1. Сформулюйте предмет і основні завдання анатомії та фізіології нервової системи.

2. Розкрийте основні етапи розвитку анатомії та фізіології нервової системи як наук.

3. Дайте оцінку розвитку теоретичних положень І.М. Сєченова та І.П. Павлова.

Проаналізуйте значення цих теорій для розвитку анатомії та фізіології НС.

4. Охарактеризуйте методи дослідження будови НС (анатомічні методи).

5. Охарактеризуйте методи дослідження функціонування НС (методи фізіології).

6. Охарактеризуйте загальну будову та основні функції нервової тканини.

7. Дайте визначення понять „нейрон”, „синапс”, „мієлінова оболонка”.

8. Опишіть нейрон як структурну одиницю нервової системи за схемою: будова,

класифікація, функції.

9. Обґрунтуйте положення, про те, що нейрон є структурно-функціональною

одиницею НС.

10. Охарактеризуйте будову та функції дендритів і аксонів.

11. Охарактеризуйте типи нейроглії і визначте їхню функціональну спеціалізацію.

12. Охарактеризуйте структуру синапсу.

13. Охарактеризуйте механізми здійснення синаптичної передачі збудження.

14. Дайте визначення понять „подразливість”, „збудливість”, „нервовий імпульс”.

15. Охарактеризуйте будову та властивості плазматичної мембрани.

16. Охарактеризуйте основні біопотенціали стану збудження.

17. Охарактеризуйте основні біопотенціали стану спокою.

18. Дайте визначення поняття „реполяризація”, „гіперполяризація”, „деполяризація”.

19. Опишіть механізм біоелектричних явищ у нервовій клітині. Проаналізуйте процес

збудження на рівні нервової клітини.

20. Опишіть механізм передачі нервового збудження по нервовому волокну.

21. Охарактеризуйте загальну організацію (структуру) нервової системи людини.

22. Визначте основні функції нервової системи. Наведіть приклади їх прояву.

23. Поясніть, чому нервова система забезпечує функціонування організму як єдиного

цілого.
24. Проаналізуйте етапи виникнення НС в філогенезі.

25. Охарактеризуйте основні етапи розвитку нервової системи в онтогенезі.

26. Охарактеризуйте загальну будова та функції сірої та білої речовин НС.

27. Розкрийте морфологічні особливості, структуру та функціональні особливості

центральної нервової системи.

28. Визначте структурні одиниці та функціональні особливості спинного мозку.

29. Поясніть природу сегментарної будови спинного мозку.

30. Охарактеризуйте будову й функції спинномозкових нервів, області іннервації.

31. Охарактеризуйте загальну будову й функції шийного, плечового та попереково-

куприкового сплетінь.

32. Порівняйте будову та функції спинного та довгастого мозку.

33. Визначте і охарактеризуйте первинні та вторинні відділи головного мозку.

34. Визначте структурні одиниці головного мозку та вкажіть їх функціональну

спеціалізацію.

35. Охарактеризуйте будову та функції довгастого мозку.

36. Охарактеризуйте будову та функціональне значення ретикулярної формації.

37. Охарактеризуйте будову та функції заднього мозку.

38. Охарактеризуйте будову та функції мосту.

39. Охарактеризуйте будову та функції мозочку.

40. Охарактеризуйте будову та функції середнього мозку.

41. Охарактеризуйте будову та функції проміжного мозку.

42. Охарактеризуйте будову та функції переднього мозку.

43. Розкрийте суть функціональної асиметрії півкуль головного мозку.

44. Охарактеризуйте будову та функції доль кори великих півкуль головного мозку.

45. Охарактеризуйте особливості будови (цитоархітектоніку) кори великих півкуль

головного мозку.

46. Дайте визначення поняттю „цитоархітектоніка кори великих півкуль”.

47. Визначте особливості розташування, будови та функціонування базальних ядер.

48. Охарактеризуйте будову й функції черепно-мозкових нервів, області іннервації.

49. Розкрийте морфологічні особливості, структуру та функціональні особливості

периферійної нервової системи.

50. Дайте характеристику соматичної нервової системи (особливості будови та

функціонування). Наведіть приклади її роботи.

51. Дайте повну характеристику вегетативної нервової системи (особливості будови та

функціонування). Наведіть приклади зовнішніх проявів її роботи.1.Сформулюйте
предмет і основні завдання анатомії та фізіології нервової системи.

52. Порівняйте будову та функції соматичної та вегетативної нервової системи.

53. Визначте функції симпатичної нервової системи.

54. Визначте функції парасимпатичної нервової системи.

55. Порівняйте будову та функції симпатичної та парасимпатичної нервової системи.

56. Опишіть будову нервового волокна периферійного нерва.

57. Визначте функції аферентних та еферентних нервових волокон.

58. Порівняйте будову й функції черепно-мозкових та спинномозкових нервів.

59. Дайте визначення понять „рефлекс”, „рефлекторна дуга”.

60. Назвіть основні види рефлексів (із приведенням прикладів).

61. Охарактеризуйте основні положення механістичної концепції рефлексу Р.Декарта.

62. Охарактеризуйте основні положення анатомічної концепції рефлексу Ч.Белла і

Ф.Мажанді.

63. Охарактеризуйте основні положення психофізіологічної концепції рефлексу

І.М.Сєченова.

64. Охарактеризуйте основні положення концепції умовного рефлексу І.П.Павлова.

65. Дайте порівняльну характеристику подразника-стимулу та подразника-сигналу

відповідно до поглядів І.М. Сєченова.

66. Визначте структуру та механізми роботи рефлекторної дуги.

67. Визначте структуру та механізми роботи рефлекторного кільця.

68. Дайте порівняльну характеристику рефлекторної дуги та рефлекторного кільця.

69. Дайте визначення поняттю „умовний рефлекс”. Наведіть приклади умовного
рефлексу.

70. Розкрийте механізм утворення умовного рефлексу.

71. Охарактеризуйте основні різновиди безумовно-рефлекторної та умовно-

рефлекторної діяльності.

72. Дайте визначення понять „збудження” та „гальмування”. Наведіть приклади.

73. Охарактеризуйте основні механізми розповсюдження збудження у ЦНC.

74. Охарактеризуйте процес гальмування та визначте його основні функції.

75. Дайте визначення поняттям „позамежове гальмування”, „зовнішнє гальмування”.

76. Назвіть та охарактеризуйте різновиди гальмування.

77. Покажіть взаємозв’язок збудження і гальмування у нервовій системі.

78. Дайте визначення та охарактеризуйте явище індукції. Назвіть різновиди індукції.

79. Визначте поняття „позитивна індукція” та „негативна індукція” „взаємна індукція”.

80. Дайте визначення та охарактеризуйте явище домінанти.

81. Розкрийте фізіологічний механізм явища домінанти.

82. Дайте визначення та охарактеризуйте явища іррадіації та концентрації психічних

процесів.

83. Охарактеризуйте основні принципи за якими здійснюється координаційна

діяльність нервової системи.

84. Охарактеризуйте основні рівні інтегративної діяльності нервової системи.

85. Охарактеризуйте інтегративну діяльність нервової системи на рівні об’єднання

нервових центрів.

86. Охарактеризуйте основні елементи функціональних систем мозку за П.К.

Анохіним.

87. Розкрийте шлях та механізм трансформації (перетворення) сигналу на рівні

сенсорної клітини (рецепторного потенціалу в імпульсну активність нейрону).

88. Дайте визначення поняття „рецептор”. Назвіть та охарактеризуйте різновиди

рецепторів.

89. Дайте визначення поняття „пороги чутливості”. Назвіть та охарактеризуйте

різновиди порогів чутливості.
90. Дайте визначення поняття „аналізатор”. Визначте та охарактеризуйте структуру та
функції аналізаторів.

91. Охарактеризуйте будову та функціонування зорової сенсорної системи.

92. Охарактеризуйте будову та функціонування слухової сенсорної системи.

93. Охарактеризуйте будову та функціонування вестибулярної сенсорної системи.

94. Охарактеризуйте будову та функціонування смакової сенсорної системи.

95. Охарактеризуйте будову та функціонування нюхової сенсорної системи.

96. Охарактеризуйте будову та функціонування тактильної сенсорної системи.

97. Охарактеризуйте будову та функціонування пропріоцептивної сенсорної системи

(руховий аналізатор).

98. Охарактеризуйте будову та функціонування вісцеральної сенсорної системи

99. Перерахуйте основні принципи організації сенсорних систем

100. Які властивості сенсорних систем?

101. Як відбувається кодування в сенсорних системах?

102. Назвіть види компенсації функцій нервової системи.

103. Назвіть морфологічні зміни в нервовій системі при компенсації порушень

функцій.

1. Сформулюйте предмет і основні завдання анатомії та фізіології нервової системи.

Предмет анатомії – людина.

Завдання: системномний підхід до опису форми, будови і положення (топографії)

частин та органів тіла в єдності з виконуваними функціями з урахуванням вікових,
статевих та індивідуальних особливостей людини.

2. Розкрийте основні етапи розвитку анатомії та фізіології нервової системи як наук.

Істотно вплинуло на розвиток анатомічної науки ритуальне бальзамування трупів у

Стародавньому Єгипті.

Гіппократ вперше розробив учення про чотири типи постави й темпераменту, описав
будову окремих кісток і м'язів людського тіла, внутрішніх органів, магістральних
кровоносних судин.

Арістотель вважав, що найважливішим органом людського тіла є серце. Він вивчав

будову нервів, опорно-рухового апарата, розвиток зародка, вперше ввів термін
«антропологія».Герофіл описав будову деяких черепних нервів, оболонок мозку,
венозних пазух. Еразістрат увів терміни «артерія», «паренхіма», вважав, що найдрібніші
вени переходять в артерії, а нерви відходять від головного та спинного мозку і є їхнім
продовженням.

Леонардо да Віті разом із лікарем Торре з Павії протягом десятків років анатомував
трупи й робив точні анатомічні зарисовки. Він видав атлас анатомії, в якому навів понад
800 точних і оригінальних малюнків кісток, м'язів, серця та інших органів. Леонардо да
Вінчі вважають зачинателем функціональної анатомії.

Фундатором описової й систематичної анатомії був Андреас Везалій. Досліджуючи

людські трупи, він виправив усю тогочасну анатомію, виявив близько 200 істотних
помилок Галена, зокрема переконливо спростував його твердження, нібито правий
шлуночок серця у дорослих сполучається з лівим. Зібравши свої анатомічні
дослідження й систематизувавши їх

3. Дайте оцінку розвитку теоретичних положень І.М. Сєченова та І.П. Павлова.

Проаналізуйте значення цих теорій для розвитку анатомії та фізіології НС.

На початку 20 ст. медицини Сеченов і Павлов, вивчаючи активну фізіологію людини

створюють напрям, який вивчає нервізм. Сеченов вивчає процеси стомлювання та
окремі функції ЦНС. Його основними працями стали: фізіологія НС та елементи
думки. Павлов своїми роботами показав, що вся кора півкуль та рухова зона
представляють собою сукупність певних центрів, ввів поняття «аналізатора», відкрив
умовний рефлекс, створив учення про вищу НС.

4. Охарактеризуйте методи дослідження будови НС (анатомічні методи).

1.Метод розтину.

2.Метод виготовлення тонких зрізів для мікроскопічного дослідження.

3.Метод антропометрії.

4.Метод рентгенографії.

5.Метод ендоскопії.

6.Метод комп`ютерної томографії.

7.Ультразвукове дослідження.

5. Охарактеризуйте методи дослідження функціонування НС (методи фізіології).

1.Спостереження(метод дослідження функцій та структур організму без втручання в

його діяльність).

2.Експеримент(метод дослідження функцій організму та його структур із втручанням в

їх діяльність – створення певних умов).

3.Моделювання(метод дослідження функцій за допомогою програм, що описують

діяльність систем організму, або пристроїв, які імітують діяльність системи і мають
однакові з нею вхідні та вихідні показники).

6. Охарактеризуйте загальну будову та основні функції нервової тканини.

Будова: нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між
ними допоміжних клітин.

Нейрони є клітинами, здатними до електричного збудження, що відповідають за

процес передачі інформації. Вони є головним компонентом головного мозку,
спинного мозку, вентрального нервового каналу безхребетних та соматичних нервів.

Гліальні клітини є більшістю з решти клітин нервової системи, що забезпечують

підтримку та живлення нейронів, підтримують гомеостаз, формують мієлін та беруть
участь в передачі сигналів.

Крім того, в нервовій системі дорослих організмів міститься деяка кількість

стовбурових клітин, що забезпечують утворення нових клітин на заміну пошкодженим.

Функції: нервова тканина здійснює зв'язок організму з оточуючим середовищем,

сприйняття і перетворення подразників у нервовий імпульс та передачу його ефектору.
Нервова тканина забезпечує взаємодію тканин, органів та систем організму та їх
регуляцію.

7. Дайте визначення понять „нейрон”, „синапс”, „мієлінова оболонка”.

Нейрон – нервова клітина, яка є структурною одиницею НС.

Синапс – структура, яка дозволяє нейрону проводити електричний або хімічний сигнал
в іншу клітину.

Мієлінова оболонка - ізоляція електричного проводу, без якої нервовий імпульс буде
«іскрити», перекручуватися, або не проводиться зовсім.

