Театр корифеїв вважають однією із найяскравіших сторінок українського театру.

Оскільки це перший професійний театр в Україні. Ще у 1881 році український

театр під керуванням Марка Кропивницького відокремився від російського і
польського, а через рік був заснований Театр корифеїв.

Цікаві факти:

 27 жовтня 1882-го року у Єлизаветградського у театрі відбулася перша

вистава українського театру.
 Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький. Він був
і драматургом, і режисером, і актором, і композитором, і музикантом, і
художником, і педагогом, і керівником.
 На його сцені згодом з’явились такі визначні постаті як Марія
Заньковецька, Микола Садовський, Марія Садовська-Барілотті, Ганна
затеркевич Карпинського, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий.
 Виставляючи твори Котляревського, Шевченка, Квітки-Основ’яненка і
власні, видатні митці встановлювали принципи народності реалізму.
 Перший український театр вів активно артистичну діяльність — давав
 не менше 100 вистав на рік.
 Серед найвідоміших постановок – "Запорожець за Дунаєм", "Катерина",
"Галька", "Продана наречена" та "Енеїда".
 Актори зобов'язані були грати вистави трьома мовами. У царській Росії
тоді діяв указ, згідно з яким вистави українською або польською мовами
повинні були йти тільки після виступу акторів російською мовою.
 В репертуарі театру поєднували драматичне й комедійне дійство з
музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні
ансамблі. 
 Слово "корифей" походить від грецького "керівник хору" або "заспівувач".
Втім, з часом слово "корифей" набуло переносного значення провідної
особи, світила в будь-якій галузі.
 "Театр корифеїв" користувався величезною популярністю не тільки в
Москві, а й у Санкт-Петербурзі. Його вважали навіть кращим за імперський.
 Театр проіснував сім років, до початку Першої світової, коли влада
царської Росії закрила не тільки театр, а й усі українські газети, журнали та
книгарні.

 І. Франко зазначав, що головна заслуга у цьому «належиться трьом людям:

Михайлові Старицькому, Маркові Кропивницькому і Івану Тобілевичу.

«Отсі три люди зложили першу українську трупу, котрої головними оздобами
стали надто брати I. Тобілевича, звісні широко артисти Садовський і
Саксаганський, надто пані Заньковецька і Затиркевич та цілий ряд інших
талановитих артистів 1 артисток. Зложилася трупа, якої Україна не бачила ані
перед тим, ані потому, трупа, котра робила фурор не тільки по українських містах,
але також у Москві і в Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих
артистів світової слави. Гра українських артистів, то не була дилетантська
імпровізація, а здобуток сумлінних студій, глибокого знання українського народу і
його життя, освітленого інтуіціею великих талантів».

Завдяки діяльності театру корифеїв друга половина XIX ст. увійшла в історію
української культури як «золотий вік» театру. Вони створили школу акторської та
режисерської майстерності, піднесли український театр на значно вищий щабель
професіоналізму.