіфське ранньодержавне утворення та античні міста держави
Північного Причорномор’я. Чому?
А). Наукою доведено, що із занепадом Великої Скіфії ( IV-III ст до
н.е.) р в районах Середнього Подніпров’я, Прип’ятського Полісся, басейну
верхнього Дніпра та Подесення (геополітичне ядро української державності)
5
Держава-країна – термін, який відображає особливість середньовічної традиції замість поняття
«суспільство» вживати поняття «країна», «держава», «народ». Із застосуванням цивілізаційного критерію
періодизації поняття «держава-країна» позначає локалізовану в часі велику, але зазвичай слабо інтегровану
політичну структуру - ранньофеодальну монархію – з метрополією та особою монарха (короля, князя) на
чолі, владу якого підтримує церква і, переважно, селяни-общинники. Це утворення, відповідно до класичної
юридичної концепції, має три юридичні ознаки-елементи державності: населення, владу, територію. Отже,
розміщується у певних географічних межах за територіальною ознакою, а не на основі кровно-споріднених
зв’язків, характерних для первіснообщинної доби; має відносно міцну ( залежить від особи правителя)
публічну владу, яка поширюється на все населення; налагоджену систему знімання податків, яке
регулюється нормативним актом (законом) у юридичному значенні.
традицію правову і традицію урядування продовжили племена зарубинецької
культури (III - II ст. до н.е.), нащадки скіфів-орачів (сколотів),
життєдіяльність яких складає невід’ємну ланку у загальному процесі
слов’янського етногенезу.
Б). Грецька колонізація сприяла розвитку торгівлі, та поширенню
досягнень античної цивілізації як у самій Скіфії, так і за її межами.
В). Правова і політична культура місцевих племен збагатилась
досягненнями античної цивілізації (еллінської культури). На цій основі
сформувалась велика середньовічна держава-країна Україна-Русь.
Теми рефератів
а) VІІІ ст. до н.е.; б) VІ ст. до н.е.; в) VІІ ст. до н.е.; г) V ст. до н.е.
а) 480-438 рр. до н.е.; б) 258-256 рр. до н.е.; в) 350-346 рр. до н.е.; г) І ст. н.е.
12. Про яку країну грецький історик Геродот писав, що вона має вигляд
квадрата, кожна із сторін якого дорівнює близько 700 км?
16. У працях якого автора політичне об’єднання антів було згадане вперше?
а) агора; б) еклесія;
Рекомендована література:
Основна:
Додаткова:
1. Велика українська юридична енциклопедія. Історія держави і права
України. Х.: Право.2016. Т.1. Скіфія С. 58, 671-676;
2. Володимир Петрук. Велика Скіфія-Оукраїна. Спалах 2001. 432 с.
3. Енциклопедія історії України. Україна, держава, греки.
<http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/history.exe?
&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT
=eiu_all&C21C>
4. Мірошниченко М.І. Державність і право України: генезис у
європейському контексті (З найдавніших часів до початку XIX ст.)
К.Атыка. 2006. С.49-161.
5. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу
і право.К.: Атіка 2001. С.35-50.
4. Що таке «верв»?
6. Що таке «кормління»?
г) митрополит Київський.
г) теократії.
2. Митники в збирали:
в) «Руська Правда»;
1340-1349 рр.?
Рекомендована література:
Основна:
1.Історія держави і права України. Акад курс у 2-х т.; за ред. В.Я.Тація,
А.Й.Рогожина. К.: Вид.дім. Ін Юре. 2000. Т.1. С.35-127.
2.Історія держави і права України. Підручник; за ред.
А.С.Чайковського. ( Авт. кол. Батрименко В.І., Копиленко О. Л.,
Кривоніс В. М., Мірошниченко М. І та ін..).К.: Юрінком Інтер. 2004.
С. 30-94.
3.Петро Захарченко. Історія держави і права України. К.: Атіка. 2005.
С. 14- 44.
5. Петро Захарченко Історія українського права. К.: ВД «Освіта
України». 2019. С.21-83.
6. Мірошниченко М.І. Історія українського права. Навч. метод.
посібник. К.: КНУ імені Тараса Шевченка. 2015. Ч.1 <
https://lektsii.org/11-70975.html>
Додаткова:
7.Велика українська юридична енциклопедія. Історія держави і
права України. Х.: Право.2016. Т.1. С. 179-185; 646-649; 649-653
8.Мірошниченко М. І. Державність і право України: генезис у
європейському контексті (З найдавніших часів до початку XIX ст.)
К.: Атіка. 2006. С.234-239; 443-473;294-331.
9. Шевченко О. О Звичаєве право України IX-XIX ст.: монографія.
К.: 2014. С.128-198.