8. Опишіть нейрон як структурну одиницю нервової системи за схемою: будова,

класифікація, функції.

Будова: нейрон складається з тіла клітини (соми), дендритів та аксону. Дендрити

являють собою відростки, що виходять з тіла клітини. Аксон являє собою особливе
клітинне волокно, що виходить з тіла клітини у місці, називаному аксонним горбиком.

Класифікація:

За функціями та будовою нейрони поділяють на три основні типи:

Аферентні (чутливі) — сприймають та передають збудження від рецепторів до інших

нейронів.

Еферентні (рухові і секреторні) — передають збудження до виконавчих органів. Рухливі

нервові волокна, що йдуть до скелетних м'язів, називають мотонейронами.

Проміжні (вставні) — зв'язують одні нейрони з іншими. За характером виникаючого

ефекту їх поділяють на збудливі і гальмівні.
За кількістю відростків:

Уніполярні — нейрон з одним відростком. Такий тип переважає у безхребетних.

Псевдоуніполярні — рецепторні нейрони, що несуть збудження від рецепторів шкіри,

м'язів, внутрішніх органів у центральну нервову систему.

Біполярні — нейрони з двома відростками. Один з них — аксон, направляється в

центральну нервову систему, другий — аксоноподібний дендрит, іде до периферичної
нервової системи.

Мультиполярні — нейрони з декількома відростками. Вони є найпоширенішим видом

нейронів у людини.

Функції: сприймання подразнень, їх перероблення, передавання інформації (імпульсів)

і формування відповідної реакції.

9. Обґрунтуйте положення, про те, що нейрон є структурно-функціональною одиницею

НС.

Нейрон є структурно-функціональною одиницею НС , тому що він сприймає

подразнення, перероблює їх і передає сигнали і ГМ.

10. Охарактеризуйте будову та функції дендритів і аксонів.

Дендрит — це розгалужений відросток нейрону, який отримує інформацію через

хімічні (або електричні) синапси від аксонів (або дендритів і соми) інших нейронів і
передає її через електричний сигнал тілу нейрона, від якого виростає.

Аксон — нейрит, осьовий циліндр, відросток нервової клітини, що проводить нервові

імпульси від тіла клітини (соми) до органів, що іннервуються, та іншим нервовим
клітинам. Від кожної нервової клітини (нейрону) відходить тільки один аксон.

11. Охарактеризуйте типи нейроглії і визначте їхню функціональну спеціалізацію.

Типи:

Астроглія:
 Завдяки різним механізмам, підтримує сприятливе хімічне середовище для
передачі нервових сигналів.
 Обмежовує нервові клітини і кровоносні капіляри.
 Забезпечує транспорт поживних речовин та гематоенцефалічний бар’єр
(регуляція живлення клітин) з кровоносних капілярів до нервових клітин.
 Активує синапси та нейрони.
Олігодендроглія:
 Формує шарувату жиро-насичену «обгортку», що називається «мієлін», навколо
багатьох, але не всіх, аксонів всередині ЦНС. Мієлін відіграє важливу роль у
 визначенні швидкості розповсюдження електричного нервового сигналу як
вибірковий ізолятор. В периферійній нервовіій системі цю функцію
біологічного ізолятора виконують виробляючі мієлін Шваннівські клітини.
 Обмежовує клітини та їх аксони.
Мікроглія:
 Є «сміттярами», що поглинають загиблі, пошкодженні клітини або відокремлені
завдяки деякому ушкодженню частини нормальних клітин.
Епендима:
 Регулює секрецію і склад спинномозкової рідини.
12. Охарактеризуйте структуру синапсу.
Типовим синапсом є аксо-дендритичний хімічний. Такий синапс складається з двох
частин: пресинаптичної і постсинаптичної.
Синапс є простором, що розділяє мембрани контактуючих клітин, до яких підходять
нервові закінчення. Передача імпульсів здійснюється хімічним шляхом та
електричним шляхом.
Між обома частинами є синаптична щілина — проміжок шириною 10-50 нм між
постсинаптичною і пресинаптичною мембранами, краї якої укріплені міжклітинними
контактами.
Частина аксолемми булавоподібного розширення, прилегла до синаптичної щілини,
називається пресинаптичною мембраною. Ділянка цитолемми сприймальної клітини,
що обмежує синаптичну щілину з протилежного боку, називається постсинаптичною
мембраною, в хімічних синапсах вона рельєфна і містить численні рецептори.
У синаптичному розширенні є дрібні везикули, так звані синаптичні пухирці, що
містять або медіатор (речовину-посередника у передачі збудження), або фермент, що
руйнує цей медіатор. На постсинаптичній, а часто і на пресинаптичій мембранах
присутні рецептори до того чи іншого медіатора.
13. Охарактеризуйте механізми здійснення синаптичної передачі збудження.
1. Надходження пресинаптичної мембрани і деполяризація.
2. Вхід іонів калцію в нервове закінчення.
3. Розкриття везикул.
4. Деполяризація кінцевої пластини.
5. Скорочення м’язового волокна.
6. Синтез нових квантів ацетилхоліну.
14. Дайте визначення понять „подразливість”, „збудливість”, „нервовий імпульс”.
Подразливість – здатність клітини організму переходити зі стану спокою в діяльний
стан у відповідь на дію подразника.
Збудливість – фізіологічний процес, який виникає в кожній живій клітині чи тканині.
Нервовий імпульс - хвиля збудження, яка проходить через нервове волокно і є
засобом передачі інформації від периферичних чутливих нейронів до нервовим
центрам, а від них до виконавчих структур.
15. Охарактеризуйте будову та властивості плазматичної мембрани.
Будова: складається з двох шарів ліпідів, також містить білки і вуглеводи.

Властивості:

 напівпроникність – здатність вибірково пропускати в клітину і з неї певні

молекули та йони;
 динамічність – здатність зливатися одна з одною, розтягуватися та стискатися;
 самоскладання – здатність до самовідновлення.

16. Охарактеризуйте основні біопотенціали стану збудження.

Біопотенціали  — різниця потенціалів між двома точками живої тканини, яка відображає
її біоелектричну активність.

Збудження - основний фізіологічний процес, яким збудливі клітини і тканини

організму відповідають на подразнення. Здатність клітин і тканин реагувати на
подразнення процесом збудження називається збудливістю. Момент виникнення
збудження характеризується переходом клітин від стану фізіологічного спокою до
стану фізіологічної діяльності, властивій даній клітині: м'яз скорочується, залоза
секретує, нервова клітина генерує імпульс збудження, що поширюється по нервовому
волокну. У нервовій клітині одиночний цикл процесу збудження дорівнює 1-1,5
мілісекунди. Характерною особливістю клітини в момент порушення є її нездатність
відповідати на нове роздратування (стан невозбудимости). Такий стан може зберігатися
тривалий час в силу уповільненого розвитку і згасання процесу збудження при дії на
возбудимую тканина яких-небудь хімічних речовин.

17 Охарактеризуйте основні біопотенціали стану спокою.

Біопотенціали  — різниця потенціалів між двома точками живої тканини, яка відображає
її біоелектричну активність.

Організм і його клітини можуть знаходитись або в діяльному стані, або у стані спокою.
Діяльний стан клітини називають збудженням, а недіяльний – фізіологічним спокоєм.
Із стану фізіологічного спокою клітина виходить внаслідок дії на неї певної зовнішньої
сили, тобто подразнення. Тканини, в яких відповідна реакція на подразнення
проявляється яскраво і наступає швидко, звуться збудливими тканинами (нервова,
м’язова, залозиста). Фізіологія збудження включає такі поняття: подразливість,
збудливість, подразник, подразнення, збудження, провідність.
В стані фізіологічного спокою мембрана завжди поляризована. Саме поляризація
мембрани забезпечує її біологічну властивість – збудливість, тобто готовність до
відповіді на будь-яке подразнення.

Виникнення МПС пов’язане з особливостями будови і властивостями мембрани. В стані

спокою через мембранні канали вільно проходять тільки іони калію (їхній діаметр
менший за діаметр каналу), а проникність для іонів натрію значно знижена (в 10 разів).
Іонна асіметрія – основна причини виникнення МПС. Механізм МПС також пов’язаний з
наявністю в мембрані механізму активного транспорту речовин – натрій-калієвий насос
(він створює градієнт концентрації усередині та позаклітиною). За рахунок работи НКН
створюється та підтримується градієнт концентрації іонів калію (4 ммоль/л зовні та
155 ммоль/л всередині) і іонів натрію ( 145 ммоль/л зовні і 12 ммоль/л всередині).
Отже, концентрація іонів калію усередині клітини в 50 разів більша, чим поза нею, а
концентрація натрію, навпаки, в 10 разів менша.

18. Дайте визначення поняття „реполяризація”, „гіперполяризація”, „деполяризація”.

Реполяризація - фаза, під час якої відновлюється початковий потенціал спокою

мембрани нервової клітини після проходження через неї нервового імпульсу.

Гіперполяризація - підвищення різниці потенціалів між зовн. і внутр. сторонами

мембрани живої клітини, що знаходиться в стані фізіологічного спокою, тобто
підвищення потенціалу спокою.

Деполяризація - зниження різниці потенціалів (так званого потенціалу спокою), що

існує у спокої, між внутрішньою і зовнішньою сторонами мембрани живої клітини.

19. Опишіть механізм біоелектричних явищ у нервовій клітині. Проаналізуйте процес

збудження на рівні нервової клітини.

Виникнення і поширення збудження пов’язані із зміною електричного стану

клітинної мембрани - біоелектричними явищами. Одним із цих явищ є обмін
речовин в клітині. Він відбувається на мембрані. Наприклад Каліє-Натрівий
насос.
Обмін речовин (метаболізм) – сукупність хімічних перетворень, які відбуваються в
клітинах та забезпечують їхній ріст, життєдіяльність і відтворення.

Обмін речовин живої клітини складається з двох протилежно направлених видів

реакцій – катаболічних і анаболічних.

20. Опишіть механізм передачі нервового збудження по нервовому волокну.

Механізм проведення збудження по нервових волокнах залежить від їх типу. Існує два
типи нервових волокон:мієлінові і безмєлінові.
Процеси метаболізму в безмієлінових волокнах не забезпечують швидку компенсацію
витрати енергії. Поширення збудження буде йти з поступовим загасанням – з
декрементом. Збудження розповсюджується за рахунок малих кругових струмів, які
виникають всередині волокна або в навколишньому його рідини. Між збудженими і
непорушення ділянками виникає різниця потенціалів, яка сприяє виникненню кругових
струмів. В мієлінових волокнах завдяки досконалості метаболізму збудження
проходить, не затухаючи, без декремента. За рахунок великого радіусу нервового
волокна, обумовленого миелиновой оболонкою, електричний струм може входити і
виходити з волокна тільки в області перехоплення. При нанесенні подразнення
виникає деполяризація в області перехоплення А, сусідній перехоплення В в цей час
поляризований. Між перехопленнями виникає різниця потенціалів, і з’являються
кругові струми. За рахунок кругових струмів збуджуються інші перехоплення, при
цьому порушення поширюється сальтаторно, стрибкоподібно від одного перехоплення
до іншого.

21. Охарактеризуйте загальну організацію (структуру) нервової системи людини.

Нервова система поділяється на : периферичну та центральну. Переферична – це

нервові волокна, нервові вузли і нервові закінчення. Що являють собою : 31 пару
спинно-мозкових нервів, 12 пар черепно-мозкових нервів та нервові вузли (ганглії).
Також уся периферична система поділяється на соматичну та автономну (вегетативну)
НС. Вегетативна НС може бути симпатична та парасимпатична. Уентральна НС – це ГМ
та Сп М. Вона виконує функцію контролюючого центру усього організму.

22.Визначте основні функції нервової системи. Наведіть приклади їх прояву.

Основні функції нервової системи:

1. Організація взаємодії індивіда з навколишнім середовищем:

2. Координація роботи внутрішніх органів.

3. Постановка й реалізація цілей поведінки / діяльності.

4. Активна й цілісна адаптація організму до умов існування.

23. Поясніть, чому нервова система забезпечує функціонування організму як

єдиного цілого.

За функціонування організму як єдинного цілого відповідать певні сукупності

структур НС, вони об’єднують діяльність усіх органів і систем. Це певні сукупності
структур поділяються на центральну та периферичну НС. Перефирична НС
складається з з волокон з яких складаються нерви, нерви в свою чергу зв’язують
головний і спинний мозок з усіма органами і тканинами організму. Переферична
НС виробляє і передає нервові імпульси, забезпечуючи двосторонній зв'язок
центральної НС із зовнішнім та внутрішнім середовищем. ЦНС – вона виконує
функцію контролюючого центру всього організму, який сприймає і узагальнює
вхідну інформацію та визначає відповідну реакцію організму. Складові цих
структур відповідають за різні функції від чихання та дихання до генерування
відповіді на питання.за це відповідають певні центри, які активно взаємодіють
між собою та дають змогу організму функціонувати як єдине ціле.

24. Проаналізуйте етапи виникнення НС в філогенезі.

