Поняття наукової школи, її ознаки та функції.

В більшості енциклопедій терміна «школа права» не існує. В авторському

баченні «Школа права» – напрямок в галузі юридичної науки, створений
колективом вчених в цій галузі наукових знань. Наукова школа – це
особливий феномен, пов’язаний з іншими науково-соціальними
об’єднаннями та структурами науки, такими, як дисципліна, науковий
напрямок, організація (інститут, лабораторія, сектор, кафедра), «невидимий
коледж» та ін. Найважливіші, інваріантні риси наукової школи, що
дозволяють відрізнити даний тип наукового співтовариства від інших його
видів, полягають у наступному:

1. Наукова школа – особлива форма кооперації наукової праці;

2. Основою наукової школи є наукова ідея і дослідницька програма, яку

розвивають і реалізують всі члени даного наукового співтовариства;

3. Творцем школи є великий вчений, який висунув наукову ідею і

сформулював основи дослідницької програми для її розробки, що володіє
особистим і науковим авторитетом для всіх учасників наукової школи. У
переліку заслуг вченого почесне місце відводиться створенню власної
наукової школи;

4. У процесі розробки дослідницької програми і вирішення наукової

проблеми відбувається одночасне навчання і виховання вчених, підвищення
їх наукової кваліфікації (у т. ч. навчання в аспірантурі, підготовка та захист
кандидатських і докторських дисертацій, навчання експериментальній
майстерності і методам теоретичних досліджень). При цьому дослідні цілі і
завдання підготовки наукових кадрів виступають в науковій школі як
рівнозначні;

5. Учасників наукової школи об’єднують спільні духовні та соціальні

цінності, які проявляються в мотивації наукової діяльності, моральній
підвалині, що характеризує соціально-психологічний клімат і міжособистісні
відносини між вченими і керівником школи, особливий стиль наукового
мислення, що спонукає до творчості. Відносини координації, неформальні
особисті контакти (горизонтальні зв’язки) в науковій школі превалюють над
відносинами формальної субординації (вертикальними зв’язками);

6. У науковій школі створюються умови для вільного виявлення

індивідуальних здібностей і творчого зростання кожного учасника школи;

7. Наукова школа проходить в процесі свого розвитку необхідні стадії –

виникнення, розквіту, кризи і розпаду.

У діяльності наукової школи реалізуються такі основні функції:

• виробництво наукових знань (дослідження і навчання);

• поширення наукових знань (комунікація);

• підготовка обдарованих вихованців (відтворення).

Серед інших ознак НШ виділяють такі:

• багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними

(кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени
НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій
провідних професійних журналів і збірників);

• широта проблемно-тематичного, географічного, хронологічного діапазонів

функціонування НШ;

• збереження традицій і цінностей НШ на всіх етапах її становлення та

розвитку, забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень,
стилю наукової роботи;

• розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових

дискусій як у професійній пресі, так і в спілку ванні;

• об’єднання в НШ певного кола талановитих учених, постійне її поновлення

обдарованими вихованцями – послідовниками лідера, здатними до
самостійного пошуку;

• постійні комунікаційні зв’язки (горизонтальні і верти кальні) між учителем

та учнями, рядовими членами школи;

• активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів,

докторантів, підручників, навчальних посібників, розробка нових курсів);

• офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових

досліджень НШ (число академіків, док торів, кандидатів наук, професорів,
доцентів, заслужених діячів і працівників).

Одеську школу права утворюють три компоненти: 1) особистісний (вчителі,

учні, адміністрація, технічний персонал навчального закладу, науково-
дослідних установ тощо); 2) матеріальний (матеріальна база навчального
процесу); 3) соціокультурний (соціальне і культурне середовище в місті або
населеному пункті, де розташований навчальний заклад чи навчальна
установа).

Вважаємо також, що варто виділити ще методологічний компонент, який

охоплює методологічний підхід до вирішення наукових проблем, світоглядну
позицію дослідника, методику і техніку дослідницької діяльності. Саме цей
компонент значною мірою визначає результати пізнавальної діяльності, в
якій тісно взаємопов’язані предметна і методологічна складові.

Одеська школа права – це творча співдружність учених-правознавців

одеського регіону, об’єднаних спільністю методологічних підходів до
вирішення наукових проблем, стилю науково-дослідної роботи, спільністю
наукового мислення, ідей і методів їх реалізації.

Одеську школу права характеризує своєрідність наукового мислення і

особливості підходу до вирішення наукових проблем. Школа здійснює вплив
не лише на розробку окремих наукових напрямків чи проблем, а й на
розвиток цілих наукових дисциплін, на науковий потенціал країни,
забезпечуючи підготовку вчених досить широкого профілю, здатних до
самостійної дослідницької роботи. Цей колектив зв’язаний спільністю
принципів і методологічних основ вирішення наукових завдань, забезпечує
для своїх членів постійний розвиток і вдосконалення їх знань, створює
умови, необхідні для вільного і творчого прояву індивідуальних здібностей
кожного члена колективу. Одеська школа права – це своєрідний спосіб
мислення і дії в юридичній науці, в підході до вирішення будь-яких наукових
проблем.

+Отже, характерними ознаками Одеської школи права є: 1) спільність

принципів і методологічних основ вирішення наукових проблем; 2) значний
вплив на розвиток науки шляхом підготовки висококваліфікованих кадрів
учених, здатних до самостійної дослідницької діяльності; 3) наступність
наукових знань, яка забезпечується властивою для істинних наукових шкіл
здатністю зберігати «життєдіяльність», тобто здійснювати вплив на розвиток
науки тривалий час, інколи протягом життя декількох поколінь. Одеська
наукова школа права – це форма, в рамках якої відбувається передача навиків
і методів дослідницької роботи, а також підготовка наукових кадрів.