Перший етап характеризується формуванням найбільш просто влаштованої

дифузною (сетевидной) нервової системи. Даний вид нервової системи
представлений у примітивних тварин, наприклад у губок. У ній розрізняють два типи
клітин:

 - Перший спеціалізований на прийомі інформації ззовні. Такі клітини називають

рецепторними;
 - Другі знаходяться в глибині організму, пов'язані відростками один з одним і з
клітинами, що забезпечують відповідну реакцію. Ці клітини називають
ефекторними.

Другий етап - формування нервової системи вузлової форми. Цей тип нервової
системи зустрічається в основному у черв'яків, комах та ін. У ході еволюції в нервовій
системі у цих тварин утворилися вузли (скупчення нервових клітин), що з'єднуються
між собою поперечними і поздовжніми нервовими стовбурами. Від цих вузлів
відходять нерви, розгалуження яких закінчуються в межах даного сегмента. У
головному кінці тіла розташовується одна пара більших вузлів. Ці вузли розвинені
сильніше інших і є прообразом головного мозку.

Перевагою такої будови нервової системи є те, що при подразненні певних ділянок
поверхні тіла тварини в відповідну реакцію залучаються не всі нервові клітини тіла, а
тільки нервові структури даного сегмента.

Третій етап полягає в утворенні нервовими клітинами безперервного нервового

тяжа, всередині якого є порожнина - трубчаста нервова система, характерна для всіх
представників типу хордових. Трубчаста нервова система у вищих представників
хордових (у тому числі і в людини) складається з ряду однотипних, повторюваних
структур, або сегментів (Метамерное будови). Відростки нейронів, що входять до
складу даного нервового сегмента, іннервують певну ділянку тіла і його мускулатуру.
Типовим варіантом трубчастої нервової системи є спинний мозок.

25. Охарактеризуйте основні етапи розвитку нервової системи в онтогенезі.

Онтогенез – індивідуальний розвиток від зародження до смерті. Розрізняють 2 етапи

в онтогенезі : 1 – внутрішньоутробний (пренатальний) від зародження до народження
дитини, 2 – поза утробний (постнатальний) від народження до смерті людини.
 Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку з
зовнішнього зародкового листка – ектодерми. Спочатку утворюється нервова
пластинка, потім краї якої наближаються один до одного і утворюють замкнену
нервову трубку. З нижнього (хвостового) відділу нервової трубки утворюється спинний
мозок, з переднього – всі відділи головного мозку : довгастий мозок, міст і мозочок,
середній мозок, проміжний мозок і великі півкулі.

НС розвивається протягом усього дитячого і підліткового віку. Розвиток НС

запрограмовано генетично : в певній послідовності на кожному етапі розвитку
дозрівають її певні структури. Дозрівання клітин кори закінчується до 18-20 місяцях,
довгастого мозку і регуляторних структур – до 7 років.

26.Охарактеризуйте загальну будову та функції сірої та білої речовини НС.

Біла речовина утворюється нервовими волокнами, що зв’язують кору однієї звивини з

корою інших звивин свою і протилежних півкуль. Таким чином здійснюється передача
сигналів і співробітництво між головними елементами спинномозкових елементів.
Сіра речовина утворена з 13 млн. нервових клітин. У складі присутня велика кількість
неімілізованих відростків і клітин глії. Сіра речовина виконує рефлекторну функцію –
створює і обробляє нервові імпульси, які через білі структури передаються в півкулі
мозку і назад.

27.Розкрийте морфологічні особливості, структуру та функціональні особливості

центральної нервової системи.

ЦНС – основна частина НС людини. Вона складається з 2 відділів : ГМ і СПМ.

Основні функції – контролювати всі життєво важливі процеси в організмі. ГМ
відповідає за мислення, мовлення, координацію, забезпечує роботу всіх органів,
відчуття. СПМ – регулює роботу внутрішніх органів, забезпечує координацію їх
діяльності і призводить тіло в рух.

28.Визначте структурні одиниці та функціональні особливості спинного мозку.

СПМ – фактично продовження ГМ. Оточений тими ж оболонками і спинномозковою

речовиною. Він складає 2/3 ЦНС і являється провідною системою для нервових
імпульсів. Оточений 3 оболонками: твердою, павутинною і м’якою. Всередині є сіра
речовина. Зовнішня частина – біла речовина. У центрі проходить вузький
спинномозковий канал. Від СПМ відходять спинномозкові нерви. Така ділянка з одною
парою таких нервів – сегмент.

29.Поясніть природу сегментарної будови спинного мозку.

Сегмент СПМ – ділянка, від якої відходять пара змішаних спинномозкових нервів.
Відповідно до кількості сегментів СПМ має 31 пару спинномозкових нервів – шийний –
8, грудний – 12, поперековий – 5, крижовий – 5, куприковий - 1. Сегмент складається з
корінця чутливого нейрону, біла/сіра речовини, спинномозковий нерв, центральний
канал, захисні оболонки, корінець рухового нейрону.
30. Охарактеризуйте будову й функції спинномозкових нервів, області іннервації.

Спинномозкові нерви  - це парні нервові стовбури, які утворені злиттям двох корінців
спинного мозку - заднього (чутливого) та переднього (рухового). Ще в межах
центрального каналу спинного мозку передній (руховий) і задній (чутливий) корінці
поступово зближаються, потім зливаються та утворюють корінцевий нерв, після
- спинномозковий нерв.  Завдяки такому злиттю спинномозкові нерви є змішаними,
оскільки містять рухові (еферентні) волокна від клітин передніх рогів, чутливі
(аферентні) волокна від клітин спинномозкових вузлів, вегетативні волокна від клітин
бічних рогів і вузлів симпатичного стовбура. Після виходу з центрального каналу
спинномозкові нерви діляться на передні гілки , що іннервують шкіру, м'язи кінцівок і
передньої поверхні тулуба; задні гілки, що іннервують шкіру та м'язи задньої поверхні
тулуба; менінгеальні гілки , що прямують до твердої оболонки спинного мозку та
сполучні гілки, що містять симпатичні прегангліонарні волокна, які прямують до вузлів
симпатичного стовбура

За допомогою спинномозкових нервів відбуваються рухи частин тіла (довільні і

мимовільні), а також чуття шкіри.

Іннервація — забезпечення органів і тканин нервами, що забезпечують їхній зв'язок з 

ЦНС

31.Охарактеризуйте загальну будову й функції шийного, плечового та попереково-

куприкового сплетінь.

Шийного сплетення:

Шийне сплетення утворюється передніми гілками верхніх шийних спинномозкових

нервів.

Воно розташоване на рівні 4 верхніх шийних хребців, спереду від місця прикріплення, і
прикрите спереду верхніми відділами. У сплетенні розрізняють 4 формуючі передні
гілки, 3 петлі і гілки, що відходять від останніх.

Плечове сплетення:

Плечове сплетення  формується з передніх гілок спинномозкових нервів.

Спинномозкові нерви, з яких формується плечове сплетення, виходять із хребтового
каналу крізь відповідні міжхребтові отвори та йдуть між передніми та задніми
міжпоперечними м’язами.

Передні гілки спинномозкових нервів, з'єднуючись між собою, спочатку утворюють 3

стовбури (первинні пучки) плечового сплетення - складові його надключичної
частини. Кожен з них за допомогою білих сполучних гілок сполучений із середнім або
нижнім шийними вегетативними вузлами.

Попереково-куприкового сплетіння:
Поперекове сплетення утворене передніми гілками трьох верхніх поперекових нервів,
волокнами верхньої половини передньої гілки четвертого поперекового нерва і
частиною волокон передньої гілки дванадцятого грудного нерва. Поперекове та
крижове сплетення зв’язані між собою анастомозами, які утворюють досить широку
нервову пластинку, тому їх часто об’єднують терміном попереково-крижове сплетення.

Поперекове сплетення розташоване попереду поперечних відростків поперекових

хребців та квадратного м’яза попереку, позаду та у товщі. Гілки поперекового
сплетення  виходять частково з-під бічного краю, частково з-під присереднього краю
цього м’яза, частково пронизують його.

Куприкове сплетення:

Куприковий нерв виходить із крижового каналу через, потрапляє у порожнину таза і

з’єднується з передніми гілками четвертого та п’ятого крижових нервів, утворюючи
куприкове  сплетення.

Куприкове сплетення розміщується на передній поверхні сідничо-куприкового м’яза

(куприкового м’яза). Від куприкового сплетення відходять:

1) 3–5 тоненьких відхідниково-куприкових нервів , які іннервують шкіру в ділянці

куприка і відхідника;

2)  м’язові гілки.

32.Порівняйте будову та функції спинного та довгастого мозку.

Спинний мозок - це відділ центральної нервової системи розташований у каналі

хребта. Починається спинний мозок при основі черепа, де з'єднується з довгастим
мозком (структурою головного мозку), а закінчується на рівні другого поперекового
хребця пучком нервів, які відходять від нього. Тому він дещо коротший від хребта.
Спинний мозок міститься в спинномозковій рідині, яка захищає мозок від різних
механічних впливів. У центрі спинного мозку проходить вузький канал, теж
заповнений спинномозковою рідиною.    Спинний мозок складається з 31 сегмента,
об'єднаних у відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий (мал.1), що
відповідають відділам хребта. Від кожного сегмента спинного мозку праворуч і ліворуч
відходять по парі задніх і передніх корінців. 

Функції спинного мозку. Спинний мозок здійснює дві функції: рефлекторну і

провідникову. Як рефлекторний центр спинний мозок здатний здійснювати складні
рухові рефлекси та регулює функції внутрішніх органів (шлунка, кишечнику, судин,
сечового міхура, серцевого м’яза). Провідникова функція полягає в забезпеченні зв’язку
і узгодженні роботи всіх відділів ЦНС, за допомогою низхідних і висхідних провідних
шляхів. 

Довгастий мозок — нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо

переходить у спинний мозок і значною мірою зберегла його сегментарні риси будови.
У людини довгастий мозок становить порівняно невелику частку від загального об'єму
головного мозку. Це найдавніший відділ головного мозку. Розташований між
варолієвим мостом і спинним мозком, в який непомітно переходить у ділянці
великого отвору потиличної кістки. Верхня частина довгастого мозку розширена у
вигляді цибулини, тому його інколи називають цибулиною.

У довгастому мозку розташовані ядра деяких із черепних нервів, зокрема язиково-

глоткового, блукаючого, під'язикового. Цими нервами він пов'язаний з різними
органами і тканинами організму, а низхідними і висхідними провідними шляхами — з
усіма відділами ЦНС. В цій ділянці головного мозку знаходиться частина ретикулярної
формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів
чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Функції довгастого мозку. Всі функції довгастого мозку в організмі можна поділити на
три основні групи: провідникові, рефлекторні та тонічні.

Провідникові функції. Через довгастий мозок проходять всі висхідні і нисхідні шляхи,
що сполучають спинний мозок із головним. Тут формуються
присінковоспинномозкові та сітчастоспинномозкові провідні шляхи і закінчуються
кірковобульбарні волокна.
Рефлекторні функції. Довгастий мозок бере участь у рефлекторній регуляції
вегетативних функцій організму, зокрема він пов'язаний із
регулюванням дихання і артеріального тиску, також тут замикаються деякі захисні і
харчові рефлекси.
Тонічна функція. Тонічна функція довгастого мозку полягає у тому, що він забезпечує
підтримання деяких структур у головному та спинному мозку у стані постійного
збудження. Виконання цієї ролі забезпечуються ретикулярною формацією (сітчастим
утвором).
33.Визначте і охарактеризуйте первинні та вторинні відділи головного мозку.
Сенсорні зони кори – центральні відділи аналізаторів – первинні поля, зв’язані з
органами відчуттів і руху на периферії – здійснюють аналіз окремих подразнень, які
поступають в кору від певних рецепторів. Асоціативні зони кори - вторинні поля. Вони
поширюються на всі сторони від сенорної зони і зв’язанні з окремими аналізаторами
через сенсорні системи, вдіграють роль у процесах аналізу/синтезу інформації,
синтезують окремі відчуття.
34. Визначте структурні одиниці головного мозку та вкажіть їх функціональну
спеціалізацію.
ГМ – вищий відділ НС людини, міститься в черепній коробці і через великий
потиличний отвір з’єднанний зі СПМ. Є біла речовина – утворює провідні шляхи, які
зв’язують відділи ГМ між собою і СПМ, сіра – утворює кору півкуль і мозочка у вигляді
окремих скупчень нейронів.
Складові: міст, довгастий мозок(регуляція дихання, травлення, обміну речовин,
рухових і захисних рефлексів), мозочок(погоджує різні рухові дії і адаптує рухові
реакції організму до умов навколишнього середовища), середній мозок(підвищує
координацію рухів організму, адаптує їх до вестибулярних, звукових і світлових
сигналів, регулює м’язовий тонус, емоційну активність), проміжний мозок(здійснює
вегетативні функції, регуляє діяльність залоз внутрішньої скреції, бере участь у
процесах сну, пам’яті, поведінки, психічних реакцій), кінцевий мозок(керує діяльність
окремих відділів ГМ і СПМ).
35.Охарактеризуйте будову та функції довгастого мозку.

Довгастий мозок — нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо

переходить у спинний мозок і значною мірою зберегла його сегментарні риси будови.
У людини довгастий мозок становить порівняно невелику частку від загального об'єму
головного мозку. Це найдавніший відділ головного мозку. Розташований між
варолієвим мостом і спинним мозком, в який непомітно переходить у ділянці
великого отвору потиличної кістки. Верхня частина довгастого мозку розширена у
вигляді цибулини, тому його інколи називають цибулиною.

У довгастому мозку розташовані ядра деяких із черепних нервів, зокрема язиково-

глоткового, блукаючого, під'язикового. Цими нервами він пов'язаний з різними
органами і тканинами організму, а низхідними і висхідними провідними шляхами — з
усіма відділами ЦНС. В цій ділянці головного мозку знаходиться частина ретикулярної
формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів
чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Функції довгастого мозку. Всі функції довгастого мозку в організмі можна поділити на
три основні групи: провідникові, рефлекторні та тонічні.

Провідникові функції. Через довгастий мозок проходять всі висхідні і нисхідні шляхи,
що сполучають спинний мозок із головним. Тут формуються
присінковоспинномозкові та сітчастоспинномозкові провідні шляхи і закінчуються
кірковобульбарні волокна.
Рефлекторні функції. Довгастий мозок бере участь у рефлекторній регуляції
вегетативних функцій організму, зокрема він пов'язаний із
регулюванням дихання і артеріального тиску, також тут замикаються деякі захисні і
харчові рефлекси.
Тонічна функція. Тонічна функція довгастого мозку полягає у тому, що він забезпечує
підтримання деяких структур у головному та спинному мозку у стані постійного
збудження. Виконання цієї ролі забезпечуються ретикулярною формацією (сітчастим
утвором).
36.Охарактеризуйте будову та функціональне значення ретикулярної формації.
Ретикулярна формація розташована в стовбуровій частині ГМ(сіткоподібний утвір). За
будовою представляє собою систему нервових клітин різної форми та розмірів з
великою кількістю відростків, які переплітаються між собою і устворюють велику
кількість контактів.
Функції: забезпечення взаємодії висхідних і низхідних шляхів мозку, координація
функцій організму, регуляція збудливості всіх відділів ЦНС, активуюча дія на кору
великих півкуль, контроль рефлекторної діяльності, регуляція циклу сон – неспання.
37.Охарактеризуйте будову та функції заднього мозку.
Задній мозок становлять дві основні частини: вароліїв міст і розташований позаду
нього мозочок. Перший зовні нагадує товстий білий валик і знаходиться над довгастим
мозком. Задня дорсальна поверхня варолієвого моста прикрита мозочком, а передня
вентральная представлена численними поперечними волокнами, що переходять у
середню мозжечкову ніжку. У бульбарно-бруківку борозенку виходять нервові корінці.
По центральній борозні мосту проходить основна мозкова артерія. Загалом, задній
мозок має досить складну будову.
Функції заднього мозку поділяють на дві групи: 1) провідникові; 2) рефлекторні.
Провідникові функції пов'язані з низхідними й висхідними провідниковими шляхами
спинного мозку, а також зі шляхами, що закінчуються (кортикобульбарний) і
починаються (оливоспінальний, вестибулоспінальний, ретикулоспінальний) у
довгастому мозку. Рефлекторні функції заднього мозку зумовлені діяльністю
черепномозкових нервів.

38. Охарактеризуйте будову та функції мосту.

Вароліїв міст розташований на нижній поверхні головного мозку у вигляді широкого

виступу з поперечною посмугованістю. Він межує спереду з ніжками великого мозку,
позаду - з довгастим мозком, а по боках переходить у середні мозочкові ніжки, в товщі
яких виступають корінці трійчастого нерва. Між мостом і пірамідою виходить
відвідний нерв, а позаду і збоку лицевий і присінково-завитковий.

Основна частина моста складається переважно з поздовжніх і поперекових волокон

моста.

Поздовжні волокна утворені кірково-мостовими волокнами, що розташовані зовні і

зв'язують міст з корою великого мозку, а також волокнами пірамідного шляху. 

Функції : 1. Рефлекторна - Вестибулярні рефлекси, які регулюють тонус м'язів (у тому

числі мімічних) - Пневмотаксичний центр – регулює глибину і частоту дихання.
2. Провідникова - Висхідні та низхідні нервові шляхи, волокна, які з'єднують півкулі
мозочка між собою і корою великих півкуль.

39. Охарактеризуйте будову та функції мозочку.

Нижня частина мозочка межує з довгастим мозком, який є продовженням спинного

мозку і складається з двох мозкових речовин — сірого і білого. Обидва півкулі мозочка
відокремлені від великого мозку глибокої горизонтальною щілиною, а поверхня
поцяткована щілинами і звивинами мозкового речовини, що утворюють передню,
задню і клочково-вузликову частки. Між собою півкулі з’єднуються хробаком, а
всередині них лежать нервові ядра. Мозечкова сіра речовина немов розгалужується в
білому, нагадуючи гілочку туї. Перебуваючи по краях, сіре утворює шарувату кору, під
якою завжди знаходиться біла мозкова речовина. Від правильного функціонування
мозочка залежить координація руху і рівновагу при русі, а основна функція відділу —
пов’язувати передній мозок із заднім.

40. Охарактеризуйте будову та функції середнього мозку.

Середній мозок складається з ніжок великого мозку і чотиригорбикового тіла.
Порожнина середнього мозку представлена вузьким каналом - сільвієвим
водопроводом, що з'єднує порожнини 4-го і 3-го мозкових шлуночків. Через середній
мозок проходять всі висхідні шляхи до кори великого мозку і мозочка та низхідні, які
несуть імпульси до довгастого і спинного мозку. У середньому мозку розташовані
скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотиригорбикового тіла, ядер окорухового і
блокового нервів, червоне ядро і чорна речовина. Передні бугри чотиригорбикового
тіла є первинними зоровими центрами, а задні бугри - первинними слуховими
центрами. За їх участю здійснюються рефлекси на світло і звук, рухи очей, поворот
голови.

Середній мозок виконує також складні рефлекторні функції (синхронні рухи очей,
голови, тулуба у відповідь на звукові сигнали й світлові подразнення) і бере участь в
автоматизації рухів.

41. Охарактеризуйте будову та функції проміжного мозку.

Проміжний мозок — відділ головного мозку, який розташований між середнім і

кінцевим мозком. Цей відділ головного мозку розвивається із переднього мозкового
пухиря.

у ньому виділяють: ділянку зорового мозку, яка розташована в дорзальних відділах і

філогенетично є більш молодою, та підзоровогорбкову ділянку, що об'єднує
вентральні відділи проміжного мозку і є філогенетично більш старою. Порожниною
проміжного мозку є III шлуночок.

Проміжний мозок складається з наступних функціональних частин:

Таламус - орган, в якому збираються всі сенсорні дані: зорові, слухові, нюхові,
тактильні - і потім передаються в кору;

Метаталамус складається з колінчастих тіл, є підкірковим центром слуху і зору,

анатомічно пов'язаний з таламус;

Субталамус відноситься до групи базальних гангліїв, він пов'язаний з виконанням

тонких рухів;

Гіпоталамус - центр вироблення гормонів, які контролюють діяльність гіпофіза

(гіпоталамо-гіпофізарна система) і підкорковий центр багатьох поведінкових реакцій;

Епіталамус - його становить залоза внутрішньої секреції - епіфіз, або шишковидне тіло.

42. Охарактеризуйте будову та функції переднього мозку.

Передній мозок складається з двох частин - проміжного мозку, куди належать зорові

бугри і підбугорна ділянка, і кінцевого, куди належать кора і підкіркові вузли.
Проміжний мозок межує з середнім, а великий мозок зверху і з боків вкриває всі інші
відділи мозку. Ліва півкуля відповідає за регуляцію роботи органів правої частини
тулуба, а також сприймає інформацію від простору праворуч. Крім цього, ліва півкуля
відповідально за здійснення математичних операцій і процесу логічного, абстрактного
мислення; тут же знаходяться слуховий і руховий центри мови, які забезпечують
сприйняття усної та формування усного та писемного мовлення. Права півкуля
управляє органами лівої частини тулуба і сприймає інформацію від простору зліва.
Також права півкуля бере участь у процесах образного мислення, виконує провідну
роль у впізнавання людських облич і відповідально за музичну і художню творчість;
відповідає воно і за впізнавання людей по голосу і сприйняття музики.

43. Розкрийте суть функціональної асиметрії півкуль головного мозку.

Функціональна асиметрія мозку – складна властивість мозку, що відображає

розходження в розподілі нервово-психічних функцій між правою і лівою півкулями.
Формування і розвиток цього розподілу відбувається в раньому віці під впливом
комплексу біологічних і соціокультурних факторів. Асиметрія є однією з причин
існування у людини певної структури психіки.

44. Охарактеризуйте будову та функції доль кори великих півкуль головного мозку.

Лобна доля – має 4 звивини, які є центром довільних рухів. Цей відділ бере участь у
формуванні мислення, організації діяльності, планування (центр Брокка).

Тім'яна доля – має звивини. Функції пов’язані зі сприйняттям і аналізом чутливих

подразнень, просторовою орієнтацією.

Скронева доля – має 3 звивини. Функція пов’язана зі сприйняттям слухових, нюхових

відчуттів, аналізом і синтезом мовних звуків, механізмів пам’ятті (центр Верніка).

Потилична зона – борозни і звивини непостійні і мають варіабельну будову.

Сприйняття і переробка зорової інформації, організація складних процесів зорового
сприйняття.

Острівок – поверхня острівця розділена його поздовжньою центральною борозною на

передню і задню частини, в острівці формується аналізатор смаку.

45. Охарактеризуйте особливості будови (цитоархітектоніку) кори великих півкуль

головного мозку. Тоже шо 46.

46. Дайте визначення поняттю „цитоархітектоніка кори великих півкуль”.

Цитоархітектоніка кори великих півкуль – її діяльність має умовнорефлекторний

характер.вона відбувається на основі тимчасових нервових зв’язків, вироблених у
процесі індивідуального життя, під впливом його ума. Кора великих півкуль ГМ є
матеріальним субстратом психічної діяльності людини, її здатності пізнавати світ,
набувати життєвого досвіду, навчатися, її свідомості.

47. Визначте особливості розташування, будови та функціонування базальних ядер.

Базальні ядра – комплекс підкіркових нейронний вузлів, розташованих в центральній

білій речовині півкуль ГМ, додаткова до пірамідної кортиноспінальної системи
регуляції моторних функцій. До складу базальних ядер входить: хвостате ядро,
лушпина, бліда куля, чорна речовина, субталамічна ділянка, огорожа, мигдалеподібне
тіло. Базальні ядра відіграють роль проміжної ланки в ланцюгові, який з’єднує моторні
ділянки кори з рештою її ділянок. Їхнє призначення – організація контролю
комплексних патернів рухів, поведінкових, забезпечує загальний руховий фон.

48. Охарактеризуйте будову й функції черепно-мозкових нервів, області іннервації.

Черепно-мозкові нерви Область інервації передає збудження

1. Нюховий/чутливий від нюхових рецепторів до нюхового центру

2. Зоровий/чутливий від сітківки ока до зорового центру
3. Окоруховий/руховий м’язи ока, забезпечують рухи оч. яблука
4. Блоковий /руховий м’язи ока, забезпечують рухи оч. Яблука
5. Трійчастий/змішаний від рецепторів шкіри, слизової губ, рота,

зубів, жувальні м’язи

6. Відвідний/руховий прямі бокові м’язи ока

7. Лицевий/змішаний мімічні м’язи і слинні залози

8. Слуховий/чутливий від рецепторів внутрішнього вуха

9. Язикогорловий/змішаний м’язи глотки, слинні залози

10. Блукаючий/змішаний серце, легені, більшість органів черевної порожнини

11. Додатковий/руховий інервує м’язи шиї, потилиці

12. Під’язиковий/руховий м’язи язика і шиї

49. Розкрийте морфологічні особливості, структуру та функціональні особливості

периферійної нервової системи.

Переферична НС – частина НС, яка знаходиться поза ГМ і СПМ. За допомогою

переверичною НС ЦНС регулює діяльність усіх систем і органів нашого тіла.

Структура : 1 – нерви (черепно-мозкові, спинномозкові, вегетативної системи).

2 – вузли (чуттєві ганглії).

 3 – нервові коренці (передні/чутливі, задні/рухові).

50.Дайте характеристику соматичної нервової системи (особливості будови та

функціонування). Наведіть приклади її роботи.

Соматична НС охоплює ті відділи центральної і периферичної НС, які іннервують

опорно-руховий апарат і забезпечують чутливість нашого тіла (дотикову, больову,
температуру). Соматична НС збирає інформацію від органів чуття і спрямовує її до
ЦНС.

Передає нервові імпульси від ЦНС до скелетних м’язів, керуючи різноманітними

рухами тілами.

51.Дайте повну характеристику вегетативної нервової системи (особливості будови та

функціонування). Наведіть приклади зовнішніх проявів її роботи.

Вегетативними функціями називають ті, від яких залежить обмін речовин у цілісному

організмі (травлення, кровообіг, дихання, виділення тощо), а також ріст і розмноження.
Відповідно до цього поділу функцій розрізняють і системи їхньої регуляції - соматичну
і вегетативну нервову систему (ВНС). Соматична нервова система забезпечує
екстероцептивні сенсорні й моторні функції організму. Вегетативна регулює діяльність
не лише внутрішніх органів, а й вегетативні функції як соми, так і самої нервової
системи.

У свою чергу, вегетативна нервова система структурно складається із двох відділів -

симпатичного й парасимпатичного, що різняться як структурно, так і функціонально

Роль вегетативної нервової системи полягає в регуляції обміну речовин (у тому числі й
у сомі), збудливості, автоматії периферичних органів. Система регулює і змінює
фізіологічний стан тканин і органів, пристосовуючи їх до поточної діяльності цілісного
організму й умов навколишнього середовища..

52.Порівняйте будову та функції соматичної та вегетативної НС.

Будова

Соматична НС Вегетативна НС

Складається з : Складається з :

 сенсорних (спинномозкових) нейронів –  симпатичного відділу;

доставляють імпульси до ЦНС;
 моторних (черепних) нейронів –
доставляють інформацію від мозку до
м’язовим тканинам.
 парасимпатичного відділу
 Центри ВНС розташовані в середньому,
довгастому і спинному мозку
  проста вегетативна рефлекторна дуга
представлена трьома нейронами:
Нейрони розташовані по всьому організму від чутливий, руховий і
центру по важливим рецепторам, м’язам змішаний/вегетативний ( у органах)

 до складу соматичної нервової системи

входять рефлекторні дуги, покликані
управляти неусвідомленими діями,
рефлексами
Функції

 Збирає інформацію від органів відчуттів і  головна функція - гомеостаз

направляє її в ЦНС  координує і регулює діяльність внутрішніх
 Передає сигнали від ЦНС скелетним органів
м‘язам у відповідь на одержану інформацію,  виконує обмін речовин
чим обумовлює рух.
 Сприймає зовнішні подразнення
 Забезпечує сенсорні і моторні функції

53.Визначте функції симпатичної НС.

Під час різних емоцій (страх, гнів) і станів, що пов’язані з великим напруженням
організму (інтенсивна фізична праця, спортивні змагання), має місце підвищення
функції симпатичної нервової системи. Її функції:

 прискорює роботу серця

 звужує просвіт судин
 підвищує кров’яний тиск
 стимулює обмін речовин у клітинах і тканинах організму.
 сприяє інтенсивній діяльності організму, особливо в екстремальних умовах,
коли потрібне напруження всіх його сил
 Гомеостатична роль – підтримка постійності внутрішнього середовища
організму в активному стані (включається в роботу тільки при фізичних
навантаженнях, емоційних реакціях, стресах, больових синдромах,
крововтратах)
 Адаптаційно- трофічна функція - регуляція інтенсивності обмінних процесів.
(забезпечує пристосування організму до змінних умов середовища існування)

54.Визначте функції парасимпатичної НС.

Тонус цього відділу вегетативної нервової системи підвищений у станах спокою

організму. Її функції:

 спричиняє сповільнення роботи серця

 розширення просвіту судин
 зниження кров’яного тиску
  Гомеостатична функція  - відновний характер і діє в стані спокою.
(Зменшенні частоти і сили серцевих скорочень, стимуляції діяльності
шлунково-кишкового тракту при зменшенні рівня глюкози в крові і т. д.)
 Захисна функція - захисні рефлекси позбавляють організм від
чужорідних частинок. (Наприклад, при кашлі очищується горло, чхання
звільняє носові ходи, унаслідок блювання видаляється їжа.)
 Впливає на процеси, що пов’язані з відновленням використаних речовин у
клітинах і тканинах.

55)Порівняйте будову та функції симпатичної та парасимпатичної НС.

Будова

Симпатична НС Парасимпатична НС

Складається з : Складається з :

 складається з центрального й  Парасимпатична АНС також має

периферичного відділів
 Центральний відділ розташований у
бокових рогах спинного мозку від 1-го
грудного до 3-го поперекового сегментів.
 Периферичний – складається з нервових
волокон і вузлів біляхребтових і
передхребтових.
центральний і периферичний відділи. 
 Центральний відділ складається з
парасимпатичних ядер, закладених у
середньому та довгастому мозку й
крижових сегментах (2-4) спинного мозку. 
 Периферичний відділ – вузли й волокна,
що входять до складу окорухового ,
лицевого , язико-глоткового, блукаючого
ядер і тазових нервів.

Функції

 Виконує функції у стані напруження  Виконує функції у стані спокою організм

організму, під час різних емоцій.  спричиняє сповільнення роботи серця
 прискорює роботу серця  розширення просвіту судин
 звужує просвіт судин  зниження кров’яного тиску
 підвищує кров’яний тиск  впливає на процеси, що пов’язані з
 стимулює обмін речовин у клітинах і відновленням використаних речовин у
тканинах організму. клітинах і тканинах.

56.Опишіть будову нервового волокна периферійного нерва.

Периферійні нерви, або нервові стовбури складаються з нервових волокон (мієлінових

і безмієлінових) і сполучнотканинних оболонок. Нервові волокна покриті і
перешаровані оболонками із сполучної тканини. Сполучна тканина складає більше 60%
всієї маси нервового стовбура, близько 30% припадає на мієлінову оболонку і близько
 10% на осьові циліндри. Група нервових волокон утворює нервовий пучок, оточений
товстішою оболонкою зі сполучної тканини, яка називається периферією.

Мієлінові волокна складаються з осьового циліндра, покритого мієлінової

оболонкою, утвореної шванновскими клітинами. Осьової циліндр має мембрану і
оксоплазму. Мієлінова оболонка складається на 80% з ліпідів, що володіють високим
провідникові, і на 20% з білка. При діаметрі 12-20 мкм(мікрометр) швидкість
проведення збудження становить 70-120 м / с.

Безмієлінові нервові волокна не мають мієлінової оболонки. Їх діаметр 5-7 мкм,

швидкість проведення імпульсу 1-2 м / с.

57.Визначте функції аферентних та еферентних нервових волокон.

Нервові волокна (відгалуження нейронів, покриті оболонкою) поділяються на два

види:

 аферентні (доцентрові, чутливі) - .  сприймають, переробляють і передають

інформацію від периферійних тканин і органів до ЦНС. (Вони розміщені поза ЦНС,
у спинно-мозкових гангліях або в аналогічних гангліях черепномозкових нервів)
 еферентні (відцентрові, рухові) -  передають збудження від ЦНС до робочого
органу, забезпечуючи ефект діяльності. (Розміщені в межах мозку)

58.Порівняйте будову та функції черепно-мозкових та спинномозкових нервів.

Черепно-мозкові нерви Спинномозкові нерви

Будова

Усього черепно-мозкових нервів 12 пар (+1 –
проміжний нерв, без №). Їх будова залежить від
конкретної пари нервів. Так, частина черепно-
мозкових нервів складається з чисто рухових
нервових волокон (4,6,11,12 пари), частина — з
чутливих (1,2,8 пари) і частина — зі змішаних
(3,5,7,9,10 пари). Черепно-мозкові нерви – це
система, яка складається з власне нерва та ядер,
вузлів, нервових шляхів, кіркових та підкіркових
аналізаторів, які пов'язані з цим нервом.
Існує 31 пара нервів, які відходять симетричними
парами по обидва боки спинного мозку: 8 пар
шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1
куприковий.
Складаються з передніх корінців (аксонів рухових
нейронів) і задніх (аксонів чутливих нейронів).
Скупчення тіл цих нейронів утворюють
спинномозкові вузли. Кожен нерв виходить із
міжхребцевого отвору і розгалужується на дві
гілки: спинну та черевну.

Крім того, спинномозкові нерви відповідають

сегментам спинного мозку.

Функції

Їхня функція залежить від конкретної пари нервів: Їхня функція залежить від конкретної пари нервів.
I - Передає збудження від нюхових рецепторів до За допомогою спинномозкових нервів
нюхового центру відбуваються:

II - Передає збудження від сітківки ока до зорового  рухи частин тіла (довільні і мимовільні)
центру  відбувається чуття шкіри
 вони виконують іннервацію дерматом –
III - Іннервує м'язи ока, забезпечує рухи очних певні зони на шкірній ділянці.
яблук

IV - Те саме, що і в III пари

V - Передає збудження від рецепторів шкіри

обличчя, слизової губ, рота і зубів, іннервує
жувальні м'язи

VI - Іннервує прямий боковий м'язи ока, викликає

рухи очних яблук в сторону

VII - Передає в головний мозок збудження від

смакових рецепторів язика і слизової оболонки
рота, іннервує мімічні м'язи і слинні залози

VIII - Передає збудження від рецепторів

внутрішнього вуха

IX - Передає збудження від смакових рецепторів і

рецепторів глотки, іннервує м'язи глотки і слинні
залози

X - Іннервує серце, легені, більшість органів

черевної порожнини, передає збудження від
рецепторів цих органів до головного мозку і
відцентрові імпульси у зворотному напрямі

XI - Іннервує м'язи шиї і потилиці, регулює їх

скорочення

XII - Іннервує м'язи язика і шиї, викликає їх

скорочення

* є нерв, який не має номера, - це проміжний нерв.

Нерв змішаний, має парасимпатичні волокна.
Іннервує: передні 2/3 язика, сльозну залозу, залози
носової порожнини, всі слинні залози, крім
привушної.

59.Дайте визначення понять «рефлекс» та «рефлекторна дуга».

Рефлекс - це здійснювана за участю нервової системи у відповідь реакція організму на
подразнення, що виходять із зовнішньої або внутрішнього середовища.( термін ввів Р.
Декарт)

Рефлекторна дуга - шлях, по якому збудження, що виникло в рецепторі, передається до

робочого органа.

60.Назвіть основні види рефлексів (із приведенням прикладів).

Усі рефлекси за походженням ділять на безумовні (вроджені або видові - інстинкти)

і умовні (набуті в процесі індивідуального життя тварини або людини, вироблені за
певних умов: набуті реакції, поведінка, навчання).

Приклади безумовних рефлексів: дихальні рухи; чхання; кашель; хапальні рухи

новонародженого; інстинкт самозбереження; виділення слини при потраплянні лимона
до рота

Приклади умовних рефлексів: виділення слини при погляді на лимон; реакція

кішки/собаки на власне ім’я; гра на музичному інструменті.

безусловные условные
имеются с рождения приобретаются в течение жизни
в течение жизни не изменяются и не могут изменяться или исчезать в течение
исчезают жизни
у каждого организма свои собственные,
одинаковые у всех организмов одного вида
индивидуальные
приспосабливают организм к постоянным приспосабливают организм к
условиям изменяющимся условиям

61.Охарактеризуйте основні положення механістичної концепції рефлексу Р. Декарта.

1)Декарт исходил из того, что взаимодействие организмов с окружающими телами

опосредовано нервной машиной, состоящей из мозга как центра и нервных «трубок»,
расходящихся радиусами от него.

2)Нервный импульс мыслился как нечто родственное – по составу и способу действия

– процессу перемещения крови по сосудам.(Ведь Р. Декарт за основу брал открытый
Гарвеем «Механизм кровообращения»)

3)Предполагалось, что наиболее легкие и подвижные частицы крови,

отфильтровываясь от остальных, поднимаются согласно общим правилам механики к
мозгу. Потоки этих частиц Декарт обозначил старинным термином «животные духи»,
вложив в него содержание, вполне соответствовавшее механистической трактовке
функций организма. «То, что я здесь называю «духами», есть не что иное, как тела, не
имеющие никакого другого свойства, кроме того, что они очень малы и движутся
очень быстро».

4)Рефлекс означает движение. Под ним Декарт понимал отражение «животных

духов» от мозга к мышцам по типу отражения светового луча.

5) Согласно Декартовской схеме, внешние предметы действуют на периферическое

окончание расположенных внутри нервных «трубок» нервных «нитей», последние,
натягиваясь, открывают клапаны отверстий, ведущих из мозга в нервы, по каналам
которых «животные духи» устремляются в соответствующие мышцы, которые в
результате «надуваются».

6)Утверждалось, что первая причина двигательного акта лежит вне его: то, что
происходит «на выходе» этого акта, детерминировано материальными изменениями
«на входе». 

7)Поставив вопрос о том, насколько широко простирается возможность моделировать

чисто механическими средствами процессы чувствования, памяти и т. Д., Декарт
приходит к выводу, что только два признака человеческого поведения не поддаются
моделированию: речь и интеллект.

62.Охарактеризуйте основні положення анатомічної концепції рефлексу Ч. Белла і

Ф.Мажанді .

1)Понятие о рефлексе как о закономерном двигательном ответе на раздражение

сенсорных нервов было превращено в естественнонаучный факт.

2)Переход нервного возбуждения по афферентным нервам через спинной мозг на

эфферентные нервы получил название закона Белла—Мажанди.

3)Закон создал теорию о «мышечной чувствительности» и сформулировал

физиологическое обоснование циклической функции нервной системы.

4)Между мозгом и мышцей имеется замкнутый нервный круг: один нерв передает
влияние от мозга к мышце, другой — передает в мозг чувство состояния мышцы. Если
круг будет разомкнут перерезкой моторного нерва, то исчезнет движение. Если же он
размыкается перерезкой чувствительного нерва, пропадает ощущение самой мышцы, а
вместе с этим исчезает и регуляция ее деятельности.

63.Охарактеризуйте основні положення психофізіологічної концепції рефлексу І. М.

Сеченова.

 1.Рефлекс определялся как «целостный акт с его средним внутримозговым звеном

и внемозговой соматической периферией, смыкающей организм с объектом»
(Сеченов, 1952). Рефлекс, таким образом, понимался им как универсальная и
своеобразная форма взаимодействия организма со средой.
2.Впервые была показана неотделимость психических процессов от мозга и
одновременно обусловленность психики внешним миром. Все психические акты, по
мнению И.М. Сеченова, по способу происхождения и по механизму совершения
являются рефлексами.

3. Принцип рефлекса охватывает функции всех иерархических уровней

психического.

4. Психофизиологическую основу ментальных явлений образуют процессы, по

происхождению и способу осуществления представляющие собой частную форму
рефлекторных актов.

5. Целостный рефлекторный акт с его периферическим началом, центром и

периферическим конечным звеном составляет далее неделимую функциональную
единицу субстрата психических процессов.

6. В структуре рефлекторного акта как целостной единицы нервные и нервно-

психические компоненты объединены общим функциональным принципом. Они
играют роль сигналов-регуляторов по отношению к исполнительному звену.
Рефлексам разных уровней сложности соответствуют различные по структуре и
предметному содержанию регулирующие сигналы (Сеченов, 1952).

64.Охарактеризуйте основні положення концепції умовного рефлексу І. Павлова.

 Условный рефлекс по И.П. Павлову, это срабатывание безусловного

рефлекса на условный раздражитель (сигнал) в результате многократного
совпадения (сочетания) сигнала и безусловного рефлекса, причем условный
раздражитель должен действовать первым, выполняя функцию сигнала о том,
что за ним последует. 

Для выработки условного рефлекса необходимо:

1) наличие двух раздражителей, один из которых безусловный (пища, болевой

раздражитель и др.), вызывающий безусловно-рефлекторную реакцию, а другой -
условный (сигнальный), сигнализирующий о предстоящем безусловном раздражении
(свет, звук, вид пищи и т.д.);

2) многократное сочетание условного и безусловного раздражителей (хотя возможно

образование условного рефлекса при их однократном сочетании);

3) условный раздражитель должен предшествовать действию безусловного;

4) в качестве условного раздражителя может быть использован любой раздражитель

внешней или внутренней среды, который должен быть по возможности
индифферентным, не вызывать обронительной реакции, не обладать чрезмерной
силой и способен привлекать внимание;
 5) безусловный раздражитель должен быть достаточно сильным, в противном
случае временная связь не сформируется;

6) возбуждение от безусловного раздражителя должно быть более сильным, чем от

условного;

7) необходимо устранить посторонние раздражители, так как они могут вызывать

торможение условного рефлекса;

8) животное, у которого вырабатывается условный рефлекс, должно быть здоровым;

9) при выработке условного рефлекса должна быть выражена мотивация, например,

при выработке пищевого слюноотделительного рефлекса животное должно быть
голодным, у сытого - этот рефлекс не вырабатывается.
65.Дайте порівняльну характеристику подразника-стимулу та подразника-сигналу
відповідно до поглядів І. М. Сеченова.

Подразник-стимул Подразник-сигнал

Імпульсом, який запускає в хід рефлекс, класичні За Сєченовим, початковою ланкою рефлексу є не
схеми вважали фізичний стимул зовнішній, механічний поштовх, а подразник-
сигнал. 

Дію стимулу обмежує збудження нервових Сигнал відіграє подвійну роль: він звернений і до
волокон.(виконує 1-ну роль) організму, який його сприймає, і до зовнішнього
середовища, властивості якого він розрізняє.

Інформує організм про ситуацію, до якої мають

приєднатися робочі органи (м’язи), які, зі свого
__
боку, володіють чутливістю.

66.Визначте структуру та механізми роботи рефлекторної дуги.

Рефлекторна дуга — шлях проходження нервового імпульсу від рецептора до органа

виконавця функції, анатомічна основа рефлексу.

 Рефлекторна дуга складається з:

1) Рецептора - нервове ланка, що сприймає подразнення
2) Аферентного волокна - доцентрове нервове волокно - відростки рецепторних
нейронів, здійснюють передачу імпульсів від чутливих нервових закінчень в
центральну нервову систему
3) Нервового центра – центральної ланки (необов'язковий елемент, наприклад для
аксон-рефлексу)
4) Еферентного волокна - відцентрове нервове волокно, які проводять збудження від
центральної нервової системи на периферію
5) Органа - ефектора - виконавчий орган, діяльність якого змінюється в результаті
рефлексу.
Механізм роботи рефлекторної дуги:
Активність у рефлекторній дузі розпочинається з виникнення потенціалу в
чутливому рецепторі, цей потенціал пропорційний до сили подразника. Це
призводить до генерування  потенціалу дії в аферентному нерві, що виникає за
законом «все або нічого». В синаптичних контактах у межах ЦНС збудження
градуйовано змінюється під впливом ЗПСП (збудливого постсинаптичного
потенціалу) і ГПСП (гальмівного постсинаптичного потенціалу). По еферентному
волокну нервовий імпульс досягає органа ефектора. У випадку, коли ефектором є
гладкий м'яз, відбувається сумація реакцій, що зумовлює в гладкому м'язі
потенціали дії. Якщо ж ефектором є скелетній м'яз, то градуйована реакція завжди
адекватна потенціалам дії, які зумовлюють м'язове скорочення.
67.Визначте структуру та механізми роботи рефлекторного кільця.

Рефлекторне кільце - сукупність структур нервової системи, що беруть участь в

здійсненні рефлексу і зворотного передачі інформації про характер і силу
рефлекторного дії в центральну нервову систему.

Рефлекторне кільце включає в себе:

1) рефлекторну дугу;
2) зворотну афферентацію від ефекторного органу в ЦНС.
Механізми роботи:

68.Дайте порівняльну характеристику рефлекторної дуги та кільця.

 Рефлекторна дуга Рефлекторне кільце

1. Не має зворотної аферентації Наявність зворотної аферентації, тобто зворотного

зв'язку між ефектором і нервовим центром

2. Діє за принципом стимул-реакція Діє за принципом кільцевої взаємодії середовища

і організму

3. Входить до складу рефлекторного кільця Рефлекторне кільце – ускладнена форма

рефлекторної дуги, бо включає в свій склад всі її
компоненти із доповненням зворотного зв’язку

4. На рівні рефлекторної дуги відбуваються При виконанні найпростіших рефлексів кільце не

деякі найпростіші рефлекси потрібно
(больові+оборонні)

69.Дайте визначення поняттю «умовний рефлекс». Назвіть приклади умовного

рефлексу.

Умовні рефлекси – це рефлекси, які легко здобуваються організмом протягом життя й

утворяться на основі безумовного рефлексу при дії умовного подразника.

Ознаки умовних рефлексів:

 є індивідуальним вищим пристосуванням до постійно змінних умов

довкілля;
 здійснюється вищими відділами ЦНС;
 набувається шляхом тимчасових зв’язків і втрачається, якщо умови
середовища, які його спричинили змінились;
 представляє собою застережну сигнальну реакцію.

Приклади умовних рефлексів: виділення слини при погляді на лимон; реакція

кішки/собаки на власне ім’я; гра на музичному інструменті, реакція людини на
червоний знак світлофора.

70.Розкрийте механізм утворення умовного рефлексу.

Під механізмом утворення умовного рефлексу І. П. Павлов розумів процес

встановлення і замикання нервового зв'язку в корі головного мозку між двома
збудженими вогнищами - центрами умовного та безумовного подразників.

Механізм утворення умовних рефлексів (за роботою І.П. Павлова)

1. Вмикаємо світло - собака бачить увімкнену лампочку – орієнтовний рефлекс на

світло (безумовний)
2. Додаємо безумовний подразник – їжу: включається безумовний рефлекс, від
нюхових рецепторів собаки в мозок поступає сигнал – з підкірки в кору головного
мозку і назад, а потім в слинні залози собаки. Починає виділятися слина

3. Від зорових рецепторів в зоровий центр мозку собаки передається інформація про
ввімкнену лампочку. Від смакових рецепторів інформація надходить в харчові центри
кори. При багаторазовому повторенні поєднання «лампочка-їжа» в корі утворюється
новий функціональний зв'язок між зоровим центром і центром слиновиділення –
замикається умовнорефлекторна дуга

4. Тепер, при включенні лампочки, у собаки виділяється слина, навіть якщо відсутня
їжа. Від очей в кору півкуль передається нервовий імпульс, який збуджує зоровий
центр, а потім і центр слиновиділення кори головного мозку по замкнутому
тимчасовому зв'язку (циркуляція імпульсів між двома центрами), далі в підкірку і
звідти в слинну залозу собаки. Умовний слиновидільний рефлекс на світло
вироблений.

71.Охарактеризуйте основні різновиди безумовно-рефлекторної та умовно-

рефлекторної діяльності.

Принципи рефлекторної діяльності такі:

 Принцип зворотного зв’язку. Під час здійснення рефлексу від робочих органів
надходять сигнали до центральної нервової системи відносно ефективності
реакції. Це явище названо зворотним зв’язком, а система сигналів — зворотною
аферентацією. Сукупність нервових шляхів — рефлекторної дуги та шляхів
отримання зворотної інформації про ефективність відповідної реакції — утворює
рефлекторне кільце;
 Принцип загального кінцевого шляху. Кількісне переважання аферентних
нейронів над еферентними є причиною того, що останні є загальним кінцевим
шляхом для багатьох рефлексів від центральної нервової системи до робочих
органів. Обмежений вихід на периферію є механізмом, завдяки якому організм
відповідає рефлекторною реакцією лише на найважливіші подразники;
 Принцип домінанти — в кожний момент переважає певний рефлекс.

72.Дайте визначення понять «збудження» і «гальмування».

1) Збудження — це біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і

приводить в дію той чи інший орган або елемент. Процес збудження виникає в усіх
органах, які складаються з нервової і м’язової тканини, та в залозах. Специфічною
ознакою збудження м’яза є його скорочення. У нервових клітинах під час збудження
генеруються нервові імпульси, залозові клітини виділяють секрет.
Специфічною властивістю збудження є здатність передаватися по нервових
волокнах, що забезпечує фізіологічний зв’язок між усіма системами та елементами
організму, їх функціональну єдність.
 2) Гальмування — складний біологічний процес, який послаблює або припиняє
діяльність того чи іншого органа, знижує рівень активності фізіологічних систем. На
відміну від збудження, гальмування відбувається переважно всередині клітин і не
поширюється по нервових провідниках до інших органів.
Діяльність нервової системи, за висловом І. П. Павлова, характеризується
процесами збудження і гальмування.

73.Охарактеризуйте основні механізми розповсюдження збудження у ЦНС.

1. Дивергенція  (розходження) - здатність нейрону встановлювати численні синаптичні

зв’язки з різними нервовими клітинами (цей процес типовий для аферентних відділів
ЦНС)
Роль дивергенції полягає у тому, що одна і та ж нервова клітина може приймати
участь у різних нервових процесах і контролювати велику кількість інших нейронів, а
також забезпечувати широкий перерозподіл імпульсів, що приводить до іррадіації
збудження.
2. Конвергенція  (сходження) – сходження різних шляхів проведення нервових імпульсів
до однієї і тієї ж нервової клітини. Наприклад, кожний мотонейрон отримує імпульси
від сукупності первинних аферентних нейронів. (вона більш характерна для нервових
центрів еферентних відділів)
3. Реверберація – циркуляція збудження замкнутими нейронами. Має значення у
випадках, коли рефлекторний акт закінчується не відразу після припинення дії
подразника, а через деякий час, наприклад, при утворенні короткочасної пам’яті.
4. Тонус нервових центрів. Багато нейронів постійно генерують нервові імпульси,
тобто знаходяться у постійному тонусі і у постійному тонусі тримають ефекторні
органи (наприклад, скелетні м’язи).
5. Принцип зворотного зв’язку, який дозволяє регулювати величину поступаючих до
нейрону сигналів.
6. Трофічна функція, яка забезпечує живлення нервової або ефекторної клітини.
7. Феномен домінанти А.А.Ухтомського – приклад взаємодії різних рефлекторних
реакцій. Наприклад, при інфекційному ураженні твердих оболонок мозку при менінгіті,
яке супроводжується головним болем, цей симптом може виникати або посилюватися
при вмиканні світла, звуці голосу, дотику.
74.Охарактеризуйте процес гальмування та визначте його основні функції.

Гальмування – активний процес у ЦНС, який проявляється пригніченням збудження або

повним його припиненням у відповідь на подразнення.

(Явище центрального гальмування відкрив І.М. Сєченов у 1862 р. До того часу

існувала точка зору, що в центральній нервовій системі можливе лише збудження.
Досліди, в яких І.М. Сєченов відкрив центральне гальмування, були проведені на
жабах. Робили поперечний переріз головного мозку над зоровими горбами
проміжного мозку і всю передню частину мозку видаляли. У такої жаби визначали час
кислотного рефлексу (занурювали лапку в кислоту і визначали час від моменту
занурення до висмикування лапки). Після цього клали кристал харчової солі на
таламуси і знову визначали час кислотного рефлексу. При хімічному подразненні
мозку сіллю цей час значно зростав аж до повного зникнення рефлексу, тобто
відбувалося його гальмування. За допомогою цього простого експерименту І.М.
Сєченов зробив відкриття — поряд із процесом збудження в центральній нервовій
системі має місце і процес гальмування) – доп.инф.

Основні функції гальмуваня:

 - дає можливість організму реагувати в кожний конкретний момент лише на ті

подразники, які в даний момент мають для нього найбільше значення, а отже
забезпечує пристосування організму до навколишнього середовища;
 - запобігає перевтомі нервової системи;
 - взаємодіючи із збудженням, дозволяє організму здійснювати координовані
дії. Наприклад, під час ходьби збудження нейронів, які посилають імпульси до
м’язів-згиначів, супроводжується гальмуванням нервових клітин, які проводять
імпульси до м’язів-розгиначів того ж суглобу.

75.Дайте визначення поняттям «позамежове гальмування» та «зовнішнє гальмування».

 Позамежове гальмування умовних рефлексів – такий вид безумовного

гальмування, який проявляється при надмірному збільшенні сили або часу дії
умовного подразника.
При цьому умовний рефлекс різко послаблюється або повністю зникає.
Позамежове гальмування захищає нервові клітини від виснаження.
 Зовнішнє гальмування умовних рефлексів – такий вид безумовного
гальмування, який виникає, якщо у корі великих півкуль головного мозку під
час здійснення умовного рефлексу з’являється нова ділянка досить сильного
збудження, н пов’язана з цим умовним рефлексом.

Цей вид гальмування не потребує вироблення: умовний рефлекс гальмується відразу,

як тільки подіє сильний сторонній подразник.

76.Назвіть та охарактеризуйте різновиди гальмування.

Гальмування - особливий нервовий процес, що проявляється в послабленні або повній

відсутності відповідної реакції на подразнення.

Розрізняють дві форми гальмування:

- первинне - для його виникнення необхідна наявність спеціальних гальмівних

структур (гальмівних нейронів і гальмівних синапсів). Гальмування в даному випадку
виникає без попереднього збудження;

- вторинне - не потребує наявності гальмівних структур. Гальмування розвивається в

результаті змін функціональної активності збудливих нейронів.
Досліджено, що при одночасному нанесенні подразнення на кілька рецепторів реакція-
відповідь наступає на дію тих, які володіють найбільшою силою.

77.Покажіть взаємозв’язок збудження і гальмування у нервовій системі.

Діяльність нервової системи, за висловом І. П. Павлова, характеризується процесами

збудження і гальмування.

Збудження — це біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і

приводить в дію той чи інший орган або елемент. Під час збудження м‘язи
скорочуються, а у нервових клітинах генеруються нервові імпульси.

Гальмування — складний біологічний процес, який послаблює або припиняє

діяльність того чи іншого органа, знижує рівень активності фізіологічних систем.
Гальмування забезпечує відновлення нормального стану клітини та її функціональних
ресурсів. У кожній нервовій клітині процеси збудження і гальмування закономірно
змінюються, являючи собою різні фази її діяльності. При дії подразника надмірної
сили або багаторазового його повторення у нервових клітинах замість збудження
виникає процес гальмування.

78.Дайте визначення та охарактеризуйте явище індукції. Назвіть різновиди індукції.

Збудження і гальмування між собою взаємодіють. Процес індукції полягає в тому, що

збудження певних ділянок кори великих півкуль викликає гальмування інших сусідніх
ділянок кори головного мозку і, навпаки, гальмування в одних ділянках кори викликає
збудження в інших її ділянках. Таке явище здійснюється за законом взаємної індукції
збудження та гальмування.

Індукція виявляється тільки після концентрації збудження або гальмування і при їх

достатній силі.

Розрізняють позитивну і негативну індукції.

79.Визначте поняття „позитивна індукція” та „негативна індукція” „взаємна індукція”.

Розрізняють позитивну і негативну індукції.

При позитивній індукції гальмування в певному пункті кори викликає збудження в

інших її ділянках. Діяльність організму в таких випадках відбувається в напрямку цього
збудження, посилюється увага до змісту діяльності.

При негативній індукції збудження в якомусь пункті кори викликає гальмування в тих її
ділянках, які були до цього діяльними. Негативна індукція діє при відхиленні від
головної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують
збудження від головного подразнення, настає відвернення уваги від виконуваної
діяльності.

80.Дайте визначення та охарактеризуйте явище домінанти.

Домінанта є одним з механізмів в координації рефлекторної діяльності.

Домінанта - тимчасове переважання одного нервового центру або групи центрів над
іншими, визначальне поточну діяльність організму.

Ухтомський сформулював принцип домінанти як робочий принцип діяльності

нервових центрів. Домінанту характеризують:

•Підвищена збудливість нервових центрів, що входять до вогнища домінанти;

• Стійкість збудження центрів домінантного вогнища в часі;

• Здатність підсилювати своє збудження за рахунок сумації нервових імпульсів, що

йдуть в інші центри;

• Здатність домінуючого центру за механізмом одночасної індукції викликати

гальмування активності інших центрів;

Домінантний осередок у дитини виникає швидше і легше, ніж у дорослих, але для
нього характерна низька стійкість до зовнішніх подразників. З цим значною мірою
пов'язана нестійкість уваги у дітей.

81.Розкрийте фізіологічний механізм явища домінанти.

Домінанта - це панівна ділянка кори великих півкуль головного мозку, яка залучає до
себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на
подразники, що за інших умов мали б їх збуджувати.

Наприклад, подразнення у тварин моторної ділянки кори під час рефлексу

сечовипускання або ковтання підсилює саме цей рефлекс, але не зумовлює згинання
кінцівки.

Так, при виразковій хворобі в стані домінанти перебуває харчовий центр, внаслідок
цього інші збудження, особливо емоційні, призводять до підвищення шлункової
секреції, у гіпертоніків – до підвищення тиску).

Домінантний осередок характеризується: 1)підвищеною збудливістю; 2)стійкістю

збудження; 3)здатністю до сумації; 4)здатністю до гальмування інших центрів.

82.Дайте визначення та охарактеризуйте явища іррадіації та концентрації психічних

процесів.

Ірадіація - це поширення процесів збудження та гальмування, що виникають у певних

зонах кори, на її ініші ділянки.

Іррадіація нервових процесів у корі через деякий час змінюється їх зосередженням,

концентрацією.
Ці явища можна спостерігати при утворенні рухових умовних рефлексів, коли на
першій стадії утворення рухових навичок внаслідок іррадіації збудження
спостерігається скорочення багатьох м'язів, які не є необхідними для виконання даного
руху. І тільки в процесі багатьох повторень вправи внаслідок концентрації процесу
збудження в необхідних ділянках кори рухи стають високо координованими.

83.Охарактеризуйте основні принципи за якими здійснюється координаційна

діяльність нервової системи.

Рефлекторна діяльність центральної, нервової системи складається з великої кількості

рефлекторних актів, які забезпечують пристосування організму до змін умов
зовнішнього середовища. Здійснення цих рефлекторних актів можливе лише завдяки
узгодженій взаємодії нейронів, наявності системи координації рефлексів.

1. Пластичність нервових центрів - здатність нервових центрів змінювати свої

функціональні характеристики.

2. Принцип конвергенції. У зв'язку з тим, що аферентних нейронів у центральній

нервовій системі майже в 5 разів більше, ніж еферентних, імпульси, що поступають до
нервових центрів від різних рецепторів, приходять до тих самих рухових нейронів. Це
явище називається конвергенцією (сходженням) імпульсів.

3. Оклюзія. При одночасному виникненні двох хвиль збудження в близько

розташованих ділянках загальна кількість збуджених нейронів буде менша, ніж сума,
яка складалась із поодиноких послідовних подразнень кожного з цих аферентних
волокон. Оклюзія проявляється при сильних подразненнях.

4. Принципи загального кінцевого шляху. Кількість чутливих нейронів, по яких

надходять збудження в центральну нервову систему, в 5 разів перебільшує кількість
рухових. Вчення про ці принципи координаційної діяльності нервових центрів
закладено І. М. Сєченовим. Отже, при безлічі аферентних подразнень у здійсненні
рефлекторних реакцій завжди виникає боротьба за «загальний кінцевий шлях». У цій
боротьбі має значення не кількісне співвідношення шляхів, а функціональне значення
нервового центру.

5. Процеси індукції. Збудження, що виникає в певному нервовому центрі, викликає у

взаємозв'язаному з ним центрі гальмування (негативна індукція), і, навпаки, якщо в
ньому виникає гальмування, то у функціонально зв'язаному виникає збудження
(позитивна індукція).

6. Реципрокна (взаємо узгоджена) іннервація. Взаємодія рефлексів здійснюється таким

чином, що функціонально однонаправлені рефлекси підсилюють один одного і,
навпаки, функціонально протилежні рефлекси взаємо гальмуються. Наприклад,
подразнення ділянки рухової зони кори великого мозку викликає скорочення
м'язівзгиначів протилежної передньої кінцівки і розслаблення м'язів-розгиначів цієї
самої кінцівки.

7. Розповсюдження (іррадіація) збудження. Збудження, яке виникло в центральній

нервовій системі, захоплює не тільки центри певного рефлексу, а розповсюджується і
на інші ділянки мозку.

8. Принцип домінанти. один із нервових центрів, маючи підвищену збудливість,

гальмує діяльність інших, тобто він домінує в даний момент над іншими центрами
нервової системи. Це явище було відкрито і детально вивчено Ухтомським.

(Есть ещё такой вариант покороче и позагальнее, пусть будет здесь) Основні принципи
діяльності нервової системи такі:

● принцип детермінізму — всі реакції організму мають свою причину, тобто

зумовлюються дією подразників;

● принцип аналізу і синтезу — вся діяльність організму здійснюється на основі аналізу і

синтезу сигналів, які діють на нього;

● принцип структурності — кожний нервовий процес відбувається в певних відділах

мозку;

● принцип системності — різноманітні функції організму об’єднуються для злагодженої

взаємодії.

84.Охарактеризуйте основні рівні інтегративної діяльності нервової системи.

Вища нервова діяльність - інтегративна діяльність головного мозку, що забезпечує

індивідуальне пристосування вищих тварин і людини до мінливих умов
навколишнього середовища. Наукові уявлення про В. н. д. були розроблені школою
академіка І.П. Павлова на основі вчення про умовні рефлекси.

У тварин, які мають розвинені органи чуття такі етапи інтегративної діяльності:

-перший етап інтегративної діяльності — аналізу і синтезу — починається в

рецепторах певної сенсорної системи, яка генетично пристосована реагувати лише на
певні види подразників.

-другий етап - відбувається в підкіркових структурах;

-третій — у корі великого мозку.

Найпростіший приклад інтегративної діяльності мозку - формування умовного

рефлексу на конкретне подразнення.
85.Охарактеризуйте інтегративну діяльність нервової системи на рівні об’єднання
нервових центрів.

Інтегративною називається діяльність мозку, яка об’єднує різноманітні функції

організму для їх злагодженої взаємодії у процесі досягнення поставленої мети. У
трудовій діяльності реалізуються цілі фізіологічного та психологічного рівнів.

Суть фізіологічної інтеграції розкрив академік П. К. Анохін. Одиницею інтегративної

функції є функціональна система. Функціональною системою називають сукупність
різних структур і процесів, об’єднаних заради досягнення результатів дії відповідно до
поставленої мети.

Будь-який відповідний акт нервової системи відбувається за участю не одного центра

збудження, а є результатом комплексного збудження різних областей центральної
нервової системи.

Під робочою функціональною системою розуміють злагоджено діючі фізіологічні

механізми головного та спинного мозку

Прикладом такої узгодженої взаємодії нервових центрів та фізіологічних систем є

взаємодія між роботою серця та тонусом судин або між серцево-судинною та
дихальною системами, за які відповідають певні нервові центри у мозку.

86.Охарактеризуйте основні елементи функціональних систем мозку за П.К. Анохіним.

Функціональні системи - це динамічні організації, що саморегулюються, діяльність усіх

складових компонентів яких сприяє отриманню життєво важливих для організму
пристосувальних результатів (П.К. Анохін).

Основні елементи:

1. Аферентний синтез - стадія функціонування системи, що ініціюється певною

потребою, для задоволення якої і створюється система (який же саме зараз потрібний
результат? Яка домінуюча мотивація?)

2. Прийняття рішення - ця стадія характеризується вибором основної для даного

моменту "лінії поведінки";

3. Формування акцептора результату дії - визначає процес формування образу

результату або мети системи;

4. Еферентний синтез - стадія, на якій відбувається динамічне об'єднання соматичних і

вегетативних функцій для виконання цілеспрямованої дії;

5. Цілеспрямована дія - динамічна взаємодія соматичних, вегетативних і ендокринних

компонентів, спрямована на досягнення мети системи;
6. Санкціонуюча стадія - порівняння досягнутого результату із початковою метою -
перевірка на задовільнення потреби.

87. Розкрийте шлях та механізм трансформації (перетворення) сигналу на рівні

сенсорної клітини (рецепторного потенціалу в імпульсну активність нейрону).

Рівні організації – це структури периферичних та центральних відділів ЦНС, де

здійснюється обробка інформації, наслідком чого є формування відчуття або
сприйняття образу за участю центрів кори головного мозку.

Виділяють такі рівні організації сенсорної системи:

1. Рецепторний рівень – це первинний аналіз інформації, що здійснюється у

рецепторах.

2. Спінально-стовбурний рівень – це обробка інформації, що надходить по аферентних

нервових волокнах до спінальних центрів або центрів стовбура мозку, де здійснюється
синаптичне перемикання першого аферентного нейрона на другий.

3. Таламічний рівень – це обробка інформації на рівні ядер таламуса. Сенсорна

інформація надходить до сенсорних перемикаючих ядер таламуса, а від них – до
сенсорних зон кори головного мозку.

4. Кірковий рівень —сприйняття фізичних параметрів подразника та оцінювання

біологічного значення подразника та джерела виникнення стимулу.

88.Дайте визначення поняття „рецептор”. Назвіть та охарактеризуйте різновиди

рецепторів.

Рецептори – це спеціалізовані чутливі нервові закінчення та спеціалізовані клітини,

еволюційно пристосовані до сприйняття із зовнішнього або внутрішнього середовища
певного подразника і перетворення його енергії з фізичної або хімічної форм нервове
збудження – нервові імпульси.

Різновиди рецепторів:

1. За джерелом стимулу: -зовнішні (слухові, зорові, нюхові, смакові, дотикові);

-внутрішні (рецептори внутрішніх органів та опорно-рухового апарату - м‘язів);

2. За відстанню сприйняття: -дистантні (слухові, зорові, нюхові); -контактні (смакові,

дотикові, больові -ноцецептори);

3. За природою подразника: -механорецептори (подразнені дотиком або звуковою

хвилею - слухові, дотикові); -хеморецпетори (смакові, нюхові); -терморецептори
(рецептори шкіри); -світлові (зорові); -положення тіла у просторі (м‘язів, суглобів)
89.Дайте визначення поняття „пороги чутливості”. Назвіть та охарактеризуйте
різновиди порогів чутливості.

Пороги чутливості

Не всяка сила подразника, діючи на аналізатор, може викликати відчуття (наприклад,

доторкання до тіда пушинки)

Є такі пороги чутливості: нижній абсолютний поріг чутливості, верхній абсолютний

поріг чутливості та поріг чутливості до розрізнення.

Нижнім абсолютний поріг чутливості — це найменша сила подразника, яка, діючи на

аналізатор, викликає ледве помітне відчуття. Характеризується оберненою
пропорційністю: що нижчий поріг, то чутливість вища і навпаки.

Верхній абсолютний поріг чутливості — найбільша сила подразника, при якій ще

існують відчуття певного виду.

За допомогою органів чуття ми можемо не лише констатувати наявність того чи

іншого подразника, але й розрізняти подразники за їхньою силою, інтенсивністю і
якістю. Найменше збільшення сили подразника, яке викликає ледве помітну різницю
відчуттів, називається порогом чутливості до розрізнення.

Пороги чутливості індивідуальні для кожної людини.

90.Дайте визначення поняття „аналізатор”. Визначте та охарактеризуйте структуру та

функції аналізаторів.

Аналіза́тори — складні нервові механізми вищих тварин і людини, що здійснюють

сприймання й аналіз подразнень з зовнішнього і внутрішнього середовища. Це поняття
запроваджене Павловим.

Кожен аналізатор складається з трьох основних частин:

1. Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори).

2. Провідної (чутливі нервові шляхи).

3. Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку).

Основні функції аналізаторів: - сприйняття і перетворення рецепторами енергії

зовнішнього подразника в нервовий імпульс - передання нервового імпульсу по
провідних шляхів у сенсорні ядра головного мозку з наступним аналізом і синтезом
цих сигналів.

91.Охарактеризуйте будову та функціонування зорової сенсорної системи.

Будова та функції зорової сенсорної системи

Зоровий аналізатор (орган зору) — складова системи органів чуття, аналізатор
зовнішнього середовища, що призначена для відтворення образів навколишнього
середовища. Орган зору складається з очного яблука, зорового нерва та додаткових
структур.

Зорова сенсорна система як і інші сенсорні системи, складається з трьох відділів:

периферичного (око, а саме його рецепторний апарат – палички і колбочки сітківки);
провідникового (чутливий зоровий нерв) і центрального (потиличні ділянки кори
великих півкуль головного мозку).

Зоровий нерв через зоровий канал проникає в порожнину черепа, де з однойменним

нервом другого ока утворює зорове перехрестя.

Ядерна зона зорового аналізатора розташована на внутрішній поверхні потиличної

ділянки.

Ураження цього центру призводить до сліпоти, зорової пам'яті, здатності орієнтації у

незнайомій обстановці.

92.Охарактеризуйте будову та функціонування слухової сенсорної системи.

Слухова сенсорна система людини служить для сприйняття та аналізу звукових

коливань зовнішнього середовища. Вона набуває у людини особливо важливе значення
у зв’язку з розвитком мовного спілкування між людьми.

Слуховий аналізатор складається з трьох відділів: периферичного ― рецепторного

апарату, що міститься у внутрішньому вусі; провідного ― шляхів, представлених
восьмою парою черепномозкових (слухових) нервів; центру слуху у скроневій частці
кори великих півкуль.

У корі верхньої скроневої звивини розташований слуховий аналізатор. Центр мови

міститься у лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий (зона Брока), який
міститься у нижній частині лобової ділянки і слуховий (зона Верніке), який
знаходиться у скроневій ділянці.

93.Охарактеризуйте будову та функціонування вестибулярної сенсорної системи.

Вестибулярна система бере участь у просторовій орієнтації людини, допомагає

орієнтуватися в просторі при активному і пасивному русі, зберігає рівновагу тіла.
Периферійним відділом вестибулярної системи є вестибулярний апарат.

Волокна вестибулярного нерва спрямовуються у вестибулярні ядра довгастого мозку -

перший рівень ЦНС, де відбувається обробка інформації про рух чи зміни положення
тіла в просторі. Далі сигнали спрямовуються в багато відділів ЦНС - спинний мозок,
мозочок, кору мозку.
94.Охарактеризуйте будову та функціонування смакової сенсорної системи.

Смак - це відчуття, що виникає при дії розчинів хімічних речовин на спеціальні

рецептори, що містяться в ротовій порожнині. Смакові відчуття є індивідуальними.
Більшість учених виділяє чотири елементарні смакові відчуття: солодке, солоне, кисле
і гірке.

Спостерігається досить чітка спеціалізація рецепторів язика до сприйняття різних

смакових подразнень. Так, до солодкого найчутливішим є кінчик язика, до кислого -
його краї, до солоного - кінчик і краї язика, а до гіркого - корінь язика. Смаковий
центр знаходиться в проміжному мозку.

95.Охарактеризуйте будову та функціонування нюхової сенсорної системи.

Нюхова сенсорна система (НСС) – це структурно-функціональний комплекс, який

забезпечує сприйняття та аналіз запахів.

Значення НСС для людини:

• забезпечує рефлекторне збудження травного центру;

• забезпечує захисну дію з розпізнаванням хімічного складу середовища, у якому

перебуває організм; відіграє захисну роль, включаючи рефлекси чхання, кашлю та
затримку дихання .

Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих ділянок кори.

96.Охарактеризуйте будову та функціонування тактильної сенсорної системи.

Сенсорна система шкіри

Органом дотику (механорецепції) в людини є шкіра, Через велику рецепторну

поверхню шкіри у головний мозок надходить велика кількість складної сенсорної
інформації. Розрізняють кілька видів шкірної чутливості: дотик-тиск, біль-свербіння,
тепло-холод. Рецептори шкіри відрізняються за своєю будовою. Вони локалізуються
на різній глибині шкіри і нерівномірно розподілені на її поверхні. Більш за все
рецепторів у шкірі пальців рук, долонь, підошов, губ і статевих органів.

У верхній тім'яній частці (задньоцентральна звивина) розміщений кірковий центр

аналізаторів чутливості (больової, температурної, дотикової), або сомато-сенсорна
кора. Ураження кори у цій частині призводить до часткової або повної анестезії (втрата
чутливості).

97.Охарактеризуйте будову та функціонування пропріоцептивної сенсорної системи

(руховий аналізатор).
Рухова (пропріорецептивна) сенсорна система – це функціональна система, яка
забезпечує сприймання, проведення та обробку інформації про ступінь напруження
м'язових волокон, положення суглобів і різних частин тіла в просторі.
Пропріорецептори – це внутрішні механорецептори м'язів, сухожилок, суглобів і
фасцій. Інформація від цих рецепторів по висхідних шляхах спинного мозку прямує
до вищих відділів ЦНС (рухової зони, мозочка) і бере участь у створенні відчуттів.
Пропріоцептивні відчуття:

-відчуття положення; -відчуття руху; -відчуття сили; -кінестетичні відчуття.

Будова рухової сенсорної системи: Пропріорецептори опорно-рухової системи,

Спинномозкові нерви (їх чутливі волокна), Рухові зона (передня центральна звивина
кори великого мозку - лобова частка).

98.Охарактеризуйте будову та функціонування вісцеральної сенсорної системи.

Вісцеральна (інтероцептивна) сенсорна система – це функціональна система, яка

забезпечує сприймання, проведення та обробку інформації від внутрішніх органів і
внутрішнього середовища.

Інтероцептори – це рецептори внутрішніх органів, тканин, судин.

Будова вісцеральної сенсорної системи:

Інтерорецпетори внутрішніх органів, блукаючий, черевний і тазовий нерви,

інтерорецептивна зона (лобова частка мозку), лімбічна система.

99.Перерахуйте основні принципи організації сенсорних систем.

Сенсорна система — це система організму, що забезпечує сприйняття й перероблення

інформації про зміни довкілля та стан внутрішнього середовища організму.

Всі сенсорні системи складаються з периферичних рецепторів, провідних шляхів і

перемикальних ядер, первинних проекційних областей кори і вторинної сенсорної
кори.

Сенсорні системи організовані ієрархічно, тобто включають кілька рівнів послідовної

переробки інформації.

Нижчий рівень такої переробки забезпечують первинні сенсорні нейрони, які

розташовані в спеціалізованих органах чуттів або в чутливих гангліях і призначені для
проведення збудження від периферичних рецепторів до центральної нервової системи.
Периферичні рецептори - це чутливі високоспеціалізовані утворення, здатні
сприйняти, трансформувати і передавати енергію зовнішнього стимулу первинним
сенсорним нейронам.
Центральні відростки первинних сенсорних нейронів закінчуються в головному або
спинному мозку. Остаточна переробка інформації про чині стимулі відбувається в
сенсорних областях кори.

100. Які властивості сенсорних систем?

Властивості сенсорних систем:

1. Постійність настроювання – це властивість, основана на тому, що як для людини,

так і для тварин існують певні діапазони сприйняття тих чи інших подразнень.

2. Висока чутливість до дії адекватних подразників. Формування відчуттів відбувається

при дії подразника достатньої сили – не менше порогової.

3. Адаптація – зниження інтенсивності відчуття, яке виникло при довготривалій чи

постійній дії подразника.

4. Наявність рецепторного поля (ділянка поверхні, яка сприймає подразнення

101. Як відбувається кодування в сенсорних системах?

Кодування - Процес перетворення інформації в умовну форму (код), зручну для

передачі по каналу зв'язку. Будь-яке перетворення інформації у відділах аналізатора є
кодуванням. Наприклад, в слуховому аналізаторі механічне коливання перетинки і
інших звукопроводящих елементів на першому етапі перетворюється в рецепторний
потенціал, останній забезпечує виділення медіатора в синаптичну щілину і виникнення
генераторного потенціалу, в результаті дії якого в афферентном волокні виникає
нервовий імпульс. Потенціал дії досягає наступного нейрона, в синапсі якого
електричний сигнал знову перетворюється в хімічний, т. Е. Багаторазово змінюється
код. Слід зазначити, що на всіх рівнях аналізаторів не відбувається відновлення стимулу
в його первісній формі. Цим фізіологічне кодування відрізняється від більшості
технічних систем зв'язку, де повідомлення, як правило, відновлюється в первісному
вигляді.

Таким чином, процес переробки сенсорної інформації можна умовно розділити на три
етапи:

1. Кодування інформації, тобто процес формування нервової активності під впливом

енергії зовнішнього подразника.

2. Передача і перекодування - процес трансформації нервової активності на різних

рівнях аналізатора.

3. Декодування інформації - процес формування суб'єктивного образу чинного

подразника.

102. Назвіть види компенсації функцій нервової системи.

Компенсація функцій — відшкодування ослаблених, недорозвинених, порушених або
втрачених функцій за рахунок якісної перебудови або посиленого використання
збережених функцій.

Компенсаторний процес стадійний, в ньому розрізняють три фази: становлення,

закріплення та виснаження. Фаза становленнякомпенсації, яку називають також
аварійної, характеризується включенням всіх структурних резервів та зміною обміну
органу (системи) у відповідь на патогенний вплив. У фазі закріплення компенсаторні
можливості розкриваються найбільш повно: з'являєтьсяперебудова структури та обміну
органу (системи), що забезпечує їхню функцію в умовах підвищеного навантаження.
Ця фаза може тривати досить довго (наприклад, компенсований порок серця,
компенсований цироз печінки).